Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Статья'
 Договаривающиеся стороны, признав желательность внесения единообразия в условия договора международной перевозки грузов по дорогам и, в частности, в...полностью>>
'Документ'
Прежде всего следует разделить слепоглухих ребят на ранооглохших слепых (к которым с некоторыми оговорками можно отнести слепоглухорожденных) и поздн...полностью>>
'Документ'
В истории человечества есть проблемы, которые являются «вечными» и остаются актуальными постоянно и для всех народов. Они мало зависят от форм правлен...полностью>>
'Документ'
Проблемы возрастной психологии, рассматриваемые в книге,подчинены основной теме - становлению человека, формированиюжизненной позиции, обеспечивающей ...полностью>>

Спецвипуск присвячено 45-річчю ду нді ств київ 2011 Луганськ 2011 ббк 65. 5-183

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Спеціаліст із питань соціальних послуг сприяє в отриманні довідок, свідоцтв та інших документів, необхідних для надання громадянину соціальних послуг, а також підготовлює:

• документи для оформлення отримувача (користувача) до соціальної установи;

• запити до органів охорони здоров'я, судових органів, юстиції тощо;

• пропозиції щодо необхідності проведення додаткових обстежень матеріально-побутових умов проживання сім'ї з метою виявлення реальної потреби в соціальних послугах та їх подальшому наданні;

• документи до ГУПСЗН для постановки на чергу для отримання путівки до соціальних закладів місцевого, обласного, державного підпорядкування; здійснює координацію процесу надання послуг та контроль їх якості.

До бази даних, що містить персоніфіковану за ідентифікаційним номером інформацію про отримувачів (користувачів) різних видів соціальної допомоги, спеціаліст із питань соціальних послуг вносить відомості про осіб, які мають потреби в соціальних послугах. Він також здійснює координацію процесу надання цих послуг та контроль їх якості.

Механізм визначення права громадянина на призначення певних соціальних послуг побудовано на критеріях та параметрах адресності послуг, що дозволяє визначити саме тих осіб, які найімовірніше їх потребують.

Спеціаліст із питань соціальних послуг повинен відповідати певним вимогам, а саме: знати законодавство в соціальній сфері, законодавство з прав людини; мати базові знання та навички із соціальної роботи; бути обізнаним з методами визначення потреб клієнтів у послугах; володіти навичками проведення інтерв'ювання щодо розслідування особистої ситуації людини, працювати з документами, аналізувати отриману інформацію для встановлення загальної картини її становища та робити висновки щодо подальшої роботи з клієнтом. Спеціаліст повинен володіти специфікою спілкування з людьми різних цільових груп (інвалідами, людьми похилого віку, особами з психоневрологічними порушеннями тощо), уміти сприймати людину позитивно й демонструвати зацікавленість у вирішенні її проблем, володіти певними особистісними якостями, такими, як наприклад, толерантність, урівноваженість тощо.

Висновки та рекомендації. Доповнення єдиної технології прийому громадян завданнями щодо визначення потреб у соціальних послугах потребує коригування існуючого інструментарію та розроблення нових форм і бланків. До бланку Заяви про призначення всіх видів соціальної допомоги, який затверджено наказом Мінпраці України від 28.06.2006 р. за № 215 (назву бланку доповнити – "…та соціальних послуг"), внести пункт "Види соціальних послуг", в якому перелічити всі види соціальних послуг та категорії громадян, які мають право на їх отримання. Необхідно розробити інформаційні картки для кожного виду закладів із визначенням графіку роботи Приймальні, переліку необхідних документів, порядку, строків та результатів їх розгляду, причин відмови та іншої інформації, яка допоможе людині орієнтуватися в процедурі вирішення питання щодо отримання соціальних послуг.

Наявність інструментарію визначення потреб у соціальних послугах при їх призначенні за принципом "єдиної заяви" дозволяє об'єднати окремі блоки інформації в єдине ціле й зробити висновки щодо найбільш раціональних шляхів задоволення потреб громадян, які мають право на різні види соціальної допомоги та соціальних послуг.

Доповнення єдиної технології прийому громадян, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги через "єдину заяву", визначенням їх права на соціальні послуги має низку позитивних наслідків, а саме:

 сприятиме застосуванню інтегрованого підходу до надання певних видів соціального захисту;

 дозволить суттєво скоротити в часі та спростити процедуру визначення права людини на призначення всіх видів соціальної допомоги та соціальних послуг;

 сприятиме підвищенню ефективності використання людських ресурсів, задіяних у процесі надання громадянам соціального захисту;

 дозволить упорядкувати (оптимізувати) роботу закладів із надання соціальних послуг;

 надасть можливість громадянам отримувати повну інформацію щодо питань соціального захисту;

 забезпечить ефективне та економічне використання коштів місцевих бюджетів на соціальний захист за рахунок адресного надання всіх видів соціальної допомоги та соціальних послуг.

Ідеальна картина задоволення потреб певних категорій громадян у конкретних формах соціального захисту повинна бути такою: громадянин із потребами в отриманні соціальної допомоги та соціальних послуг звертається до єдиної Приймальні УПСЗН лише з єдиною заявою, документом, що посвідчує особу, та ідентифікаційним кодом. Іншу інформацію, конкретно за кожним видом соціальної допомоги та соціальних послуг, спеціаліст Приймальні отримує з відомчої інформаційної бази. Але це буде можливим тільки після створення бази даних, інтегрованої в регіональну інформаційно-аналітичну систему праці та соціального захисту населення, в яку заноситься персоніфікована за відповідним ідентифікаційним номером інформація про індивідуальні потреби в усіх видах соціальної допомоги та соціальних послуг, та прийняття управлінських рішень. Таким чином, у стислі терміни необхідно розробити сучасне програмне забезпечення для створення єдиного інформаційного простору з метою створення доступу до даних Державної податкової адміністрації України, Пенсійного фонду України, Державної служби зайнятості України та баз даних інших органів виконавчої влади.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Закон України від 19.06 2003 р. № 966-IV "Про соціальні послуги".

  2. Постанова Кабінету Міністрів України від 9.06.2010 р. № 408. "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 р. № 1417".

  3. Наказ Мінпраці України від 25.05.2005 р. № 183 "Про впровадження в місцевих органах праці та соціального захисту населення єдиної технології прийому громадян, які звертаються за призначенням усіх видів соціальної допомоги".

  4. Наказ Мінпраці України від 6 жовтня 2006 р. № 345 "Про затвердження Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги".

  5. Безпалько О.В. Соціальна робота в громаді: навчальний посібник / О.В. Безпалько. – К., 2005.

  6. Бондаренко Н.Б. та ін. Оцінювання потреб клієнтів соціальних служб : методичні рекомендації / Н.Б. Бондаренко. – К. : "ЛДЛ", 2007.

  7. Роик В.Д. Основные тенденции развития социального обеспечения в странах Европы / В.Д. Роик // Труд за рубежом. – 2010. – № 1–2.

  8. Соціальна робота в Україні : навчальний посібник / За ред. І. Д. Звєрєвої, Г.М. Лактіонової. – К., 2004.

  9. Шахрай В.М. Технології соціальної роботи / В.М. Шахрай. – К., 2006.

УДК 369 (477)

Полковников С.А.,

завідувач відділу із наукового забезпечення та взаємодії із споживачами наукових послуг

Базай В.В.,

м.н.с. ДУ НДІ соціально-трудових відносин Мінсоцполітики України, м. Луганськ

РИЗИКИ ТА ЗИСКИ ВІД ЗАПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ СИСТЕМИ ЄДИНОГО СОЦІАЛЬНОГО ВНЕСКУ

Стаття присвячена аналізу ризиків та зисків від запровадження системи єдиного соціального внеску в Україні.

Постановка проблеми в загальному виді та її зв'язок із найважливішими науковими або практичними завданнями. Першим кроком у розбудові системи соціального захисту населення було ухвалення в 1993 р. Концепції соціального забезпечення населення, згідно з якою визначено напрями захисту від соціальних ризиків. Подальший розвиток пов'язується з опрацюванням правових, фінансових та організаційних засад і загальних принципів соціального страхування, що втілилося в прийнятих у 1998 р. Основах законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та законах України, якими регулюється захист від соціальних ризиків, зокрема втрати роботи, здоров'я та працездатності на виробництві, тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання, настання пенсійного віку [1]. Задля розв'язання цих проблем в Україні був прийнятий ЗУ від 08.07.2010 р. № 2664 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі – Закон), який дозволить оптимізувати процедури відрахування коштів із метою економії часу та скорочення видатків платників. Зазначимо, що до набрання чинності цим Законом в Україні існувала система, яка зумовлювала додаткове навантаження на роботодавців у частині звітування за кожним видом соціального страхування та збільшеної кількості перевірок і санкцій за правопорушення, які застосовувалися кожним фондом окремо. При цьому спостерігалося дублювання фондами соціального страхування (далі – ФСС) функцій, що також свідчило про неефективність системи соціального страхування [2]. Таким чином, введення єдиного соціального внеску (далі – ЄСВ) замінює не систему державного соціального страхування, а лише існуючий порядок збору, обліку та розподілу страхових внесків.

Аналіз останніх досліджень. Окремим питанням проблеми присвячені, зокрема, роботи вітчизняних і закордонних учених: В. Серебровського, В. Райхера, В. Роіка, В. Гречка, Н.  Дубровських, Ю. Комарова, Ю. Міхеєва, М. Папієва, В. Рудень, Т. Педченка та інших. Останні публікації сучасних авторів свідчать, що стан та перспективи системи соціального страхування потребують введення в Україні системи ЄСВ. У листі на адресу ДУ НДІ соціально-трудових відносин з боку ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області від 12.05.2008 р. зокрема наголошується, що сама ідея спрощення системи нарахувань внесків та обов'язкових платежів має під собою основу, але створення єдиного внеску не вирішує цієї проблеми [3]. Автори Л. Логачова, Є. Котов, О. Прогнімак вважають, що запровадження ЄСВ, який передбачає жорсткий розподіл коштів між фондами у відсотковому відношенні, унеможливить застосування системи стимулювання роботодавців з поліпшення умов праці працівників. А от В. Лукович виявляє оптимістичний настрій щодо нововведень, передбачених у Законі, зокрема переконує, що це призведе до суттєвого зменшення витрат на створення та підтримання інформаційної системи реєстрації та обліку страхувальників та застрахованих осіб, спростить як ведення звітності платниками, так і здійснення контролю за повнотою й своєчасністю сплати внесків із боку фонду, сприятиме скороченню адміністративних та операційних витрат, зменшенню кількості помилок при нарахуванні внесків, скороченню паперового обігу документів та здешевлення витрат на проведення фінансових операцій [4].

Мета дослідження. Визначити ризики та зиски від запровадження в Україні ЄСВ на основі детального розгляду Закону. Проаналізувати рух коштів та грошових потоків ЄСВ. Зважити на проблемні місця при перших кроках дії нової системи з огляду на вітчизняний та зарубіжний досвід.

Виклад основного матеріалу. Починаючи із 01.01.2011 р. Україна перейшла на систему ЄСВ. Відповідно до норм Закону, з'являється можливість оптимізувати процедури відрахування коштів із метою економії часу та скорочення видатків платників. У Законі, окрім іншого, зазначено, що ЄСВ – це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення у випадках, передбачених законодавством, захисту прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за чинними видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Іншими словами, ЄСВ – це платіж, який містить у собі декілька внесків на соціальне та пенсійне страхування.

На сьогодні утримання із заробітної плати працівників (окрім держслужбовців) становлять 3,6% (2,0% – до Пенсійного фонду України (далі – ПФУ), 0,6% до Фонду соціального страхування на випадок безробіття, 1,0% – до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності).

Для роботодавців розмір ЄСВ складається із 4 відрахувань (3 єдиних та 1 змінного), залежить від виду економічної діяльності й визначається за класами професійного ризику виробництва – їх 67. Згідно із цим класом і буде визначено загальний відсоток нарахувань на фонд оплати праці, який має сплатити роботодавець. Загальний розмір ЄСВ для платників, які мають перший клас професійного ризику виробництва, становить 36,7%, останній (67-й) клас – 49,7%. Для бюджетних закладів, організацій, установ цей розмір становить 36,3%. Для роботодавців ЄСВ нараховується на суми нарахованої плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначається відповідно до Закону України "Про оплату праці".

Перехід на ЄСВ в Україні, окрім іншого, зумовлений потребою зменшення кількості органів, які контролюють платників. Саме ПФУ було обрано на роль головного розподільчого центру, оскільки він має найбільшу персоніфіковану базу даних платників, тому всі виплати будуть прив'язані до того, чи сплачує людина обов'язкові внески та чи матиме вона право на виплати з ФСС у разі виникнення страхового випадку. До того ж, ПФУ як контролюючий орган перевірятиме лише порядок нарахування, обчислення та сплати ЄСВ, натомість у компетенції ФСС залишається функція контролю за порядком витрачання страхових коштів. Однак із введенням ЄСВ, наприклад, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності буде акумулювати на рахунках не страхові внески, сплачені страхувальниками, а страхові кошти, перераховані ПФУ із централізованих фондів. Це свідчить як про очевидне підпорядкування державі грошових потоків, так і про посилення контролю за дисципліною сплати та обліку платежів [5]. Утім слід зауважити, що внаслідок цього полегшиться контроль над роботодавцями. Відколи платіж стане єдиним, ухиляння від перерахування коштів до одного з фондів унеможливлюється, оскільки буде одна загальна сума до сплати [6].

Для трьох ФСС перехід на ЄСВ не несе жодної загрози чи ризику для їх наповнення й діяльності. Кошти від внесків платників, які повинні надійти на рахунки ФСС, через Держказначейство в автоматичному режимі надходять прямо на них, а ПФУ, у свою чергу, тільки адмініструє внески, тобто здійснює контроль за тим, щоб ЄСВ надійшов у повній сумі (Рис.1).

Рис. 1. Рух коштів ЄСВ

Слід звернути увагу й на те, що "автоматичний режим" забезпечується комп'ютерними технологіями, які в повній мірі будуть освоєні після 2014 р., коли буде реалізована Постанова Кабінету Міністрів України від 11.10.2010 р. № 947 про створення інформаційно-аналітичної системи регіонального управління та запровадження електронної картки, технічні регламенти якої й забезпечують надійність усієї системи. Тільки електронна картка забезпечить автоматичний режим руху коштів, як на ділянці "Платники єдиного внеску − ФСС", так і на ділянці "ФСС – Платники ЄСВ (на випадок страховки)". Доки є ризик виникнення збоїв у механізмі соціального захисту населення, необхідно організувати моніторинг для виявлення причин їх виникнення.

Незважаючи на критичний погляд з боку спільного представницького органу (далі – СПО), сторони роботодавців на національному рівні (зокрема, не забезпечується подання єдиної звітності, здійснення єдиної контролюючої функції), кожна зі сторін має дотримуватися норм Закону [7].

Зауважимо, що широкий загал схильний плутати ЄСВ з єдиним соціальним податком. Категорії "соціальний податок" та "страхові внески" різняться як за соціально-економічною природою, так і за роллю й призначенням у соціальному захисті. Податок – це безповоротний платіж, а страхові внески – це форма резервування заробітної плати для забезпечення виплат у разі настання страхових випадків (хвороби, нещасного випадку на виробництві, безробіття, старості), і повертаються вони у вигляді страхових виплат [8].

Проте експерти попереджають – якщо разом із запровадженням єдиного платежу не передбачити впровадження накопичувальної пенсійної системи, яка базуватиметься на персоніфікації пенсійних рахунків, то можна сміливо запроваджувати ЄСВ як податок. Мабуть, слід погодитися з тим, що без упровадження накопичувальної пенсійної системи вірогідність зростання дефіциту ПФУ підвищується й головний адміністратор усієї системи почне затримувати рахунки ЄСВ у ФСС. Тобто, є загроза виникнення конфлікту інтересів між ПФУ та ФСС при здійсненні управління системою збору та обліку ЄСВ та координації діяльності правлінь фондів.

Важливим елементом цієї системи є районний рівень обслуговування платників ЄСВ, де може бути реалізована активна політика у сфері охорони праці. Досвід такої в ЄС показує, що кількість нещасних випадків на виробництві може знижуватися до 15,0% в рік, у тому числі з летальним результатом – на 31,0% [9].

Вивчення досвіду Російської Федерації (далі – РФ) показує, що запровадження єдиного соціального податку внаслідок розпорошення функцій контролю за сплатою єдиного соціального податку, необґрунтованого зменшення розміру цього податку призвело до зменшення надходження коштів до ФСС та Пенсійного фонду. Наслідки запровадження в РФ єдиного соціального податку (які слід враховувати з метою запозичення досвіду та запобігання непродуманих кроків) мають такий вигляд:

  • відмова від страхових механізмів і заміна їх на єдиний соціальний податок. В умовах формування цивілізованих ринкових відносин цей крок став антиринковим;

  • значні кошти, заощаджені для бізнесу внаслідок зниження ставок єдиного соціального податку в усіх напрямах соціального страхування, не пішли на адекватне підвищення й легалізацію заробітної плати;

  • перехід до системи єдиного соціального податку не розв'язав проблеми збільшення доходної частини бюджетів ФСС, а, навпаки, загострив питання їхньої дефіцитності;

  • запровадження єдиного соціального податку в Росії всупереч очікуванням не додало прозорості державному бюджетові [10].

Показовим для України є приклад Франції, де координацію програми на центральному та регіональному рівні здійснюють національний та регіональні фонди соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а місцеві фонди здійснюють соціальні виплати. Цей досвід можна використовувати під час побудови такої моделі в Україні, адже кожен виконує свої функції відповідно до ієрархічної значущості. Завдяки цьому досягається ефективність у роботі системи соціального страхування. Система соціального захисту, наприклад, Великої Британії, повністю комп'ютеризована, тому дає змогу одразу визначити право на страхові виплати особі, яка звернулася за ними. До того ж, за такого рівня автоматизації та вимог щодо звітності програма взагалі не передбачає участі роботодавця на будь-якій стадії адміністрування страхових виплат [11].

Висновки. Викладений матеріал дозволяє систематизувати ризики та зиски від запровадження в Україні ЕСВ, які наведені в Таблиці.

Таблиця 1

Ризики та зиски від запровадження в Україні ЄСВ

Ризики

Зиски

1. У зв'язку із запровадженням централізованої системи обліку та сплати страхових внесків зберігається навантаження на кожного працівника ПФУ, бо сплата внеску до одного фонду фактично оформлюється не однією платіжкою, а декількома.

2. Загроза виникнення конфлікту інтересів (між ПФУ та ФСС) при здійсненні управління системою збору та обліку ЄСВ та координації діяльності правлінь фондів.

3. Виникнення ситуацій, які порушують безперебійну роботу ФСС в умовах єдиного соціального внеску.

4. Загроза руйнування побудованої в Україні системи соціального страхування: страховий принцип фінансування видатків на соціальну сферу, відокремлення коштів державного бюджету й бюджету соціального страхування, що може призвести до порушення принципу відповідальності кожного із страхових фондів за фінансовий стан в окремому виді загальнообов'язкового державного соціального страхування.

5. Страхові фонди повинні виконувати тільки функції щодо проведення страхових виплат і надання соціальних послуг застрахованим особам, що може призвести до порушення принципу повноти відповідальності кожного із страхових фондів за фінансовий стан в окремому виді загальнообов'язкового державного соціального страхування.

6. Непідготовленість механізму проведення оперативного звірення з ПФУ і Держказначейством щодо сплати й надходження відповідної частини ЄСВ.

1. Скорочення чисельності чиновників, які дублюють роботу один одного.

2. Об'єднання в одній установі (платник тепер взаємодіятиме з нарахування і сплати внесків тільки з одним органом у країні – ПФУ) функцій збору страхових видів соціального страхування та контролю за їх сплатою.

3. Зменшення витрат на створення та підтримання інформаційної системи реєстрації та обліку страхувальників та обліку застрахованих осіб.

4. Зменшення витрат на адміністрування та оперативність системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.

5. Спрощення як ведення звітності платниками, так і здійснення контролю за повнотою та своєчасністю сплати внесків.

6. Скорочення паперового обігу документів та здешевлення витрат на проведення фінансових операцій.

7. Передбачається розстрочення пені та штрафів, пільгових пенсій та внесків до ФСС, не сплачених до 1 січня, на термін до 5 років. Усе це зроблено для того, щоб платники мали можливість платити поточні платежі єдиного внеску.

Пропозиції щодо усунення ризиків

  1. Ввести електронну звітність для платників ЄСВ за аналогією зі звітністю податків.

  2. Провести соціологічні обстеження за всіма суб'єктами, які беруть участь у забезпеченні руху грошових коштів ЄСВ, і розробити механізм збалансування інтересів.

  3. Здійснити дослідження можливості адаптації комп'ютерного забезпечення руху грошових коштів ЄСВ, як підсистеми електронної соціальної картки.

  4. Провести аудит функцій ПФУ і ФСС, розширити повноваження ПФУ з адміністрування руху грошових коштів ЄСВ, розробити програму проведення активної політики соціального захисту ФСС за настання страхових випадків.

  5. Розробити інформаційно-аналітичну систему ЄСВ з міжвідомчою базою даних за аналогією з ЄДАРП (ДУ НДІ СТВ має багаторічний досвід розроблення й використовування бази даних ЄДАРП).

ЛІТЕРАТУРА

    1. Л. Логачова, Є. Котов, О. Прогнімак. До питання запровадження єдиного соціального внеску в Україні / Л. Логачова, Є. Котов, О. Прогнімак // Україна: аспекти праці. − 2005. – № 6. – С.13.

    2. Т. Гузик. За внесками єдиний // Вісник Пенсійного фонду України / Т. Гузик. − 2010. − №9. − С. 6–9.

    3. В.Й. Скупінський. Пропозиції до проекту рекомендацій круглого столу щодо розміру єдиного внеску, 2008.

    4. В. Лукович. Єдиний внесок об’єднає соціальних партнерів / В. Лукович // Вісник ПФУ. − 2010. − №10 (100). − С. 16.

    5. В. Фортунин. Что взнос единый нам приносит? / В. Фортунин // Суспільство і соціальна політика. – 2010. - № 10. - С. 47-48.

    6. В. Меркулов. Єдиний соціальний внесок. - Режим доступу : http://satori.dp.ua/view_ post.php?id=40.

    7. А. Чернетко. Тепер у законі / А. Чернетко // Суспільство і соціальна політика. – 2010. – №7. – С. 12.

    8. Досвід Російської Федерації щодо функціонування єдиного соціального податку. – Режим доступу : http://www.mlsp.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=46968.

    9. Мельник С.В., Кузьменко В.В., Маляєв В.Ю. Ефективна соціальна політика: зваженість сьогодні - стабільність завтра (огляд європейської та вітчизняної практики) : інформаційна записка. - Луганськ : ДУ НДІ СТВ, 2010. - 52 с.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Педагогічна бібліографія (3)

    Документ
    У45 Українська педагогічна бібліографія. 2004 рік: Покажчик літератури / Уклад. Н. І. Тарасова, Г.І.Шаленко.– К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2008. – Вип.

Другие похожие документы..