Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Заседание'
Большая часть дорожных одежд на территориальных автомобильных дорогах Республики Татарстан имеет асфальтобетонное покрытие. Однако эксплуатационные к...полностью>>
'Анкета'
- копия решения о создании коммерческой или некоммерческой организации, утвержденного в установленном порядке, либо протокол собрания учредителей (уч...полностью>>
'Доклад'
30 апреля 2010 года состоялась VIII Межрегиональная научно-техническая конференция студентов и аспирантов «Применение кибернетических методов в решен...полностью>>
'Программа'
В условиях расширяющегося международного, социального и экономического сотрудничества, динамично развивающимся международным связям, английский язык ...полностью>>

Закону України «Про страхування»

Главная > Закон
Сохрани ссылку в одной из сетей:

171

Додаток 1

до листа УФУ

від 15.02.12 №2/199

Пропозиції УФУ до оприлюдненого Держфінпослуг проекту Закону України «Про страхування» (нова редакція)

Положення Проекту

Пропозиції УФУ

Положення Проекту після внесення пропозицій УФУ

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

актуарій – фізична особа, яка внесена до реєстру актуаріїв у порядку, встановленому уповноваженим органом, і провадить діяльність у сфері страхової та фінансової математики і статистики для визначення зобов'язань страховиків з метою забезпечення необхідного рівня їх платоспроможності та фінансової стабільності;

агентська винагорода, винагорода страховому агенту…

афілійована особа страховика…

брокерська винагорода (комісія), винагорода страховому брокеру…

бездоганна ділова репутація…

договір про надання страхових агентських послуг (агентський договір)…

договір про надання страхових (перестрахових) брокерських послуг (брокерський договір) … валова сума зароблених премій…

ділова репутація – сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи та відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства. Інформація включає також відомості щодо відсутності у такої особи не погашеної або не знятої в установленому законом порядку судимості за умисні злочини, зокрема, у сфері господарської та службової діяльності, позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю; про те, чи така особа була протягом останніх десяти років керівником, членом керівного органу або головним бухгалтером фінансової установи, що визнана банкрутом, піддана процедурі примусової ліквідації, чи було до неї вжито відповідним державним органом, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, захід впливу у вигляді відсторонення від управління фінансовою установою та призначення тимчасової адміністрації;

істотна участь – пряме та опосередковане, самостійне або спільно з іншими особами володіння 10 і більше відсотками статутного (складеного) капіталу або права голосу придбаних акцій (часток) юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи;

керівники страховика – голова та члени правління страховика, наглядової ради страховика та керівники відокремлених підрозділів страховика;

пенсійне забезпечення – страхування довічної пенсії за рахунок пенсійних коштів учасників недержавних пенсійних фондів, облікованих на їхніх індивідуальних пенсійних рахунках у недержавних пенсійних фондах;

перестраховий брокер – юридична особа (постійне представництво юридичної особи – нерезидента) або інша особа, діяльність якої відповідає цьому Закону, що провадить за винагороду посередницьку діяльність з перестрахування від свого імені на підставі брокерського договору в інтересах та за рахунок перестрахувальника (цедента);

перестрахова діяльність – страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх зобов'язань (відповідальності) у іншого страховика (перестраховика) (цесіонера) резидента або нерезидента;

перестрахування – правовідносини, що виникають у разі передачі страховиком (цедентом, перестрахувальником) частини ризиків (відповідальності) іншому страховику (перестраховику) (цесіонеру) на визначених договором умовах;

страховий брокер - фізична особа – підприємець, юридична особа (постійне представництво юридичної особи - нерезидента) або інша особа, діяльність якої відповідає цьому Закону, що провадить посередницьку діяльність у сфері страхування на підставі брокерського договору в інтересах та за рахунок особи, яка має потребу в страхуванні як страхувальник, або за рахунок страховика відповідно до вимог цього Закону;

страховик – фінансова установа, яка отримала в установленому порядку ліцензію (ліцензії) на провадження страхової діяльності, або філія страховика-нерезидента, що має видану в установленому законодавством порядку ліцензію (ліцензії) на провадження страхової діяльності;

субординована позика – позика грошових коштів, договором якої передбачено виконання зобов‘язань позичальника перед позикодавцем лише після виконання зобов‘язань позичальника перед іншими кредиторами;

учасники страховика – засновники та/або акціонери страховика;

Стаття 2. Законодавство про страхування

1. Відносини у сфері страхування та перестрахування регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, цим Законом, іншими законами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Стаття 3. Страхова діяльність

1. Страхова діяльність – здійснення страхових операцій, пов’язаних із пропонуванням та наданням захисту від наслідків випадкових подій.

2. Страхова діяльність здійснюється на умовах визначених цим Законом страховиками та філіями страховика-нерезидента, які отримали в установленому порядку ліцензію (ліцензії) на провадження страхової діяльності.

3. Страховик не має права провадити іншу діяльність, крім діяльності, передбаченої статтею 14 цього Закону.

4. Страховикам-нерезидентам забороняється провадити страхову діяльність на території України, крім таких видів страхової діяльності:

виключно із страхування ризиків, пов’язаних з морськими перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (у тому числі супутників), у разі, коли об’єктом страхування є майнові інтереси, пов’язані з товарами, що транспортуються, та/або транспортним засобом, яким вони транспортуються, та/або будь-яка відповідальність, що виникає у зв’язку з таким транспортуванням;

перестрахування;

допоміжні послуги із страхування, такі як консультаційні послуги, оцінка актуарного ризику та задоволення претензій.

Зазначене обмеження не поширюється на провадження страхової діяльності філіями страховиків-нерезидентів, що мають одержані в установленому законодавством порядку ліцензії на провадження страхової діяльності.

Стаття 4. Учасники страхового ринку

1. Учасниками страхового ринку є:

1) страховики;

2) страхові посередники;

3) страхувальники, застраховані особи, вигодонабувачі;

4) актуарії;

5) об'єднання страховиків;

6) об'єднання страхових посередників;

7) професійні об'єднання актуаріїв;

8) аварійні комісари;

9) асистуючі компанії.

Стаття 5. Класи страхування

1. Для організації та здійснення державного регулювання страхового ринку страхування поділяється на класи страхування.

2. Класи страхування іншого, ніж страхування життя:

І. Нещасний випадок.

Страхування від нещасного випадку (включаючи виробничу травму і професійні захворювання), яке передбачає обов‘язок страховика здійснити:

1) фіксовану грошову виплату,

2) виплату, що відповідає природі відшкодування,

3) поєднання вищенаведених 1) та 2).

Страхування від нещасного випадку також включає страхування водія та/або пасажирів наземного транспорту від нещасного випадку, пов'язаного з дорожньо-транспортною пригодою.

ІІ. Хвороба.

Страхування здоров’я на випадок хвороби, яке передбачає обов‘язок страховика здійснити:.

1) фіксовану грошову виплату,

2) виплату, що відповідає природі відшкодування,

3) поєднання вищенаведених 1) та 2).

ІІІ. Наземні транспортні засоби (інші, ніж залізничний рухомий склад).

Страхування наземних транспортних засобів (інших, ніж залізничний рухомий склад), що спрямоване на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок їх пошкодження або втрати.

IV. Залізничний рухомий склад.

Страхування залізничного рухомого складу, що спрямоване на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження або втрати такого рухомого складу.

V. Повітряний транспорт.

Страхування повітряних суден, що спрямоване на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження повітряного судна або його втрати.

VI. Водний транспорт.

Страхування суден морського та внутрішнього плавання (морські, озерні, річкові і водоканальні судна), що спрямоване на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок їх пошкодження або втрати.

VII. Вантаж (включаючи товари, багаж та інший вантаж).

Страхування вантажів, товарів та багажу (вантажобагажу), що спрямоване на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пошкоджень, завданих вантажу, товарам або багажу (вантажобагажу), які перевозяться, або їх втрати незалежно від форми транспортування.

VIII. Пожежа і природні сили.

Страхування майна (іншого, ніж майно, зазначене у класах страхування III, IV, V, VI, VII), що спрямоване на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження майна або його втрати, спричинених пожежею, вибухом, бурею, впливом природних сил інших, ніж буря, атомної енергії, зсувом ґрунту.

IX. Інша шкода, завдана майну.

Страхування майна (іншого, ніж майно, зазначене у класах III, IV, V,VI, VII), що спрямоване на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження майна або його втрати, спричинених градом, морозом та/або будь-якою іншою подією, зокрема, крадіжкою, за виключенням подій, зазначених у класі VIII;

X. Відповідальність пов’язана з використанням наземного транспортного засобу, обладнаного двигуном.

Страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів (у тому числі відповідальності перевізника), спрямоване на відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та майну потерпілих внаслідок використання таких наземних транспортних засобів.

XI. Відповідальність, пов’язана з використанням авіаційного транспорту.

Страхування цивільної відповідальності, що виникає у зв‘язку з користування повітряними суднами (в тому числі відповідальності перевізника).

XII. Відповідальність, пов’язана із водним транспортом (морськими, озерними, річковими, водоканальними суднами).

Страхування цивільної відповідальності, що виникає у зв‘язку з користування суднами морського та внутрішнього плавання (в тому числі відповідальності перевізника).

XIII. Загальна відповідальність.

Страхування цивільної відповідальності, іншої ніж передбачена у класах страхування X, XI, XII.

XIV. Кредит.

Страхування, спрямоване на відшкодування збитку, понесеного внаслідок непогашення або неповного погашення позичальником суми кредиту та/або відсотків за кредит у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань. Страхування кредитів включає:

1) страхування від ризику неплатоспроможності позичальника (загальна);

2) страхування експортних кредитів;

3) страхування кредитів з розстрочкою погашення;

4) страхування іпотеки;

5) страхування кредитів сільськогосподарському товаровиробнику на цілі виробництва сільськогосподарської продукції та/або придбання основних фондів;

XV. Порука.

Страхування спрямоване на відшкодування збитку, понесеного кредитором внаслідок невиконання (неналежного виконання) поручителем своїх зобов'язань або збитками, завданими поручителю внаслідок невиконання (неналежного виконання) боржником своїх зобов'язань перед кредитором.

XVI. Інші фінансові збитки.

Страхування фінансових ризиків, пов‘язаних з:

1) безробіттям;

2) недостатністю доходу (загальна);

3) поганою погодою;

4) втратою надходжень;

5) тривалими загальними витратами;

6) непередбачуваними торгівельними витратами;

7) втратою ринкової вартості;

8) втратою ренти або доходу, зокрема орендної плати;

9) іншими непрямими торгівельними збитками;

10) іншими неторговельними фінансовими збитками;

11) іншими фінансовими збитками.

XVII. Юридичні витрати.

Страхування, спрямоване на відшкодування витрат з надання правової допомоги і витрат, пов’язаних із судовим розглядом.

XVIII. Надання допомоги (асістанс).

Страхування витрат, пов‘язаних з наданням допомоги особам, які потрапили у скрутне становище під час подорожі, перебуваючи поза межами місцевості проживання.

3. Класи страхування життя:

І. Страхування життя, не пов’язане з інвестиційними фондами.

Страхування життя, не пов’язане з інвестиційними фондами передбачає обов’язок страховика щодо здійснення страхової виплати та/або виплати у вигляді ануїтету згідно з договором страхування в разі смерті застрахованої особи та/або дожиття застрахованої особи до закінчення дії договору, та/або досягнення застрахованою особою віку, визначеного договором страхування.

Додатково умовами договору страхування життя може передбачатися обов’язок страховика здійснити страхову виплату в разі смерті та/або втрати працездатності внаслідок нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, чи захворювання застрахованої особи.

ІІ. Страхування на випадок укладення шлюбу, народження дитини.

Страхування на випадок укладення шлюбу, народження дитини передбачає обов’язок страховика щодо здійснення страхової виплати згідно з договором страхування в разі настання в житті застрахованої особи події, передбаченої в договорі страхування (взяття шлюбу, народження дитини).

ІІІ. Страхування життя, пов’язане з інвестиційними фондами.

Страхування життя, пов’язане з інвестиційними фондами, передбачає обов’язок страховика в разі смерті застрахованої особи до закінчення строку дії договору та/або дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору, та/або настання в житті застрахованої особи події (взяття шлюбу, народження дитини), передбаченої в договорі страхування, здійснити страхову виплату (виплати), розмір якої (яких) залежить від результатів розміщення коштів технічних резервів за договорами страхування життя, пов’язаного з інвестиційними фондами.

IV. Постійне страхування здоров’я, яке включає страхування на випадок втрати доходу внаслідок розладу здоров’я, тимчасової або постійної непрацездатності.

V. Адміністрування пенсійними фондами в разі, коли страховик, що здійснює страхування за класами страхування життя є засновником недержавного пенсійного фонду.

Провадження даного класу можливе лише при виконанні страховиком вимог, передбачених для адміністраторів пенсійних фондів Законом України „Про недержавне пенсійне забезпечення”.

4. При одночасному об’єднанні декількох класів страхування, інших ніж страхування життя, в межах однієї ліцензії, таке об’єднання класів має наступну назву:

1) об’єднання класів страхування І та ІІ: "Нещасний випадок та страхування здоров’я ";

2) об’єднання класів страхування І (виключно страхування водія та/або пасажирів наземного транспорту), ІІІ, VII та Х: "Транспортне страхування";

3) об’єднання класів страхування І (виключно страхування водія та/або пасажирів наземного транспорту) , ІV, VІ, VІІ та ХІІ: "Морське і транспортне страхування";

4) об’єднання класів страхування І (виключно страхування водія та/або пасажирів наземного транспорту) , V, VІ та ХІ: "Транспортне страхування";

5) об’єднання класів страхування VІІІ та ХІ: "Страхування від пожежі та іншого пошкодження майна";

6) об’єднання класів страхування Х, ХІ, ХІІ та ХІІІ: "Страхування відповідальності";

7) об’єднання класів страхування ХІV та ХV: "Страхування кредиту та поруки".

5. Страховик, який отримав ліцензію на провадження страхування, віднесеного до класів страхування життя, не має права здійснювати страхування, віднесене до класів страхування іншого, ніж страхування життя.

6. Характеристику та класифікаційні ознаки класів страхування визначає уповноважений орган.

Стаття 6. Принципи започаткування страхової діяльності

Стаття 7. Найменування страховика

3. Використання слів “державна” та „національна” або похідних від неї в найменуванні страховика дозволяється за умови, якщо державна частка в статутному капіталі страховика становить 100 відсотків.

Стаття 1.

Термін «актуарій» викласти в новій редакції;

доповнити терміном «аджастер»;

доповнити терміном «асистуюча компанія»

доповнити терміном «балансовий відокремлений підрозділ страховика»;

доповнити терміном «безбалансовий відокремлений підрозділ страховика»;

доповнити терміном «великі ризики»

виключити;

виключити;виключити;

виключити;

виключити;

виключити;

виключити

термін «ділова репутація» викласти в новій редакції;

слова та цифри «володіння 10» замінити «володіння 25»;

слова «та керівники відокремлених підрозділів страховика» виключити;

поняття «пенсійне забезпечення» звужено тільки до страхування довічної пенсії, створює колізії із Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення». Втім необхідності визначити це поняття в цьому законі нема. Для ДФП важливо з точки зору нагляду відрізняти «довічні пенсії» як клас страхування, що потребує від страховика життя додаткових знань, вмінь тощо, тобто потребує окремого ліцензування. Пропонуємо виключити цей термін, натомість ввести поняття «пенсійне страхування»;

слова «на підставі брокерського договору» виключити;

термін «перестрахова діяльність» викласти в новій редакції;

термін «перестрахування» викласти в новій редакції;

доповнити терміном «перестраховик (цесіонер)»;

доповнити терміном «перестрахувальник»;

доповнити терміном «професійна придатність керівника страховика»;

слова «або інша особа» та «на підставі брокерського договору» виключити;

після слова «страховик» доповнити словами «(страхова компанія, страхова організація)»;

термін «субординована позика» замінити терміном «субординовий борг»;

доповнити новим абзацом щодо інших термінів, що вживаються у цьому Законі

Стаття 2.

З метою приведення назви статті 2 до її змісту пропонуємо назву статті 2 викласти в редакції УФУ та доповнити після слів «іншими законами України» словами «в частині, що стосується страхування».

Статтю 3 викласти в новій редакції

Пункти 5-9 частини першої викласти в новій редакції та доповнити новими пунктами 10-12.

Стаття 5.

Частину першу викласти в новій редакції;

перший абзац частини другої викласти в новій редакції;

У класі І абзац після пункту 3 замінити на нові два абзаци;

у класі ІІІ доповнити новими пунктами 1та 2;

у класі VI доповнити новими пунктами 1-3;

у класі VIII доповнити новими пунктами 1-6;

у класі Х доповнити новими пунктами 1 та 2;

у класі XI слова «цивільної» та «користування» замінити словами «цивільно-правової» та «використання» відповідно;

у класі XIII слово «цивільної» замінити словами «цивільно-правової»;

у класі XIV слова «Страхування кредитів включає» замінити на слова «а саме»;

у класі XV після слова «понесеного» доповнити новими пунктами 1-2;

у класі XVI

слова «фінансових ризиків пов’язаних з» замінити словами «спрямоване на відшкодування збитків, пов‘язаних з»;

пункт 4 викласти в новій редакції;

у пункті 9 замінити слово «торгівельними» словом «торговими», слово «збитками» словами «збитками (втратами)»

у пункті 10 замінити слово «неторговельними» словом «неторговими», слово збитками словами «збитками (втратами)»

пункт 11 викласти в новій редакції

частину третю викласти в новій редакції;

у частині четвертій у пунктах 2-4 слова «страхування водія та/або пасажирів наземного транспорту» замінити словами та цифрами «пункт 4»;

частину п’яту виключити у зв’язку з чим частину шосту вважати частиною п’ятою.

Стаття 6.

Назву статті викласти в новій редакції

Проект Закону після статті 6 доповнити новою статтею 61 щодо перестрахової діяльності.

Стаття 7.

У частині третій слова «національна» виключити;

Стаття 1. Визначення термінів

актуарій – фізична особа, яка внесена до реєстру актуаріїв у порядку, встановленому уповноваженим органом, має відповідний освітньо-кваліфікаційний та фаховий рівень у сфері актуарної та фінансової математики та здійснює актуарні розрахунки для визначення страхових та інших, пов’язаних зі страховою діяльністю зобов’язань страховика при розрахунку технічних резервів та інших показників страхової діяльності, а також актуарні та статистичні розрахунки для визначення інших вимог забезпечення платоспроможності страховика встановлених законодавством;

аджастер - фізична або юридична особа, що бере участь у вирішенні питань з урегулювання заявлених претензій страхувальника у зв'язку із настанням страхового випадку, а також здійснює оцінку збитку після страхового випадку та визначає суму страхового відшкодування, що підлягає виплаті, виходячи із зобов'язань страховика;

асистуюча компанія - юридична особа, що здійснює окремі страхові операції у зв’язку з настанням страхового випадку в межах дозволеної страхової діяльності, щодо допомоги страхувальнику, застрахованому чи вигодонабувачу, що потрапили в скрутне становище під час подорожі або ж знаходження далеко від місця проживання, у грошовому вигляді або в натурально - речовій формі через технічне (послуги евакуатора, транспортні послуги), медичне, організаційне (розміщення в готелі) сприяння, а також бере участь у врегулюванні страхових випадків, приймає повідомлення, заяви про страхові випадки, організовує огляд та оцінку пошкодженого майна, експертизи, з’ясовує обставини страхової події, встановлює причини її настання, з’ясовує розмір збитків, здійснює виплату страхового відшкодування;

балансовий відокремлений підрозділ страховика – філія інший підрозділ страховика, розташований поза його місцем знаходження, що виконує всі або частину його функцій від імені страховика, або представництво, що здійснює представництво й захист інтересів страховика та відображає фінансово-господарські операції у своєму балансі;

безбалансовий відокремлений підрозділ страховика – філія інший підрозділ страховика, розташований поза його місцем знаходження, що виконує всі або частину його функцій від імені страховика, або представництво, що здійснює представництво й захист інтересів страховика, фінансово-господарські операції яких відображаються у балансі страховика чи балансового відокремленого підрозділу страховика;

великі ризики--— ризики за класами страхування 3—7, 11 і 12 передбаченими статтею 5 цього Закону. Великими ризиками також вважаються ризики за класами страхування 14 і 15, передбаченими статтею 5 цього Закону, якщо страхувальник провадить відповідну господарську діяльність, з якою пов’язані зазначені ризики. Великими також вважаються ризики за класами страхування 8, 9 і 13, передбаченими статтею 5 цього Закону, якщо страхова сума за окремим об’єктом страхування перевищує 64 млн. гривень;

ділова репутація — сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність діяльності вимогам закону, а саме відомості щодо відсутності у такої особи непогашеної судимості за корисливі злочини, у сфері господарської та службової діяльності; про те, чи така особа була протягом останніх десяти років керівником, членом керівного органу або головним бухгалтером фінансової установи, що визнана банкрутом, піддана процедурі примусової ліквідації, чи було до неї вжито відповідним державним органом, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, захід впливу у вигляді відсторонення від управління фінансовою установою та призначення тимчасової адміністрації;

істотна участь – пряме та опосередковане, самостійне або спільно з іншими особами володіння 25 і більше відсотками статутного (складеного) капіталу або права голосу придбаних акцій (часток) юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи;

керівники страховика – голова та члени виконавчого органу страховика, наглядової ради страховика;

пенсійне страхування – страхування довічної пенсії застрахованої особи у разі досягнення нею пенсійного віку відповідно до законодавства;

перестраховий брокер – юридична особа (постійне представництво юридичної особи – нерезидента) або інша особа, діяльність якої відповідає цьому Закону, що провадить за винагороду посередницьку діяльність з перестрахування від свого імені в інтересах та за рахунок перестрахувальника (цедента);

перестрахова діяльність – здійснення страхової діяльності пов’язаної з перестрахуванням;

перестрахування – страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) у іншого страховика (перестраховика) (цесіонера) резидента або нерезидента на визначених договором умовах ризику, пов’язаного з виконанням частини своїх зобов'язань за договорами страхування або перестрахування;

перестраховик (цесіонер) — фінансова установа, яка має видану в установленому порядку ліцензію на провадження страхової або перестрахової діяльності та провадить діяльність з отримання від іншого страховика (цедента, перестрахувальника) резидента або нерезидента частини його ризиків у перестрахування ;

перестрахувальник (цедент) у договорі перестрахування – страховик (перестраховик), що передає частину ризиків у перестрахування;

професійна придатність керівника страховика - наявність у особи вищої освіти (спеціаліст або магістр) за економічним чи юридичним фахом, підтвердженого стажу роботи на керівних посадах не менший двох років, з них не менше одного року на ринках фінансових послуг;

страховий брокер - фізична особа – підприємець, юридична особа (постійне представництво юридичної особи - нерезидента) діяльність якої відповідає цьому Закону, що провадить посередницьку діяльність у сфері страхування в інтересах та за рахунок особи, яка має потребу в страхуванні як страхувальник, або за рахунок страховика відповідно до вимог цього Закону;

страховик (страхова компанія, страхова організація) – фінансова установа, яка отримала в установленому порядку ліцензію (ліцензії) на провадження страхової діяльності, або філія страховика-нерезидента, що має видану в установленому законодавством порядку ліцензію (ліцензії) на провадження страхової діяльності;

субординований борг — звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути взяті у страховика раніше ніж через п’ять років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення вимог всіх інших кредиторів;

учасники страховика – засновники до моменту внесення до реєстру фінансових установ, а після внесення - акціонери страховика;

Терміни «афілійована особа», «контроль» та «пов’язана особа» використовуються в їхніх значеннях відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Стаття 2. Регулювання відносин у сфері страхування.

1. Відносини у сфері страхування та перестрахування регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, цим Законом, іншими законами України в частині, що стосується страхування, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Стаття 3. Страхова діяльність та діяльність страховика

1. Страхова діяльність – здійснення страхових операцій, пов'язаних із пропонуванням та наданням захисту від наслідків випадкових подій.

2. Страховики не можуть вести іншу діяльність, окрім страхової діяльності та діяльності, безпосередньо з нею пов'язаної, з урахуванням положень частини 8 цієї статті.

3. До страхових операцій, згаданих у частині першій, належать такі:

1) укладення договорів страхування, перестрахування, або надання доручення на укладення таких договорів уповноваженим страховим посередникам, а також виконання таких договорів;

2) визначення розміру страхових платежів, агентської винагороди, що належать до сплати в силу укладених договорів, згаданих у пункті 1 та витрат із ведення справи

3) обслуговування заяв про здійснення страхової виплати на підставі укладених договорів, зазначених у пункті 1 цієї частини;

4) страхове посередництво страховика як страхового агента;

5) надання на підставі цивільного права гарантії, що пов'язана з укладенням договорів, передбачених пунктом 1 цієї частини (надалі – договір страхової гарантії).

6) оцінка ризику у страхуванні життя та в інших видах страхування (перестрахування) та за договорами страхових гарантій;

7) виплата відшкодувань та інших виплат за договорами, про які йдеться в п. 1 частини третьої цієї статті;

8) отримання та продаж об'єктів або прав, набутих страховиком у зв'язку з виконанням будь-якого договору страхування або будь-якого договору страхової гарантії;

9) здійснення контролю над дотриманням страхувальниками або застрахованими їхніх обов'язків та правил безпеки щодо об'єкту, котрий перебуває під страховим захистом, передбачених договором або загальними умовами страхування;

10) проведення регресних процедур та процедур звернення стягнення за зобов'язаннями страхувальника, котрі безпосередньо впливають на обсяг відповідальності страховика за договорами, передбаченими пунктом 1 частини третьої цієї статті;

11) формування, розміщення та управління коштами технічних резервів у порядку, визначеному уповноваженим органом;

12) надання консультаційних послуг, навчання з метою підвищення кваліфікації, розроблення спеціалізованого програмного забезпечення, пов’язані з основним видом діяльності;

13) надання кредитів страховиками, які здійснюють страхування життя, страхувальникам, які уклали договори страхування життя відповідно до вимог цього Закону;

14) проведення інших операцій, передбачених положеннями інших Законів.

4. Страховими операціями вважаються також нижчезазначені операції в разі їхнього виконання страховиками:

1) визначення причин та обставин випадкових подій;

2) визначення суми шкоди та обсягу відшкодувань й інших виплат, що належать за договорами страхування або договорами страхової гарантії

3) визначення вартості об'єкту страхування;

4) операції, спрямовані на запобігання зростанню або зменшенню наслідків страхових випадків або фінансування цих операцій із фондів.

5. Страховики можуть доручати виконання операцій, передбачених пунктами 6-11 частини третьої та частиною четвертою цієї статті, іншим суб'єктам. Операції, передбачені пунктами 6-13 частини третьої та частиною четвертою цієї статті, що проводяться такими суб'єктами, вважаються страховими операціями в тому обсязі, в якому вони виконуються від імені страховиків та за їхнім дорученням.

6. Операції, передбачені пунктом 10 частини та пунктами 1 і 2 частини четвертої цієї статті, також вважаються страховими операціями, якщо вони проводяться будь-яким страховиком за дорученням іншого страховика, МТСБУ, або будь-якого суб'єкта, який має таке право за договорами, зазначеними в пункті 1 частини третьої цієї статті, навіть якщо ці договори укладені з іншим страховиком.

7. Документи, що стосуються укладення та виконання договорів страхування можуть складатися на електронних носіях інформації за умови оформлення, реєстрації, зберігання та захисту таких документів відповідно до вимог, що встановлені Уповноваженим органом. Послуги, пов'язані з захистом таких документів, можуть надаватися страховиками або компаніями, заснованими страховиками, або іншими компаніями.

8. Уповноважений орган встановлює правила складення, реєстрації, зберігання та захисту документів, передбачених частиною восьмою цієї статті, у тому числі правила використання електронних підписів, беручи до уваги необхідність адекватного захисту даних.

11. Страховикам дозволяються операції для забезпечення власних господарських потреб страховика.

10. Страховикам-нерезидентам забороняється провадити страхову діяльність на території України, крім страхової діяльності із страхування ризиків, пов’язаних з морськими перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (у тому числі супутників), у разі, коли об’єктом страхування є майнові інтереси, пов’язані з товарами, що транспортуються, та/або транспортним засобом, яким вони транспортуються, та/або будь-яка відповідальність, що виникає у зв’язку з таким транспортуванням.

Зазначене обмеження не поширюється на провадження страхової діяльності філіями страховиків-нерезидентів, що мають одержані в установленому законодавством порядку ліцензії на провадження страхової діяльності.

Стаття 4. Учасники страхового ринку

1. Учасниками страхового ринку є:

1) страховики;

2) страхові посередники;

3) страхувальники, застраховані особи, вигодонабувачі;

4) актуарії;

5) асистуючі компанії;

6) аварійні комісари;

7) експерти;

8) оцінщики;

9) сюрвеєри;

10) аджастери;

11) перестраховики, що мають ліцензію на провадження перестрахової діяльності як виключного виду діяльності;

12) об'єднання зазначених у пунктах 1-10 частини першої статті 4 цього Закону учасників страхового ринку.

Стаття 5. Класи страхування

1. Для ліцензування страхової діяльності страхування поділяється на страхування життя та страхування інше, ніж страхування життя, з визначенням переліку класів страхування та переліку ризиків, що відносяться до кожного класу.

2. Класи страхування та ризики для страхування іншого, ніж страхування життя:

І. Нещасний випадок.

Страхування від нещасного випадку (включаючи виробничу травму і професійні захворювання), яке передбачає обов‘язок страховика здійснити:

1) фіксовану грошову виплату,

2) виплату, що відповідає природі відшкодування,

3) поєднання вищенаведених 1) та 2)

Страхування від нещасного випадку, яке передбачає обов’язок страховика здійснити:

4) виплату при травмуванні пасажирів та/або членів екіпажу (водія).

ІІ. Хвороба.

Страхування здоров’я на випадок хвороби, яке передбачає обов‘язок страховика здійснити:.

1) фіксовану грошову виплату,

2) виплату, що відповідає природі відшкодування,

3) поєднання вищенаведених 1) та 2).

ІІІ. Наземні транспортні засоби (інші, ніж залізничний рухомий склад).

Страхування наземних транспортних засобів (інших, ніж залізничний рухомий склад), що спрямоване на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження або втрати:

1) наземних транспортних засобів, обладнаних двигуном;

2) інших наземних транспортних засобів.

IV. Залізничний рухомий склад.

Страхування залізничного рухомого складу, що спрямоване на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження або втрати такого рухомого складу.

V. Повітряний транспорт.

Страхування повітряних суден, що спрямоване на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження повітряного судна або його втрати.

VI. Водний транспорт.

Страхування суден морського та внутрішнього плавання (морські, озерні, річкові і водоканальні судна), що спрямоване на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження або втрати:

1) річкових та водоканальних суден;

2) озерних суден;

3) морських суден.

VII. Вантаж (включаючи товари, багаж та інший вантаж).

Страхування вантажів, товарів та багажу (вантажобагажу), що спрямоване на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пошкоджень, завданих вантажу, товарам або багажу (вантажобагажу), які перевозяться, або їх втрати незалежно від форми транспортування.

VIII. Пожежа і природні сили.

Страхування майна (іншого, ніж майно, зазначене у класах страхування III, IV, V, VI, VII), що спрямоване на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження майна або його втрати, спричинених:

1) пожежею;

2) вибухом;

3) бурею;

4) впливом природних сил інших, ніж буря;

5) атомною енергією;

6) зсувом ґрунту.

IX. Інша шкода, завдана майну.

Страхування майна (іншого, ніж майно, зазначене у класах III, IV, V, VI, VII), що спрямоване на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження майна або його втрати, спричинених градом, морозом та/або будь-якою іншою подією, зокрема, крадіжкою, за виключенням подій, зазначених у класі VIII;

X. Відповідальність пов’язана з використанням наземного транспортного засобу, обладнаного двигуном (у тому числі відповідальність перевізника):

1) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, спрямоване на відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та майну потерпілих внаслідок використання таких наземних транспортних засобів;

2) страхування іншої цивільно-правової відповідальності, пов’язаної з використанням наземного транспортного засобу, обладнаного двигуном (у тому числі відповідальності перевізника).

XI. Відповідальність, пов’язана з використанням авіаційного транспорту.

Страхування цивільно-правової відповідальності, що виникає у зв‘язку з використанням повітряних суден (в тому числі відповідальності перевізника).

XII. Відповідальність, пов’язана із водним транспортом (морськими, озерними, річковими, водоканальними суднами).

Страхування цивільно-правової відповідальності, що виникає у зв‘язку з використанням суден морського та внутрішнього плавання (в тому числі відповідальності перевізника).

XIII. Загальна відповідальність.

Страхування цивільно-правової відповідальності, іншої ніж передбачена у класах страхування X, XI, XII.

XIV. Кредит.

Страхування, спрямоване на відшкодування збитку, понесеного внаслідок непогашення або неповного погашення позичальником суми кредиту та/або відсотків за кредит у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань, а саме:

1) страхування від ризику неплатоспроможності позичальника (загальна);

2) страхування експортних кредитів;

3) страхування кредитів з розстрочкою погашення;

4) страхування іпотеки;

5) страхування кредитів сільськогосподарському товаровиробнику на цілі виробництва сільськогосподарської продукції та/або придбання основних фондів;

XV. Порука.

Страхування спрямоване на відшкодування збитку, понесеного:

1) кредитором внаслідок невиконання (неналежного виконання) поручителем своїх зобов'язань;

2) поручителем внаслідок невиконання (неналежного виконання) боржником своїх зобов'язань перед кредитором.

XVI. Інші фінансові збитки.

Страхування, спрямоване на відшкодування збитків, пов‘язаних з:

1) втратою роботи;

2) недостатністю доходу ( загальною);

3) поганою погодою;

4) втратою надходжень (включаючи неотримання (недоотримання) процентів за банківськими вкладами (депозитами) та інших доходів від фінансових активів);

5) тривалими загальними витратами;

6) непередбачуваними торговими витратами;

7) втратою ринкової вартості;

8) втратою ренти або доходу, зокрема орендної плати;

9) іншими непрямими торговими збитками (втратами);

10) іншими неторговими фінансовими збитками (втратами);

11) іншими формами фінансових збитків (втрат) .

XVII. Юридичні витрати.

Страхування, спрямоване на відшкодування витрат з надання правової допомоги і витрат, пов’язаних із судовим розглядом.

XVIII. Надання допомоги (асістанс).

Страхування витрат, пов‘язаних з наданням допомоги особам, які потрапили у скрутне становище під час подорожі, перебуваючи поза межами місцевості проживання.

3. Класи страхування життя:

І. Страхування життя, що не входить до складу інвестиційного страхування життя:

1) страхування життя, яке включає в себе страхування тільки на випадок досягнення передбаченого віку, страхування тільки на випадок смерті, страхування на випадок досягнення передбаченого віку або смерті до досягнення цього віку, страхування життя з поверненням страхових внесків;

2) ануїтети;

3) додаткове страхування на додаток до страхування життя, страхування на випадок травмування, включаючи непрацездатність, страхування на випадок смерті у результаті нещасного випадку, страхування на випадок інвалідності, спричиненої нещасним випадком або хворобою, страхування на випадок критичного захворювання.

ІІ. Страхування на випадок укладення шлюбу, страхування на випадок народження дитини;

ІІІ. Інвестиційне страхування життя:

1) страхування життя, яке включає в себе страхування тільки на випадок досягнення передбаченого віку, страхування тільки на випадок смерті, страхування на випадок досягнення передбаченого віку або смерті до досягнення цього віку, страхування життя з поверненням страхових внесків, страхування на випадок укладення шлюбу, страхування на випадок народження дитини

2) ануїтети;

3) додаткове страхування на додаток до інвестиційного страхування життя, страхування на випадок травмування, включаючи непрацездатність, страхування на випадок смерті у результаті нещасного випадку, страхування на випадок інвалідності, спричиненої нещасним випадком або хворобою, страхування на випадок критичного захворювання.

IV. Постійне страхування здоров’я, яке включає страхування на випадок втрати доходу внаслідок розладу здоров’я, тимчасової або постійної непрацездатності.

V. Адміністрування пенсійними фондами в разі, коли страховик, що здійснює страхування за класами страхування життя є засновником недержавного пенсійного фонду.

Провадження даного класу можливе лише при виконанні страховиком вимог, передбачених для адміністраторів пенсійних фондів Законом України „Про недержавне пенсійне забезпечення”.

4. При одночасному об’єднанні декількох класів страхування, інших ніж страхування життя, в межах однієї ліцензії, таке об’єднання класів має наступну назву:

1) об’єднання класів страхування І та ІІ: "Нещасний випадок та страхування здоров’я ";

2) об’єднання класів страхування І (виключно пункт 4, ІІІ, VII та Х: " Моторне страхування";

3) об’єднання класів страхування І (виключно пункт 4, ІV, VІ, VІІ та ХІІ: "Морське і транспортне страхування";

4) об’єднання класів страхування І (виключно пункт 4, V, VІ та ХІ: " Авіаційне страхування";

5) об’єднання класів страхування VІІІ та ХІ: "Страхування від пожежі та іншого пошкодження майна";

6) об’єднання класів страхування Х, ХІ, ХІІ та ХІІІ: "Страхування відповідальності";

7) об’єднання класів страхування ХІV та ХV: "Страхування кредиту та поруки".

65. Характеристику та класифікаційні ознаки класів страхування визначає уповноважений орган.

Стаття 6. Загальні вимоги до страхової діяльності

Стаття 61. Перестрахова діяльність

1. На території України мають право здійснювати перестрахову діяльність тільки:

1) перестраховики відповідно до ліцензії на страхування стосовно передбачених нею класів( ризиків, груп класів);

2) перестраховики відповідно до ліцензії на перестрахування;

3) страховики-нерезиденти незалежно від наявності філії на території України.

2. Перестрахувальник (цедент) зобов'язаний повідомляти перестраховика (цесіонера) про суттєві зміни договору із страхувальником, що можуть вплинути на збільшення ступеню ризику для перестраховика.

3. Страховик (перестрахувальник), який уклав із іншим страховиком договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

4. Укладення страховиками (перестрахувальниками) договорів перестрахування із страховиками-нерезидентами можливе тільки в разі, коли на момент укладення або продовження дії договору перестрахування:

1) у країні, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, передбачений нагляд за страховою та перестраховою діяльністю і такий страховик-нерезидент є суб’єктом такого нагляду;

2) страховик-нерезидент здійснює безперервно страхування та/або перестрахування не менше ніж три роки до дати укладення договору перестрахування;

3) відсутні не усунуті страховиком-нерезидентом суттєві порушення законодавства з питань страхування і запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та боротьби з тероризмом країни його реєстрації як юридичної особи;

5. Страховик (перестрахувальник) повинен упевнитися в тому, що страховик-нерезидент відповідає визначеним пунктами 1—3 частини четвертої цієї статті вимогам до укладення з ним договору перестрахування та несе повну відповідальність за дотримання зазначених вимог згідно із законодавством.

6. Страховик-нерезидент та/або уповноважений орган нагляду його юрисдикції чи один із цедентів (перестрахувальників) подають інформацію, передбачену підпунктами 1-3 частини п’ятої цієї статті до Уповноваженого органу. Уповноважений орган зобов’язаний протягом 10-тиденного терміну перевірити надану інформацію та, у випадку її достовірності, забезпечити розміщення інформації щодо страховика-нерезидента на офіційному веб-сайті Уповноваженого органу.

Наявність інформації щодо страховиків-нерезидентів на офіційному веб-сайті Уповноваженого органу підтверджує відповідність страховика-нерезидента вимогам, викладених в підпунктах 1-3 частини п’ятої цієї статті, протягом 12 календарних місяців з моменту її розміщення.

Поновлення інформації щодо страховиків-нерезидентів на офіційцному веб-сайті Уповноваженого органу відбувається відповідно до цього пункту.

7. У разі відсутності (недостатності) відомостей щодо діяльності страховика-нерезидента, які підтверджують виконання передбачених цією статтею вимог, виявленої за результатами аналізу інформації, що подається страховиками (перестрахувальниками) Уповноваженому органові відповідно до цієї статті та у складі звітних даних, або виїзних і безвиїзних перевірок, Уповноважений орган звертається з офіційним запитом до органу, який виконує функції нагляду за страховою і перестраховою діяльністю в країні реєстрації страховика-нерезидента.

8. Страховики можуть передавати та приймати ризики в перестрахування відповідно з отриманими ліцензіями та з урахуванням вимог законодавства.

9. Порядок застосування іноземної валюти у перестрахуванні здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.

Стаття 7. Найменування страховика

3. Використання слова “державна” або похідних від нього у найменуванні страховика дозволяється за умови, якщо державна частка у статутному капіталі страховика становить 100 відсотків.

Розділ ІІ. Доступ на ринок (реєстрація та ліцензування страховиків).

Стаття 8. Державна реєстрація, внесення до Державного реєстру фінансових установ та набуття статусу страховика юридичною особою, що має намір провадити страхову діяльність

2. Уповноважений представник юридичної особи, що має намір набути статус страховика, після державної реєстрації подає уповноваженому органові:

1) заяву для внесення інформації про юридичну особу, що має намір набути статус страховика, до Державного реєстру фінансових установ та про видачу ліцензії (ліцензій) на провадження страхової діяльності за формою, встановленою уповноваженим органом;

2) виписку або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

3) нотаріально засвідчену копію статуту, зареєстрованого відповідно до Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”;

4) довідку банку, що підтверджує розмір сплаченого статутного капіталу страховика;

5) бізнес-план, в якому визначено характер та види діяльності, які планує провадити страховик протягом трьох років після набуття статусу фінансової установи і отримання ліцензії, та стратегію діяльності, розраховану на п’ять років, що складені згідно з вимогами, встановленими уповноваженим органом, у тому числі прогнозний звіт за 3 перших роки діяльності, включаючи:

оцінку витрат на страхову діяльність, включаючи адміністративні витрати й витрати на залучення клієнтів;

оцінку премій та виплат, окремо щодо страхування та перестрахування;

оцінку числа укладених договорів страхування, рівня відмов від виконання договорів;

оцінку обсягу та джерела фінансових ресурсів, необхідних для покриття технічних резервів, і власних коштів в обсязі межі платоспроможності;

проекти таких документів:

a) балансу,

б) загального звіту про фінансовий результат,

в) зведеного технічного результату страхування,

г) технічних результатов страхування в розрізі груп страхування,

д) розрахунку власних коштів, межі платоспроможності та гарантійного фонду;

обґрунтування оцінок значень, згаданих у цьому пункті;

6) умови страхування від ризиків, на які має бути надана ліцензія:

порядок установлення страхових тарифів;

7) програму перестрахування із зазначенням методу, форми та обсягу перестрахування, критеріїв для відбору перестраховиків в тому числі рейтинги, географічні ринки діяльності тощо;

8) порядок визначення технічних резервів;

9) напрями інвестування активів;

10) систему внутрішнього контролю;

11) інформацію про ділову репутацію та фінансовий стан власників істотної участі та контролю страховика в обсягах та в порядку, встановлених цим Законом;

12) відомості щодо керівників та актуарія, в тому числі відповідності професійної придатності та ділової репутації таких осіб в обсягах та в порядку, встановлених цим Законом;

13) копії відповідних сертифікатів у випадках, передбачених цим Законом;

14) інформацію про обсяг коштів у розпорядженні страховика, які є необхідними для надання послуг асистансу, якщо такий страховик збирається страхувати від ризиків, що передбачають надання асистансу;

15) інші документи, передбачені законодавством.

7. У разі коли до документів, передбачених частиною другою цієї статті, не було внесено будь-яких змін після подання таких документів та за умови їх відповідності вимогам законодавства, уповноважений орган зобов’язаний протягом трьох місяців внести до Державного реєстру фінансових установ інформацію про юридичну особу, яка має намір набути статус страховика, та видати ліцензію (ліцензії) на провадження страхової (перестрахової) діяльності, зазначених у заяві

8. У разі коли до документів, передбачених частиною другою цієї статті, були внесені будь-які зміни після подання таких документів, за рішенням керівника уповноваженого органу строк внесення до Державного реєстру фінансових установ інформації про юридичну особу може складати шість місяців з моменту надходження інформації про внесення змін до таких документів. Уповноважений орган відмовляє у внесенні інформації до Державного реєстру фінансових установ та видачі ліцензії (ліцензій) за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 12 цього Закону.

9. Юридична особа набуває статусу страховика після внесення уповноваженим органом інформації про неї до Державного реєстру фінансових установ та видачі ліцензії (ліцензій) на провадження страхової (перестрахової) діяльності.

Стаття 9. Ліцензії на провадження страхової діяльності

1. Уповноважений орган видає ліцензії на провадження певних класів страхування, зазначених у статті 5 цього Закону.

Підставою для видачі ліцензії є відповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, які встановлюються уповноваженим органом.

2. Ліцензія на провадження страхової діяльності дає право приймати та передавати ризики у перестрахування за класами страхування, які зазначені у ліцензії.

3. Ліцензія, видана уповноваженим органом страховику, не підлягає передачі для використання іншими особами.

4. Ліцензії на всі види страхування видаються безстроково.

5. За видачу, переоформлення та видачу дубліката ліцензії на певний вид страхування (перестрахування) стягується плата в розмірі та порядку, встановленими уповноваженим органом. Плата за видачу ліцензії сплачується одноразово.

6. Уповноважений орган встановлює розмір плати за розгляд документів для видачі ліцензії (ліцензій), в тому числі додаткових, на провадження страхової (перестрахової) діяльності, яка зараховується до Державного бюджету України.

7. У випадку коли заявник бажає охопити лише окремі ризики в рамках одного класу страхування, про це має бути додатково зазначено в ліцензії.

8. Компанія, що одержує ліцензію на страхування ризику, який належить до одного класу страхування іншого, ніж страхування життя, або групи таких класів також може здійснювати страхування пов’язаних ризиків, включених до іншого класу, без отримання додаткової ліцензії, за таких умов:

ризики, пов’язанні з основним ризиком у рамках класу, на страхування якого страхова компанія має відповідну ліцензію;

ризики пов’язанні із об’єктом, який вже було застраховано страховиком відповідно до отриманої ліцензії;

ризики покриваються основним договором страхування.

Не можуть вважатись пов’язаними ризики за такими класами страхування:

XIV клас страхування „Кредит”,

XV клас страхування „Порука”,

XVII клас страхування „Юридичні витрати”.

Ризики за XVII класом страхування „Юридичні витрати” можуть бути включенні як пов’язанні ризики до класу страхування XVIII „Надання допомоги” за таких умов:

при страхуванні витрат на надання допомоги особам, які потрапили у скрутне становище під час подорожі, або знаходяться поза домівкою та поза місцем свого постійного проживання;

при страхуванні витрат на компенсацію позовних вимог і пов’язаний з використанням морського транспорту.

9. Страховики мають право здійснювати діяльність з асистансу тільки за умови отримання ліцензії на страхування ризиків за класом страхування XVIII клас ризиків „Надання допомоги”.

Стаття 10. Документи, необхідні для видачі додаткової ліцензії на провадження страхової діяльності

1. Для отримання додатково до ліцензії на провадження страхової діяльності, отриманої відповідно до статті 8 цього Закону під час внесення до Державного реєстру фінансових установ, ліцензії на провадження класів страхування, які не були передбачені раніше отриманою ліцензією, страховик подає уповноваженому органові такі документи:

1) заяву встановленого зразка про видачу ліцензії;

2) висновок аудитора, внесеного уповноваженим органом до реєстру аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ, щодо підтвердження виконання страховиком вимог стосовно платоспроможності та пруденційних нормативів;

3) інформацію про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених цим Законом;

4) документи, передбачені пунктами 5-8, 14 частини другої статті 8 цього Закону.

2. Додаткова ліцензія на провадження страхової діяльності видається згідно з ліцензійними умовами провадження такої діяльності, що затверджуються уповноваженим органом. У ліцензійних умовах провадження страхової діяльності визначаються особливі вимоги та порядок контролю за їх додержанням.

3. Уповноважений орган повинен видати додаткову ліцензію або відмовити у видачі додаткової ліцензії протягом сорока п’яти календарних днів після надходження всіх необхідних документів.

Зазначений строк може бути продовжений головою уповноваженого органу на відповідний період, але не більше ніж на сорок п’ять календарних днів, у разі, коли зроблено запит до державних органів, місцевого самоврядування для підтвердження достовірності поданих для видачі додаткової ліцензії документів або виникла необхідність у проведенні перевірки таких документів у інший спосіб.

Стаття 11. Залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду

1. Заява про видачу ліцензії залишається без розгляду, якщо:

1) вона підписана особою, яка не має на це таких повноважень;

2) документи оформлені з порушенням ліцензійних умов;

3) страховиком подані документи не в повному обсязі;

4) документи містять редакційні та технічні помилки.

2. Про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду страховик повідомляється в письмовій формі із детальним зазначенням підстав у строк до одного місяця. Після усунення обставин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду, страховик може повторно подати таку заяву, яка розглядається в установленому ліцензійними умовами порядку.

Стаття 12. Підстави для відмови у видачі ліцензії страховику

Стаття 13. Підстави для анулювання ліцензії

1. Підставами для анулювання ліцензії є:

1) заява страховика про анулювання ліцензії;

2) рішення про припинення страховика;

3) виявлення недостовірних відомостей в документах, поданих страховиком для видачі ліцензії, якщо така інформація вплинула на прийняття рішення про її видачу;

4) невідповідність страховика ліцензійним умовам;

5) неможливість виконання страховиком своїх зобов’язань;

6) неусунення порушень, які стали підставою для застосування заходів впливу;

7) невиконання страховиком у встановлений уповноваженим органом строк плану відновлення фінансового стану або короткострокового плану забезпечення платоспроможності;

8) нездійснення протягом 12 місяців страховиком діяльності відповідно до виданої ліцензії на проведення страхування (перестрахування);

9) невідповідність засновників страховика вимогам законодавства.

Стаття 14. Діяльність страховика

Стаття 15. Опублікування переліку страховиків, які провадять свою діяльність на території України

1. Уповноважений орган не рідше одного разу в рік оприлюднює на своїй офіційній веб-сторінці в Інтернеті перелік страховиків з обов'язковим зазначенням загального розміру отриманих страхових премій, здійсненихстрахових виплат і суми сформованих страхових резервів за кожним із них, а також за рішенням уповноваженого органу – інших показників, які відповідно до закону підлягають оприлюдненню страховиками.

Стаття 16. Відокремлені підрозділи страховика

1. У разі наявності у страховика відокремлених підрозділів, які здійснюватимуть діяльність з укладання договорів на підставі отриманої страховиком ліцензії, такі відокремлені підрозділи можуть провадити страхову діяльність лише після реєстрації в уповноваженому органі шляхом внесення інформації про відокремлені підрозділи до Державного реєстру фінансових установ. До заяви про реєстрацію відокремленого підрозділу страховика уповноваженому органові подаються:

1) копія рішення уповноваженого органу страховика про створення відокремленого підрозділу;

2) примірник положення про відокремлений підрозділ, який повинен містити інформацію про те, що відокремлений підрозділ не є юридичною особою, його повне та скорочене найменування, мету створення, функції та порядок ліквідації;

3) перелік класів страхування (або видів ризиків за договорами перестрахування для страховиків (перестраховиків)), ведення яких рішенням уповноваженого органу страховика віднесено до компетенції відокремленого підрозділу, з визначеним або невизначеним строком дії, з обов’язковим зазначенням максимального обсягу страхових зобов’язань за окремим договором страхування, окремими видами страхування і загального обсягу страхових зобов’язань відокремленого підрозділу;

4) інформація про керівника та головного бухгалтера (якщо така посада передбачена штатним розписом) відокремленого підрозділу;

5) засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують освіту та стаж роботи керівника та головного бухгалтера;

6) інформація про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених нормативно-правовими актами уповноваженого органу;

7) затверджені в установленому порядку правила проведення у відокремленому підрозділі внутрішнього фінансового моніторингу (якщо фінансовий моніторинг у відокремленому підрозділі здійснюється згідно з правилами проведення фінансового моніторингу, які відрізняються від правил страховика);

8) інформація про працівників, які є відповідальними за проведення внутрішнього фінансового моніторингу у відокремленому підрозділі страховика, та копії документів про їх призначення;

9) витяг або виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відокремлений підрозділ страховика.

2. Страховик видає засвідчену копію ліцензії для кожного відокремленого підрозділу страховика.

Засвідчена страховиком копія ліцензії є документом, що підтверджує право відокремленого структурного підрозділу ліцензіата на провадження страхової діяльності на підставі виданої ліцензії.

Відокремлений підрозділ страховика може мати копії ліцензій лише на ті класи страхування, здійснення яких визначено положенням про відокремлений підрозділ.

Надання фінансових послуг через відокремлені підрозділи страховика, інформація про які не внесена до Державного реєстру фінансових установ, забороняється.

Процедура реєстрації відокремленого підрозділу страховика визначається нормативно-правовим актом уповноваженого органу.

Стаття 8.

В абзаці першому частини другої після слів «набути статус страховика» доповнити словами «та отримати ліцензію на провадження страхової (перестрахової) діяльності (заявник)»

підпункт д пункту 5 викласти в новій редакції;

пункту 6 викласти в новій редакції;

пункту 8 викласти в новій редакції;

пункту 10 викласти в новій редакції;

пункт 15 виключити;

в абзаці першому частини сьомої слова вимогам законодавства замінити словами «цьому Закону»;

частину восьму - дев’яту замінити частинами восьмою – десятою.

Доповнити проект Закону після статті 8 новими статтями 81 «Залишення заяви про внесення інформації до державного реєстру та видачі ліцензії страховику без розгляду» та 82 «Відмова у внесенні інформації до державного реєстру та видачі ліцензії страховику».

Стаття 9.

Статтю 9 викласти в новій редакції

Стаття 10.

Назву та положення статті 10 викласти в новій редакції.

Стаття 11.

Назву та положення статті 11 викласти в новій редакції.

Стаття 12 виключити.

Стаття 13.

пункт 6 виключити, у зв’язку з цим пункти 7-9 вважати 6-8.

Статтю 14 виключити.

Стаття 15.

Назву статті 15 та її положення викласти в новій редакції.

Стаття 16 викласти в новій редакції.

Стаття 8. Державна реєстрація, внесення до Державного реєстру фінансових установ та набуття статусу страховика юридичною особою, що має намір провадити страхову діяльність

2. Уповноважений представник юридичної особи, що має намір набути статус страховика та отримати ліцензію на провадження страхової (перестрахової) діяльності (заявник), після державної реєстрації подає уповноваженому органові:

1) заяву для внесення інформації про юридичну особу, що має намір набути статус страховика, до Державного реєстру фінансових установ та про видачу ліцензії (ліцензій) на провадження страхової діяльності за формою, встановленою уповноваженим органом;

2) виписку або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

3) нотаріально засвідчену копію статуту, зареєстрованого відповідно до Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”;

4) довідку банку, що підтверджує розмір сплаченого статутного капіталу страховика;

5) бізнес-план, в якому визначено характер та види діяльності, які планує провадити страховик протягом трьох років після набуття статусу фінансової установи і отримання ліцензії, та стратегію діяльності, розраховану на п’ять років, що складені згідно з вимогами, встановленими уповноваженим органом, у тому числі прогнозний звіт за 3 перших роки діяльності, включаючи:

оцінку витрат на страхову діяльність, включаючи адміністративні витрати й витрати на залучення клієнтів;

оцінку премій та виплат, окремо щодо страхування та перестрахування;

оцінку числа укладених договорів страхування, рівня відмов від виконання договорів;

оцінку обсягу та джерела фінансових ресурсів, необхідних для покриття технічних резервів, і власних коштів в обсязі межі платоспроможності;

проекти таких документів:

a) балансу,

б) загального звіту про фінансовий результат,

в) зведеного технічного результату страхування,

г) технічних результатів страхування в розрізі груп страхування,

д) розрахунку власних коштів, мінімального, нормативного розміру регулятивного капіталу та розміру наявного регулятивного капіталу;

обґрунтування оцінок значень, згаданих у цьому пункті;

6) умови страхування для класів ризиків, на які має бути надана ліцензія:

порядок установлення страхових тарифів;

7) програму перестрахування із зазначенням методу, форми та обсягу перестрахування, критеріїв для відбору перестраховиків в тому числі рейтинги, географічні ринки діяльності тощо;

8) порядок формування технічних резервів;

9) напрями інвестування активів;

10) інформацію про систему внутрішнього аудиту;

11) інформацію про ділову репутацію та фінансовий стан власників істотної участі та контролю страховика в обсягах та в порядку, встановлених цим Законом;

12) відомості щодо керівників та актуарія, в тому числі відповідності професійної придатності та ділової репутації таких осіб в обсягах та в порядку, встановлених цим Законом;

13) копії відповідних сертифікатів у випадках, передбачених цим Законом;

14) інформацію про обсяг коштів у розпорядженні страховика, які є необхідними для надання послуг асистансу, якщо такий страховик збирається страхувати від ризиків, що передбачають надання асистансу;

7. У разі коли до документів, передбачених частиною другою цієї статті, не було внесено будь-яких змін після подання таких документів та за умови їх відповідності цьому Закону, уповноважений орган зобов’язаний протягом трьох місяців внести до Державного реєстру фінансових установ інформацію про юридичну особу, яка має намір набути статус страховика, та видати ліцензію (ліцензії) на провадження страхової (перестрахової) діяльності, зазначені у заяві.

8. У разі коли до документів, передбачених частиною другою цієї статті, були внесені будь-які зміни після подання таких документів, за рішенням керівника уповноваженого органу строк внесення до Державного реєстру фінансових установ інформації про юридичну особу може складати шість місяців з моменту надходження інформації про внесення змін до таких документів.

9. Уповноважений орган відмовляє у внесенні інформації до Державного реєстру фінансових установ та видачі ліцензії (ліцензій) за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 82 цього Закону.

10. Юридична особа набуває статусу страховика після внесення уповноваженим органом інформації про неї до Державного реєстру фінансових установ та видачі ліцензії (ліцензій) на провадження страхової (перестрахової) діяльності.

Стаття 81. Залишення заяви про внесення інформації до державного реєстру та видачі ліцензії страховику без розгляду

1. Заява про внесення інформації до державного реєстру та видачі ліцензії страховику залишається без розгляду, якщо:

1) вона підписана особою, яка не має на це таких повноважень;

2) документи оформлені з порушенням ліцензійних умов;

3) заявником подані документи не в повному обсязі;

4) документи містять суттєві редакційні та технічні помилки.

2. Про залишення заяви про внесення інформації до державного реєстру та видачі ліцензії страховику без розгляду заявник повідомляється в письмовій формі із детальним зазначенням підстав та виключним переліком зауважень у строк до одного місяця. Після усунення обставин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви без розгляду, заявник може повторно подати таку заяву, яка розглядається в установленому цим Законом порядку. У разі, якщо заявником повністю враховані зауваження уповноваженого органу та не внесено жодних інших змін до тексту документів, уповноважений орган не має права залишити таку заяву без розгляду.

Стаття 82. Відмова у внесенні інформації до державного реєстру та видачі ліцензії страховику

1. Підставами для відмови у внесенні інформації до державного реєстру та видачі ліцензії страховику є:

1) наявність недостовірної інформації у документах, поданих страховиком, якщо така інформація може вплинути на прийняття рішення;

2) невідповідність заявника, складу органів управління страховика, засновників страховика вимогам цього закону;

3) відсутність власних коштів або не підтвердження джерела походження коштів, необхідних для формування статутного капіталу страховика будь-яким засновником, що матиме істотну участь у страховику;

4) неможливість визначення усіх засновників, що матимуть істотну участь у страховику;

5) не підтвердження описом діяльності (бізнес-планом) здатність страховика виконувати свої зобов’язання;

6) відсутність підтвердження засновниками страховика наявності в них коштів у сумі, що дорівнює статутному капіталу та передбаченій описом діяльності страховика емісії акцій страховика;

7) ділова репутація та/або фінансовий стан принаймні одного із засновників, що мають істотну участь чи контроль у страховику, не відповідає вимогам, установленим цим Законом;

8) професійні якості або ділова репутація керівників страховика не відповідає вимогам цього Закону;

9) професійні якості відповідального актуарія не відповідають вимогам, встановленим уповноваженим органом.

2. Про відмову у внесенні інформації до державного реєстру та видачі ліцензії заявник повідомляється в письмовій формі із детальним зазначенням підстав відмови у строки, передбачені для внесенні інформації до державного реєстру та видачі ліцензії.

У разі відмови у внесенні інформації до державного реєстру та видачі ліцензії на підставі виявлення недостовірних даних у поданих заявником документах, заявник може подати нову заяву про внесення інформації до державного реєстру та видачу ліцензії не раніше, ніж через три місяці з дати прийняття рішення про відмову.

У разі відмови у внесенні інформації до державного реєстру та видачі ліцензії на підставах, зазначених у частині першій цієї статті, заявник повторно подає заяву про внесенні інформації до державного реєстру та видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії.

У разі, якщо заявником повністю враховані зауваження уповноваженого органу та не внесено жодних інших змін до тексту документів, уповноважений орган не має права повторно відмовити у внесенні інформації до державного реєстру та видачі ліцензії.

3. Заявник має право оскаржити рішення про відмову до уповноваженого органу протягом 30 календарних днів з дати винесення такого рішення.

За умови, якщо в порядку досудового врегулювання спору Уповноваженим органом було прийнято рішення щодо можливості повторного розгляду документів, поданих заявником, термін розгляду таких документів має відповідати 30 календарним дням з моменту повторного отримання пакета документів від заявника.

Стаття 9. Ліцензії на провадження страхової діяльності

1. Уповноважений орган видає ліцензії на провадження окремих певних класів страхування, зазначених у статті 5 цього Закону, та/або на окремі об’єднання класів страхування в межах однієї ліцензії відповідно до частини 4 статті 5 цього Закону (для страхування іншого, ніж страхування життя).

Підставою для видачі ліцензії є відповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, які встановлюються уповноваженим органом.

2. Ліцензія на провадження страхової діяльності дає право приймати та передавати ризики у перестрахування за класами страхування, які зазначені у ліцензії. Діяльність із перестрахування може бути виключним видом діяльності страховика та здійснюватись на підставі окремої ліцензії на перестрахування, яка дає право на прийняття у перестрахування будь-якого ризику з класів страхування, визначений у статті 5 цього Закону.

3. Ліцензія, видана уповноваженим органом страховику, не підлягає передачі для використання іншими особами.

4. Ліцензії на всі види страхування видаються безстроково.

5. За видачу, переоформлення та видачу дубліката ліцензії на певний вид страхування (перестрахування) стягується плата в розмірі та порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України. Плата за видачу ліцензії сплачується одноразово та зараховується до Державного бюджету України.

6. У випадку коли заявник бажає охопити лише окремі ризики в рамках одного класу страхування, про це має бути додатково зазначено в ліцензії.

7. Компанія, що одержала ліцензію на страхування ризику, який належить до одного класу або групи класів (основний ризик) також може без отримання додаткової ліцензії здійснювати страхування ризиків, включених до іншого класу (пов’язаних ризиків), за таких умов:

пов’язані ризики зв’язані з основним ризиком;

пов’язані ризики стосуються об’єкта страхування, який вже було застраховано за основним ризиком;

пов’язані ризики страхуються за тим же договором страхування, за яким страхується основний ризик.

Не можуть вважатись пов’язаними ризики, які належать до таких класів страхування:

XIV клас страхування „Кредит”

XV клас страхування «Порука»

XVII клас страхування „Юридичні витрати”

Разом з цим, ризики за XVII класом страхування „Юридичні витрати” можуть бути пов’язанними ризиками у відношенні до ризиків класу страхування XVIII „Надання допомоги (асістанс)” за умов, визначених в абзаці четвертому частини 1 статті 5, а також при дотриманні таких умов:

основний ризик стосується виключно надання допомоги особам, які потрапили у скрутне становище під час подорожі, під час перебування поза межами місцевості проживання або

пов’язані ризики стосуються страхування витрат з надання правової допомоги і витрат, пов’язаних із судовим розглядом при використанні морських суден.

Для основних ризиків з класів страхування життя пов’язаними ризиками можуть бути виключно ризики з класів І Нещасний випадок та ІІ Хвороба.

8. Страховик, який отримав ліцензію на провадження страхування, віднесеного до класів страхування життя, не має права здійснювати страхування, віднесене до класів страхування іншого, ніж страхування життя, за виключенням випадку, визначеного в абзаці третьому цієї частини.

Страховик, який отримав ліцензію на провадження страхування, віднесеного до класів страхування іншого, ніж страхування життя, не має права здійснювати страхування, віднесене до класів страхування життя, за виключенням випадку, визначеного в абзаці четвертому цієї частини цієї статті.

Страховик, що отримав лицензії на класи страхування життя, може отримати ліцензії на класи страхування І Нещасний випадок та/або ІІ Хвороба.

Страховик, що має виключно лицензії на класи страхування І Нещасний випадок та/або ІІ Хвороба, може отримати ліцензію на класи страхування життя.

9. Страховики мають право здійснювати діяльність з асистансу тільки за умови отримання ліцензії на страхування ризиків за класом страхування XVIII клас ризиків „Надання допомоги”.

Стаття 10. Документи, необхідні для видачі ліцензії на провадження страхової діяльності

1. Для отримання ліцензії на здійснення страхової діяльності, яка не була передбачені раніше виданими ліцензіями, страховик подає уповноваженому органові такі документи:

1) заяву встановленого зразка про видачу ліцензії;

2) висновок аудитора, внесеного уповноваженим органом до реєстру аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ, щодо підтвердження виконання страховиком вимог стосовно платоспроможності та пруденційних нормативів;

3) документи, передбачені пунктами 5-8, 13, 14 частини другої статті 8 цього Закону.

2. Ліцензія на провадження страхової діяльності видається згідно з ліцензійними умовами провадження такої діяльності, що затверджуються уповноваженим органом. У ліцензійних умовах провадження страхової діяльності визначаються особливі вимоги та порядок контролю за їх додержанням.

3. Уповноважений орган повинен видати ліцензію або відмовити у видачі ліцензії протягом сорока п’яти календарних днів після надходження всіх необхідних документів.

Зазначений строк може бути продовжений головою уповноваженого органу на відповідний період, але не більше ніж на сорок п’ять календарних днів, у разі, коли зроблено запит до державних органів, місцевого самоврядування для підтвердження достовірності поданих для видачі ліцензії документів або виникла необхідність у проведенні перевірки таких документів у інший спосіб.

Стаття 11. Залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду та відмова у видачі ліцензії

1. Заява про видачу ліцензії, подана відповідно до статті 10 цього Закону, залишається без розгляду, якщо:

1) вона підписана особою, яка не має на це таких повноважень;

2) документи оформлені з порушенням ліцензійних умов;

3) страховиком подані документи не в повному обсязі;

4) документи містять суттєві редакційні та технічні помилки.

2. Про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду страховик повідомляється в письмовій формі із детальним зазначенням підстав та виключним переліком зауважень у строк до одного місяця. Після усунення обставин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду, страховик може повторно подати таку заяву, яка розглядається в установленому ліцензійними умовами порядку.3. У разі якщо страховиком повністю враховані зауваження уповноваженого органу та не внесено жодних інших змін до тексту документів, уповноважений орган не має права залишити таку заяву без розгляду .

4. Підстави для відмови у видачі ліцензії відповідно до статті 10 цього Закону страховику передбачені пунктами 1, 5, 6 частини першої статті 82.

5. Повідомлення заявника про відмову у видачі ліцензії відповідно до статті 10 цього Закону, оскарження рішення уповноваженого органу про відмову у видачі ліцензії здійснюються у порядку, передбаченому частинами другою та третьою статті 82.

Стаття 13. Підстави для анулювання ліцензії

1. Підставами для анулювання ліцензії є:

1) заява страховика про анулювання ліцензії;

2) рішення про припинення страховика;

3) виявлення недостовірних відомостей в документах, поданих страховиком для видачі ліцензії, якщо така інформація вплинула на прийняття рішення про її видачу;

4) невідповідність вимогам провадження страхової діяльності;

5) неможливість виконання страховиком своїх зобов’язань;

6) невиконання страховиком у встановлений уповноваженим органом строк плану відновлення фінансового стану або короткострокового плану забезпечення платоспроможності;

7) нездійснення протягом 12 місяців страховиком діяльності відповідно до виданої ліцензії на проведення страхування (перестрахування);

8) невідповідність засновників страховика вимогам законодавства

Стаття 15. Опублікування інформації про страховий ринок.

1. Уповноважений орган публікує: зведений звіт щодо страхового ринку, який містить зведений бухгалтерський баланс, зведений звіт про страхові платежі, зведений звіт щодо страхових виплат, зведений звіт щодо обсягу зобов’язань страховиків (перестраховиків);

звіт в розрізі страховиків (перестраховиків), який містить інформацію про фінансові показники, (активи в розрізі окремих їх категорій, страхові резерви, власний капітал, статутний капітал, нерозподілений доход (непокритий збиток) звітного періоду, страхові премії, страхові платежі, належні перестраховикам, страхові виплати, частки страхових виплат, компенсовані перестраховиками), звіт про надходження страхових платежів за класами страхування та об’єднаннями класів страхування, звіт про страхові виплати за класами страхування та об’єднаннями класів страхування;

аналітична довідка щодо стану ринку страхування.

Зазначена інформація має оприлюднюватись у засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті уповноваженого органу не пізніше ніж через два місяці після закінчення звітного періоду та не пізніше ніж три місяці після закінчення звітного року.

Стаття 16. Відокремлені підрозділи страховика

1. Страховик може провадити свою діяльність через балансові та/або безбалансові відокремлені підрозділи.

2. Страховик може провадити страхову діяльність через балансовий відокремлений підрозділ лише після реєстрації його в уповноваженому органі, шляхом внесення інформації про такий підрозділ до Державного реєстру фінансових установ.

До заяви про реєстрацію балансового відокремленого підрозділу страховика уповноваженому органові подаються:

1) копія рішення уповноваженого органу страховика про створення відокремленого підрозділу;

2) примірник положення про відокремлений підрозділ, який повинен містити інформацію про те, що відокремлений підрозділ не є юридичною особою, його повне та скорочене найменування, мету створення, функції та порядок ліквідації;

3) перелік класів страхування ( ризиків або груп класів), провадження яких рішенням уповноваженого органу страховика віднесено до компетенції відокремленого підрозділу, з визначеним або невизначеним строком дії, з обов’язковим зазначенням максимального обсягу страхових зобов’язань за окремим договором страхування, окремими класами страхування і загального обсягу страхових зобов’язань відокремленого підрозділу;

4) інформація про керівника та головного бухгалтера (якщо така посада передбачена штатним розписом) відокремленого підрозділу;

5) засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують освіту та стаж роботи керівника та головного бухгалтера;

6) інформація про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених нормативно-правовими актами уповноваженого органу;

7) затверджені в установленому порядку правила проведення у відокремленому підрозділі внутрішнього фінансового моніторингу (якщо фінансовий моніторинг у відокремленому підрозділі здійснюється згідно з правилами проведення фінансового моніторингу, які відрізняються від правил страховика);

8) інформація про працівників, які є відповідальними за проведення внутрішнього фінансового моніторингу у відокремленому підрозділі страховика, та копії документів про їх призначення;

9) витяг або виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відокремлений підрозділ страховика.

3. Відокремлений підрозділ страховика здійснює діяльність відповідно до положенням про такий відокремлений підрозділ.

Страховик видає засвідчену ним копію відповідної ліцензії для кожного зареєстрованого відокремленого підрозділу страховика.

Здійснення страхової діяльності через балансові відокремлені підрозділи страховика, інформація про які не внесена до Державного реєстру фінансових установ, забороняється.

4. Процедура реєстрації відокремленого підрозділу страховика визначається нормативно-правовим актом уповноваженого органу.

Розділ ІІІ. Власники та управління страховиком, публічне розкриття інформації

Стаття 24. Власники страховика

5. Юридична чи фізична особа, яка має намір набути істотної участі у фінансовій установі або збільшити її таким чином, що зазначена особа буде прямо чи опосередковано володіти або контролювати 10, 25, 50 і 75 відсотків статутного капіталу страховика чи права голосу придбаних акцій (часток) в органах управління страховика, зобов’язана отримати письмове погодження

уповноваженого органу.

6. Уповноважений орган відмовляє у видачі письмового погодження набуття або збільшення істотної участі у страховику в разі, коли:

1) заявником подано неповний пакет документів, визначених нормативно-правовими актами уповноваженого органу, або недостовірну інформацію чи подані документи не відповідають вимогам цього Закону або нормативно-правових актів уповноваженого органу;

2) заявник має непогашену або незняту судимість. Якщо заявник є юридичною особою, зазначена вимога поширюється на

членів виконавчого органу і наглядової ради такої юридичної особи, а також на власників

істотної участі у страховику, що є фізичними особами;

3) ділова репутація або фінансовий стан заявника не відповідає вимогам, установленим законом або нормативно-правовими актами

уповноваженого органу;

4) у заявника відсутні власні кошти в обсязі, необхідному для набуття або збільшення істотної участі, та/або ним не підтверджено джерела походження коштів, що вносяться до статутного капіталу;

5) заявник згідно з поданими документами не відповідає вимогам цього

Закону або нормативно-правових актів уповноваженого органу;

6) органами Антимонопольного комітету заборонено концентрацію як таку, що призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи значній його частині;

7) набуття чи збільшення істотної участі заявника у страховику загрожуватиме інтересам вкладників та/або інших кредиторів страховика, розвиткові конкурентного середовища.

11. Рішення загальних зборів учасників, прийняті з порушенням вимог, визначених частинами девятою та десятою цієї статті, не мають юридичної сили.

Стаття 25. Органи управління страховиком

1. Органами управління страховика є загальні збори акціонерів, наглядова рада страховика, правління (виконавчий орган) та ревізійна комісія.

2. Голова правління (виконавчого органу) та головний бухгалтер призначаються на посаду після надання письмової згоди на це уповноваженим органом.

Стаття 26. Загальні вимоги до застосування системи управління страховика

4. Застосування системи управління страховиком повинне забезпечити розподіл повноважень між наглядовою радою та правлінням страховика, дотримання прозорості здійснення процедури прийняття рішень та контролю за їх виконанням, належний обмін інформацією між наглядовою радою та правлінням страховика, подання звітності, її достовірність і повноту.

5. Члени наглядової ради страховика, правління страховика, ревізійної комісії, внутрішні аудитори не можуть обіймати дві та більше посад у страховику.

Голова правління страховика, головний бухгалтер не можуть бути водночас членами органів управління інших юридичних осіб, що провадять діяльність з надання фінансових послуг, бути фізичними особами-підприємцями, які надають фінансові послуги.

6. Страховик повинен розробляти і застосовувати внутрішні регламентні документи стосовно системи управління ризиками та системи внутрішнього контролю тощо.

7. Голова правління, головний бухгалтер страховика несуть відповідальність за складення річної звітності страховика, її достовірність, повноту та своєчасність подання.

Стаття 27. Наглядова рада страховика

3. Тільки наглядова рада страховика:

1) призначає і звільняє голову та членів виконавчого органу (правління) страховика;

2) контролює діяльність правління страховика;

3) визначає зовнішнього аудитора;

4) призначає та звільняє начальника та членів служби внутрішнього аудиту, відповідального актуарія;

5) затверджує умови оплати праці та матеріального стимулювання членів правління страховика;

6) приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію дочірніх підприємств, філій страховика, затвердження їх статутів та положень;

7) встановлює порядок проведення ревізій та здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю страховика.

Статутом страховика до виключної компетенції наглядової ради можуть бути віднесені інші повноваження, які відповідно до закону не належать до повноважень інших органів управління страховика.

5. Для здійснення своїх повноважень наглядова рада страховика може утворювати комітети із спеціальними завданнями і функціями, зокрема комітет із компенсацій та винагород, комітет з управління ризиками, комітет із внутрішнього контролю. Такі комітети підпорядковуються наглядовій раді страховика та діють відповідно до затверджених внутрішніх документів. Страховик має право утворювати інші комітети для забезпечення своєї діяльності.

Стаття 28. Виконавчий орган страховика

1. Склад правління страховика повинен бути сформований відповідно до законодавства про акціонерні товариства, але становити не менше, ніж три особи.

До складу правління може входити головний бухгалтер.

2. Головою правління та членами правління страховика можуть бути дієздатні фізичні особи, які відповідають таким вимогам: мають вищу економічну або юридичну освіту, мають бездоганну ділову репутацію, мають стаж роботи на ринку фінансових послуг не менше трьох років.

3. Члени правління страховика додатково до вимог, установлених частиною другою цієї статті, повинні відповідати професійним вимогам до керівників, визначеним уповноваженим органом.

4. Не менше ніж дві особи із складу правління, в тому числі його голова, повинні володіти державною мовою.

5. Не менше ніж половина складу правління, в тому числі його голова та головний бухгалтер, якщо він входить до складу правління страховика, повинна мати не менше ніж трирічний стаж роботи на керівних посадах, у тому числі не менше одного року – на керівній посаді у страховику.

6. Згідно з частиною сьомою цієї статті як мінімум одна третина членів правління страховика повинна бути незалежною.

7. Член правління не вважається незалежним, якщо він:

1) є посадовою особою або працівником юридичної особи, яка є власником істотної участі страховика, або іншої пов’язаної особи страховика;

2) прямо або опосередковано є власником істотної участі страховика або особи, що здійснює контроль, або іншої пов’язаної особи страховика;

3) має заборгованість перед страховиком, особою, що здійснює контроль, або пов’язаною особою страховика, крім випадків, коли такий борг забезпечений нерухомістю, що є предметом іпотеки, і місцем проживання члена правління, та якщо сума заборгованості не перевищує еквівалент 10 тис. євро, або 0,02 відсотка регулятивного капіталу страховика;

4) є посадовою особою або працівником юридичної особи, яка має заборгованість перед страховиком, особою, що здійснює контроль, або іншою пов’язаною особою страховика, крім випадків, коли такий борг не

перевищує розміру, зазначеного в пункті 3 частини сьомої цієї статті;

5) надає послуги або постачає товари страховику або є особою, що здійснює контроль за юридичною особою, яка надає послуги або постачає товари страховику, якщо річна вартість таких послуг або товарів становить більше 10 відсотків загального обсягу послуг та товарів, які надаються такою фізичною чи юридичною особою;

6) має заборгованість з виплат основної частини боргу або відсотків за договором позики, яка становить більше ніж 90 днів, перед страховиком, особою, що здійснює контроль, або іншою пов’язаною особою страховика;

7) є посадовою особою, працівником або особою, яка здійснює контроль за діяльністю осіб, що отримали позику, яка має ознаки, зазначені в пункті 6 частини сьомої цієї статті;

8) є чоловіком або дружиною однієї з осіб, зазначених у пунктах 1-6 частини сьомої цієї статті.

8. Правління страховика проводить свої засідання не менше одного разу на три місяці.

9. Особа не може бути членом правління страховика, якщо вона займає керівну посаду в іншому страховику.

10. Правління страховика підзвітне та підконтрольне наглядовій раді та загальним зборам акціонерів страховика.

11. Правління страховика несе відповідальність за:

здійснення нагляду за операціями страховика та його поточним управлінням;

досягнення цілей та реалізацію політики, визначеної наглядовою радою страховика і загальними зборами акціонерів;

дотримання законодавства;

надання наглядовій раді страховика рекомендацій щодо реалізації цілей, стратегії, бізнес-плану та визначення основних питань політики управління його діяльністю;

своєчасне надання наглядовій раді страховика необхідної комплексної інформації, яка дасть змогу оцінити цілі, стратегію і політику страховика та забезпечити відповідальність членів правління страховика за їх дії.

12. Правління страховика діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами акціонерів чи наглядовою радою страховика.

Стаття 30. Внутрішній аудит

5. Керівник служби аудиту повинен:

1) мати професійний досвід у сфері аудиту страховиків не менше трьох років;

2) бути внесеним до реєстру аудиторів, які мають право здійснювати аудит фінансових установ;

3) не займати будь-які посади в інших страховиках, не мати істотної участі в іншому страховику та не бути пов’язаною особою іншого страховика.

Уповноважений орган має право встановлювати додаткові вимоги до керівника служби внутрішнього аудиту.

Стаття 31. Процедура звільнення керівників страховика

1. У разі коли особа, яка є керівником страховика, звільняється за власним бажанням або отримує повідомлення, або в інший спосіб отримує інформацію про своє звільнення, має право подати правлінню, наглядовій раді та загальним зборам страховика заяву в письмовій формі про причину свого звільнення за власним бажанням або причини, у зв’язку з якими така особа не погоджується із своїм звільненням.

Стаття 32. Скликання зборів органів управління страховика з ініціативи уповноваженого органу

1. Уповноважений орган може ініціювати скликання загальних зборів акціонерів страховика, засідання правління, наглядової ради страховика. Представник уповноваженого органу має право бути присутнім та виступати на таких засіданнях.

Стаття 33. Розкриття інформації

8. Відповідальність за достовірність та повноту інформації при здійсненні страхування через посередників, яка надається страхувальникам, несе страховик, за винятком, коли інформація надається через страхового або перестрахового брокера.

Стаття 35. Припинення діяльності страховика

2. Порядок припинення страховика в процесі відновлення його платоспроможності або банкрутства визначається відповідним законом у частині, що не суперечить вимогам цього Закону.

3. Припинення діяльності будь-якої філії страховика-нерезидента відбувається після її ліквідації.

Стаття 24.

У частині п’ятій слова та цифри «контролювати 10, 25, 50 і 75» замінити слова та цифрами «контролювати 25, 50 і 75;

у частині шостій:

у пункті 2 слово «страховику» замінити словом «заявнику»;

пункт 6 виключити у зв’язку з цим пункт 7 вважати пунктом 6;

частину одинадцяту викласти в новій редакції.

Стаття 25.

У частині першій та другій слова «правління (виконавчий орган)» замінити словами «виконавчий орган».

Стаття 26.

В абзаці першому частини четвертої слово «правління» замінити словами «виконавчого органу»;

в абзаці першому частини п’ятої слово «правління» замінити словами «виконавчого органу»;

абзац другий частини п’ятої виключити;

в абзаці першому частини шостої слова «контролю тощо» замінити словом «аудиту»;

в абзаці першому частини сьомої слово «правління» замінити словами «виконавчого органу»;

Стаття 27.

Частину третю викласти в новій редакції

в абзаці першому частини п’ятої слова «внутрішнього контролю» замінити словом «аудиту».

Стаття 28.

У тексті статті 28 слово «правління» замінити словами «виконавчий орган».

Частину п’яту викласти в новій редакції:

Стаття 31.

в абзаці першому частини першої слова «У разі коли особа» замінити словом «Особа».

Стаття 32.

В абзаці першому часині першої слова

Стаття 33.

Частину восьму викласти в новій редакції.

Стаття 35.

В частині другій слова «відповідним законом» замінити словами «Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

в частині третій слова «після її ліквідації» замінити словами «одночасно з її ліквідацією».

Стаття 24. Власники страховика

5. Юридична чи фізична особа, яка має намір набути істотної участі у фінансовій установі або збільшити її таким чином, що зазначена особа буде прямо чи опосередковано володіти або контролювати 25, 50 і 75 відсотків статутного капіталу страховика чи права голосу придбаних акцій (часток) в органах управління страховика, зобов’язана отримати письмове погодження уповноваженого органу.

6. Уповноважений орган відмовляє у видачі письмового погодження набуття або збільшення істотної участі у страховику в разі, коли:

1) заявником подано неповний пакет документів, визначених нормативно-правовими актами уповноваженого органу, або недостовірну інформацію чи подані документи не відповідають вимогам цього Закону або нормативно-правових актів уповноваженого органу;

2) заявник має непогашену або незняту судимість. Якщо заявник є юридичною особою, зазначена вимога поширюється на

членів виконавчого органу і наглядової ради такої юридичної особи, а також на власників істотної участі у заявнику, що є фізичними

особами;

3) ділова репутація або фінансовий стан заявника не відповідає вимогам, установленим законом або нормативно-правовими актами

уповноваженого органу;

4) у заявника відсутні власні кошти в обсязі, необхідному для набуття або збільшення істотної участі, та/або ним не підтверджено джерела походження коштів, що вносяться до статутного капіталу;

5) заявник згідно з поданими документами не відповідає вимогам цього

Закону або нормативно-правових актів уповноваженого органу;

6) набуття чи збільшення істотної участі заявника у страховику загрожуватиме інтересам вкладників та/або інших кредиторів страховика, розвиткові конкурентного середовища.

11. У разі якщо така особа взяла участь у засіданні загальних зборів та ця участь вплинула на проведення такого засідання та прийняття рішення загальних зборів учасників, то ці рішення не мають юридичної сили.

Стаття 25. Органи управління страховиком

1. Органами управління страховика є загальні збори акціонерів, наглядова рада страховика, виконавчий орган та ревізійна комісія.

2. Голова виконавчого органу та головний бухгалтер призначаються на посаду після надання письмової згоди на це уповноваженим органом.

Стаття 26. Загальні вимоги до застосування системи управління страховика

4. Застосування системи управління страховиком повинне забезпечити розподіл повноважень між наглядовою радою та виконавчим органом страховика, дотримання прозорості здійснення процедури прийняття рішень та контролю за їх виконанням, належний обмін інформацією між наглядовою радою та виконавчим органом страховика, подання звітності, її достовірність і повноту.

5. Члени наглядової ради страховика, виконавчого органу страховика, ревізійної комісії, внутрішні аудитори не можуть обіймати дві та більше посад у страховику.

6. Страховик повинен розробляти і застосовувати внутрішні регламентні документи стосовно системи управління ризиками та системи внутрішнього аудиту.

7. Голова виконавчого органу, головний бухгалтер страховика несуть відповідальність за складення річної звітності страховика, її достовірність, повноту та своєчасність подання.

Стаття 27. Наглядова рада страховика

3. До виключної компетенції наглядової ради страховика належить:

1) призначення і звільнення голови та членів виконавчого органу страховика;

2) контроль діяльності виконавчого органу страховика;

3) визначення зовнішнього аудитора;

4)призначення та звільнення начальника та членів служби внутрішнього аудиту, відповідального актуарія;

5) затвердження умов оплати праці та матеріального стимулювання членів виконавчого органу страховика;

6) прийняття рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію дочірніх підприємств, філій страховика, затвердження їх статутів та положень;

7) встановлення порядок проведення ревізій та здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю страховика.

Статутом страховика до виключної компетенції наглядової ради можуть бути віднесені інші повноваження, які відповідно до закону не належать до повноважень інших органів управління страховика.

Питання, що належать до виключної компетенції наглядової ради страховика, не можуть вирішуватися іншими органами страховика, крім загальних зборів, за винятком випадків, встановлених законом.

5. Для здійснення своїх повноважень наглядова рада страховика може утворювати комітети із спеціальними завданнями і функціями, зокрема комітет із компенсацій та винагород, комітет з управління ризиками, комітет із аудиту. Такі комітети підпорядковуються наглядовій раді страховика та діють відповідно до затверджених внутрішніх документів. Страховик має право утворювати інші комітети для забезпечення своєї діяльності.

Стаття 28. Виконавчий орган страховика

1. Склад виконавчого органу страховика повинен бути сформований відповідно до законодавства про акціонерні товариства, але становити не менше, ніж три особи.

До складу виконавчого органу може входити головний бухгалтер.

2. Головою виконавчого органу та

членами виконавчого органу страховика можуть бути дієздатні фізичні особи, які відповідають таким вимогам: мають вищу

економічну або юридичну освіту, мають бездоганну ділову репутацію, мають стаж роботи на ринку фінансових послуг не менше трьох років.

3. Члени виконавчого органу страховика додатково до вимог, установлених

частиною другою цієї статті, повинні відповідати професійним вимогам до керівників, визначеним уповноваженим органом.

4. Не менше ніж дві особи із складу виконавчого органу, в тому числі його голова, повинні володіти державною мовою.

5. Не менше ніж половина складу виконавчого органу, в тому числі його голова та головний бухгалтер, якщо він входить до складу виконавчого органу страховика, повинна мати не менше ніж трирічний стаж роботи на керівних посадах, у

тому числі не менше одного року – на керівній посаді у страховику.

6. Згідно з частиною сьомою цієї статті як мінімум одна третина членів виконавчого органу страховика повинна бути незалежною.

7. Член виконавчого органу не вважається незалежним, якщо він:

1) є посадовою особою або працівником юридичної особи, яка є власником істотної участі страховика, або іншої пов’язаної особи страховика;

2) прямо або опосередковано є власником істотної участі страховика або особи, що здійснює контроль, або іншої пов’язаної особи страховика;

3) має заборгованість перед страховиком, особою, що здійснює контроль, або пов’язаною особою страховика, крім випадків, коли такий борг забезпечений нерухомістю, що є предметом іпотеки, і місцем проживання члена виконавчого органу, та якщо сума заборгованості не перевищує еквівалент 10 тис. євро, або 0,02 відсотка регулятивного капіталу страховика;

4) є посадовою особою або працівником юридичної особи, яка має заборгованість перед страховиком, особою, що здійснює контроль, або іншою пов’язаною особою страховика, крім випадків, коли такий борг не перевищує розміру, зазначеного в пункті 3 частини сьомої цієї статті;

5) надає послуги або постачає товари страховику або є особою, що здійснює контроль за юридичною особою, яка надає послуги або постачає товари страховику, якщо річна вартість таких послуг або товарів становить більше 10 відсотків загального обсягу послуг та товарів, які надаються такою фізичною чи юридичною особою;

6) має заборгованість з виплат основної частини боргу або відсотків за договором позики, яка становить більше ніж 90 днів, перед страховиком, особою, що здійснює контроль, або іншою пов’язаною особою страховика;

7) є посадовою особою, працівником або особою, яка здійснює контроль за діяльністю осіб, що отримали позику, яка має ознаки, зазначені в пункті 6 частини сьомої цієї статті;

8) є чоловіком або дружиною однієї з осіб, зазначених у пунктах 1-6 частини сьомої цієї статті.

8. Виконавчого органу страховика проводить свої засідання не менше одного разу на три місяці.

9. Особа не може бути членом виконавчого органу страховика, якщо вона займає керівну посаду в іншому страховику.

10. Виконавчий орган страховика підзвітне та підконтрольне наглядовій раді та

загальним зборам акціонерів страховика.

11. Виконавчий орган страховика несе відповідальність за:

здійснення нагляду за операціями страховика та його поточним управлінням;

досягнення цілей та реалізацію політики, визначеної наглядовою радою

страховика і загальними зборами акціонерів;

дотримання законодавства;

надання наглядовій раді страховика рекомендацій щодо реалізації цілей, стратегії, бізнес-плану та визначення основних питань політики управління його діяльністю;

своєчасне надання наглядовій раді страховика необхідної комплексної інформації, яка дасть змогу оцінити цілі, стратегію і політику страховика та забезпечити відповідальність членів правління страховика за їх дії.

12. Виконавчий орган страховика діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами акціонерів чи наглядовою радою страховика.

Стаття 30. Внутрішній аудит

5. Керівник служби внутрішнього аудиту не може займати будь-які посади в інших страховиках, не мати істотної участі в іншому страховику та не бути пов’язаною особою іншого страховика.

Уповноважений орган має право встановлювати додаткові вимоги до керівника служби внутрішнього аудиту.

Стаття 31. Процедура звільнення керівників страховика

1. Особа, яка є керівником страховика, звільняється за власним бажанням або отримує повідомлення, або в інший спосіб отримує інформацію про своє звільнення, має право подати правлінню, наглядовій раді та загальним зборам страховика заяву в письмовій формі про причину свого звільнення за власним бажанням або причини, у зв’язку з якими така особа не погоджується із своїм звільненням.

Стаття 32. Скликання зборів органів

управління страховика з ініціативи уповноваженого органу

1. Уповноважений орган може ініціювати скликання загальних зборів акціонерів страховика, засідання виконавчого органу, наглядової ради страховика. Представник уповноваженого органу має право бути присутнім та виступати на таких засіданнях.

Стаття 33. Розкриття інформації

8. Відповідальність за достовірність та повноту інформації при здійсненні страхування через пов’язаних страхових посередників, яка надається страхувальникам, несе страховик.

….

Стаття 35. Припинення діяльності страховика

2. Порядок припинення страховика в процесі відновлення його платоспроможності або банкрутства визначається Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у частині, що не суперечить вимогам цього Закону.

3. Припинення діяльності будь-якої філії страховика-нерезидента відбувається одночасно з її ліквідацією.

Розділ ІV. Реорганізація та ліквідація страховиків. Передання страхового портфеля. Здійснення тимчасової адміністрації страховиків

Стаття 36. Реорганізація страховика

1. Страховик проводить реорганізацію з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

2. Реорганізація страховика здійснюється за рішенням загальних зборів акціонерів, за рішенням суду, в інших випадках, встановлених законодавством.

3. Реорганізація страховика на підставі рішення суду проводиться в порядку та на підставах, визначених законодавством. У разі потреби уповноважений орган має право залучати своїх представників для участі в

проведенні такої реорганізації страховика.

4. Здійснення процедури реорганізації страховика не є підставою для відмови у виконанні або припиненні виконання зобов'язань страховика за договорами страхування.

5. У разі реорганізації страховика шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Під час проведення реорганізації страховика шляхом

перетворення страхувальники та кредитори не мають права вимагати від страховика дострокового припинення чи виконання зобов'язань.

6. Учасники реорганізації зобов'язані забезпечити виконання вимог законодавства щодо формування статутного капіталу та умов забезпечення платоспроможності. Проведення реорганізації не повинно загрожувати

інтересам страхувальників та кредиторів.

Стаття 37. Особливості реорганізації страховика за рішенням загальних зборів акціонерів страховика

4. Рішення загальних зборів акціонерів про реорганізацію страховика, крім перетворення, має зокрема, містити інформацію про:

1) угоду про реорганізацію в разі злиття або приєднання;

2) призначення персонального складу комісії для проведення реорганізації;

3) призначення персонального складу ревізійної комісії для проведення інвентаризації та ревізії матеріальних цінностей, що перебувають на обліку страховика (страховиків);

4) призначення незалежного аудитора, який має свідоцтво про внесення до реєстру аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ,

5) строки проведення реорганізації;

6) склад виконавчого органу після реорганізації.

7. Заява страховика про отримання дозволу на проведення реорганізації залишається без розгляду, якщо:

1) вона підписана особою, яка не має на це таких повноважень;

2) документи оформлені з порушенням вимог законодавства;

3) документи подані не в повному обсязі.

10. Уповноважений орган має право відмовити у видачі дозволу на проведення реорганізації страховика в разі, якщо є підстави вважати, що реорганізація загрожує інтересам споживачів страхових послуг і страховик, створений в результаті реорганізації, не буде відповідати вимогам законодавства щодо ліцензування страхової діяльності та забезпечення платоспроможності.

11. Страховики, що реорганізовуються, зобов'язані не пізніше 20 робочих днів після отримання дозволу уповноваженого органу на проведення реорганізації повідомити про реорганізацію страхувальників (перестрахувальників) та кредиторів шляхом публікації повідомлення в друкованих засобах масової інформації, зміст якого встановлюється уповноваженим органом.

13. У разі виявлення порушення плану реорганізації, а також якщо створений в результаті реорганізації страховик не буде відповідати вимогам законодавства щодо ліцензування страхової діяльності та забезпечення платоспроможності, уповноважений орган на будь-якому етапі проведення реорганізації і до внесення відповідних змін до Державного реєстру

фінансових установ може прийняти рішення про призупинення реорганізації до моменту усунення виявлених порушень або про припинення процесу реорганізації в разі неможливості їх усунення.

Стаття 38. Правонаступництво в разі реорганізації страховика

8. Особливості забезпечення правонаступництва за укладеними договорами страхування з урахуванням шляху реорганізації встановлюються уповноваженим органом.

Стаття 39. Ліквідація страховика

1. Ліквідація страховика, в тому числі у зв’язку з банкрутством, здійснюється відповідно до законодавства України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

2. Страховик може бути ліквідований за рішенням загальних зборів акціонерів страховика або в судовому порядку з ініціативи уповноваженого органу або внаслідок процедури банкрутства.

3. Ліквідація страховика з ініціативи загальних зборів акціонерів страховика здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про господарські товариства та про страхування, Законом України „Про

державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, за наявності дозволу уповноваженого органу.

4. Страховик, що ліквідується за рішенням загальних зборів акціонерів, повинен повідомити про таке рішення страхувальників (перестрахувальників) та кредиторів протягом 10 робочих днів після

прийняття такого рішення у встановленому законодавством порядку.

5. Підставами для прийняття рішення уповноваженого про ліквідацію страховика є:

1) страховик здійснює страхування з порушенням законодавства та не забезпечує своєчасного виконання зобов’язань за договорами страхування;

2) страховик не виконує план його санації або санація страховика не досягла запланованих результатів;

3) загальні збори акціонерів страховика не прийняли рішення про покриття фінансових збитків страховика, що робить неможливим

продовження його діяльності на ринку страхування;

4) анулювання всіх ліцензій страховика;

5) в інших випадках, передбачених законодавством.

6. У разі прийняття судом рішення про ліквідацію страховика на підставі, що не пов'язана з позбавленням його ліцензій на здійснення страхової діяльності, уповноважений орган розглядає в установленому законодавством порядку питання про позбавлення цього страховика ліцензій.

7. Ліквідація страховика в судовому порядку внаслідок процедури банкрутства та порядок задоволення вимог кредиторів за договорами страхування здійснюється відповідно до Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з урахуванням

вимог цього Закону.

8. Уповноважений орган може прийняти рішення про ліквідацію будь-якої філії страховика-нерезидента в разі, коли:

1) філія страховика-нерезидента провадить страхову діяльність з

порушенням вимог законодавства та/або свого положення;

2) не забезпечується здатність філії страховика-нерезидента виконувати свої зобов’язання;

3) філія страховика-нерезидента не здійснює страхових виплат на території України або здійснює їх несвоєчасно чи в неповному обсязі;

4) щодо відповідного страховика-нерезидента в державі, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, відкрито провадження у справі про банкрутство або ліквідацію.

9. У разі прийняття рішення про ліквідацію страховика уповноважений орган призначає ліквідатора.

10. Ліквідатор подає звіт про хід ліквідації раз на три місяці після

початку процесу ліквідації. Уповноважений орган може встановлювати іншу періодичність подання звіту про хід ліквідації, а також надання додаткової інформації.

11. У разі прийняття рішення про ліквідацію будь-якої філії страховика-нерезидента:

1) така філія страховика-нерезидента не може укладати нові договори страхування;

2) укладені договори страхування не можуть бути пролонговані;

3) страхові суми за укладеними договорами страхування не можуть бути збільшені.

12. У разі припинення філією страховика-нерезидента діяльності на

території України або втрати страховиком-нерезидентом права на провадження страхової діяльності в державі, в якій зареєстрований головний офіс такого страховика-нерезидента, ліквідатором філії страховика-нерезидента призначається її директор.

Головний офіс іноземного інвестора або страховика-нерезидента – це зареєстрований офіс, керівний орган або головне місце провадження підприємницької діяльності в державі, в якій зареєстрований страховик-

нерезидент.

13. Директор філії страховика-нерезидента зобов'язаний протягом трьох днів після надходження інформації про настання обставин, зазначених у частині дванадцятій цієї статті, повідомити про це уповноважений орган, а також оприлюднити протягом 10 днів з моменту виникнення відповідних

обставин оголошення про їх настання в офіційному друкованому виданні та на офіційному веб-сайті страховика.

14. Директор філії страховика-нерезидента, який не повідомив уповноважений орган і не зробив повідомлення про настання обставин,

передбачених частиною дванадцятою цієї статті, несе відповідальність усім своїм майном разом з відповідним страховиком-нерезидентом щодо будь-якої шкоди, заподіяної кредиторам.

Стаття 40. Особливості ліквідації страховика за рішенням загальних зборів акціонерів страховика

1. Після прийняття загальними зборами акціонерів страховика рішення про його ліквідацію страховик зобов’язаний передати страховий портфель, який складається із прав та обов’язків страховика за укладеними ним

договорами страхування, до іншого страховика, який має ліцензії на здійснення класів страхування, що відповідають договорам страхування, зобов’язання за якими передаються, і який є учасником фонду гарантування страхових виплат, передбаченого законодавством.

4. Заява страховика про отримання дозволу на проведення ліквідації залишається без розгляду, якщо:

1) вона підписана особою, яка не має на це таких повноважень;

2) документи оформлені з порушенням вимог законодавства;

3) документи подані не в повному обсязі.

Стаття 41. Особливості ліквідації страховика в разі його неплатоспроможності на підставі рішення суду

1. Право звернення до суду із заявою про визнання страховика неплатоспроможним та його ліквідацію мають:

страхувальники та кредитори страховика;

уповноважений орган.

Законодавство України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання страховика неплатоспроможним застосовується в частині, що не суперечить

нормам цього Закону.

2. Якщо страховик не виконує зобов'язання перед страхувальниками (перестрахувальниками) протягом трьох місяців, уповноважений орган, страхувальники та кредитори страховика мають право на звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство страховика в порядку, встановленому Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

3. У процесі розгляду справи про відновлення платоспроможності страховика або визнання його банкрутом суд, у разі необхідності, витребовує в уповноваженого органу висновки щодо доцільності ліквідації страховика.

Стаття 42. Передача страхового портфеля

1. Страховий портфель представляє собою сукупність прав та обов’язків страховика за всіма договорами страхування або частиною договорів страхування, укладених між ним та страхувальниками (перестрахувальниками).

До складу страхового портфеля можуть бути включені договори страхування, що відповідають одному або різним класам страхування.

До складу страхового портфеля можуть не включатися договори страхування, за якими настали зобов'язання ліквідованого страховика щодо здійснення страхових виплат за страховими випадками, про настання яких

було заявлено і за якими страхові виплати не здійснювалися або здійснювалися не в повному обсязі, до отримання дозволу уповноваженого органу про ліквідацію страховика або набрання законної сили рішенням суду про ліквідацію.

3. Передача страхового портфеля відбувається в разі реорганізації страховика, його ліквідації, в тому числі відкриття процедури банкрутства, відповідно до цього Закону.

4. Страховий портфель може бути переданий іншому страховику лише за наявності згоди страхувальників, за винятком випадків ліквідації страховика, в тому числі у зв’язку з банкрутством, призначення тимчасової адміністрації, інших випадках, передбачених законодавством.

Порядок отримання згоди страхувальників на передачу страхового портфеля встановлюється уповноваженим органом.

5. Передача страхового портфеля відбувається на підставі письмового договору про передачу страхового портфеля, укладеного між страховиком,який передає страховий портфель, та страховиком, якому передається

страховий портфель, за умови отримання дозволу уповноваженого органу про передачу страхового портфеля іншому страховику.

Вимоги до договору про передачу страхового портфеля

встановлюються уповноваженим органом з урахуванням вимог цього Закону.

6. Передача страхового портфеля, може здійснюватися, за виключенням випадків ліквідації, за умови, що страховик, який передає страховий портфель, а також страховик, до якого переходить страховий

портфель, відповідатимуть після укладення договору про передачустрахового портфеля встановленим законодавством вимогам до фактичного запасу платоспроможності, вимогам щодо формування і розміщення коштів технічних резервів, вимогам, встановленим до достатності капіталу та іншим показникам і вимогам, що обмежують ризики за операціями з фінансовими активами.

7. Для отримання дозволу уповноваженого органу про передачу страхового портфеля страховики, між якими укладається договір про передачу страхового портфеля, подають до уповноваженого органу спільну заяву про отримання дозволу на передачу страхового портфеля, в якій зазначається: 50

1) найменування та місця знаходження страховиків, зазначених у заяві;

2) перелік договорів страхування, які планується передати іншому страховику;

3) інформацію страховика, якому передається страховий портфель, щодо наявності ліцензій на здійснення тих класів страхування, що є об'єктами передачі;

4) відомості про технічні, в тому числі математичні, резерви, розраховані відповідно до вимог законодавства, за договорами страхування, які передаються в складі страхового портфеля, завірені аудитором та в разі передачі договорів страхування життя також актуарієм;

5) відомості щодо активів, які передаються разом із договорами страхування.

До заяви про отримання дозволу уповноваженого органу на передачу страхового портфеля додається договір про передачу страхового портфеля.

Уповноважений орган протягом двох місяців з дати отримання спільної

заяви про отримання дозволу на передачу страхового портфеля приймає рішення про надання дозволу або про відмову в наданні дозволу.

8. Уповноважений орган дає дозвіл про передачу страхового портфеля страховику, який має ліцензії на здійснення тих класів страхування, договори страхування за якими є об'єктами передачі, та відповідає вимогам щодо забезпечення платоспроможності .

9. Страховик зобов’язаний сформувати та розмістити згідно з вимогами законодавства технічні резерви за договорами страхування, з урахуванням частки інвестиційного доходу за договорами страхування життя на дату

передачі страхового портфеля, включеними до складу страхового портфеля, на тих же умовах, на яких технічні резерви за цими договорами страхування повинні були бути сформовані страховиком, що передає страховий портфель, на дату передачі страхового портфеля, якщо б ці договори не були передані у складі страхового портфеля.

10. У разі ліквідації страховика в судовому порядку з ініціативи уповноваженого органу або внаслідок процедури банкрутства передачастрахового портфеля здійснюється ліквідатором протягом трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду про ліквідацію страховика.

Якщо ліквідація страховика здійснюється за рішенням загальних зборів акціонерів страховика, передача страхового портфеля здійснюється ліквідаційною комісією протягом трьох місяців з дня отримання дозволу уповноваженого органу на проведення ліквідації.

11. Зобов’язання, що виникають за договорами страхування, укладеними зі страховиком, який передає їх у складі страхового портфеля, виконуються страховиком, якому цей страховий портфель був переданий, з дати його передачі до закінчення встановленого в них строку або до повного виконання зобов'язань за договорами страхування.

Перехід до іншого страховика прав та обов'язків за договорами страхування, що увійшли до складу портфеля, не потребує додаткового оформлення відносин зі страхувальниками за такими договорами.

12. Відомості про передачу включених до складу страхового портфеля договорів страхування, укладених із страховиком, що

реорганізується або ліквідується, іншому страховику, після такої передачіповинні бути протягом 5 робочих днів розміщені на офіційному веб-сайті страховиків, що передав та прийняв страховий портфель, та протягом 30 календарних днів опубліковані в друкованих засобах масової інформації.

Вимоги до змісту відомостей про передачу включених до складу страхового портфеля договорів страхування встановлюються уповноваженим органом.

13. Копії відомостей про передачу включених до складу страхового портфеля договорів страхування, в тому числі в електронному вигляді, не пізніше 5 робочих днів з дня здійснення публікації надаються страховиком, що передає страховий портфель, до уповноваженого органу.

Уповноважений орган може прийняти рішення про розміщення зазначених відомостей на своєму веб-сайті.

14. Порядок передачі страхового портфеля встановлюються уповноваженим органом з урахуванням вимог цього Закону.

Стаття 36.

Частину другу викласти в новій редакції;

частину третю виключити у зв’язку з цим частини четверту-шосту вважати третьою - п’ятою;

Стаття 37.

В абзаці першому частини четвертої слова «містити інформацію про» замінити словом «передбачати»;

пункт 1 частини першої викласти в новій редакції;

в пункті 3 частини першої слово «ревізійної» виключити;

пункт 5 та 6 частини першої викласти в новій редакції;

пункт 2 частини сьомої викласти в новій редакції;

частину десяту викласти в новій редакції;

в абзаці першому частини одинадцятої після слів масової інформації доповнити словами «та/або на офіційному веб-сайті»;

в абзаці першому частини тринадцятої слова «а також якщо створений в результаті реорганізації страховик не буде відповідати вимогам законодавства щодо ліцензування страхової діяльності та забезпечення платоспроможності» замінити словами «що призводить до невиконання зобов’язань за договорами страхування».

Стаття 38.

частину восьму виключити.

Стаття 39.

В абзаці першому частини третьої слова «про страхування» замінити словами «цим Законом»;

частини четверту - шосту викласти в такій редакції;

Частини 7 та 8 виключити, у зв’язку з чим частини 9 – 14 вважати частинами 7 -12.

Стаття 40.

В абзаці першому частини першої після слова зобов’язаний доповнити словами «з дозволу уповноваженого органу»;

пункт 2 частини четвертої викласти в новій редакції;

Стаття 41.

Абзаци перший - третій частини першої замінити одним абзацом в новій редакції;

в частині другій слова «уповноважений орган» виключити;

в абзаці першому частини третьої слова «про відновлення платоспроможності страховика або визнання його банкрутом суд, у разі необхідності» замінити словами «справи про банкрутство страховика суд, витребовує в уповноваженого органу»

Стаття 42.

абзац третій частини першої виключити

в частині третій слова «відповідно до цього Закону» замінити словами «в порядку та на умовах передбачених цим Законом та особливостями, передбаченими законодавством щодо гарантування страхових виплат»;

частину четверту виключити;

частину восьму викласти в новій редакції, присвоївши їй номер 7.

Стаття 36.Реорганізація страховика

1. Страховик проводить реорганізацію з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

2. Реорганізація страховика здійснюється за рішенням загальних зборів акціонерів.

3. Здійснення процедури реорганізації страховика не є підставою для відмови у виконанні або припиненні виконання зобов'язань страховика за договорами страхування.

4. У разі реорганізації страховика шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Під час проведення реорганізації страховика шляхом

перетворення страхувальники та кредитори не мають права вимагати від страховика дострокового припинення чи виконання зобов'язань.

5. Учасники реорганізації зобов'язані забезпечити виконання вимог законодавства щодо формування статутного капіталу та умов забезпечення платоспроможності. Проведення реорганізації не повинно загрожувати інтересам страхувальників та кредиторів.

Стаття 37. Особливості реорганізації страховика за рішенням загальних зборів акціонерів страховика

4. Рішення загальних зборів акціонерів про реорганізацію страховика, крім перетворення, має зокрема, передбачати:

1) затвердження угоди про реорганізацію в разі злиття або приєднання;

2) призначення персонального складу комісії для проведення реорганізації;

3) призначення персонального складу комісії для проведення інвентаризації та ревізії матеріальних цінностей, що перебувають на обліку страховика (страховиків);

4) призначення незалежного аудитора, який має свідоцтво про внесення до реєстру аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ,

5) встановлення строків проведення реорганізації;

6) затвердження складу виконавчого органу страховика-правонаступника .

7. Заява страховика про отримання дозволу на проведення реорганізації залишається без розгляду, якщо:

1) вона підписана особою, яка не має на це таких повноважень;

2) заява та подані документи не відповідають вимогам частини шостої цієї статті;

3) документи подані не в повному обсязі.

10. Уповноважений орган має право відмовити у видачі дозволу на проведення реорганізації страховика в разі, якщо є підстави вважати, що страховик -правонаступник, не буде відповідати вимогам цього Закону.

11. Страховики, що реорганізовуються, зобов'язані не пізніше 20 робочих днів після отримання дозволу уповноваженого органу на проведення реорганізації повідомити про реорганізацію страхувальників (перестрахувальників) та кредиторів шляхом публікації повідомлення в друкованих засобах масової інформації та/або на офіційному веб-сайті, зміст якого встановлюється уповноваженим органом.

13. У разі виявлення порушення плану реорганізації, що призводить до невиконання зобов’язань за договорами страхування, уповноважений орган на будь-якому етапі проведення реорганізації і до внесення відповідних змін до Державного реєстру фінансових установ може прийняти рішення про призупинення реорганізації до моменту усунення виявлених порушень або про припинення процесу реорганізації в разі неможливості їх усунення.

Стаття 38. Правонаступництво в разі реорганізації страховика

Стаття 39. Ліквідація страховика

1. Ліквідація страховика, в тому числі у зв’язку з банкрутством, здійснюється відповідно до законодавства України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

2. Страховик може бути ліквідований за рішенням загальних зборів акціонерів страховика або в судовому порядку з ініціативи уповноваженого органу або внаслідок процедури банкрутства.

3. Ліквідація страховика з ініціативи загальних зборів акціонерів страховика здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про господарські товариства та цим Законом, Законом України „Про

державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, за наявності дозволу уповноваженого органу.

4. Підставами для прийняття рішення уповноваженого органу про ліквідацію страховика є анулювання всіх ліцензій страховика.

5. Ліквідація страховика в судовому порядку за ініціативою уповноваженого органу та внаслідок процедури банкрутства, в тому числі порядок задоволення вимог кредиторів здійснюється відповідно до Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з урахуванням вимог цього Закону.

6. Підставами для прийняття рішення уповноваженого про ліквідацію будь-якої філії страховика-нерезидента є анулювання всіх ліцензій відповідної філії страховика-нерезидента.

7. У разі прийняття рішення про ліквідацію страховика уповноважений орган призначає ліквідатора.

8. Ліквідатор подає звіт про хід ліквідації раз на три місяці після початку процесу ліквідації. Уповноважений орган може встановлювати іншу періодичність подання звіту про хід ліквідації, а також надання додаткової інформації.

9.У разі прийняття рішення про ліквідацію будь-якої філії страховика-нерезидента:

1) така філія страховика-нерезидента не може укладати нові договори страхування;

2) укладені договори страхування не можуть бути пролонговані;

3) страхові суми за укладеними договорами страхування не можуть бути збільшені.

10. У разі припинення філією страховика-нерезидента діяльності на території України або втрати страховиком-нерезидентом права на провадження страхової діяльності в державі, в якій зареєстрованийголовний офіс такого страховика-нерезидента, ліквідатором філії страховика-нерезидента призначається її директор.

Головний офіс іноземного інвестора або страховика-нерезидента – це зареєстрований офіс, керівний орган або головне місце провадження підприємницької діяльності в державі, в якій зареєстрований страховик-

нерезидент.

11. Директор філії страховика-нерезидента зобов'язаний протягом трьох днів після надходження інформації про настання обставин, зазначених у частині дванадцятій цієї статті, повідомити про це уповноважений орган, а також оприлюднити протягом 10 днів з моменту виникнення відповідних обставин оголошення про їх настання в офіційному друкованому виданні та на офіційному веб-сайті страховика.

12. Директор філії страховика-нерезидента, який не повідомив уповноважений орган і не зробив повідомлення про настання обставин, передбачених частиною дванадцятою цієї статті, несе відповідальність усім своїм майном разом з відповідним страховиком-нерезидентом щодо будь-якої шкоди, заподіяної кредиторам.

Стаття 40. Особливості ліквідації страховика за рішенням загальних зборів акціонерів страховика

1. Після прийняття загальними зборами акціонерів страховика рішення про його ліквідацію страховик зобов’язаний з дозволу уповноваженого органу передати страховий портфель, який складається із прав та обов’язків страховика за укладеними ним договорами страхування, до іншого страховика, який має ліцензії на здійснення класів страхування, що відповідають договорам страхування, зобов’язання за якими передаються, і який є учасником фонду гарантування страхових виплат, передбаченого законодавством.

...

4. Заява страховика про отримання дозволу на проведення ліквідації залишається без розгляду, якщо:

1) вона підписана особою, яка не має на це таких повноважень;

2) заява та подані документи не відповідають вимогам частини другої цієї статті;

3) документи подані не в повному обсязі.

Стаття 41. Особливості ліквідації страховика в разі його неплатоспроможності на підставі рішення суду

1. Право звернення до суду із заявою про банкрутство страховика мають страхувальники та кредитори страховика.

Законодавство України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про банкрутство страховика застосовується в частині, що не суперечить нормам цього Закону.

2. Якщо страховик не виконує зобов'язання перед страхувальниками (перестрахувальниками) протягом трьох місяців страхувальники та кредитори страховика мають право на звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство страховика в порядку, встановленому Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

3. У процесі розгляду справи про банкрутство страховика суд, витребовує в уповноваженого органу висновки щодо доцільності ліквідації страховика.

Стаття 42. Передача страхового портфеля

1. Страховий портфель представляє собою сукупність прав та обов’язків страховика за всіма договорами страхування або частиною договорів страхування, укладених між ним та страхувальниками (перестрахувальниками).

До складу страхового портфеля можуть бути включені договори страхування, що відповідають одному або різним класам страхування.

3. Передача страхового портфеля відбувається в разі реорганізації страховика, його ліквідації, в тому числі відкриття процедури банкрутства, в порядку та на умовах передбачених цим Законом та особливостями, передбаченими законодавством щодо гарантування страхових виплат.

54. Передача страхового портфеля відбувається на підставі письмового договору про передачу страхового портфеля, укладеного між страховиком,який передає страховий портфель, та страховиком, якому передається

страховий портфель, за умови отримання дозволу уповноваженого органу про передачу страхового портфеля іншому страховику.

Вимоги до договору про передачу страхового портфеля

встановлюються уповноваженим органом з урахуванням вимог цього Закону.

65. Передача страхового портфеля, може здійснюватися, за виключенням випадків ліквідації, за умови, що страховик, який передає страховий портфель, а також страховик, до якого переходить страховий

портфель, відповідатимуть після укладення договору про передачустрахового портфеля встановленим законодавством вимогам до фактичного запасу платоспроможності, вимогам щодо формування і розміщення коштів технічних резервів, вимогам, встановленим до достатності капіталу та іншим показникам і вимогам, що обмежують ризики за операціями з фінансовими активами.

76. Для отримання дозволу уповноваженого органу про передачу страхового портфеля страховики, між якими укладається договір про передачу страхового портфеля, подають до уповноваженого органу спільну заяву про отримання дозволу на передачу страхового портфеля, в якій зазначається: 50

1) найменування та місця знаходження страховиків, зазначених у заяві;

2) перелік договорів страхування, які планується передати іншому страховику;

3) інформацію страховика, якому передається страховий портфель, щодо наявності ліцензій на здійснення тих класів страхування, що є об'єктами передачі;

4) відомості про технічні, в тому числі математичні, резерви, розраховані відповідно до вимог законодавства, за договорами страхування, які передаються в складі страхового портфеля, завірені аудитором та в разі передачі договорів страхування життя також актуарієм;

5) відомості щодо активів, які передаються разом із договорами страхування.

До заяви про отримання дозволу уповноваженого органу на передачу страхового портфеля додається договір про передачу страхового портфеля.

Уповноважений орган протягом двох місяців з дати отримання спільної

заяви про отримання дозволу на передачу страхового портфеля приймає рішення про надання дозволу або про відмову в наданні дозволу.

7. Уповноважений орган дає дозвіл про передачу страхового портфеля страховику, який має ліцензії на здійснення тих класів страхування, договори страхування за якими є об'єктами передачі або протягом 30 днів з дати надання дозволу видає ліцензії страховику, який їх не має.

У разі ненадання ліцензій Уповноваженим органом, страховик не має права змінювати умови отриманих договорів страхування (в тому числі в частині страхової суми) та продовжувати їх дію.

98. Страховик зобов’язаний сформувати та розмістити згідно з вимогами законодавства технічні резерви за договорами страхування, з урахуванням частки інвестиційного доходу за договорами страхування життя на дату

передачі страхового портфеля, включеними до складу страхового портфеля, на тих же умовах, на яких технічні резерви за цими договорами страхування повинні були бути сформовані страховиком, що передає страховий портфель, на дату передачі страхового портфеля, якщо б ці договори не були передані у складі страхового портфеля.

109. У разі ліквідації страховика в судовому порядку з ініціативи уповноваженого органу або внаслідок процедури банкрутства передачастрахового портфеля здійснюється ліквідатором протягом трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду про ліквідацію страховика.

Якщо ліквідація страховика здійснюється за рішенням загальних зборів акціонерів страховика, передача страхового портфеля здійснюється ліквідаційною комісією протягом трьох місяців з дня отримання дозволу уповноваженого органу на проведення ліквідації.

1110. Зобов’язання, що виникають за договорами страхування, укладеними зі страховиком, який передає їх у складі страхового портфеля, виконуються страховиком, якому цей страховий портфель був переданий, з дати його передачі до закінчення встановленого в них строку або до повного виконання зобов'язань за договорами страхування.

Перехід до іншого страховика прав та обов'язків за договорами страхування, що увійшли до складу портфеля, не потребує додаткового оформлення відносин зі страхувальниками за такими договорами.

1211. Відомості про передачу включених до складу страхового портфеля договорів страхування, укладених із страховиком, що

реорганізується або ліквідується, іншому страховику, після такої передачіповинні бути протягом 5 робочих днів розміщені на офіційному веб-сайті страховиків, що передав та прийняв страховий портфель, та протягом 30 календарних днів опубліковані в друкованих засобах масової інформації.

Вимоги до змісту відомостей про передачу включених до складу страхового портфеля договорів страхування встановлюються уповноваженим органом.

1312. Копії відомостей про передачу включених до складу страхового портфеля договорів страхування, в тому числі в електронному вигляді, не пізніше 5 робочих днів з дня здійснення публікації надаються страховиком, що передає страховий портфель, до уповноваженого органу.

Уповноважений орган може прийняти рішення про розміщення зазначених відомостей на своєму веб-сайті.

1413. Порядок передачі страхового портфеля встановлюються уповноваженим органом з урахуванням вимог цього Закону.

Розділ V. Договір страхування

Стаття 47. Укладення договору страхування

Стаття 51. Істотні умови договору страхування

2. Істотними умовами договору страхування є:

5. Страхові тарифи обчислюються актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків, а за договорами за класами страхування життя – також з урахуванням величини інвестиційного доходу, яка повинна зазначатися в договорі страхування.

Стаття 52. Особливості договорів страхування життя, які належать до класів І, ІІ страхування життя

3. Договорами страхування життя, які передбачають ризик дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування або настання події, передбаченої у договорі страхування (взяття шлюбу, народження дитини), або досягнення застрахованою особою визначеного договором віку, або ризик довічного страхування життя на випадок смерті, передбачається збільшення розміру страхових сум та (або) розміру страхових виплат на додаткові суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за результатами отриманого інвестиційного доходу від розміщення 60коштів резервів із страхування життя. При цьому не менш ніж 85% отриманого інвестиційного доходу за вирахування витрат на отримання такого доходу обов’язково відраховується в математичні резерви, що відповідає розміру інвестиційного доходу, який застосовується для розрахунку страхового тарифу за цими договорами страхування, та у разі індексації розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат за офіційним індексом інфляції − відрахування в математичні резерви частки інвестиційного доходу, що відповідає такій індексації.

Стаття 53. Особливості договору страхування життя, пов’язаного з інвестиційними фондами

1. Страхування життя, пов’язане з інвестиційними фондами – вид страхування за класами страхування життя, яке передбачає обов’язок страховика в разі смерті застрахованої особи до закінчення строку дії договору та/або дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору, та/або настання в житті застрахованої особи події, передбаченої в договорі страхування, здійснити страхову виплату (виплати), розмір якої (яких) залежить від результатів розміщення коштів технічних резервів за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами.

2. Право на здійснення страхування життя, пов’язаного з інвестиційними фондами, може отримати страховик, який уклав договір з компанією з управління активами про надання страховику послуг з управління коштами технічних резервів за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами.

3. Технічні резерви за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами, формуються за рахунок частини страхових премій за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами.

Кошти технічних резервів за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами, використовуються для придбання розрахункових одиниць (юнітів) у спеціально створених страховиком фондах інвестування

технічних резервів за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами, за ціною, що існує на момент їх придбання. Ціна розрахункових одиниць (юнітів) прямо відображає вартість активів фонду інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами, зменшену на загальну суму зобов’язань, що відшкодовуються за рахунок зазначених активів.

Розмір страхової суми або страхової виплати та розмір викупної суми за договором страхування життя, пов’язаним з інвестиційними фондами, залежить від ціни розрахункових одиниць (юнітів) на момент здійснення обміну таких розрахункових одиниць (юнітів) на гроші.

4. Фонд інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами, що утворюється страховиком, – це активи, що належать страхувальникам на праві спільної

часткової власності та обліковуються страховиком окремо по кожному такому фонду залежно від результатів провадження його господарської діяльності.

Фонд інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами, не є юридичною особою.

Для створення фонду інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами, страховик повинен здійснити такі заходи:

1) розробити та затвердити:

регламент фонду інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами;

програму страхування життя, пов’язаного з інвестиційними фондами;

2) зареєструвати в порядку, встановленому уповноваженим органом, регламент фонду інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами, та програму страхування життя, пов’язаного з інвестиційними фондами;

3) укласти договір з компанією з управління активами про надання послуг з управління активами фонду.

Страховик не має права на укладення договорів страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами, до моменту здійснення заходів щодо створення фонду інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами, передбачених цим Законом.

Управління коштами, за рахунок яких створено фонд інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами, здійснюється компанією з управління активами.

Вимоги до фондів інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами, які спеціально створюються страховиками, встановлюються уповноваженим органом за погодженням з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

5. Страховик зобов’язаний розробити програми страхування життя, пов’язаного з інвестиційними фондами, та регламент фонду інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами, що є невід’ємною частиною договору страхування.

Регламент фонду інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами, визначає правила функціонування такого фонду.

Вимоги до змісту регламенту фонду інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами, встановлюються уповноваженим органом.

Програма страхування життя, пов’язаного з інвестиційними фондами, повинна містити:

1) перелік фондів інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами, до яких перераховуються кошти технічних резервів за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами;

2) правила визначення страхових виплат та викупної суми, строки обміну розрахункових одиниць (юнітів) на кошти та здійснення виплат;

3) правила здійснення інвестицій в фонди інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами, із зазначенням, зокрема, категорій активів, у які можуть розміщуватися активи таких фондів, критеріїв вибору активів, а також принципів їх диверсифікації та інших інвестиційних обмежень;

4) правила та строки визначення ціни розрахункових одиниць (юнітів) за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами;

5) правила визначення суми витрат страховика та всіх інших платежів, що вираховуються із страхових премій для визначення суми коштів, що спрямовуються до технічних резервів за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами;

6) правила та строки придбання розрахункових одиниць (юнітів) за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами, за рахунок технічних резервів за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами;

7) правила визначення викупної суми за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами.

6. Страховик зобов’язаний встановити перелік фондів інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами, до яких перераховуватимуться кошти технічних резервів за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами, для їх подальшого інвестування в активи зазначених фондів.

Рішення про вибір таких фондів приймається страхувальником згідно із сформованим страховиком переліком фондів інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами.

Ризик одержання збитку за договором страхування життя, пов’язаним з інвестиційними фондами несе страхувальник.

7. Договором страхування життя, пов’язаним з інвестиційними фондами, обов’язково передбачається встановлення мінімальної гарантованої страхової суми в разі настання смерті застрахованої особи під час дії договору страхування. Вимоги до розміру мінімальної гарантованої страхової суми в разі настання смерті застрахованої особи встановлюються уповноваженим органом.

8. Додатково умови договору страхування життя, пов’язаного з інвестиційними фондами, можуть передбачати обов’язок страховика здійснити страхову виплату в разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, або захворювання застрахованої особи.

9. Договір страхування життя, пов’язаного з інвестиційними фондами, може укладатися на визначений строк або довічно, але у будь-якому випадку не менше ніж на п’ять років.

10. Страховик зобов’язаний один раз на рік надсилати страхувальникам та застрахованим особам повідомлення про результати інвестування коштів технічних резервів за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами.

Вимоги щодо форми та змісту такого повідомлення встановлюються уповноваженим органом.

11. У системі персоніфікованого обліку застрахованих осіб страховик зобов’язаний відкрити індивідуальний рахунок кожній застрахованій особі.

Порядок ведення та вимоги до персоніфікованого обліку застрахованих осіб за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами, встановлюються уповноваженим органом.

12. Страховик не має права надавати будь-які кредити (позики) за рахунок коштів технічних резервів за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами.

13. Вимоги до розміщення (граничних обсягів дозволених категорій та якості активів) і проведення оцінки активів фондів інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами, методики визначення вартості розрахункової одиниці (юніта) та розміру викупної суми, складу витрат з управління фондом інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами, встановлюються уповноваженим органом.

14. У рамках здійснення страхування життя, пов’язаного з інвестиційними фондами, страховик зобов’язаний:

1) проводити переоцінку вартості розрахункових одиниць (юнітів) не рідше одного разу на місяць;

2) публікувати не рідше одного разу на місяць в друкованому виданні, визначеному згідно з переліком, сформованим уповноваженим органом, та на своєму веб-сайті відомості про ціну розрахункових одиниць (юнітів) за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами;

3) складати та публікувати річну та піврічну звітність щодо кожного фонду інвестування технічних резервів за договорами страхування життя, пов’язаними з інвестиційними фондами, в обсягах, визначених уповноваженим органом.

Стаття 55. Особливості групового страхування за договорами особистого страхування

Стаття 56. Договір добровільного пенсійного страхування

Стаття 47.

Доповнити статтю 47 новою частиною п’ятою.

Стаття 51.

Абзац перший частини другої після слова страхування доповнити словами «з фізичними особами»;

в абзаці першому частини п’ятої слова «на підставі відповідної статистики настання страхових випадків» виключити.

в першому реченні абзацу першого слово «передбачається» замінити словами «може передбачатись»;

друге речення частини третьої виключити

Стаття 53.

Назву статті 53 та її положення викласти в новій редакції.

Назву статті 55 викласти в новій редакції.

Назву статті 56 викласти в новій редакції.

Пропонуємо розділ V. Договір страхування доповнити новою статтею 72 щодо фінансового моніторингу.

Стаття 47. Укладення договору страхування

5. Страховики можуть обробляти в цілях виконання договорів страхування дані застрахованих та/або вигоданабувачів, що мають за договором страхування право на отримання відшкодувань або виплат, без отримання від них згоди.

Стаття 51. Істотні умови договору страхування

2. Істотними умовами договору страхування з фізичними особами є:

5. Страхові тарифи обчислюються актуарно (математично), а за договорами за класами страхування життя – також з урахуванням величини інвестиційного доходу, яка повинна зазначатися в договорі страхування.

Стаття 52. Особливості договорів страхування життя, які належать до класів І, ІІ страхування життя

3. Договорами страхування життя, які передбачають ризик дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування або настання події, передбаченої у договорі страхування (взяття шлюбу, народження дитини), або досягнення застрахованою особою визначеного договором віку, або ризик довічного страхування життя на випадок смерті, може передбачатись збільшення розміру страхових сум та (або) розміру страхових виплат на додаткові суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за результатами отриманого інвестиційного доходу від розміщення коштів резервів із страхування життя.

Стаття 53. Особливості договору інвестиційного страхування життя

1. Розмір страхової суми та розмір викупної суми за договором інвестиційного страхування життя залежить від вартості розрахункових одиниць (далі – РО) на момент здійснення обміну РО на кошти або ціни викупу інвестиційного сертифіката (паю), які страховик придбав у інвестиційного фонду.

2. Технічні резерви за договорами інвестиційного страхування життя формуються за рахунок частини страхових внесків за даними договорами та використовуються для придбання інвестиційних сертифікатів (паїв) у інвестиційних фондах, які зареєстровані і визнані такими, що відбулися Уповноваженим органом на ринку цінних паперів, або РО у спеціально створених страховиком фондах інвестування страхових резервів за договорами інвестиційного страхування життя за ціною, яка існує на момент їх купівлі.

Ціна РО прямо відображає вартість нетто-активів фонду інвестування страхових резервів.

3. Для договорів інвестиційного страхування життя страховий тариф визначається як сукупність тарифів адміністративних та інших видатків страховика, включених до договору страхування, тарифів на покриття ризику.

4. Фонд інвестування страхових резервів за договорами інвестиційного страхування життя, що створюється страховиком - це активи, що належать страхувальнику на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні страховиком та обліковуються останнім окремо від результатів його господарської діяльності.

5. Фонд інвестування страхових резервів за договорами інвестиційного страхування життя не є юридичною особою.

Вимоги до фондів інвестування страхових резервів, які спеціально створюються та управляються страховиками, встановлюються Уповноваженим органом.

6. Страховики зобов’язані розробити регламент фонду інвестування страхових резервів за договорами інвестиційного страхування життя.

Регламент фонду інвестування страхових резервів визначає правила функціонування такого фонду. Вимоги щодо регламенту фонду інвестування страхових резервів встановлюються Уповноваженим органом.

Страховик (представник страховика) зобов’язаний ознайомити страхувальника з регламентом фонду інвестування страхових резервів.

7. Страховик має право створювати фонди інвестування страхових резервів інвестиційного страхування життя, до яких будуть направлятися кошти технічних резервів за даними договорами для їх подальшого інвестування в активи цих фондів виключно у формі відкритого інвестиційного фонду.

Рішення про вибір таких фондів приймається страхувальником згідно з встановленим страховиком переліком інвестиційних фондів та фондів інвестування страхових резервів за договорами інвестиційного страхування життя.

8. Страховик зобов’язаний один раз на рік направляти страхувальникам повідомлення про результати інвестування коштів технічних резервів за договорами інвестиційного страхування життя.

9. Ризик одержання прибутку (збитку) за договором інвестиційного страхування життя несе страхувальник.

10. Загальні правила розміщення коштів технічних резервів не застосовуються до договорів інвестиційного страхування життя.

Вимоги щодо розміщення (складу активів, граничних обсягів дозволених категорій активів) коштів фонду інвестування страхових резервів, що створений страховиком життя, встановлюються Уповноваженим органом.

11. У рамках здійснення інвестиційного страхування страховики зобов'язані:

1) здійснювати переоцінку вартості РО не рідше одного разу на місяць;

2) публікувати не рідше одного разу на місяць на своєму сайті відомості про вартість таких РО (інвестиційних сертифікатів) інвестиційних фондів та (або) фондів інвестування страхових резервів за договорами інвестиційного страхування життя;

3) складати та публікувати річну звітність про такі фонди, пов’язану зі здійсненням інвестиційного страхування життя в обсягах, визначених Уповноваженим органом.

Стаття 55. Особливості договору групового страхування за договорами особистого страхування

Стаття 56. Особливості договору добровільного пенсійного страхування

«Стаття 72. Запобігання та протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

 1.     Страховики (перестраховики) зобов'язані розробляти, впроваджувати та постійно оновлювати правила внутрішнього фінансового моніторингу та програми його здійснення з урахуванням вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

 2.     Страховики (перестраховики) зобов’язані ідентифікувати:

-         при укладанні договорів страхування (перестрахування) – страхувальників (перестрахувальників) та осіб, уповноважених діяти від їх імені (представників), якщо договір страхування (перестрахування) від імені страхувальника (перестрахувальника) укладається такою особою (представником);

-         при одержанні страхової (перестрахової) премії – страхувальників (перестрахувальників);

-         при сплаті страхової (перестрахової) премії – страховиків (перестраховиків);

-         при здійсненні страхової (перестрахової) виплати – страхувальників (перестрахувальників) та вигодонабувачів або інших осіб, на користь яких фактично здійснюється страхова (перестрахова) виплата.

 3.     Ідентифікація та вивчення фінансової діяльності вигодонабувачів та інших осіб, на користь яких фактично здійснюється страхова (перестрахова) виплата здійснюється у разі здійснення на їх користь страхової (перестрахової) виплати, та:

-         виникнення підозри в тому, що проведення страхової (перестрахової) виплати може бути пов'язане з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, або

-         страхова (перестрахова) виплата є фінансовою операцією, що підлягає обов’язковому або внутрішньому фінансовому моніторингу.

 4.     Ідентифікація та вивчення страховиком - повним членом Моторного (транспортного) страхового бюро України іноземного Бюро-врегулювальника (його члена або кореспондента) здійснюється у разі виплати страхового відшкодування за страхувальника-резидента за страховим полісом "Зелена Картка", та:

-         виникнення підозри в тому, що виплата страхового відшкодування може бути пов'язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму;

-         страхове відшкодування є фінансовою операцією, що підлягає обов’язковому або внутрішньому фінансовому моніторингу.

 5.     З метою ідентифікації страхувальника під час укладання договору страхування, який, на момент його укладання, не передбачає, враховуючи розмір страхової суми та франшизи, можливості здійснення страхової виплати у розмірі, що дорівнює чи перевищує 150000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150000 гривень, а також під час укладання договору страхування із страхувальником, який має низький рівень ризику проведення ним операцій, що можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та за умови, що операції з таким клієнтом не підлягають обов’язковому або внутрішньому фінансовому моніторингу, страховик, який здійснює страхування інше, ніж страхування життя, може встановлювати лише:

З метою ідентифікації резидентів:

1) для фізичної особи та фізичної особи - підприємця – прізвище, ім'я та по батькові, дату народження, серію і номер паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу), дату видачі та орган, що його видав;

2) для юридичної особи – повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України.

З метою ідентифікації нерезидентів:

1) для фізичної особи – прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дату народження, серію і номер паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу), дату видачі та орган, що його видав, громадянство;

2) для юридичної особи – страховику надається копія легалізованого витягу з торгового, банківського чи судового реєстру або нотаріально засвідчене реєстраційне посвідчення уповноваженого органу іноземної держави про реєстрацію відповідної юридичної особи.

 6.     Страховик (перестраховик) має право витребувати, а страхувальник (перестрахувальник) або вигодонабувач зобов'язаний надати офіційні документи або засвідчені в установленому порядку їх копії, що містять інформацію необхідну для ідентифікації його особи відповідно до чинного законодавства, а також надати інформацію необхідну для з'ясування змісту його діяльності та фінансового стану. У разі ненадання страхувальником (перестрахувальником)  або вигодонабувачем необхідних документів чи відомостей або подання неправдивих відомостей про себе страховик (перестраховик) відмовляє страхувальнику (перестрахувальнику) в укладанні страхового (перестрахового) договору або здійсненні страхової (перестрахової) виплати, а вигодонабувачу – у здійсненні страхової виплати.

 7.     При укладанні договорів страхування (перестрахування) за участю страхових посередників заходи з первинного фінансового моніторингу можуть здійснюватися цими страховими посередникам. Конкретний перелік таких заходів, умови, строки та порядок їх здійснення мають бути визначені страховиком (перестраховиком) та страховим посередником у договорі про надання страхових (перестрахових) брокерських послуг (брокерському договорі) або договорі про надання страхових агентських послуг (агентській угоді). При цьому, відповідальним за дотримання законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму залишається страховик (перестраховик).

 8.     Страховик (перестраховик) може не проводити ідентифікацію та вивчення особи, що здійснює фінансову операцію, та не з’ясовувати мету та характер майбутніх ділових відносин у разі, якщо ці дії вже здійснені страховим посередником відносно такої особи за власними правилами та:

-       страховий посередник є суб’єктом первинного фінансового моніторингу;

-       страховик (перестраховик) передбачив у відповідному договорі із страховим посередником обов’язок останнього негайно надавати інформацію щодо ідентифікації за вимогою страховика (перестраховика).

 9.     Усі документи щодо ідентифікації осіб, які провели фінансову операцію, що підлягає обов’язковому та/або внутрішньому фінансовому моніторингу, тобто копії офіційних документів, які були підставою для здійснення ідентифікації або документи, створені страховиком (перестраховиком) в результаті ідентифікації осіб, які здійснювали такі операції, а також усі документи, що стосуються ділових відносин зі страхувальником (перестрахувальником), страховик (перестраховик) зобов'язаний зберігати не менше п'яти років після завершення ділових відносин, а всі необхідні дані про операції - не менше п'яти років після завершення операції (при цьому строки зберігання документів можуть бути продовжені уповноваженим органом).

 

Розділ VІ. Регулювання діяльності страхових посередників

Стаття 72. Посередницька діяльність у сфері страхування

1. Посередницьку діяльність у сфері страхуванні можуть провадити лише такі суб’єкти:

1) страхові агенти;

2) пов’язаний страховий посередник;

3) страхові (перестрахові) брокери.

3. Вимоги цього розділу щодо страхового посередництва не застосовуються, якщо виконуються всі наступні умови:

1) договір страхування, укладення або виконання якого становить предмет страхового посередництва, вимагає знань лише в сфері страхового захисту і не є договором страхування життя або цивільної відповідальності;

2) діяльність в сфері страхового посередництва не є основною діяльністю особи;

3) договір страхування, укладення або виконання якого становить предмет страхового посередництва, укладається як доповнення до товарів, що пропонує особа, або послуг, які вона надає, і покриває наступні ризики:

а) знищення, втрату або пошкодження товарів;

б) пошкодження або втрату багажу, а також інші ризики, пов’язані з дорожніми послугами, які пропонує підприємець, у тому числі ті, що охоплюються страхуванням життя або страхуванням цивільної відповідальності.

4. Посередницька діяльність у сфері страхування провадиться відповідно до договору про надання страхових агентських послуг та страхових (перестрахових) брокерських послуг.

У договорі про надання страхових агентських послуг (агентському договорі) визначаються дії, які належить учинити страховому агентові від імені та на підставі доручення одного страховика, щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов'язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка і укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат.

У договорі про надання страхових агентських послуг (агентському договорі) пов’язаним страховим посередником визначаються дії, які належить учинити страховому агентові від імені та на підставі доручення одного або більше ніж одного страховика, щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов'язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка і укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування.

У договорі про надання страхових (перестрахових) брокерських послуг (брокерському договорі) визначаються права та обов’язки сторін, порядок і умови набрання чинності договору страхування, що укладається при посередництві страхового та/або перестрахового брокера, порядок внесення страхових премій та інформування страхувальника (перестрахувальника) про набрання чинності договору страхування, умови здійснення взаєморозрахунків між ними, відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов зазначеного договору, інші умови за згодою сторін.

5. Якщо страховиком або працівниками страховика провадиться посередницька діяльність у сфері страхування, пов’язана з виконанням їх трудових обов’язків, така діяльність не вважається посередницькою.

6. Посередницька діяльність страхових (перестрахових) брокерів у сфері страхування провадиться як виключний вид діяльності.

7. Право на провадження посередницької діяльності у сфері страхування та/або перестрахування мають лише ті страхові (перестрахові) брокери, які внесені до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів, та брокери – нерезиденти, які в установленому порядку повідомили про намір здійснювати діяльність на території України та інформація про яких розміщена на офіційній веб-сторінці уповноваженого органу в Інтернеті.

8. Керівники та особи, які їх заміщують, юридичної особи страхового (перестрахового) брокера та фізичні особи - страхові (перестрахові) брокери, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, мають відповідати кваліфікаційним вимогам, установленим уповноваженим органом.

Стаття 73. Найменування страхового та/або перестрахового брокера

1. Найменування страхового та/або перестрахового брокера (юридичної особи) повинне містити слова “страховий брокер” або відповідно “перестраховий брокер” або похідні від них слова.

2. Не допускається використання найменувань, які тотожні до вже існуючих найменувань страхових та/або перестрахових брокерів чи подібні такою мірою, що це може призвести до помилки у сприйнятті.

Стаття 74. Вимоги до страхового та/або перестрахового брокера

1. Якщо страховий брокер – фізична особа - підприємець, він повинен відповідати таким вимогам:

1) має вищу освіту;

2) має професійний досвід діяльності у сфері страхування (перестрахування) не менш 2 років або успішно скласти іспит на професійну придатність у порядку, визначеному уповноваженим органом;

3) не має судимості у скоєнні умисного злочину у фінансовій сфері або повинен бути реабілітованим;

4) не був позбавлений в судовому порядку права обіймати керівні посади;

5) протягом останніх десяти років не був засудженим як член керівного або наглядового органу, як головний бухгалтер особи, щодо якої ініційовано процедуру банкрутства або ліквідовано в результаті банкрутства, якщо

залишались незадоволені кредитори;

6) не був оголошеним банкрутом і не підпадав під процедуру банкрутства.

2. Якщо страховий (перестраховий) брокер – юридична особа, члени його керівного і наглядового органів, а також інші особи, уповноважені представляти страхового (перестрахового) брокера, повинні відповідати вимогам відповідно до частини першої цієї статті.

3. Під професійним досвідом згідно частини першої цієї статті слід розуміти зайняття посади на рівні керівництва не менше двох послідовнихроків або посади, безпосередньо пов’язаної з укладанням і супроводженням договорів страхування у страховика, перестраховика, страхового брокера чи страхового агента.

4. Страховий (перестраховий) брокер повинен проводити навчання для свої працівників у порядку, встановленому страховим брокером.

5. Умови і порядок здачі іспиту на професійну придатність відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті встановлюються регуляторним актом уповноваженого органу.

Стаття 75. Перелік документів, необхідних для подачі на реєстрацію страховим (перестраховим) брокером

1. Для включення до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів особа повинна подати уповноваженому органу, додатково до заяви встановленого зразка, такі документи:

Стаття 76. Прийняття рішення уповноваженим органом щодо поданої заяви

1. Уповноважений орган повинен розглянути заяву на включення до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів протягом 30 днів з дня її отримання. У випадку наявності помилок або якщо є необхідність у додатковій інформації, уповноважений орган повинен дати строк заявникові на виправлення документів, що надаються для реєстрації не менш, ніж 15 днів. Якщо заява та інші документи, подані заявником для включення до Реєстру страхових (перестрахових) брокерів, відповідають встановленим цим Законом вимогам, уповноважений орган зобов’язаний повідомити про це заявника протягом 5 робочих днів з моменту прийнятті відповідного рішення. Включення до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів відбувається після надання заявником квитанції про здійснення

плати за включення до цього реєстру.

Стаття 77. Свідоцтво про реєстрацію страхового брокера

1. Свідоцтво про включення до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів видається страховому брокеру після його включення до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів уповноваженим органом. Зразок свідоцтва розробляється уповноваженим органом і повинен містити графи щодо назви, імені страхового (перестрахового) брокера, місцезнаходження страхового брокера, реєстраційний номер у Державному реєстрі страхових та перестрахових брокерів, імена представників страхового(перестрахового) брокера, уповноваженого його представляти.

2. Свідоцтво про включення до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів видається страховому (перестраховому) брокеру не пізніше наступного дня з дня надання уповноваженому органу копії договору страхування професійної відповідальності, укладеного відповідно до пункту 4 частини першої статті 82 цього Закону.

Стаття 78. Підстави для відмови у реєстрації страхового брокера

1. Підставами для відмови у включенні до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів є:

1) недотримання вимог, встановлених цим Законом;

2) заявник подав неправдиві документи та/або недостовірні відомості.

2. Відмова у включенні до Реєстру страхових брокерів повинна бути обґрунтована письмово та направлена страховому брокеру не пізніше 3 робочих днів з дня прийняття відповідного рішення.

Відмова у включенні до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів може бути оскаржена страховим (перестраховим) брокером до суду.

3. У випадку відмови заявник може направити нову заяву про включення до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів не раніше, ніж через 3 місяців після прийняття уповноваженим органом відповідного рішення.

Стаття 79. Повідомлення

1. Страховий (перестраховий) брокер зобов’язаний письмово повідомити уповноважений орган про:

1) нові факти і обставини, які можуть вплинути на рішення уповноваженого органу щодо включення страхового (перестрахового) брокера Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;

2) зміни, які стосуються відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

2. Зобов’язання відповідно до частини першої цієї статті повинно виконуватись страховим (перестраховим) брокером протягом 10 робочих днів з дня їх настання або з дня внесення змін до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України. Копії документів, які підтверджують їх настання, додаються до відповідного письмового повідомлення.

3. Страхові (перестрахові) брокери повинні надавати уповноваженому органу річний та періодичні звіти відповідно до нормативно-правового акту уповноваженого органу.

Стаття 80. Підстави для виключення з Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів

1. Уповноважений орган може виключити страхового брокера з Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів відповідно до прийнятого рішення у випадках, якщо страховий (перестраховий) брокер:

1) надав неправдиві або недостовірні відомості чи документи, які містять невірну інформацію, на підставі якої страхового брокера було включено до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;

2) припинив здійснювати операції з страхового посередництва більш, ніж на 6 місяців;

3) припинив дотримуватися строків і умов провадження діяльності як страховий (перестраховий) брокер;

4) підпадає під процедуру банкрутства або ліквідації;

5) скоїв грубі та систематичні порушення положень цього Закону, Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг України” або регуляторних актів, прийнятих на їх виконання;

6) у разі смерті фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності;

7) за заявою страхового (перестрахового) брокера.

2. З моменту виключення з Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів страховий (перестраховий) брокер не має право вчиняти будь-які дії з страхового (перестрахового) посередництва. Страховий (перестраховий) брокер зобов’язаний повернути свідоцтво про його реєстрацію, видане уповноваженим органом, протягом 7 днів з дня отримання повідомлення про його виключення.

Стаття 82. Вимоги до порядку провадження посередницької діяльності страхових (перестрахових) брокерів

1. Під час провадження своєї професійної діяльності страховий (перестраховий) брокер зобов’язаний дотримуватися таких вимог:

1) володіти інформацією, необхідною для укладення договору страхування (перестрахування), у тому числі про наявність необхідних ліцензій, розміри страхових тарифів та умови страхування (перестрахування), які пропонуються страховиками;

2) мати бездоганну ділову репутацію;

3) на підставі брокерської угоди забезпечувати укладення договору страхування (перестрахування) із страховиком, який має стабільний фінансовий стан на найбільш вигідних для страхувальника (перестрахувальника) умовах;

4) укласти договір страхування професійної відповідальності страхового (перестрахового) брокера зі страховиком на страхову суму не менше 1 млн. євро стосовно кожного страхового випадку або 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України на дату підписання договору страхування стосовно всіх страхових випадків;

5) повідомити клієнта в разі одержання страховим (перестраховим) брокером комісії або іншої винагороди за послуги у сфері страхового (перестрахового) посередництва та інформувати зазначену особу про право доступу до інформації щодо розміру комісії чи іншої винагороди, яку отримує страховий (перестраховий) брокер;

6) протягом місяця повідомити страхувальника (перестрахувальника), з яким страховий брокер уклав договір страхування, щодо зміни свого місцезнаходження.

2. До моменту укладання або внесення змін до договору страхування (перестрахування) страховий посередник повинен повідомити особу, яка має потребу у страхуванні (перестрахуванні), про:

1) своє найменування та місцезнаходження, за яким зареєстрований;

2) свідоцтво про реєстрацію страхового (перестрахового) брокера і порядок, у якому таку інформацію можна перевірити;

3) реєстр, до якого внесено страхового (перестрахового) брокера, і порядок, у якому таку інформацію можна перевірити;

4) страхову суму, на яку застрахована його професійна відповідальність, та найменування відповідного страховика;

5) пропонувати особі, яка має потребу у страхуванні (перестрахуванні), аналогічні страхові (перестрахові) послуги не менш як двох страховиків (за наявності такої кількості страховиків, що надають послуги за таким класом страхування (перестрахування);

6) повідомити клієнта про найменування всіх страховиків, з якими він працює;

7) порядок оскарження дій страхового (перестрахового) брокера.

3. Інформація, що надається клієнтові:

1) викладається чітко і зрозуміло;

2) подається в письмовій формі;

3) викладається українською та/або будь-якою іншою мовою, з обов’язковим перекладом на українську мову, що погоджена сторонами.

4. Страховий та/або перестраховий брокер повинен подати клієнтові обґрунтовану інформацію в письмовій формі щодо обґрунтування причин, на основі яких він рекомендує укладати договір страхування саме із цим страховиком.

5. Забороняється участь страховика або його працівників у створенні та діяльності страхового та/або перестрахового брокера. Власники та працівники страховика не можуть одночасно займати посади у страховика та у страхового та/або перестрахового брокера.

6. У разі надходження страхових премій від страхувальника (перестрахувальника) страхові (перестрахові) брокери повинні мати окремі поточні рахунки:

для провадження господарської діяльності;

для перерахування страхових премій і страхових виплат та інших платежів, що пов’язані з виконанням договору страхування

(перестрахування).

Кошти, що надійшли на рахунок страхового та/або перестрахового брокера, який використовується для перерахування страхових премій та інших платежів, пов’язаних з виконанням договору страхування, не можуть використовуватися для інших цілей, зокрема для розміщення на депозитних рахунках у банку.

7. Страховий та/або перестраховий брокер – юридична особа або постійне представництво юридичної особи - нерезидента повинні подати в обслуговуючий банк платіжне доручення на перерахування страхових (перестрахових) премій, що надійшли від страхувальника (перестрахувальника), страховику (перестраховику) у відповідності до брокерського договору, в строк, передбачений таким договором, який не повинен перевищувати десяти робочих днів.

8. Забороняється отримання страховим (перестраховим) брокером винагороди одночасно від страхувальника (перестрахувальника) та страховика, за винятком випадків отримання письмової згоди страхувальника (перестрахувальника).

9. Страховий (перестраховий) брокер зобов’язаний у своїй професійній діяльності діяти лише в інтересах страхувальників (перестрахувальників).

Стаття 83. Вимоги до порядку провадження посередницької діяльності страхових агентів

1. При провадженні агентської діяльності страховий агент зобов’язаний дотримуватися таких вимог:

1) страхові премії, які надходять від страхувальників, мають бути перераховані на рахунок страховика в повному обсязі не пізніше одного банківського дня після їх надходження;

2) сума страхової премії, що перераховується страховику страховим агентом, не може бути меншою, ніж розмір страхової премії, який зазначений як сплачений у договорі страхування (полісі, сертифікаті);

3) забороняється здійснювати будь-які утримання із суми страховоїпремії, в тому числі винагороди;

4) страховику щодекади має надаватися звіт про укладені, достроково припиненні, а також зіпсовані та втрачені бланки договорів страхування (полісів, сертифікатів).

2. Страхові агенти, які є юридичними особами, мають право отримувати на свій рахунок страхові премії від страхувальників у разі, якщотакі особи:

1) мають окремі поточні рахунки:

для провадження господарської діяльності;

для перерахування страхових премій і страхових виплат та інших платежів, що пов’язані з виконанням договору страхування

(перестрахування);

уклали договір страхування професійної відповідальності страхового (перестрахового) брокера зі страховиком на страхову суму не менше 1 млн. євро стосовно кожного страхового випадку або 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України на дату підписання договору страхування стосовно всіх страхових випадків.

Кошти, що надійшли на рахунок страхового агента, який використовується для перерахування страхових премій та інших платежів, пов’язаних з виконанням договору страхування, не можуть використовуватися для інших цілей, зокрема для розміщення на депозитних рахунках у банку.

3. Страховим агентам, які не виконали умови, передбачені частиною другою цієї статті, забороняється отримувати на свій рахунок страхові преміївід страхувальників.

4. Страховик зобов’язаний здійснювати виплату винагороди страховому агентові в розмірі та в строк, що передбачені агентською угодою.

При цьому винагорода агентові виплачується тільки за тими договорами страхування, які укладені в період дії агентського договору, укладеного між страховиком та страховим агентом.

5. У разі несвоєчасного перерахування страховим агентом страхових премій або порушення ним терміну оформлення договорів страхування безповажних причин страховик зобов'язаний призупинити дію агентської угоди не менше ніж на три місяці.

6. Страховик зобов’язаний розмістити на офіційному веб-сайті інформацію про страхових агентів, яка є загальнодоступною, зокрема, про найменування (прізвище, ім’я та по батькові) та його місцезнаходження, а також дані для телефонного зв’язку та листування.

7. Страховик зобов’язаний здійснювати контроль за діяльністю своїх страхових агентів. Страховик несе відповідальність за дії своїх агентів перед страхувальниками. Неналежний контроль страховика за діяльністю його страхових агентів кваліфікується як порушення законодавства про страхову діяльність.

8. Страховик зобов’язаний укласти зі страховим агентом договір доручення, який має містити:

1) сферу діяльності страхового агента із зазначенням класів страхування;

2) розмір максимальної страхової суми, на яку страховий агент може укласти страховий договір;

3) обсяг повноважень страхового агента;

4) строк дії договору доручення;

5) територія, у межах якої здійснює свою діяльність страховий агент;

6) інші умови вчинення страховим агентом юридичних дій від імені страховика.

9. Страховий агент не може надавати послуги страховому та/або перестраховому брокеру.

10. На підставі агентської угоди не дозволяється укладання договорів перестрахування одним страховиком для іншого страховика.

11. Пов’язаному страховому агентові забороняється пропонувати клієнтам схожі за змістом (конкуруючі) страхові послуги від більше ніж одного страховика, а також здійснювати виплати страхових сум або страхового відшкодування.

12. Страховики повинні забезпечити навчання страхових агентів, з якими вони уклали договір доручення на укладання договорів страхування, а також працівникам страхового агента, які безпосередньо залучені до процесу страхового посередництва. Зазначене навчання повинно узгоджуватись з класами страхування, які пропонуються страховими агентами клієнтам і здійснюється за програмою, встановленою уповноваженим органом.

Стаття 84. Таємниця професійної діяльності

1. Під час проведення посередницьких операцій страхові брокери і агенти несуть обов’язок збереження комерційної таємниці і гарної репутації страховика і перестраховика, так само і таємниці страхування, і не повинні використовувати набуту інформацію в інших цілях, ніж у зв’язку з реалізацією прав і виконанням обов’язків відповідно до страхових правовідносин.

Стаття 85. Умови надання інформації споживачам страхових послуг

1. В процесі укладання договору страхування, внесення змін (доповнень) до нього, страховий брокер і страховий агент повинні забезпечити споживача страхових послуг хоча б мінімумом такої інформації:

1) ім’я та адреса, назва, місцезнаходження страхового брокера чи агента;

2) вказати реєстр, до якого включений і спосіб, у який така інформація може бути підтвердженою;

3) розмір винагороди, отриманої від страховика;

4) володіння прямо або через пов’язану особу більш, ніж 10 % права голосу на загальних зборах або в статутному капіталі страховика на вимогу клієнта;

5) володіння страховиком або контролюючою компанією, в якій страховик володіє прямо чи через пов’язаних осіб, акції або представляє більш 10 % прав голосу на загальних зборах або у статутному капіталі страхового брокера чи страхового агента на вимогу клієнта;

6) процедура оскарження дій страхового брокера і страхового агента, процедура мирного врегулювання спорів;

2. Також при укладанні договору страхування, страховий брокер і страховий агент зобов’язані повідомити споживача страхових послуг у зв’язку з запропонованим договором страхування, що вони:

1) надають поради, консультації відповідно до частини третьої цієї статті;

або

2) мають договірний обов’язок провадити страхове посередництво ексклюзивно для одного або більше страховиків. У цьому випадку, на запит споживача страхових послуг, страховий брокер або страховий агент повинні повідомити йому назву цих страховиків,

або

3) не мають зобов’язань провадити страхове посередництво ексклюзивно для одного чи більше страховиків і не надають поради, консультації відповідно до частини третьої цієї статті. У цьому випадку на запит споживача страхових послуг, страховий брокер чи страховий агент повинні повідомити йому назву страховиків, для яких вони можуть

здійснювати страхове посередництво і для яких страховиків вони здійснюють страхове посередництво.

3. У випадку, коли страховий брокер чи страховий агент повідомляють споживача страхових послуг про те, що вони надають пораду щодо укладання договору страхування на підставі справедливого аналізу, вони зобов’язані забезпечити цією порадою після аналізу значної кількості договорів страхування, та бути готовими надати професійну рекомендацію щодо договору страхування, який найбільше відповідає потребам і інтересам споживача страхових послуг.

4. Перед укладанням конкретного договору страхування, страховий брокер і страховий агент зобов’язані на підставі інформації, отриманої від споживача страхових послуг визначити його вимоги і потреби та підстави для надання поради споживачу страхових послуг щодо деталей страхування.

5. Вимоги щодо забезпечення інформацією відповідно до частин першої – четвертої цієї статті не повинні застосовуватися у випадку, якщо страховий брокер або страховий агент здійснюють страхове посередництво у сфері обслуговування страхування великих ризиків, а також у процесі здійснення перестрахового посередництва.

Cтаття 87. Державний нагляд за діяльністю страхових (перестрахових) посередників

1. Державний нагляд за діяльністю страхових (перестрахових) посередників здійснюється Уповноваженим органом відповідно до цього Закону та інших нормативно-правових актів.

2. Страхові брокери повинні подавати до 31 березня кожного календарного року звіт про провадження страхового посередництва або звіт про перестрахове посередництво до Уповноваженого органу за рік діяльності до 31 грудня попереднього року.

3. Зміст, структура і порядок подачі звіту про страхове посередництво чи звіту про перестрахове посередництво визначається нормативно-правовим актом Уповноваженого органу.

4. Страхові агенти, страхові брокери зобов’язані вчасно подавати на запит Уповноваженого органу повні, достовірні відомості і документи, іншу інформацію, необхідну для здійснення державного нагляду.

5. Уповноважений орган співпрацює з уповноваженими державними органами іноземних держав у сфері обміну інформацією щодо провадження діяльності з страхового (перестрахового) посередництва страховими (перестраховими) посередниками.

Стаття 72.

Частину першу викласти в новій редакції;

в пункті 3 частини третьої після слів «а) знищення, втрату або пошкодження товарів» доповнити словом «або»;

частину четверту виключити;

частину п’яту (четверту) викласти новій редакції;

частину шосту виключити;

частину сьому викласти в новій редакції;

в абзаці першому частини восьмої похідні слова від слова «брокер» замінити у відповідному відмінку словом «посередник»;

Стаття 73.

Назву та положення статті 73 викласти в новій редакції.

Стаття 74.

У тексті статті 74 похідні слова від слова «брокер» замінити у відповідному відмінку словом «посередник»;

пункт 1 частини першої виключити;

частину третю виключити;

Стаття 75.

В назві та частині першій статті 75 похідні слова від слова «брокер» замінити у відповідному відмінку словом «посередник».

Стаття 76.

В абзаці першому частини першої похідні слова від слова «брокер» замінити у відповідному відмінку словом «посередник».

Стаття 77.

В назві та абзаці першому частини першої похідні слова від слова «брокер» замінити у відповідному відмінку словом «посередник».

Стаття 78.

В назві та тексті статті похідні слова від слова «брокер» замінити у відповідному відмінку словом «посередник».

Стаття 79.

В тексті статті похідні слова від слова «брокер» замінити у відповідному відмінку словом «посередник».

Стаття 80.

В назві та тексті статті похідні слова від слова «брокер» замінити у відповідному відмінку словом «посередник».

Стаття 82.

В тексті статті похідні слова від слова «брокер» замінити у відповідному відмінку словом «посередник»;

пункт 2 частини першої викласти в новій редакції;

в пункті 3 частини першої слова «на підставі брокерської угоди» виключити;

пункт 4 частини першої викласти в новій редакції;

частину шосту викласти в новій редакції;

частину дев’яту виключити.

Стаття 83.

Назву та положення статті викласти в новій редакції.

Стаття 84.

В абзаці першому частини першої слова «брокери і агенти» замінити словами «страхові посередники, пов’язані страхові посередники»

Стаття 85.

В абзаці першому частини першої слова «страховий брокер і страховий агент» замінити відповідно словами «страховий посередник та пов'язаний страховий посередник»;

пункт 6 частини першої викласти в новій редакції;

в абзаці першому та пункті 3 частини другої слова «страховий брокер і страховий агент» замінити відповідно словами «страховий посередник чи пов'язаний страховий посередник»;

в абзаці першому частини четвертої слова «страховий брокер і страховий агент» замінити відповідно словами «страховий посередник чи пов'язаний страховий посередник»;

в абзаці першому частини п’ятої слова «страховий брокер і страховий агент» замінити відповідно словами «страховий посередник чи пов'язаний страховий посередник»;

Cтаття 87.

В абзаці першому частини другої слово «брокери» замінити словом «посередники»;

в абзаці першому частини четвертої слова «агенти, страхові брокери» замінити відповідно словами «страхові посередники».

Стаття (72)73. Посередницька діяльність у сфері страхування

1. Страховий посередник – це фізична особа-підприємець або юридична особа, яка за винагороду займається страховим посередництвом.

Пов'язаний страховий посередник – це страховий посередник, який за дорученням одного чи декількох страховиків щодо страхових продуктів, які не конкурують між собою, надає інформацію, що передує укладенню договорів страхування або безпосередньо укладає такі договори, і при цьому не отримує страхові премії та не сплачує страхові відшкодування, та якщо страховик несе відповідальність перед третіми особами за неналежне виконання зазначеної роботи цим посередником.

Перелік пов’язаних страхових посередників має бути розміщений страховиком на своїй офіційній веб-сторінці в Інтернеті.

Вимоги цього розділу щодо страхового посередництва, за виключенням вимог передбачених статтями 83-86 цього розділу, не застосовуються до пов’язаних страхових посередників.

3. Вимоги цього розділу щодо страхового посередництва не застосовуються, якщо виконуються всі наступні умови:

1) договір страхування, укладення або виконання якого становить предмет страхового посередництва, вимагає знань лише в сфері страхового захисту і не є договором страхування життя або цивільної відповідальності;

2) діяльність в сфері страхового посередництва не є основною діяльністю особи;

3) договір страхування, укладення або виконання якого становить предмет страхового посередництва, укладається як доповнення до товарів, що пропонує особа, або послуг, які вона надає, і покриває наступні ризики:

а) знищення, втрату або пошкодження товарів або

б) пошкодження або втрату багажу, а також інші ризики, пов’язані з дорожніми послугами, які пропонує підприємець, у тому числі ті, що охоплюються страхуванням життя або страхуванням цивільної відповідальності.

54. Якщо працівниками страховика провадиться діяльність, що визначена цим Законом як посередницька діяльність у сфері страхування та яка пов’язана з виконанням їх трудових обов’язків, або така діяльність здійснюється іншими фізичними особами з якими страховик уклав договір цивільно-правового характеру, крім фізичних осіб – підприємців, така діяльність не вважається посередницькою.

Такі особи не мають права отримувати страхові премії та сплачувати страхові відшкодування. За неналежне виконання ними їх обов’язків відповідальність перед третіми особами несе страховик.

7 5. Право на провадження посередницької діяльності у сфері страхування та/або перестрахування мають лише ті страхові (перестрахові) посередники , які внесені до Державного реєстру страхових та перестрахових посередників, та посередники – нерезиденти, які в установленому порядку повідомили про намір здійснювати діяльність на території України та інформація про яких розміщена на офіційній веб-сторінці уповноваженого органу в Інтернеті.

Повноваження щодо ведення Державного реєстру страхових та перестрахових посередників може бути делеговано відповідним рішенням уповноваженого органу об’єднанню страхових посередників, що відповідає встановленим цим органом вимогам.

86. Керівники та особи, які їх заміщують, юридичної особи страхового (перестрахового) посередника та фізичні особи - страхові (перестрахові) посередники, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, мають відповідати кваліфікаційним вимогам, установленим уповноваженим органом.

Стаття (73)74. Найменування страхового та/або перестрахового посередника

1. Слова «страховий посередник», «страховий агент», «страховий брокер», «перестраховий брокер» та похідні від них дозволяється використовувати у найменуванні лише страховим посередникам та пов’язаним страховим посередникам.

2. Не допускається використання найменувань, які тотожні до вже існуючих найменувань страхових та/або перестрахових посередників чи подібні такою мірою, що це може призвести до помилки у сприйнятті.

Стаття ( 74) 75. Вимоги до страхового та/або перестрахового посередника

1. Якщо страховий посередник – фізична особа - підприємець, він повинен відповідати таким вимогам:

2)1) успішно скласти іспит на професійну придатність у порядку, визначеному уповноваженим органом;

3) 2) не має судимості у скоєнні умисного злочину у фінансовій сфері або повинен бути реабілітованим;

4) 3) не був позбавлений в судовому порядку права обіймати керівні посади;

5) 4)протягом останніх десяти років не був засудженим як член керівного або наглядового органу, як головний бухгалтер особи, щодо якої ініційовано процедуру банкрутства або ліквідовано в результаті банкрутства, якщо залишались незадоволені вимоги кредиторів;

6) 5)не був оголошеним банкрутом і не підпадав під процедуру банкрутства.

2. Якщо страховий (перестраховий) посередник – юридична особа, члени його керівного і наглядового органів, а також інші особи, уповноважені представляти страхового (перестрахового) посередника, повинні відповідати вимогам відповідно до частини першої цієї статті.

43. Страховий (перестраховий) посередник повинен проводити навчання для свої працівників у порядку, встановленому страховимпосередником.

54. Умови і порядок здачі іспиту на професійну придатність відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті встановлюються регуляторним актом уповноваженого органу.

Стаття (75)76. Перелік документів, необхідних для подачі на реєстрацію страховим (перестраховим) посередником

1. Для включення до Державного реєстру страхових та перестрахових посередників особа повинна подати уповноваженому органу, додатково до заяви встановленого зразка, такі документи:

Стаття (76)77. Прийняття рішення уповноваженим органом щодо поданої заяви

1. Уповноважений орган повинен розглянути заяву на включення до Державного реєстру страхових та перестрахових посередників протягом 30 днів з дня її отримання. У випадку наявності помилок або якщо є необхідність у додатковій інформації, уповноважений орган повинен дати строк заявникові на виправлення документів, що надаються для реєстрації не менш, ніж 15 днів. Якщо заява та інші документи, подані заявником для включення до Реєстру страхових (перестрахових) посередників, відповідають встановленим цим Законом вимогам, уповноважений орган зобов’язаний повідомити про це заявника протягом 5 робочих днів з моменту прийнятті відповідного рішення. Включення до Державного реєстру страхових та перестрахових посередників відбувається після надання заявником квитанції про здійснення плати за включення до цього реєстру.

Стаття (77) 78. Свідоцтво про реєстрацію страхового посередника

1. Свідоцтво про включення до Державного реєстру страхових та перестрахових посередника видається страховому посереднику після його включення до Державного реєстру страхових та перестрахових посередників уповноваженим органом. Зразок свідоцтва розробляється уповноваженим органом і повинен містити графи щодо назви, імені страхового (перестрахового) посередника, місцезнаходження страхового посередника, реєстраційний номер у Державному реєстрі страхових та перестрахових посередників, імена представників страхового (перестрахового) посередника, уповноваженого його представляти.

2. Свідоцтво про включення до Державного реєстру страхових та перестрахових посередників видається страховому (перестраховому) посереднику не пізніше наступного дня з дня надання уповноваженому органу копії договору страхування професійної відповідальності, укладеного відповідно до пункту 4 частини першої статті 82 цього Закону.

Стаття 78. Підстави для відмови у реєстрації страхового посередника

1. Підставами для відмови у включенні до Державного реєстру страхових та перестрахових посередників є:

1) недотримання вимог, встановлених цим Законом;

2) заявник подав неправдиві документи та/або недостовірні відомості.

2. Відмова у включенні до Реєстру страхових посередників повинна бути обґрунтована письмово та направлена страховому посереднику не пізніше 3 робочих днів з дня прийняття відповідного рішення.

Відмова у включенні до Державного реєстру страхових та перестрахових посередників може бути оскаржена страховим (перестраховим) посередником до суду.

3. У випадку відмови заявник може направити нову заяву про включення до Державного реєстру страхових та перестрахових посередників не раніше, ніж через 3 місяців після прийняття уповноваженим органом відповідного рішення.

Стаття (79) 80. Повідомлення

1. Страховий (перестраховий) посередник зобов’язаний письмово повідомити уповноважений орган про:

1) нові факти і обставини, які можуть вплинути на рішення уповноваженого органу щодо включення страхового (перестрахового) посередника Державного реєстру страхових та перестрахових посередників ;

2) зміни, які стосуються відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

2. Зобов’язання відповідно до частини першої цієї статті повинно виконуватись страховим (перестраховим) посередником протягом 10 робочих днів з дня їх настання або з дня внесення змін до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України. Копії документів, які підтверджують їх настання, додаються до відповідного письмового повідомлення.

3. Страхові (перестрахові) посередники повинні надавати уповноваженому органу річний та періодичні звіти відповідно до нормативно-правового акту уповноваженого органу.

Стаття (80) 81. Підстави для виключення з Державного реєстру страхових та перестрахових посередників

1. Уповноважений орган може виключити страхового посередника з Державного реєстру страхових та перестрахових посередників відповідно до прийнятого рішення у випадках, якщо страховий (перестраховий) посередник:

1) надав неправдиві або недостовірні відомості чи документи, які містять невірну інформацію, на підставі якої страхового посередника було включено до Державного реєстру страхових та перестрахових посередників;

2) припинив здійснювати операції з страхового посередництва більш, ніж на 6 місяців;

3) припинив дотримуватися строків і умов провадження діяльності як страховий (перестраховий) посередник;

4) підпадає під процедуру банкрутства або ліквідації;

5) скоїв грубі та систематичні порушення положень цього Закону, Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг України” або регуляторних актів, прийнятих на їх виконання;

6) у разі смерті фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності;

7) за заявою страхового (перестрахового) посередника.

2. З моменту виключення з Державного реєстру страхових та перестрахових посередників страховий (перестраховий) посередник не має право вчиняти будь-які дії з страхового (перестрахового) посередництва. Страховий (перестраховий) посередник зобов’язаний повернути свідоцтво про його реєстрацію, видане уповноваженим органом, протягом 7 днів з дня отримання повідомлення про його виключення.

Стаття 82. Вимоги до порядку провадження посередницької діяльності страхових (перестрахових) посередників.

1. Під час провадження своєї професійної діяльності страховий (перестраховий) посередник зобов’язаний дотримуватися таких вимог:

1) володіти інформацією, необхідною для укладення договору страхування (перестрахування), у тому числі про наявність необхідних ліцензій, розміри страхових тарифів та умови страхування (перестрахування), які пропонуються страховиками;

2) вимог передбачених частиною першою статті 74 цього Закону;

3) забезпечувати укладення договору страхування (перестрахування) із страховиком, який має стабільний фінансовий стан на найбільш вигідних для страхувальника (перестрахувальника) умовах;

4) укласти договір страхування професійної відповідальності страхового (перестрахового) посередника зі страховиком на страхову суму не менше 10 млн. гривень стосовно кожного страхового випадку або 15 млн. гривень стосовно всіх страхових випадків;

5) повідомити клієнта в разі одержання страховим (перестраховим) посередником комісії або іншої винагороди за послуги у сфері страхового (перестрахового) посередництва та інформувати зазначену особу про право доступу до інформації щодо розміру комісії чи іншої винагороди, яку отримує страховий (перестраховий) посередник ;

6) протягом місяця повідомити страхувальника (перестрахувальника), з яким страховий посередник уклав договір страхування, щодо зміни свого місцезнаходження.

2. До моменту укладання або внесення змін до договору страхування (перестрахування) страховий посередник повинен повідомити особу, яка має потребу у страхуванні (перестрахуванні), про:

1) своє найменування та місцезнаходження, за яким зареєстрований;

2) свідоцтво про реєстрацію страхового (перестрахового) брокера і порядок, у якому таку інформацію можна перевірити;

3) реєстр, до якого внесено страхового (перестрахового) брокера, і порядок, у якому таку інформацію можна перевірити;

4) страхову суму, на яку застрахована його професійна відповідальність, та найменування відповідного страховика;

5) пропонувати особі, яка має потребу у страхуванні (перестрахуванні), аналогічні страхові (перестрахові) послуги не менш як двох страховиків (за наявності такої кількості страховиків, що надають послуги за таким класом страхування (перестрахування);

6) повідомити клієнта про найменування всіх страховиків, з якими він працює;

7) порядок оскарження дій страхового (перестрахового) брокера.

3. Інформація, що надається клієнтові:

1) викладається чітко і зрозуміло;

2) подається в письмовій формі;

3) викладається українською та/або будь-якою іншою мовою, з обов’язковим перекладом на українську мову, що погоджена сторонами.

4. Страховий та/або перестраховий посередник повинен подати клієнтові обґрунтовану інформацію в письмовій формі щодо обґрунтування причин, на основі яких він рекомендує укладати договір страхування саме із цим страховиком.

5. Забороняється участь страховика або його працівників у створенні та діяльності страхового та/або перестрахового посередника. Власники та працівники страховика не можуть одночасно займати посади у страховика та у страхового та/або перестрахового посередника.

6. Страхові посередники мають право отримувати страхові премії від страхувальників у разі, якщо такі особи:

мають окремі поточні рахунки:

для провадження господарської діяльності;

для перерахування страхових премій і страхових виплат та інших платежів, що пов’язані з виконанням договору страхування (перестрахування)

або

мають в поточному фінансовому році фінансове забезпечення у вигляді грошових коштів на рахунку у розмірі 4% суми всіх отримуваних страхових премій за попередній фінансовий рік, але не менше суми 150 тисяч гривень у порядку, що встановлюється Уповноваженим органом,

або

здійснюють свою посередницьку діяльність на умовах відповідно до яких сплачені страхувальником страховому посереднику страхові премії вважаються такими, що сплачені страховику, а платежі сплачені страховиком страховому посереднику не вважаються сплачені особі,визначеній в договорі страхування, до моменту фактичного їх отримання такою особою.

Грошові кошти, що надійшли на рахунок страхового та/або перестрахового посередника, який використовується для перерахування страхових премій та інших платежів, пов’язаних з виконанням договору страхування, не є власністю страховогопосередника , не повинні бути предметом накладення арешту і не повинні включатися у перелік майна страхового брокера, проти якого ініційовано процедуру банкрутства та не можуть використовуватися для інших цілей, зокрема для розміщення на депозитних рахунках у банку.

У випадку смерті страхового брокера фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності, Уповноважений орган повинен призначити ліквідатора клієнтського рахунку, який повинен розглянути подані претензії і зробити виплати. Ліквідатор клієнтського рахунку повинен відповідати вимогам статті 75 цього Закону.

7. Страховий та/або перестраховий посередник – юридична особа або постійне представництво юридичної особи - нерезидента повинні подати в обслуговуючий банк платіжне доручення на перерахування страхових (перестрахових) премій, що надійшли від страхувальника(перестрахувальника),страховику (перестраховику) у який не повинен перевищувати десяти робочих днів.

8. Забороняється отримання страховим (перестраховим) посередником винагороди одночасно від страхувальника (перестрахувальника) та страховика, за винятком випадків отримання письмової згоди страхувальника (перестрахувальника).

Стаття 83. Вимоги до пов’язаних страхових посередників.

Пов’язаному страховому посереднику забороняється пропонувати клієнтам схожі за змістом (конкуруючі) страхові послуги від більше ніж одного страховика, а також здійснювати виплати страхових сум або страхового відшкодування.

Стаття 84. Таємниця професійної діяльності

1. Під час проведення посередницьких операцій страхові посередники, пов’язані страхові посередники несуть обов’язок збереження комерційної таємниці і гарної репутації страховика і перестраховика, так само і таємниці страхування, і не повинні використовувати набуту інформацію в інших цілях, ніж у зв’язку з реалізацією прав і виконанням обов’язків відповідно до страхових правовідносин.

Стаття 85. Вимоги щодо надання інформації споживачам страхових послуг

1. В процесі укладання договору страхування, внесення змін (доповнень) до нього, страховий посередник та пов'язаний страховий посередник повинен забезпечити споживача страхових послуг хоча б мінімумом такої інформації:

1) ім’я та адреса, назва, місцезнаходження страховогопосередника ;

2) вказати реєстр, до якого включений і спосіб, у який така інформація може бути підтвердженою;

3) розмір винагороди, отриманої від страховика;

4) володіння прямо або через пов’язану особу більш, ніж 10 % права голосу на загальних зборах або в статутному капіталі страховика на вимогу клієнта;

5) володіння страховиком або контролюючою компанією, в якій страховик володіє прямо чи через пов’язаних осіб, акції або представляє більш 10 % прав голосу на загальних зборах або у статутному капіталі страхового брокера чи страхового агента на вимогу клієнта;

6) процедура оскарження дій страхового посередника, процедура досудового врегулювання спорів;

2. Також при укладанні договору страхування, страховий посередник чи пов'язаний страховий посередник зобов’язаний повідомити споживача страхових послуг у зв’язку з запропонованим договором страхування, що вони:

1) надають поради, консультації відповідно до частини третьої цієї статті;

або

2) мають договірний обов’язок провадити страхове посередництво ексклюзивно для одного або більше страховиків. У цьому випадку, на запит споживача страхових послуг, страховий посередник повиннен повідомити йому назву цих страховиків,

або

3) не мають зобов’язань провадити страхове посередництво ексклюзивно для одного чи більше страховиків і не надають поради, консультації відповідно до частини третьої цієї статті. У цьому випадку на запит споживача страхових послуг, страховий посередник чи пов'язаний страховий посередник повинен повідомити йому назву страховиків, для яких вони можуть здійснювати страхове посередництво і для яких страховиків вони здійснюють страхове посередництво.

3. У випадку, коли страховий посередник повідомляє споживача страхових послуг про те, що він надає пораду щодо укладання договору страхування на підставі справедливого аналізу, вони зобов’язані забезпечити цією порадою після аналізу значної кількості договорів страхування, та бути готовими надати професійну рекомендацію щодо договору страхування, який найбільше відповідає потребам і інтересам споживача страхових послуг.

4. Перед укладанням конкретного договору страхування, страховий посередник чи пов'язаний страховий посередник зобов’язаний на підставі інформації, отриманої від споживача страхових послуг визначити його вимоги і потреби та підстави для надання поради споживачу страхових послуг щодо деталей страхування.

5. Вимоги щодо забезпечення інформацією відповідно до частин першої – четвертої цієї статті не повинні застосовуватися у випадку, якщо страховий посередник чи пов'язаний страховий посередник здійснює страхове посередництво у сфері обслуговування страхування великих ризиків, а також у процесі здійснення перестрахового посередництва.

Cтаття 87. Державний нагляд за діяльністю страхових (перестрахових) посередників

1. Державний нагляд за діяльністю страхових (перестрахових) посередників здійснюється Уповноваженим органом відповідно до цього Закону та інших нормативно-правових актів.

2. Страхові посередники повинні подавати до 31 березня кожного календарного року звіт про провадження страхового посередництва або звіт про перестрахове посередництво до Уповноваженого органу за рік діяльності до 31 грудня попереднього року.

3. Зміст, структура і порядок подачі звіту про страхове посередництво чи звіту про перестрахове посередництво визначається нормативно-правовим актом Уповноваженого органу.

4. Страхові посередники зобов’язані вчасно подавати на запит Уповноваженого органу повні, достовірні відомості і документи, іншу інформацію, необхідну для здійснення державного нагляду.

5. Уповноважений орган співпрацює з уповноваженими державними органами іноземних держав у сфері обміну інформацією щодо провадження діяльності з страхового (перестрахового) посередництва страховими (перестраховими) посередниками.

Розділ VІІ. Державний нагляд за страховою діяльністю. Функції та права уповноваженого органу

Стаття 89. Державне регулювання та нагляд за страховою (перестраховою) та посередницькою діяльністю у страхуванні

1. Державний нагляд за страховою (перестраховою) і посередницькою

діяльністю у сфері страхування здійснюється уповноваженим органом та його органами на місцях.

2. Основними завданнями уповноваженого органу є:

1) розроблення стратегії розвитку страхового ринку та реалізація державної політики щодо функціонування ринку послуг у сфері страхування (перестрахування) та посередницької діяльності в Україні;

Стаття 90. Повноваження уповноваженого органу

1. Уповноважений орган у межах своєї компетенції:

1) узагальнює практику страхування і посередницької діяльності на страховому ринку України, розробляє і подає в установленому порядку пропозиції щодо забезпечення розвитку і вдосконалення законодавства про страхування і посередницьку діяльність у страхуванні, надає рекомендації із зазначених питань;

2) розробляє і затверджує нормативно-правові акти з питань страхування і посередницької діяльності у страхуванні, контролює їх виконання;

3) здійснює реєстрацію страховиків і веде реєстр страховиків як складову частину державного реєстру фінансових установ;

4) визначає порядок реєстрації і сертифікації страхових та/або перестрахових брокерів, веде реєстр страхових та/або перестрахових брокерів;

5) встановлює плату за реєстрацію документів та видачу ліцензій, надає інформацію на запити осіб;

6) здійснює, перевірку і аналіз дотримання вимог щодо системи управління, включаючи оцінку власних ризиків і платоспроможності, технічних резервів, вимог до капіталу, інвестиційних правил, якості і кількості власних фондів,

7) надсилає страховикам обов’язкові для виконання щодо вдосконалення та зміцнення системи управління;

8) визначає обов’язкові вимоги до пруденційних нормативів, що обмежують ризики за операціями з фінансовими активами, встановлює правила формування, ведення обліку і розміщення коштів страхових

технічних резервів, здійснює контроль за платоспроможністю страховиків

відповідно до взятих ними страхових зобов’язань за договорами страхування

(перестрахування);

9) проводить виїзні та безвиїзні перевірки страховиків, страхових та/або перестрахових брокерів щодо правильності застосування ними законодавства про страхову діяльність і достовірності їх звітності;

10) здійснює постійний нагляд за дотриманням афілійованими та спорідненими особами страховиків на території України та за кордоном, об’єднаннями страховиків, а також іншими юридичними та фізичними особами страхового законодавства, нормативно-правових актів уповноваженого органу;

11) встановлює кваліфікаційні вимоги до осіб, які можуть проводити актуарні розрахунки, видає їм відповідні свідоцтва та здійснює організаційно-методичне забезпечення проведення актуарних розрахунків; веде реєстр актуаріїв;

12) веде реєстр аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ;

13) встановлює порядок проведення оцінки ділової репутації та критерії задовільного фінансового стану осіб, що мають істотну участь у статутному капіталі страховика;

14) встановлює порядок запровадження та діяльності служби внутрішнього аудиту страховиків;

15) встановлює вимоги до джерел походження коштів, за рахунок яких

формується статутний капітал страховиків;

16) організовує і координує у визначеному законодавством порядку навчання, підготовку і перепідготовку кадрів на страховому ринку, організовує наради, семінари, конференції з питань страхування;

17) визначає професійні вимоги та порядок проведення оцінки ділової репутації керівників страховиків, головних бухгалтерів та керівників служби внутрішнього аудиту страховиків та може вимагати звільнення з посад осіб, які не відповідають встановленим вимогам для зайняття відповідних посад;

18) встановлює вимоги до програмного забезпечення страховиків, пов’язаного із здійсненням страхування;

19) встановлює порядок розкриття інформації та подання звітності учасниками страхового ринку відповідно до законодавства, показники та періодичність подання звітності, правила підготовки, подання та обробки даних щодо провадження діяльності страховиками, страхових та/або перестрахових брокерів, власників істотної участі страховиків, здійснює контроль за достовірністю інформації, що надається учасниками страхового ринку;

20) має право одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ (у тому числі банків), організацій і громадян інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань;

21) проводить аналіз дотримання законодавства об’єднаннями страховиків, які є об’єктами нагляду відповідно до частини другої статті цього Закону;

22) здійснює моніторинг руху капіталу в Україну та за її межі через страховий ринок;

23) надсилає учасникам страхового ринку обов’язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства з питань страхування

та вимагає подання необхідних документів;

24) надсилає страховикам обов’язкові для виконання розпорядження які містять превентивні та корегуючи заходи для гарантування відповідності діяльності страховика відповідно до законодавства з питань страхування;

25) надсилає страховикам обов’язкові для виконання розпорядження щодо проведення додаткового стрес-тестування, у випадку, якщо страховик не реагує належним чином на результати стрес-тестування. З метою здійснення заходів таким страховиком щодо проведення більш обачливої діяльності, в тому числі збільшити капітал, посилити засоби контролю, внести зміни до бізнес-плану.

26) може розробляти та рекомендувати страховикам стандартні стрес-тести.

27) оцінює відповідність розроблених страховика методів і практики визначення можливих подій і майбутніх змін економічних умов (страс-тестування), що можуть негативно вплинути на загальний фінансовий стан

організації.

28) у разі порушення законодавства про страхування вживає заходів впливу та накладає адміністративні стягнення відповідно до закону, приймає рішення про виключення страховиків з Державного реєстру фінансових установ, страхових або перестрахових брокерів з реєстру страхових та перестрахових брокерів, актуаріїв – з реєстру актуаріїв і аудиторів — з реєстру аудиторів, які можуть проводити перевірки фінансових установ;

29) звертається до суду з позовами (заявами) у зв’язку з порушенням законодавства про страхування, в тому числі з позовом про скасування державної реєстрації страховика або страхового (перестрахового)

посередника у випадках, передбачених законом;

30) надсилає матеріали у правоохоронні органи стосовно фактів, які містять ознаки правопорушень, здійснення заходів впливу щодо яких не входить до компетенції уповноваженого органу;

31) надсилає матеріали органам Антимонопольного комітету в разі

виявлення фактів, що містять ознаки порушень законодавства про захист

економічної конкуренції;

32) затверджує положення про централізовані страхові резервні фонди;

33) установлює розміри кредитів, порядок та умови їх видачі страхувальникам, які уклали договори про страхування життя;

34) установлює особливості із забезпечення правонаступництва щодо укладення договорів страхування (перестрахування) в разі реорганізації страховика;

35) встановлює вимоги до перестрахування ризиків страховиками;

36) установлює порядок та форму ведення обліку договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо здійснення страхової виплати;

37) здійснює контроль за дотриманням страховиками, страховими (перестраховими) посередниками та страховими групами законодавства під час укладання договорів страхування (перестрахування) та інших видів договорів для забезпечення виконання страхових (перестрахових) зобов’язань;

38) видає дозвіл на реорганізацію страховика та на придбання чи збільшення істотної участі у страховика відповідно до цього Закону;

39) встановлює вимоги до методики проведення розрахунку викупної суми за договорами страхування за класами страхування життя, що належать до галузі страхування життя;

40) має повноваження накладати додаткові вимоги до необхідного

платоспроможного капіталу лише за виключних обставин після проведення

процесу наглядової перевірки

41) переглядає вимоги до необхідного платоспроможного капіталу не менше одного разу на рік і скасовує їх у випадку виправлення організацією недоліків, що стали причиною їх запровадження.

42) враховуючи характер і соціальні наслідки контрактів медичного

страхування, наглядові органи держави-члена знаходження ризику, повинні мати змогу вимагати систематичного повідомлення про загальні та спеціальні умови страхового полісу у випадку приватного або добровільного

страхування здоров’я, щоб перевірити, що такі контракти є частковою або повною альтернативою медичного страхування, передбаченого системою соціального захисту. Така перевірка не повинна бути попередньою умовою для збуту продукту.

43) має інші повноваження, визначені законом.

Стаття 91. Взаємовідносини страховика і держави

2. Не допускається будь-яке централізоване регулювання (уніфікація, обмеження, обов’язковість тощо) розмірів страхових премій, страхових (тарифів) і страхових сум (страхових виплат), умов укладення страхових договорів, взаємовідносин страховика і страхувальника, якщо вони не суперечать законодавству, перестрахування, страхування експортно-імпортних поставок під гарантію держави та діяльності страхових та/або перестрахових брокерів.

Стаття 96. Заходи впливу

3. Уповноважений орган може застосовувати до страховика; перестраховика; страхового або перестрахового брокера; страхового агента; актуарія; інших учасників страхового ринку такі заходи впливу:

5) надавати за відповідним поданням страховика, у виключній ситуації з обмеженим строком дії дозвіл інвестувати в активи інші, ніж перераховані у переліку дозволених категорій активів та перевищувати визначені обмеження щодо обсягів окремих категорій активів, якими представлені кошти страхових резервів;

Стаття 97. Адміністративна відповідальність посадових осіб та інших працівників учасників страхового ринку

1. За правопорушення, передбачені пунктами 1-41 частини першої статті 94 цього Закону, посадові особи учасників страхового ринку несуть відповідальність згідно з законом.

2. За правопорушення, передбачені пунктами 1,2, 7, 14-18, 24, 25 частини першої статті 94 цього Закону, працівники учасників страхового ринку несуть адміністративну відповідальність згідно із законом.

Стаття 98. Штрафи

1. Уповноважений орган накладає штрафи на страховиків та інших учасників страхового ринку:

юридичних осіб;

фізичних осіб;

об’єднання та саморегулівні організації страховиків, професійні об’єднання актуаріїв.

Стаття 89.

Після частини першої доповнити частиною другою в новій редакції у зв’язку з цим частину другу вважати частиною третьою.

Стаття 90.

Пункт 4 частини першої викласти в новій редакції;

пункт 5 частини першої виключи;

пункт 7 частини першої виключити;

у пункті 8 слова визначає обов’язкові вимоги до пруденційних нормативів замінити відповідно словами «встановлює пруденційні нормативи»;

пункт 12 частини першої доповнити словами «встановлює вимоги до аудиторів»;

пункт 15 частини першої виключити;

у пункті 16 частини першої слова «організовує і» виключити;

пункт 18 частини першої виключити;

пункти 35 і 36 частини першої виключити;

у пункті 37частини першої слова «та страховими групами» виключити;

у пункті 40 частини першої слово «накладати» замінити словом «встановлювати»;

у пункті 41 частини першої слова «переглядає вимоги» замінити відповідно словами «переглядає додаткові вимоги»

пункт 42 виключити, доповнити новими пунктами 36-40.

Стаття 91.

В абзаці першому частини другої слова «перестрахування, страхування експортно-імпортних поставок під гарантію держави та діяльності страхових та/або перестрахових брокерів» виключити.

Стаття 96.

В абзаці першому частини третьої слова «страхового або перестрахового брокера; страхового агента» замінити словами «страхового посередника», після слів «інших учасників ринку» доповнити словами «що є об’єктами нагляду уповноваженого органу»;

в пункті 5 частини третьої слова «у виключній ситуації з обмеженим строком дії дозвіл» замінити відповідно словами «дозвіл з обмеженим строком дії».

Стаття 97.

В абзаці першому частини першої та другої після слів «учасників страхового ринку» доповнити словами «що є об’єктами нагляду уповноваженого органу».

Стаття 98.

В абзаці першому частини першої після слів «учасників страхового ринку» доповнити словами «що є об’єктами нагляду уповноваженого органу»;

в абзаці четвертому частини першої слова «об’єднання та».

Доповнити проект Закону новою статтею 981 щодо призначення додаткової аудиторської перевірки за рахунок страховика.

Стаття 89. Державне регулювання та нагляд за страховою (перестраховою) та посередницькою діяльністю у страхуванні

1. Державний нагляд за страховою (перестраховою) і посередницькою

діяльністю у сфері страхування здійснюється уповноваженим органом та його органами на місцях.

2. Основні завдання, повноваження, підконтрольність та підзвітність, організація та принципи діяльності, гарантії здійснення повноважень, відносини з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, засобами масової інформації та громадськими організаціями, процесуальні засади діяльності, фінансування та матеріально-технічне забезпечення Уповноваженого органу визначаються цим законом та іншими законами.

3. Основними завданнями уповноваженого органу є:

1) розроблення стратегії розвитку страхового ринку та реалізація державної політики щодо функціонування ринку послуг у сфері страхування (перестрахування) та посередницької діяльності в Україні;

Стаття 90. Повноваження уповноваженого органу

1. Уповноважений орган у межах своєї компетенції:

1) узагальнює практику страхування і посередницької діяльності на страховому ринку України, розробляє і подає в установленому порядку пропозиції щодо забезпечення розвитку і вдосконалення законодавства про страхування і посередницьку діяльність у страхуванні, надає рекомендації із зазначених питань;

2) розробляє і затверджує нормативно-правові акти з питань страхування і посередницької діяльності у страхуванні, контролює їх виконання;

3) здійснює реєстрацію страховиків і веде реєстр страховиків як складову частину державного реєстру фінансових установ;

4) визначає порядок реєстрації і сертифікації страхових та/або перестрахових посередників, веде реєстр страхових та/або перестрахових посередників, встановлює вимоги до об’єднання посередників, якому можуть бути делеговані повноваження по веденню такого реєстру;

65) здійснює, перевірку і аналіз дотримання вимог щодо системи управління, включаючи оцінку власних ризиків і платоспроможності, технічних резервів, вимог до капіталу, інвестиційних правил, якості і кількості власних фондів,

86) встановлює пруденційні нормативи, що обмежують ризики за операціями з фінансовими активами, встановлює правила формування, ведення обліку і розміщення коштів страхових технічних резервів, здійснює контроль за платоспроможністю страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов’язань за договорами страхування (перестрахування);

97) проводить виїзні та безвиїзні перевірки страховиків, страхових та/або перестрахових брокерів щодо правильності застосування ними законодавства про страхову діяльність і достовірності їх звітності;

108) здійснює постійний нагляд за дотриманням афілійованими та спорідненими особами страховиків на території України та за кордоном, об’єднаннями страховиків, а також іншими юридичними та фізичними особами страхового законодавства, нормативно-правових актів уповноваженого органу;

119) встановлює кваліфікаційні вимоги до осіб, які можуть проводити актуарні розрахунки, видає їм відповідні свідоцтва та здійснює організаційно-методичне забезпечення проведення актуарних розрахунків; веде реєстр актуаріїв;

1210) встановлює вимоги до аудиторів та веде реєстр аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ;

1311) встановлює порядок проведення оцінки ділової репутації та критерії задовільного фінансового стану осіб, що мають істотну участь у статутному капіталі страховика;

1412) встановлює порядок запровадження та діяльності служби внутрішнього аудиту страховиків;

1613) координує у визначеному законодавством порядку навчання, підготовку і перепідготовку кадрів на страховому ринку, організовує наради, семінари, конференції з питань страхування;

1714) визначає професійні вимоги та порядок проведення оцінки ділової репутації керівників страховиків, головних бухгалтерів та керівників служби внутрішнього аудиту страховиків та може вимагати звільнення з посад осіб, які не відповідають встановленим вимогам для зайняття відповідних посад;

1915) встановлює порядок розкриття інформації та подання звітності учасниками страхового ринку відповідно до законодавства, показники та періодичність подання звітності, правила підготовки, подання та обробки даних щодо провадження діяльності страховиками, страхових та/або перестрахових брокерів, власників істотної участі страховиків, здійснює контроль за достовірністю інформації, що надається учасниками страхового ринку;

2016) має право одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ (у тому числі банків), організацій і громадян інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань;

2117) проводить аналіз дотримання законодавства об’єднаннями страховиків, які є об’єктами нагляду відповідно до частини другої статті цього Закону;

2218) здійснює моніторинг руху капіталу в Україну та за її межі через страховий ринок;

2319) надсилає учасникам страхового ринку обов’язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства з питань страхування

та вимагає подання необхідних документів;

2420) надсилає страховикам обов’язкові для виконання розпорядження які містять превентивні та корегуючи заходи для гарантування відповідності діяльності страховика відповідно до законодавства з питань страхування;

2521) надсилає страховикам обов’язкові для виконання розпорядження щодо проведення додаткового стрес-тестування, у випадку, якщо страховик не реагує належним чином на результати стрес-тестування. З метою здійснення заходів таким страховиком щодо проведення більш обачливої діяльності, в тому числі збільшити капітал, посилити засоби контролю, внести зміни до бізнес-плану.

2622) може розробляти та рекомендувати страховикам стандартні стрес-тести.

2723) оцінює відповідність розроблених страховика методів і практики визначення можливих подій і майбутніх змін економічних умов (страс-тестування), що можуть негативно вплинути на загальний фінансовий стан

організації.

2824) у разі порушення законодавства про страхування вживає заходів впливу та накладає адміністративні стягнення відповідно до закону, приймає рішення про виключення страховиків з Державного реєстру фінансових

установ, страхових або перестрахових посередників з реєстру страхових та перестрахових посередників, актуаріїв – з реєстру актуаріїв і аудиторів — з реєстру аудиторів, які можуть проводити перевірки фінансових установ;

2925) звертається до суду з позовами (заявами) у зв’язку з порушенням законодавства про страхування, в тому числі з позовом про скасування державної реєстрації страховика або страхового (перестрахового)

посередника у випадках, передбачених законом;

3026) надсилає матеріали у правоохоронні органи стосовно фактів, які містять ознаки правопорушень, здійснення заходів впливу щодо яких не входить до компетенції уповноваженого органу;

3127) надсилає матеріали органам Антимонопольного комітету в разі

виявлення фактів, що містять ознаки порушень законодавства про захист

економічної конкуренції;

3228) затверджує положення про централізовані страхові резервні фонди;

3329) установлює розміри кредитів, порядок та умови їх видачі страхувальникам, які уклали договори про страхування життя;

3430) установлює особливості із забезпечення правонаступництва щодо укладення договорів страхування (перестрахування) в разі реорганізації страховика;

3731) здійснює контроль за дотриманням страховиками, страховими (перестраховими) посередниками законодавства під час укладання договорів страхування (перестрахування) та інших видів договорів для забезпечення виконання страхових (перестрахових) зобов’язань;

3832) видає дозвіл на реорганізацію страховика та на придбання чи збільшення істотної участі у страховика відповідно до цього Закону;

3933) встановлює вимоги до методики проведення розрахунку викупної суми за договорами страхування за класами страхування життя, що належать до галузі страхування життя;

4034) має повноваження встановлювати додаткові вимоги до необхідного

платоспроможного капіталу лише за виключних обставин після проведення

процесу наглядової перевірки

4135) переглядає додаткові вимоги до необхідного платоспроможного капіталу не менше одного разу на рік і скасовує їх у випадку виправлення організацією недоліків, що стали причиною їх запровадження.

36) затверджує методологію досліджень страхового ринку щодо визначення ринкових умов страхування та проводити такі дослідження;

37) вимагає від страховика відновлення ринкових умов страхування, у разі, якщо Уповноваженим органом виявлено факти застосування страховиком умов страхування, зокрема, тарифів, агентської винагороди, що суттєво відрізняються від тих, що діють на ринку;

38) вимагає від страховика формування резерву незароблених премій у збільшеному, ніж це вимагається нормативно-правовими актами Уповноваженого органу, розмірі, але не більше ніж на 30 відсотків, у разі якщо Уповноваженим органом буде встановлено, що внаслідок застосування неринкових умов страхування є загроза виконання страховиком зобов’язань у майбутньому;

39) вносить подання Національному банку України щодо порушення банками умов договорів, укладених зі страховиками;

40) визначає, змінює та встановлює:

перелік страхових резервів та порядок їх розрахунків;

правила формування, обліку і розміщення страхових резервів;

рівень кредитного рейтингу банківської установи та цінних паперів, в які можуть бути розміщені кошти страхових резервів.

41) має інші повноваження, визначені законом.

Стаття 91. Взаємовідносини страховика і держави

2. Не допускається будь-яке централізоване регулювання (уніфікація, обмеження, обов’язковість тощо) розмірів страхових премій (тарифів) і страхових сум (страхових виплат), умов укладення страхових договорів, взаємовідносин страховика і страхувальника, якщо вони не суперечать законодавству.

Стаття 96. Заходи впливу

3. Уповноважений орган може застосовувати до страховика; перестраховика; страхового посередника; актуарія; інших учасників страхового ринку, що є об’єктами нагляду уповноваженого органу, такі заходи впливу:

5) надавати за відповідним поданням страховика, дозвіл з обмеженим строком дії інвестувати в активи інші, ніж перераховані у переліку дозволених категорій активів та перевищувати визначені обмеження щодо обсягів окремих категорій активів, якими представлені кошти страхових резервів;

….

Стаття 97. Адміністративна відповідальність посадових осіб та інших працівників учасників страхового ринку

1. За правопорушення, передбачені пунктами 1-41 частини першої статті 94 цього Закону, посадові особи учасників страхового ринку, що є об’єктами нагляду уповноваженого органу, несуть відповідальність згідно з законом.

2. За правопорушення, передбачені пунктами 1,2, 7, 14-18, 24, 25 частини першої статті 94 цього Закону, працівники учасників страхового ринку, що є об’єктами нагляду уповноваженого органу, несуть адміністративну відповідальність згідно із законом.

Стаття 98. Штрафи

1. Уповноважений орган накладає штрафи на страховиків та інших учасників страхового ринку, що є об’єктами нагляду уповноваженого органу:

юридичних осіб;

фізичних осіб;

саморегулівні організації страховиків, професійні об’єднання актуаріїв.

Стаття 981. Призначення додаткової аудиторської перевірки за рахунок страховика

1. Уповноважений орган має право не частіше ніж один раз на рік призначати за рахунок страховика проведення додаткової аудиторської перевірки аудитором, призначеним Уповноваженим органом.

2. Уповноважений орган призначає проведення додаткової аудиторської перевірки за наявності принаймні однієї з таких підстав:

1) непризначення наглядовою радою страховика зовнішнього аудитора для проведення обов’язкового аудиту;

2) невиконання страховиком при призначенні зовнішнього аудитора вимог законодавства;

3) невідповідність форми (формату) аудиторського висновку встановленим вимогам;

4) у разі обґрунтованої підозри Уповноваженого органу щодо достовірності та повноти звітності страховика, яка підтверджена аудиторським висновком зовнішнього аудитора.

3. Уповноважений орган призначає аудитора для проведення додаткового аудиту з числа аудиторів, що внесені до реєстру аудиторів. При цьому Уповноважений орган забезпечує можливість страховику обрати аудитора з переліку, що містить не менше трьох аудиторів, які не відмовились від проведення аудиторської перевірки.

4. Визначення аудитора, який проводитиме аудиторську перевірку, здійснюється страховиком у строк, що не перевищує строк вказаний в рішенні Уповноваженого органу.

5. Між аудитором та страховиком за погодженням з Уповноваженим органом укладається відповідний договір, яким має бути передбачені всі суттєві умови, включаючи обсяг перевірки, ціну послуги та відповідальність аудитора перед страховиком за неякісно підготовлений висновок та інші документи за результатами проведення аудиторської перевірки. Умови договору між страховиком та аудитором мають бути недискримінаційними, зокрема, не ставити сторони у нерівне становище.

6. Якщо страховик чи аудитор вважатиме умови договору, запропоновані протилежною стороною договору, такими, що є дискримінаційними, сторона договору зобов’язана надати мотивоване повідомлення про це до Уоповноваженого органу.

За результатами розгляду повідомлення Уповноважений орган може запропонувати аудитору забезпечити недискримінаційні умови договору, а у разі незгоди аудитора виключає цього аудитора з переліку тих, яких Уповноважений орган пропонує для визначення для проведення аудиторської перевірки, та змінює цей перелік.

7. Якщо за результатами розгляду повідомлення Уповноважеий орган дійде висновку про дискримінаційність умов договору, що пропонуються страховиком – Уповноважений орган може вимагати від страховика забезпечити недискримінаційні умови. Не усунення страховиком дискримінаційних умов протягом трьох днів з дня надання такої вимоги вважається невиконанням рішення про призначення аудиторської перевірки.

8. Уповноважений орган встановлює вимоги до аудиторів, що призначаються ним для проведення додаткового аудиту страховиків.

9. Аудитор, призначений Уповноваженим органом для проведення додаткового аудиту, подає Уповноваженому органові аудиторський висновок та аудиторський звіт за результатами проведення додаткового аудиту.

10. Додаткові вимоги до форми (формату) аудиторських висновків та аудиторських звітів за результатами проведення додаткового аудиту страховика, інші питання проведення аудиторських перевірок встановлюються Уповноваженим органом

11. Аудиторський висновок та аудиторський звіт за результатами проведення додаткового аудиту, що подаються Уповноваженому органові призначеним ним аудитором, є документами, що становлять професійну таємницю страховика.

12. Аудитор, призначений Уповноваженим органом для проведення додаткового аудиту страховика, звільняється від установленої законодавством з питань збереження професійної таємниці відповідальності перед страховиком та іншими особами за передачу Уповноваженому органові аудиторського висновку та аудиторського звіту за результатами проведення додаткового аудиту страховика.

Розділ VIII. Інспекційні перевірки страховиків, страхових та/або перестрахових брокерів

Стаття 99. Інспекційні перевірки страховиків, страхових та/або перестрахових брокерів.

9. У ході перевірки страховика уповноважений орган має право перевіряти будь-яку звітність афілійованої особи страховика про взаємовідносини із страховиком з метою визначення впливу відносин з афілійованою особою на фінансовий стан страховика. Для проведення

перевірки афілійовані особи подають уповноваженому органові сприяння відповідно до положень цієї статті в тому самому порядку, що застосовується до страховиків.

Стаття 100. Перевірка осіб, щодо яких уповноважений орган провадить наглядову діяльність.

Стаття 99.

Частину дев’яту виключити

Розділ IX. Оскарження рішень уповноваженого органу

Стаття 101. Оскарження рішень уповноваженого органу

Стаття 102. Вимоги до забезпечення платоспроможності страховика

Розділ Х. Вимоги до платоспроможності страховика

Стаття 102. Вимоги до забезпечення платоспроможності страховика

...

3. Мінімальний розмір регулятивного капіталу розраховується згідно частини 4 цієї статті та не може бути менше:

1) 22 млн. грн. для страховиків, що здійснює страхування у класах страхування інших, ніж ті, що належать до галузі страхування життя,

2) 32 млн. грн. для страховика, що здійснює діяльність зі страхування великих ризиків, визначених цим Законом;

3) 32 млн. грн. для страховиків, що здійснюють страхування у класах, що належать до галузі страхування життя.

4) величини, еквівалентної мінімальному розміру гарантійного депозиту – для філії страховика-нерезидента.

4. Розрахунок мінімального розміру регулятивного капіталу.

Страховик повинен розрахувати мінімальний розмір регулятивного капіталу на будь-яку звітну дату.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу розраховується в розрізі класів страхування за лінійною формулою, що включає відповідні коефіцієнти та усі або деякі з таких величин:

1) нетто технічні резерви – розмір технічних резервів, розрахований відповідно до статті 103 цього Закону за вирахуванням частки перестраховиків в таких резервах;

2) нетто премії - сума страхових премій, нарахованих за звітній період за договорами страхування, співстрахування та вхідного перестрахування, за вирахуванням частки страхових премій, що належить перестраховику за переданий у звітному періоді у перестрахування ризик;

3) сума під ризиком – сума, що розраховується як частина страхової суми або поточної вартості ануїтету, що підлягає виплаті при настанні смерті або непрацездатності, яка перевищує розмір сформованих технічних резервів на звітну дату та за вирахуванням частки перестраховика за кожним договором страхування, що містить страхування на випадок смерті та/або непрацездатності (інвалідності) та/або втрати здоров’я, за умови, що страховий випадок (смерть або непрацездатність) наступить безпосередньо на останню звітну дату;

4) відкладені податкові зобов’язання, пов’язані з договорами страхування, співстрахування та вхідного перестрахування;

5) зміна витрат на ведення справи понад розмір, врахований при розрахунку технічних резервів.

5. Розрахунок нормативного розміру регулятивного капіталу.

Порядок розрахунку нормативного розміру регулятивного капіталу встановлюється уповноваженим органом, з урахуванням того, що мають бути враховані всі зазначені в цій частині ризики та встановлені окремі вимоги до розрахунку частин нормативного регулятивного капіталу, кожна з яких призначена для покриття одного з таких ризиків:

1) андерайтингові ризики для страховиків, які здійснюють страхування за класами страхування іншими, ніж ті, що належать до галузі страхування життя, зокрема, ризики неадекватної тарифікації, ризики неадекватного резервування, ризики настання катастрофічних подій, ризик передчасного припинення дії договорів;

2) андерайтингові ризики для страховиків, які здійснюють страхування за класами страхування, що належать до галузі страхування життя, зокрема, ризики змін у рівнях смертності, захворюваності, ризик зміни вартості витрат на ведення справи, ризик перегляду вартості ануїтетів, ризик передчасного припинення дії договорів, ризик настання катастрофічних подій;

3) андерайтингові ризики для страховиків, які здійснюють страхування за класами страхування, визначеними пунктом третім частини другої статті п’ятої цього Закону та пунктом другим частини третьої статті п’ятої цього Закону, зокрема, ризик зміни вартості витрат на ведення справи, ризик змін в частоті, розмірі та часі настання збитку, епідемічні ризики, включаючи ризик нестандартної концентрації збитків при епідемії;

4) ризик зміни ринкової вартості фінансових інструментів або зміни в ринкових індикаторах, що можуть вплинути на величину активів та/або зобов’язань страховика (ринковий ризик), зокрема, зміни ставки доходності, зміни вартості акцій, зміни вартості облігацій, зміни вартості нерухомого майна, валютні ризики, ризики, що пов’язані з недостатньою диверсифікацією інвестицій або надмірною експозицією в одного емітента або групи емітентів цінних паперів;

5) ризик неплатоспроможності третьої сторони за договірними зобов’язаннями або кредитний ризик, зокрема, ризик банкрутства перестраховика або виконання ним зобов’язань щодо договорів перестрахування несвоєчасно або не в повному обсязі, ризик безнадійності дебіторської заборгованості страхового посередника;

6) операційні ризики, зокрема, ризики персоналу, ризики зовнішнього середовища, організаційні ризики, інформаційні ризики, зокрема правові ризики, але виключаючи стратегічні ризики (наприклад, репутаційні).

10. На вимогу страховика та за наявності наданих ним підтверджень уповноважений орган може видати дозвіл щодо неврахування в складі зобов’язань при визначенні регулятивного капіталу суми субординованого боргу (але не більше ніж 50 відсотків мінімального розміру регулятивного капіталу), що відповідає таким вимогам:

1) кошти за субординованою позикою сплачено страховику в повному обсязі;

2) у договорі про одержання субординованої позики міститься положення, згідно з яким у разі банкрутства або ліквідації страховика кошти за субординованою позикою повертаються лише після задоволення вимог усіх інших кредиторів такого страховика;

3) договір про надання субординованої позики може бути змінений лише після погодження з уповноваженим органом;

4) не більше 25 відсотків такої субординованої позики становлять субординовані позики з визначеною датою погашення;

5) для позик із визначеною датою погашення початковий строк погашення повинен становити не менш як п’ять років. Не пізніше ніж за рік до дати виплати страховик повинен подати уповноваженому органові для схвалення план, в якому зазначено, як розмір наявного регулятивного капіталу буде підтримуватися в розмірі або буде приведений до нормативного розміру на дату погашення. Ця вимога не стосується випадків, коли розмір, у якому субординована позика є складовою частиною наявного регулятивного капіталу, поступово зменшується протягом останніх п’яти років до дати проведення виплати із щорічним зменшенням його первинної вартості не менш ніж на 20 відсотків;

6) субординовані позики, строк погашення яких не визначений, повинні підлягати погашенню тільки за умови повідомлення уповноваженого органу за п’ять років до початку такого погашення, крім випадків, коли такі позики більше не розглядаються як складова частина наявного регулятивного капіталу чи коли для дострокового погашення потрібна згода уповноваженого органу;

7) страховик повертає кошти за субординованою позикою за умовою договору не раніше ніж через п’ять років. Уповноважений орган може дозволити дострокове повернення коштів за субординованою позикою згідно із заявою страховика, якщо це не призведе до порушення вимог платоспроможності страховика.

Стаття 103. Технічні резерви

5. Маржа ризику повинна бути розрахована в розмірі, який забезпечить щоб розмір сформованих технічних резервів відповідав вимогам частини 2 цієї статті.

Розмір маржі ризику розраховується шляхом визначення вартості залучення капіталу, що відповідає вимогам до наявного регулятивного капіталу, у розмірі, що дорівнює його достатньому розміру відповідно до статті 36 цього Закону.

17. Страховик зобов’язаний мати активи, які відповідають вимогам законодавства та мають обсяг не менший, ніж відповідний розмір технічних резервів, що розрахований в порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами уповноваженого органу.

Стаття 104. Забезпечення платоспроможності філії страховика-нерезидента

1. Вимоги до технічних резервів, гарантійного фонду та регулятивного капіталу страховика, встановлені цим Законом, застосовуються до філії страховика-нерезидента.

  1. На момент подання філією страховика-нерезидента заяви про видачу ліцензії на провадження страхової або перестрахової діяльності розмір гарантійного депозиту повинен бути не менше встановленого цим Законом відповідного мінімального розміру статутного фонду страховика. Порядок режиму рахунка, на якому обліковується такий депозит, установлюється спільним рішенням Національного банку та уповноваженого органу. Гарантійний депозит та відсотки повертаються страховику-нерезидентові після задоволення всіх вимог за договорами страхування, укладеними філією страховика-нерезидента на території України.

Стаття 102.

Частину третю викласти в новій редакції;

пункт 2 частини четвертої викласти в новій редакції;

пункт 4 частини четвертої викласти в новій редакції;

в пунктах 1 та 2 частини п’ятої слово «галузі» виключити;

в абзаці першому частини десятої слова «видати дозвіл» замінити словами «надати погодження», в тексті частини десятої слова «субординована позика» замінити відповідно на слова «субординований дорг» ;

доповнити новою частиною двадцятою.

Стаття 103. 

В абзаці другому частини п’ятої цифри «36» замінити цифрами «102»;

в частині сімнадцятій слова «мають обсяг» замінити словами «мають загальним обсяг»;

доповнити новою частиною двадцять першою.

Стаття 104.

В абзаці першому частини першої слова «гарантійного фонду та» виключити;

в частині третій слова «цим Законом» замінити словами «частиною 4 статті 102 цього Закону».

Стаття 102. Вимоги до забезпечення платоспроможності страховика

3. Мінімальний розмір регулятивного капіталу розраховується згідно частини 4 цієї статті та не може бути менше абсолютного мінімального розміру:

1) 22 млн. грн. для страховиків, що здійснює страхування у класах страхування інших, ніж ті, що належать до галузі страхування життя;

2) 32 млн. грн. для страховика, що здійснює діяльність зі страхування великих ризиків, визначених цим Законом;

3) 32 млн. грн. для страховиків, що здійснюють страхування у класах, що належать до галузі страхування життя та для страховиків, що отримали ліцензії на провадження страхування, віднесеного до класів страхування життя та класів страхування іншого, ніж страхування життя відповідно до абзаців третього та четвертого частини 8 статті 9 цього Закону;

4) 32 000 000 гривень для перестраховиків, що мають ліцензію на провадження перестрахової діяльності як виключного виду діяльності;

5) величини, еквівалентної мінімальному розміру гарантійного депозиту – для філії страховика-нерезидента.

4. Розрахунок мінімального розміру регулятивного капіталу.

Страховик повинен розрахувати мінімальний розмір регулятивного капіталу на будь-яку звітну дату.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу розраховується в розрізі класів страхування за лінійною формулою, що включає відповідні коефіцієнти та усі або деякі з таких величин:

1) нетто технічні резерви – розмір технічних резервів, розрахований відповідно до статті 103 цього Закону за вирахуванням частки перестраховиків в таких резервах;

2) нетто премії - сума страхових премій, нарахованих за звітній період за договорами страхування, співстрахування та перестрахування з перестрахувальниками (цедентами), за вирахуванням частки страхових премій, що належить перестраховику за переданий у звітному періоді у перестрахування ризик;

3) сума під ризиком – сума, що розраховується як частина страхової суми або поточної вартості ануїтету, що підлягає виплаті при настанні смерті або непрацездатності, яка перевищує розмір сформованих технічних резервів на звітну дату та за вирахуванням частки перестраховика за кожним договором страхування, що містить страхування на випадок смерті та/або непрацездатності (інвалідності) та/або втрати здоров’я, за умови, що страховий випадок (смерть або непрацездатність) наступить безпосередньо на останню звітну дату;

4) відкладені податкові зобов’язання, пов’язані з договорами страхування, співстрахування та перестрахування з перестрахувальниками (цедентами);

5) зміна витрат на ведення справи понад розмір, врахований при розрахунку технічних резервів.

5. Розрахунок нормативного розміру регулятивного капіталу.

Порядок розрахунку нормативного розміру регулятивного капіталу встановлюється уповноваженим органом, з урахуванням того, що мають бути враховані всі зазначені в цій частині ризики та встановлені окремі вимоги до розрахунку частин нормативного регулятивного капіталу, кожна з яких призначена для покриття одного з таких ризиків:

1) андерайтингові ризики для страховиків, які здійснюють страхування за класами страхування іншими, ніж ті, що належать до страхування життя, зокрема, ризики неадекватної тарифікації, ризики неадекватного резервування, ризики настання катастрофічних подій, ризик передчасного припинення дії договорів;

2) андерайтингові ризики для страховиків, які здійснюють страхування за класами страхування, що належать до страхування життя, зокрема, ризики змін у рівнях смертності, захворюваності, ризик зміни вартості витрат на ведення справи, ризик перегляду вартості ануїтетів, ризик передчасного припинення дії договорів, ризик настання катастрофічних подій;

3) андерайтингові ризики для страховиків, які здійснюють страхування за класами страхування, визначеними пунктом третім частини другої статті п’ятої цього Закону та пунктом другим частини третьої статті п’ятої цього Закону, зокрема, ризик зміни вартості витрат на ведення справи, ризик змін в частоті, розмірі та часі настання збитку, епідемічні ризики, включаючи ризик нестандартної концентрації збитків при епідемії;

4) ризик зміни ринкової вартості фінансових інструментів або зміни в ринкових індикаторах, що можуть вплинути на величину активів та/або зобов’язань страховика (ринковий ризик), зокрема, зміни ставки доходності, зміни вартості акцій, зміни вартості облігацій, зміни вартості нерухомого майна, валютні ризики, ризики, що пов’язані з недостатньою диверсифікацією інвестицій або надмірною експозицією в одного емітента або групи емітентів цінних паперів;

5) ризик неплатоспроможності третьої сторони за договірними зобов’язаннями або кредитний ризик, зокрема, ризик банкрутства перестраховика або виконання ним зобов’язань щодо договорів перестрахування несвоєчасно або не в повному обсязі, ризик безнадійності дебіторської заборгованості страхового посередника;

6) операційні ризики, зокрема, ризики, що стосуються персоналу (працівників), ризики зовнішнього середовища, організаційні ризики, інформаційні ризики, зокрема правові ризики, але виключаючи стратегічні ризики (наприклад, репутаційні).

10. На вимогу страховика та за наявності наданих ним підтверджень уповноважений орган може надати погодження щодо неврахування в складі зобов’язань при визначенні регулятивного капіталу суми субординованого боргу (але не більше ніж 50 відсотків мінімального розміру регулятивного капіталу), що відповідає таким вимогам:

1) кошти за субординованим боргом сплачено страховику в повному обсязі;

2) у договорі про одержання субординованого боргу міститься положення, згідно з яким у разі банкрутства або ліквідації страховика кошти за субординованим боргом повертаються лише після задоволення вимог усіх інших кредиторів такого страховика;

3) договір про субординований борг може бути змінений лише після погодження з уповноваженим органом;

4) не більше 25 відсотків такого субординованого боргу становлять субординовані борги з визначеною датою погашення;

5) для боргу із визначеною датою погашення початковий строк погашення повинен становити не менш як п’ять років. Не пізніше ніж за рік до дати виплати страховик повинен подати уповноваженому органові для схвалення план, в якому зазначено, як розмір наявного регулятивного капіталу буде підтримуватися в розмірі або буде приведений до нормативного розміру на дату погашення. Ця вимога не стосується випадків, коли розмір, у якому субординований борг є складовою частиною наявного регулятивного капіталу, поступово зменшується протягом останніх п’яти років до дати проведення виплати із щорічним зменшенням його первинної вартості не менш ніж на 20 відсотків;

6) субординовані борги, строк погашення яких не визначений, повинні підлягати погашенню тільки за умови повідомлення уповноваженого органу за п’ять років до початку такого погашення, крім випадків, коли такі позики більше не розглядаються як складова частина наявного регулятивного капіталу чи коли для дострокового погашення потрібна згода уповноваженого органу;

7) страховик повертає кошти за субординованим боргом за умовою договору не раніше ніж через п’ять років. Уповноважений орган може дозволити дострокове повернення коштів за субординованим боргом згідно із заявою страховика, якщо це не призведе до порушення вимог до платоспроможності страховика.

20. Вимоги цієї статті застосовуються також до перестраховиків, що отримали ліцензію на провадження перестрахової діяльності як виключного виду діяльності, з урахуванням вимог до регулятивного капіталу перестраховика, встановлених Уповноваженим органом.

Стаття 103. Технічні резерви

5. Маржа ризику повинна бути розрахована в розмірі, який забезпечить щоб розмір сформованих технічних резервів відповідав вимогам частини 2 цієї статті.

Розмір маржі ризику розраховується шляхом визначення вартості залучення капіталу, що відповідає вимогам до наявного регулятивного капіталу, у розмірі, що дорівнює його достатньому розміру відповідно до статті 102 цього Закону.

17. Страховик зобов’язаний мати активи, які відповідають вимогам законодавства та мають загальний обсяг не менший, ніж відповідний розмір технічних резервів, що розрахований в порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами уповноваженого органу.

21. Вимоги цієї статті застосовуються також до перестраховиків, що мають ліцензію на провадження перестрахової діяльності як виключного виду діяльності, з урахуванням особливих вимог до технічних резервів перестраховика, встановлених уповноваженим органом.

Стаття 104. Забезпечення платоспроможності філії страховика-нерезидента

1. Вимоги до технічних резервів та регулятивного капіталу страховика, встановлені цим Законом, застосовуються до філії страховика-нерезидента.

  1. На момент подання філією страховика-нерезидента заяви про видачу ліцензії на провадження страхової або перестрахової діяльності розмір гарантійного депозиту повинен бути не менше встановленого частиною 4 статті 102 цього Закону відповідного абсолютного мінімального розміру регулятивного капіталу страховика. Порядок режиму рахунка, на якому обліковується такий депозит, установлюється спільним рішенням Національного банку та уповноваженого органу. Гарантійний депозит та відсотки повертаються страховику-нерезидентові після задоволення всіх вимог за договорами страхування, укладеними філією страховика-нерезидента на території України.

Розділ XI. Актуарна діяльність

Стаття 106. Актуарій

1. Будь-який страховик повинен мати у своєму штаті актуарія або укласти з актуарієм договір про надання послуг.

Повноваження актуаріїв визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами уповноваженого органу.

  1. Уповноважений орган веде реєстр актуаріїв та видає відповідні свідоцтва. Порядок внесення інформації до реєстру актуаріїв установлюється уповноваженим органом.

  2. Рішення про внесення особи до реєстру актуаріїв (або виключення з реєстру) публікується в офіційних виданнях уповноваженого органу.

Стаття 107. Відповідальний актуарій

5. До обов'язків відповідального актуарія належить:

підтвердження адекватності розміру страхових тарифів і премій;

підтвердження розрахунку нормативного запасу платоспроможності та розміру регулятивного капіталу;

підтвердження методів формування технічних резервів;

визначення адекватності активів страховика;

подання рекомендацій щодо адекватності оцінки ризиків, інвестиційної політики, статистичних висновків;

стрес-тестування фінансового стану страховика.

7. Страховик на вимогу відповідального актуарія зобов'язаний подати усі наявні документи і відомості, необхідні відповідальному актуарію для виконання та підготовки обов'язкових актуарних розрахунків і звітів.

Відповідальний актуарій не несе відповідальності за повноту і достовірність документів і відомостей, поданих страховиком.

Відповідальний актуарій інформує правління та наглядову раду страховика про виявлення під час виконання своїх завдань, передбачених частиною четвертою цієї статті, фактів, що свідчать про скоєння злочину або порушення законодавства.

8. Відповідальний актуарій повідомляє страховика протягом тридцяти днів після інформування правління та наглядової ради відповідного страховика про виявлення фактів, зазначених у частині сьомій цієї статті.

Статтю 6 викласти в новій редакції.

Стаття 107.

У частині п’ятій виключити з переліку обов’язків відповідального актуарія не властиві йому функції такі як визначення адекватності активів страховика, подання рекомендацій щодо інвестиційної політики страховика та проведення стрес-тестування фінансового стану страховика;

частину сьому викласти в новій редакції;

частину восьму виключити.

Доповнити проект Закону Розділом XІІ щодо саморегулівних організації страхового ринку.

Стаття 106. Актуарій

1. Будь-який страховик повинен мати у своєму штаті актуарія або укласти з актуарієм договір про надання послуг. Повноваження актуаріїв визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами уповноваженого органу.

2. Уповноважений орган веде реєстр актуаріїв та видає відповідні свідоцтва. Порядок внесення інформації до реєстру актуаріїв установлюється уповноваженим органом. Повноваження щодо ведення реєстру актуаріїв може бути делеговано відповідним рішенням уповноваженого органу об’єднанню актуарїів, що відповідає встановленим цим органом вимогам.

Стаття 107. Відповідальний актуарій

5. До обов'язків відповідального актуарія належить:

підтвердження адекватності розміру страхових тарифів і премій;

підтвердження розрахунку нормативного запасу платоспроможності та розміру регулятивного капіталу;

підтвердження методів формування технічних резервів;

подання рекомендацій щодо адекватності оцінки ризиків, статистичних висновків.

6…

7. Страховик на вимогу відповідального актуарія зобов'язаний подати усі наявні документи і відомості, необхідні відповідальному актуарію для виконання та підготовки обов'язкових актуарних розрахунків і звітів.

Відповідальний актуарій не несе відповідальності за повноту і достовірність документів і відомостей, поданих страховиком.

Відповідальний актуарій інформує правління та наглядову раду страховика про результати розрахунків,зокрема щодо перевірки ним адекватності розміру страхових тарифів і премій, підтвердження розрахунку нормативного запасу платоспроможності та розміру регулятивного капіталу, підтвердження методів формування технічних резервів, подання рекомендацій щодо адекватності оцінки ризиків, статистичних висновків.

Розділ XІІ. Саморегулівні організації страхового ринку.

Стаття 110. Саморегулівні організації страхового ринку

Саморегулівні організації страхового ринку (надалі – СРО) поділяються на загальні та спеціалізовані. До загальних відносяться ті СРО, сфера компетенції яких поширюється на всю діяльність учасників страхового ринку, без обмеження за видами страхування. До спеціалізованих (галузевих) СРО відносяться ті СРО, які об’єднують учасників за певним видом страхування.

Повноваження СРО поширюються лише щодо членів СРО.

Страховик має бути членом хоча б однієї загальної СРО.

Стаття 111. Повноваження СРО

Уповноважений орган може делегувати СРО власні повноваження або надати дозвіл на делегування членами СРО таких повноважень:

збір та оприлюднення страхової та фінансової звітності у спосіб, що дозволяє встановити реальний фінансовий стан компанії-члена СРО;

організація та проведення навчання спеціалістів;

сертифікація фахівців страхового ринку;

контроль за дотримання вимог законодавства щодо формування та розміщення страхових резервів, платоспроможності та достатності капіталу членами СРО;

розроблення та встановлення стандартів з підготовки, функціонування страхових продуктів, обслуговування споживачів та врегулювання збитків;

розроблення та встановлення правил поведінки членів СРО й стандартів надання страхових послуг, якими регулюються взаємовідносини між членами СРО, а також їх взаємовідносини зі споживачами страхових послуг, в т.ч. щодо здійснення страхових виплат та відшкодувань;

встановлення відповідальності членів СРО за порушення правил поведінки, стандартів надання страхових послуг та інших обов’язкових правил та норм, встановлених СРО;

здійснення контролю за дотриманням правил поведінки учасників страхового ринку й стандартів надання страхових послуг;

застосовування санкції за порушення або недотримання правил поведінки учасників страхового ринку й стандартів надання страхових послуг;

розроблення та затвердження кодексу професійної етики, який регулює взаємовідносини між членами СРО, а також їх взаємовідносини зі споживачами страхових послуг;

установлення механізму розв'язання спорів між членами СРО;

вирішення спорів, що виникли між членами СРО, а також між членами СРО та страхувальниками;

утворення Третейського суду для вирішення спорів між членами СРО;

збір документів щодо видачі ліцензій страховикам на здійснення страхової діяльності;

підготовка висновків про доцільність видачі ліцензій страховикам на здійснення страхової діяльності;

видача ліцензій страховикам на здійснення страхової діяльності;

проведення перевірок відповідності страховиків виданим ліцензіям.

Стаття 112. Вимоги до СРО

Вимоги щодо СРО, в т.ч. щодо кадрового та матеріального забезпечення, установчих документів СРО, оприлюднення інформації про діяльність СРО встановлюються Уповноваженим органом.

Стаття 113. Координація діяльності СРО

З метою вироблення консолідованої позиції учасників страхового ринку для представлення її перед уповноваженим органом, іншими органами влади загальні СРО зобов’язані координувати свою діяльність в один із таких способів:

укладення договору про координацію між загальними СРО;

створення об’єднання СРО.

Об’єднання учасників страхового ринку набуває статусу СРО лише після укладення договору про координацію або набуття членства в об’єднанні СРО.

Стаття 114. Укладення договору про координацію

У разі якщо учасниками страхового ринку не створене жодне загальне СРО, об’єднання учасників страхового ринку разом із заявою про набуття статусу загального СРО надає уповноваженому органу підписаний цим об’єднанням примірник договору приєднання про координацію, вимоги до якого встановлюються уповноваженим органом. Текст цього договору розміщується на сайті загального СРО.

Набуття статусу загального СРО об’єднаннями учасників страхового ринку в іншому випадку, здійснюється лише після підписання у якості іншої сторони договору приєднання до договору про координацію, передбаченого цією статтею.

Стаття 115. Створення об’єднання СРО

З метою координації своєї діяльності загальні СРО можуть створити об’єднання СРО. Об’єднання СРО вільне для вступу та виходу. Статут об’єднання СРО погоджується уповноваженим органом.

Об’єднання СРО може виступати стороною договору про координацію від імені учасників такого об’єднання.

Розділ XІІ. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім положень, передбачених пунктами 3 та 4 цього розділу.

2. Статті 27–33, частина вісімнадцята статті 103, частина восьма статті 39 щодо філій страховиків-нерезидентів набирають чинності через п’ять років з дня вступу України до Світової організації торгівлі.

3. До 1 січня 2018 року для страхових компаній, які отримали ліцензії на провадження страхової діяльності, статті 102 та 103 застосовуються в такій редакції:

«Стаття 102. Вимоги до забезпечення платоспроможності страховика

3.  Мінімальний розмір регулятивного капіталу встановлюється як найбільша з двох величин: нормативний запас платоспроможності або:

1) 22 млн. грн. – для страховика, який здійснює страхування у класах страхування інших, ніж ті, що належать до галузі страхування життя;

2) 32 млн. грн. – для страховика, який здійснює страхування у класах страхування, що належать до галузі страхування життя;

3) 32 млн. грн. – для страховика, який здійснює страхування великих ризиків, визначених цим Законом;

4) величина, еквівалентна мінімальному розміру гарантійного депозиту – для філії страховика-нерезидента.

5. Нормативний запас платоспроможності для страховика, який здійснює страхування за класами страхування іншими, ніж ті, що належать до галузі страхування життя, визначається з урахуванням розміру страхових премій за останній календарний рік, або середнього річного розміру страхових вимог за останні три повні календарі роки. У разі, коли страховики здійснюють страхування виключно за одним чи декількома класами, передбаченими пунктами VIII, IX, XIV частини третьої статті 5 цього Закону, середній річний розмір вимог розраховується за останні сім повних календарних років.

Нормативний запас платоспроможності для страховика, який здійснює страхування за класами іншими, ніж ті, що належать до галузі страхування життя, з урахуванням вимог абзаців сімнадцятого - двадцять першого цієї частини, на будь-яку звітну дату повинен дорівнювати більшій з визначених величин, а саме:

перша величина (на основі премій):

розраховується загальна сума премій, нарахованих за договорами страхування та за договорами вхідного перестрахування протягом останнього повного календарного року; величина премій, нарахованих щодо класів, передбачених пунктами XI, XII, XIII частини третьої статті 5 цього Закону, збільшується на 50%;

з отриманої суми вираховується загальна сума премій, повернутих страхувальникам та перестрахувальникам протягом останнього повного календарного року та загальна сума відрахувань у централізовані страхові резервні фонди, що виникають щодо премій, які використовуються для розрахунку, та загальна сума податків, що нараховується на такі премії;

до подальшого розрахунку використовується більша з величин: або отримана сума, або сума брутто зароблених страхових премій протягом останнього повного календарного року; при цьому сума брутто зароблених страхових премій за цей період розраховується шляхом збільшення загальної суми страхових премій, нарахованих за договорами страхування, співстрахування та за договорами вхідного перестрахування, на суму резервів незароблених премій станом на початок цього періоду і зменшення на загальну суму премій, повернутих страхувальникам та перестрахувальникам протягом цього періоду, та на суму резервів незароблених премій станом на кінець цього періоду;

величина, одержана у такий спосіб на кінець останнього повного календарного року, ділиться на дві частини: перша частина розміром до 500 млн.грн. включно, друга частина становить решту; 18 відсотків і 16 відсотків зазначених частин відповідно підраховуються і додаються;

підрахована сума множиться на коефіцієнт, що розраховується як відношення суми вимог за останні три повні календарні роки, зменшеної на суми, що компенсовані (компенсуються) перестраховиками за останні три повні календарні роки, до суми вимог за останні три повні календарні роки; такий коефіцієнт не може бути меншим, ніж 0,5; при цьому сума вимог розраховується шляхом збільшення загальної суми нарахованих протягом цього періоду страхових виплат на суму резервів заявлених, але не врегульованих збитків станом на кінець цього періоду і зменшення на суму резервів заявлених, але не врегульованих збитків станом на початок цього періоду;

друга величина (на основі вимог):

розраховується загальна сума виплат, нарахованих за договорами страхування (без вирахування суми виплат, сплачених перестраховиками і ретроцесіонерами) протягом періодів, визначених абзацом першим цієї частини;

до отриманої суми додається сума виплат, нарахованих за договорами перестрахування з перестрахувальниками, протягом періодів, визначених абзацом першим цієї частини;

до отриманої суми додається сума резервів збитків за договорами страхування та за договорами перестрахування з перестрахувальниками станом на кінець останнього повного календарного року;

із суми, що залишилася, вираховується сума резервів збитків за договорами страхування та за договорами перестрахування з перестрахувальниками станом на початок періодів, визначених абзацом першим цієї частини;

з отриманої суми вираховуються суми, отримані шляхом реалізації страховиком права вимоги до осіб, відповідальних за заподіяний збиток, та шляхом набуття страховиком права власності на застраховане майно протягом періодів, визначених абзацом першим цієї частини;

одна третина чи одна сьома суми (відповідно до періодів, визначених абзацом першим цієї частини), одержаної у такий спосіб на кінець останнього повного календарного року, ділиться на дві частини: перша частина розміром до 350 млн. грн. включно, друга частина становить решту; 26 відсотків і 23 відсотки зазначених частин відповідно підраховуються і додаються.

Підрахована сума множиться на коефіцієнт, що розраховується як відношення суми вимог за останні три повні календарні роки, зменшеної на суми, що компенсовані (компенсуються) перестраховиками за останні три повні календарні роки, до суми вимог за останні три повні календарні роки; такий коефіцієнт не може бути меншим, ніж 0,5; при цьому сума вимог розраховується шляхом збільшення загальної суми нарахованих протягом цього періоду страхових виплат на суму резервів заявлених, але не врегульованих збитків станом на кінець цього періоду і зменшення на суму резервів заявлених, але не врегульованих збитків станом на початок цього періоду.

Нормативний запас платоспроможності для страховика, який здійснює страхування за класами, що належать до галузі страхування життя, на будь-яку звітну дату дорівнює величині, яка визначається як сума результату множення загальної величини математичного резерву та резерву бонусів на коефіцієнт 0,04 та результату множення загальної величини резерву за договорами страхування життя, пов’язаного з інвестиційними фондами, на коефіцієнт 0,01.

9. На вимогу страховика та за наявності наданих ним підтверджень Уповноважений орган може видати дозвіл щодо неврахування в складі зобов’язань при визначенні наявного регулятивного капіталу суми субординованої позики (але не більше ніж 50 відсотків мінімального розміру регулятивного капіталу), що відповідає таким вимогам:

5) для позик із визначеною датою погашення початковий строк погашення повинен становити не менш як п’ять років. Не пізніше ніж за рік до дати виплати страховик повинен подати Уповноваженому органові для схвалення план, в якому зазначено, як розмір наявного регулятивного капіталу утримуватиметься або буде приведений до достатнього рівня на дату погашення. Ця вимога не стосується випадків, коли розмір, у якому субординована позика є складовою частиною наявного регулятивного капіталу, поступово зменшується протягом останніх п’яти років до дати проведення виплати із щорічним зменшенням його первинної вартості не менш ніж на 20 відсотків;

14. У разі зменшення розміру наявного регулятивного капіталу порівняно зі станом на попередню звітну дату більш як на 10 відсотків страховик повинен надати разом із звітністю Уповноваженому органу пояснення щодо такого зменшення.

15. Для забезпечення виконання страховиками зобов’язань щодо окремих класів страхування страховики можуть утворювати централізовані страхові резервні фонди та органи, які здійснюють управління такими фондами. Положення про зазначені фонди затверджуються Уповноваженим органом, якщо інше не передбачено законом.

Джерелами утворення централізованих страхових резервних фондів можуть бути відрахування від надходжень страхових премій, внески власних коштів страховика, а також доходи від розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів.

5. До приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

6. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40—44, ст. 356):

1) частину третю статті 95 доповнити абзацом такого змісту:

“Законом можуть бути встановлені вимоги до положення про створену в Україні філію іноземної юридичної особи, в тому числі щодо повноважень філії набувати права та обов’язки від імені іноземної юридичної особи, бути позивачем та відповідачем у суді.”;

2) у статті 268 пункт 5 частини першої виключити;

Розділ XІІ. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

Частину першу прикінцевих та перехідних положень доповнити другим реченням та викласти в новій редакції;

частину другу прикінцевих та перехідних положень доповнити другим реченням та викласти в новій редакції;

в частині третій прикінцевих та перехідних положень:

пункти 2 частини третьої статті 102 викласти в новій редакції;

пункти 4 частини третьої статті 102 замінити двома пунктами 4 та 5 та викласти їх в новій редакції;

в абзаці першому та другому частини п’ятої статті 102 слово «галузі» виключити

в абзаці четвертому частини п’ятої статті 102 слова «вхідного перестрахування» замінити словами «перестрахування з перестрахувальниками (цедентами)»;

в абзаці шостому частини п’ятої статті 102 слова «вхідного перестрахування» замінити словами «перестрахування з перестрахувальниками (цедентами)»;

в абзаці одинадцятому та дванадцятому частини п’ятої статті 102 після слова «перестрахувальниками» доповнити словом «(цедентами)»;

в абзаці сімнадцятому частини п’ятої статті 102 слово «галузі» виключити

в тексті частини дев’ятої статті 102 слова «видати дозвіл» та «субординованої позики» замінити відповідно словами «надати погодження» та «субординованого боргу»;

в абзаці першому частини чотирнадцятої слова «розміру наявного» замінити словами «мінімального розміру»;

в абзаці другому частини п’ятнадцятої після слова «фондів» доповнити словами «та інші джерела, визначені законом».

частину п’яту прикінцевих та перехідних положень викласти в новій редакції;

частину шосту після пункту 1 доповнити новим пунктом 2 у зв’язку з чим пункти 2-6 вважати пунктами 3-7;

доповнити частиною дев’ятою, якою передбачити внесення змін до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»;

доповнити частиною десятою, якою передбачити внесення змін до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг;

доповнити частиною одинадцятою, якою передбачити внесення змін до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" щодо повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг;

Розділ XІІ. XІІІ ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім положень, передбачених пунктами 3 та 4 цього розділу. Учасники страхового ринку, визначені пунктами 1, 2, 4, 6 і 7 частини першої статті 4 цього Закону та створені до набрання чинності цим Законом, зобов’язані протягом двох років привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону.

2. Статті 27–33, частина вісімнадцята статті 103, частина восьма статті 39 щодо філій страховиків-нерезидентів набирають чинності через п’ять років з дня вступу України до Світової організації торгівлі. Статті 110-115 набирають чинності через три роки з моменту набуття чинності цим Законом.

3. До 1 січня 2018 року для страхових компаній, які отримали ліцензії на провадження страхової діяльності, статті 102 та 103 застосовуються в такій редакції:

«Стаття 102. Вимоги до забезпечення платоспроможності страховика

3.  Мінімальний розмір регулятивного капіталу встановлюється як найбільша з двох величин: нормативний запас платоспроможності або:

1) 22 млн. грн. – для страховика, який здійснює страхування у класах страхування інших, ніж ті, що належать до галузі страхування життя;

2) 32 млн. грн. – для страховика, який здійснює страхування у класах страхування, що належать до галузі страхування життя та для страховиків, що отримали ліцензії на провадження страхування, віднесеного до класів страхування життя та класів страхування іншого, ніж страхування життя відповідно до абзаців третього та четвертого частини 5 статті 5 цього Закону;

3) 32 млн. грн. – для страховика, який здійснює страхування великих ризиків, визначених цим Законом;

4) 32 млн. грн. — для перестраховика, який здійснює перестрахову діяльність як виключний вид діяльності;

5) величина, еквівалентна мінімальному розміру гарантійного депозиту – для філії страховика-нерезидента.

5. Нормативний запас платоспроможності для страховика, який здійснює страхування за класами страхування іншими, ніж ті, що належать до страхування життя, визначається з урахуванням розміру страхових премій за останній календарний рік, або середнього річного розміру страхових вимог за останні три повні календарі роки. У разі, коли страховики здійснюють страхування виключно за одним чи декількома класами, передбаченими пунктами VIII, IX, XIV частини третьої статті 5 цього Закону, середній річний розмір вимог розраховується за останні сім повних календарних років.

Нормативний запас платоспроможності для страховика, який здійснює страхування за класами іншими, ніж ті, що належать до страхування життя, з урахуванням вимог абзаців сімнадцятого - двадцять першого цієї частини, на будь-яку звітну дату повинен дорівнювати більшій з визначених величин, а саме:

перша величина (на основі премій):

розраховується загальна сума премій, нарахованих за договорами страхування та за договорами перестрахування з перестрахувальниками (цедентами) протягом останнього повного календарного року; величина премій, нарахованих щодо класів, передбачених пунктами XI, XII, XIII частини третьої статті 5 цього Закону, збільшується на 50%;

з отриманої суми вираховується загальна сума премій, повернутих страхувальникам та перестрахувальникам протягом останнього повного календарного року та загальна сума відрахувань у централізовані страхові резервні фонди, що виникають щодо премій, які використовуються для розрахунку, та загальна сума податків, що нараховується на такі премії;

до подальшого розрахунку використовується більша з величин: або отримана сума, або сума брутто зароблених страхових премій протягом останнього повного календарного року; при цьому сума брутто зароблених страхових премій за цей період розраховується шляхом збільшення загальної суми страхових премій, нарахованих за договорами страхування, співстрахування та за договорами перестрахування з перестрахувальниками (цедентами), на суму резервів незароблених премій станом на початок цього періоду і зменшення на загальну суму премій, повернутих страхувальникам та перестрахувальникам протягом цього періоду, та на суму резервів незароблених премій станом на кінець цього періоду;

величина, одержана у такий спосіб на кінець останнього повного календарного року, ділиться на дві частини: перша частина розміром до 500 млн.грн. включно, друга частина становить решту; 18 відсотків і 16 відсотків зазначених частин відповідно підраховуються і додаються;

підрахована сума множиться на коефіцієнт, що розраховується як відношення суми вимог за останні три повні календарні роки, зменшеної на суми, що компенсовані (компенсуються) перестраховиками за останні три повні календарні роки, до суми вимог за останні три повні календарні роки; такий коефіцієнт не може бути меншим, ніж 0,5; при цьому сума вимог розраховується шляхом збільшення загальної суми нарахованих протягом цього періоду страхових виплат на суму резервів заявлених, але не врегульованих збитків станом на кінець цього періоду і зменшення на суму резервів заявлених, але не врегульованих збитків станом на початок цього періоду;

друга величина (на основі вимог):

розраховується загальна сума виплат, нарахованих за договорами страхування (без вирахування суми виплат, сплачених перестраховиками і ретроцесіонерами) протягом періодів, визначених абзацом першим цієї частини;

до отриманої суми додається сума виплат, нарахованих за договорами перестрахування з перестрахувальниками (цедентами), протягом періодів, визначених абзацом першим цієї частини;

до отриманої суми додається сума резервів збитків за договорами страхування та за договорами перестрахування з перестрахувальниками (цедентами) станом на кінець останнього повного календарного року;

із суми, що залишилася, вираховується сума резервів збитків за договорами страхування та за договорами перестрахування з перестрахувальниками станом на початок періодів, визначених абзацом першим цієї частини;

з отриманої суми вираховуються суми, отримані шляхом реалізації страховиком права вимоги до осіб, відповідальних за заподіяний збиток, та шляхом набуття страховиком права власності на застраховане майно протягом періодів, визначених абзацом першим цієї частини;

одна третина чи одна сьома суми (відповідно до періодів, визначених абзацом першим цієї частини), одержаної у такий спосіб на кінець останнього повного календарного року, ділиться на дві частини: перша частина розміром до 350 млн. грн. включно, друга частина становить решту; 26 відсотків і 23 відсотки зазначених частин відповідно підраховуються і додаються.

Підрахована сума множиться на коефіцієнт, що розраховується як відношення суми вимог за останні три повні календарні роки, зменшеної на суми, що компенсовані (компенсуються) перестраховиками за останні три повні календарні роки, до суми вимог за останні три повні календарні роки; такий коефіцієнт не може бути меншим, ніж 0,5; при цьому сума вимог розраховується шляхом збільшення загальної суми нарахованих протягом цього періоду страхових виплат на суму резервів заявлених, але не врегульованих збитків станом на кінець цього періоду і зменшення на суму резервів заявлених, але не врегульованих збитків станом на початок цього періоду.

Нормативний запас платоспроможності для страховика, який здійснює страхування за класами, що належать до страхування життя, на будь-яку звітну дату дорівнює величині, яка визначається як сума результату множення загальної величини математичного резерву та резерву бонусів на коефіцієнт 0,04 та результату множення загальної величини резерву за договорами страхування життя, пов’язаного з інвестиційними фондами, на коефіцієнт 0,01.

9. На вимогу страховика та за наявності наданих ним підтверджень Уповноважений орган може надати погодження щодо неврахування в складі зобов’язань при визначенні наявного регулятивного капіталу суми субординованого боргу (але не більше ніж 50 відсотків мінімального розміру регулятивного капіталу), що відповідає таким вимогам:

5) для позик із визначеною датою погашення початковий строк погашення повинен становити не менш як п’ять років. Не пізніше ніж за рік до дати виплати страховик повинен подати Уповноваженому органові для схвалення план, в якому зазначено, як розмір наявного регулятивного капіталу утримуватиметься або буде приведений до достатнього розміру на дату погашення. Ця вимога не стосується випадків, коли розмір, у якому субординований борг позика є складовою частиною наявного регулятивного капіталу, поступово зменшується протягом останніх п’яти років до дати проведення виплати із щорічним зменшенням його первинної вартості не менш ніж на 20 відсотків;

14. У разі зменшення мінімального розміру регулятивного капіталу порівняно зі станом на попередню звітну дату більш як на 10 відсотків страховик повинен надати разом із звітністю Уповноваженому органу пояснення щодо такого зменшення.

15. Для забезпечення виконання страховиками зобов’язань щодо окремих класів страхування страховики можуть утворювати централізовані страхові резервні фонди та органи, які здійснюють управління такими фондами. Положення про зазначені фонди затверджуються Уповноваженим органом, якщо інше не передбачено законом.

Джерелами утворення централізованих страхових резервних фондів можуть бути відрахування від надходжень страхових премій, внески власних коштів страховика, а також доходи від розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів та інші джерела, визначені законом.

5. Учасники страхового ринку, визначені пунктами 1, 2, 4 і 8 частини першої статті 4 цього Закону та створені до набрання чинності цим Законом, зобов’язані протягом трьох років привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону.

До приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Страховики, які до набуття чинності цим Законом отримали ліцензії на добровільні види страхування та ліцензії на обов’язкове медичне страхування та обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можуть провадити свою діяльність відповідно до цього Закону за наступними класами страхування:

1) ліцензія на страхування життя - І та ІІ класи страхування, передбачені частиною третьою статті 5 цього Закону;

2) ліцензія на страхування від нещасних випадків - І клас страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

3) ліцензія на медичне страхування (безперервне страхування здоров'я) та/або на страхування здоров'я на випадок хвороби ІІ клас страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

4) ліцензія на страхування залізничного транспорту IV клас страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

5) ліцензія на страхування наземного транспорту (крім залізничного) ІІІ клас страхування, передбачений частиною другою частини другої статті 5 цього Закону;

6) ліцензія на страхування повітряного транспорту V клас страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

7) ліцензія на страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту) - VI клас страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

8) ліцензія на страхування вантажів та багажу (вантажобагажу) - VII клас страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

9) ліцензія на страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних
явищ -
VIII клас страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

10) ліцензія на страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 4-9 цієї частини) - IX клас страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

11) ліцензія на страхування цивільної відповідальності власників
наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) -
підклас 2 X класу страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

12) ліцензія на страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) XI клас страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

13) ліцензія на страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) XII клас страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

14) ліцензія на страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 11-13 цього пункту) XIII клас страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

15) ліцензія на страхування кредитів (у тому числі відповідальності
позичальника за непогашення кредиту)
XIV клас страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

16) ліцензія на страхування фінансових ризиків XVI клас страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

17) ліцензія на страхування судових витрат XVII клас страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

18) ліцензія на страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій XV клас страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

19) ліцензії на страхування медичних витрат та на обов’язкове медичне страхування XVIII клас страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

20) ліцензія на обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - підклас 1 класу X, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону.

6. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40—44, ст. 356):

1) частину третю статті 95 доповнити абзацом такого змісту:

“Законом можуть бути встановлені вимоги до положення про створену в Україні філію іноземної юридичної особи, в тому числі щодо повноважень філії набувати права та обов’язки від імені іноземної юридичної особи, бути позивачем та відповідачем у суді.”;

2) частину третю статті 155 доповнити новим абзацом другим т такого змісту:

« Вимоги абзацу першого частини третьої цієї статті не застосовується до акціонерних товариств, що здійснюють діяльність у сфері страхування.»

3) у статті 268 пункт 5 частини першої виключити;

9. Внести до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 47-48, ст. 372; 2006 р., № 13, ст.110) такі зміни:

1. У статті 21:

1) доповнити частину першу після абзацу четвертого новим абзацом такого змісту:

«страхова організація – одноосібний засновник відкритого пенсійного фонду, за умови, що такий засновник прийняв рішення про самостійне здійснення адміністрування такого фонду.»

У зв’язку з цим абзац п’ятий вважати абзацом шостим;

2) частину другу доповнити новим абзацом третім того змісту:

«Страхова організація може надавати послуги з адміністрування недержавних пенсійних фондів виключно відкритому пенсійному фонду, засновником якого вона є»;

2. У статті 27:

1) пункт 1 частини третьої викласти в такій редакції:

« 1) розмір статутного капіталу професійного адміністратора на день його реєстрації як фінансової установи, в повному обсязі внесений грошовими коштами, повинен становити не менше ніж сума, еквівалентна 300 тис. євро за офіційним обмінним курсом Національного банку України;

розмір статутного капіталу компанії з управління активами, яка одночасно провадить діяльність з управління активами пенсійного фонду, на день її реєстрації як фінансової установи, в повному обсязі внесений грошовими коштами, повинен становити не менше ніж сума, еквівалентна 500 тис. євро за офіційним обмінним курсом Національного банку України;

розмір статутного капіталу страхової організації становить не менше ніж визначений статтею 30 ЗУ “Про страхування” мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається страхуванням життя, за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день її реєстрації як фінансової установи, збільшений на внесену грошовими коштами суму, еквівалентну 500 тис. євро за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день подання документів на отримання ліцензії на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів;»

2) частину третю доповнити новим абзацом такого змісту:

«Вимоги до власного капіталу страхових організацій, які надають послуги з адміністрування недержавних пенсійних фондів на підставі відповідної ліцензії, встановлюються Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України».

10. Внести до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 40, ст. 365; 2000 р., № 32, ст. 255, № 38, ст. 318, № 46, ст. 391; 2006 р., № 26, ст. 210; 2010 р., № 48, ст. 564; 2011 р., № 23, ст. 160, № 36, ст. 362, N 45, ст.484, N 3614-VI від 07.07.2011) такі зміни:

1. У статті 6:

частину третю доповнити абзацом такого змісту:

"Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в фінансових установах, державне регулювання діяльності яких з надання фінансових послуг здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.".

2. У статті 11:

у частині четвертій після слів "крім банків" додати слова "та фінансових установ, державне регулювання діяльності яких з надання фінансових послуг здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг";

частину п’яту доповнити абзацом такого змісту:

"Форми фінансової звітності фінансових установ, державне регулювання діяльності яких з надання фінансових послуг здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, і порядок їх заповнення встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг";

доповнити статтю 11 частиною восьмою в такій редакції:

"8. Для фінансової звітності підприємств, складеної за міжнародними стандартами фінансової звітності, мають бути встановлені окремі форми та порядок їх заповнення, що враховують галузеві особливості таких підприємств".

3. Ці зміни набувають чинності з 1 січня 2013 року.

11. Внести до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 1, ст. 1; 2003 р., № 14, ст.104; 2006, N 13, ст.110; 2010, N 10, ст.106, N 29, ст.392, N 37, ст.496; 2011, N 1, ст.3, N 4, ст.20, N 6, ст.41, N 10, ст.63, N 23, ст.160, N 36, ст.362, N 41, ст.413, N 47, ст.533, N 52, ст.591, N 3610-VI від 07.07.2011, N 3668-VI від 08.07.2011) такі доповнення:

1. У статті 28:

частину першу доповнити пунктами 23) – 26) такого змісту:

23) установлює відповідно до законодавства порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в фінансових установах;

24) установлює форми фінансової звітності фінансових установ та порядок їх заповнення";

25) може делегувати відповідним рішенням повноваження щодо ведення Державного реєстру страхових та перестрахових посередників об’єднанню страхових посередників, що відповідає встановленим уповноваженим органом вимогам;

26) може делегувати відповідним рішенням повноваження щодо ведення реєстру актуаріїв об’єднанню актуарїів, що відповідає встановленим уповноваженим органам вимогам;

після статті 33 доповнити новою статтею 331 такого змісту:

« Стаття 331. Фінансування національної комісії, що
здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

Фінансування національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг Уповноваженого органу та її територіальних відділень здійснюється за рахунок коштів загального та спеціального фондів державного бюджету.

Обсяг асигнувань з державного бюджету на утримання національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та її територіальних відділень, у тому числі розмір видатків на оплату праці її працівників щорічно встановлюється Верховною Радою України окремим рядком під час затвердження державного бюджету.

У зв’язку зі здійсненням державного регулювання та нагляду за діяльністю на ринку фінансових послуг щорічно справляється плата у розмірі 0,1 відсотка доходу суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на ринках фінансових послуг, але не менше 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за відповідний календарний рік.

Ця плата зараховується до доходів спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок, не підлягає вилученню та використовуються за цільовим призначенням на фінансування діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та її територіальних відділень, зокрема, на матеріально-технічне, в тому числі транспортне забезпечення, створення та розвиток інформаційно-аналітичної бази, видання друкованих органів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації, оплату праці та соціально-побутове забезпечення працівників національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та її територіальних відділень.

Кошторис доходів і видатків національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

та її територіальних відділень, у тому числі обсяг асигнувань на утримання національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та її територіальних відділень матеріально-побутового забезпечення, транспортного та медичного обслуговування, забезпечення соціальних гарантій та розмір фонду оплати праці працівників національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та її територіальних відділень, затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг за поданням Голови національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Умови оплати праці працівників національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та її територіальних відділень встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні умов оплати праці відповідних категорій осіб фінансових установ.

Транспортними і матеріально-технічними засобами національна комісія, що здійснює регулювання ринків фінансових послуг за рахунок державного бюджету України забезпечується в установленому порядку.»



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Закону України "Про страхування" (3)

    Закон
    [У тексті Закону (крім пункту 29 частини першої статті 7 та статті 44) слово "громадянин" та слова "страхувальник-громадянин" у всіх відмінках і числах замінено відповідно словами "фізична особа" та "страхувальник
  2. Закон україни "Про страхування"

    Закон
    Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок
  3. Закон україни про страхування (2)

    Закон
    (Через п'ять років після вступу України до Світової організації торгівлі до цього Закону будуть внесені зміни згідно із Законом України від 7 липня 2005 року  N 2774-IV)
  4. Закон україни про страхування (3)

    Закон
    (Через п'ять років після вступу України до Світової організації торгівлі до цього Закону будуть внесені зміни згідно із Законом України від 7 липня 2005 року  N 2774-IV)
  5. Закон України Про страхування (1)

    Закон
    Із змінами і доповненнями, внесеними Законами Українивід 4 червня 1997 року N 306/97-ВР, від 21 жовтня 1997 року N 589/97-ВР, від 3 грудня 1997 року N 684/97-ВР,
  6. Закону України "Про страхування" (1)

    Закон
    Внести зміни до Закону України "Про страхування" [N 86/96-ВР] (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 18, ст. 78; 1997 р., N 29, ст. 191; 1998 р.

Другие похожие документы..