Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
формирование у студентов представлений об основных закономерностях профессионального развития и профессионального самоопределения субъекта профессион...полностью>>
'Доклад'
Крокинская О.К. д.с.н., ст.н.с. НИИКСИ Образование и профессия: к дискуссии о принципах подготовки специалистов Доклад на Всероссийской научно-практи...полностью>>
'Документ'
Первые попытки создания краеведческого музея в Верхотурье относятся к началу 20 века. В 1907 году агроном северного участка Верхотурского уезда Ф.И.Т...полностью>>
'Публичный отчет'
Выбыл из организации « » 00___г....полностью>>

План І. Вступ. ІІ. Загальна характеристика та особливості державного управління в області адміністративно-політичної діяльності. ІІІ. Державне управління в окремих галузях адміністративно-політичної діяльності

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

http://zakon.at.ua/

Міністерство освіти України

Новокаховське представництво Київського відкритого державного Міжнародного університету Розвитку людини “Україна”

Кафедра правознавства

КУРСОВА РОБОТА

з адміністративного права

На тему:

“Основи державного управління в області адміністративно-політичної діяльності”.

Виконав: студент 2 курсу

гр. 2-Ю-2

********** М.М.

Спеціальність 5060100

(правознавство)

Перевірив: Рекичина С.С.

Нова Каховка

2003р.

План

І. Вступ.

ІІ. Загальна характеристика та особливості державного управління в області адміністративно-політичної діяльності.

ІІІ. Державне управління в окремих галузях адміністративно-політичної діяльності.

1) Управління обороною

– поняття і зміст оборони;

– діяльність державних органів щодо забезпечення оборони України;

– Збройні Сили України, їхні види.

2) Управління національною безпекою

– поняття і зміст національної безпеки;

– нормативно-правова база регулювання національної безпеки;

– система суб'єктів гарантування національної безпеки;

– Рада національної безпеки і оборони України;

– Службу безпеки України;

– Державний комітет у справах охорони державного кордону України.

3) Управління закордонними справами

– поняття і зміст управління закордонним справами;

– система суб’єктів управління закордонними справами;

– Міністерство закордонних справ України;

– Дипломатичне представництво України;

– Консульські установи України.

4) Управління юстицією

– поняття і зміст управління юстицією;

– правова основа діяльності органів юстиції;

– система органів управління в сфері юстиції;

– Міністерство юстиції України;

– Державна виконавча служба;

– управління юстиції;

– Реєстрація актів громадського стану ;

– Організація нотаріальної служби.

5) Управління внутрішніми справами

– поняття і зміст управління внутрішніми справами;

– органи внутрішніх справ;

– Міністерство внутрішніх справ України;

– Міліція та її підрозділи;

– Система місцевих органів внутрішніх справ.

ІV. Основні напрямки вдосконалення державного управління в адміністративно-політичній діяльності.

1) У сфері оборони;

2) У сфері ОВС;

3) У сфері юстиції.

V. Висновок.

VІ. Перелік використаних джерел.

І. Вступ.

Управління адміністративно-політичною сферою – одна з провідних галузей управління в Україні. Ця галузь охоплює багато аспектів життя суспільства і держави. Без оборони, національної безпеки, органів внутрішніх справ (правозахисних органів), органів юстиції неможливо уявити відносини людини і держави. Без регулювання зовнішньої політики неможливо здійснювати міжнародних відносин, підтримки та обміну досвідом.

У цій курсовій роботі я розглянув: сферу політичного управління з точки зору адміністративного права, органи управління обороною, національної безпеки, закордонних справ, внутрішніх справ та юстиції України, посадові та службові особи, які працюють в органах управління, їх повноваження, права й обов'язки, а також адміністративну відповідальність за правопорушення, які вчиняють посадові і службові особи під час виконання ними своїх службових обов'язків.

Важливість цієї теми не можливо переоцінити оскільки вона є однією з найважливіших тем в адміністративному праві; оскільки за допомогою цієї сфери здійснюється управління не лише в середині держави, а й за її межами (управління закордонними справами).

ІІ. Загальна характеристика та особливості державного управління в області адміністративно-політичної діяльності.

В адміністративно-правовій теорії і практиці державного управління до сфери адміністративно-політичної діяльності відносяться такі галузі, як оборона, безпека, внутрішні справи, іноземні справи, юстиція. Органи управління (виконавчої влади) цими галузями є складовою частиною єдиної системи органів виконавчої влади й активно здійснюють функції держави. Особливе місце в цій системі займають оборона й органи, що здійснюють управління нею.

Взаємовідносини в системі органів адміністративно-політичної сфери України засновані на сполученні централізації і децентралізації. Кожен нижчий орган по вертикалі підпорядковується вищому. При цьому централізоване управління діяльністю органів гармонічно доповнюється ініціативою й відповідальністю за виконання покладених завдань підпорядкованих йому органів.

Для органів адміністративно-політичної сфери є характерним:

  • єдність мети діяльності – здійснення єдиної політики;

  • єдність завдань – ефективне використання всіх інструментів управління та контролю для забезпечення належної діяльності та обміну, захисту стабільності і безпеки держави;

  • єдність функцій – участь у розробці та реалізації політики, забезпечення дотримання законності в межах наділеної компетенції щодо захисту інтересів України.

ІІІ. Державне управління в окремих галузях адміністративно-політичної діяльності.

1) Управління обороною

Конституції України передбачає захист суверенітету і територіальної цілісності своєї території, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (ст. 17). Прагнучи до мирного співіснування з усіма державами, наша держава підтримує свою обороноздатність на рівні оборонної достатності для захисту від можливої агресії

Оборона України, як об’єкт управління, являє собою систему політичних, економічних, соціальних, воєнних,  наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної [mailto:terex@kahovka.net] агресії або збройного конфлікту (ст. 1 Закону України "Про оборону України"1).

Метою оборони є створення необхідних умов для запобігання військового нападу й організації збройної відсічі можливої агресії проти України в будь-який час і при будь-яких обставинах.

Правовою основою оборони держави є Конституція України (28 червня 1996 р.); Закон України від 6 грудня 1991 р. "Про оборону", Закон „Про Збройні Сили України", "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав", "Про Раду національної безпеки і оборони України", "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" та ін.

Оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх ланок воєнної організації України, органів місцевого самоврядування, Цивільної оборони України, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони. Ці заходи будуються відповідно до Воєнної доктрини держави.

Організація оборони України включає:

  1. прогнозування та оцінку воєнної небезпеки і загрози;

  2. здійснення заходів у зовнішньополітичній сфері, які спрямовані на запобігання збройному конфлікту та відсіч збройній агресії;

  3. формування та реалізацію воєнної, воєнно-економічної, військово-технічної та військово-промислової політики держави;

  4. удосконалення структури, уточнення завдань і функцій Збройних Сил України та інших військових формувань, розвиток військово-промислового комплексу;

  5. забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами;

  6. підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період;

  7. створення державного матеріального резерву та резервних фондів грошових коштів;

  8. забезпечення охорони державного кордону України;

  9. військово-патріотичне виховання громадян України,

  10. забезпечення розвитку воєнної науки, формування науково-технічного і технологічного набутку для створення високоефективних засобів збройної боротьби;

  11. захист інформаційного простору України та її входження у світовий інформаційний простір.

Правові основи діяльності державних органів щодо забезпечення оборони України.

Забезпечення оборони України здійснюється на основі розмежування повноважень державних органів влади в даній сфері.

Формування і проведення військової політики України, законодавче регулювання питань сфери оборони здійснюються винятково Верховною Радою України. Відповідно до ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради відносяться:

оголошення по представленню Президента України стану війни і висновок світу,

схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України й інших військових формувань у випадку збройної агресії проти України;

затвердження воєнної доктрини і концепції військового будівництва;

затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Збройних Сил України;

заслуховування щорічного (позачергового) послання Президента України про стан оборони держави;

схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про напрямок підрозділів Збройних Сил України в іншу чи державу про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України;

Винятково законами України визначаються організація Збройних Сил України, правовий режим воєнного стану і зважуються інші питання в сфері оборони.

Важливі функції в сфері оборони покладені на Президента України. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини й громадянина і в цьому зв’язку Президент має велике коло функцій і повноважень внутрішнього та зовнішнього характеру. Тому цілком природньо, що Президент України як Верховний Головнокомандувач Збройними Силами України та Голова Ради національної безпеки і оборони України вживає необхідних заходів щодо забезпечення обороноздатності України й постійної бойової готовності її Збройних Сил, зокрема:

  • призначає на посаду та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань;

  • здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави, присвоює вищі військові звання;

  • подає на затвердження парламенту України проекту воєнної доктрини, державної програми розвитку озброєння та військової техніки;

  • затверджує план розвитку і стратегічні плани використання Збройних Сил;

  • веде переговори і підписує міжнародні та міждержавні договори з військових питань;

  • встановлює військові свята;

  • вносить до Верховної Ради подання про оголошення стану війни та приймає рішення про використання Збройних Сил України та ін.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України; керує діяльністю усіх підпорядкованих йому органів та організацій щодо забезпечення оборони, оснащення Збройних Сил озброєнням, військовою технікою та іншими матеріальними засобами; затверджує плани нагромадження матеріальних ресурсів мобілізаційного резерву; приймає рішення з питань соціальних і правових гарантій військовослужбовців; керує мобілізаційною підготовкою і мобілізаційним розгортанням народного господарства та переведення його на режим роботи в умовах воєнного стану; видає відповідні нормативні акти з цих питань; визначає обсяги матеріально-технічних ресурсів для потреб оборони і Збройних Сил, чисельність громадян України, які підлягають призову на строкову військову службу, порядок проходження ними військової служби; створює, реорганізує та ліквідує військові навчальні заклади, науково-дослідні організації (інститути) Збройних Сил, військові кафедри вищих навчальних закладів, визначає порядок створення і діяльності військових представництв на промислових та інших та інших підприємствах і в організаціях.

Міністерство оборони України є органом державного управління Збройними Силами України і несе повну відповідальність розвиток та підготовку до виконання завдань оборони. Міноборони України оцінює військово-політичну обстановку і визначає рівень військової погрози, бере участь у розробці проекту військової доктрини і формуванні оборонного бюджету України, розробляє і подає на розгляд Президенту України проекти державних програм будівництва і розвитку Збройних Сил України, розвитку озброєння і військової техніки, загальної структури і чисельного складу Збройних Сил України, обсягу бюджетних асигнувань на потребі оборони.

Міноборони України здійснює керівництво бойовою, оперативно-технічною і морально-психологічною підготовкою військ, військовою наукою, проводить військово-наукові дослідження, організує і забезпечує військово-патріотичне виховання особового складу, здійснює координаційні, контрольні й інші повноваження в сфері оборони.

У Міноборони України створюється колегія. Членів колегії і Положення про колегію затверджує Президент України по представленню Міністра оборони України.

Генеральний штаб Збройних Сил України – є окремою складовою частиною Міністерства оборони України. У структурі Збройних Сил Генеральний штаб є головним військовим органом по плануванню оборони держави, керування використанням Збройних Сил України, координації і контролю за виконанням задач у сфері оборони органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, військовими формуваннями, створеними відповідно до законів України, і правоохоронними органами в межах, установлених законами України, нормативно-правовими актами Президента України і Кабінету Міністрів України.

Генеральний штаб очолює Начальник, якого призначає на посаду по представленню Міністра оборони України і звільняє з посади Президент України. Начальник Генерального штабу несе персональну відповідальність перед Радою національної безпеки і оборони України та Міністром оборони України за виконання завдань і здійснення функцій, покладених на Генеральний штаб. Начальник Генерального штабу - перший заступник Головнокомандуючого Збройних Сил. У випадку, коли Міністр оборони України є цивільною особою, Начальник Генерального штабу є Головнокомандуючим Збройних Сил. Начальник Генерального штабу у випадку виконання обов'язків Головнокомандуючого Збройних Сил несе відповідальність за виконання Збройними Силами своїх функцій і виконання покладених на них задач.

Генеральний штаб Збройних Сил України:

здійснює стратегічне планування застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів для оборони держави, визначає потреби в особовому складі, озброєнні, військовій техніці, матеріально-технічних та ін., необхідних для належного виконання завдань Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, контролює повноту і якість їх отримання, здійснює керівництво у сфері оборони, бере участь у створенні та контролює стан системи управління державою в особливий період, бере участь в організації та контролює підготовку системи зв'язку, комунікацій і в цілому території держави до оборони, бере участь у розробці мобілізаційного плану держави, організовує стратегічне розгортання Збройних Сил України та інших військових формувань, взаємодію з міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, радами оборони Автономної Республіки Крим та областей під час виконання завдань оборони держави, бере участь в організації використання та контролю за повітряним, водним і інформаційним простором держави та здійснює його в особливий період, здійснює контроль за станом бойової та мобілізаційної готовності і боєздатності органів управління, організовує комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань військовослужбовцями, проводить розвідувальну та інформаційно-аналітичну діяльність в інтересах підтримання у готовності і бойового застосування Збройних Сил України, для чого має у своєму складі відповідний структурний підрозділ, організовує підготовку Збройних Сил України до виконання покладених на них завдань, організовує використання національної системи зв'язку в інтересах оборони, здійснює відповідно до закону управління та регулювання в сфері використання радіочастотного ресурсу, виділеного для цілей оборони, планує та здійснює контроль за військовими перевезеннями всіх видів у державі в особливий період, а також перевезеннями, здійснюваними для Збройних Сил України у мирний час, реалізує інші повноваження, що випливають з цього та інших законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України.

Повноваження Генерального штабу Збройних Сил України визначаються Положенням, затвердженим Указом Президента України від 21 серпня 1997 р. (у редакції від 4 липня 2002 р.).

Інші міністерства та центральні органи державного управління, на виробничій базі яких розміщені воєнні замовлення, несуть відповідальність за якість розробки й виготовлення озброєння та військової техніки, поставки продукції, необхідної для потреб оборони і Збройних Сил, та за здійснення заходів щодо забезпечення оборони у воєнний час.

Збройні Сили України, їхні види

Збройні Сили України є військовою державною структурою, призначеної для збройного захисту суверенітету, незалежності, територіальній цілісності і неподільності України від військового чи нападу в грози військового нападу ззовні.

Організаційно Збройні Сили України складаються з військових об'єднань, з'єднань, частин, підрозділів, військових установ і навчальних закладів.

До складу Збройних Сил України входять: Сухопутні війська (війська наземної оборони); Війська повітряної оборони (військово-повітряні сили і сили протиповітряної оборони); Військово-Морські Сили.

Принципи побудови Збройних Сил України, їхній склад, загальна структура і чисельність, порядок комплектування, дислокації, мобілізації і демобілізації визначаються Законом України від 6 грудня 1991 р. "Про Збройні Сили України" (у редакції від 5 жовтня 2000 р.) і іншими актами законодавства України.

Значне місце в керуванні Сухопутними військами Збройних Сил України приділяється трьом оперативним командуванням: Південному, Західному, Північному. У систему Сухопутних військ України входять п'ять армійських корпусів, сім окремих механізованих бригад, дві артилерійські дивізії й інші військові частини, очолювані відповідними командуючими і штабами. Кадри для цього виду військ готують шість самостійних військових інститутів, дві навчальні дивізії і три школи прапорщиків.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. План вступ загальна характеристика політичної системи та умов її функціонування в Індонезії 1 Теоретичні аспекти функціонування політичної системи

    Документ
    Політична система — впорядкована сукупність державних, політичних, громадських організацій та інститутів, сфера політичного життя суспільства. Політична система конкретного суспільства визначається його класовою природою, соціальним
  2. Політологія: підручник / Ред. О. В. Бабкіна, В. П. Горбатенко. К. Вц "Академія", 2003. 528 с. (Альма-матер)

    Документ
    Підручник, перше і друге видання якого були схвально сприйняті науково-педагогічною громадськістю і студентами, у новому варіанті охоплює широкий спектр історико-теоретичних і прикладних проблем, акцентує на пізнанні сутності й особливостей
  3. Державне управління а. Ф. Мельник О. Ю. Смоленський А. Ю. Васіна Л. Ю. Гордієнко

    Документ
    Навчальний посібник «Державне управління» зорієнтований на освітньо-професійні програми підготовки магістрів державної служби та магістрів за спеціальністю «Адміністративний менеджмент».
  4. Самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу центр розвитку освіти, науки та інновацій управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності

    Документ
    Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали V міжнародної науково-практичної конференції 20-22 жовтня 2011 р. – Сімферополь: Кримський інститут бізнесу УЕУ, 2011.
  5. Адміністративно-правовий статус адміністративного суду в Україні. Вступ

    Документ
    Актуальність теми. Україна, ратифікувавши в 1997 р. Конвенцію про захист прав людини та основних свобод, прийняла на себе зобов’язання забезпечити кожному, чиї права порушені, ефективні способи правового захисту.

Другие похожие документы..