Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
ю.н. Тарасова Елена Валерьевна Зачет 5. Российское предпринимательское право к.ю.н., доцент Саченко Алексей Леонидович Экзамен . Коммерческое право к....полностью>>
'Учебно-методический комплекс'
Современное налоговое законодательство является одной из важнейших отраслей российского законодательства и направлено на правовое обеспечение формиро...полностью>>
'Закон'
В соответствии с подпунктом 5.2.4 Положения о Министерстве образования и науки Российской Федерации, утвержденного постановлением Правительства Росси...полностью>>
'Руководство'
Руководство к написанию междисциплинарных курсовых работ по дисциплинам «Основы рекламы» и «Менеджмент», а также «Психология рекламной деятельности» ...полностью>>

Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого на правах рукопису Шевчук Станіслав Володимирович

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На правах рукопису

Шевчук Станіслав Володимирович

УДК 340.142

ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ НОРМАТИВНОСТІ АКТІВ СУДОВОЇ ВЛАДИ

Спеціальність 12.00.01 - теорія та історія держави

і права; історія політичних

і правових учень

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук

Науковий консультант -

академік Академії правових наук України,

доктор юридичних наук, професор

Цвік Марко Веніамінович

Харків - 2008

ЗМІСТ

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1 ПРОЯВИ НОРМАТИВНОСТІ В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ АКТІВ СУДОВОЇ ВЛАДИ 20

1.1. Загальна характеристика правових актів 20

1.2. Поняття та види актів судової влади 30

1.3. Нормативність актів судової влади: еволюція поглядів у вітчизняному правознавстві 44

1.4. Судова практика як джерело права 63

1.5. Специфіка інтерпретаційних актів судової влади 73

Висновки до Розділу 1 106

РОЗДІЛ 2 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ НОРМАТИВНОСТІ АКТІВ СУДОВОЇ ВЛАДИ 111

2.1. Історичне походження нормативності актів судової влади 111

2.2. Явище нормативності актів судової влади з позицій основних шкіл права 121

2.3. Нормативне значення актів судової влади та принцип поділу
влади 151

2.4. Нормативність актів судової влади в умовах конституційної демократії 162

2.5. Суддівські стандарти застосування принципів права 176

2.6. Основні концепції обмеження нормативних можливостей актів судової влади 195

Висновки до Розділу 2 212

РОЗДІЛ 3 ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ СУДОВОГО ПРЕЦЕДЕНТУ ЯК ДЖЕРЕЛА ПРАВА 217

3.1. Судовий прецедент: поняття, структура, порядок дії 217

3.2. Методологічна основа прецедентного права 234

3.3. Судовий прецедент у англо-саксонській правовій сім’ї 248

3.4. Судовий прецедент у романо-германській правовій сім’ї 255

3.5. Судовий прецедент у доктрині та практиці Російської імперії та СРСР 272

3.6. Судовий прецедент як джерело міжнародного права 283

Висновки до Розділу 3 310

РОЗДІЛ 4 НОРМАТИВНИЙ ЗМІСТ АКТІВ СУДОВОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ 315

4.1 Нормативний зміст актів Конституційного Суду України 315

4.2 Нормативний зміст актів загальних та спеціалізованих судів України 329

4.3 Нормативний зміст актів міжнародних юрисдикційних органів для України 351

Висновки до Розділу 4 360

ВИСНОВКИ 363

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 375

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Вивчення проявів нормативності актів судової влади у системі юридичних актів є конче важливим на сучасному етапі розбудови правової держави, здійснення судово-правової реформи в Україні та необхідно для розвитку наукової основи подальшого зміцнення незалежності судової влади. Критичне ставлення науковців та державних діячів до суддів, які беруть участь у процесі формування права, а також заперечення нормативного впливу їх рішень, призводить до руйнування єдності судової практики, однаковості застосування норм права судами, а також уповільнює становлення в Україні незалежної судової влади.

Відповідно до поширених поглядів лише органи законодавчої та виконавчої гілок влади беруть участь у здійсненні правотворчої функції держави, а суди тільки застосовують право, а не формують його. За судами не визнається роль у формуванні права навіть у випадку, коли під час здійснення правосуддя шляхом прийняття актів судової влади заповнюються прогалини та вирішуються колізії у законодавстві, надається тлумачення правових норм. Особливо це стосується застосування правових норм неоднозначного та оцінного змісту.

Відомо, що загальна заборона суддям брати участь у формуванні права походить з часів кодифікації Юстиніана та Великої Французької революції, а також обумовлена основними ідеологічними постулатами радянської правової системи. Уявлення про те, що суди повинні лише застосовувати правові норми та не відхилятися від їх буквального змісту, особливо під час їх тлумачення, вже не відповідає сучасному правовому розвитку, що склався у країнах розвинутої демократії, зокрема у європейських країнах, особливо з другої половини ХХ століття.

Нині у країнах англо-саксонської та романо-германської правової сім’ї стає помітнішою загальна тенденція щодо розуміння важливої ролі суду у формуванні права під час здійснення правосуддя, що досягається у результаті визнання нормативності актів судової влади (судовий прецедент, усталена судова практика, правоположення, правова позиція). Тому найактуальнішим у сучасних умовах розвитку правових систем є вивчення нормативності актів судової влади, історичних причин виникнення та посилення впливу цієї нормативності, а також юридичної природи цих актів з урахуванням важливої ролі суду в процесі формування права, що постійно зростає.

Актуальність теми дослідження значно посилюють наступні явища, що поступово призводять до всебічного визнання нормативності актів судової влади в Україні, а саме:

- зміцнення незалежності судової влади, розуміння того, що суддя не є простим, механічним виконавцем волі „політичних гілок влади” (законодавчої та виконавчої);

- надання конституційним нормам та принципам, характеру прямої дії, їх безпосереднє застосування у судах незалежно від наявності або відсутності відповідного „конкретизуючого” законодавства, що потребує підвищення ролі суддів;

- подолання у ході здійснення судочинства проблем, що пов’язані з колізійністю та суперечливістю законодавства, наявності у ньому прогалин та нечітких положень тощо. Звернення з цього приводу до законодавця є неефективним та може затягнути судовий процес. Крім того, суд не може відмовляти у здійсненні судочинства, посилаючись на наявність зазначених проблем;

- подальша європейська інтеграція України, що передбачає сприйняття та застосування на рівні судової влади практики Європейського суду з прав людини, практики Суду ЄС, практики інших міжнародних юрисдикційних органів;

- розвиток наукової доктрини на засадах, що відображують нову роль суду в умовах конституційної демократії;

- забезпечення єдності судової практики та однаковості застосування норм права судами.

Основою вивчення нормативності актів судової влади є методологія та порядок дії прецедентного права у країнах англо-саксонської правової сім’ї, а також її еквіваленту в країнах романо-германського права — концепції „усталеної судової практики” з урахуванням напрацювань вітчизняних правознавців.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідницьких робіт кафедри теорії держави і права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах державної цільової комплексної програми „Загальнотеоретичні проблеми правотворення та правозастосування в умовах формування правової держави” (державна реєстрація № 0106u002283).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення закономірностей виникнення та збільшення нормативного впливу актів судової влади у процесі правотворення та правозастосування у світовій та українській практиці, а також посилення ролі суду при формуванні права.

Відповідно до поставленої мети вважається необхідним вирішення таких завдань:

— проаналізувати історичне походження нормативності актів судової влади;

— дослідити явище нормативності актів судової влади з позицій основних шкіл права, а також еволюцію поглядів на це явище у вітчизняному правознавстві;

— розглянути нормативність актів судової влади в умовах конституційної демократії та у контексті застосування принципів права;

— дослідити основні концепції обмеження нормативних можливостей актів судової влади;

— розглянути прояви нормативності в системі юридичних актів судової влади, а також специфіку інтерпретаційних актів судової влади у контексті їх нормативності, надати класифікацію актів судової влади;

— вивчити досвід зарубіжних країн щодо визнання нормативності актів судової влади, дослідити методологічну основу прецедентного права, його структуру та порядок дії в англо-саксонській та романо-германській правовій сім’ї, у доктрині та практиці Російської імперії та СРСР, розглянути судовий прецедент як джерело міжнародного права;

— вивчити та узагальнити прояви нормативності у системі актів судової влади України.

Об’єктом дослідження є міжнародно-правові та внутрішньонаціональні юрисдикційні відносини, що складаються у результаті здійснення судами правосуддя.

Предметом дослідження є загальні закономірності участі суддів у процесі формування права.

Методи дослідження. Для одержання достовірних наукових результатів у дисертації застосовувалась система філософсько-світоглядних, загально-наукових та спеціально-наукових методів для виявлення особливостей правозастосування та ролі судової влади у процесі формування права, поширення впливу нормативності актів судової влади у системі юридичних актів. За допомогою цих методів у дисертаційному дослідженні розкривається явище нормативності як особливість юридичної природи актів судової влади.

За допомогою діалектичного методу проаналізовано основні закономірності поширення нормативності актів судової влади як за стародавніх часів, так й вплив нормативності цих актів у правових системах у контексті їх системного розвитку та поширення цього явища з метою становлення більш досконалого механізму правового регулювання, виявлення специфіки цього явища у сучасних правових системах. Історико-правовий підхід використовувався у процесі аналізу історичних подій та зміцнення судочинства у різних країнах, узагальненні доктринальних поглядів на роль судді у процесі формування права протягом різних історичних періодів. Методи юридичного позитивізму та природного права використовувалися для аналізу різних поглядів на роль судді у процесі правозастосування, при аналізі специфіки інтерпретаційних актів судової влади та судової дискреції, впливу судді на визначення змісту принципів права. Формально-догматичний метод використовувався при аналізі відповідних повноважень судової влади, вітчизняних нормативно-правових актів, нормативно-правових актів іноземних країн та міжнародних договорів, а також при аналізі правових позицій, що містяться у судових рішеннях судів різних юрисдикцій. Функціональний метод широко використовувався при аналізі діяльності міжнародних та національних юрисдикційних органів, особливо у контексті аналізу закономірностей посилення нормативного впливу актів цих органів. Аксіологічний підхід дозволив встановити посилення нормативного впливу актів органів конституційної юрисдикції, що прийняті у процесі безпосереднього судового захисту конституційних прав людини та основних свобод, а також вивчення ролі суддів у процесі захисту цінностей правової системи. Метод системно-структурного аналізу застосовувався при наданні загальної характеристики правових актів, класифікації актів судової влади та судових прецедентів та під час дослідження порядку функціонування судової системи. Порівняльно-правовий метод використовувався при вивченні законодавства та судової практики інших країн щодо питання нормативності актів судової влади та ролі суду у процесі формування права. Телеологічний метод дозволив розкрити специфіку нормативності інтерпретаційних актів судової влади.

У дисертаційному дослідженні вивчались аспекти діяльності судової влади та питання авторитету її рішень на підставі поглядів видатних мислителів минулого: Ф. Бекона, У. Блекстоуна, М. Вебера, Г. Гегеля, О. Голмса, Г. Гроція, А. Дайсі, Л. Дюгі, Б. Кардозо, Г. Кельзена, Г. Лаутерпахта, Д. Локка, Ш. Монтеск’є, Д. Остіна, Р. Паунда, А. Токвілля, М. Цицерона.

Науково-теоретичною основою теоретичного дослідження стали праці учених, які заклали доктринальні основи дослідження нормативного впливу актів судової влади на суспільні відносини, а також вивчали загальнотеоретичні основи діяльності судової влади. Зокрема, йдеться про таких українських вчених-правознавців та суддів, як О. Беляневич, В. Бринцев, Є. Бурлай, М. Буроменський, В. Буткевич, С. Вільнянський, С. Дністрянський, П. Євграфов, А. Заєць, М. Козюбра, А. Колодій, В. Комаров, Б. Малишев, П. Мартиненко, Г. Мурашин, П. Недбайло, О. Петришин, С. Погребняк, П. Рабінович, М. Савенко, А. Селіванов, С. Серьогіна, О. Скрипнюк, І. Сліденко, В. Смородинський, В. Тацій, П. Ткачук, В. Тихий, Ю. Тодика, Д. Хорошковська, Г. Христова, М. Цвік, В. Шаповал, Ю. Шемшученко, Г. Шмельова, Ю. Щокін; а також російських учених: С. Алексєєв, М. Байтін, С. Боботов, Н. Богданова, І. Бліщенко, Є. Васьковський, М. Вітрук, М. Вопленко, А. Венгеров, Г. Гаджієв, О. Градовський, П. Гук, Г. Демченко, С. Загайнова, С. Зивс, В. Зорькін, Д. Керімов, М. Коркунов, В. Кряжков, В. Лазарєв, В. Лебедєв, Я. Магазінер, М. Марченко, А. Міцкевич, В. Нерсесянц, Л. Петражицький, А. Піголкін, Й. Покровський, Є. Сем’янов, Б. Топорнін, Ю. Тіхоміров, В. Туманов, Т. Хабрієва, О. Черданцев, В. Четвернін, Г. Шершеневич та інші.

Відповідно до предмета, об’єкта, мети і завдань дослідження використовувалися також й праці зарубіжних учених: Б. Аккермана, Р. Алекси, О. Амара, Р. Арнольда, А. Барака, Д. Белла, Г. Бермана, У. Бернама, О. Бікеля, Д. Борвіка, Р. Борка, В. Брюггера, Г. Векслера, Р. Вестербрука, М. Віле, С. Волласа, М. Гадсона, Д. Галлігана, Ф. Гайека, Д. Гаррісона, Г. Гарта, Д. Гергета, О. Германна, С. Гжегорчіка, Т. Грея, К. Гюнтера, Р. Давіда, Р. Дворкіна, Д. Доусона, Л. Еннекцеруса, Д. Елі, В. Зейдлера, С. Калабрезі, М. Каппелетті, Д. Кеннеді, Д. Коммерса, Г. Крента, Д. Крісті, Р. Кросса, У. Маккорміка, Д. Меррімена, М. Перрі, О. Печеніка, Г. Поттера, Д. Пратара, Г. Радбруха, В. Ренквіста, Н. Рулана, Р. Саммерса, М. Сінклейра, А. Стоуна, М. Ташнета, Т. Трідімаса, М. Тропера, Д. Фінніса, Д. Фіцморіса, С. Форда, М. Фрімена, Л. Фуллера, Ю. Хабермаса, Т. Хартлі, Г. Хаусманінгера, А. Шайо, Ю. Шейні та інших.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що ця наукова праця є першим в українській юридичній науці монографічним загальнотеоретичним дослідженням особливостей становлення та поширення нормативного впливу актів судової влади, проявів нормативності в системі юридичних актів судової влади, вивченням теоретичних основ нормативності цих актів. Особистим внеском автора є розробка понять та класифікацій загальнотеоретичної концепції нормативності актів судової влади, підстав та основ нормативного впливу актів судової влади у межах правової системи на сучасному етапі розвитку, зокрема в Україні, вивчення основних закономірностей посилення нормативного впливу цих актів з урахуванням сучасної теорії судового прецеденту, надання класифікації актів судової влади та судових прецедентів.

Висновки, поняття та положення дисертації, що мають концептуальний характер та важливе для практики значення, обґрунтовано на основі особистих досліджень автора та виносяться на захист.

Уперше в українській юридичній науці:

1. Проведений системний аналіз ролі суду в процесі формування права у світовій та українській практиці, у результаті чого доведено, що ця роль є субсидіарною та обумовлена вимогами здійснення правосуддя.

2. Надана основна класифікація актів судової влади залежно від таких критеріїв: за змістом; за функціональним призначенням у правовому регулюванні; за видами судочинства та за юрисдикцією суду; за інстанційністю; за суб’єктами, що їх приймають; за адміністративно-територіальним поділом; за складом суду; за характером застосування норм права; за реалізацією функцій судової влади; за формою зовнішнього об’єктивування результатів; за ступенем обов’язковості; за юридичними властивостями та залежно від обставин справи.

3. Розроблена загальнотеоретична концепція нормативності актів судової влади у контексті застосування правових норм, наведені основні відмінності нормативності актів судової влади від нормативно-правових актів, до яких належать: обмеженість нормативної дії цих актів (лише для суддів, а не для всіх суб’єктів права, за виключенням актів конституційного суду); здебільшого обов’язковість цих актів встановлюється у судовій практиці, а не на законодавчому рівні; нормативну силу має не акт судової влади загалом, а та його частина, що містить правоположення (правову позицію) за умов повторюваності фактичних обставин та правовідносин; рівень нормативності тісно пов’язаний з фактичними обставинами справи, а доведення різниці між цими обставинами під час вирішення аналогічної справи істотно знижує рівень нормативності.

4. Висвітлено історичні причини нормативності актів судової влади, до яких належать: необхідність дотримання звичаїв, що визнавались у судових рішеннях; централізація державної влади, ієрархічність судової системи та відкритість судочинства. Також визначені причини поширення нормативного впливу актів судової влади у сучасних правових системах, зокрема в українській правовій системі, з-поміж яких слід назвати: необхідність забезпечення єдності судової практики та однаковості застосування норм права судами; належне застосування правових норм та здійснення суддівського тлумачення; необхідність гарантування реалізації конституційних норм як норм прямої дії; безпосередній судовий захист конституційних прав та свобод; заповнення прогалин та усунення колізійності законодавства.

5. Наголошується, що судова дискреція впливає на нормативність актів судової влади, позаяк суд наводить аргументи та встановлює критерії прийняття рішення у результаті вибору з кількох правомірних варіантів, що має нормативне значення; це саме стосується суддівського тлумачення, коли суд робить вибір між способами тлумачення правових норм, між кількома значеннями слів тощо, яке набуває обов’язкової сили через нормативність тих актів, у яких воно міститься.

6. Обґрунтовано висновок про те, що суд під час застосування принципів права (особливо це стосується принципів конституційного рівня) розширює їх зміст та формулює певні суддівські стандарти їх застосування.

7. Проведено системний аналіз нормативності актів судової влади у межах доктринальних поглядів основних шкіл права та в історичній перспективі.

8. Наведені причини поширення нормативного впливу актів конституційного суду (верховенство конституції, пряма дія конституційних норм, безпосередній судовий захист конституційних прав та свобод, офіційне тлумачення Конституції та законів).

9. Вперше у вітчизняній науці проаналізовано основні доктрини суддівського обмеження (самообмеження), зокрема, сформульовані основи доктрини „політичного питання”.

10. Доведено, що явище нормативності актів судової влади в українській правовій системі відображає термін „правова позиція”, прототипом якої у вітчизняній науці був термін „правоположення”, а вживання терміна „судовий прецедент” є некоректним в умовах української правової системи; звертається увага на те, що термін „правова позиція” слід вживати щодо характеристики нормативності всіх актів судової влади, а не тільки актів конституційного суду.

11. Сформульовано висновок про порядок дії актів офіційного тлумачення у контексті аналізу їх нормативного впливу на правову систему.

12. Досліджується нормативність актів судової влади в Україні (конституційний суд, загальні та спеціалізовані суди).

По-новому:

1. Наведено обґрунтування того, що явище нормативності актів судової влади виникає з метою забезпечення якісного здійснення правосуддя, поширюється зі зміцненням судової системи, обумовлено вимогами забезпечення єдності судової практики та однаковості застосування норм права судами, що невід’ємно від процесу здійснення правосуддя та нормоконтролю, а також реалізацією принципів правової визначеності, рівності та довіри до права.

2. Сформульовано визначення поняття „судова правотворчість”, вживання якого у сучасній науці є результатом визнання нормативності актів судової влади, які складають судову практику, усталену судову практику (jurisprudence constante), або в яких міститься судовий прецедент, правова позиція, правоположення; наголошується, що радянська теорія правоположень була фактичним визнанням нормативності актів судової влади у той період.

3. Доведено, що визнання нормативності актів судової влади у країнах романо-германської правової сім’ї, а також в Україні обумовлено вимогами судочинства та принципом верховенства права.

4. Наведені аргументи на користь того, що визнання нормативності актів судової влади не суперечить принципу поділу влади, досліджено вплив політичного режиму конституційної демократії на нормативність актів конституційного суду (захист принципу верховенства конституції та верховенства права, принципу прямої дії конституційних норм та безпосереднього судового захисту конституційних прав та свобод).

5. Уточнюється класифікація прецедентів, визначається специфіка дії прецедентного права в умовах англо-саксонської та романо-германської правової сім’ї та у міжнародному і європейському праві.

6. Наводиться методологія прецедентного права, розглядається порядок його формування, перегляду та скасування, специфіка формулювання ratio decidendi, його зміст та критерії відокремлення від obiter dicta, проведено аналіз судових рішень majority та plurality, а також окремих думок суддів та їх вплив на рівень нормативності актів судової влади, розкривається порядок дії доктрини stare decisis (з лат. «дотримуватись того, що вже вирішено») та підстави перегляду судових прецедентів.

7. Акцентується увага на тому, що в умовах англо-саксонської правової сім’ї обов’язковість прецедентного права заснована на доктрині stare decisis, тоді як у країнах романо-германської правової сім’ї — на конституційних принципах рівності, правової визначеності та довіри до права.

8. Доведено, що нормативність актів судової влади пов’язана з реалізацією принципів незалежності, недоторканості та безсторонності судової влади та гарантіями їх здійснення в умовах правової системи, що заснована на принципі верховенства права.

9. Звертається увага, що інтерпретаційні акти судової влади також можуть мати нормативний зміст, причому як й інтерпретаційні акти у результаті надання офіційного тлумачення, так й рішення судів у конкретних справах.

10. Доведено, що за умов конституційної демократії визнається природно-правовий підхід та судова участь у визначенні юридичної природи та змісту конституційних прав та свобод з метою забезпечення їх безпосереднього судового захисту.

11. Надано основні характеристики судового прецеденту як джерела міжнародного права. Отримали подальший розвиток ідеї про субсидіарний характер міжнародного правосуддя, яке у галузі прав людини здійснюється на підставі універсальної концепції прав людини.

12. Підкреслено, що навіть в умовах відсутності нормативного закріплення обов’язковості на міжнародному рівні судовий прецедент діє фактично й впливає на діяльність як самих міжнародних юрисдикційних органів, так і на суб’єктів міжнародного права, а також на національні правові системи, тому акти міжнародних юрисдикційних органів можуть мати нормативний зміст.

13. Звертається увага, що нормативність актів конституційних судів тісно пов’язана з повноваженнями цих судів щодо контролю за відповідністю нормативно-правових актів (законів) Конституції та здійсненням офіційного тлумачення, а також надання їм юрисдикції щодо захисту конституційних прав та свобод безпосередньо на підставі Конституції з ефектом безпосередньої дії; ця нормативність ґрунтується на правових позиціях.

14. Доведено, що нормативність актів загальних і спеціалізованих судів обумовлена вимогами правової системи щодо забезпечення єдності судової практики та однаковості застосування норм права, тісно пов’язана з відповідними повноваженнями стосовно здійснення правосуддя, які полягають у тому, що вищі суди можуть скасувати, переглянути або змінити рішення нижчих, якщо останні не відповідають порядку мотивації (правоположенням), котрі сформульовані у рішеннях вищих судів.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Держава І право: de lege praeteritA, instante, futura міністерство освіти І науки україни одеська національна юридична академія

    Документ
    Держава і право: de lege praeterita, instante, futura: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Миколаїв, 27-28 листопада 2009 року. – Миколаїв: Іліон, 2009.
  2. «european quality» сучасний вимір держави та права міністерство освіти І науки україни одеська національна юридична академія

    Документ
    Терентьєв В.І. канд. юр. наук, доцент (голова); Козаченко О.В. канд. юр. наук, доцент (заступник голови); Достдар Р.М. канд. юр. наук, доцент МНЦ ОНЮА; Ємельянова Л.
  3. Умовах трансформації суспільства: стан, проблеми, тенденції розвитку 1991 2006 рр. Науково-допоміжний бібліографічний покажчик київ 2008

    Документ
    Вища освіта України в умовах трансформації суспільства: стан, проблеми, тенденції розвитку, 1991 – 2006 рр.: Наук.-допом. бібліогр. покажч. / АПН України.
  4. Навчально-методичний посібник для самостійної роботи І практичних занять з навчальної дисципліни «криміналістика» (відповідно до вимог есts)

    Навчально-методичний посібник
    Навчально-методичний посібник для самостійної роботи і практичних занять з навчальної дисципліни „Криміналістика” / Уклад.: В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова, В.
  5. Академія педагогічних наук україни державна науково-педагогічна бібліотека україни імені в. О. Сухомлинського календар знаменних І пам’ятних дат у галузі освіти І педагогічної науки на 2008 рік

    Документ
    Головною метою діяльності Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського (ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського) є інформаційне забезпечення розвитку національної педагогічної науки, освіти і практики,

Другие похожие документы..