Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
10 ноября в столичном «Президент-Отеле» завершил свою работу XXI конгресс организаций связи и информационных технологий «Качество услуг связи и ИКТ –...полностью>>
'Автореферат диссертации'
Работа выполнена в ГОУ ВПО «Воронежская государственная медицинская академия имени Н.Н.Бурденко Федерального агентства по здравоохранению и социальном...полностью>>
'Закон'
Надобно раскрыть в детях мысленность через изучение различных предметов, что даже прогулка после учения и та должна стать примером того, как отдых по...полностью>>
'Доклад'
Публичный доклад МОУ «Средняя общеобразовательная школа №1 городского округа Стрежевой является аналитическим отчетом о деятельности школы за 2009/20...полностью>>

Розділ 2 облік доходів І видатків (2)

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

РОЗДІЛ 2

ОБЛІК ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ

Основні терміни і поняття:

бюджетне асигнування, бюджетне зобов’язання, бюджетне призначення, розпорядники бюджетних коштів, доходи, видатки, загальний фонд, спеціальний фонд, касові видатки, фактичні видатки, відомча класифікація видатків, функціональна класифікація видатків, економічна класифікація видатків, реєстраційні рахунки, особові рахунки, зведені особові рахунки, спеціальні реєстраційні рахунки.

2.1. Система розпорядників коштів (РК)
і завдання обліку їхніх доходів і видатків

Бюджетні установи, як уже зазначалося, не мають оборотних коштів, а тому покривають свої видатки повністю за рахунок державного чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи в особі їхніх керівників, яких уповноважено на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків з бюджету, називаються розпорядниками бюджетних коштів (далі — розпорядники). За обсягом наданих прав розпорядники поділяються на головних розпорядників коштів (ГРК) бюджету (розпорядників коштів І ступеня) та розпоряд­ників бюджетних коштів нижчого рівня.

Повноваження, які надаються головному розпорядникові бюджетних коштів Бюджетним кодексом України і Законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє на­давати бюджетні асигнування, називаються бюджетним призначенням.

Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути:

1) за бюджетними призначеннями, передбаченими Законом про Державний бюджет України — органи, уповноважені відповідно Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України забезпечувати їхню діяльність, в особі їхніх керівників, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України; установи та організації, які визначені Конституцією України або входять до складу Кабінету Міністрів України, в особі їхніх керівників;

2) за бюджетними призначеннями, передбаченими бюджетом Автономної Республіки Крим — уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної республіки Крим та Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їхніх керівників;

3) за бюджетними призначеннями, передбаченими іншими міс­цевими бюджетами — керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їхніх секретарів, керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних струк­турних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад.

Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня поділяються на розпорядників коштів ІІ ступеня і ІІІ ступеня. Розпорядники коштів ІІ ступеня — це бюджетні установи в особі їхніх керівників, які вповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов’язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів для переказу розпорядникам ІІІ ступеня.

Розпорядники коштів ІІІ ступеня — бюджетні установи в особі їхніх керівників, які вповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов’язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи.

Найбільше прав і обов’язків (функцій) у головного розпорядника коштів бюджету, який згідно з Бюджетним кодексом:

  • розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів;

  • розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити (документ, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період) і подає їх Міністерству фінансів України чи місцевому фінансовому органу;

  • отримує бюджетні призначення затвердженням їх у Законі про Державний бюджет України чи рішенні про місцевий бюджет, доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;

  • затверджує кошториси розпорядників коштів нижчого рівня;

  • здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками коштів нижчого рівня, і витрачанням ними бюджетних коштів;

  • одержує звіти про використання коштів від розпорядників коштів і аналізує ефективність їх використання.

Відповідно до визначених функцій певні права й обов’язки щодо формування доходів і здійснення видатків мають розпорядники коштів нижчого рівня.

Основні завдання бухгалтерського обліку доходів і видатків бюджетних установ як розпорядників коштів такі:

  • контроль за повним і своєчасним надходженням бюджетних коштів (загального і спеціального фондів);

  • забезпечення контролю за витрачанням бюджетних коштів згідно із затвердженим кошторисом доходів і видатків;

  • забезпечення всіх рівнів управління інформацією про рух і використання бюджетних коштів.

2.2. Склад і класифікація доходів і видатків

2.2.1. Класифікація доходів

Згідно з Бюджетним кодексом України доходи бюджету й бюджетних установ поділяються на доходи загального фонду та доходи спеціального фонду. Загальний фонд бюджету охоплює всі до­ходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду. На рівні бюджетних установ до доходів загального фонду належать кошти, які надходять із загального фонду бюджету для виконання бюджетними установами своїх основних функцій.

До доходів спеціального фонду бюджету належать власні надходження бюджетних установ. Спеціальний фонд бюджетної установи — це кошти, які надходять із конкретною метою і використовуються на відповідні видатки за рахунок цих надходжень. Доходи спеціального фонду бюджетної установи складаються із власних надходжень бюджетних установ і доходів за іншими надходженнями спеціального фонду. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 № 659 затверджено Перелік власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрямки використання.

Власні надходження бюджетних установ — це кошти, одержані бюджетними установами від надання послуг, виконання робіт, реалізації продукції чи здійснення іншої діяльності, з виконання окремих доручень, а також як гранти та дарунки (благодійні внески).

Власні надходження бюджетних установ поділяються на дві групи, кожна з яких формується за підгрупами.

1. Плата за послуги, що надаються бюджетними установами. Цю групу утворюють надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законами України та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Вони мають постійний характер і обов’язково плануються в надходженнях бюджету. Група містить такі підгрупи.

1.1. Плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з функціональними повноваженнями.

Сюди належать кошти бюджетних установ, що надійшли як плата за послуги, надання яких пов’язане з виконанням основних функ­цій і завдань бюджетної установи, наприклад плата за навчання у вищих навчальних закладах; плата за надання інформаційних, рекламних та поліграфічних послуг; вхідна плата до музеїв, виставок, картинних галерей, планетаріїв, заповідників; кошти, одержані уста­новами ветеринарної медицини від проведення терапевтичних, хірургічних, акушерсько-гінекологічних, протиепізоотичних, санітарно-гігієнічних заходів; плата за медичне обслуговування осіб у спеціалізованих прийомних відділеннях закладів охорони здоров’я тощо.

1.2. Кошти, що отримуються бюджетними установами від господарської чи виробничої діяльності.

Сюди належать, наприклад, надходження від господарсько-ви­робничої діяльності допоміжних, навчально-допоміжних підприємств і господарств, що відповідають профілю роботи установи й передбачені положенням про цю установу; кошти, які одержуються згідно з договорами на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт та спеціальних робіт; кошти, що надійшли до установи від підприємств, організацій та фізичних осіб за виконану їхнім контингентом роботу (хворими, студентами та ін.) та від працевикористання спецконтингенту, а також за роботу в майстернях цих установ і залишаються в установах відповідно до законодавства; кошти установ соціального забезпечення, що надходять від діяльності допоміжних сільських господарств і лікуваль­но-виробничих майстерень при будинках-інтернатах для старих та інвалідів, квартирна плата та плата за гуртожиток тощо.

1.3. Плата за оренду майна бюджетних установ.

Бюджетні установи отримують у повному обсязі орендну плату від експлуатації будівель і приміщень, основних засобів, що безпосередньо їм належать.

1.4. Кошти, що отримуються бюджетними установами від реалізації майна.

Сюди входять кошти бюджетних установ, отримані від реалізації необоротних активів (крім будівель і споруд) та інших матеріальних цінностей (зокрема списаних), за здані у вигляді брухту й відходів чорні, кольорові метали, дорогоцінні метали (зокрема відходи від використання фотоматеріалів і кіноплівки), дорогоцінне каміння в розмірах, що згідно із законодавством залишають­ся в бюджетної установи.

Надходження перших двох підгруп мають формуватися за видами, визначеними в переліках платних послуг, що затверджують­ся Кабінетом Міністрів України у відповідній галузі.

2. Інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

Цю групу утворюють надходження бюджетних установ на виконання окремих доручень, а також гранти, дарунки (благодійні внески). Вони не мають постійного характеру та плануються у випадках, що попередньо обумовлені (або за вже укладеними уго­дами, зокрема міжнародними планами проведення централізованих заходів тощо).

Ця група містить такі підгрупи.

2.1. Гранти та дарунки.

До грантів належать фінансові ресурси, що надаються на безповоротній основі та спрямовуються на реалізацію цілей, визначених програмою надання гранту, проектом міжнародної технічної допомоги. Це дарунки, благодійні внески від спонсорів і меценатів, а також усілякі пожертви.

Порядок отримання гуманітарної допомоги та благодійних (добровільних) внесків і пожертвувань від юридичних і фізичних осіб регулюється Законом України «Про гуманітарну допомогу» від 22.10.99 № 1192 і Порядком отримання благодійних внесків і пожертв від юридичних і фізичних осіб бюджетними установами та закладами освіти, охорони здоров’я, культури, науки, спорту і фізичного виховання для потреб їх фінансування, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 4.08.2000 № 1122.

2.2. Кошти, що отримуються на виконання окремих доручень від підприємств, організацій чи фізичних осіб.

Це, наприклад, кошти для проведення розрахунків з молодими фахівцями, на виплату стипендій студентам, матеріальної допомоги та доплат до державних стипендій за рахунок замовників, на придбання методичної літератури й навчальних посібників для студентів заочної форми навчання; кошти на придбання замовлених у централізованому порядку бланків документації з бухгалтерського обліку, звітності, статистики; добровільні компенсації хворих за надані їм медичні послуги лікувально- та санітарно-профілактичними закладами; кошти, одержані закладами охорони здоров’я за медичну допомогу громадянам, надану відповідно до договору добровільного медичного страхування; отримання страхових сум у разі настання страхового випадку; інші кошти, які установи отримують від підприємств, установ, організацій і приватних осіб для виконання окремих доручень.

Сюди також належать інвестиції, що згідно з чинним законодавством отримують бюджетні установи, зокрема на будівництво житла.

Рис. 2.1. Класифікація доходів бюджетних установ

2.3. Кошти, що отримуються від інших бюджетних установ.

Це кошти, які відповідно до рішень Уряду або календарних планів проведення централізованих заходів (чи інших документів) перераховуються від однієї бюджетної установи до іншої бюджетної установи з певною метою із загального фонду до спеціального фонду бюджету (або в межах спеціального фонду).

Доходи за іншими надходженнями спеціального фонду охоплюють надходження, які надійшли за розподілами головних розпорядників коштів з урахуванням грошових коштів у дорозі, а також коштів, які надходять безпосередньо на спеціальні реєстраційні рахунки бюджетних установ за іншими надходженнями спеціального фонду бюджету.

Схему класифікації доходів бюджетної установи наведено на рис. 2.1.

2.2.2. Класифікація видатків

Видатки бюджетних установ, які вони здійснюють у процесі надання нематеріальних послуг, за економічним змістом відрізняються від витрат госпрозрахункових підприємств та організацій. Під видатками розуміють державні платежі, які не підлягають поверненню, тобто такі платежі, які не створюють і не компенсують фінансові вимоги. Видатки — один з найважливіших показників фінансово-господарської діяльності бюджетних установ. Вони є основою для визначення результатів виконання кошторису доходів і видатків, його аналізу з метою виявлення внутрішніх резервів.

Контрольна функція обліку потребує такої його побудови, яка б забезпечувала отримання різнобічної інформації про видатки залежно від місця й часу їх виникнення. Побудова бухгалтерського обліку видатків здійснюється залежно від чинної їх класифікації (рис. 2.2).

Видатки, здійснювані за рахунок загального фонду бюджету, називаються видатками загального фонду, а здійснювані за рахунок спеціального фонду — видатками спеціального фонду. Обидва види видатків суворо плануються в кошторисі, а бухгалтерський облік цих видатків ведеться роздільно на окремих рахунках. Видатки на утримання бюджетних установ є одним з основних напрямів видатків бюджету.

Зауважимо, що видатки бюджету на утримання бюджетних установ не завжди збігаються з видатками самих установ. Так, розмір грошових коштів, перерахованих постачальникам матеріалів, характеризує суму видатків бюджету, але для установи — це зміна складу активів (грошові кошти на рахунках — матеріали на складі) без реальних видатків коштів. Виходячи з двоїстості характеру видатків бюджетних установ, вони поділяються на касові та фактичні.

Рис. 2.2. Класифікація видатків бюджетних установ

Касовими видатками вважаються всі виплати, здійснені з поточних чи реєстраційних рахунків як готівкою, так і шляхом безготівкових перерахувань. Повернення грошових коштів на рахунки приводить до відновлення, тобто зменшення касових видатків. Основним завданням обліку касових видатків є забезпечення контролю за цільовим витрачанням бюджетних коштів відповідно до кошторисних асигнувань. Фактичні видатки — це дійсні, кінцеві видатки установи, оформлені відповідними документами, разом із видатками за неоплаченими рахунками кредиторів, за нарахованою, але не виплаченою заробітною платою і стипендіями.

Ці видатки відображають фактичне виконання норм, затверджених кошторисом, вони є показником кінцевого виконання кошторису установи, тому в разі виконання планового обсягу робіт вони мають відповідати сумам асигнувань за кошторисом.

Приклади касових і фактичних видатків: перераховані кошти з рахунка лікарні постачальникові за продукти харчування — касові видатки, а вартість продуктів харчування, витрачених на харчування хворих, — фактичні видатки; отримання готівки з рахунків у банку чи казначействі до каси для виплати заробітної плати — касові видат­ки, а сума нарахованої заробітної плати — фактичні видатки.

Фактичні видатки, як правило, не збігаються з касовими ні в часі, ні в сумі. Якщо частина грошових коштів на рахунках у бан­ку чи в казначействі обертається на поповнення запасів матеріалів, перебуває в розрахунках (дебіторська заборгованість), залишається невитраченою у вигляді підзвітних сум і готівки в касі або використовується на погашення раніше виниклої кредиторсь­кої заборгованості, то фактичні видатки менші за касові. Якщо установа має у своєму розпорядженні запаси матеріалів, то фактичні видатки на здійснення планового обсягу робіт можуть перевищувати касові, бо витрата матеріалів не спричинюється до зменшення грошових коштів на рахунках.

Якщо кошти, отримані з банку чи казначейства, витрачено за прямим призначенням відповідно до кошторису, наприклад видат­ки за електроенергію, газ, воду, телефон, поточний ремонт та інші послуги, то фактичні видатки збігаються з касовими. Такі видатки називаються прямими.

Взаємозв’язок касових і фактичних видатків ілюструє рис. 2.3.

Рис. 2.3. Взаємозв’язок касових і фактичних видатків

Касові й фактичні видатки є окремими етапами руху бюджетних коштів та об’єктами бухгалтерського обліку. У бюджетних установах касові й фактичні видатки планують і обліковують за єдиною номенклатурою видатків. Бюджетну класифікацію видатків покладено в основу планування видатків, їх синтетичного й аналітичного обліку. Ця класифікація істотно впливає на всю організацію бухгалтерського обліку та звітності бюджетних установ.

Рис. 2.4. Економічна класифікація видатків бюджету

Закінчення рис. 2.4

Бюджетна класифікація видатків застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджет­них коштів, проведення необхідного аналізу за організаційними, функціональними й економічними категоріями видатків, забезпечення загальнодержавної та міжнародної порівнянності бюджетних показників. Видатки бюджету згідно з бюджетною класифікацією, розробленою й затвердженою Мінфіном України, класи­фікуються за такими ознаками:

  1. функціями, з виконанням яких пов’язані видатки — функціональна класифікація видатків;

  2. ознакою головного розпорядника бюджетних коштів — відомча класифікація видатків;

  3. економічною характеристикою операцій, під час проведення яких здійснюються ці видатки, — економічна класифікація видатків;

  4. програмно-цільовим методом формування бюджету.

Функціональна класифікація видатків має два рівні деталізації:

  • розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідно загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;

  • підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрямки спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.

Важливою особливістю бюджетної класифікації є розмежування видатків за економічними ознаками: видатки зведено в єдині економічні категорії, що відбивають поділ коштів на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення. Кожній категорії присвоєно чотирицифровий код. Класифікацію видатків бюджету за економічним змістом наведено на рис. 2.4.

Розглянемо склад статей економічної класифікації видатків:

Поточні видатки (код 1000)

Видатки на товари і послуги (код 1100)

Оплата праці працівників бюджетних установ (код 1110). Ця категорія охоплює оплату праці всіх працівників бюджетних установ та залучених за трудовими угодами згідно з установленими посадовими окладами, ставками, розцінками.

Ця категорія містить:

  • код 1111 «Заробітна плата». До цієї статті належать видатки на виплату основної та додаткової заробітної плати за встановленими окладами, ставками чи розцінками всім штатним працівникам; оплату праці за трудовими угодами; надбавку за вислугу років; доплату за ранг, надбавки та доплати обов’язкового характеру (оплати нічних змін, позаурочних, за науковий ступінь, за викорис­тання в роботі знання іноземних мов тощо); надбавки, що мають стимулювальний характер; премії (усі види преміальних виплат); щомісячну довічну плату науковцям; матеріальну допомогу;

  • код 1112 «Грошове утримання військовослужбовців», зокре­ма основні та додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців та осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ;

  • код 1113 «Виплати з тимчасової непрацездатності за перші п’ять робочих днів непрацездатності працівників».

Нарахування на заробітну плату (код 1120). Ця категорія охоплює нарахування бюджетних установ на фонд оплати праці працівників, зокрема:

  • до Пенсійного фонду — 32 %;

  • фонду загальнообов’язкового державного соціального стра­хування у зв’язку із втратою працездатності — 2,9 %;

  • фонду загальнообов’язкового державного соціального стра­хування на випадок безробіття — 2,1 %;

  • фонду загальнообов’язкового соціального страхування від нещасних випадків — 0,2 %.

Придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки (код 1130).

Ця категорія містить:

  • Код 1131 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар».

До цієї статті належать видатки:

  • на придбання предметів, матеріалів, обладнання та інвентарю, включаючи канцелярське, креслярське, письмове приладдя та матеріали;

  • виготовлення та придбання бухгалтерських, статистичних бланків, відомостей, а також класних журналів, бланків дипломів, свідоцтв, медалей, нагрудних знаків, грамот та іншої документації для навчальних закладів;

  • придбання чи передплату періодичних, довідкових, інформаційних видань, підручників;

  • придбання матеріалів та інвентарю для господарських цілей: щіток, мастики, мийних засобів, електричних лампочок тощо; видатки на прання і санітарно-гігієнічне обслуговування контингенту, який обслуговується медичними, соціально-реабілітаційними установами, військовослужбовців строкової служби;



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Розділ 2 облік доходів І видатків (1)

    Документ
    бюджетне асигнування, бюджетне зобов’язання, бюджетне призначення, розпорядники бюджетних коштів, доходи, видатки, загальний фонд, спеціальний фонд, касові видатки, фактичні видатки, відомча класифікація видатків, функціональна класифікація
  2. Розділ 3 облік фінансово-розрахункових операцій

    Документ
    безготівкові розрахунки, готівкові розрахунки, меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, ак­редитиви, векселі, інкасові доручення (розпорядження), розпорядження операційному відділу, чеки, касові операції,
  3. Розділ 4 облік розрахунків з оплати праці, страхування та стипендій

    Документ
    праця, заробітна плата, грошове забезпечення, табельний облік, штатний розпис, фонд заробітної плати, основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, штатно-окладна форма оплати праці, почасова форма оплати праці, схеми посадових
  4. Розділ 7 облік виробничих витрат

    Документ
    науково-дослідні роботи, витрати, калькуляція, статті калькулювання, елементи витрат, прямі витрати, непрямі витрати, собівартість, калькуляційна одиниця, об’єкт каль­кулювання, об’єкт обліку витрат, готова продукція, освітні послуги,
  5. Розділ 5 облік необоротних активів

    Документ
    основні засоби, необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, оцінка необоротних активів, знос необоротних активів, норми зносу, інвентарний номер, номенклатур­ний номер, ремонт основних засобів, фонди в необоротних активах.

Другие похожие документы..