Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Реферат'
Формування доходів і витрат за видами діяльності і функціями. Фінансові результати за видами діяльності, в результаті яких вони виникають, поділяються...полностью>>
'Сказка'
Применение разноплановых методик для исследования агрессии и агрессивного поведения детей дает возможность получить широкую и разнообразную информаци...полностью>>
'Программа'
00 Ярмарка мёда Петровский бульвар 10.00 Соревнования по стритболу Площадка по Ул....полностью>>
'Документ'
Крім прийому мінеральної води, бальнеотерапії, грязе-, озокеритолікування, фізіотерапевтичних та ін. процедур до комплексу лікування хворих входить с...полностью>>

Розділ 6 облік запасів основні терміни І поняття

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

РОЗДІЛ 6

ОБЛІК ЗАПАСІВ

Основні терміни і поняття:

виробничі запаси, тварини на вирощуванні й відгодівлі, малоцінні та швидкозношувані предмети, матеріали та продукти харчування, готова продукція, продукція сільськогосподарського виробництва, оцінювання та дооцінювання за­пасів, номенклатурний номер, номенклатура-цінник, методи сортового обліку запасів, оперативно-бухгалтерський метод, кількісно-підсумовувальний метод, інвентаризація запасів.

6.1. Склад, класифікація, оцінювання
та завдання обліку запасів

У процесі діяльності бюджетних установ у складі інших їхніх оборотних активів у кругообігу беруть участь запаси — комплексна категорія, певна частина об’єктів якої з очікуваним терміном використання, що становить один рік, забезпечує функціонування зазначених суб’єктів господарювання протягом року, а решта виступає результатом специфічних для бюджетних установ видів діяльності з виготовлення продукції. Різноманітність складу запасів зумовлює потребу в класифікації, головною ознакою якої вважають функціональну належність. Так, запаси бюджетних установ поділяються на такі основні шість груп:

1) виробничі запаси;

2) тварини на вирощуванні та відгодівлі;

3) малоцінні та швидкозношувані предмети;

4) матеріали та продукти харчування;

5) готова продукція;

6) продукція сільськогосподарського виробництва.

Кожна з груп має відповідну кількість загальних підгруп. Зокрема, до складу першої групи входять:

  • сировина й матеріали короткотермінового використання для науково-дослідних робіт та капітального будівництва, матеріали, що дорого коштують і призначені для реставрації та ремонту виробів мистецтва, музейних цінностей та пам’яток архітектури;

  • обладнання, конструкції та деталі до установки (металеві, залізобетонні та дерев’яні конструкції, блоки і збірні частини будівель і споруд);

  • збірні елементи; обладнання для опалювальної, вентиляційної, санітарно-технічної систем (опалювальні котли, радіатори тощо); вітчизняне та імпортне обладнання, яке потребує монтажу й передбачене для встановлення, та інші матеріальні цінності, необхідні для будівництва;

  • спецобладнання для науково-дослідних робіт за господарськими договорами (спецобладнання, придбане для виконання науково-дослідних робіт за господарськими договорами згідно з конкретною темою замовника, до передачі його до наукового підрозділу науково-дослідних організацій і вузів);

  • будівельні матеріали, призначені для будівельних та монтаж­них робіт (силікатні матеріали, лісові матеріали, будівельний метал, металовироби, санітарно-технічні матеріали, електротехнічні матеріали, хімічно-москательні та інші аналогічні матеріали — фарби, оліфа, толь тощо);

  • остання підгрупа виробничих запасів охоплює всі виробничі запаси, які не ввійшли в попередні чотири групи.

Друга група — тварини на вирощуванні та відгодівлі поділяєть­ся на такі підгрупи:

  • молодняк тварин на вирощуванні, зокрема молодняк великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз та коней;

  • тварини на відгодівлі, представлені дорослою худобою, переведеною з основного стада на відгодівлю й нагул;

  • птиця — як молодняк, так і доросла;

  • звірі хутрові — як молодняк, так і основне стадо;

  • кролі — усіх кролів за породами та видами: молодняк та основне стадо;

  • сім’ї бджіл;

  • доросла худоба, вибракувана з основного стада — одно­йменні представники стада;

  • худоба, прийнята від населення для реалізації.

Третю групу становлять малоцінні і швидкозношувані предмети, які поділяються на малоцінні та швидкозношувані предмети, що перебувають на складі й в експлуатації. До них належать:

  • знаряддя лову (трали, неводи, сіті тощо);

  • пилки, сучкорізи, троси для сплаву;

  • спеціальні інструменти та спеціальні пристосування для серійного й масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуальних замовлень;

  • предмети виробничого призначення; обладнання, що сприяє охороні праці;

  • предмети технічного призначення, які не можуть бути віднесені до необоротних активів;

  • господарський інвентар — предмети конторського та господарського облаштування, столовий, кухонний та інший господарсь­кий інвентар, предмети протипожежного призначення;

  • сценічно-постановні засоби вартістю до 10 грн за одиницю (комплект);

  • інші предмети, термін корисної експлуатації яких не перевищує одного року (малоцінні та швидкозношувані предмети спеціального призначення).

Найвагомішою зі складових запасів є група матеріалів і продук­тів харчування, яка, у свою чергу, поділяється на такі підгрупи:

  • матеріали для навчальних, наукових та інших цілей, які охоплю­ють реактиви й хімікати, скло та хімпосуд, метали, електроматеріали й радіоматеріали, радіолампи, фотоприладдя, папір для видання навчальних програм, посібників, наукових та інших робіт, піддослід­ні тварини та інші матеріали для навчальної мети й науково-до­слідних робіт, а також дорогоцінні та інші метали для протезування;

  • продукти харчування установ, у кошторисах яких для надання державних послуг передбачено видатки за кодом економіч­ної класифікації видатків 1133 «Продукти харчування»;

  • медикаменти й перев’язувальні засоби — медикаменти, компоненти, бактерицидні препарати, дезінфекційні засоби, сироватки, вакцини, кров, плівка для рентгенівських знімків, матеріали для проведення аналізів та перев’язувальні засоби, дрібний медичний інвентар (термометри, ланцети, пінцети, голки тощо) установ;

  • господарські матеріали й канцелярське приладдя;

  • паливо, горючі та мастильні матеріали, які охоплюють усі види палива, пального й мастильних матеріалів, що належать установі;

  • тара, до якої входить поворотна тара, обмінна тара (бочки, бідони, ящики, банки скляні, пляшки тощо) як порожня, так і наповнена матеріальними цінностями;

  • матеріали в дорозі, що складаються з придбаних, але не отриманих установою матеріалів;

  • запасні частини до машин і обладнання — окремі запасні частини, призначені для ремонту й заміни спрацьованих частин машин (медичних, електронно-обчислювальних тощо), обладнання, тракторів, комбайнів, транспортних засобів;

  • інші матеріали — сіно, овес, інші види кормів та фуражу для худоби та інших тварин, насіння, добрива, а також інші матеріали.

Групи готової продукції та продукції сільськогосподарського виробництва не підлягають поділу з огляду на значний асортимент зазначених виробів.

Наведена функціональна класифікація є основою побудови класу 2. Запаси Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджет­них установ. Проте для здійснення контролю за кожним із предметів, що в сукупності становлять такий об’єкт обліку, як запаси, зазначеного класифікаційного поділу недостатньо. Для відображення усього розмаїття асортименту запасів кожна з підгруп деталізується за функціональними характеристиками якостей, з подальшою деталізацією кожної з уже отриманих груп за видом, маркою, сортом, типорозміром. Отже, простою неподільною одиницею такого поділу є певне найменування запасів відповідного сорту й розміру. Для оптимізації непредметного обліку запасів кожній із таких одиниць присвоюється власний номенклатурний номер — постійне скорочене позначення.

Відповідно до Інструкції з обліку запасів бюджетних установ, затвердженої Наказом Державного казначейства України від 08.12.2000 № 125, бюджетним установам під час розроблення номенклатурних номерів пропонується використовувати числове кодування. При цьому загальна кількість позначень має становити сім знаків (цифр): перші три — субрахунок, четвертий — групу, три останні — порядковий номер предмета у групі. Номенклатурний номер фіксується у спеціальному реєстрі — номенкла­турі-ціннику, що являє собою систематизований перелік запасів установи, застосовуваний як довідник для всіх її служб і підрозділів. Крім номенклатурного номера в номенклатурі-ціннику відображається облікова ціна, одиниця виміру, сорт, розмір і найменування матеріалу.

Важливим моментом щодо достовірності відображення інфор­мації про запаси є їх оцінка. Щодо запасів у бухгалтерському обліку ідентифіковано такі види вартості:

  • первісна вартість — вартість придбання, одержання, виготов­лення запасів;

  • справедлива вартість — первісна вартість запасів, одержаних установою безоплатно;

  • відновлювальна вартість — це змінена первісна вартість запасів після їх переоцінювання.

Первісна вартість як базова оцінна категорія розшифровується за допомогою окремих самостійних економічних елементів. Так, молодняк тварин, одержаний від приплоду, а також продукція підсобних сільськогосподарських господарств оцінюється та оприбутковується за плановою собівартістю. Продукція виробничих майстерень відображається за фактичною собівартістю. Інформація за вартісними характеристиками матеріалів, продуктів харчування та малоцінними і швидкозношуваними предметами й іншими запасами відображається на основі договірних цін, визначених у процесі тендерних пропозицій. Закупівля запасів здійснюється через тендерні торги відповідно до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти». Сума податку на додану вартість щодо придбаних запасів, а також видатки з транспортування зазначених предметів, заготівлю, мито відносяться на фактичні видатки установи за відповідними кодами економічної класифікації видатків. Запаси, що надійшли до установи як гуманітарна допомога, оцінюються за наявними цінами на аналогічні предмети; отримані в результаті ліквідації об’єктів необоротних активів — за цінами можливого використання. Тара оцінюється на основі цін постачальників, при цьому в разі її повернення або реалізації різниця між цінами придбання і реалізації відноситься на фактичні видатки.

Відповідно до Інструкції з обліку запасів бюджетних установ вартість запасів може бути змінена в результаті переоцінювання, але виключно на виконання нормативно-правових актів України. Для переоцінювання та встановлення реальної вартості матеріальних запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів наказом керівника установи утворюється спеціальна тимчасова комісія у складі:

  • заступника керівника установи (голова комісії);

  • головного бухгалтера чи його заступника (в установах і організаціях, де штатним розписом посаду головного бухгалтера не передбачено, — особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку);

  • керівників груп обліку (в установах, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями) або інших працівників бухгалтерії, які обліковують матеріальні цінності;

  • осіб, на яких покладено відповідність за збереження матеріальних запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів;

  • інших посадових осіб (на розсуд керівника установи).

Комісія переоцінює кожну окрему одиницю матеріальних запасів, приводячи її вартість у відповідність із ціною, що склалася в торговельній мережі на аналогічні зразки товарів, які виробляються підприємствами України або підприємствами-виробниками за межами України й поставляються в торговельну мережу.

Для визначення нової ціни комісія з проведення дооцінювання може користуватися:

  • рахунком або накладною на отримані аналогічні матеріальні цінності;

  • опублікованим у засобах масової інформації листком або прайс-листком підприємства-постачальника та інших підприємств, що випускають аналогічну продукцію, з відображенням нової ціни;

  • цінами, установленими в торговельній мережі на аналогічні товари;

  • експертним висновком про вартість матеріальних запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів.

При цьому ціни на однотипні предмети, установлені під час переоцінювання, у межах однієї установи чи організації або установ, що обслуговуються однією централізованою бухгалтерією, мають бути однаковими.

За результатами переоцінювання комісія установи складає в довільній формі акт про зміну вартості матеріальних запасів. В акті зазначаються найменування переоцінених матеріальних запасів, їх кількість та вартість за даними бухгалтерського обліку, нова ціна за одиницю після переоцінювання та сума різниці, яка має бути відображена в бухгалтерському обліку. Акт затверджує керівник установи. Зауважимо, що останнє переоцінювання запасів, зокрема матеріалів та МШП, здійснювалось відповідно до Наказу Головного управління Державного казначейства та Міністерства економіки України від 2.12.97 № 127/138.

Матеріальні запаси бюджетних установ нормуються. Норми запасів зазначених матеріальних цінностей визначаються в мінімальних розмірах, що забезпечують безперервну роботу установи і встановлюються у днях або відсотках до їх річного споживання. Розмір норми резервування запасів залежить від норм та обсягів їх споживання, організації матеріально-технічного забезпечення та умов зберігання. Виконання норм резервування запасів є одним із напрямків дотримання фінансової дисципліни бюджетними установами.

Облік запасів, як і раніше розглянуті облікові напрямки, виконує ряд завдань щодо господарської діяльності бюджетних установ. До головних завдань обліку запасів належать:

  • правильне і своєчасне документальне оформлення операцій з надходження, руху та вибуття запасів;

  • контроль за збереженням та рухом запасів на складі;

  • контроль за раціональним використанням запасів і додержанням норм їх використання.

6.2. Документація та оперативний
облік надходження запасів

Запаси надходять до бюджетних установ унаслідок закупівлі за результатами проведених торгів, тендерних торгів, централізованого постачання, отримання гуманітарної допомоги, надходження у вигляді готової продукції виробництва, а також отримуються в результаті демонтажу необоротних активів. Факт отримання матеріалів супроводжується документуванням інформації щодо зазначеної операції. Для фіксування цієї інформації передбачено пакет документів, склад яких та порядок заповнення визначається Інструкцією про складання типових форм обліку та списання запасів бюджетних установ, затвердженою Наказом Державного казначейства України від 18.12.2000 № 130 та Інструкцією про складання типових форм первинних облікових документів з обліку сировини і матеріалів, затвердженою Наказом Міністерства статистики від 21.06.96 № 193.

За результатами проведених торгів бюджетна установа визначає переможця, який набуває статусу фактичного постачальника (виконавця). Із зазначеним суб’єктом господарювання замовник (бюджетна установа, що проводила тендерні торги) укладає угоду про закупівлю впродовж 14 днів від дня закінчення торгів. Відповідно до зазначеної угоди здійснюється постачання матеріальних цінностей.

У разі, якщо запаси отримуються на складі постачальника, а їх доставку доручено автопідприємству, на зазначені предмети виписується товарно-транспортна накладна (ф. № 1-ТН) про факт їх відпуску в чотирьох примірниках: виконавцеві — для списання матеріальних цінностей; замовникові — для оприбуткування зазначених предметів; водію-експедиторові — для нарахування заробітної плати; автопідприємству — для подання до оплати транспортних послуг. Товарно-транспортна накладна надходить до відділу постачання установи-отримувача, де на її підставі здійснюються записи в Журналі обліку отриманих вантажів (ф. № М-1), після чого зазначений первинний документ передається до бухгалтерії для перевірки щодо достовірності інформаційних даних.

Якщо доставку здійснює експедитор замовника (покупця), зазначена особа має пред’явити постачальнику оформлену за встановленими правилами довіреність (ф. № М-2б, № М-2), яка дає право відповідній посадовій особі діяти за дорученням установи-замовника. Якщо експедитором під час отримання зазначених матеріальних цінностей на залізничній станції, в аеропорті тощо виявлено розбіжності між фактичною кількістю та даними документів, ознаки злому, пошкодження вантажу чи його псування, останній має вимагати перевірки вантажу. Результати перевірки оформлюються складанням комерційного акта, який є підставою для настання матеріальної відповідальності транспортної організації чи вантажовідправника в особі постачальника. На підставі зазначеного акта замовник — бюджетна установа — висуває претензії щодо відшкодування збитків зазначеним суб’єктам.

Матеріальні цінності експедитор доставляє на склад установи й передає разом з відповідними супроводжувальними документами (рахунками, накладними тощо) завідувачеві складу чи комір­никові. На складі здійснюється ретельна перевірка матеріальних цінностей на предмет їх відповідності кількості, асортименту і якості даним, зазначеним у супровідних документах. В окремих випадках здійснюється лабораторні аналізи, випробування та інші види перевірки.

У разі виявлення невідповідності за кількісними і якіс-
ними характеристиками матеріальних цінностей їх подаль-
ше приймання здійснює утворена наказом керівника прий­мальна комісія за Актом про приймання матеріалів, ф. № З-1 (табл. 6.1).

Акт складається у двох примірниках у присутності завідувача складу та представника відправника (постачальника), а в разі неявки останнього або якщо виклик відправника (постачальника) не є обов’язковим, — представника незацікавленої організації.

Після приймання матеріальних запасів акти з доданими до них документами (рахунки-фактури, накладні тощо) передаються зі складу до бухгалтерії. Один примірник акта використовується для обліку прийнятих матеріальних запасів, а другий — для висунення претензії постачальнику.

За відсутності розбіжностей матеріальні цінності оприбутковуються на склад виписуванням у день прийняття предметів завідувачем складу чи комірником прибуткового ордера (ф. № М-4) в одному примірнику. Прийняття матеріальних цінностей за відсут­ності відхилень може супроводжуватись розпискою на документах постачальника про факт оприбуткування, без виписування прибуткового ордера.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Розділ 7 облік виробничих витрат

    Документ
    науково-дослідні роботи, витрати, калькуляція, статті калькулювання, елементи витрат, прямі витрати, непрямі витрати, собівартість, калькуляційна одиниця, об’єкт каль­кулювання, об’єкт обліку витрат, готова продукція, освітні послуги,
  2. Облік власного капіталу основні терміни І поняття

    Документ
    Фонди бюджетних установ містять суми вкладень до фонду основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріаль­них активів з урахуванням нарахованого зносу, а також суми вкладень до фонду малоцінних та швидкозношуваних предметів,
  3. Розділ Правовий статус товарної біржі

    Документ
    Поняття «біржа» досить давно є предметом дослідження філологів, економістів, юристів. Відповідно до однієї з версій, його джерела лежать у латинському слові «bursa», (нім.
  4. Розділ 2 облік доходів І видатків (1)

    Документ
    бюджетне асигнування, бюджетне зобов’язання, бюджетне призначення, розпорядники бюджетних коштів, доходи, видатки, загальний фонд, спеціальний фонд, касові видатки, фактичні видатки, відомча класифікація видатків, функціональна класифікація
  5. Розділ 2 облік доходів І видатків (2)

    Документ
    бюджетне асигнування, бюджетне зобов’язання, бюджетне призначення, розпорядники бюджетних коштів, доходи, видатки, загальний фонд, спеціальний фонд, касові видатки, фактичні видатки, відомча класифікація видатків, функціональна класифікація

Другие похожие документы..