Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Сказка'
Жила-была обыкновенная Бездна, которая просто жила, как ей положено. Однажды она захотела узнать, кто это ей положил быть Бездной и почему. Но разве ...полностью>>
'Рабочая программа'
Рабочая программа по курсу «ИСТОРИЯ АРХИТЕКТУРЫ г. ТОМСКА» составлена на основе требований Государственного образовательного стандарта высшего профес...полностью>>
'Доклад'
Ранее геологами в Сибири обнаружен загадочный кратер в форме холма из разрушенной породы (известняк) ранее не встречавшегося очертания. Были измерены...полностью>>
'Документ'
Посткризисное развитие экономики характеризуется интеграционными процессами. Одной из форм интеграции является стратегический альянс. Ключевыми факто...полностью>>

В умовах значної регіональної диференціації соціально-економічного розвитку регіонів держава повинна виконувати функції вирівнювання бюджетної забезпеченості регіонів

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

Пропозиції

ДУ НДІ СТВ щодо підвищення в Україні

рівня добробуту населення та його соціальної підтримки

Луганськ – 2012

Озвучені Президентом України 4 березня 2012 року на розширеному засіданні Уряду соціальні ініціативи є як вкрай нагальними, своєчасними, так і складними за своїм змістом, обсягами, термінами виконання. Ключовим в ініціативах виступає бачення того, що назрів час системного та комплексного реформування розподільчої системи в бік більш справедливого та соціально значущого розподілу доходів, соціальних преференцій та підтримки населення.

Очевидним є те, що для здійснення цього реформування необхідно "перезавантажити", з одного боку, економіку країни, акцентувати увагу на зростанні ВВП, продуктивності й ефективності праці, а з іншого, навести "лад" у сфері соціального захисту шляхом персоніфікації (адресності) соціальної підтримки тим, хто реально її потребує.

У запропонованому матеріалі використані попередні наробки Інституту (Проект Програми "Дії центральних органів виконавчої влади щодо реформування соціально-трудових відносин в Україні на період до 2011 року", Проект Програми антикризових заходів виконавчої влади та соціальних партнерів на близьку та середню перспективи та ін.), які не втратили своєї актуальності й у теперішній час.

Слід також зазначити, що Державна соціально-трудова політика в умовах її конструктивного реформування повинна враховувати такі основні принципи:

    • в умовах значної регіональної диференціації соціально-економічного розвитку регіонів держава повинна виконувати функції вирівнювання бюджетної забезпеченості регіонів;

    • окремі групи населення, що опинилися у важкому стані, обов'язково мають бути соціально захищеними;

    • соціальна відповідальність кожної гілки влади повинна суворо відповідати її фінансовим можливостям, нефіксовані гарантії повинні бути усуненими;

    • соціальна політика держави повинна бути спрямованою не стільки на соціальну підтримку, скільки на профілактику, створення умов для недопущення виникнення бідності, злиденності, безнадії.

Реалізація соціальної політики передбачає:

    • визначення певних конкретних цілей, які повинні бути досягнутими;

    • розробку системи критеріїв та індикаторів, що дозволяють оцінити ступінь досягнення цілей;

    • розробку та затвердження мінімальних стандартів та нормативів соціального обслуговування;

    • оцінку нормативно-правової бази щодо її придатності у вирішенні поставлених завдань;

    • проведення моніторингу та аналізу ситуації в організації соціальної підтримки населення з використанням розроблених ключових індикаторів.

Аналіз чинників, що впливають на розвиток соціально-трудових відносин в Україні, дозволяє визначити головну мету як:

підвищення добробуту населення країни на основі сталого економічного зростання

Для досягнення стратегічної мети визначені п'ять стратегічних напрямів, а саме:

Стратегічний напрям № 1.

Забезпечити умови щодо зростання реальної заробітної плати й доходів населення.

Стратегічний напрям № 2.

Створити сучасні виробництва, робочі місця, ефективно регулювати ринок праці.

Стратегічний напрям № 3.

Підвищити соціальний захист населення шляхом ефективного використання бюджетних коштів.

Стратегічний напрям № 4.

Сформувати солідарне громадське суспільство на основі досконалої системи соціального партнерства.

Стратегічний напрям № 5.

Підвищити організаційний рівень праці на вітчизняних виробничих підприємствах.

ЗМІСТ

Головна мета – підвищення добробуту населення на основі сталого економічного зростання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

5

1.

Стратегічний напрям 1. Забезпечення умов зростання реальної заробітної плати й доходів населення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

6

Пріоритетна мета 1.1.

Розробити та запровадити механізм зростання заробітної плати в умовах обмеженості доходів підприємств . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

7

Пріоритетна мета 1.2.

Розробити заходи, спрямовані на запобігання бідності, з наданням їм превентивного характеру . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

19

Пріоритетна мета 1.3.

Скоротити у 3-4 рази співвідношення доходів крайніх груп населення (зменшити розшарування населення за рівнем доходів) . . . . . . . . . . . . . . .

22

2.

Стратегічний напрям 2. Підвищення економічної активності населення, створення сучасних виробництв і робочих місць, ефективна регуляція ринку праці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

29

Пріоритетна мета 2.1.

Створити умови для ефективної зайнятості населення, забезпечити баланс попиту та пропозиції на ринку праці, в т.ч. на основі підвищення якості й конкурентоспроможності робочої сили . . . . . . . . . . . . .

30

Пріоритетна мета 2.2.

Забезпечити відповідність підготовки кадрів у системі освіти всіх рівнів потребам ринку праці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

38

Пріоритетна мета 2.3.

Стимулювати розвиток фермерських господарств та самозайнятості з використанням сучасних індустріальних технологій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

42

Пріоритетна мета 2.4.

Створювати продуктивні робочі місця . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

45

3.

Стратегічний напрям 3. Підвищення соціального захисту населення шляхом ефективного використання бюджетних коштів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

54

Приоритетна мета 3.1.

Підвищити ефективність соціального захисту працівників . . . . . . . . . . . .

55

Пріоритетна мета 3.2.

Створити умови для надання ефективної допомоги вразливим верствам населення, які не є учасниками системи соціального страхування

57

4.

Стратегічний напрям 4. Формування солідарного громадянського, у т.ч. суспільства на основі досконалої системи соціального партнерства . . . . . . . . . .

68

Пріоритетна мета 4.1.

Підвищити ефективність колективних договорів як основного документа, що регулює відносини між роботодавцями та працівниками на підприємствах всіх форм власності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

69

Пріоритетна мета 4.2.

Підвищити ефективність системи соціального партнерства на всіх рівнях її функціонування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

74

Пріоритетна мета 4.3.

Формування в Україні системи соціальної відповідальності бізнесу та системи громадянського суспільства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

78

5.

Стратегічний напрям 5. Підвищити організаційний рівень праці на вітчизняних виробничих підприємствах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

85

Пріоритетна мета 5.1.

Удосконалити систему нормування праці всіх категорій працівників виробничих підприємств . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

86

Пріоритетна мета 5.2.

Забезпечити умови для зростання рівня продуктивності праці працівників та продуктивності виробництва на підприємствах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

97

Пріоритетна мета 5.3.

Поліпшити умови праці на підприємствах та підвищити рівень охорони праці працівників . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

108

Головна мета
підвищення добробуту населення на основі сталого економічного зростання

Стратегічний напрям 1 Забезпечення умов зростання реальної заробітної плати й доходів населення

Стратегічний напрям 2

Підвищення економічної активності населення, створення сучасних виробництв і робочих місць, ефективна регуляція ринку праці

Стратегічний напрям 3

Підвищити соціальний захист населення шляхом ефективного використання бюджетних коштів

Стратегічний напрям 4 Формування солідарного громадянського суспільства на основі досконалої системи соціального партнерства

Стратегічний напрям 5 Підвищити організаційний рівень праці на вітчизняних виробничих підприємствах

Пріоритетна мета 1.1 Розробити та запровадити механізм зростання заробітної плати в умовах обмеженості доходів підприємств

Пріоритетна мета 2.1

Створити умови для ефективної зайнятості населення, забезпечити баланс попиту та пропозиції на ринку праці, в т.ч. на основі підвищення якості йі конкурентоспроможності робочої сили

Приоритетна мета 3.1

Підвищити ефективність соціального захисту працівників

Пріоритетна мета 4.1

Підвищити ефективність колективних договорів як основного документа, що регулює відносини між роботодавцями та працівниками на підприємствах всіх форм власності

Пріоритетна

мета 5.1

Удосконалити систему нормування праці всіх категорій працівників виробничих підприємств

Пріоритетна мета 1.2 Розробити заходи, спрямовані на запобігання бідності, з наданням превентивного характеру

Пріоритетна мета 2.2

Забезпечити відповідність підготовки кадрів у системі освіти всіх рівнів потребам ринку праці

Пріоритетна

мета 3.2

Створити умови щодо надання ефективної допомоги вразливим верствам населення, які не є учасниками системи соціального страхування

Пріоритетна мета 4.2

Підвищити ефективність системи соціального партнерства на всіх рівнях її функціонування

Пріоритетна

мета 5.2

Забезпечити умови для зростання рівня продуктивності праці працівників та продуктивності виробництва на підприємствах

Пріоритетна мета 1.3 Скоротити у 3-4 рази співвідношення доходів крайніх груп населення (зменшити розшарування населення за рівнем доходів)

Пріоритетна мета 2.3

Стимулювати розвиток фермерських господарств та самозайнятості з використанням сучасних індустріальних технологій

Пріоритетна мета 4.3

Формування в Україні системи соціальної відповідальності бізнесу та системи громадського суспільства

Пріоритетна

мета 5.3

Поліпшити умови праці на підприємствах та підвищити рівень охорони праці працівників

Пріоритетна мета 2.4

Створювати продуктивні робочі місця

Стратегічний напрям №1
Забезпечення умов для зростання реальної заробітної плати й доходів населення

Пріоритетна мета 1.1

Розробити та запровадити механізм зростання заробітної плати в умовах обмеженості доходів підприємств

Пріоритетна мета 1.2

Розробити заходи, спрямовані на запобігання бідності, з наданням їм превентивного характеру

Пріоритетна мета 1.3

Скоротити у 3-4 рази співвідношення доходів крайніх груп населення (зменшити розшарування населення за рівнем доходів)

Оперативна мета 1.1.1

Зменшити податкове навантаження на ФОП

Оперативна мета 1.2.1

Удосконалити статистику бідності

Оперативна мета 1.3.1

Удосконалити систему регулювання заробітної плати на основі колективних договорів і тарифних угод у системі соціального партнерства

Оперативна мета 1.1.2

Переглянути ставки податків та відрахувань з доходів підприємств стратегічно важливих видів економічної діяльності

Оперативна мета 1.2.2

Сформувати підвалини щодо становлення середнього класу

Оперативна мета 1.1.3

Запровадити тарифну систему оплати праці працівників на підприємствах

Оперативна мета 1.3.2

Запровадити тарифну систему оплати праці та усунути на цій основі невиправдано високу диференціацію в оплаті праці за категоріями та професіями працівників, галузей та регіонів

Оперативна мета 1.1.4

Підвищити рівень мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму та довести її до 50,0-60,0% розміру середньої заробітної плати

Оперативна мета 1.3.3

Переглянути існуючу шкалу ставки податку на особисті доходи з поверненням до прогресивної шкали податків

Оперативна мета 1.1.5

Вживати заходів щодо контролю за дотриманням законодавства з питань індексації заробітної плати у відповідності до рівня інфляції

Оперативна мета 1.1.6

Посилити контроль за системою формування та розподілення ФОП з метою запобігання проявам нарахування заробітної плати працівникам у розмірах, нижчих від науково обґрунтованих та встановлених законодавством

Оперативна мета 1.3.4

Збільшити "прозорість" економіки за рахунок суттєвого зменшення її "тіньового" сектора

Пріоритетна мета 1.1

Розробити та запровадити механізм зростання заробітної плати в умовах обмеженості доходів підприємств

Оперативна мета 1.1.1

Зменшити податкове навантаження на ФОП

Кількісно вимірювана мета:

Ставка "податку" на ФОП, %, у т.ч.

а) загальна;

б) для підприємств, що отримали пільги

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

1

2

3

4

Нормативно-правове забезпечення завдання

1. Розробити та подати на розгляд до Верховної Ради України законопроекти про внесення змін до вітчизняного законодавства (податкового, господарського, про оплату праці тощо) стосовно зменшення ставки "податку" на заробітну плату працівників підприємств за галузевою, регіональною ознакою на відповідний термін.

2. До Закону України “Про оплату праці” та інших законодавчих актів, які регулюють питання оподаткування нарахування та виплати заробітної плати, внести відповідні зміни щодо посилення контролюючої функції держави на тих підприємствах, де ставку "податку" на ФОП знижено на відповідний термін.

Організаційне забезпечення завдання

1. Провести моніторинг підприємств виробничої сфери, які мають стратегічно важливе значення для розвитку економіки держави за галузевою ознакою, та серед підприємств, які мають першочергове значення для розвитку окремих регіонів. Серед підприємств стратегічно важливих видів економічної діяльності України провести обстеження співвідношення рівня середньої заробітної плати, частки ФОП у собівартості продукції підприємств та провести аналіз щодо досягнення рівня заробітної плати працівників цих підприємств рівня європейських стандартів, зокрема – за рахунок зменшення ставки "податку" на ФОП.

2. На підставі проведеного аналізу при відповідних центральних органах виконавчої влади створити координаційний комітет з питань розгляду та розробки відповідних законопроектів щодо зниження податкового тиску на ФОП виробничих підприємств та подання цих законопроектів на розгляд до Верховної Ради України.

3. У регіональних органах виконавчої влади і управліннях праці та соціального захисту населення посилити контроль за дотриманням законодавства України про колективно-договірні відносини та трудового законодавства у напрямі:

  • наявності та виконання роботодавцями положень колективних договорів щодо формування та розподілення ФОП;

Продовження 1.1.1

1

2

3

4

  • відповідності рівня заробітної плати рівню продуктивності праці;

  • відповідності виконання вимог законодавства щодо індексації, сплати заборгованості із заробітної плати.

4. Органам Податкової адміністрації України провести аналіз та вжити заходів, які унеможливлять штучне зниження рівня заробітної плати з метою отримання підприємствами податкових пільг для зниження ставки "податку" на ФОП.

Інформаційно-методичне забезпечення завдання

1. Удосконалити систему статистичного обліку звітів підприємств про нарахування заробітної плати, її виплату та затримки.

2. Сформувати базу даних та створити реєстр підприємств пільгового оподаткування ФОП за галузевою ознакою.

3. Забезпечити належні умови отримання статистичної та поточної інформації науково-дослідними інститутами, які займаються прикладними розробками у сфері оплати праці за відповідними напрямами.

4. Відпрацювати механізм використання підприємствами методичних підходів щодо вживання ефективних напрямів формування та розподілення ФОП на підприємствах, а на тих з них, що отримали пільги з оподаткування ФОП, зобов'язати керівників використовувати ці науково обґрунтовані підходи на підставі відповідних змін у чинному законодавстві.

5. Забезпечити доступ керівників підприємств до сучасних методичних підходів, розроблених науковими установами, і за рахунок коштів місцевих органів влади та відповідних статей Держбюджету забезпечити:

  • проведення семінарів, конференцій, виставок-ярмарок тощо за участю представників наукових установ та фахівців підприємств;

  • розповсюдження серед підприємств відповідного регіону науково-технічної продукції, створеної науковими установами;

  • організацію курсів підвищення кваліфікації для фахівців підприємств на самих підприємствах із залученням науковців, які займаються прикладними розробками.

Оперативна мета 1.1.2

Переглянути ставки податків та відрахувань з доходів підприємств стратегічно важливих видів економічної діяльності

Кількісно вимірювана мета:

  1. Загальні ставки податків та відрахувань з доходів підприємств, %.

  2. Ставка відповідних податків та відрахувань за отриманою пільгою, %.

  3. Кількість підприємств (за галузевою ознакою), які користуються податковою пільгою, од.

  4. Співвідношення між коштами, які недоотримала держава внаслідок пільгового оподаткування, та обсягами реалізації продукції відповідних підприємств, %, разів.

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

1

2

3

4

Нормативно-правове забезпечення завдання

1. Розробити та подати на розгляд до Верховної Ради України законопроекти про внесення змін щодо ставки оподаткування доходів підприємств за галузевою та регіональною ознакою.

2. Внести зміни до Кримінально-процесуального кодексу України щодо посилення відповідальності керівників тих підприємств, які працюють за умовами пільгового оподаткування на доход (прибуток).

3. Внести зміни до законодавчих та нормативних актів, що регламентують оподаткування доходів підприємств з перерозподілу частки коштів, які залишилися у підприємства завдяки отриманню податкової пільги на доход до ФОП та фондів розвитку виробництва.

Організаційне забезпечення завдання

1. Визначити коло підприємств за галузевою та регіональною ознакою, які мають стратегічно важливе значення для розвитку держави, з точки зору досягнення конкурентних переваг на зовнішньому ринку та для розвитку регіонів – підприємств – виробників кінцевої продукції, які мають найважливіше значення для забезпечення робочими місцями населення відповідних територіальних одиниць.

2. Створити реєстри підприємств, які потребують пільгового оподаткування за групами:

  • підприємства групи І: орієнтовані на експорт, які мають першочергове значення для зростання ємності ринку вітчизняних виробників на зовнішньому ринку та утворені за рахунок вітчизняних інвесторів або (та) держави;

  • підприємства групи ІІ: орієнтовані на стабілізацію виробничої діяльності, мають першочергове значення для працевлаштування населення відповідного регіону та утворені за рахунок вітчизняних інвесторів або (та) держави.

3. На підставі створених реєстрів (груп І і ІІ) та наданих пільг з оподаткування вдосконалити систему контролю та аналізу за фінансово-економічною діяльністю підприємств щодо:

Продовження 1.1.2

1

2

3

4

  • дотримання вимог стосовно використання залишених у розпорядженні коштів на розширення виробництва та збільшення ФОП (у визначених відсотках);

  • забезпечення сталого розвитку цих підприємств (нарощування обсягів реалізації продукції, зростання рівня заробітної плати, підвищення показників фінансової незалежності тощо).

Інформаційно-методичне забезпечення завдання

1. Підвищити рівень статистичного обліку щодо підприємств, які перебувають в умовах обмеження доходів на підставі:

  • проведення комплексного економічного аналізу їх фінансово-господарської діяльності;

  • виявлення причин збитковості роботи окремих підприємств, які можна віднести до визначених груп
    (І і ІІ);

  • встановлення перспектив реального розвитку.

2. При профільних міністерствах (для визначення кола підприємств за галузевою ознакою – група І) та органах місцевої влади (для визначення кола підприємств за галузевою ознакою – група ІІ) створити аналітичні групи фахівців (економісти, юристи, фінансисти тощо) для коригування діяльності підприємств, які отримали податкові пільги.

3. На підставі тендерів на отримання державних замовлень запропонувати науковим установам взяти участь у розробці інвестиційних проектів щодо вивчення доцільності впровадження податкового оподаткування підприємств за галузевою або регіональною ознакою та подальшого господарювання підприємств.

Оперативна мета 1.1.3

Запровадити тарифну систему оплати праці працівників на підприємствах

Кількісно вимірювана мета:

  1. Частка основної (тарифної) заробітної плати в загальному її обсязі за видами економічної діяльності, %.

  2. Кількість підприємств, які регулюють заробітну плату працівників за допомогою тарифної системи:

  • за видами економічної діяльності, од., %;

  • серед великих підприємств за видами економічної діяльності, од., %;

  • серед малих підприємств за видами економічної діяльності, од., %.

  1. Рівень та розмір середньої заробітної плати на цих підприємствах, грн.

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн...

1

2

3

4

Нормативно-правове забезпечення завдання

1. Внести відповідні зміни до Адміністративно-процесуального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо посилення заходів покарання керівників підприємств (установ), які отримують кошти з Держбюджету на оплату праці працівників, за:

  • невідповідність між займаними посадами, визначеними кваліфікаційними характеристиками, та рівнем заробітної плати (обіймання посад особами, праця яких не відповідає кваліфікаційним вимогам).

2. Подати на розгляд КМУ пропозиції щодо вдосконалення системи обліку та аналізу диференціації тарифних ставок у різних видах економічної діяльності з розробкою відповідних нормативних актів, які забезпечують “прозорість” цієї диференціації на підставі відповідності вимогам Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників та його галузевих випусків.

3. Внести зміни до вимог Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників та його галузевих випусків стосовно термінів переведення та права обіймати відповідні посади з урахуванням, в першу чергу, не термінів, а ділових якостей працівника.

Організаційне забезпечення завдання

1. Удосконалити систему обліку підприємств щодо дотримання вимог Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників з його галузевими випусками, тарифних ставок та сіток, схем посадових окладів, доплат та надбавок до заробітної плати тощо.

2. При обласних (АР Крим, мм. Києва, Севастополя) Головних управліннях статистики створити реєстри обліку підприємств, які використовують при оплаті праці найманих працівників тарифну систему, з метою посилення контролю за диференціацією тарифних ставок та посадових окладів. На підприємствах, де є порушення системи диференціації (у відповідності до вимог галузевих угод), вжити заходів щодо вдосконалення співвідношення між тарифними ставками, сітками та посадовими окладами.

Продовження 1.1.3

1

2

3

4

3. При управліннях (головних управліннях) праці та соціального захисту населення та місцевих органах влади – реєстраторах колективних договорів підприємств створити координаційні служби, головними завданнями яких визначити:

  • аналіз чинних колективних договорів щодо наявності тарифних ставок, сіток та окладів;

  • вживання відповідних заходів щодо посилення контролю та запобігання порушенням з боку роботодавців та профспілок вимог регулювання заробітної плати працівників на підставі тарифної системи;

  • співпраця з науковими установами, які займаються прикладними розробками з питань тарифікації оплати праці.

4. Внести відповідні зміни до процедури атестації працівників з урахуванням досвіду європейських країн (зокрема Німеччини – “Ассесмент-центр”) щодо залучення незалежних експертів у разі переведення фахівців та службовців на вищу посаду (для бюджетних підприємств, установ та організацій – представників керівних відомств та наукових установ; для госпрозрахункових підприємств – представників акціонерів та наукових установ).

5. З метою підвищення мотивації праці молодих фахівців та службовців, піднесення ефективності їх праці та зростання рівня заробітної плати випускників вищих навчальних закладів передбачити у кваліфікаційних характеристиках альтернативні вимоги щодо заміни вимог до стажу роботи вимогами до якості праці, у відношенні фахівців та службовців у разі переведення на вищі посади та займання вищих кваліфікаційних посад. На підставі визначених показників якості праці внести відповідні додатки до довідників, які керівники підприємств були б в змозі використовувати під час атестації.

Інформаційно-методичне забезпечення завдання

1. Забезпечити для наукових установ, які займаються прикладними розробками з питань оплати праці, доступ до отримання необхідної статистичної та поточної (на підприємствах) інформації щодо регулювання заробітної плати.

2. За рахунок профільних міністерств та відомств та на замовлення окремих підприємств вжити заходів щодо:

  • розробки сучасних методичних підходів тарифного регулювання;

  • друкування та запровадження на практиці методичних рекомендацій щодо застосування тарифної системи;

  • розробки Довідників кваліфікаційних характеристик професій посад та його галузевих випусків, сіток та ставок, схем посадових окладів, систем регулювання тарифної та надтарифної частки заробітної плати як для окремих видів економічної діяльності, так і для окремих підприємств.

Оперативна мета 1.1.4

Підвищити рівень мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму та довести її до 50,0-60,0% розміру середньої заробітної плати

Кількісно вимірювана мета:

  1. Співвідношення між мінімальною та середньою заробітною платою:

    • у цілому в економіці, разів/ %;

  • за видами економічної діяльності, разів/ %;

    • за окремими підприємствами, разів/ %.

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн..

1

2

3

4

Нормативно-правове забезпечення завдання

1. Розробити нормативні та законодавчі акти щодо внесення до Закону України “Про оплату праці”, трудового законодавства та Господарського кодексу України пропозицій щодо обов'язкового підвищення рівня заробітної плати найманих працівників підприємств всіх форм власності у залежності від рівня підвищення ефективності виробництва та продуктивності праці.

2. На підставі обґрунтування вищевказаних показників фахівцями наукових установ прикладного напрямку, які займаються питаннями оплати праці, та у відповідності до завдань, визначених Урядом, зобов'язати керівників підприємств всіх форм власності та господарювання аналізувати при поданні звітів до органів статистики такі показники, як “продуктивність праці”, “продуктивність виробництва”, “заробітна плата за категоріями персоналу”. Відповідною постановою Кабінету Міністрів України зобов'язати органи статистики розробити форми звітів для їх складання керівниками та бухгалтерами підприємств щоквартально.

3. Посилити відповідальність керівників підприємств за своєчасне, якісне та в повному обсязі складання звітів про заробітну плату (та зокрема у відповідності до Інструкції про обчислювання середньої заробітної плати); про собівартість; про аналіз перелічених показників п.1. Відповідні положення закріпити в нормах Адміністративно- та Кримінально-процесуального кодексів України.

Організаційне забезпечення завдання

1. Провести аналіз діяльності підприємств всіх форм власності та господарювання додатково щодо показників “продуктивність праці”, “продуктивність виробництва” у галузевому розрізі.

2. На підставі аналізу (п.1 цього завдання) та аналізу частки ФОП у собівартості (робіт, послуг) створити в органах статистики реєстр тих підприємств, в яких вона нижча від науково обґрунтованих розмірів, а середня заробітна плата не відповідає мінімальним розрахунковим нормам.

Продовження 1.1.4

1

2

3

4

3. За участю установ, які займаються питаннями організації, оплати та нормування праці, розробити шляхи та напрями підвищення частки ФОП та заробітної плати працівників визначених підприємств. Визначити джерела додаткового фінансування, обсяги та можливість отримання якісної інформації працівниками установ, які впроваджують моделі оплати праці та створюють науково-технічну продукцію для окремих підприємств та галузей економіки.

Інформаційно-методичне забезпечення завдання

1. Установам, які займаються прикладними розробками з питань оплати праці, розробити методичні підходи щодо зростання заробітної плати керівників підприємств на підставі позитивних змін економічних показників для підприємств за галузевою ознакою (зокрема показників: “продуктивність праці”, “продуктивність виробництва”). Визначити джерела фінансування цих розробок за рахунок:

  • бюджетних;

  • приватних (кошти підприємств);

  • додаткових дотацій та субвенцій науковим установам для поглибленого аналізу підприємств стратегічно важливих галузей економіки України.

2. Удосконалити систему статистичного обліку звітів підприємств стосовно питань організації праці, рівня заробітної плати та вищезазначених показників. Забезпечити належне та якісне надання цієї інформації органами статистики та підприємствами установам, які розроблюють методичні підходи щодо підвищення розмірів заробітної плати.

3. Створити необхідні умови для проведення рекламних заходів, розширення комунікаційної мережі та впровадження науково обґрунтованих підходів щодо зростання рівня заробітної плати на конкретних підприємствах за галузевою ознакою на підставі:

  • визначення джерел фінансування для проведення ярмарок (виставок); проведення семінарів та конференцій для підприємств; надрукування та тиражування науково-технічної продукції;

  • створення умов для апробації методичних підходів на підприємствах різних видів економічної діяльності.

Оперативна мета 1.1.5

Вживати заходів щодо контролю за дотриманням законодавства з питань індексації заробітної плати у відповідності до рівня інфляції

Кількісно вимірювана мета:

  1. Кількість підприємств, що мають заборгованість з виплати заробітної плати, та обсяг заборгованості – од. / тис. грн.

у т.ч.:

  • за видами економічної діяльності – од./ тис. грн.

  1. Кількість підприємств, що своєчасно не індексували заробітну плату у відповідності до законодавства, та її обсяг од. / тис. грн..

у т.ч.:

    • за видами економічної діяльності, од./ тис. грн.

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн..

1

2

3

4

Нормативно-правове забезпечення завдання

1. Розробити та подати до Верховної Ради України пропозиції щодо відновлення у статті 95 КЗпП України останнього абзацу в редакції Закону України № 871-12 від 20.03.91. Визначити дію Декрету № 7-92 від 09.12.92 як таку, що унеможливлює проведення належного контролю за дотриманням законодавства з питань індексації заробітної плати.

2. При прийнятті Трудового кодексу України передбачити у статті “Мінімальний розмір заробітної плати” положення прямої дії щодо “Індексації заробітної плати” в редакції Закону України № 871-12 від 20.03.91.

3. Внести відповідні доповнення до чинного законодавства України (зокрема – “Про оплату праці”) щодо його відповідності нормам внесених змін (п.1-2).

4. В Адміністративно- та Кримінально-процесуальному кодексах України передбачити посилення відповідальності керівників та відповідальних осіб підприємств, на яких порушуються норми термінів індексації та якісного виконання процедури проведення індексації заробітної плати найманих працівників.

5. Розглянути питання щодо створення в країні трудових судів.

6. Надати профспілковій стороні наглядові функції над додержанням законодавства про працю.

Організаційне забезпечення завдання

1. Удосконалити систему статистичного обліку звітності підприємств щодо обчислювання мінімальної заробітної плати на підприємстві:

  • створення реєстру підприємств із визначенням термінів обов'язкового проведення індексації у відповідності до рівня інфляції;

  • розробка додаткової форми звітності для підприємств щодо проведення індексації заробітної плати всіх категорій працівників.

Продовження 1.1.5

1

2

3

4

2. На базі реєстру створити базу даних щодо підприємств, які порушують терміни проведення індексації та оперативного забезпечення інформацією державних органів, що вживають заходів щодо притягнення до відповідальності керівників цих підприємств.

Інформаційно-методичне забезпечення завдання

1. Через профспілкові комітети підприємств та управління праці та соціального захисту населення базового рівня довести до всіх найманих працівників умови та порядок проведення індексації заробітної плати.

2. Налагодити зворотний зв'язок між найманими працівниками та відповідними установами, які здійснюють контрольні функції щодо забезпечення виконання індексації заробітної плати з метою фіксації фактів порушення цих питань та вживання оперативних заходів щодо їх усунення.

3. При профспілкових комітетах, управліннях праці та соціального захисту населення, органах місцевої влади створити юридичні консультаційні пункти, однією з головних функцій яких стане розгляд скарг найманих працівників та сприяння їх задоволенню в органах правосуддя.

Оперативна мета 1.1.6

Посилити контроль за системою формування та розподілення ФОП з метою запобігання проявам нарахування заробітної плати працівникам у розмірах, нижчих від науково обґрунтованих та встановлених законодавством

Кількісно вимірювана мета:

  1. Частка ФОП у собівартості продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності, %

    1. Співвідношення між рівнем зростання (зменшення) продуктивності праці та середньою заробітною платою за галузями економіки, %, разів

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн..

1

2

3

4

Нормативно-правове забезпечення завдання

1. Визначити в законодавстві України та розробити нормативні акти щодо обов'язкового виконання положень Генеральної угоди:

  • випереджання зростання темпів реальної заробітної плати у порівнянні з темпами зростання валового внутрішнього продукту;

  • встановлення мінімальної тарифної ставки робітника І розряду (крім суб'єктів, передбачених постановою КМУ від 30 серпня 2002 р. № 1298) у розмірі не менше 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

2. Розробити нормативні акти щодо збільшення частки витрат на оплату праці у валових витратах на виробництво та випереджаюче зростання тарифної ставки робітника І розряду відносно темпів зростання заробітної плати для забезпечення підвищення на підприємствах і в організаціях заробітної плати працівникам, які потрапляють до категорії бідних працюючих (малозабезпечених)

Організаційне забезпечення завдання

1. Провести аналіз нарахування заробітної плати працівникам з визначенням кола підприємств (за галузевою ознакою), на яких існують заробітні плати, нижчі від прожиткового мінімуму. Під час проведення аналізу встановити взаємозв'язок між темпами зростання кількісних показників (обсяги виробітку та реалізації продукції) та темпами зростання заробітної плати працівників та керівників.

2. Провести аналіз залежності змін питомої ваги витрат на оплату праці від змін питомої ваги матеріальних та інших операційних витрат у собівартості вироблюваної продукції підприємств за галузевою ознакою.

3. Для проведення аналізу створити експертні групи із залученням представників наукових установ Мінсоцполітики України, управлінь праці та соціального захисту населення базового рівня, місцевих органів фінансового управління та місцевих органів статистики тощо.

Продовження 1.1.6

1

2

3

4

4. Забезпечити впровадження на визначених підприємствах методичних підходів щодо удосконалення системи оплати праці за допомогою розрахунків співвідношення між рівнем продуктивності та рівнем заробітної плати працівників.

5. Створити реєстр підприємств, працівники яких потребують підвищення рівня заробітної плати, та забезпечити функціонування на цих підприємствах курсів підвищення кваліфікації для фахівців, які займаються питаннями організації та оплати праці.

Інформаційно-методичне забезпечення завдання

1. Налагодити постійний взаємозв'язок між установами, які займаються прикладними розробками з оплати праці на підприємствах, та тими підприємствами, на яких має місце заробітна плата, нижча від прожиткового мінімуму.

2. Визначити коло зацікавлених сторін, яких турбують питання підвищення заробітної плати на підприємствах (Мінсоцполітики України, профільні міністерства, підприємства, органи місцевої влади, профспілкові об'єднання, об'єднання роботодавців, бізнесові структури тощо) щодо удосконалення комунікаційної мережі між науковцями та підприємствами у напрямах:

  • проведення конференцій та семінарів для керівників та фахівців підприємств;

  • друкування та апробація на підприємствах сучасних методичних рекомендацій щодо вдосконалення системи оплати праці;

  • “крапкової” підтримки науковців, які впроваджують результати науково-технічної продукції для окремих підприємств.

Пріоритетна мета 1.2

Розробити заходи, спрямовані на запобігання бідності, з наданням їм превентивного характеру

Оперативна мета 1.2.1

Удосконалити статистику бідності

Кількісно вимірювана мета:

1. Рівень бідності населення, %

2. Масштаб бідності населення за регіонами, %

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн..

1. Розробити спрощений порядок визначення показників бідності населення (з використанням інформації щодо грошових доходів населення) на рівні міст, районів та селищ.

2. Впровадити інститут персонального менеджменту щодо надання реальної допомоги бідним у виборі оптимальних засобів управління соціальними ризиками.

3. Впровадити маркетингові дослідження потреб малозабезпечених та бідних громадян щодо побутових послуг.

4. Зобов'язати органи виконавчої влади на місцях (область, місто, район) здійснювати моніторинг бідності населення з використанням рівня його грошових доходів з подальшою розробкою заходів щодо подолання бідності

Оперативна мета 1.2.2

Сформувати підвалини щодо становлення середнього класу

Кількісно вимірювана мета:

  1. Питома вага прошарку середнього класу у загальній чисельності населення, %

  1. Обсяг ВВП, вироблений малими та середніми підприємствами у загальному обсязі ВВП, %

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн..

1

2

3

4

1. Переглянути чинні нормативні акти щодо їх відповідності вимогам ринкової економіки, спростити систему реєстрації, ліцензування, обліку та звітності малого підприємництва.

2. Розробити критерії та методичні підходи щодо визначення середнього класу.

3. Розробити систему інвестування малого підприємництва.

4. Принципово змінити систему оподаткування з метою переходу від виключно фіскальних функцій до стимулювання розвитку малого підприємництва та “виведення його на світло”.

5. Спрямувати державну політику на забезпечення більш продуктивної зайнятості через зниження обсягів безробіття.

6. Розвити систему регулювання заробітної плати та усунути невиправдано високу диференціацію в оплаті праці за категоріями, професіями працівників, галузями та регіонами.

7. Поширити практику освітніх програм для підприємців та осіб, що бажають зайнятися підприємництвом.

8. Запровадити офіційні статистичні показники, які характеризують середній клас.

9. Реструктуризація кредиторської заборгованості підприємств та депозитних вкладів населення у “проблемних” банках

10. Вибіркова націоналізація здешевілих активів стратегічних підприємств (металургія, машинобудування, будівництво тощо) та окремих банків

11. Передавання до комунальної власності із подальшим перепрофілюванням на бізнесцентри, бізнес-інкубатори, логістичні та консигнаційні центри окремих закритих акціонерних товариств, які згорнули виробничу господарську діяльність.

Продовження 1.2.2

1

2

3

4

12. Запровадження щоквартальної індексації доходів населення у розмірі місячної мінімальної заробітної плати, прив`язаної до персоніфікованих витрат на товари та послуги вітчизняних виробників

13. Переорієнтація фінансування антикризових заходів на пільгове кредитування населення (на будівництво, придбання автотранспортних засобів тощо)

14. Реструктуризація виплат (боргів, відсотків тощо) населення за кредитами 2007–2008 років на основі персоніфікованої тристоронньої угоди (держава – банк – отримувач)

15. Зниження податкових ставок для малих та середніх підприємств за умови підтвердження того, що всі недоотримані державою кошти буде спрямовано на закупівлю продукції, сировини, машин та послуг вітчизняного виробництва, на створення нових продуктивних робочих місць, запровадження імпортозаміщуючих (в окремих випадках експортоорієнтованих), енергозберігаючих технологій

16. Формування громадськими організаціями, товариствами споживачів, асоціаціями виробників загальнонаціонального руху “Споживай українське”

17. Накладання мораторію на скорочення кількості вакансій у державній службі, бюджетній сфері, правоохоронних органах, Збройних Силах України, інших “силових структурах” як засіб збереження рівня зайнятості та купівельної спроможності населення

18. Щомісячна індексація заробітної плати працівників бюджетної сфери та пенсій відповідно до зростання цін на продукти харчування та житлово-комунальні послуги

19. Введення граничного рівня рентабельності на виробництво продуктів харчування та товарів першочергового вжитку в межах 15,0–20,0% та націнки на відпускну ціну (включаючи і ліки) у межах 10,0%

20. Державне кредитування малих та середніх підприємств, зорієнтованих на використання альтернативних видів палива, переробку териконів, утилізацію (переробку) побутових та виробничих відходів, заготовлю лікарських рослин, грибів, ягід тощо

21. Запровадження більш соціально справедливого податку на розкіш, багатство, приватну та виробничу нерухомість, землю тощо.

22. Поступове запровадження в країні підходу до формування відрахувань за моноподатковою системою

Пріоритетна мета 1.3

Скоротити у 3-4 рази співвідношення доходів крайніх груп населення
(зменшити розшарування населення за рівнем доходів)

Оперативна мета 1.3.1

Удосконалити систему регулювання заробітної плати на основі колективних договорів і тарифних угод у системі соціального партнерства

Кількісно вимірювана мета:

Питома вага підприємств, які мають у колективних договорах положення щодо формування та розподілення ФОП

(у т.ч. за галузевою ознакою), %

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

1

2

3

4

Нормативно-правове забезпечення завдання

1. Відповідними нормативними актами закріпити обов'язковість передбачення в колективних договорах положень щодо:

  • створення та функціонування на підприємствах представницьких комісій з метою усунення причин виникнення боргів із заробітної плати;

  • складання щомісячних графіків сплати заборгованості із заробітної плати та забезпечення контролю за їх виконанням.

2. Удосконалити систему колективно-договірного регулювання диференціації тарифних ставок (посадових окладів) на підставі:

а) обов'язкової наявності в колективних договорах положень щодо застосування міжтарифних (міжпосадових) коефіцієнтів та їх дотримання;

б) обов'язкового застосування єдиних тарифних сіток на госпрозрахункових підприємствах та дотримання вимог щодо урахування диференційних співвідношень.

3. Підвищити відповідальність керівників підприємств та профспілкових об'єднань щодо дотримання чинного законодавства України стосовно питань оплати праці та виконання чинних юридичних норм. Внести відповідні зміни до Адміністративно- та Кримінально-процесуального кодексів України щодо підвищення відповідальності керівників підприємств за порушення норм законодавства, які регулюють питання оплати праці.

Організаційне забезпечення завдання

1. При органах місцевої влади створити постійно діючі комісії з питань аналізу та розгляду фактів порушень норм колективно-договірного регулювання заробітної плати.

2. Здійснювати громадський контроль за створенням на підприємствах умов та режимів роботи, що дозволяють забезпечувати оплату праці, вищу за встановлений розмір прожиткового мінімуму, у відповідності до зростання обсягів виробництва та продуктивності праці.

Продовження 1.3.1

1

2

3

4

3. Активізувати діяльність профспілкових об'єднань з метою відстоювання інтересів працівників:

  • під час розробки колективних договорів та їх положень, які стосуються питань регулювання оплати праці;

  • під час реалізації положень колективних договорів щодо відповідності як їх змісту, так і нормам чинного законодавства та Генеральної, галузевих, регіональних угод.

Інформаційно-методичне забезпечення завдання

1. Розробити методичні рекомендації щодо вдосконалення колективних договорів з обов'язковим відбиттям у них таких положень:

  • підстав для підвищення заробітної плати працівників підприємства, які належать до різних кваліфікаційних груп та професій;

  • формування та розподілення ФОП, напрямків їх збільшення;

  • застосування головних елементів тарифної системи (порядку проведення атестації працівників щодо відповідності їхнього рівня вимогам довідників кваліфікаційних характеристик професій; встановлення та застосування тарифних сіток та ставок, а також схем посадових окладів для різних кваліфікаційних груп працівників; порядку проведення атестації із застосуванням якісних показників щодо вимог кваліфікаційних характеристик; конкретизації процедури встановлення доплат та надбавок на підставі застосування якісних показників та коефіцієнтів (КТУ, КТВ, КТК тощо), які відбивають особистий внесок кожного працівника у поліпшення результатів діяльності підприємства).

2. Поширити досвід підприємств, які застосовують у своїй практичній діяльності сучасні підходи щодо регулювання заробітної плати на основі колективних договорів і тарифних угод.

3. Підвищити рівень освітньої культури найманих працівників, профспілкових осередків, фахівців з організації та оплати праці на підприємствах за допомогою:

  • організації курсів підвищення кваліфікації для представників підприємств;

  • застосування на підприємствах сучасних наукових розробок;

  • забезпечення представників підприємств консультаційною допомогою щодо удосконалення системи регулювання заробітної плати на основі колективно-договірної діяльності.

Оперативна мета 1.3.2

Запровадити тарифну систему оплати праці та усунути на цій основі невиправдано високу диференціацію в оплаті праці за категоріями та професіями працівників, галузей та регіонів

Кількісно вимірювана мета:

Кількість та питома вага підприємств, які застосовують тарифну систему оплати праці, од., %

у т.ч.:

  • за категоріями та професіями працівників, од., %

  • за видами економічної діяльності, од., %

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

1

2

3

4

Нормативно-правове забезпечення завдання

1. У законодавчому порядку встановити обов'язковість запровадження на договірних засадах регулювання граничних співвідношень мінімальної та максимальної тарифних ставок для різних кваліфікаційних груп працівників із обов'язковим виконанням цих положень на різних рівнях соціального партнерства:

  • на рівні підприємства – з розробкою відповідних положень у колективних договорах;

  • на рівні галузі – з розробкою відповідних положень у галузевих угодах;

  • на рівні регіонів – з розробкою відповідних положень у регіональних угодах.

2. Розглянути питання щодо обов'язкового використання такої форми оплати праці, як погодинна оплата.

У законодавчому порядку визначити розмір мінімальної годинної заробітної плати, в тому числі – за видами економічної діяльності, у малому та середньому бізнесі.

3. З метою усунення необґрунтованої міжгалузевої диспропорції у рівнях оплати праці працівників однакової кваліфікації, які виконують однакову за складністю та функціональними ознаками роботу, розробити нормативні акти щодо встановлення оптимальної (на основі Єдиної тарифної сітки) диференціації тарифних ставок і посадових окладів різних професійно-кваліфікаційних груп працівників з урахуванням складності та результатів їх праці.

У законодавчому порядку забезпечити виконання цих нормативних актів на галузевому, регіональному та локальному рівнях соціального партнерства.

Організаційне забезпечення завдання

1. На тристоронній основі створити дорадчий орган, головною метою якого стане обстеження діяльності підприємств щодо застосування тарифної системи та дотримання вимог законодавства з перегляду розмірів мінімальної заробітної плати та тарифних ставок (посадових окладів).

2. Посилити контроль та відповідальність посадових осіб підприємств за невиконання вимог, зазначених галузевими угодами щодо дотримання диференційованого підходу під час підвищення тарифних ставок (посадових окладів) у разі підвищення мінімальної заробітної плати.

Продовження 1.3.2

1

2

3

4

3. Забезпечити постійний моніторинг у сфері впровадження тарифної системи оплати праці та вдосконалити статистичну звітність підприємств щодо використання у звітах відповідних показників (вартість часу за тарифною сіткою для всіх кваліфікаційних груп; частка основної (тарифної) та додаткової (надтарифної) заробітної плати в загальному фонді оплати праці, в тому числі – різних категорій промислово-виробничого персоналу тощо).

4. Забезпечити доступ до отримання компетентними установами статистичної та поточної інформації в органах статистики та на тих підприємствах, які за висновками аналізу потребують вдосконалення тарифної системи; в законодавчому порядку закріпити можливість отримання визначеними установами, які займаються прикладними розробками з питань вдосконалення оплати праці, необхідної інформації щодо проведення необхідних науково-дослідних робіт та їх апробації.

Інформаційно-методичне забезпечення завдання

1. Розробити методичні рекомендації щодо тарифного регулювання оплати праці для всіх галузей економічної діяльності, та в першу чергу, для тих видів промисловості, де виникає невиправдано висока диференціація в оплаті праці за категоріями працівників.

2. Розробити методичні рекомендації щодо порядку перегляду рівнів мінімальних тарифних ставок, мінімальних розмірів доплат і надбавок до тарифних ставок (посадових окладів), що мають міжгалузевий характер з обов'язковим застосуванням економічних показників та відповідних коефіцієнтів, на підставі яких можна обґрунтовано визначити розміри додаткової заробітної плати для кожної категорії працівників.

3. Створити експертні групи у міністерствах (відомствах) за галузевою ознакою та накопичити інформаційну базу з метою застосування погодинної оплати праці; за участю наукових установ на підставі сучасного досвіду впровадити апробацію погодинної оплати праці на підприємствах у різних видах економічної діяльності.

Оперативна мета 1.3.3

Переглянути існуючу шкалу ставки податку на особисті доходи з поверненням до прогресивної шкали податків

Кількісно вимірювана мета:

Розмір податку на доходи, %,

у т. ч.:

питома вага податку в особистому доході, %

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

Нормативно-правове забезпечення завдання

1. Розглянути питання щодо подання до Верховної Ради України законопроекту про внесення змін до Закону України “Про оподаткування доходів фізичних осіб” з метою розрахунку податків на підставі прогресивної шкали.

Організаційне забезпечення завдання

1. Створити аналітичну групу з вивчення питань та проведення аналізу щодо доцільності впровадження прогресивної шкали податків; під час створення аналітичної групи обов'язково залучити представників установ, які займаються вивченням проблем доходів громадян.

2. Вдосконалити роботу із статистичного обліку оподаткування особистих доходів громадян та встановлення взаємозв'язку між отриманими доходами (у т.ч. наявність придбаного майна) та сплатою податків.

3. Вжити необхідних заходів щодо забезпечення “прозорості” сплати податків громадянами, які отримують доходи, що значно перевищують рівень прожиткового мінімуму.

Інформаційно-методичне забезпечення завдання

1. Провести роботу із вивчення досвіду країн, які застосовують прогресивну шкалу податків на особисті доходи громадян (в першу чергу – Швеції); при проведенні роботи визначити причини її скасування за часів колишнього СРСР та обґрунтування її встановлення у відношенні громадян України в сучасний період.

2. Забезпечити постійний зворотний зв'язок між установами, які займаються питаннями вивчення досвіду оподаткування доходів громадян, та статистичними і фіскальними органами з метою:

  • статистичного та оперативного забезпечення даними профільних установ;

  • оперативного забезпечення державних органів обґрунтованими науковими розробками та висновками щодо доцільності впровадження прогресивної шкали податків.

Оперативна мета 1.3.4

Збільшити “прозорість” економіки за рахунок суттєвого зменшення її “тіньового” сектора

Кількісно вимірювана мета:

  1. Питома вага податків та зборів у доходах місцевих бюджетів (за видами статей доходів) у загальному обсязі бюджетів (разом з дотаціями та субвенціями з Держбюджету), %

  2. Питома вага щорічно недоотриманих надходжень від податків та надходжень до місцевих бюджетів всіх рівнів (окрім дотацій та субвенцій з Держбюджету), %

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

1

2

3

4

Нормативно-правове забезпечення завдання

1. Розробити законодавчі акти та внести зміни до Адміністративно- та Кримінально-процесуального кодексів України щодо застосування більш жорстких стягнень та покарань до юридичних осіб за порушення норм законодавства України, які стосуються оплати податків та зборів до бюджетів усіх рівнів.

2. Внести зміни до Кримінально-процесуального кодексу України щодо спрощення процесуальних дій працівників правоохоронних органів під час розгляду фактів порушення податкового законодавства та господарсько-фінансової діяльності підприємств.

3. Розглянути питання щодо внесення змін до Господарського кодексу України, Закону України “Про оплату праці” та інших законодавчих актів стосовно забезпечення “прозорості” господарсько-фінансової діяльності на підставі скорочення показників, що входять до поняття “комерційна таємниця”.

4. Внести зміни до Кримінального-процесуального кодексу України щодо застосування більш жорстких покарань для посадових осіб всіх рівнів за такі злочини, як хабарництво, зловживання посадовим становищем, посередництво у хабарництві, “штучне” банкрутство.

5. Внести зміни до чинного законодавства щодо усунення депутатської недоторканості на період оперативно-слідчих дій у відношенні тих депутатів Верховної Ради України, які є учасниками процесу розгляду справ з економічних злочинів, незалежно від ступеня їх участі у процесі (підозрюваний, свідок, потерпілий тощо).

6. Внести зміни до чинного законодавства щодо унеможливлювання одночасного обіймання посади депутата Верховної Ради України та причетності цієї особи до підприємницької діяльності як:

  • керівника госпрозрахункового підприємства;

  • особи, яка займається підприємницькою діяльністю;

  • особи, яка володіє акціями підприємств (організацій, установ), чия діяльність пов'язана з отриманням прибутку;

  • особи, яка є засновником (співзасновником) підприємства (організації, установи), діяльність яких пов'язана з отриманням прибутку.

Продовження 1.3.4

1

2

3

4

Організаційне забезпечення завдання

1. Створити експертну групу із залученням фахівців, головною метою якої буде:

  • проведення поточного аналізу показників, які впливають на сплату податків (зборів) до бюджетів різних рівнів;

  • надання консультацій місцевим виконавчим органам щодо формування політики у відношенні планування податкових надходжень (за статтями податків (зборів);

  • оперативне забезпечення поточною інформацією уповноважених органів щодо усунення негативних проявів “штучного” приховування прибутків суб'єктами господарської діяльності.

2. Визначити доцільність функціонування на рівні місцевих органів влади незалежних структурних підрозділів, головною метою яких стане:

  • фіксування всіх проявів “тіньозації” діяльності суб'єктів господарювання на відповідній території;

  • перерозподіл “детіньозованих” за рішенням суду фінансових та матеріальних ресурсів для задовільнення першочергових соціальних потреб населення відповідного регіону;

  • накопичення бази даних про необхідні обсяги фінансування найменш захищених верств населення в регіоні (із веденням персонального реєстру на кожну особу) та можливих джерелах задовільнення потреб таких осіб за рахунок реалізації заходів щодо “детіньозації” економіки (із веденням персонального реєстру на суб'єктів господарювання, які приховують доходи від сплати податків та зборів).

Інформаційно-методичне забезпечення завдання

1. Розробити сучасні методичні підходи щодо визначення та розрахунку обсягів доходів, отриманих на різних рівнях (суб'єктами домогосподарств, підприємцями різних рівнів, підприємствами різних форм господарювання та власності, за видами економічної діяльності та в економіці у цілому).

2. У законодавчому порядку закріпити можливість отримання профільними установами, які займаються розробками з аналізу обсягів “тіньових” доходів, необхідної поточної та статистичної інформації для проведення наукових розробок.

3. Визначити джерела фінансування для проведення таких заходів:

  • створення та забезпечення функціонування консультаційно-експертних груп, незалежних від місцевих органів влади, основною діяльністю яких стане співпраця із громадськістю у питаннях фіксації фактів проявів корупції, економічних злочинів та хабарництва;

  • проведення соціологічних обстежень населення в різних регіонах України щодо визначення “найбільш тіньозованих” органів влади, підприємств та визначення найбільш поширених чинників та схем тіньозації економіки;

  • проведення наукових розробок, які націлено на “детіньозацію” економіки.

Стратегічний напрям №2

Підвищення економічної активності населення, створення сучасних виробництв і робочих місць, ефективна регуляція ринку праці

Пріоритетна мета 2.1

Створити умови для ефективної зайнятості населення, забезпечити баланс попиту та пропозиції на ринку праці, в т.ч. на основі підвищення якості й конкурентоспроможності робочої сили

Пріоритетна мета 2.2

Забезпечити відповідність підготовки кадрів у системі освіти всіх рівнів потребам ринку праці

Пріоритетна мета 2.3

Стимулювати розвиток фермерських господарств та самозайнятості з використанням сучасних індустріальних технологій

Пріоритетна мета 2.4

Створювати продуктивні робочі місця

Оперативна мета 2.1.1

Розширити сферу застосування праці за рахунок збереження діючих та створення нових робочих місць

Оперативна мета 2.2.1

Формувати державні замовлення на підготовку робітників, виходячи з економічних та соціальних реалій, фінансових можливостей держави, а також гарантованого працевлаштування випускників навчальних закладів

Оперативна мета 2.3.1

Створити систему кредитування та страхування сільських господарств

Оперативна мета 2.4.1

Забезпечити виконання завдання Уряду щодо створення нових продуктивних робочих місць

Оперативна мета 2.1.2

Розробити механізм визначення потреби економіки країни у кадрах на перспективу

Оперативна мета 2.3.2

Створити умови для підтримки індивідуального сільського будівництва та особистих підсобних господарств

Оперативна мета 2.4.2

Створити умови для залучення вітчизняних та іноземних інвестицій

Оперативна мета 2.1.3

Удосконалити нормативно-правову базу, яка регулює сферу зайнятості населення

Оперативна мета 2.2.2

Розробити заходи щодо підготовки фахівців з вищою освітою у відповідності до потреб ринку праці й стандартів ЄС

Оперативна мета 2.3.3

Збудувати ефективну інфраструктуру підтримки малого підприємства та фермерства

Оперативна мета 2.4.3

Зміцнити фінансово-кредитне забезпечення розвитку малого підприємництва

Оперативна мета 2.1.4

Проводити роботу щодо залучення зареєстрованих безробітних до підприємницької діяльності

Оперативна мета 2.4.4

Розробити комплексні регіональні програми сприяння розвитку малого підприємства

Оперативна мета 2.1.5

Удосконалити регулювання міждержавної трудової міграції та захисту працівників-мігрантів

Оперативна мета 2.2.3

Досягти збалансованості обсягів та якості освітніх послуг з вимогами роботодавців та ринку праці

Оперативна мета 2.4.5

Оздоровлювати депресивних регіонів

Оперативна мета 2.4.6

Проаналізувати діяльність вільних економічних зон (ВЕЗ) та територій приоритетного розвитку (ТПР) щодо ефективності їхньої роботи стосовно залучення інвестицій та створення нових робочих місць та визначити напрями їхньої подальшої діяльності

Пріоритетна мета 2.1

Створити умови для ефективної зайнятості населення, забезпечити баланс попиту та пропозиції на ринку праці, в т.ч. на основі підвищення якості й конкурентоспроможності робочої сили

Оперативна мета 2.1.1

Розширити сферу застосування праці за рахунок збереження діючих та створення нових робочих місць

Кількісно вимірювана мета:

  1. Питома вага створених нових робочих місць у загальній їх кількості, %.

  2. Зменшення рівня безробіття за рахунок створення нових робочих місць, тис. осіб, %.

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

1

2

3

4

1. Удосконалити інформаційну базу для формування ефективної системи створення та збереження робочих місць.

2. Проаналізувати структуру зайнятості (регіональну, галузеву, професійно-кваліфікаційну, статевовікову тощо), що склалася.

3. Розробити головні напрями сприяння зайнятості населення, виходячи із загальноекономічних тенденцій розвитку та необхідності зміни структури зайнятості.

4. Визначити пріоритетні напрями розвитку видів економічної діяльності та соціально-економічного потенціалу регіонів.

5. Вирішити питання стабілізації ринку праці в депресивних регіонах, у т.ч. малих монофункціональних містах, шахтарських регіонах та сільській місцевості.

6. Сформувати інвестиційний та фінансовий механізм створення робочих місць.

7. Підвищити ефективність використання виробничих потужностей та сталого розвитку робочої сили.

8. Сприяти створенню нових робочих місць на базі проведеного аналізу.

9. Покриття (безвідсоткове кредитування) на визначений період за кошти держбюджету (стабілізаційного фонду) частки заборгованості із заробітної плати, повної оплати праці працівників підприємств за окремим їх реєстром

Продовження 2.1.1

1

2

3

4

10. Тимчасове розширення функцій та повноважень Державної служби зайнятості (участь у формуванні держзамовлення на підготовку кадрів, рейтинговій оцінці навчальних закладів із позиції "поставляння" на ринок праці студентів – потенційних безробітних; квотування та ліцензування між- та внутрішньодержавних потоків трудових мігрантів; запровадження гнучкої системи внутрішнього фінансового та кадрового реагування (перерозподілу) на зміну кон’юнктури на регіональних ринках праці; створення власної мережі навчальних закладів для підготовки (перепідготовки) дорослого населення; відкриття відділень (відділів, філій) центрів зайнятості базового рівня у проблемних (з точки зору можливого масового безробіття) регіонах та на великих підприємствах тощо

11. Розширення застосування гнучких режимів праці та форм зайнятості, серед яких слід відзначити поділ між працівниками робочого місця, робочого дня (тижня); робота за підсумованим обліком робочого часу у найбільш прийнятний період (альтернативний робочий тиждень); надомна праця; репетиторство; телеробота тощо

12. Перегляд законодавцями окремих останніх змін до законодавства про зайнятість та, перш за все, норм віднесення селян із земельними наділами до категорії "рантьє"

13. Запровадження (за прикладом багатьох країн світу) законодавчої норми щодо захисту заробітної плати працівника шляхом реалізації таких підходів:

  • введенні пені на заборгованість із заробітної плати за прогресивною шкалою, наприклад, 1,0, 2,0, 4,0, 8,0% від місячного окладу за перший – четвертий день просрочки відповідно;

  • нарахування заробітної плати відсутньому працівнику (його працевлаштування на інше підприємство, у т.ч. за кордоном) за невідпрацьований робочий час аж до моменту повної сплати заборгованості;

  • обов`язковість санації, банкрутства, націоналізації підприємств, у яких термін заборгованості із заробітної плати складає 3 місяці та охоплює більше як 25,0% персоналу;

  • реструктуризація (часткова сплата) державою заборгованості із заробітної плати стратегічним чи проблемним (з точки зору можливого масового безробіття у регіоні) підприємствам

14. Формування дієвої вертикалі державного управління працею, зайнятістю й трудовою міграцією

Оперативна мета 2.1.2

Розробити механізм визначення потреби економіки країни в кадрах на перспективу

Кількісно вимірювана мета:

  1. Кількість регіонів (областей, міст, районів), підприємств та організацій, де здійснюється кадрове планування, одиниць.

  2. Рівень зайнятості населення, %

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

1. Розробити прогноз потреби економіки країни в кадрах на перспективу з урахуванням структурної її перебудови.

2. Ввести в практику діяльності органів виконавчої влади на місцях розробку балансових розрахунків додаткової потреби в кадрах на перспективу із урахуванням розвитку економіки регіонів (області, міста, району).

3. Доручити профільним установам підготувати методичні рекомендації з розробки балансових розрахунків додаткової потреби в кадрах у розрізі професій та фахів на перспективу і джерел її забезпечення на рівні підприємств і регіонів.

4. Розробити та подати на розгляд Верховної Ради України законопроект про кадрове планування на підприємствах усіх форм власності, яке передбачало б планування робочої сили за професіями (фахами) та кваліфікаціями, планування залучення та вивільнення робочої сили, використання кадрів, кадрового розвитку та планування видатків на утримання персоналу.

Оперативна мета 2.1.3

Удосконалити нормативно-правову базу, яка регулює сферу зайнятості населення

Кількісно вимірювана мета:

1. Зменшення чисельності безробітних, тис. осіб.

2. Зменшення терміну безробіття громадян, місяців.

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

1. Внести до проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про зайнятість населення” такі статті:

а) “Про сприяння територіальній мобільності робочої сили”, в якій викласти законодавчі положення щодо переселення родин та організованого набору робочої сили з виділенням матеріальних ресурсів та фінансових коштів на такі цілі;

б) “Державні заходи сприяння зайнятості населення на територіях пріоритетного розвитку та в депресивних регіонах”.

2. Доповнити проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про зайнятість населення” такими положеннями:

а) статтю “Територіальні та місцеві програми зайнятості населення” доповнити положенням щодо розробки цільових програм зайнятості населення для вирішення окремих проблем зайнятості, зокрема, у депресивних регіонах, регіонах, де відбуваються шахтоліквідаційні роботи тощо;

б) статтю “Створення нових робочих місць” доповнити положенням, яке б визначало регіональні пріоритети щодо створення нових робочих місць;

в) статтю “Підходяща робота” доповнити положеннями, які б протидіяли розвитку в громадян утриманського ставлення до соціального забезпечення на випадок безробіття та сприяли б якнайшвидшому включенню тих, хто шукає роботу, до трудового процесу;

г) положенням щодо здійснення службою зайнятості на місцях контролю за використанням за призначенням коштів, наданих безробітним у вигляді одноразової допомоги з безробіття, призначеної для організації безробітним підприємницької діяльності та дотацій роботодавцям на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних.

Оперативна мета 2.1.4

Проводити роботу щодо залучення зареєстрованих безробітних до підприємницької діяльності

Кількісно вимірювана мета:

Питома вага безробітних, залучених до підприємницької діяльності, у загальній чисельності безробітних, %.

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

1. Удосконалити механізм щодо надання консультацій та професійної орієнтації безробітних з метою визначення можливостей їх ефективної діяльності як підприємців.

2. Підвищити рівень навчання безробітних громадян, у першу чергу молоді, основам підприємництва.

3. Проводити консультації щодо відкриття власної справи, розробки бізнес-планів та ведення фінансової документації у справах бізнесу.

4. Забезпечити фінансову підтримку користувачів на стадії становлення власної справи.

5. Створити соціально-ділові центри (бізнес-інкубатори) сприяння самозайнятості та розвитку підприємництва.

Оперативна мета 2.1.5

Удосконалити регулювання міждержавної трудової міграції та захисту працівників-мігрантів

Кількісно вимірювана мета:

  1. Питома вага легальних працівників-мігрантів у загальній чисельності працівників-мігрантів, %.

  2. Кількість скарг та звернень щодо порушення трудових прав працівників-мігрантів до і після впровадження запропонованих заходів, одиниць.

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

1

2

3

4

Нормативно-правове забезпечення завдання

1. Розробити та прийняти Закон України “Про регулювання міждержавної трудової міграції”

2. Продовжити роботу щодо укладення двосторонніх угод про взаємне працевлаштування та соціальний захист громадян з іншими країнами, зокрема країнами колишнього СРСР та ЄС, де здебільшого працюють наші співвітчизники, з визначенням у них обсягів закордонних міграційних потоків, вікової, статевої та професійно-кваліфікаційної структури необхідних працівників з України, термінів дії найму робочої сили, соціального захисту трудових мігрантів тощо.

3. Ратифікувати Конвенції МОП № 97 “Конвенція про працівників-мігрантів” (1949 р.), № 143 “Конвенція про зловживання в галузі міграції і про забезпечення працівникам-мігрантам рівних можливостей і рівного ставлення” (1975 р.) та погодитися з Рекомендацію МОП 151 “Рекомендація щодо працівників-мігрантів” (1975 р.).

4. Привести національне законодавство України у відповідність до положень Конвенцій, які пропонується ратифікувати, з доповненням його такими положеннями:

а) у доповненнях до Закону України “Про зайнятість населення” пропонується передбачити:

  • провідну роль держави в регулюванні трудової міграції, включаючи сферу вербування населення;

  • функції та завдання служби трудової міграції;

  • заходи щодо адміністративного покарання осіб, які займаються неправдивою пропагандою відносно трудової міграції та імміграції;

  • взаємообмін інформацією між державами та зацікавленими суб'єктами щодо міграції працівників;

  • збереження права працівника-мігранта на мешкання в країні імміграції у випадку втрати роботи;

  • можливість та порядок надання в окремих випадках особам, що перебувають в країні нелегально, права мешкання та отримання роботи на легітимній основі;

  • надання службам трудової міграції офіційного права сприяння працівникам-мігрантам (або переміщеним особам) у пошуку підходящої роботи на випадок безробіття;

Продовження 2.1.5

1

2

3

4

б) до Закону України “Про статус іноземців” пропонується внести доповнення, які передбачають право трудівника-мігранта мешкати в країні еміграції, якщо після приїзду він одержав професійну травму або хворобу і не може виконувати роботу, за умови, що до країни він буде допущений на постійне мешкання та прожив у ній понад п'ять років.

Організаційне забезпечення завдання

1. Реорганізувати та удосконалити роботу існуючих управлінських структур, розширити їх повноваження з тим, щоб регулююча роль держави здійснювалася не тільки щодо таких категорій мігрантів, як біженці та внутрішні мігранти, а й щодо зовнішніх міждержавних міграційних потоків у цілому.

2. Створити при місцевих органах влади (при міських центрах зайнятості) (як приклад) спеціальні агентства, які сприяли б організації тимчасової міграції населення в Україні та за її межі. При цьому, служби повинні наділятися такими функціями, як укладення міждержавних регіональних договорів з країнами імміграції, допомога мігрантам в отриманні документів (медичних довідок, віз, дозволів тощо), здійснення моніторингу міграційних потоків, контроль за виконанням роботодавцями трудових договорів (контрактів), умов праці та перебування працівників-мігрантів за кордоном.

3. У межах регіональних програм зайнятості населення розроблювати заходи щодо розвитку та регулювання трудової міграції.

4. Розробити механізм організації міждержавної трудової міграції у прикордонних регіонах України з визначенням чинників, які визначають взаємодію країн – сусідів щодо спільного використання робочої сили, правове, соціально-економічне та фінансово-організаційне забезпечення регулювання прикордонної трудової міграції, їх відповідальність за соціальний захист трудових мігрантів.

5. Надати регіональним центрам зайнятості (як варіант) право на активну участь у видаванні ліцензій посередницьким організаціям на здійснення діяльності, пов'язаної з працевлаштуванням громадян України за кордоном.

6. Розробити порядок та здійснювати координацію дій всіх зацікавлених відомств та організацій з контролю за виконанням законодавчо-нормативних актів, діяльністю посередницьких організацій, які отримали ліцензії на право займатися працевлаштуванням за кордоном, а також виконанням країною та роботодавцями, що приймають робочу силу за наймом на основі контракту, положень угод щодо гарантій умов праці та соціального захисту трудящих-мігрантів.

7. Створити державну систему моніторингу міждержавної трудової міграції громадян України, для чого розробити методику та механізм відстеження та обліку міждержавних трудових переміщень населення України.

Інформаційно-методичне забезпечення завдання

1. Розробити механізм статистичного, інформаційного забезпечення міждержавної трудової міграції, який би передбачав обов'язкове страхування трудових мігрантів перед виїздом з країни та забезпечення їх інформацією про потребу в робочій силі у країнах міграції.

2. Розробити науково обґрунтовану нормативно-правову базу міждержавної трудової міграції на рівні регіону з урахуванням соціально-економічного розвитку регіонів та обсягів експорту-імпорту робочої сили.

3. Створити необхідну технічну та інформаційно-комп'ютерну базу для продуктивної роботи регіональних служб трудової міграції.

4. Організувати державні консультативні центри для населення з питань трудової міграції при регіональних центрах зайнятості (як варіант).

5. Доручити науково-дослідним інститутам доопрацювати:

  • методику та механізм відстеження (моніторингу) міждержавних трудових переміщень населення у регіонах України;

  • типовий договір (контракт) з іноземними роботодавцями та порядок працевлаштування громадян України за кордоном.

6. Створити моніторингові центри в сфері трудової міграції громадян України за її межі.

Пріоритетна мета 2.2

Забезпечити відповідність підготовки кадрів у системі освіти всіх рівнів потребам ринку праці

Оперативна мета 2.2.1

Формувати державні замовлення на підготовку робітників, виходячи з економічних та соціальних реалій, фінансових можливостей держави, а також гарантованого працевлаштування випускників навчальних закладів

Кількісно вимірювана мета:

  1. Питома вага випускників навчальних закладів, працевлаштованих за набутою професією, до загальної чисельності випускників навчальних закладів, %.

  2. Зменшення чисельності безробітних з числа випускників навчальних закладів профтехосвіти, тис. осіб.

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

1. Розробити та запровадити на практиці механізм формування та узгодження із зацікавленими сторонами обсягів та профілів підготовки робітничих кадрів у навчальних закладах профтехосвіти за державним замовленням із визначенням відповідальних за його формування на місцях та взаємних зобов’язань навчальних закладів профтехосвіти та замовників робітничих кадрів.

2. Брати за основу при формуванні державного замовлення на підготовку робітничих кадрів у навчальних закладах профтехосвіти дані балансових розрахунків додаткової потреби у кваліфікованих робітниках за професіями та джерел її забезпечення підприємств та організацій.

3. Організувати проведення досліджень на рівні регіонів з вивчення потреб ринкової економіки, що розвивається, в робітничих кадрах за новими кон’юнктурними професіями з метою своєчасного коригування професійної структури підготовки робітничих кадрів у навчальних закладах профтехосвіти.

4. Внести до проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про зайнятість населення” положення про надання права базовим центрам зайнятості разом з навчальними закладами профтехосвіти на місцях визначати потребу в підготовці робітничих кадрів за професіями за державним замовленням та брати участь у ліцензуванні професій, за якими здійснюється навчання за робітничими професіями.

Оперативна мета 2.2.2

Розробити заходи щодо підготовки фахівців з вищою освітою у відповідності до потреб ринку праці й стандартів ЄС

Кількісно вимірювана мета:

  1. Збільшення чисельності випускників ВНЗів, працевлаштованих за отриманим фахом, тис. осіб.

  2. Зменшення чисельності безробітних серед випускників ВНЗів, тис. осіб.

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн..

1

2

3

4

Нормативно-правове забезпечення завдання

1. Розробити проект ЗУ "Про формування, виконання, розміщення та відповідальність за державне замовлення на підготовку кадрів".

2. Скасувати нормативні акти щодо передавання до управління МОНмолодьспорту України вищих навчальних закладів, які перебувають в управлінні інших центральних органів виконавчої влади, з урахуванням специфіки підготовки кадрів, як передчасні та непідготовлені заходи.

3. Надати ВНЗам більших прав та створити умови щодо здійснення господарської, науково-виробничої діяльності шляхом утворення освітньо-науково-виробничих комплексів, технополісів за схемою “школа – робітнича професія із стажуванням на виробництві – вища освіта із трудовими навичками – робота за фахом – новий рівень вищої освіти – нова робота” тощо.

Організаційне забезпечення завдання

1. Провести інвентарізацію ВНЗів щодо наявності належного матеріально-технічного, кадрового та освітньо-методичного забезпечення з метою визначення їх класичної складової, укрупнення та інтеграції.

2. Здійснити перехід у підготовці фахівців з вищою освітою від академічної (за принципом – навчання як тимчасовий засіб боротьби з безробіттям) до професійної освіти шляхом ранньої профадаптації студентів до майбутньої професії, участі роботодавців у попередньому відборі потенційних працівників у студентських осередках.

3. Згорнути напрями підготовки за фахами, які не відповідають вітчизняній економічній практиці та міжнародним аналогам.

4. Знизити комерціалізацію вищої освіти шляхом законодавчо встановленої 25,0% квоти прийняття до державних ВНЗів студентів за кошти фізичних осіб за стратегічними (освіта, медицина, національна безпека, соціальний захист тощо) та пріоритетними (нафто-, газовидобуток, транспорт, туристична діяльність, інноваційне машинобудування, ряд підгалузей сільського, лісового, рибного господарства та АПК, будівництво тощо) для держави напрямами.

5. Орієнтувати найбільш привабливі та успішні ВНЗи на комерційну підготовку іноземних студентів та вітчизняної молоді для роботи за кордоном.

Інформаційно-методичне забезпечення завдання

Визначати фахи, обсяги прийому до ВНЗів, напрями підготовки центрами зайнятості та об'єднаннями роботодавців

Оперативна мета 2.2.3

Досягти збалансованості обсягів та якості освітніх послуг з вимогами роботодавців та ринку праці

Кількісно вимірювана мета:

  1. Рівень працевлаштування випускників за фахом, %

  2. Обсяг фінансування освіти з боку роботодавців, млн. грн.

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн..

1

2

3

4

1. Подовження навчання студентів та учнів визначених навчальних закладів за окремими фахами на термін 1-2 роки шляхом державного замовлення на їх підготовку (перепідготовку) за випитаними робітничими професіями, навчання за суміжною другою вищою освітою, за умови їх працевлаштування та обов`язкових "відробітків" на протязі 3 років

2. Підготовка за робітничими професіями та суміжною другою вищою освітою інтегрованих кваліфікованих робітників, клерків та фахівців для таких видів економічної діяльності, як житлово-комунальне господарство, енергозбереження та альтернативна енергетика, освоєння та видобуток корисних копалин, утилізація та переробка відходів, вироблення та переробка сільськогосподарської (лісогосподарської) продукції, водних та інших природних ресурсів, у т.ч. біопалива, ремісництво, регіональна економіка та розміщення продуктивних сил, геодезія та картографія, землекористування, частково – сфери державного управління, будівництва, рекреації та туризму, транспорту, транспортного машинобудування та промисловості будівельних матеріалів, фармацевтичної галузі, інформаційних технологій та соціального страхування

3. Підвищення професійної та регіональної мобільності випускників навчальних закладів й учнів загальноосвітніх шкіл) шляхом додаткового поглибленого вивчення англійської мови відповідно до європейського стандарту рівня мовних знань, освоєння новітніх програмних продуктів та інформаційних технологій

4. Кардинальна зміна механізму держзамовлення на підготовку кадрів навчальними закладами шляхом спрямування 50,0% обсягу держзамовлення на "утримання" навчальних закладів та реалізацію так званого соціального характеру підготовки кадрів (коли підготовка здійснюється заради підготовки, тобто у повному (частковому) відриві від потреб економіки), а решта – формується через погодження із системою Державної служби зайнятості, тобто квотується відповідно до середньої потреби на професію (фах) за останні 5 років (на національному чи регіональних ринках праці)

5. Запровадження механізму залучення тимчасово незайнятих керівників, фахівців та робітників підприємств, організацій та установ країни до їх підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації на базі окремих навчальних закладів за рахунок змішаного (із держбюджетним) фінансування

Продовження 2.2.3

1

2

3

4

6. Проведення незалежної експертизи (соціальний аудит та сертифікаційні процедури) навчальних закладів, які отримуватимуть преференції держави на відповідну форму навчання

7. Визначення, прийняття та включення до бюджетних видатків витрат на матеріальне та пільгове стимулювання роботодавців щодо направлення на навчання з відривом від виробництва тимчасово незайнятих (надлишкових) працівників шляхом відстрочки з податкових виплат, "відстрочених" кредитів, часткової проплати освітніх послуг, безвідсоткових позик тощо

8. Оптимізація видатків на утримання державних навчальних закладів шляхом проведення прозорого глибокого моніторингу результатів та якості діяльності вітчизняної сфери підготовки кадрів а потім, у контексті заходів системної реформи сфери освіти внесення пропозицій, освітянської громадськості

9. Формування окремого Державного фонду на фінансування підготовки кадрів шляхом перерозподілу до нього частки відрахувань на загальнодержавне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

10. Реформа загальноосвітніх навчальних закладів, спрямована на персоніфікацію та професіоналізацію підготовки учнів шляхом запровадження ранньої, починаючи із 4-5 класів, профорієнтаційної роботи із дітьми, більш повне ознайомлення школярів з екологічними, валеологічними, правовими, соціальними, етно-демографічними, національно-патріотичними, культурними предметами

11. Створення для учнів 9-11 (12) класів регіональних центрів із професійно-технічної підготовки старшокласників, міжВНЗівських регіональних центрів із підготовки випускників шкіл до вступу до університетів (за інтегрованими галузями знань), міжшкільних профорієнтаційних центрів, зорієнтованих, перш за все, на підвищення престижності робітничих професій та продуктивної праці

12. Поступовий перехід до змішаного фінансування навчальних закладів, їх переформатування: за формою власності – на державні, відомчі, муніципальні, приватні, корпоративні, системи центрів зайнятості; за функціональними завданнями та повноваженнями –національні, регіональні, міждержавні, університети для осіб “третього віку” (навчання осіб віком старших 50 років); за змістом навчання – класичні, технологічні, спеціалізовані, соціальні тощо

13. Підготовка та запровадження змішаної форми оплати за навчання, за якої усі без винятку студенти платитимуть, наприклад, 20,0% від загальної суми, а решту покриватиме змішане (держава, регіон, роботодавець) фінансування

Пріоритетна мета 2.3

Стимулювати розвиток фермерських господарств та самозайнятості з використанням сучасних індустріальних технологій

Оперативна мета 2.3.1

Створити систему кредитування та страхування сільських господарств

Кількісно вимірювана мета:

Питома вага фермерських господарств, що отримали кредит, до їх загальної кількості у регіонах за рік, %

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

Нормативно-правове забезпечення завдання

1. Прийняти Закон України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”.

2. Удосконалити систему правового забезпечення розвитку небанківських фінансових інститутів та ринку фінансових послуг, поліпшити регулювання окремих видів фінансових послуг (кредитних спілок, ломбардів, лізингових компаній тощо) з їхньою адаптацією до європейського законодавства.

Організаційне забезпечення завдання

1. Створити умови для інтенсивного розвитку інфраструктури ринку небанківських фінансових послуг, зокрема страхування сільськогосподарських ризиків.

2. Створити у регіонах філій кредитних спілок та філій комерційних банків, що спеціалізуються на наданні кредитів дрібному бізнесу та фермерам.

3. Створити систему “ломбардів”, що надавали б фермерам споживчі кредити під заставу нерухомого майна та земельних паїв.

4. Створити в регіонах кредитні спілки взаємного кредитування.

Кадрове забезпечення завдання:

Підготувати відповідні кадри та забезпечити підвищення їхньої кваліфікації на рівні світових стандартів, що сприятиме ефективному функціонуванню позабанківських фінансових інститутів.

Інформаційне забезпечення

Розробити програму проведення через засоби масової інформації роз'яснювальної роботи щодо діяльності позабанківських фінансових інститутів та переваг отримання таких фінансових послуг, як страхування, членство у кредитній спілці тощо.

Оперативна мета 2.3.2

Створити умови для підтримки індивідуального сільського будівництва та особистих підсобних господарств

Кількісно вимірювана мета:

Обсяг наданих адресних пільгових кредитів на будівництво житла, тис. грн. на рік

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

Нормативно-правове забезпечення завдання

Удосконалити нормативні документи, що регламентують надання адресних пільгових кредитів на будівництво приватного житла з урахуванням набутого досвіду та адаптування до вимог європейського законодавства.

Фінансове забезпечення

Впровадити формування коштів регіональних Фондів підтримки індивідуального сільського будівництва на селі за рахунок Державного бюджету, місцевих бюджетів та позабюджетних коштів населення, підприємств, установ, організацій, механізмів іпотечного кредитування тощо.

Організаційне забезпечення завдання

1. Організувати в кожному регіоні України відділення Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі.

2. Зміцнити матеріально-технічну базу регіональних підприємств Фонду.

Інфраструктурне забезпечення

1. Освоїти випуск будівельних матеріалів у регіонах, орієнтованих на індивідуальне та малоповерхове будівництво на базі місцевих будівельних природних ресурсів.

2. Налагодити у регіонах виробництво санітарно-технічних виробів, компактних систем опалення, виробів для водопостачання і каналізації тощо.

Інформаційне забезпечення

1. Вивчити в регіонах потребу у житлі та організувати проведення постійного моніторингу житлового будівництва на селі за рахунок різних джерел фінансування.

2. Впровадити ефективну та дійову рекламу регіональних програм підтримки індивідуального будівництва на селі.

Оперативна мета 2.3.3

Збудувати ефективну інфраструктуру підтримки малого підприємництва та фермерства

Кількісно вимірювана мета:

  1. Кількість відкритих консультаційних пунктів для надання послуг підприємцям-початківцям, од.

  2. Чисельність підприємців, які отримали консультаційні послуги, осіб на рік

  3. Питома вага підприємців, що отримали консультаційні послуги, у загальній чисельності підприємців країни, %

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

Інфраструктурне забезпечення

1. Створити у кожному регіоні мережу консультаційних пунктів для надання широкого комплексу консультаційних, інформаційних та експертних послуг для підприємців-початківців.

2. Відкрити у кожному регіоні спеціальні інвестиційні відділи, завданнями яких є проведення консультацій щодо питань складання бізнес-планів, інвестиційного проектування та фінансового менеджменту, розробка та проведення експертизи інвестиційних проектів та пошук джерел їх фінансування.

3. Утворити структури, спрямовані на підвищення фахового рівня, знань, навичок учасників підприємницької діяльності.

4. Поширити серед населення правові та економічні знання, необхідні для реалізації підприємницької діяльності.

5. Організувати у регіонах госпрозрахункові центри з проведення маркетингових досліджень на замовлення підприємців.

6. Організувати у регіонах короткотермінові безкоштовні курси, семінари з правових основ підприємництва, бухгалтерського та податкового обліку для фермерів.

7. Забезпечити у регіонах консультаційне, інформаційно-рекламне обслуговування новоутворених фермерських господарств.

8. Забезпечити новоутворені фермерські господарства рекламно-інформаційними довідниками щодо впровадження сучасних індустріальних аграрних технологій.

Пріоритетна мета 2.4

Створювати продуктивні робочі місця

Оперативна мета 2.4.1

Забезпечити виконання завдання Уряду щодо створення нових робочих місць

Кількісно вимірювана мета:

  1. Кількість створених нових робочих місць за планом та фактично у регіонах, тис. од. за рік

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

1

2

3

4

Нормативно-правове забезпечення завдання

1. Внести зміни до Законів України “Про місцеві державні адміністрації” та “Про місцеве самоврядування в Україні” щодо уточнення повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у створенні нових робочих місць у регіоні за рахунок усіх джерел фінансування, в тому числі коштів Фонду України із загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Організаційне забезпечення завдання

1. Забезпечити дотримання власниками роздержавлених підприємств умов договорів купівлі-продажу державного майна щодо збереження діючих та створення нових робочих місць.

2. Забезпечити створення нових робочих місць для працівників вугільної промисловості, які вивільняються та їх сімей у зв'язку із закриттям вугледобувних та вуглепереробних підприємств з урахуванням положень статей Закону України “Про Державний бюджет України”.

3. Забезпечити створення робочих місць у невиробничому секторі (транспорт, зв'язок, туризм та готельне господарство, інформаційні технології) та соціально значущих напрямах виробництва та сфери послуг (виробництво продуктів харчування, переробка сільськогосподарської сировини), харчової промисловості та будівництва.

4. Проаналізувати стан виконання державних програм з позиції їх впливу на створення нових робочих місць і стан ринку праці.

5. Розробити та впровадити механізм економічного заохочення роботодавців, які забезпечують створення нових робочих місць у малих монофункціональних містах із кризовим станом економіки.

Інформаційно-методичне забезпечення завдання

1. Створити інформаційну базу для формування ефективної системи створення та збереження робочих місць.

2. Щорічно визначати регіональну, галузеву, професійно-кваліфікаційну, статевовікову структуру зайнятості населення.

3. Вивчати загальну потребу населення в робочих місцях з урахуванням її регіональної та галузевої особливості.

4. Визначити пріоритетні напрями розвитку галузей економіки з урахуванням соціально-економічного потенціалу регіонів.

5. Вдосконалити звітність щодо створення нових робочих місць в усіх сферах.

Оперативна мета 2.4.2

Створити умови для залучення вітчизняних та іноземних інвестицій

Кількісно вимірювана мета:

  1. Загальний обсяг залучених іноземних інвестицій, тис. дол. США.

  2. Загальний обсяг залучених вітчизняних інвестицій, тис. грн.

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

Нормативно-правове забезпечення завдання

1. Розробити Інвестиційний кодекс України.

2. Удосконалити процедуру ввезення в Україну та вивезення за її межі капіталу в процесі інвестиційної діяльності.

Організаційне забезпечення завдання

1. Спростити порядок одержання інвесторами документів дозвільного характеру, необхідних для здійснення інвестиційних проектів, порядку реєстрації іноземних інвестицій, сертифікації продукції.

2. Удосконалити механізм фінансового оздоровлення вітчизняних підприємств, підвищення рівня їх капіталізації.

3. Розвити сучасну інфраструктуру регіонів України, у т.ч. торговельну, транспортну, інженерну, телекомунікаційну, заклади громадського харчування, розважальні заклади, підприємства готельного господарства з метою заохочення іноземних інвесторів.

4. Розробити та впровадити механізм сприяння створенню спільних підприємств за участю іноземних інвесторів, у т.ч. в аграрному секторі економіки.

Кадрове забезпечення

1. Удосконалити підготовку фахівців у сфері інвестиційної діяльності.

2. Організувати підвищення кваліфікації фахівців органів державного управління з питань інвестиційної діяльності.

Інформаційно-методичне забезпечення завдання

1. Надавати роз'яснення положень законодавства України з питань інвестиційної діяльності.

2. Організувати видання інформаційно-аналітичних матеріалів з питань соціально-економічного розвитку та інвестиційних можливостей регіонів України.

3. Організувати постійно діючу виставку інвестиційних проектів регіонів України із залученням на неї іноземних ділових кіл.

4. Запровадити постійний моніторинг процесу залучення іноземних інвестицій в економіку регіонів.

5. Проводити рейтингові оцінки інвестиційної привабливості регіонів, галузей та суб'єктів господарювання з висвітленням їх результатів серед потенційних інвесторів.

Оперативна мета 2.4.3

Зміцнити фінансово-кредитне забезпечення розвитку малого підприємництва

Кількісно вимірювана мета:

Кількість та питома вага малих підприємств, які отримали кредит, у загальній кількості малих підприємств, одиниць, %

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

Нормативно-правове забезпечення завдання

1. Створити систему гарантій комерційним банкам щодо кредитування суб'єктів малого підприємництва.

2. Поширити використання можливостей фінансового лізингу та франчайзингу.

3. Збільшити обсяги мікрофінансування та мікрокредитування малого підприємництва.

4. Сприяти венчурному фінансуванню малого підприємництва.

5. Розвивати кредитні спілки як один із додаткових джерел мікрокредитування.

6. Впровадити нові форми кредитування малого підприємництва – спілки взаємного кредитування, ломбарди.

7. Прискорити створення регіональних агентств підтримки малого та середнього бізнесу.

8. Забезпечувати державну підтримку кредитування малого бізнесу шляхом створення кредитно-гарантійних установ, кредитних ліній міжнародних банків тощо.

Оперативна мета 2.4.4

Розробити комплексні регіональні програми сприяння розвитку малого підприємництва

Кількісно вимірювана мета:

  1. Кількість розроблених комплексних регіональних програм, за регіонами, одиниць

  2. Питома вага підприємців, що отримали підтримку з боку регіональних програм, у загальній чисельності підприємців регіону, за регіонами, %

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

1. Провести комплексне дослідження та організувати моніторинг стану розвитку малого підприємництва в країні за регіональною ознакою.

2. Провести аналіз чинників, що впливають на розвиток малого підприємництва (нормативно-законодавчі, фінансові, організаційні, кадрові, інформаційні, методичні, інфраструктурні тощо).

3. Розробити регіональні програми сприяння розвитку підприємництва та організувати постійний контроль за їх виконанням з боку місцевих органів влади.

Оперативна мета 2.4.5

Оздоровлення* депресивних регіонів

Кількісно вимірювана мета:

Кількість депресивних регіонів, у яких якість життя мешканців поліпшено до середнього рівня у країні.

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

На державному рівні

1. Визначити критерії** і принципи формування державного переліку депресивних регіонів та міст-претендентів на отримання спеціальної та додаткової підтримки з Державного бюджету для проведення їх соціально-економічного та екологічного оздоровлення, включаючи методи “розвантаження”.

2. Визначити цілі та принципи надання спеціальної та додаткової державної підтримки.

3. Розробити механізм надання підтримки регіонам та містам, стан яких можна оцінити як особливо кризовий, що невпинно погіршується та нездатний до поліпшення***.

4. Підготувати процедуру тендерного відбору депресивних територій та міст з метою їх пріоритетного фінансування з Державного бюджету.

5. Розробити державні програми щодо оздоровлення депресивних територій та міст.

6. З метою ліквідації негативних наслідків закриття шахт у шахтарських містах необхідно:

  • надавати упереджувальні консультаційні послуги працівникам шахт і підприємств, що їх обслуговують, у разі запланованого скорочення штатів;

  • створити в обласних центрах зайнятості "шахтарських" регіонів відділ з регулювання трудової міграції населення з метою вивчення кон'юнктури ринку праці у містах і селищах країн близького та далекого зарубіжжя та інформаційного забезпечення населення через комп'ютерну мережу країни, передбачивши збільшення штатного розкладу цих центрів зайнятості;

  • розробити проект Закону України "Про закриття підприємств та соціальний захист працівників, що підлягають вивільненню";

* Під оздоровленням слід розуміти систему заходів адміністративно-правового, фінансового та соціально-економічного характеру, яка забезпечує приведення до структурно-кількісної взаємовідповідності основних параметрів життєдіяльності регіону: робочих місць, кадрів, промислової та житлово-комунальної інфраструктури.

** До критеріїв депресивності слід віднести темпи, масштаби та тривалість спаду виробництва, зниження рівня життя населення (рівень бідності, рівень безробіття), негативні зміни в екології та неможливість вирішення економічних, соціальних та екологічних проблем регіонів власними силами внаслідок нестачі необхідних коштів.

*** Оздоровлення, перш за все, передбачає “розвантаження” депресивних регіонів від господарсько неефективних та соціально надлишкових об'єктів, а також незайнятого населення, створення умов щодо залучення ефективного підприємництва на ринкових засадах.

Продовження 2.4.5

1

2

3

4

  • провести експертизу прийнятих галузевих нормативних актів, що стосуються питань ліквідації вугільних підприємств, та звернутися до Кабінету Міністрів України щодо приведення їх у відповідність до вимог міжнародних соціальних стандартів та принципів соціально орієнтованої країни як однієї з необхідних вимог працевлаштування шахтарів та досягнення стабільної зайнятості у вугільних регіонах;

  • вийти з пропозицією до Кабінету Міністрів України щодо розгляду питання про достроковий вихід шахтарів, які мешкають в депресивних вугільних регіонах, на пенсію (на 5 років раніше, ніж передбачено за Списками №№ 1, 2) для усунення напруженості на ринку праці під час закриття шахт та масових звільнень;

  • доручити Мінпаливенерго України розробити нормативний документ, який передбачав би процедуру фінансування будівництва та надання житла для вивільнюваних працівників шахт.

На регіональному рівні

1. Доручити відповідним облдержадміністраціям вивчити потенційні можливості збереження старих і створення нових робочих місць у вугільних регіонах та розробити програму їх формування, яка включатиме: інформаційну базу щодо структури зайнятості (регіональну, галузеву, професійно-кваліфікаційну, статевовікову тощо) та загальної потреби населення у робочих місцях; основні напрями сприяння зайнятості виходячи із загальноекономічних вимог до структури зайнятості; пріоритетні напрями розвитку галузей економіки та соціально-економічного потенціалу регіону; інвестиційний та фінансовий механізм створення робочих місць на базі широкого розвитку суб'єктів малого підприємництва.

2. Доручити відповідним місцевим органам влади вивчити трудову мотивацію вивільнюваних шахтарів і розробити заходи щодо професійної орієнтації та підготовки (перепідготовки) колишніх працівників шахт, створення нових робочих місць з урахуванням їх професійної мобільності.

3. Доручити відповідним регіональним та місцевим органам влади здійснювати підбір перспективних професій, за якими ведеться перенавчання та перепідготовка вивільнюваних шахтарів, виходячи з аналізу наявних вакансій на ринку праці вугільних регіонів.

4. Органам регіонального управління разом з іншими зацікавленими організаціями розробити програми розвитку трудової маятникової та стаціонарної міграції зі зміною постійного місця мешкання до праценедостатніх регіонів України та із забезпечення розвитку вахтового методу із зазначенням джерел та обсягів їх фінансування.

5. Органам виконавчої влади створити регіональні системи моніторингу трудової міграції, обліку громадян, які покинули межі регіону та країни, Іnternet-портали з інформацією про трудову міграцію та вакансії у вугільних областях.

6. Обласним адміністраціям разом з міськими (районними) центрами зайнятості населення, іншими профільними органами управління розглянути комплекс проблем, пов'язаних з фінансуванням будівництва нових будинків у містах та в сільській місцевості, розширенням мережі шосейних шляхів між малими містами, селищами та селами для стимулювання вивільнюваних шахтарів і членів їх сімей до зміни місця мешкання, а також розвитку трудової маятникової міграції та вахтового методу.

7. Обладміністраціям узгоджувати плани будівництва нових будинків і шосейних шляхів з центрами зайнятості населення щодо перекваліфікації гірників (робітників з видобутку вугілля, прохідників, електрослюсарів тощо) на будівельно-шляхові роботи.

8. Розробити заходи щодо стимулювання фермерства та малого підприємництва в сільській місцевості на базі місцевих природних і сировинних ресурсів із зазначенням джерел фінансування як упереджувального заходу для подальшого працевлаштування вивільнених шахтарів.

9. Місцевим органам влади розробити програму компенсації збитків сім'ям працівників вугільних підприємств, що втратили роботу внаслідок реструктуризації вугільної галузі, із забезпеченням контролю за наданням компенсацій, витратами на соціально виправдані цілі (навчання і перенавчання, підтримка здоров'я, працевлаштування, підприємництво, ремонт і будівництво житла тощо).

Оперативна мета 2.4.6

Проаналізувати діяльність вільних економічних зон (ВЕЗ) та територій приоритетного розвитку (ТПР) щодо ефективності їхньої роботи стосовно залучення інвестицій та створення нових робочих місць та визначити напрями їхньої подальшої діяльності.

Кількісно вимірювана мета:

  1. Обсяг залучених іноземних інвестицій до ВЕЗ та ТПР за рік, млн. дол. США.

  2. Темпи зростання обсягів залучених іноземних інвестицій до ВЕЗ та ТПР у порівнянні з попереднім роком, %.

  3. Кількість створених нових робочих місць у ВЕЗ та ТПР, одиниць.

  4. Темпи зростання нових робочих місць у ВЕЗ та ТПР у порівнянні з попереднім роком, %.

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

1

2

3

4

Нормативно-правове забезпечення

1. З метою оптимізації умов функціонування ВЕЗ та ТПР і забезпечення контролю за їх діяльністю розробити рамковий законопроект, яким передбачалося б комплексне внесення змін та доповнень до окремих норм чинного законодавства:

  • визначити поняття "інвестиційний проект", умови та порядок внесення змін до затвердженого інвестиційного проекту та укладеного договору (контракту) на його реалізацію;

  • встановити норму щодо відповідальності суб'єкта підприємницької діяльності у разі розірвання ним договору (контракту) на реалізацію інвестиційного проекту;

  • удосконалити систему оподаткування щодо мита на сировину та матеріали, які ввозяться для реалізації інвестиційних проектів на території ВЕЗ і ТПР;

  • визначити норми щодо сплати податку на прибуток, на частку прибутку, одержаного суб'єктом підприємницької діяльності від освоєння інвестицій, що були здійснені за рахунок коштів відповідних бюджетів;

  • запровадити норми щодо обов'язкового складання звіту про цільове використання суб'єктами господарювання устаткування, ввезеного ними в пільговому режимі оподаткування на території ВЕЗ і ТПР;

  • передбачити норми щодо визначення критеріїв переробки товарів, вироблених у спеціальних економічних зонах у відповідності з Митним кодексом України.

Організаційне забезпечення

1. Провести комплексний аналіз функціонування ВЕЗ та ТПР з позицій їх ефективності та доцільності.

2. Уніфікувати порядок розгляду і погодження інвестиційних проектів центральними органами виконавчої влади з метою забезпечення сприяння проектам, які відповідають державним інтересам та розвитку регіонів.

Продовження 2.4.6

1

2

3

4

3. Впровадити транспортно-транзитні (консигнаційні зони, порто-франко) та локальні ВЕЗ, які не потребують значних фінансових коштів на їх створення.

4. Орієнтувати для створення ВЕЗ території з привабливими умовами для потенційних інвесторів у сфері туризму та рекреації, виробництві екологічної харчової продукції, екологічного палива тощо.

Інформаційно-методичне забезпечення

1. Розробити методичні матеріали щодо валютно-фінансових умов, митного регулювання ВЕЗ та ТПР, прогнозування очікуваних результатів їх економічної діяльності тощо.

2. Розробити методику обчислення комплексної ефективності, яка дозволяла б розраховувати зростання сукупного суспільного продукту від діяльності інвестиційних підприємств у ВЕЗ та ТПР.

3. Удосконалити організацію рекламного забезпечення діяльності ВЕЗ та ТПР шляхом проведення виставок, ярмарок, форумів, рекламних акцій у ЗМІ з метою залучення інвестицій.

Стратегічний напрям № 3
Підвищення соціального захисту населення шляхом ефективного використання бюджетних коштів
Пріоритетна мета 3.1

Підвищити ефективність соціального захисту працівників

Пріоритетна мета 3.2

Створити умови для надання ефективної допомоги вразливим верствам населення, які не є учасниками системи соціального страхування

Оперативна мета 3.1.1

Створити умови для запобігання масовому вивільненню робочої сили з підприємств у разі їх банкрутства під час членства України в СОТ

Оперативна мета 3.2.1

Сформувати систему державних соціальних стандартів та адаптувати національне законодавство в соціально-трудовій сфері до вимог законодавства Європейського Союзу

Оперативна мета 3.1.2

Реформувати організаційну структуру органів державної виконавчої влади, що реалізують завдання соціальної політики

Оперативна мета 3.2.2

Сформувати відповідну спеціалізовану соціальну інфраструктуру для надання всіх видів пільг та соціальних послуг на адресній основі

Оперативна мета 3.2.3

Підвищити рівень якості життя інвалідів

Оперативна мета 3.2.4

Упорядкувати існуючу в країні систему пільг із заміною їх на адресну грошову допомогу

Пріоритетна мета 3.1

Підвищити ефективність соціального захисту працівників

Оперативна мета 3.1.1

Створити умови для запобігання масовому вивільненню робочої сили з підприємств у разі їх банкрутства під час членства України в СОТ

Кількісно вимірювана мета:

Питома вага працевлаштованих працівників, вивільнених з підприємств, що збанкрутіли після вступу України до СОТ, до загальної чисельності вивільнених працівників з цієї причини, %

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування,

тис. грн.

1. Удосконалити методику оцінки ступеня конкурентоспроможності та фінансової стійкості вітчизняних підприємств різних видів економічної діяльності в умовах, що виникають у зв’язку із членством України в СОТ.

2. Провести обстеження та виявити види економічної діяльності та підприємства з визначенням орієнтовної кількості працюючих, вивільнених з підприємств, що збанкрутують під час членства України в СОТ (за окремими видами економічної діяльності та регіонами).

3. Провести дослідження з диверсифікації та перепрофілювання підприємств, що виявляються неконкурентоспроможними, з аналогічними зарубіжними підприємствами, під час членства України в СОТ.

4. Розробити концепцію перебудови системи надання дотацій та субсидій окремим видам економічної діяльності економіки відповідно до критеріїв угоди із СОТ про субсидії та компенсаційні заходи.

5. Передбачити розбудову центрів професійної перепідготовки вивільнюваних працівників з підприємств, що збанкрутують внаслідок членства України в СОТ, на базі системи закладів профтехосвіти.

6. Розробити комплекс заходів щодо підвищення мобільності робочої сили, а саме:

  • поширити інформацію про стан регіональних ринків праці, заохочення працевлаштування працівників з депресивних регіонів, підвищити гнучкість ринків нерухомості тощо;

  • стимулювати розвиток бізнесу та індивідуального підприємництва, насамперед у виробничий сфері та сфері побутових послуг (туризм та готельне господарство), а також у фермерському господарстві;

  • створити відповідні умови для соціального захисту трудових мігрантів, а також для перенавчання та перевлаштування персоналу, дострокового виходу на пенсію працівників, вивільнених з підприємств, що збанкрутіли.

7. Продовжити роботу щодо подальшої розбудови системи громадських робіт, які здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів.

8. На підставі комплексних досліджень наслідків від вступу України до СОТ на рівні регіонів і відповідно до отриманих висновків розробити регіональні програми заходів щодо запобігання негативним наслідкам членства України в СОТ.

Оперативна мета 3.1.2

Реформувати організаційну структуру органів державної виконавчої влади, що реалізують завдання соціальної політики

Кількісно вимірювана мета:

Питома вага скарг та пропозицій працівників на порушення трудового законодавства до і після реформування структури органів виконавчої влади в загальній кількості скарг, %

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

1. Закріпити за обласними центрами зайнятості (як приклад) функції координації, методичного, інформаційного та посередницького забезпечення сфери праці та законодавства про працю і соціальну політику.

2. Створити трудову міліцію (поліцію) і передати їй функцію контролю за доходами безробітних, яку зараз виконують центри зайнятості.

3. Сформувати інтегровані інспекції праці, які б комплексно відповідали за всі аспекти роботи, у т.ч. за умови та безпеку праці, для чого слід усунути дублювання функцій за рядом позицій з територіальними управліннями Держнаглядохоронпраці України, головними управліннями праці та соціального захисту населення.

4. З метою підвищення раціонального використання коштів на працеохоронні заходи та скорочення чисельності працівників органів управління слід підпорядкувати Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві Держнаглядохоронпраці України та повернути їх у підпорядкування Мінсоцполітики України. У перспективі зазначений Фонд як фінансову структуру об'єднати з Пенсійним фондом та Фондом соціального захисту інвалідів, Фондом соціального страхування на випадок безробіття, Фондом із тимчасової втрати працездатності.

5. Створити та впровадити державними інспекціями праці автоматизовану систему моніторингу порушень законодавства про працю та результативності вжитих інспекціями заходів.

6. Створити на базі територіальних, обласних державних інспекцій праці мережу інформаційно-консультативних пунктів з роз'яснення норм трудового законодавства та його правозастосуванням.

7. Забезпечити територіальні відділення державних інспекцій праці необхідними приміщеннями та обладнанням у повному обсязі.

8. Удосконалити систему професійної підготовки інспекторів праці.

Пріоритетна мета 3.2

Створити умови для надання ефективної допомоги вразливим верствам населення, які не є учасниками системи соціального страхування

Оперативна мета 3.2.1

Сформувати систему державних соціальних стандартів та адаптувати національне законодавство в соціально-трудовій сфері до вимог законодавства Європейського Союзу.

Кількісно вимірювана мета:

Кількість розроблених норм та нормативів у них, одиниць.

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

1

2

3

4

1. Провести інвентаризацію сучасної законодавчої бази на відповідність її принципам, вимогам та цілям соціально орієнтованої держави.

2. Розробити систему державних соціальних стандартів (ДСС) (мінімальних та раціональних) у вигляді нормативних актів, у тому числі:

  • у сфері оплати праці: мінімальний розмір заробітної плати, що дозволяє громадянину утримувати себе і свою родину (включаючи дитину);

  • у сфері забезпечення зайнятості та допомоги безробітним: новий порядок визначення страхового внеску із страхування на випадок безробіття; змінені розміри, терміни та порядок надання допомоги з безробіття; правила пошуку нових робочих місць, порядок перенавчання та професійної перепідготовки безробітних;

  • у сфері пенсійного забезпечення: мінімальні розміри пенсії за віком, інвалідністю, на випадок втрати годувальника та за вислугу років, терміни та порядок виплати індексації пенсій. Розмір пенсій з доплатами повинен перевищувати прожитковий мінімум; розмір і порядок відрахувань грошових коштів (внесків) юридичних та фізичних осіб до державного Пенсійного фонду; порядок організації діяльності недержавних пенсійних фондів;

  • у сфері забезпечення населення товарами та послугами масового попиту: мінімальний набір найважливіших продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг, що входять до споживчого кошика, нормативи їх споживання для основних соціально-демографічних груп населення; перелік категорій населення, які мають потребу в реалізації їм товарів масового попиту за зниженими цінами та на пільгових умовах; порядок надання пільг та організація контролю за його дотриманням;

Продовження 3.2.1

1

2

3

4

  • у сфері забезпечення населення житлом, комунальними та побутовими послугами: нормативи забезпечення житловою та (або) загальною площею із розрахунку на одну людину; порядок обліку громадян, що мають потребу в отриманні житла або поліпшенні житлових умов; порядок надання житла громадянам із різним рівнем грошових доходів; перелік та нормативи надання населенню основних видів комунальних послуг (у складі споживчого кошика); максимально допустима (гранична) частка витрат громадян на оплату житла та комунальних послуг (у сукупному доході родини): порядок надання групам населення з низьким рівнем доходів субсидій на оплату житла та комунальних послуг; визначення граничної вартості житлових та комунальних послуг на місяць (із розрахунку на 1 кв.м загальної площі житла); визначення категорій громадян, яким житло, комунальні та побутові послуги надаються безкоштовно, з частковою оплатою або на інших пільгових умовах; порядок фінансування витрат підприємств та установ житлово-комунального господарства і побутового обслуговування населення з бюджетів різних рівнів;

  • у сфері освіти: зміст основних освітніх програм; вимоги до рівня підготовки випускників: обсяги навчального навантаження тих, що навчаються за основними освітніми програмами; утримання спеціальних освітніх установ для вихованців з відхиленнями у розвитку; утримання дитячих будинків та шкіл-інтернатів для дітей-сиріт, що залишилися без опіки батьків; утримання оздоровчих, освітніх установ санаторного типу для дітей, що потребують тривалого лікування; утримання спеціалізованих навчально-виховальних установ для дітей та підлітків з девіантною та деліквентною поведінкою;

  • у сфері науки: порядок фінансування наукових установ; нормативи матеріально-технічного забезпечення діяльності наукових установ; порядок надання грантів науковим установам, колективам та науковцям: система заробітної плати наукових працівників; пенсійне забезпечення наукових працівників;

  • у сфері охорони здоров'я та фізичного розвитку: перелік видів безкоштовної медичної допомоги, що надається населенню державними установами охорони здоров'я; нормативи забезпечення населення безкоштовною медичною допомогою, що надається державними та муніципальними установами охорони здоров'я у розрахунку на одного мешканця; визначення категорій громадян, що користуються пільгами при отриманні медичної допомоги та лікувальних препаратів; перелік життєво важливих лікарняних засобів, а також категорій населення, яким вони надаються безкоштовно, з частковою оплатою або на інших пільгових умовах; нормативи забезпечення населення спортивними спорудами та тренерсько-викладацьким складом для занять фізичною культурою та спортом; порядок фінансування установ охорони здоров'я та фізичної культури з бюджетів різних рівнів;

  • у сфері культури: нормативи забезпечення населення послугами, що надаються установами культури: визначення категорій населення, що користуються безкоштовними послугами установ культури, і надання інших пільг; порядок фінансування установ культури з бюджетів різних рівнів;

  • у сфері соціальної допомоги та соціального обслуговування населення: порядок створення і функціонування позабюджетних соціальних фондів; визначення категорій громадян, що потребують соціальної допомоги; перелік і нормативи споживання соціальних послуг, що надаються установами соціального обслуговування населення безкоштовно або на інших пільгових умовах; порядок фінансування установ соціального забезпечення та соціального обслуговування населення з бюджетів різних рівнів;

- у сфері забезпечення екологічної безпеки: гранично допустимі норми забруднення навколишнього середовища; умови для забезпечення доступності отримання громадянами достовірної інформації щодо стану навколишнього середовища: порядок відшкодування шкоди здоров'ю та майну громадян у разі правопорушень у сфері забезпечення екологічної безпеки;

  • у сфері захисту соціальних прав громадян: надання громадянам кваліфікованої юридичної допомоги; державний та суспільний захист прав споживачів товарів та послуг; надання громадянам компенсації шкоди, яку їм заподіяно у зв'язку з неправомірними діями установ соціальної сфери; фінансування установ, що надають юридичну допомогу громадянам у сфері захисту їх соціальних прав;

  • у сфері застосування податкового і цінового механізмів: порядок оподаткування громадян та юридичних осіб; надання їм податкових пільг; регулювання цін і ціноутворення у сфері споживчого ринку у відповідності з національним законодавством.

Оперативна мета 3.2.2

Сформувати відповідну спеціалізовану соціальну інфраструктуру для надання всіх видів пільг та соціальних послуг на адресній основі

Кількісно вимірювана мета:

Питома вага пільг та соціальних послуг, що надається за допомогою сучасної спеціалізованої інфраструктури, до загальної кількості видів пільг та соціальних послуг, %

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

1. Сформувати у повному обсязі спеціалізовану соціальну інфраструктуру обслуговування самотніх непрацездатних громадян із наданням їм таких послуг:

забезпечення хлібом та іншими продуктами харчування;

доставляння води;

заготівля палива на день;

прибирання житла;

приготування їжі;

прання білизни;

доставляння ліків;

виконання сезонних послуг, до яких належать:

забезпечення паливом на сезон;

допомога у забезпеченні зерном, фуражем та овочами на зиму;

допомога у проведенні ремонту житла;

обробка присадибної ділянки у разі, коли вона є єдиним засобом існування самотньої людини.

2. Створити системи центрів раннього втручання та соціальної реабілітації дітей-інвалідів, центрів медичної, професійної та соціальної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями (у містах з чисельністю населення понад 50 тис. осіб).

3. Забезпечити у повному обсязі функціонування державних та недержавних структур, що забезпечують надання консультаційних профорієнтаційних послуг та тих, що займаються питаннями працевлаштування – біржі праці, рекрутингові агентства тощо.

4. Створити у кожному регіоні розвинуту систему професійної освіти безробітних, їх перекваліфікації відповідно до потреб ринку праці.

5. Створити у регіонах кабінети психологічної підтримки безробітних.

6. Створити систему соціально-трудового моніторингу рівня життя людей з низькими доходами.

7. Розробити та запровадити ефективні методики та критерії визначення доходів малозабезпечених сімей.

8. Запровадити сучасні технології надання державної соціальної допомоги, в тому числі допомогу сім'ям з дітьми, допомогу малозабезпеченим сім'ям, допомогу особам, які є інвалідами з дитинства.

9. У містах із чисельністю мешканців понад 50 тис. осіб створити регіональні центри соціальні допомоги сім'ї та дітям, соціально-реабілітаційні центри для неповнолітніх, центри допомоги дітям, які залишилися без батьківської опіки, реабілітаційні центри для дітей та підлітків з обмеженими можливостями, соціальні притулки для дітей та підлітків, центри психолого-педагогічної допомоги населенню, центри невідкладної психологічної допомоги за телефоном.

Оперативна мета 3.2.3

Підвищити рівень якості життя інвалідів

Кількісно вимірювана мета:

Ступінь досягнення європейських стандартів у сфері соціальної політики підтримки інвалідів на всіх рівнях її проведення, %

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

І Відтворення трудового потенціалу інвалідів з дитинства

1. Створити ефективну систему професійної орієнтації інвалідів, яка включатиме вдосконалення законодавчого, нормативно-правового підґрунтя профреабілітації (психологічної підтримки, професійної орієнтації та навчання).

2. Розробити завдання та заходи, що визначені програмами професійної реабілітації та зайнятості інвалідів на державному, територіальному та місцевому рівнях.

3. Розробити переліки професій, фахів, видів трудової діяльності із врахуванням сучасного техніко-технологічного рівня та економічних умов, що можуть рекомендуватися інвалідам з дитинства з різною нозологією захворювань та групою інвалідності.

Переліки повинні містити в собі санітарно-гігієнічну та соціально-економічну характеристику професій.

4. Забезпечити активний медичний нагляд для інвалідів усіх груп із проведенням періодичних курсів лікувально-відновлювальної терапії в умовах денних стаціонарів поліклінік та у спеціалізованих реабілітаційних центрах.

5. Змінити підхід МСЕК щодо працездатності інвалідів І та II групи, скасувавши висновок "непрацездатний" та замінивши його словами "може працювати у спеціально створених умовах".

6. Вводити до складу МСЕК соціальних працівників та фахівців, відповідальних за професійну орієнтацію інвалідів (лікар-реабілітолог). Розробити питання щодо виділення МСЕК в окремий незалежний орган.

7. Внести зміни та доповнення до чинного законодавства. Наприклад, до Закону України "Про зайнятість населення" включити окремий підрозділ, який стосувався б психологічної підтримки, професійної орієнтації, професійного навчання, працевлаштування та зайнятості інвалідів.

8. Для поліпшення системи державної допомоги інвалідам з дитинства з метою відтворення їх трудового потенціалу:

  • організувати спеціалізоване безкоштовне лікування соматичних і стоматологічних захворювань, протезування зубів;

  • переспрямувати частку коштів від оплати інтернатних послуг на послуги денних закладів реабілітації;

  • запровадити систему контролю родинами якості послуг закладів для інвалідів;

Продовження 3.2.3

1

2

3

4

  • підтримувати родини, які виховують дітей-інвалідів: безкоштовні консультації (соціальні, психологічні, юридичні, педагогічні, медичні), інформаційне забезпечення, тимчасовий догляд, психологічна підтримка, навчання навичкам догляду, захисту прав і представництву інтересів тощо.

ІІ Працевлаштування, профорієнтація та поліпшення умов праці дітей-інвалідів та молоді:

Нормативно-правове забезпечення завдання

1. До статті 21 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” внести доповнення, згідно з яким спеціальна освіта повинна обов'язково входити до індивідуальної програми реабілітації інвалідів (далі – ІПРІ).

2. Розробити Закон України “Про добровільні служби” з метою забезпечення високопрофесійної підготовки добровольців, які здійснюють супровід навчання осіб із обмеженими фізичними можливостями, та більш чіткої організації їх діяльності.

3. Внести до другого абзацу ст. 22 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” доповнення, викладене у такій редакції: “Під час навчання пенсія та стипендія інвалідам виплачується у повному розмірі незалежно від форми навчання (очної, заочної тощо), в якій засвоюється освітня програма. Це правило діє за умов, якщо особа, яка навчається, не має інших джерел доходів за винятком пенсії за інвалідністю”.

4. До ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів України” внести таке положення: “Розмір відрахувань з Фонду соціального захисту інвалідів, які повинно бути спрямовано на професійну реабілітацію та працевлаштування інвалідів, повинен бути не меншим 60% загальної суми надходжень від сплати штрафних санкцій за невиконання підприємствами нормативів з працевлаштування”.

Внести аналогічне доповнення до постанови КМУ від 28 грудня 2001р. № 1767 “Про Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами, організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обміну та використанню цих коштів.

5. З метою забезпечення необхідних умов праці та відпочинку інвалідів до ст.136 "Скорочений робочий час" проекту Кодексу законів про працю України додати п.3 у наступному викладенні: "Для інвалідів ІІ групи тривалість робочого часу – не більше 35 годин на тиждень за умов тривалості щоденної роботи (зміни) не більше 7 годин"

6. Скасувати законодавчі норми, які передбачають інший порядок визначення нормативів робочих місць, ніж це передбачено положеннями Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні”. Доповнити п.14 Положення “Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою КМУ від 3.05.1995р., реченням такого змісту: “Підприємства: створюють, у разі неможливості працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві, робочі місця для інвалідів на іншому підприємстві із виплатою заробітної плати інвалідам із власного фонду або організовують виконання виробничого замовлення на іншому підприємстві за умови працевлаштування інвалідів у рахунок свого нормативу, але понад встановленого нормативу для означеного підприємства, або впроваджують альтернативні варіанти працевлаштування інвалідів (надомна праця, малий бізнес тощо) відповідно до встановлених нормативів”.

Організаційне забезпечення завдання

1. Забезпечити організацію громадських робіт для молоді, що навчається, у період літніх канікул; першочергове працевлаштування соціально незахищених категорій молоді (дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківської опіки, дітей-інвалідів; дітей з багатодітних та неповних сімей).

2. Сприяти першочерговому працевлаштуванню дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування на заброньовані робочі місця.

3. Сприяти розвитку руху трудових об'єднань молоді з метою забезпечення зайнятості учнів та студентів у вільний від навчання та канікулярний час; передбачити залучення до цих об'єднань неповнолітніх, які звільнилися з місць позбавлення волі.

4. Запровадити для учнів старших класів позакласні програми підготовки до майбутнього вибору професій та працевлаштування.

5. Організувати консультування молоді з питань підприємницької діяльності через систему центрів соціальних служб для молоді.

6. Забезпечити проведення тренінгів та семінарів з підприємництва та професійної адаптації для випускників навчальних закладів усіх рангів.

7. Розробити регіональні програми поліпшення умов праці та відпочинку молоді.

8. Мобілізувати профспілки та громадську думку щодо широкого інформування про стан здоров'я, професійну захворюваність, виробничий травматизм молоді через засоби масової інформації.

Інформаційно-методичне забезпечення завдання

1. Міністерству соціальної політики України розробити Положення “Про надання допомоги та послуг інвалідам”. Згідно з цим положенням інвалідам, які навчаються у ПТУ та ВНЗах, повинна надаватися, за необхідності, фінансова допомога на оплату послуг перекладача згідно з розписом навчальних занять осіб із обмеженими фізичними можливостями. Положенням передбачити, що фінансову допомогу буде також надано на оплату послуг індивідуального помічника, який здійснюватиме супровід не тільки навчання інваліда, але й його побутового обслуговування, участі у громадському житті тощо. Фінансова допомога, отримана інвалідом, згідно з Положенням, не повинна розглядатися як доход, що оподатковується. Фінансова допомога виступає формою компенсації особистих витрат інваліда.

2. З метою удосконалення вітчизняної моделі системи супроводу навчання осіб із обмеженими фізичними можливостями фахівцям профільних інститутів розробити комплекс діагностичних методик, які виявляють можливості інвалідів до нетрадиційних видів підготовки (дослідження пам'яті, уваги, можливість структурувати свій навчальний час, поводитися з електронною технікою тощо).

3. Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України з метою підвищення якості фахової підготовки студентів з вадами слуху доручити фахівцям профільних інститутів розробити словники найбільш уживаних термінів для кожної спеціальності ВНЗів

4. Міністерству освіти і науки, молоді та спорту Міністерству соціальної політики, Міністерству охорони здоров'я, Міністерству фінансів України розробити нормативи чисельності та умови оплати праці профконсультантів, реабілітологів, психологів, сурдоперекладачів та інших фахівців для загальноосвітніх шкіл, спеціальних шкіл-інтернатів, ВНЗів, центрів раннього втручання і соціальної реабілітації дітей-інвалідів, центрів медичної, професійної, фізичної та соціальної реабілітації осіб із обмеженими фізичними можливостями.

5. Міністерству охорони здоров'я, Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України розробити сучасний курс з лікарської профконсультації, який би включав до себе як сукупність необхідних знань особливостей клініки та терапії відхилень у стані здоров'я, прогнозування подальшого розвитку патологічного процесу, так і знання особливостей професій, характеру впливу чинників праці на організм працюючих, характеру вимог, що ставляться у різних видах праці до функціонального стану організму.

6. Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України розробити та ввести до державної компоненти освіти загальноосвітніх та спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) курси "Основи вибору професії", "Саморегуляція та психічне здоров'я".

7. З метою встановлення відповідності підготовки фахівців реальним потребам ринку праці та визначення додаткової потреби у них на перспективу Міністерству соціальної політики України забезпечити застосування Методичних рекомендацій щодо визначення потреби у фахівцях із повною вищою освітою та Методичних рекомендацій щодо визначення обсягів та напрямів підготовки кадрів у відповідності до потреб ринку праці.

8. Пропонується:

  • відповідним центральним органам виконавчої влади зініціювати розробку:

а) кваліфікаційних характеристик професій (посад, робочих місць), найбільш перспективних та адоптивних для інвалідів;

б) методичних рекомендацій щодо атестації робочих місць інвалідів;

в) рекомендацій щодо організації робочого місця вдома;

г) рекомендацій щодо організації самозайнятості інвалідів, у тому числі підлітків-інвалідів;

  • сприяти відкриттю спеціалізованих навчально-виробничих підприємств у містах та розробити регіональні програми надомного працевлаштування інвалідів;

  • розробити проект положення щодо спрощення механізму надання матеріальної допомоги підприємствам, громадським організаціям інвалідів на створення первинної матеріальної бази;

  • забезпечити відкриття відділень профорієнтації для інвалідів, старших 16 років, при територіальних центрах.

Оперативна мета 3.2.4

Упорядкувати існуючу в країні систему пільг із заміною їх на адресну грошову допомогу

Кількісно вимірювана мета:

  1. Кількість отримувачів пільг, що перейшли на адресну грошову допомогу, до загальної кількості отримувачів пільг, %

  2. Співвідношення бюджетних коштів, призначених для надання пільг та адресної грошової допомоги, % (разів)

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

1

2

3

4

Нормативно-правове забезпечення завдання

1. Розробити законодавчо-нормативну базу стосовно внесення змін до законодавства, що регулює права громадян на пільги та компенсації.

Організаційне забезпечення завдання

1. Розробити та запровадити механізми заміни пільг на адресну грошову допомогу, взявши за основу існуючий механізм надання житлово-комунальних субсидій.

2. Проводити роботу із заміни пільг на адресну грошову допомогу за шістьома напрямами, в т.ч. щодо осіб, які мають право на пільги за службовою ознакою; постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС; при оплаті послуг у транспортній, енергетичній, житлово-комунальній сферах та з оплати послуг зв'язку.

Передбачити послідовне поширення діапазону виплати адресної грошової допомоги громадянам, які мають пільги на медичне обслуговування, послуги транспорту, зв'язку тощо.

Інфраструктурне забезпечення

1. Забезпечити комп'ютерами та необхідними програмами структурні підрозділи, які відповідають за персоніфікацію соціальних виплат на районному, регіональному та центральному рівнях.

2. Сформувати на районному, регіональному та центральному рівнях зведену базу даних відомчих електронних документів.

3. Запровадити моніторингові дослідження стану соціального захисту громадян після заміни пільг на адресну грошову допомогу.

Кадрове забезпечення

1. Підготувати кадри необхідної кваліфікації для проведення роботи у підрозділах персоніфікації соціальних виплат.

2. Організувати розгалужену систему підвищення кваліфікації та навчання фахівців, відповідальних за впровадження адресної грошової допомоги замість пільг, починаючи з Міністерства соціальної політики України та закінчуючи районними управліннями праці та соціального захисту населення.

Продовження 3.2.4

1

2

3

4

Інформаційне забезпечення

1. Провести інвентаризацію усіх існуючих пільг.

2. Налагодити облік громадян, які мають право на пільги.

3. Сформувати Єдиний реєстр отримувачів адресної грошової допомоги.

4. Визначити реальний розмір бюджетних витрат, що спрямовуються на соціальний захист шляхом надання пільг у порівнянні з витратами на адресну грошову допомогу.

5. Провести експертизу соціальної та економічної ефективності результатів відповідного експерименту з визначенням механізмів переходу до виплат адресної грошової допомоги замість пільг.

6. Розробити механізм координації та взаємодії послуг, що надаються, які підпадають під пільги (транспорт, медикаменти, житлово-комунальні, скраплене паливо тощо), стосовно забезпечення користувачів лічильниками, якісними послугами, робота банків, поштових відділень, фахівців місцевих органів влади.

Стратегічний напрям №4

Формування солідарного громадянського суспільства, у т.ч. на основі досконалої системи соціального партнерства

Пріоритетна мета 4.1

Підвищити ефективність колективних договорів як основного документа, що регулює відносини між роботодавцями та працівниками на підприємствах всіх форм власності

Пріоритетна мета 4.2

Підвищити ефективність системи соціального партнерства на всіх рівнях її функціонування

Пріоритетна мета 4.3

Формування в Україні системи соціальної відповідальності бізнесу та системи громадянського суспільства

Оперативна мета 4.1.1

Впровадити колективно-договірне регулювання соціально-трудових відносин на підприємствах всіх форм власності

Оперативна мета 4.2.1

Удосконалити нормативно-правове забезпечення соціального партнерства

Оперативна мета 4.3.1

Формування системи соціальної відповідальності бізнесу

Оперативна мета 4.1.2

Організувати контроль з боку сторін соціального партнерства за відповідністю положень колективних договорів вимогам чинного законодавства

Оперативна мета 4.2.2

Запровадити ефективний механізм формування організацій роботодавців на обласному, районному (міському) рівнях, а також формування рад соціального партнерства районного (міського) та галузевого рівнів

Оперативна мета 4.3.2

Формування системи громадянського суспільства

Оперативна мета 4.1.3

Забезпечити дотримання положень Генеральної, галузевої та регіональної угод при укладанні колективних договорів на підприємствах

Оперативна мета 4.2.3

Надати право законодавчої ініціативи органам соціального партнерства національного та галузевого рівня, а також право створювати комісії

з контролю за виконанням рішень органів соціального партнерства

Оперативна мета 4.1.4

Забезпечити моніторинг стану укладання колективних договорів на підприємствах усіх форм власності

Оперативна мета 4.2.4

Створення нормативно-законодавчих підвалин функціонування представницької системи управління підприємствами різних форм власності

Пріоритетна мета 4.1

Підвищити ефективність колективних договорів як основного документа, що регулює відносини між роботодавцями та працівниками на підприємствах всіх форм власності

Оперативна мета 4.1.1

Впровадити колективно-договірне регулювання соціально-трудових відносин на підприємствах всіх форм власності

Кількісно вимірювана мета:

  1. Питома вага підприємств, на яких укладено колективний договір, до загальної кількості підприємств, %

  2. Питома вага найманих працівників, охоплених його колдоговорами, %

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

Нормативно-правове забезпечення

1. Прийняти новий Трудовий кодекс України, а також Закон України "Про внесення змін та доповнень до ЗУ "Про соціальне партнерство".

2. В Адміністративно- та Кримінально-процесуальному кодексах України передбачити статті, що стосуються порушників умов колективних договорів і тих керівників, які не бажають укладати договір на своєму підприємстві.

Організаційне забезпечення

1. Внести зміни до Закону України "Про колективні договори і угоди" щодо створення спеціальних комісій при місцевих управліннях праці та соціального захисту населення, метою яких була б перевірка підприємств різних форм власності щодо укладання на них колективного договору, а також дотримання його умов. При цьому слід надати цим комісіям право накладати санкції на порушників.

2. Місцевим органам статистики відмовляти у щорічній реєстрації керівництву підприємств, на яких колективний договір не укладається.

3. Міністерству соціальної політики України розробити систему моніторингу виконання умов колективних договорів та тенденції розширення колективно-договірної практики в Україні, за якою необхідна інформація надходила б до органів статистики з періодичністю півріччя – рік.

4. Управлінням соціального захисту населення базового рівня відмовляти в реєстрації підприємствам, що надають колективні договори, які дублюють положення трудового законодавства без конкретизації його окремих положень (доплати, премії, компенсації тощо).

Інформаційно-методичне забезпечення

1. Міністерству соціальної політики України залучити науково-дослідні установи до розробки проекту найбільш оптимальної системи колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин на підприємствах колективної та приватної форми власності.

Продовження 4.1.1

1

2

3

4

2. Забезпечити належні умови для отримання науково-дослідними установами, які займаються дослідженнями у сфері колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин, інформації за такими напрямами:

  • отримання необхідної інформації в органах статистики;

  • сприяння з боку місцевих органів влади в отриманні необхідної інформації;

  • отримання необхідної інформації та в повному обсязі на самих підприємствах.

3. Забезпечити доступ керівників підприємств та профспілок до сучасних методичних підходів щодо практики колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин, розроблених науковими установами.

За рахунок коштів Держбюджету України та коштів місцевих органів влади забезпечити:

  • ознайомлення керівників підприємств та профспілок з відповідними статтями законодавства;

  • проведення конференцій, семінарів з питань колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин за участю представників наукових установ, фахівців та представників адміністрації підприємств.

Оперативна мета 4.1.2

Організувати контроль з боку сторін соціального партнерства за відповідністю положень колективних договорів вимогам чинного законодавства

Кількісно вимірювана мета:

  1. Питома вага колективних договорів, зареєстрованих у державних органах, які пройшли належну правову експертизу, до загальної кількості договорів, %.

  2. Кількість звернень та скарг працівників щодо порушення їх трудових прав, у динаміці за роками, одиниць.

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

Нормативно-правове забезпечення завдання

1. З метою вдосконалення контролю за виконанням колективно-договірних зобов'язань на всіх рівнях соціального партнерства розробити законодавчу базу ведення діалогу соціальними партнерами, де повинна домінувати формалізована практика. Під час розробки відповідних нормативно-правових актів забезпечити рівність прав для усіх учасників переговорів.

2. Розробити пропозиції щодо впровадження відповідних актів до системи контролю з боку сторін соціального партнерства.

3. Передбачити законодавчими актами та положеннями автономію всіх сторін соціального партнерства, які можуть обмежувати їх можливості.

Організаційне забезпечення завдання

1. Дати можливість громадськості контролювати процес спілкування між сторонами соціального діалогу.

2. Визначитися щодо відкритості та можливої регламентації цього процесу.

Оперативна мета 4.1.3

Забезпечити дотримання положень Генеральної, галузевої та регіональної угод при укладанні колективних договорів на підприємствах.

Кількісно вимірювана мета:

  1. Кількість галузевих угод, розроблених з дотриманням положень Генеральної угоди, до загальної кількості галузевих угод, %.

  2. Кількість регіональних угод, розроблених з дотриманням положень Генеральної угоди, до загальної кількості регіональних угод, %.

  3. Кількість колективних договорів, розроблених з дотриманням вимог регіональної, галузевої угод, в їх загалі, %

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

1. Здійснити аналіз практики укладання галузевих та регіональних угод, колективних договорів на підприємствах різних форм власності.

2. Розробити механізм координації та співпраці соціальних партнерів всіх рівнів стосовно приведення положень галузевих, регіональних угод та колективних договорів у відповідність з Генеральною угодою.

3. Розробити методичні матеріали щодо запровадження механізму координації та співпраці соціальних партнерів всіх рівнів стосовно приведення положень галузевих, регіональних угод та колективних договорів у відповідність з Генеральною угодою.

4. Реформувати, з визначеними правового, організаційного, функціонального, методичного забезпечення, галузевий та регіональний рівні соціального діалогу.

5. Реформувати об’єднання роботодавців та профспілок національного рівня як структурно-інституційно, так і з позицій кадрового забезпечення.

Оперативна мета 4.1.4

Забезпечити моніторинг стану укладання колективних договорів на підприємствах усіх форм власності

Кількісно вимірювана мета:

Питома вага підприємств усіх форм власності, на яких укладено колективні договори, до загальної кількості підприємств усіх форм власності за видами, %.

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

Нормативно-правове забезпечення завдання

1. Додати до Закону України "Про колективні договори і угоди" відповідні статті щодо проведення моніторингу укладання колективних договорів на підприємствах усіх форм власності:

  • юридично закріпити та визначити термін “моніторинг у соціально-трудовій сфері”;

  • визначити процеси проведення моніторингу за розробленою методикою;

  • ввести норму щодо надання інформації про моніторинг державним установам, які його проводять;

  • визначити адміністративну відповідальність за ненадання належної інформації державним установам, які проводять моніторинг.

2. Подати на розгляд КМУ пропозиції щодо вдосконалення системи надання інформації про колективні договори (угоди) органами статистики згідно з чинним законодавством з розробкою відповідних нормативних актів, які забезпечували б "прозорість" ведення моніторингу на підприємствах усіх форм власності.

3. Удосконалити систему регулювання колективних договорів у вертикальному розрізі: Генеральна, галузеві, регіональні угоди та колективні договори.

4. Здійснити заходи щодо фінансового кадрового та матеріально-технічного забезпечення розвитку Державної інспекції праці на регіональному рівні, у т.ч. із залученням ресурсів соціальних партнерів та допомоги МОП.

Організаційне забезпечення завдання

1. Створити спеціальні органи при виконавчих комітетах, які займатимуться моніторингом звітності щодо колективних договорів. Надати цим органам належну, законодавчо закріплену представницьку функцію щодо впливу на діяльність профспілок, які повинні займатися регулюванням колективних договорів.

2. Розробити спеціальний реєстр підприємств за усіма видами економічної діяльності для забезпечення проведення моніторингу колективно-договірного регулювання у сфері оплати та охорони праці.

3. Створити координаційні служби при галузевих профспілках для контролю за дотриманням роботодавцями положень щодо проведення моніторингу колективно-договірного регулювання. Надати можливість інформування через ЗМІ про стан проведення моніторингу.

Пріоритетна мета 4.2

Підвищити ефективність системи соціального партнерства на всіх рівнях її функціонування

Оперативна мета 4.2.1

Удосконалити нормативно-правове забезпечення соціального партнерства

Кількісно вимірювана мета:

Кількість нових та доповнених законодавчо-нормативних актів, одиниць

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

Нормативно-правове забезпечення

1. Сприяти прийняттю Верховною Радою України Трудового кодексу України та Закону України "Про внесення змін та доповнень до ЗУ "Про соціальне партнерство".

Доповнити цей законопроект статтею, яка безпосередньо стосується процесу прийняття рішень сторонами соціального партнерства у ході три- або двосторонніх переговорів.

2. Надати право законодавчої ініціативи органам соціального партнерства національного та галузевого рівнів. Законодавчо закріпити це у Трудовому кодексі України, ЗУ “Про соціальне партнерство”.

3. Законодавчо надати право представникам місцевих управлінь праці та соціального захисту населення:

  • відмовляти у пролонгації договорів підприємствам, на яких не додержуються вимоги, закріплені в колективному договорі;

  • самостійно накладати санкції на систематичних порушників умов колективних договорів на підприємствах, а також на власників, які не бажають укладати колективні договори на своїх підприємствах.

4. Розробити пропозиції щодо внесення до ст. 2 ЗУ “Про колективні договори і угоди”, де зазначити, що угоди на всіх рівнях укладаються на тристоронній основі.

Оперативна мета 4.2.2

Запровадити ефективний механізм формування організацій роботодавців на обласному, районному (міському) рівнях, а також формування рад соціального партнерства районного (міського) та галузевого рівнів

Кількісно вимірювана мета:

Кількість рад соціального партнерства базового рівня, одиниць

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

Організаційне забезпечення

1. Місцевим організаціям роботодавців проводити роботу щодо залучення до своїх об’єднань роботодавців, які раніше не входили до їх складу, шляхом проведення роз’яснювальної роботи щодо переваг такого членства.

2. Органам соціального партнерства національного, республіканського (АРК) та обласного рівнів, місцевим органам влади взяти на себе обов’язки щодо об’єднання організацій роботодавців, провідних профспілок регіонів у ради соціального партнерства.

3. Міністерству соціальної політики України запровадити постійно діючий моніторинг діяльності органів соціального партнерства різних рівнів, визначити ступені репрезентативності та виконання рішень цих органів.

Інформаційно-методичне забезпечення

Місцевим органам влади, організаціям взяти на себе ініціативу щодо проведення семінарів, конференцій, головним питанням яких повинно стати роз’яснення переваг організацій роботодавців та органів соціального партнерства для досягнення певних цілей у соціально-трудовій сфері України.

Кадрове забезпечення

Для підвищення кількості кваліфікованих кадрів органів соціального партнерства Міністерству освіти та науки, молоді та спорту України прийняти спеціальну освітню програму:

1. Для навчання:

  • у середніх школах, коледжах та технікумах – з основ міжособового спілкування;

  • у ВНЗах – з основ конфліктології, соціального партнерства, а також курс методів підтримки соціального миру та злагоди.

2. Для підвищення кваліфікації: при ВНЗах ввести спеціальні дисципліни чи курси з глибокого засвоєння методів соціального партнерства, регулювання трудових відносин, а також з профілактики та вирішення трудових спорів, конфліктів.

Оперативна мета 4.2.3

Надати право законодавчої ініціативи органам соціального партнерства національного та галузевого рівнів, а також право створювати комісії з контролю за виконанням рішень органів соціального партнерства

Кількісно вимірювана мета:

Кількість проектів законів, підготовлених за ініціативою органів соціального партнерства, одиниць.

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування,

тис. грн.

Нормативно-правове забезпечення

1. Внести зміни до розділу 3 “Положення про адміністративно-територіальну раду соціального партнерства” та “Положення про галузеву раду соціального партнерства” щодо надання радам соціального партнерства права видавати нормативні акти на рівні свого регіону (галузі).

2. Внести доЗУ “Про соціальне партнерство” статтю, за якою радам соціального партнерства усіх рівнів надається право створювати комісії з контролю за виконанням рішень цих рад. Надати цим комісіям право самостійно накладати санкції на порушників.

Інформаційно-методичне забезпечення

Місцевим органам влади, органам соціального партнерства за рахунок коштів місцевих бюджетів проводити конференції, семінари з питань соціально-трудових відносин та соціального партнерства з метою роз’яснення переваг соціального партнерства, обов'язковості виконання рішень органів соціального партнерства та санкцій, які можуть бути накладені на порушників умов цих рішень.

Організаційне забезпечення

1. Органам соціального партнерства створити постійно діючу систему контролю за виконанням рішень органів соціального партнерства та прийнятих ними нормативно-правових актів.

2. Органам соціального партнерства із складу свого апарату створювати комісії, головною функцією яких повинен бути контроль за виконанням рішень органів соціального партнерства та накладання санкцій на порушників.

Оперативна мета 4.2.4

Створення нормативно-законодавчих підвалин функціонування представницької системи управління підприємствами різних форм власності

Кількісно вимірювана мета:

  1. Кількість розроблених нормативно-законодавчих актів щодо удосконалення соціального партнерства, одиниць

  2. Кількість прийнятих ВР, КМУ нормативно-законодавчих актів щодо удосконалення соціального партнерства, одиниць

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

1

2

3

4

Нормативно-правове забезпечення

1. Прийняти Закон України “Про представників сільських працівників” та ратифікувати Конвенцію МОП № 141 (1975 р.) “Про організації сільських працівників та їхню роль в економічному та соціальному розвиткові” та Рекомендацію МОП № 149 (1975 р.) “Щодо організацій сільських працівників та їхньої ролі в економічному та соціальному розвиткові”, в яких враховано особливості різних верств сільських працівників та основні проблеми їх самоорганізації.

2. Прийняти Закон України “Про ради підприємств”, в якому враховувалися б особливості створення та функціонування рад підприємств різних форм власності, в т.ч. щодо питань взаємодії між радами підприємства та профспілками та іншими радами на підприємствах, що створюються на основі чинного законодавства про економічну діяльність тощо.

Організаційне забезпечення

1. Створити у діючих структурах виконавчої влади, в т.ч. державній інспекції праці, підрозділи, що займаються відстеженням фактів дискримінації представників працівників та наданням правової та правозахисної допомоги найманим працівникам та їх представникам у створенні ними представницьких органів та організацій.

2. Прийняти постанову Кабінету Міністрів України “Щодо посилення захисту представників працівників від їх дискримінації у трудових відносинах з боку роботодавця за їх представницьку діяльність на підприємствах усіх форм власності”.

Інформаційно-методичне забезпечення

1. Міністерству соціальної політики України залучити науково-дослідні установи до розробки проекту Рекомендацій щодо реалізації представницьких функцій в сфері соціально-трудових відносин найманими працівниками на підприємствах усіх форм власності.

2. Забезпечити отримання необхідної інформації науково-дослідними установами від органів статистики, підприємств та профспілок.

3. Забезпечити доступ керівників підприємств усіх форм власності до методичних підходів щодо практики надання представницьких функцій в сфері соціально-трудових відносин.

За рахунок коштів місцевих бюджетів організувати:

  • ознайомлення роботодавців та профспілок з відповідними законодавчими документами;

  • проведення семінарів, конференцій щодо представницької діяльності на підприємствах усіх форм власності із залученням фахівців, представників науково-дослідних установ, адміністрацій підприємств тощо.

Пріоритетна мета 4.3

Формування в Україні системи соціальної відповідальності бізнесу та системи громадянського суспільства

Оперативна мета 4.3.1

Формування системи соціальної відповідальності бізнесу

Кількісно вимірювана мета:

  1. Кількість підприємств, що реалізують політику соціальної відповідальності бізнесу, одиниць

  2. Кількість витрат суб’єктів господарювання на соціальні проекти, тис. грн.

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

1. Макроекономічні, політичні, законодавчо-нормативні напрями, які передбачають:

  • політичну стабільність та захист прав власників;

  • проведення урядом України соціально відповідальної політики зорієнтованої на узгоджені із соціальними партнерами рішення;

  • співпраця соціальних партнерів, спрямована на мінімізацію в антикризовий період рівня інфляції, коливань курсу національної валюти, негативних впливів на економічне піднесення;

  • забезпечення лобіювання та захист інтересів великого бізнесу на міжнародному рівні та чітке відокремлення його діяльності від середнього та малого бізнесу через антимонопольне законодавство;

  • створення адекватної законодавчої бази, що закріплюватиме та стимулюватиме соціальні зобов'язання бізнесу, благодійність, у т.ч. у кризовий період;

  • ратифікацію міжнародних конвенцій та інших документів, що стосуються захисту прав людини та довкілля;

  • розробку та реалізацію програм гідної праці;

  • включення на державному рівні екологічних та соціальних показників до щорічної фінансової корпоративної звітності;

  • залучення соціальних партнерів до обговорення та прийняття національних і міжнародних документів соціальної спрямованості;

  • підтримку та запровадження норм таких міжнародних документів, як Тристороння декларація про принципи МОП щодо транснаціональних підприємств; Керівництво Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) для багатонаціональних підприємств; Принципи корпоративного управління ОЕСР тощо;

  • державний контроль за діяльністю як національних, так і транснаціональних компаній, що діють на території України, для своєчасного виявлення та недопущення порушень соціально-економічних прав їх працівників;

Продовження 4.3.1

1

2

3

4

  • розробку механізмів участі соціальних партнерів-роботодавців та профспілок у національних і міжнародних дебатах щодо державної політики з питань розвитку соціальної сфери, у т.ч. у кризовий період ;

  • розробку механізму зменшення рівня «тіньозації» економіки з урахуванням досвіду інших країн (Болгарія, Хорватія, Румунія та інших);

  • підтримку впровадження антикризового соціального аудиту та екологічного управління шляхом надання пільг та заохочення тільки тих компаній, які застосовують відповідні схеми менеджменту;

  • створення базових умов для розвитку системи соціальної відповідальності бізнесу (СВБ), що передбачають гарантування прав власності та безпеки ведення бізнесу, створення незалежної судової системи, забезпечення прозорих законодавчих умов для соціальної діяльності, формування державних пріоритетів соціальної відповідальності;

  • вжиття оперативних заходів щодо унеможливлення отримання “тіньових” доходів та забезпечення законодавчої бази для перегляду існуючої шкали ставки податку на особисті доходи із поверненням до прогресивної шкали податків;

  • забезпечення прозорості використання коштів, спрямованих на благодійність;

  • проведення державної політики залучення іноземних інвестицій, пожвавлення ділової активності, зменшення диспропорцій між успішними та відсталими регіонами;

  • захист вітчизняного товаровиробника шляхом встановлення імпортних обмежень, захисних митних тарифів протягом перших трьох років після вступу України до СОТ, як це передбачено нормативними документами цієї організації;

  • збільшення державного фінансування та посилення підтримки науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, розробку нових технологій та забезпечення ефективної державної підтримки сфери інноваційної діяльності в Україні, що дозволить відновити попередній рівень міжнародної конкурентоспроможності вітчизняної продукції;

  • розробку та реалізацію дієздатної конкурентної політики, що має базуватися на дотриманні конкурентного законодавства, удосконаленні існуючої нормативно-правової бази, конкурентній політиці та розвитку інституційного середовища, захисті конкуренції, механізмах впровадження конкурентної політики;

 створення умов для збільшення внутрішніх і зовнішніх інвестицій у найменш ризикових у кризовий період сферах, у т.ч. у сфері новітніх інформаційних технологій, освіти та інших галузей, що визначають науково-технічний прогрес, за допомогою надання податкових та митних пільг для інвесторів

2. Економічні напрями, що передбачають:

  • створення сприятливих умов для компаній, що вирішили дотримуватися принципів СВБ;

  • стимулювання впровадження підприємствами соціальних проектів шляхом включення соціальних критеріїв до контрактів про державні закупівлі;

  • маркування продукції, що випускається компанією, на основі критеріїв Ради із присвоєння знака "Еко-лейбл" (European Union Eco-Labeling Board);

  • соціальне маркування, яке надається продукції, виробленій на підприємствах, що дисципліновано сплачують податки, дотримуються прозорості у виплаті заробітної плати, норм і положень трудового законодавства, забезпечують необхідний рівень соціального захисту працюючих;

  • надання податкових пільг та скасування оподаткування (подвійного або взагалі) коштів, що призначаються на благодійність;

  • отримання державного замовлення, надання державних кредитів та інвестицій тільки соціально відповідальним компаніям;

  • надання регіональних преференцій у вигляді землевідведення, дозволів на будівництво тощо тільки соціально відповідальним компаніям;

  • надання податкових пільг для інвенсторів, які вкладають кошти у розвиток депресивних регіонів;

  • сприяння регіональними органами державної влади у просуненні продукції лише соціально відповідальним компаніям (у країні та за її межами);

  • формування регіональними органами державної влади позитивного іміджу соціально відповідальної компанії, що слугуватиме своєрідною рекламою та сприятиме збільшенню обсягів продажу її продукції, створенню та збереженню робочих місць;

  • лобіювання регіональними органами влади інтересів тільки соціально відповідальних компаній;

  • сприяння регіональними органами влади розширенню мережі споживачів та постачальників лише для соціально відповідальних компаній;

  • законодавче закріплення в Законі України "Про заробітну плату в Україні" норми, відповідно до якої фонд оплати праці має складати не менше 55,0% від доходу (за виннятком окремих видів економічної діяльності);

  • підвищення рівня поточного фінансування та державного інвестування, а також створення умов для збільшення недержавних інвестицій у систему освіти, насамперед для кадрової підготовки за професіями та фахами, що визначатимуть науково-технічний прогрес, у т.ч. фахівців у сфері СВБ;

  • зменшення на визначений термін податкового навантаження на підприємства за рахунок зниження чи звільнення від оподаткування тієї частки прибутку, що спрямовується на технічний розвиток і переоснащення, модернізацію виробництва, створення нової, відповідної до світових стандартів, продукції;

  • встановлення на визначений термін податкових пільг чи повне звільнення від оподаткування підприємств, що виробляють високотехнологічну продукцію;

  • страхування зовнішньоекономічних ризиків, гарантування компенсацій, пільгового кредитування найбільш конкурентних позицій експортної номенклатури;

  • стимулювання роботодавців, які створюють нові високотехнологічні та продуктивні робочі місця

3. Інституційно-інформаційні механізми взаємодії у кризовий період бізнесу і ВНЗів:

  • поширення знань про основні принципи СВБ;

  • формування корпоративних університетів (освіта-наука-виробництво);

  • відкриття центрів передавання виробництву новітніх технологій;

  • створення центрів безпосереднього (у т.ч. на виробництві та в наукових установах) навчання протягом усього життя, у т.ч. стажування викладачів за практичними навичками;

  • відкриття бюро професійної орієнтації у ВНЗах та центрах зайнятості;

  • формування мережі консалтингових служб, що надають консультації з питань технологій та професійної освіти як ВНЗам, так і роботодавцям, особливо у сфері малого та середнього підприємництва;

  • утворення роботодавцями фондів для розвитку малого та середнього підприємництва за інтелектуальної підтримки ВНЗів;

  • інтеграція (злиття) мережі корпоративних зв'язків ВНЗів подібного профілю для реалізації спільних проектів;

  • створення галузевих фінансових, кадрових та рекрутингових структур із взаємодії з ВНЗами;

  • cтажування викладачів на підприємствах та залучення працівників підприємств до освітнього процесу;

  • реалізація спільних дослідницьких проектів, спільна участь в управлінні компаніями та ВНЗами;

  • участь представників ВНЗів у роботі мережі центрів із визнання (сертифікації) професійної компетентності випускників та їх прийманні на роботу;

  • проведення спільного аналізу та розробки прогнозних (планових) оцінок потреби (за обсягами та у професійно-кваліфікаційному розрізі) у підготовці фахівців, участь у формуванні регіонального та відомчого сегментів держзамовлення;

  • спільна розробка освітніх програм, проектів професійно-освітніх стандартів для вищої освіти та безперервного навчання;

  • підготовка достатньої чисельності кваліфікованих фахівців із впровадження систем менеджменту за стандартами ISO з якості продукції, охорони навколишнього середовища, охорони здоров'я, безпеки праці та трудових стандартів;

  • запровадження до навчальних програм бізнес-шкіл, економічних факультетів університетів та інших навчальних закладів теорії та практики СВБ;

  • підготовка навчальних програм, фахівців, менеджерів та експертів із систем корпоративної соціальної відповідальності та збалансованого розвитку

4. Кадрово-фінансові, інформаційні та функціональні напрями діяльності системи соціальної відповідальності бізнесу в кризових умовах:

  • широке висвітлення у ЗМІ досвіду вітчизняних фірм, компаній та підприємств щодо їх участі у благодійних акціях, які заслуговують на суспільну підтримку;

  • залучення бізнес-структур до спільної участі в розробці та реалізації програм соціального розвитку регіонів;

  • посилення зв'язків компаній з такими організаціями громадянського суспільства, як захисники довкілля, правозахисники та захисники прав споживачів, молодіжні, профспілкові, жіночі, ветеранські організації тощо;

  • організація системи постійного діалогу СВБ, який представляє об`єднання роботодавців та влади на всіх рівнях та у всіх регіонах України;

  • забезпечення створення та ведення Національного реєстру добропорядних підприємств;

  • впровадження у компаніях стандарту SA 8000, стандартів серій ISO 9000, ISO 14000 та OHSAS 18000;

  • підготовка та щорічна публікація соціальних звітів компаній;

  • підготовка та розповсюдження спеціальної літератури, проведення семінарів із питань соціальної відповідальності;

  • сприяння приєднанню України до Глобального договору ООН, прийняття Кодексу честі добропорядного виробника України;

  • удосконалення мотиваційного механізму підвищення рівня СВБ;

  • створення сприятливого середовища для встановлення партнерських відносин з іншими компаніями, громадськими та іншими організаціями, профспілками, державними структурами для вироблення спільних підходів до соціальної корпоративної відповідальності;

  • залучення громадських організацій, у т.ч. профспілок до перевірок соціальних звітів компаній для оцінки достовірності наданої ними інформації;

  • створення у компаніях недержавних пенсійних фондів як інструментарію заохочення та соціального захисту своїх працівників;

  • створення системи заохочення та репутаційної відзнаки тих бізнесменів, які просунулися у конкретних напрямах соціальної відповідальності (на зразок сучасної інтерпретації "Дошки пошани"), встановлення рейтингу спонсорів, меценатів, благодійників тощо

Оперативна мета 4.3.2

Формування системи громадянського суспільства

Кількісно вимірювана мета:

  1. Кількість недержавних громадських, у т.ч. правозахисних організацій, тис. одиниць

  2. Кількість заходів, у яких брали участь недержавні громадські організації, тис. одиниць

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

1.Утворення спільної експертної групи за участю представників інститутів громадянського суспільства та державної влади для аналізу їх ролі у сфері культури, освіти, екології, охорони здоров¢я, інформації, соціального забезпечення, житлової політики, місцевого самоуправління тощо

2.Створення у ВРУ спеціалізованих комітетів, які перейматимуться питаннями громадянського суспільства. Така практика існує в окремих країнах з розвинутою економікою та сприяє не тільки законодавчому забезпеченню функціонування громадянського суспільства, але й встановленню тісного взаємозв¢язку між громадянським сектором та представницькою гілкою влади

3 Формування галузевої постійнодіючої системи співробітництва у вигляді консультативно-дорадчих органів, комісій, координаційних рад, робочих груп для розробки проектів законів, формування державних, галузевих, територіальних програм

4.Розробка механізмів громадського контролю за діяльністю органів державної влади та рішень, які вони приймають, що пов¢язано з дотриманням прав та інтересів громадян, відкритістю та прозорістю бюджетів та бюджетного процесу

5.Запровадження моделі звітування владних структур перед громадськістю у публічній формі

6.Створення нової форми співробітництва громадськості та влади - Національного наукового форуму, в т.ч. для залучення науковців до вирішення соціальних проблем країни

7.Активне впровадження в країні механізмів досудового розв`язання конфліктів, практики досудового врегулювання суперечок через переговори, третейські мирові суди тощо

8.Розвиток регіональних правозахисних структур. Підтримка ініціатив з розвитку громадянських структур на регіональному рівні, які займаються захистом прав окремих соціальних груп

9.Лібералізація правової системи. Залучення недержавних правозахисних організацій (далі –НПО) до розробки проектів, спрямованих на гуманізацію системи виконання покарань, стимулювання розвитку у країні інституту громадянського захисника, проведення консультацій та семінарів для знайомлення громадян із найбільш актуальними правозахисними питаннями

Продовження 4.3.2

1

2

3

4

10.Системне впровадження соціальноорієнтованих проектів для забезпечення прав соціально уразливих прошарків населення. Залучення вітчизняних НПО до розробки проектів, спрямованих на захист прав інвалідів у сфері доступу до освітянських послуг та участі у громадсько-політичному житті суспільства та гендерних питань

11.Підвищення ролі НПО у виконанні програм соціальної допомоги. У межах розвитку інститутів громадянського суспільства – передавання частки функцій держави у вирішенні соціальних питань цим інститутам, що дозволить скоротити витрати на місцевому рівні та підвищити ефективність політики у соціальній сфері

12.Створення оптимальних умов для розвитку НПО, що можуть вирішувати місцеві проблеми

13.Формування постійно діючого Громадського форуму з метою скріплення та поширення співробітництва між державою та інститутами громадянського суспільства

14.Запровадження такого інструменту, як ярмарки соціальних проектів (як місцевого, так і державного рівня) з метою розробки та використання нових інструментів, механізмів під час вирішення соціальних проблем

15.Створення нових форм підвищення активності громадян, як засобу їх самозабезпечення та самореалізації

9.16.Формування та відпрацювання нових форм взаємодії державних та громадських інститутів

17.Удосконалення системи співробітництва інститутів громадянського суспільства та місцевої влади

18.Налагодження інформаційно-аналітичної роботи з оцінки діяльності інститутів громадянського суспільства. Створення бази даних суб¢єктів громадянського суспільства, а також апробація та виявлення найбільш перспективних форм та сприятливих умов для їх взаємодії, розробка рекомендацій для органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо формування механізмів ефективної міжсекторної взаємодії у країні

19.Формування державного соціального замовлення на основі вивчення громадських вимог за участю інститутів громадянського суспільства. Конкурси мають бути гласними, відкритими, а результати проектів оцінюватися шляхом професійного моніторингу

20. Запровадження в Україні досвіду інших країн з утворення координаційних центрів для підготовки та реалізації національних програм дій у різних соціальнозначущих сферах

Стратегічний напрям №5

Підвищити організаційний рівень праці на вітчизняних виробничих підприємствах

Пріоритетна

мета 5.1

Удосконалити систему нормування праці всіх категорій працівників виробничих підприємств

Пріоритетна

мета 5.2

Забезпечити умови для зростання рівня продуктивності праці працівників та продуктивності виробництва на підприємствах

Пріоритетна

мета 5.3

Поліпшити умови праці на підприємствах та підвищити рівень охорони праці працівників

Оперативна мета 5.1.1

Створити ефективну систему нормування праці на підприємствах виробничої сфери

Оперативна мета 5.2.1

Підвищити ефективність системи матеріальної та моральної мотивації праці

Оперативна мета 5.3.1

Організувати атестацію робочих місць за умовами праці з метою встановлення масштабів зайнятості у шкідливих та важких умовах праці, надання тих чи інших пільг та компенсацій

Оперативна мета 5.1.2

Розробити систему організаційно-технічних, нормативно-правових заходів, спрямованих на удосконалення діючих та впровадження прогресивних норм праці на підприємствах

Оперативна мета 5.2.2

Забезпечити умови для зростання рівня продуктивності праці працівників шляхом навчання та підвищення їхньої кваліфікації

Оперативна мета 5.3.2

Розробити системи правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та медико-профілактичних заходів, спрямованих на збереження життя, здоров'я та працездатності працівників

Оперативна мета 5.1.3

Створити систему підтримки відповідного рівня напруженості норм на основі аналізу їх виконання за видами робіт та професіями працівників на підприємствах

Оперативна мета 5.2.3

Організувати відповідну роботу з персоналом щодо посадового просування та планування кар'єри працівників

Оперативна мета 5.3.3

Підвищити рівень захисту від професійних ризиків шляхом забезпечення цілковитого технічного контролю у створенні безпечних та нешкідливих умов праці

Оперативна мета 5.1.4

Підвищити кваліфікацію і практичний досвід в галузі нормування праці для працівників та службовців

Оперативна мета 5.2.4

Створити відповідну культуру праці працівників на основі забезпечення їх раціональними техніко-організаційними і соціально-економічними умовами праці та стійкої працездатності

Оперативна мета 5.3.4

Забезпечити координацію діяльності органів державної влади, сторін соціального партнерства з питань охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці на підприємствах

Оперативна мета 5.1.5

Удосконалити сферу класифікації професій

Оперативна мета 5.2.5

Створити відповідний соціально-психологічний клімат у трудових колективах, поліпшити відносини між членами колективу

Оперативна мета 5.3.5

Підвищити рівень здоров'я зайнятого населення

Пріоритетна мета 5.1

Удосконалити систему нормування праці всіх категорій працівників виробничих підприємств


Оперативна мета 5.1.1

Створити ефективну систему нормування праці на підприємствах виробничої сфери

Кількісно вимірювана мета:

Кількість та питома вага підприємств, які:

    • мають служби з організації та оплати праці;

    • мають відповідну нормативну базу;

    • порушують вимоги законодавства щодо встановлення та перегляду норм праці, одиниць, %


Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

1

2

3

4

Нормативно-правове забезпечення завдання

1. З метою підвищення рівня адаптації працівників до запровадження нових норм праці, які знижуються, внести зміни до статті 86 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) (останній абзац) стосовно зміни терміну до запровадження нових норм праці – замість терміну “один місяць до запровадження” викласти в редакції: “два місяця до запровадження”; передбачити відповідні зміни у проекті Трудового кодексу України.

2. Доповнити зміст статті 89 КЗпП України: “....під час їх апробації на підприємствах відповідної галузі”; передбачити відповідні зміни у проекті Трудового кодексу України.

3. Доповнити статтю 93 КЗпП України:

    • “термін розв’язання розбіжностей, які виникли при встановленні норм виробітку (норм часу), норм обслуговування не більш одного місяця. У разі незадовільного вирішення питання щодо порушення прав працівника він має право звернутися до судових органів”;

    • передбачити відповідні зміни у проекті Трудового кодексу України.

4. У законодавчому порядку визначити обов’язковість застосування підприємствами статистичної звітності з питань нормування праці.

5. Зафіксувати у проекті Трудового кодексу України обов’язковість роботодавця щодо ознайомлення працівника з нормами під час його прийняття на роботу; передбачити це положення у колективних договорах підприємств.

Організаційне забезпечення завдання

1. Провести моніторинг стану нормування на підприємствах (за галузевою ознакою), створити базу даних та реєстр тих підприємств, на яких застосовуються “застарілі” та занижені норми виробітку.


2. Провести ділові зустрічі, семінари та конференції для керівників підприємств із залученням представників профспілкових об’єднань та наукових установ, які займаються питаннями організації та оплати праці, з метою передбачення у колективних договорах відповідних положень щодо поліпшення нормування праці.

Продовження 5.1.1

1

2

3

4

3. З метою посилення підтримкі підприємств щодо створення сучасної нормативної бази розглянути питання про створення національного банку даних нормативно-методичних матеріалів з праці. Визначити джерела фінансування, керівний орган та наукові установи щодо забезпечення функціонування цього підрозділу в системі управління та господарювання.

4. За участю представників підприємств, профспілок, наукових установ розробити довготермінову програму з реалізацією державної політики у сфері нормування праці з одночасним поширенням норм праці на всі професійні та кваліфікаційні групи працівників; при розробці програми чітко визначити функції державних органів (міністерств та відомств), профспілкових об’єднань (за галузевою підпорядкованістю) роботодавців та найманих працівників.

5. Відновити діяльність служб з організації праці та заробітної плати на перспективних підприємствах.

6. Запропонувати керівникам виробничих підприємств сучасні наукові розробки із накопичення нормативної бази витрат праці на підставі створених автоматизованих банків даних (АСУ підприємства).

Інформаційно-методичне забезпечення завдання

    1. Удосконалити роботу галузевих організацій, які відповідальні за розроблення нормативно-методичних матеріалів з праці, у напрямах:

    • розповсюдження розроблених матеріалів;

    • виділення коштів для друкування та тиражування цих матеріалів;

    • забезпечення матеріалами підприємств та наукових установ, які займаються питаннями організації та оплати праці.

2. Розглянути питання щодо доцільності створення та фінансування спеціалізованих центрів у регіонах України, головним завданням яких стане надання підприємствам необхідної методичної та консультаційної допомоги з питань організації, нормування та оплати праці і визначити джерела та обсяги фінансування центрів.

3. Активізувати роботу з розроблення методів дослідження і комплексного проектування трудових процесів та оптимальних витрат робочого часу для подальшого їх використання при проектуванні та реконструкції підприємств і трудових процесів; визначити коло установ, організацій та підприємств із визначенням їх функціональних обов’язків та джерел фінансування для проведення досліджень і розробки відповідних процесів.

4. Розробити сучасні методичні підходи щодо вдосконалення системи обліку праці та заробітної плати за допомогою створення на підприємстві автоматизованої бази даних. Вивчити та розповсюдити сучасний досвід підприємств (в першу чергу Німеччини) з питань створення комп’ютеризованих систем планування обміну та контролю витрат робочого часу та організації заробітної плати.

Оперативна мета 5.1.2

Розробити систему організаційно-технічних, нормативно-правових заходів, спрямованих на удосконалення діючих та впровадження прогресивних норм праці на підприємствах

Кількісно вимірювана мета:

1. Кількість та питома вага підприємств, які порушують вимоги трудового законодавства з питань нормування праці:

у т.ч.

  • за видами економічної діяльності, одиниць, %

  1. Питома вага підприємств, які встановлюють технічно-обґрунтовані норми з використанням психофізіологічних критеріїв, %;

у т.ч.:

  • за видами економічної діяльності, %

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

1

2

3

4

Нормативно-правове забезпечення завдання

1. Доповнити статтю 88 КЗпП України таким змістом: - “Якщо вимоги п. 5 цієї статті не виконуються, норми виробітку (норми часу) і норми обслуговування не можуть бути переглянуті у бік зниження”; передбачити відповідні зміни у проекті Трудового кодексу України.

2. Розробити відповідні нормативні акти щодо обов’язковості застосування збільшуючих коефіцієнтів до діючих норм на підприємстві у разі порушення вимог статті 88 (п.5) КЗпП України; передбачити відповідні доповнення у проекті Трудового кодексу України.

3. Розробити та внести зміни до Адміністративного кодексу України щодо підвищення відповідальності керівників та профспілкових об’єднань за порушення статей глави VI (“Нормування праці”) КЗпП України та відповідних положень Трудового кодексу України після його прийняття Верховною Радою України.

Організаційне забезпечення завдання

1. Забезпечити виконання вимог трудового законодавства України щодо створення належних умов (ст.. 88 КЗпП України) при зниженні трудомісткості продукції на підставі впровадження у практичну діяльність підприємств планових завдань з наукової організації праці, головним змістом яких буде:

  • розроблення і забезпечення виконання певних заходів щодо обов’язкового використання технічно обґрунтованих норм як міри праці та міри винагороди за працю;

  • ліквідація “вузьких міст” на підставі планування та організації виробництва;

  • встановлення критеріїв раціоналізації виробничих процесів;

  • оцінка ефективності та економічне обґрунтування використовуваних моделей організації виробництва;

  • шляхи створення виробничого циклу та виконання робіт на окремих виробничих ланках без необґрунтованого підвищення інтенсивності праці працівників тощо.

Продовження 5.1.2

1

2

3

4

2. Вдосконалити контроль за діяльністю підприємств щодо застосування практики “зниження трудомісткості”; створити експертні групи із залученням представників профспілкових об’єднань, фахівців наукових установ системи Мінпраці України, службовців управлінь праці та соціального захисту населення щодо розгляду скарг працівників про факти необґрунтованого зниження норм праці (“трудомісткості”) найманих працівників.

Інформаційно-методичне забезпечення завдання

1. Впровадити у практичну діяльність підприємств методичні підходи щодо використання при нормуванні трудових процесів показників, які характеризують всебічну оптимізацію норм з точки зору змістовності, інтенсивності, умов праці; визначити джерела фінансування, коло наукових установ, терміни для вивчення досвіду з питань застосування психофізіологічних критеріїв під час встановлення технічно обґрунтованих норм на підприємствах.

2. Розробити методичні підходи щодо встановлення технічно обґрунтованих норм праці у залежності від рівня використаної техніки та технологій; доробити існуючі нормативні довідники для нормування окремих видів робіт положеннями щодо застосування “пом’якшуючих” коефіцієнтів, які дозволяють враховувати термін експлуатації обладнання та його якісні характеристики (точність, продуктивність та інші технічні характеристики).

3. З метою підвищення продуктивності праці шляхом сталої працездатності та зменшення втомлюваності працівників запровадити на підприємствах з конвеєрним типом виробництва розрахунки технічно обґрунтованих норм з урахуванням психофізіологічних критеріїв:

  • провести на підприємствах, де використовується конвеєрний тип виробництва, роботи з нервово-емоційним стомленням, компонентом монотопії тощо дослідження рівня працездатності протягом робочої зміни;

  • на визначених робочих місцях з компонентом нервово-емоційного перевантаження, монотонії визначити важкість праці за балами;

  • з урахуванням показників важкості праці встановити фізіологічно обґрунтовані поопераційні нормативи часу, а також фізіологічно обґрунтований термін на відпочинок;

  • організувати навчання фахівців з нормування на підприємствах, де є необхідність впровадження психофізіологічного обґрунтованого нормування праці, відповідним методикам;

  • розробити необхідне методичне забезпечення проведення психофізіологічно обґрунтованого нормування праці на підприємствах.

Оперативна мета 5.1.3

Створити систему підтримки відповідного рівня напруженості норм на основі аналізу їх виконання за видами робіт і професіями працівників на підприємствах

Кількісно вимірювана мета:

  1. Питома вага робочих місць, охоплених процесом нормування на підприємстві, %.

  2. Кількість та питома вага підприємств, на яких нормуються всі наявні професії працівників, у т.ч.:

за видами економічної діяльності, одиниць, %

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

Нормативно-правове забезпечення завдання

1. З метою усунення необґрунтовано заниженого рівня тимчасових норм в статті 87 КЗпП України передбачити мінімальний термін, на який встановлюються “тимчасові норми”; передбачити відповідні зміни у проекті Трудового кодексу України.

Організаційне забезпечення завдання

1. Розповсюдити на підприємствах всіх видів промислової діяльності та зобов’язати керівників і відповідні служби підприємств використовувати типові форми, які містять опис усіх видів виконуваних робіт і відповідні витрати часу на їх виконання.

2. Підвищити рівень технічного обґрунтування норм на підставі комплексного обґрунтування величини витрат праці у залежності від рівня техніки та технології за допомогою використання аналітичного, аналітично-розрахункового, аналітично-, дослідно-статистичного та порівняльного методів встановлення норм праці.

3. Забезпечити впровадження у практичну діяльність підприємств систем вдосконалення організаційної бази нормування праці на підставі:

  • оптимізації характеристики праці працівників всіх кваліфікаційних груп за допомогою застосування показників, які визначають інтенсивність їхньої праці;

  • вдосконалення розрахунку витрат часу працівниками всіх кваліфікаційних груп на підставі економічних методів оцінки інтенсивності праці із визначенням окремих показників (“коефіцієнти зайнятості”, “показники витрат праці на одиницю робочого часу”, “показники обліку темпу роботи”, “показники розрахунку швидкості трудових рухів та дій”, “показники розрахунку обсягів виконання механічної роботи”, “показники визначення рівня витрат життєвої сили та енергії” тощо).

Продовження 5.1.3

1

2

3

4

Інформаційно-методичне забезпечення завдання

1. Вдосконалити систему забезпечення підприємств сучасними нормативними та методичними матеріалами щодо застосування окремих методів встановлення та змін норм праці; зокрема “аналітичного” - на підставі використання мікроелементного нормування за допомогою систем нормативів “БСМ”, “ЧСМ”, “МТМ” (США); “УОРК фактор”, “МОДАПТС”, “МОСТ” (Англія, Німеччина).

Визначити коло наукових установ із вивчення перелічених систем та забезпечити джерела фінансування для апробації, друкування та розповсюдження на вітчизняних підприємствах методичних матеріалів з цих питань.

2. Впровадити на вітчизняних виробничих підприємствах досвід підприємств інших країн (зокрема – “ВАЗа”, Росія) щодо застосування якісних показників при визначенні заробітної плати окремого працівника (незалежно від кваліфікаційної групи) на підставі оцінки інтенсивності його праці; розробити відповідні методичні підходи (рекомендації, практичні довідники, положення тощо) та розповсюдити їх на вітчизняних виробничих підприємствах.

Визначити коло наукових установ для розробки та апробації перелічених заходів із визначенням термінів виконання, обсягів та джерел фінансування.

Оперативна мета 5.1.4

Підвищити кваліфікацію та практичний досвід у галузі нормування праці для робітників та службовців

Кількісно вимірювана мета:

Чисельність фахівців підприємств, які підвищили свій кваліфікаційний рівень з питань організації нормування та оплати праці (в т.ч. за видами промислової діяльності), у т.ч.:

  • у вищих навчальних закладах;

  • на курсах підвищення кваліфікації, діючих на підприємстві;

  • у провідних центрах за кордоном, осіб

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

1

2

3

4

Нормативно-правове забезпечення завдання

1. Розробити нормативні акти та внести зміни до законодавства про оподаткування фізичних осіб щодо пільгового оподаткування (відшкодування) доходів освітньо-наукових закладів (установ), які надають платні послуги підприємствам з питань:

  • надання консультаційних послуг підприємствам щодо вдосконалення системи організації, нормування та оплати праці;

  • організації курсів підвищення кваліфікації фахівців підприємств у галузі організації, нормування та оплати праці;

  • розробки та апробації на підприємствах інноваційних технологій із вдосконалення системи організації, нормування та оплати праці.

2. Внести зміни до чинного законодавства України щодо підвищення відповідальності керівників підприємств за порушення вимог трудового законодавства стосовно надання пільг працівникам, які поєднують роботу з навчанням (глава XIV чинного КЗпП України та відповідного змісту в проекті Трудового кодексу України); особливо стосовно вимог чинного КЗпП України за статтями 204, 207, 208, 212, 214-220 та відповідного змісту статей проекту Трудового кодексу України.

Організаційне забезпечення завдання

1. Відновити функціонування на підприємствах курсів підвищення кваліфікації для фахівців відділів організації, нормування та оплати праці із залученням представників Мінсоцполітики та МОНмолодьспорту України; визначити джерела фінансування на оплату праці представників відповідних установ.

2. З метою оперативного інформування підприємств щодо чинних та розроблення нових норм праці при місцевих органах виконавчої влади визначити коло відповідальних осіб, функціональними обов’язками яких буде своєчасне забезпечення підприємств міжгалузевими та галузевими нормами праці.

Продовження 5.1.4

1

2

3

4

3. Запровадити у практичну діяльність фахівців з організації та нормування праці вивчення та застосування сучасного досвіду індустріально розвинутих країн щодо розробки заходів щодо вдосконалення організації праці на підставі методів “критичного аналізу організації виробничих та трудових процесів”.

4. Ознайомити фахівців з організації, нормування та оплати праці із сучасними системами управління організацією праці на підприємствах індустріально розвинутих країн за напрямами:

  • досвід роботи наукової установи “American Institute of Industrial Engineering” (США);

  • досвід товариства “REFA” (Німеччина);

  • досвід окремих підприємств: “Ремінгтон Ренд К0” (США), “Юнівелер К0” (США), “Атлантік ріфайтінг К0” (США), ВО “АвтоВАЗ” (Росія), “ВШО ім. Крупської” (Білорусь), ВШО “Балтія” (Естонія), ВШО “Латвія” (Латвія).

5. Забезпечити стажування та навчання фахівців підприємств з організації, нормування та оплати праці у провідних світових наукових центрах, які здійснюють свою діяльність на ринку створення інноваційної продукції з питань підвищення рівня ефективності системи нормування, організації та оплати праці.

6. Провести позапланову атестацію фахівців та керівників з організації, нормування та оплати праці всіх структурних підрозділів підприємств щодо визначення відповідності рівня їхньої кваліфікації до вимог Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників із залученням незалежних експертів наукових установ системи Мінсоцполітики та МОНмолодьспорту України; на підставі атестації вдосконалити кількісний та якісний склад підрозділів, що займаються питаннями організації, нормування та оплати праці, за допомогою сучасного досвіду індустріально розвинутих країн за напрямами:

  • обґрунтованого нормування чисельності інженерів-нормувальників за допомогою застосування номограм (досвід Англії);

  • визначення обґрунтованої чисельності фахівців з організації, нормування та оплати праці безпосередньо у виробничих підрозділах;

  • визначення фахівців, які здатні виконувати свої службові обов’язки на підставі створення системи “АРМ” (автоматизація робочого місця).

На підвалинах проведеної атестації встановити відповідний рівень оплати праці висококваліфікованих працівників та розповсюдити досвід їхньої роботи серед інших працівників.

7. Сформувати аналітичну групу із залученням представників наукових установ Мінсоцполітики України, керівників та фахівців підприємств, об'єднань роботодавців тощо для проведення аналізу забезпеченості підприємств сучасними нормативними матеріалами з організації, нормування та оплати праці; на підставі аналізу створити реєстр підприємств, які потребують оновлення нормативної бази та забезпечити її оновлення.

Інформаційно-методичне забезпечення завдання

1. Визначити джерела фінансування для розробки, тиражування та розповсюдження на підприємствах сучасної літератури з питань організації, нормування та оплати праці (методичні рекомендації, навчальні посібники, практичні посібники тощо).

2. Вивчити сучасний досвід розвинутих країн щодо застосування у практичній діяльності підприємств “методів критичного аналізу” організації виробничих та трудових процесів (зокрема США та Німеччини) та розробити відповідні методичні підходи щодо застосування при організації та нормуванні виробництва:

  • картосхем для розміщення обладнання та планування виробничого процесу;

  • проектування організації виробництва та праці на підставі усунення визначених у процесі аналізу недоліків;

  • розробки просторових схем робочих місць за допомогою економіко-математичних методів.

3. З метою своєчасного забезпечення виробничих підприємств сучасними інноваційними розробками з питань організації, нормування та оплати праці створити при установах, які займаються дослідженням цих проблем, консультаційні центри з надання платних послуг у відповідних напрямах.

Оперативна мета 5.1.5

Удосконалити сферу класифікації професій

Кількісно вимірювана мета:

  1. Кількість підприємств (у т.ч. за видами економічної діяльності), які порушують вимоги класифікації професій, одиниць.

  2. Питома вага підприємств, які в повному обсязі атестували робочі місця, %,

у т.ч.: за видами економічної діяльності, %.

3. Відповідність вітчизняної класифікації міжнародному та євросоюзівському аналогам, %

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

Нормативно-правове забезпечення завдання

1. У законодавчому порядку закріпити положення щодо обов’язкового застосування на всіх підприємствах під час укладання колдоговорів кваліфікаційних довідників та Класифікатора професій (далі – КП) при визначенні професії окремого працівника та встановлені його тарифного розряду (посадового окладу), в першу чергу для професій з важкими, шкідливими та небезпечними умовами праці.

Організаційне забезпечення завдання

1. Провести комплексне обстеження діючих підприємств (особливо малих і середніх з приватною формою власності) з метою визначення рівня відповідності робочих місць працівників професійному призначенню згідно з вимогами кваліфікаційних довідників та КП; належному рівню “кодування” робочих місць; належному рівню оцінки працівників (робочих місць) щодо визначення важких, шкідливих і небезпечних умов праці.

2. Створити реєстр підприємств, на яких розповсюджуються умови класифікації професій за визначеними критеріями (див. п. 1), та вжити відповідних заходів щодо усунення цих порушень.

3. Удосконалити роботу з розробки кваліфікаційних характеристик (за галузевою ознакою).

4. Створити координуючий орган, головною метою діяльності якого стане реалізація заходів щодо поступового приведення кваліфікаційних та освітньо-кваліфікаційних характеристик працівників усіх професійних груп у відповідність до євросоюзівських аналогів.

Інформаційно-методичне забезпечення завдання

1. Визначити джерела фінансування та забезпечити проведення семінарів, конференцій, ярмарок-виставок щодо обміну досвідом та розповсюдження методично-наукової літератури з питань класифікації професії.

2. Підвищити рівень застосування досвіду індустріально розвинених країн світу при розробці кваліфікаційних та освітньо-кваліфікаційних характеристик працівників усіх професійних груп.

4. Скоригувати Положення про ведення Державного класифікатора у відповідність до змін у міжнародній
(ISCO-08) класифікації занять.

Продовження 5.1.5

1

2

3

4

5. Змінити структуру підрозділів КП (з урахуванням вимог міжнародних стандартів) у відповідності до вимог вітчизняного ринку праці, статистики праці та Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД).

6. Запровадити персоніфіковане кодування назв робіт (професій) для більшої зручності їх застосування.

7. Укрупнити професійні назви робіт в окремі професії та виділити їх у загальному масиві КП.

8. Узгодити проект другого видання КП з Користувачами.

9. Урахувати зміни, що відбуваються в країні у зв'язку з адміністративною, військовою, аграрною, освітянською тощо реформами.

101. Розробити Концепцію формування в Україні системи класифікації професійно-освітньої діяльності у відповідності до змін на вітчизняному, зарубіжних та міжнародному ринках праці.

Пріоритетна мета 5.2

Забезпечити умови для зростання рівня продуктивності праці працівників та продуктивності виробництва на підприємствах

Оперативна мета 5.2.1

Підвищити ефективність системи матеріальної та моральної мотивації праці

Кількісно вимірювана мета:

  1. Кількість та питома вага підприємств, які застосовують показники “продуктивність праці” та “продуктивність виробництва” під час розподілення ФОП за окремими підрозділами підприємства, од., %, у т.ч. за видами економічної діяльності.

  2. Кількість та питома вага підприємств, які мають відповідні положення в колективних договорах щодо порядку формування та розподілення ФОП, стосовно матеріального заохочення окремих професійних груп, од., %.


Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

Нормативно-правове забезпечення завдання

1. Подати на розгляд до КМУ пропозиції щодо доцільності запровадження до фінансової звітності підприємств обов’язкового аналізу таких показників, як “ефективність виробництва”, “продуктивність праці” та “продуктивність виробництва”; в законодавчому порядку забезпечити застосування цих показників при регулюванні ФОП підприємств та розподіленні коштів, які використовуються для оплати праці найманих працівників.

Організаційне забезпечення завдання

1. З метою запобігання фактам “штучного” заниження рівня оплати праці працівників запровадити у формах звітності підприємств аналіз статистичних показників ефективності виробництва, продуктивності праці та продуктивності виробництва.

2. Створити експертну групу із залученням представників галузевих міністерств (відомств), підприємств, які входять до їх складу, представників установ, що займаються питаннями нормування та оплати праці з метою:

  • вивчення стану ефективності застосування мотиваційних систем, які сприяють підвищенню продуктивності праці та виробництва (за галузевою ознакою);

  • створення реєстру підприємств, які потребують кардинальних змін стосовно розвитку мотивації працівників щодо підвищення продуктивності праці та виробництва (за галузевою ознакою);

  • проведення моніторингу на підприємствах виробничої сфери (за галузевою ознакою) з питань організації, нормування та оплати праці.

3. Забезпечити для представників установ, які займаються прикладними розробками з питань вдосконалення системи матеріального стимулювання працівників до високопродуктивної праці, можливість отримання якісної та у повному обсязі інформації, що стосується питань господарської та фінансової діяльності підприємств.

Продовження 5.2.1

1

2

3

4

4. Рекомендувати керівникам підприємств та профспілковим об’єднанням розробку положень до колективних договорів щодо матеріального заохочення працівників у підвищенні продуктивності праці та виробництва.

5. Розробити та запровадити у практичній діяльності підприємств сучасні методичні підходи щодо посилення зв’язку між заробітною платою та результативністю праці працівників.

Інформаційно-методичне забезпечення завдання

1. Розробити методичні матеріали щодо доцільності використання при формуванні та розподіленні ФОП на підприємствах показників “ефективність виробництва”, “продуктивність праці” та “продуктивність виробництва” та підвищення рівня оплати праці працівників на підставі визначення цих показників.

2. Підготувати матеріали щодо забезпечення індивідуалізації в організації заробітної плати, посилення її залежності від рівня ефективності праці, професіоналізму, кваліфікації, складності, умов праці та відповідальності працівника за результати праці.

3. Розробити сучасні методичні матеріали щодо підвищення рівня заробітної сплати на підставі визначення її розмірів шляхом оцінки особистого внеску та ділових якостей працівника.

4. Забезпечити друкування та розповсюдження на підприємствах сучасних методичних рекомендацій щодо матеріального стимулювання працівників підприємств до підвищення рівня продуктивності праці і виробництва.

5. Вивчити досвід індустріально розвинутих країн та розробити відповідні матеріали щодо розвитку методологічної бази нормування праці із застосуванням почасових систем оплати праці – як чинника матеріальної зацікавленості працівника у підвищенні продуктивності праці; розробити методичні рекомендації з цих питань та провести їх апробацію на підприємствах.

Оперативна мета 5.2.2

Забезпечити умови для зростання рівня продуктивності праці працівників шляхом навчання та підвищення їхньої кваліфікації

Кількісно вимірювана мета:

  1. Співвідношення між рівнем зростання (зменшення) продуктивності праці та заробітною платою в окремих кваліфікаційних групах працівників, %, разів; у т.ч. за видами економічної діяльності.

  2. Питома вага працівників, що підвищили продуктивність праці, в загальній чисельності працівників, які підвищили свою кваліфікацію, %; у т.ч. за видами економічної діяльності.

Завдання

Термін виконання

Відповідальні за виконання

Орієнтовні обсяги та джерела фінансування, тис. грн.

1

2

3

4

Нормативно-правове забезпечення завдання

1. Передбачити у колективних договорах підприємств положення щодо “адресного” встановлення норм праці конкретному працівнику та додаткового матеріального заохочення за їх виконання (за погодженням із роботодавцем у межах трудового договору).

2. Внести зміни до законодавства України щодо питань оподаткування підприємств:

  • підготувати нормативні та законодавчі акти, які дають змогу підприємствам виключати із частки доходу кошти, які використовуються для організації підвищення кваліфікації працівників на підприємстві, підвищення рівня освіти працівників у вищих навчальних закладах без обмежень тощо;

  • підготувати нормативні акти, що забезпечують відшкодування коштів підприємству, які були використані для реєстрації та атестації нових робочих місць.

Організаційне забезпечення завдання

1. Запропонувати керівникам виробничих підприємств вдосконалити систему менеджменту персоналу на підставі створення у відділах організації та оплати праці “лабораторій з організації праці”, головними функціональними обов’язками яких стане:

  • проектування нових методів праці зі складанням їх повного опису; встановлення технічно обґрунтованих норм праці на кожному робочому місці;

  • навчання працівників сучасним методам праці на робочих місцях.

2. Відновити систему підготовки та підвищення кваліфікації кадрів на підставі гарантованих замовлень з боку підприємств щодо працевлаштування працівників, підготовлених у ВНЗах та професійно-технічних закладах.

Продовження 5.2.2

1