Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документация об аукционе'
Сведения о валюте, используемой для формирования цены контракта и расчетов с подрядчиками, порядок применения официального курса иностранной валюты к...полностью>>
'Рабочая программа'
Целью настоящей дисциплины является формирование навыков специального перевода в сфере рекламы и связей с общественностью и совершенствование языково...полностью>>
'Документ'
документирование управленческой информации, рационализация документооборота, технологии обработки документов с целью их сохранности и передачи на хра...полностью>>
'Документ'
Рекомендовать руководителям государственных и муниципальных медицинских организаций использовать стандарт медицинской помощи больным клещевым энцефал...полностью>>

Неперервній професійній освіті – педагогічні кадри нової генерації постановка проблеми

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

УДК 371.123:001.895:376

© 2005

Ничкало Н.Г.

НЕПЕРЕРВНІЙ ПРОФЕСІЙНІЙ ОСВІТІ – ПЕДАГОГІЧНІ КАДРИ НОВОЇ ГЕНЕРАЦІЇ

Постановка проблеми. На початку ХХІ століття доля системи професійно-технічної освіти в нашій державі залежить від сукупності багатьох чинників:

перший – реальна державна політика;

другий – врахування світових тенденцій у неперервній професійній освіті, у науково-технологічному розвитку різних галузей;

третій – підготовка нової генерації педагогічного персоналу (викладачів загальноосвітніх і спеціальних дисциплін, майстрів виробничого навчання) і водночас піднесення рівня освіченості, педагогічної майстерності, соціальної захищеності, достойної оплати праці педагогічних працівників;

четвертий – наукове обґрунтування змісту професійної освіти, її стандартів, гнучке їх оновлення;

п’ятий – участь роботодавців у підготовці сучасного виробничого персоналу; розвиток соціального партнерства та його законодавче закріплення;

шостий – забезпечення високоефективної управлінської діяльності на всіх рівнях – загальнодержавному, регіональному та на рівні кожного навчального закладу;

сьомий – забезпечення випереджувального розвитку наукових досліджень з проблем теорії і методики професійної освіти та впровадження їх результатів у практику.

Зрозуміло, що до наведених чинників можна додати ще багато іншого, від чого залежить підготовка сучасного виробника – конкурентоспроможного, творчого, здатного навчатися, вдосконалюватися, перенавчатися впродовж життя.

Нами наведено лише сім чинників. Чому саме їх? На перший погляд, можна звинуватити автора цієї статті в недооцінці важливості обґрунтування змісту професійного навчання, розробки стандартів ПТО, видання підручників нового покоління, створення сучасної матеріально-технічної бази в кожному ПТНЗ. Та наша позиція полягає в тому, що розв’язання цих винятково важливих проблем, без яких неможливо забезпечити навчально-виховний процес на рівні вимог ХХІ століття, передусім, залежить від цієї групи чинників.

Ключовим серед них є перший – реальна державна політика.

За роки незалежності в Україні зроблено багато для теоретичного обґрунтування й закріплення державної політики щодо професійно-технічної освіти. У 1998 р. прийнято Закон „Про професійно-технічну освіту”; 3 квітня 2003 р. Верховна Рада прийняла постанову „Про стан і перспективи розвитку професійно-технічної освіти в Україні”, 21 квітня того ж року Кабінет Міністрів затвердив заходи на виконання цієї постанови. Ці документи було опубліковано в журналі „Професійно-технічна освіта” № 2 та № 3 за 2003 рік.

Аналіз останніх досліджень. Велика аналітична робота за різними напрямами здійснювалася Відділенням педагогіки і психології професійно-технічної освіти, спільно з Департаментом професійно-технічної освіти, Науково-методичним центром МОН України, а також з Національною обсерваторією, Українською інженерно-педагогічною академією, Київським професійно-педагогічним коледжем імені Антона Макаренка у зв’язку з підготовкою до Загальних зборів АПН України, що відбулися у грудні 2003 р. Проведено наукових конференцій, методологічних семінарів і нарад. Здійснюються дослідження, захищаються кандидатські і докторські дисертації, публікуються теоретичні, методичні та інші праці.

Безумовно, усе це сприяє якісним змінам у професійно-технічній освіті, посиленню уваги до інноваційної діяльності, піднесенню іміджу багатьох навчальних закладів, їх перетворенню у сучасні центри професійної освіти.

Завдяки об’єднанню зусиль членів нашого Відділення, науковців Інституту педагогіки і психології професійної освіти, Міністерства освіти і науки України вийшло в світ енциклопедичне видання „Профтехосвіта України: ХХ століття” (К.: Видавництво АртЕк. – 2—4. – 896 с.). Гортаючи сторінки цієї праці, ще і ще раз переконуємося в тому, що на різних етапах нашої історії підготовка кваліфікованого робітника для потреб економіки, які динамічно змінювалися і зростали (хоча й був чималий ідеологічний тиск), була справою державної політики. Крізь століття, десятиліття з документів і фотографій дивляться на нас, сучасників, колишні „фезеушники” і „петеушники”, які стали вченими світового рівня, видатними організаторами виробництва, освіти і науки. Ще і ще раз переконуємося в тому, яку дійсно величезну роль відіграла профтехосвіта в долях десятків тисяч і навіть мільйонів людей.

І цього забувати неможливо. Бо маємо нині враховувати і позитивний досвід минулого, й не припускатися повторення помилок в прийнятті сучасних рішень щодо подальшої долі цієї системи. Адже, за висновком німецького історика Ф.Шлегеля, „історія – це пророк, який дивиться в майбутнє”…

У зв’язку з цим звернемося лише до окремих проблем.

Перша – державна політика в галузі підготовки кваліфікованого робітника. В Україні вона задекларована й навіть закріплена в багатьох законодавчих документах. Та маємо визнати, що вона ще не є реальною в діях усіх органів державної влади та управління, керівників галузей, підприємців та багатьох інших, хто ніби й розуміє важливість цієї проблеми, та мало робить, або й нічого не робить для її послідовного розв’язання, а тому наша державна політика не є ефективною.

На нашу думку, причина цього полягає в тому, що підготовка висококваліфікованого, освіченого, конкурентоспроможного робітника ще не стала пріоритетом у державній політиці. А протилежні приклади і в країнах Західної Європи (наприклад, в Австрії, Німеччині, Франції, Фінляндії та інших), і в східних державах (у Південній Кореї) на кожному кроці. Так, для Фінляндії пріоритет освіти у державній політиці, зокрема, у професійній освіті – це реальна, життєво важлива справа, що реалізується в державі на всіх щаблях. До речі, професійна освіта в цій високорозвиненій країні охоплює такі напрями:

    • підготовка робітників у професійних коледжах;

    • перепідготовка, постійне вдосконалення робітників на виробництві;

    • професійне навчання, перенавчання безробітних;

    • навчання дорослого населення, його професійне вдосконалення впродовж життя.

Усі ці напрями послідовно реалізуються в одній системі, компоненти якої тісно взаємопов’язані. Що ж нас особливо вразило у фінському досвіді?

Це передусім здобуття освіти будь-якого рівня за рахунок державних коштів, створення найсучасніших матеріально-технічних умов для професійного навчання (оснащення майстерень професійних коледжів машинами, механізмами, устаткуванням останнього покоління). Це – турбота, підкріплена матеріально, про здобуття педагогічної освіти викладачами, які мають технічну освіту. Це виявляється у щорічному підвищенні кваліфікації педагогічних працівників (у різних організаційних формах за їхнім вибором). Це – щорічна участь Фінляндії у Міжнародних конкурсах професійних вмінь випускників професійних навчальних закладів. Це створення умов (законодавчих, фінансових, організаційно-педагогічних) для освіти дорослих впродовж життя. Вражає й те, що бібліотеки центрів професійної освіти підключені до світових електронних бібліотек не тільки в столиці, а й у віддалених населених пунктах. Й багато іншого, що викликає велику повагу до цієї держави, яка визначила пріоритет забезпечення підготовки сучасного виробничого персоналу. Напевно, викладені вище чинники дають відповідь на те, чому Фінляндія посідає перші місця у багатьох міжнародних конкурсах і змаганнях з освіти.

Перейдемо до наших реалій. Нещодавно ми мали змогу ознайомитися з Програмою діяльності Кабінету Міністрів „Назустріч людям”, опублікованою в Урядовому порталі. Цей прогностичний документ пронизаний ідеями віри в Україну, в її майбутнє. В ньому викладено винятково важливі положення, зокрема: щодо стратегічних цілей Уряду, його пріоритетів (людина, задоволення її культурних, духовних та освітніх потреб); забезпечення ефективного механізму для збільшення доступу молоді до високоякісної освіти та ринку праці; відновлення в суспільстві поваги до Вчителя, гарантування працівникам освіти достойної заробітної плати; задоволення освітніх та культурних потреб національних меншин України; залучення необхідних інвестицій у виробництво та людський капітал…

Так, усе це – обґрунтовано на любові й великому бажанні зробити Україну державою „високоосвічених, високоморальних і вільних громадян, яких поважатимуть у світі”. Зрозуміло, що „манни небесної не буде”, що тут потрібна й велика творча праця науковців усіх структурних підрозділів нашої академії.

Поряд з цим не можу не висловити і своєї стурбованості щодо окремих положень. Так, у підрозділі „Освіта і наука” записано: „доступність високоякісної середньої та вищої освіти; запровадження системи державної підтримки для отримання вищої та середньої спеціальної освіти”. З невідомих причин саме тут „випала” система професійної (в українському законодавстві – професійно-технічної) освіти. Передусім їй потрібна державна підтримка. Було б добре, якби це сталося внаслідок технічної помилки або редакційного недогляду. Поряд з цим зауважимо, що ті державні службовці, які прагнуть повернути в законодавство України поняття „середня спеціальна освіта”, слід враховувати, що в західноєвропейських країнах (у Фінляндії також) спеціальна освіта – це освіта неповносправних громадян.

Безумовно, це дуже добре, що в розділі „Регіональна політика” передбачено винятково важливе положення: „забезпечення мобільності робочої сили шляхом реформування професійної освіти та системи підвищення кваліфікації працівників”. Так, регіональна політика в цій справі є перспективною. Водночас зазначимо, що ключову роль у підготовці кваліфікованих робітників відіграє саме політика загальнодержавного рівня, поєднана з регіональною політикою. Їх протиставлення, або ж доведення виняткової важливості лише одного з підходів, на нашу думку, такий шлях не має перспектив.

Постановка завдання. Науково-технологічний, соціально-економічний розвиток людства посилює вимоги до підготовки всебічно розвиненого професіонала, здатного до постійного самонавчання, саморозвитку і самовдосконалення, гнучкого, здатного до виконання нових, більш складних професійних функцій. Це зумовлює потребу теоретичного і методологічного осмислення проблеми неперервної професійної освіти, пошуку шляхів її розв’язання з урахуванням значних науково-технічних досягнень.

Неперервність професійної освіти є ключовою умовою життєдіяльності людини, виступає провідним важелем освітньої політики на різних вікових і професійних етапах її розвитку, пов’язаним із засвоєнням людиною соціокультурного досвіду різних поколінь. Наголосимо, що саме неперервність професійної освіти стає одним із провідних принципів реалізації національної освітньої політики, виразником сучасних тенденцій підготовки конкурентоспроможних фахівців. Без перебільшення можна зазначити, неперервність є серцевиною сучасної системи освіти, спрямованої на постійне професійне удосконалення людини впродовж життя. Це положення обґрунтовано в Національній доктрині розвитку освіти.

Постійно зростають потреби послідовної реалізації ідей неперервної професійної освіти в умовах динамічних змін у світі і, безумовно, в нашій державі. Адже цілеспрямоване систематичне удосконалення рівня професіонала є важливою гарантією отримання роботи на ринку праці, розширює перспективу його професійної кар’єри, стимулює розвиток ділової активності, професійної мобільності.

Постійна увага до творчого втілення ідей неперервної професійної освіти створює можливості для реалізації соціокультурних, загальноосвітніх, компенсаторних, адаптаційних, економічних та інших важливих функцій у повсякденній діяльності і праці людини. Це потребує створення в усіх регіонах держави таких умов, щоб кожна людина на основі постійного навчання розвивалася впродовж життя. Такий концептуальний підхід передбачає розвиток людини як по вертикалі – удосконалення професійного рівня, так і по горизонталі – необхідні зміни в профілі професії, перехід з однієї професії на іншу тощо. Неперервність професійної освіти тісно пов’язана з принципами єдності і наступності в системі освіти, її багаторівневості, гнучкості і прогностичності.

Науковці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України зробили важливі кроки у дослідженні цієї актуальної проблеми. Видано першу в нашій державі фундаментальну працю „Неперервна професійна освіта: філософія, педагогічні парадигми, прогноз” (Монографія / За ред. В.Г. Кременя. – К.: Наукова думка, 2003. – 853 с.). Продовження цього наукового пошуку потребує об’єднання зусиль філософів, педагогів, психологів та інших фахівців.

Подальші творчі пошуки дозволять розробити науково обґрунтовану систему неперервного професійного навчання за різним фаховим спрямуванням, котра б давала змогу кожному виробнику оновлювати свої знання й удосконалювати професійну майстерність. Поряд з цим значно посилюється необхідність оволодіння педагогами інноваційними технологіями і методами навчання, спрямованими на розвиток і вдосконалення професійного рівня майбутніх фахівців. На нашу думку, результати такого дослідження матимуть значення не тільки для України.

Розв’язання цих важливих завдань об’єктивно потребує глибокого осмислення філософських засад освіти, зокрема положень щодо діалектики педагогічної дії, освітніх і виховних парадигм, сучасних інформаційних технологій. На нашу думку, варто звернутися до праці академіка І.А. Зязюна, який всебічно аналізує вплив філософських ідей на освітні парадигми, здійснює рефлексивний аналіз сучасної технологізації освіти, звертається до моделей поступу освіти в Україні (вільна модель, особистісна модель, розвивальна модель, активізуючи модель, формуюча модель), висвітлює характерні ознаки інтелектуального розвитку особистості, проблеми неперервності професійного розвитку особистості, обґрунтовує принципи (принцип різноманітності професійних освітніх систем, принципи співробітництва, відкритості, регіоналізації професійної освіти, суспільно-державного управління та самоорганізації навчальної діяльності студентів). Особливу увагу вчений приділяє педагогічній майстерності, що синтезує науку і мистецтво педагогічної дії.

Визначаючи педагогічну дію педагога як достатньо стійку систему теоретично осмислених і практично виправданих педагогічних дій і операцій, які забезпечують високий рівень інформаційної взаємодії між викладачем і його учнями, він визначає компоненти цього унікального феномена: знання і високий рівень загальної культури; практичні уміння і навички; професійно необхідні якості педагога. До останніх І.А. Зязюн відносить: громадянські і політичні якості (ідейна переконаність і суспільна активність); спрямованість особистості (любов до учня і бажання з ними працювати); високу інтелектуальну активність і пізнавальну самостійність; педагогічні здібності; культуру мови і мовленнєві навички [1, c. 47]. Винятково важливе значення має привернення уваги дослідників до глобальних суперечностей, в яких виявляється „рушійна суперечність”. Вчений обґрунтовує їх таким чином:

Протиріччя між глобальним і локальним: ставати дедалі більшою мірою громадянами міжнародної спільноти, не втрачаючи коріння власного походження, брати активну участь у житті нації та общини.

Протиріччя між цілим і частковим: культура повинна набувати особливостей світової і водночас зберігати неповторність національної. За нескінченністю обіцянок та ризиків необхідно пам’ятати про унікальність кожної особистості, про волевиявлення обирати власну долю і реалізовувати особистий потенціал відповідно до цінностей, підтримуваних їх традиціями і власною культурою”, аналізує також суперечності між традицією і сучасністю, між довгостроковим та короткочасним. Він наголошує, що „підсилене сьогодні перевантаженням швидкоплинності й недовговічності за умов надлишкової інформації та емоцій, незначущих для майбутнього” протиріччя між довгостроковим короткочасним постійно призводить до концентрації на термінових проблемах. За таких умов „громадська думка вимагає швидкого реагування і швидких рішень, тоді як багато проблем, що постають, потребують терпіння, погодженого та обґрунтованого реформування”. До цього висновку академіка І.А. Зязюна додамо, що особливо це позначається на розв’язанні проблем освіти, її модернізації в умовах інформаційно-технологічного поступу.

Ми так докладно зупинилися на деяких положеннях, викладених у монографії „Педагогічна майстерність у закладах професійної освіти” [2], щоб наголосити на їх методологічному, прогностичному значенні. Їх осмислення дозволило іншим авторам вийти на обґрунтування теоретико-методологічних основ педагогічної майстерності викладача професійної школи в умовах сучасного соціуму (М.П. Лещенко), культурологічного підходу до формування педагогічної майстерності (Т.В. Іванова), та її психологічних детермінант (Е.О. Помиткін), аналізу громадянськості і майстерності викладачів ПТНЗ (М.К. Козій), професійного вдосконалення викладача ПТНЗ (М.М. Солдатенко), поглиблення професійних знань як умова розвитку педагогічної майстерності викладача (В.В. Пилипчук).

Отже, ця колективна монографічна праця не випадково так швидко дістала високу оцінку науково-педагогічної громадськості. Вона має і теоретичне, і практичне значення. На нашу думку, така книга житиме – довго.

У нових соціально-економічних умовах набуває особливого значення забезпечення професійної підготовки вітчизняних фахівців з урахуванням міжнародного розподілу праці, вимог ринкової економіки, інтеграції й диференціації виробництва, необхідністю стандартизації у відповідних сферах господарської діяльності.

Розв’язання цих важливих і складних завдань потребує прогностичного бачення, обґрунтування нових концептуальних підходів, впровадження інноваційних технологій, врахування результатів наукових досліджень, зокрема: у розробці стандартів професійної освіти; у підготовці навчальної літератури нового покоління для ПТНЗ; у кадровому забезпечення діяльності навчальних закладів цієї системи, підготовці педагогів нової генерації.

На жаль, в Україні утвердилася тривожна тенденція. У зв’язку з кризовими явищами в економіці, які мали місце у попередні роки, низьким рівнем заробітної платні, відбувся відтік із професійно-технічних навчальних закладів висококваліфікованих і досвідчених педагогічних кадрів. Слід констатувати, що викладачі сьогоднішні ПТНЗ, це здебільшого галузеві фахівці (інженери, технологи, агрономи), які не мають психолого-педагогічної підготовки.

Створення і розвиток професійних навчальних закладів різних типів впровадження інноваційних технологій навчання в закладах професійної освіти вимагають подальших наукових досліджень щодо підготовки якісно нового педагога професійної школи, який органічно поєднує функції викладача та майстра виробничого навчання. Наукова розробка цього напряму сприятиме подоланню розриву в формах та методах теоретичного і практичного навчання. Крім того, розширення номенклатури професій, орієнтацій їх на сферу послуг, нові економічні напрями потребують перегляду навчальних планів і програм підготовки і підвищення кваліфікації педагога професійної школи. У 2001 році затверджена кваліфікаційна характеристика професії „Педагог професійного навчання”, ведеться розробка освітньо-професійних програм, напрямів вдосконалення професійної майстерності педагога професійної школи. З 2002 року за ініціативою члена-кореспондента АПН України О.І.Щербак видається збірних наукових праць „Педагог професійної школи”. Цінні збірники наукових праць видає Українська інженерно-педагогічна академія, серед яких „Проблеми інженерно-педагогічної освіти”(головний редактор: доктор педагогічних наук, професор О.Е.Коваленко) .

Інтелектуалізація професійної школи, врахування науково-технічних досягнень, впровадження новітніх технологій, випереджувальний характер підготовки кваліфікованого виробничого персоналу, розширення функцій професійно-технічної освіти вимагають модернізації інформаційного та науково-методичного забезпечення розвитку цієї галузі, її трансформації в професійну освіту. У зв’язку з цим значно зростає роль науково-методичної роботи і навчально та науково-методичних служб у системі професійно-технічної освіти. В Україні сформувалась мережа методичних установ різних типів організаційно-структурних рівнів, які багато роблять для оновлення змісту освіти, інформаційного та методичного забезпечення навчально-виробничого і навчально-виховного процесу, впровадження нових технологій, форм і методів професійної підготовки учнів, поширення педагогічного і виробничого досвіду. 11 вересня 2003 р. прийнято зміни до Закону „Про професійно-технічну освіту”, яким передбачено функціонування в системі ПТО науково-методичних центрів.

Соціально-економічна трансформація і пов’язане з нею явище безробіття, устремління різних країн до інтеграції у Європейському Союзі, модернізація освіти, в усіх розвинених країнах – це лише окремі передумови, що зумовлюють необхідність усвідомлення й аналізу взаємовідносин системи освіти і ринку праці. Виходячи з цього, основні напрями досліджень з цього напряму вбачаємо в наступному: проблеми взаємозв’язку і взаємозалежності між освітою і ринком праці; умови, критерії, можливості реалізації освітніх завдань в контексті ринку праці, тенденції розвитку системи професійної освіти у ХХІ столітті та їх зв’язок з глобальними, регіональним і національним ринком праці; дидактика неперервної професійної освіти, теорії і методики професійного навчання на виробництві, навчання незайнятого населення, прогнозування систем професійної освіти з урахуванням міжнародних тенденцій. Дослідження проблеми взаємозв’язку і взаємозалежності у розвитку системи освіти і ринку праці зумовлює необхідність об’єднання зусиль у науковому пошуку з цієї важливої проблеми фахівців з педагогіки, психології, економіки та інших галузей наукового знання.

У нових соціально-економічних умовах виникла необхідність розробки нової Концепції розвитку професійно-технічної (професійної) освіти. Її проект опубліковано в „Освіті України” у серпні 2003 року й обговорено на загальних зборах АПН країни у грудні 2003 року. 5 липня 2004 року цей документ затвердили Міністерство освіти і науки України та Академія педагогічних наук України.

У структурі цієї концепції передбачено підрозділ „Педагогічні працівники”, в якому викладено такі положення: розвиток професійно-технічної (професійної) освіти і професійного навчання на виробництві зумовлює необхідність формування якісно нового типу педагога професійної школи – педагога професійного навчання, який органічно поєднує функції викладача та майстра виробничого навчання; педагог професійного навчання повинен мати вищу освіту відповідного профілю та психолого-педагогічну підготовку, високий рівень робітничої кваліфікації з професії; підготовка педагогічних працівників для закладів професійно-технічної (професійної) освіти здійснюватиметься у вищих навчальних закладах різних рівнів акредитації, профілю; професійне навчання на виробництві можуть здійснювати фахівці з відповідною психолого-педагогічною підготовкою; підвищення кваліфікації педагогічних працівників здійснюватиметься у закладах післядипломної освіти, у вищих навчальних закладах відповідного профілю, а також шляхом стажування в Україні та за її межами; педагоги професійного навчання, викладачі спеціальних дисциплін та майстри виробничого навчання періодично проходять стажування на виробництві; передбачається одержання пелагами професійних навчальних закладів сертифікатів за результатами опанування новими освітніми технологіями [3].

Реалізація цієї концепції потребує цілісних досліджень – філософських, педагогічних, психологічних, економічних. Випереджувальна інноваційна розбудова національної системи освіти і науки як основи розвитку особистості нації і держави, інтенсивні процеси модернізації освіти відповідно до світових тенденцій зумовлюють необхідність належного теоретичного і методичного забезпечення цієї широкопланової діяльності, спрямованої на здійснення дослідницької роботи в галузі педагогічної і психологічної наук з пріоритетних напрямів. Вона має спрямовуватися на комплексне вивчення процесів виховання і розвитку людини впродовж життя, різних напрямів її освітньо-виховної, професійної, соціально-культурної діяльності.

Особливістю основних напрямів досліджень, затверджених у 2002 р., є те, що в них передбачено напрям “Неперервна освіта”. Його мету визначено таким чином: дослідження проблем теорії і практики неперервної освіти мають створити наукове підґрунтя для функціонування і розвитку сучасної системи неперервної освіти в Україні, що забезпечує доступність, багатоваріантність, багатоступеневість і різнорівневість освіти для всіх споживачів освітніх послуг.

Назвемо лише окремі проблеми для дослідження з цього напряму: методологія і теорія неперервної освіти як основи формування інтелектуального потенціалу нації; випереджувальний розвиток освіти в контексті політичних, економічних, культурних, правових змін в Україні; теоретичні засади функціонування неперервної освіти в сучасних умовах; неперервна освіта як об’єкт регіональної соціальної політики; теоретичне й методичне забезпечення наступності і перспективності освіти в умовах її неперервності; наступність освітніх стандартів і системи оцінювання освітніх результатів в умовах неперервної освіти; соціалізація особистості на різних рівнях неперервної освіти; теорія і методика розвитку особистості у процесі неперервної освіти; інформаційно-комунікативні технології в системі неперервної освіти; особистісний розвиток людини в процесі професійної діяльності; нові технології навчання дорослих; теорія і практика модернізації післядипломної освіти; формування педагога як людини культури в умовах неперервної освіти; творчий розвиток педагога в системі неперервної педагогічної освіти; методологічні та методичні засади використання дистанційних технологій в неперервній освіті.

Розділ “Професійна освіта” охоплює 5 напрямів. Передбачену ними тематику можна віднести до “білих плям” на широкому дослідницькому педагогічному полі. Так, дослідження з напряму “Методологічні і теоретичні проблеми професійної освіти” спрямовуються на обґрунтування професійної педагогіки як науки про загальні й специфічні закони, закономірності, принципи, особливості й умови освіти, навчання, виховання та формування особистості професіонала. Професійна педагогіка покликана розкривати методологічні, теоретичні і методичні засади педагогічного процесу в усіх типах професійної школи, а також підвищення кваліфікації робітників на виробництві, навчання і перекваліфікації незайнятого населення. Цілісній системі професійної освіти має відповідати цілісна професійна педагогіка, яка б охоплювала всі ланки освіти і самоосвіти, всі предметні галузі праці, діяльності, формування й розвитку людини, становлення фахівців різних професійних полів діяльності.

З урахуванням цього визначено такі проблеми дослідження: розвиток методології професійної педагогіки в єдності її гносеологічної і творчоперетворювальної функції; формування професійної педагогіки як інтегративної науки на всіх ступенях єдиної неперервної професійної освіти, яка синтезує інваріантне педагогічне знання; теоретичні та методичні основи неперервної професійної освіти, обґрунтування стратегії її розвитку; методологічні й теоретичні засади створення гнучких освітніх структур і педагогічних систем професійного навчання; методологічні підходи до визначення ролі соціально-економічних, науково-технічних, психолого-педагогічних і фізіолого-медичних чинників соціалізації, професіоналізації і персоналізації особистості майбутнього фахівця; методологічні, теоретичні (або методичні) засади загального (загальнокультурного) і професійного розвитку особистості майбутнього фахівця; методологічні і теоретичні засади концепцій підготовки виробничого персоналу на загальнодержавному рівні та в регіонах в ринкових умовах.

В Україні до недостатньо досліджених слід віднести і проблеми андрагогіки: теоретичні та методичні проблеми освіти дорослих, соціально-педагогічні умови реалізації концепції “Освіта упродовж життя” у системі неперервної професійної освіти, а також теоретичні та організаційно-методичні засади соціального партнерства у підготовці робітничих кадрів.

Важливе методологічне значення мають дослідження проблем цілепокладання у професійному навчанні, інтегративної теорії професійної підготовки та розвитку особистості фахівця, дидактичних принципів відбору і структурування змісту професійного навчання (за виробничими галузями) та розробки освітньо-професійних програм, принципів демократизації, гуманізації і гуманітаризації професійної освіти; індивідуалізації та диференціації у професійному навчанні й принципів відкритої освіти, закономірностей професійного навчання та професійного розвитку особистості спеціаліста.

Нові вимоги й потреби інформаційного суспільства посилюють значущість дослідження й таких проблем, як: теоретичне обґрунтування характеру і змісту праці робітників і спеціалістів в умовах науково-інформаційного суспільства; категорія “професійної мобільності” (“конкурентоспроможності”) в теорії і методиці професійної освіти.

Підкреслимо також виняткову актуальність дослідницьких проблем, пов’язаних з формуванням нового змісту професійної освіти, зокрема: методологічні й теоретичні засади фундаменталізації професійної освіти; теорія та методика розробки державних стандартів професійно-технічної освіти (за освітньо-професійними рівнями та виробничими галузями); теоретичне обґрунтування загальноосвітнього компоненту в структурі професійного навчання; методологічні й теоретичні засади інтеграції змісту загальноосвітнього, загальнотехнічного і спеціального компонентів професійного навчання (за виробничими галузями); дидактичні характеристики навчально-виробничого процесу у професійних навчальних закладах різного типу.

Досить великий комплекс проблем чекає дослідників з теоретичних і методичних засад розробки моделей підготовки майбутніх фахівців (за галузями науки, техніки, виробництва) та проектування моделей навчально-науково-виробничих комплексів, проектування освітньо-професійних програм в системі неперервної освіти, проектування педагогічних технологій професійного навчання у ПТНЗ різного типу, педагогічної прогностики в галузі професійної освіти, а також прогнозування та проектування розвитку професійно-технічної освіти на загальнодержавному та регіональному рівнях в умовах ринкової економіки.

Дослідження з напряму “Соціалізація особистості в системі професійної освіти” доцільно спрямовувати на виявлення закономірностей формування особистості майбутнього конкурентноспроможного фахівця, на пошук оптимальних організаційно-педагогічних умов його соціальної і професійної самореалізації в умовах ринкових відносин, розвиток його професійної культури, посилення гуманізації виховних відносин, пріоритетність виховання в цілісному навчально-виховному процесі, професійно-технічній та вищій школі.

З цього напряму передбачено такі проблеми для дослідження: професійна освіта як умова соціалізації різних категорій учнівської, студентської молоді та незайнятого населення; теоретичні і методичні проблеми виховання майбутніх фахівців; методологія моделювання виховних систем у професійних навчальних закладах; розвиток теорії виховних систем на основі інтеграції педагогічних процесів; закономірності соціалізації учнівської і студентської молоді в умовах ринку праці; гуманізація виховних відносин у професійно-технічній і вищій школі; психолого-педагогічні основи індивідуалізації професійного виховання учнів (професійно-технічних) і студентів вищих навчальних закладів; формування професійної культури учнівської і студентської молоді; психолого-педагогічні проблеми учнівського і студентського самоврядування; педагогічні умови виховання і самовиховання учнів ПТНЗ і студентів вищих навчальних закладів: світоглядний, морально-етичний, правовий, економічний та екологічний аспекти; формування у майбутніх фахівців соціальної відповідальності за результатами професійної діяльності.

У нових соціально-економічних умовах виникла потреба дослідження проблем соціально-педагогічної адаптації учнів, які не закінчили основної середньої школи, у ПТНЗ, профорієнтації, профвідбору та професійної адаптації, а також педагогічних проблем адаптації як важливої умови соціалізації особистості фахівця та адаптації випускників ПТНЗ і вищих навчальних закладів на виробництві в умовах ринку праці.

Розділ “Професійно-технічна освіта” охоплює напрями: “Теорія і практика професійного навчання”, “Професійне навчання на виробництві”, “Професійне навчання незайнятого населення”.

Основними завданнями досліджень з напряму “Теорія і практика професійного навчання” є теоретичне обґрунтування концептуальних підходів до визначення змісту, інноваційних технологій та методик професійного навчання в закладах профтехосвіти різного типу і форм власності. Дослідження інтеграційних процесів у професійній педагогіці на рівні внутрішньопредметної і міждисциплінарної інтеграції.

Визначено такі перспективні проблеми для дослідження: теоретичні і методичні засади змісту підготовки майбутніх фахівців за інтегрованими групами професій; концептуальні засади професійного навчання, перенавчання, перекваліфікації незайнятого населення; психолого-педагогічні засади неперервної професійної освіти громадян з особливими потребами; науково-педагогічні засади освітньо-професійних програм для системи додаткової освіти.

Нові суспільні та виробничі потреби зумовили необхідність дослідження таких проблем: теоретичне обґрунтування професійно-кваліфікаційної структури підготовки фахівців для різних виробничих галузей та структури навчально-виробничого процесу в професійно-технічних закладах різного типу; методика розробки і впровадження державних стандартів профтехосвіти (за виробничими галузями); проблеми наступності змісту трудового навчання у 12-річній середній загальноосвітній школі та професійного навчання у закладах профтехосвіти і вищих навчальних закладах відповідного профілю; теорія і практика поєднання загальноосвітньої і професійної підготовки учнів, які не закінчили основної середньої школи. Регіональний компонент у змісті підготовки майбутніх кваліфікованих робітників (за групами професій).

Нові концептуальні підходи стають нагальними у дослідженнях з таких проблем: дидактичні концепції розвитку творчих здібностей майбутніх кваліфікованих робітників; психолого-педагогічні, дидактичні і соціальні умови розвитку творчої індивідуальності майбутнього фахівця у процесі навчання в ПТНЗ; особистісний підхід до організації професійного навчання в ПТНЗ різного типу; педагогічні технології у професійно-технічній освіті: теоретичні основи і проектування; теоретичні і методологічні засади розробки, впровадження педагогічних технологій особистісно орієнтованого навчання у професійно-технічних навчальних закладах та центрах служб зайнятості; психолого-педагогічні засади технологізації навчально-виробничого процесу в професійній школі; психолого-педагогічне обґрунтування технології особистісно орієнтованого навчального процесу в закладах профтехосвіти; методики викладання загальноосвітніх, загальнотехнічних, спеціальних дисциплін та організації виробничого навчання у закладах професійної освіти; психолого-педагогічні умови формування конкурентоспроможності та професійної мобільності виробничого персоналу в процесі професійної підготовки в ПТНЗ; педагогічні умови розвитку багатопрофільних професійно-технічних навчальних закладів в умовах соціального партнерства; дидактичні засади забезпечення професійної підготовки робітників у спеціальних професійно-технічних навчальних закладах; психолого-педагогічні основи й методики професійного навчання інвалідів у закладах профтехосвіти.

Дослідження з напряму “Професійне навчання на виробництві” важливо спрямовувати на обґрунтування змісту, виявлення педагогічних умов професійного навчання та підвищення кваліфікації робітників на виробництві. Передбачено ряд проблем для дослідження, зокрема: підвищення кваліфікації робітників на виробництві: педагогічний аспект; дидактичні засади інтегрованого професійного навчання робітників на виробництві; проблеми багатопрофільної підготовки робітничих кадрів в умовах сучасного виробництва; методичні основи професійної підготовки фахівців на виробництві; методики організації виробничого навчання та підвищення кваліфікації робітників в умовах виробництва (за профілями); особливості підвищення кваліфікації робітників на виробництві (за галузями).

Професійне навчання незайнятого населення” – дослідження з цього напряму мають передбачати на обґрунтування теоретико-методологічних і методичних засад навчання, перенавчання і перекваліфікації різних категорій незайнятого населення, виявлення педагогічних, психологічних, економічних, організаційних чинників, розробку нових моделей і технологій професійного навчання.

Запропоновано такі дослідницькі проблеми: методологічні і теоретичні (методичні, практичні) засади підготовки фахівців у системі професійної освіти (вечірня, заочна, дистанційна, самоосвіта); дидактичні умови професійного навчання, перенавчання і перепідготовки незайнятого населення; наукові засади проектування змісту і технологій професійного навчання незайнятого населення; організаційно-педагогічні умови професійного навчання незайнятого населення в закладах професійно-технічної освіти; методики контролю якості професійного навчання безробітних; дидактичні умови діяльності професійних навчальних закладів з соціальної реабілітації незайнятого населення; педагогічні умови організації освіти дорослих у професійно-технічних навчальних закладах; організаційно-педагогічні та економічні проблеми навчання, перепідготовки і підвищення кваліфікації незайнятого населення.

Дослідження з психології професійної освіти мають спрямовуватися на виявлення закономірностей становлення і діяльності особистості професіонала, а також на пошук оптимальних психологічних умов її творчого самовираження, проектування продуктивної і безпечної діяльності. Науковий пошук з цього напряму здійснюється на основі тісного взаємозв’язку з професійною педагогікою.

До найбільш важливих віднесено такі дослідницькі проблеми: професійна психологія: предмет, завдання, зв’язки з філософією, соціологією, педагогікою, економікою та іншими науками; методологічні засади професійної психології; психологічні закономірності й індивідуальні особливості професійного розвитку учнів, їх нахилів і інтересів; психологічні закономірності навчання на різних етапах професійного розвитку особистості; акмеологія у неперервній професійній освіті; психологія розвитку і самореалізація особистості професіонала; психологія професійного самовизначення учнівської молоді в системі неперервної освіти; психологічні аспекти індивідуального підходу до учнів у процесі виробничого навчання; психологія формування основ професійної зрілості у майбутніх фахівців; розвиток психологічної культури молоді в системі неперервної професійної освіти; соціально-психологічні й соціально-професійні фактори адаптації молодого фахівця у трудовому колективі; психологічні проблеми підвищення кваліфікації професорсько-викладацького складу, що здійснює підготовку психологів.

Безумовно, визнаючи перспективи наукового пошуку з різних наукових напрямів, пов’язаних з підготовкою виробничого персоналу для різних галузей економіки, доцільно враховувати результати завершених досліджень з педагогіки і психології професійної освіти [4], [5].

Висновки. Як свідчить аналіз, впродовж останніх років в Україні набув значного розвитку спектр досліджень, спрямованих на виявлення особливостей функціонування професійної освіти в умовах ринкової економіки. Все вагомішими, ціннішими стають теоретичні положення і практичні рекомендації науковців, якими запропоновані новітні моделі, педагогічні технології, унікальні авторські методики, прогностичні підходи до розв’язання нових освітньо-виховних завдань, що постали в умовах ринкової економіки. Про це переконливо свідчать лише окремі результати наукових досліджень. Реально їх набагато більше – і в академічних науково-дослідних інститутах, і в педагогічних інститутах та університетах різних регіонів України.

Водночас не можемо не зазначити, що недостатні тиражі наукових і науково-методичних видань, підготовлених на основі використання проміжних і кінцевих результатів наукового пошуку, гальмують процес їх впровадження в практику роботи ПТНЗ та інших навчальних закладів.

Поряд з цим вважаємо за доцільне наголосити на важливості започаткування і продовження досліджень з проблем розвитку професійної самосвідомості, кризи у професійному становленні, професійних деструкцій, акмеологічного підходу у професійному розвитку особистості й особливо з проблем підготовки педагогів нової генерації для системи професійної освіти і навчання.

В сучасних умовах вважаємо доцільним створення Міжнародного банку даних захищених дисертаційних праць з проблем професійної освіти і навчання, проведення міжнародних методологічних семінарів з участю вчених різних країн, котрі здійснили оригінальні дослідження, результати яких мають важливе значення не тільки в одній країні.

Винятково важливе значення в цій справі має врахування результатів досліджень, здійснених в Україні, Польщі, Німеччині, Росії та інших державах, підготовка й опублікування аналітичних оглядів, дисертаційних робіт, узагальнених результатів досліджень з порівняльної педагогіки і психології, а також бібліографічних покажчиків. Наголосимо також на важливості заснування нових міжнародних науково-педагогічних видань з проблем професійної освіти і навчання.

Напрями подальших досліджень. Науковий супровід модернізації освіти України потребує вивчення зарубіжного досвіду, врахування позитивних надбань і прорахунків у складних процесах реформування цієї галузі, державницького осмислення перспектив її розвитку у національному і світовому контекстах й здійсненні конкретних кроків на загальнодержавному, регіональному рівнях та в кожному навчальному закладі. Вони мають спрямовуватися на реальне виконання законів про освіту, постанов Верховної Ради, Урядових рішень, різних концепцій та положень. За таких умов накреслене стане реальністю й сприятиме піднесенню системи Української держави до рівня вимог і потреб інформаційно-технологічного суспільства ХХІ століття.

Література

  1. Зязюн І.А. Філософські засади освіти: освітні і виховні парадигми, освітні технології, діалектика педагогічної дії // Педагогічна майстерність у закладах професійної освіти: Монографія. – К., 2003. – С. 11-59.

  2. Зязюн І.А. Педагогічна майстерність у закладах професійної освіти: Монографія. – К., 2003. – 246 с.

  3. Концепція розвитку професійно-технічної (професійної) освіти в Україні. – К.: Міністерство освіти і науки України, Академія педагогічних наук України, 2004. – 12 с.

  4. Ничкало Н.Г. Професійно-технічна освіта України: проблеми досліджень. – К.: АПН України, Національний спостережувальний центр України, 1999. – 28 с.

  5. Ничкало Н.Г. Развитие в Украине исследований по проблемам педагогики и психологии профессионального образования на рубеже столетий. – К.: Науковий світ, 2001. – 67 с.

Ничкало Н.Г.

Неперервній професійній освіті – педагогічні кадри нової генерації

У статті вказані чинники, які визначають якість вітчизняної системи професійно-технічної освіти. Всебічно розглянута державна політика в галузі підготовки кваліфікованого робітника, забезпечення професійно-технічних навчальних закладів висококваліфікованими і досвідченими педагогічними кадрами.

Зазначена роль і наведений зміст основних положень нової концепції розвитку професійно-технічної освіти.

Ничкало Н.Г.

Непрерывному профессиональному образованию – педагогические кадры новой генерации

В статье указаны факторы, которые определяют качество отечественного образования системы профессионально-технического образования. Всесторонне рассмотрена государственная политика в сфере подготовки квалифицированного работника, обеспечения профессионально-технических учебных заведений высококвалифицированными и опытными педагогическими кадрами.

Отмечена роль и приведено содержание основных положений новой концепции развития профессионально-технического образования.

N.G. Nychkalo

New Generation Pedagogues For Continuous Vocational Education

The article dwells on the factors defining the quality of education in the country’s system of vocational technical education. The state policy in the sphere of training a qualified worker and in providing vocational technical educational establishments with highly qualified and experienced pedagogical personnel is being considered in detail.

The contents of the main points of the new conception of the vocational technical education development are given and their role is observed.

Стаття надійшла до редакції 04.07.2005р.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Ровадження модульно-кредитної системи у практику вищої освіти вимагають інноваційних підходів до розробки навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців

    Документ
    Входження освіти України у єдине європейське інформаційне та освітнє поле, впровадження модульно-кредитної системи у практику вищої освіти вимагають інноваційних підходів до розробки навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців.
  2. Гриф надано Міністерством освіти І науки України лист №14\18. 2-2018 від 11

    Документ
    У посібнику подані сучасні технології навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі. Методичний посібник розрахований на сту­дентів, магістрантів, молодих викладачів вищих навчальних закладів.
  3. Хііі международная научно-практическая конференция «Идеи академика Вернадского и научно-практические проблемы устойчивого развития регионов»

    Документ
    Друкується за рішенням Вченої ради Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського (протокол ВР № 9 від 04.07.2011 р.). Збірник публікує матеріали, що містять нові теоретичні та практичні результати в галузях
  4. Умовах трансформації суспільства: стан, проблеми, тенденції розвитку 1991 2006 рр. Науково-допоміжний бібліографічний покажчик київ 2008

    Документ
    Вища освіта України в умовах трансформації суспільства: стан, проблеми, тенденції розвитку, 1991 – 2006 рр.: Наук.-допом. бібліогр. покажч. / АПН України.
  5. Педагогічна бібліографія (3)

    Документ
    У45 Українська педагогічна бібліографія. 2004 рік: Покажчик літератури / Уклад. Н. І. Тарасова, Г.І.Шаленко.– К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2008. – Вип.

Другие похожие документы..