Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Рабочая программа'
Квалифицированные специалисты – микробиологи, способные успешно работать на промышленных предприятиях микробиологического профиля, должны хорошо орие...полностью>>
'Документ'
О внесении изменений в долгосрочную целевую программу «Профилактика наркомании, алкоголизма и табакокурения в молодежной среде на территории МО «Свет...полностью>>
'Документ'
У літературі існує безліч різних визначень грошей, які значно відрізняються одне від одного. Під грошима часто розуміється все те, що звичайно прийма...полностью>>
'Документ'
Цей аналіз регуляторного впливу проекту рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради "Про внесення змін до рішення виконавчого коміте...полностью>>

Інформаційний вісник (6)

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Інформаційний вісник

2 (30) 2009

Київ 2009

ББК 78.34(4Укр)

Б 59

Бібліосвіт : інформ. вісн. – Вип. 2 (30) 2009 / [редкол.: Г. Саприкін (голов. ред.), Т. Сопова (відп. ред.), С. Чачко, Т. Якушко]; ДЗ «Держ. б-ка України для юнацтва». – К. : [б.в.], 2009. – 72 с.

Редакційна колегія: Г. Саприкін (голова редкол.), Т. Сопова (відп. ред.), С. Чачко, Т. Якушко

Редактори: С. Чачко, В. Кучерява

© ДЗ «Державна бібліотека України для юнацтва», 2009

ЗМІСТ

Досвід зарубіжних колег

Віл Шерман

Майбутнє бібліотекарів

4

Патріотичне виховання молоді

О. Козенко

Ростимо патріотів України

26

Досвід роботи

Н. Фесенко

Діяльність мережі структурних підрозділів, що обслуговують юнацтво, в бібліотеках Сумської області

32

Т. Забірко

Крокуй у майбутнє – читай!

38

Чи маю право?

В. Паянок

Правила проведення планових та

позапланових ревізійних перевірок

44

Вісті з регіонів

О. Ярмоленко

Миколаївська книжкова весна

49

Л. Огребчук

Вітайте нас з новосіллям!

54

А. Тростинко

Конкурс знавців історії України

56

Є. Кулик

Всі мови в гості до нас

57

Сценарії

К. Прийма

Літописець долі українського народу (до 100-річчя В. Барки)

59

Досвід зарубіжних колег

Майбутнє бібліотекарів

Віл Шерман, бібліотекар-дослідник,

Торонто (Канада)

Швидкий розвиток інтернет-технологій спричиняє зміни у бібліотечній професії, історія котрої налічує не одне тисячоліття. Але поки дехто висловлює занепокоєння з приводу перевороту і хаосу, давайте замислимося, а чи насправді ця революція аж настільки руйнівна? Врешті-решт, деякі бібліотекарі роблять усе можливе, аби спростити процес адаптації.

Нижче розглянуто думки 27 бібліотекарів з приводу поточної революції у бібліотечній справі, а також їх міркування щодо того, яким чином нагадати світовій спільноті про своє існування.

Переваги інтернет-версії Web 2.0 ні в кого не викликають сумніву. У час, коли соціальні мережі перебувають на вершині хвилі популярності, що робити тим, хто залишився, як кажуть, за бортом? Відповідь на це запитання почнемо з ретельного ознайомлення з понятійним апаратом, що використовується для опису змін, які чекають на сучасну бібліотечну справу.

Термінологія, пов’язана з Web 2.0. Поняття «Бібліотека 2.0», похідне від Web 2.0, застосовується настільки широко, що «L2» досить давно стало визнаною абревіатурою. Цей термін увійшов у моду, але все ще не є узгодженим. «Я вважаю, що “Бібліотека 2.0” є жахливим терміном, він взагалі не може використовуватись, – говорить Т. Скотт Плучак, директор Лістер-Гілської бібліотеки Університету штату Алабама у м. Бірмінгемі. – Чому? Та тому, що це поняття занадто неоднозначне і може використовуватися для визначення будь-якого явища, котре матиме на увазі користувач». «У світі не знайдеться навіть двох людей, які використовували б цей термін в однаковому значенні, – каже Плучак. – Тож він жодним чином не може бути корисним у професійному обговоренні. На мою думку, це просто жахливий термін».

Варто зазначити, що практично в жоден інший момент нашої бесіди пан Плучак не вдавався до такої експресивної лексики, і це зовсім не дивно. Я припускаю, що, крім незручності застосування, негативне ставлення деяких людей до терміну «Бібліотека 2.0» спричиняє й дещо інше. Професійні поняття, як і власні імена, глибоко зачіпають людську індивідуальність. Зневажливе прізвисько, незалежно від того, стосується воно людини чи професії, може покласти край спілкуванню через свою образливість чи невизначеність.

Саме прагнення до покращення спілкування змушує Джеффа Баррі, бібліотекаря та художнього оформлювача книг з Буенос-Айреса, уникати вживання цього терміну. На його думку, «Бібліотека 2.0» звучить як занадто гучне модне словосполучення, вигадане реалізаторами програми. Він висловлює побоювання, що така назва перешкоджатиме сприйняттю користувачами таких позитивних, на його думку, принципів даного винаходу, як раціональна еволюція бібліотечних послуг та технологій.

Тим часом вживання терміну «Бібліотека 2.0» уже вийшло за межі бібліотечного середовища. У нього починають «вірувати» завдяки зусиллям інтерактивних стратегів. «Я використовував термін «Бібліотека 2.0» та «L2» (скорочення від англ. «Library 2.0») у різних випадках, хоча часто і не мав у голові його чіткого визначення. Так чи інакше, термін цей, на мою думку, досить прийнятний». І вочевидь, серед багатоголосся думок щодо «L2» чутно голос самих бібліотекарів.

Майкл Стівенс, автор статті «Web 2.0 та бібліотеки: найкращі практичні рішення для соціальних мереж», користується цим терміном досить вільно. Він говорить не лише про «Бібліотеку 2.0», але й про «Ставлення 2.0», «Філософію 2.0», навіть «Світ 2.0». І не лише він. Успішна програма Хелен Блауер «Вивчаємо 2.0» розроблена з метою введення бібліотекарів у курс технологій 2.0, щоб вони мали змогу краще надавати послуги та працювати разом. Майкл Кейсі, який, очевидно, першим запропонував обговорюваний термін, так прокоментував його у блогу Джеффа Баррі: «Логічно назвати «Бібліотекою 2.0» електронну бібліотеку, що спирається на інструментарій Web 2.0.

Джефф Баррі, здається, більше реагує на звучання терміну, ніж на його значення. Плучак, однак, знаходить помилку у самому значенні слова, визнаючи його не досить зрозумілим. Він зазначає, що багато хто вживає термін «Бібліотека 2.0», маючи на увазі систему бібліотек, найбільш технічно забезпечених для майбутніх змін. За словами Плучака, бібліотеки «завжди були дуже інноваційними», і новітня технологія є просто «останнім досягненням еволюційного процесу, що розпочався тисячоліття тому».

З цим можна погодитися. «Бібліотека 2.0» стала підтвердженням технологічного честолюбства, відділивши кілька останніх років від решти історії. Сподіваюся, у майбутньому жоден новий винахід не тільки в бібліотечній галузі (програмний продукт, бренд тощо) не вважатиметься безнадійно застарілим.

У той же час я розумію історичне та суто людське прагнення вийти на новий рівень сучасних технологій, шукаючи шляхів для опису світу. Цілком природно, що поняття «L2» є рівноправним з такими фундаментальними категоріями, як «бізнес», «освіта» та «життя».

Однак, зміни у бібліотеках є потенційно контрпродуктивними, якщо не відверто образливими. Баррі сподівається, що послуги, узагальнювані поняттям «Бібліотека 2.0», згодом сприйматимуться просто як бібліотечні послуги. Але Плучак вважає, що термін «бібліотека» дедалі більше втрачає свою значимість, натомість термін «бібліотекар» (що не потребує жодних змін або додавання уточнення «2.0») відповідає зростаючій потребі сучасного суспільства у консультативній діяльності, незалежно від того, звідки надходить інформація.

Плучак знову наголошує на важливості термінології: «Ми часто говоримо, що «бібліотеки» і «бібліотекарі» близькі за значеннями, але це не так. На мою думку це означає, що без бібліотек, фондів та сховищ інформації бібліотекарі можуть опинитись у незнайомому середовищі як консультанти, що працюють з більш широкою інформаційною базою. Говорить Деніел Лі, бібліотекар-дослідник компанії Navigator Ltd.: «Бібліотеки – це тільки будівлі, працювати вони можуть лише завдяки бібліотекарям та іншому персоналу. Саме люди приносять найбільшу користь».

«Бібліотека», «Бібліотека 2.0», або «бібліотекар». Чи щось зовсім інше. А який термін використали б особисто Ви, щоб окреслити професійне відношення до сучасних змін в інформаційному просторі?

Врешті-решт, термінологія, можливо, не є найсуттєвішим чинником?

«Я не певен, що суттєвим є те, як ми це називаємо, – говорить Стівен Бел, співавтор книги «Довідник з новітніх інформаційних технологій для бібліотекарів», – головне, щоб ми могли правильно розпізнавати його за способом взаємодії користувачів з мережею та веб-сайтами та за їх очікуваннями як користувачів інформації».

Старе та нове. Плучак пропонує бібліотекарям, котрі висловлюють незадоволення з приводу повільного просування реформ, характеризувати глобальну картину на прикладі локальних проблем. Але серед опитаних мною розповсюдженими, майже рутинними, є скарги на консерваторів, котрі гальмують прогрес. Часто ці скарги супроводжуються натяками на серйозну боротьбу між старим та новим.

Девід Лі Кінг, керівник відділу цифрових технологій та послуг публічної бібліотеки м. Топіка та округу Шоні, говорить, що «бібліотечно-інформаційний простір знаходиться у центрі революції», тож бібліотекарі мають бути наділені вмінням швидко адаптуватися до нового, хоча для декого це «дійсно проблема». Бібліотекарі та інші співробітники, котрі не бажають змін, наразі становлять велику проблему».

Лора Соломон, керівник сектору застосування Інтернету публічної бібліотеки м. Клівленд, розповідає про те, що їй доводиться чути від колег численні скарги з приводу неможливості здійснення реформ через спротив консервативної частини персоналу. Вона спостерігає внутрішню боротьбу між «розумінням та байдужістю».

Пол Піваль, бібліотекар відділу дистанційного навчання в університеті Калгарі, також вважає «бібліотекарів, котрі не бажають опановувати нові технології та засоби комунікації», чинником, що тягне бібліотеки назад. На запитання, чи не призведе використання «Бібліотеки 2.0» до хаосу, Соломон відповідає: «Навряд чи ми просунемося аж так далеко».

Ці коментарі дають зрозуміти, що стиль життя та погляди певної групи людей уповільнюють хід реформ. Крім того, розвиток світу за межами бібліотеки пришвидшується, а опір змінам призводить до збільшення прірви між бібліотеками та їх соціальною релевантністю.

Стівенс стверджує, що найбільші виклики бібліотекам «надходять зсередини», посилаючись на «інституційну інерцію та «брак уваги» до тенденцій і майбутнього». Він вимагає, щоб бібліотеки уважно стежили за тим, як відбувається адаптація до змін, а також використання блогів, і каже: «Бібліотеки, котрі підтримують ці ідеї, подолають бюджетні труднощі, а з ними як просторові, так і світоглядні обмеження».

Важким завданням для бібліотекарів є жорстка боротьба з нерозумінням колег, не кажучи вже про власне нерозуміння. Тож якщо опір є таким спільним, то чи не відображають ці ретроградні тенденції професію в цілому? Президент Американської бібліотечної асоціації Лоріен Рой, врешті решт, сказала мені: «Бібліотеки – це дуже різносторонні, установи, здатні змінюватись та дивувати».

Але чому тоді ця різностороння установа приймає на роботу стільки «незнайок?» Невже консервативна частина персоналу є незламною силою, котра просто не дослухається до здорового глузду? Невже саме ці люди тягнуть назад більш прогресивних бібліотекарів? Чи, можливо, нормальний розвиток гальмує підхід до цих людей – або неможливість підійти до них.

Перший підхід Блауерз був відностно хибним. Намагаючись здійснити реформи через навчання бібліотекарів користуванню Web 2.0, їй вдалось охопити лише 60 співробітників. Вона змінила підхід, і зараз понад сто бібліотек на трьох різних континентах взяли участь у її програмі «Вчимо 2.0» (не зважаючи на додаток 2.0).

Насправді, Блауерз зазначає, що не зустріла спротиву з боку співробітників бібліотек; натомість бібліотекарі «прийняли з готовністю» її підхід до навчання. Ймовірно, це не здивує Плучака чи Роя; адже в тому, що бібліотеки та бібліотекарі адаптуються, як їм і годиться, немає нічого революційного.

Але, цікавим здається той факт, що Блауерз намагається акцентувати мою увагу на тому, що своїм найважливішим завданням вона вважає не навчити бібліотекарів використовувати «технічні прийоми», а залучити їх до аналізу культурних змін та розвити у них здатність до адаптації. Хоча трохи дивно отримати послання про здатність до адаптації, закорковане у пляшку «2.0». Чому програмне забезпечення, створене з метою ефективної взаємодії декількох користувачів, має уособлювати ідею адаптації? Чому зазначене має робити саме цей набір інструментів, а не попередник?

Плучак говорить, що зараз «люди закохані у блоги, «Вікі» та соціальну мережу «Facebook», але пройде ще п’ять років – і з’явиться абсолютно інший інструментарій. Дженна Фрідман, співробітник довідково-бібліографічної служби бібліотеки «Барнард» зазначає, що поява соціальної мережі не є першим випадком, коли технологія Web 2.0 розширює перелік посадових обов’язків. «Пробачте, – говорить вона, – але ще у недалекому минулому бібліографи-консультанти скаржились на те, що тепер до сфери їх відповідальності увійшли ще й телефонні дзвінки».

Аналогічно Ерік Ліз Морган, керівник відділу цифрового доступу та інформаційної архітектури мережі бібліотек університету Нотр-Дам, стверджує, що помилково було б пов’язувати таку професію, як бібліотечна справа, з її інструментами. Натомість професія має асоціюватись з метою, до якої вона спрямована. «Ми ж не вважаємо столярів «спеціалістами по роботі з молотком»; так само і бібліотекарі не є спеціалістами з книжок у шкіряних палітурках», – каже він.

То що ж історичного відрізняє появу мережі Web 2.0 на загальному тлі розвитку технічного інструментарію бібліотек? Відповідь, можливо, не є складною: це відбувається просто зараз, і відбувається дуже швидко. Кармін Віттенборг, бібліотекар Університету Вірджинії, котра нещодавно співпрацювала з компанією «Google» у програмі пошуку книг, вважає, що бібліотеки мають бути готовими до «стрімких змін» з метою задоволення «мінливих потреб... студентів та професорсько-викладацького складу».

Але як саме бібліотекарі планують зробити це?

Бізнесова модель. У пошуках шляхів реагування на вимоги часу багато бібліотекарів відзначають як швидко діловий світ вдається до застосування інтернету та Web 2.0, аби краще обслуговувати власних клієнтів. І це не дивно, адже бізнес є типовою сферою з точки зору виживання в умовах жорсткої конкуренції, незвичної для бібліотек. Тож якщо бібліотекарі візьмуть приклад з професіоналів бізнесу, це піде їм на користь. Отже, мені казали, що бібліотекам конче необхідно йти в ногу зі «світом 2.0».

Стівенз також говорить про необхідність задоволення потреб окремих споживачів, серед яких «досвід, вибір обслуговування та створення бренду». Він зазначає, що відчуває захоплення перед відвідуванням магазину компанії «Apple» або кав’ярні «Starbucks», засуджує забороняючі надписи, котрі бачить у багатьох бібліотеках. «Ви мені вибачте, – говорить він, – але надпис про правила користування установою на вхідних дверях не надто заохочує до відвідування».

Звичайно, дуже легко перераховувати недоліки бібліотек та досягнення бізнесу. Але прагнучи надолужити згаяний час та досягти високого рівня обслуговування, бібліотеки мають пам’ятати, що вони – не кав’ярня «Starbucks» і не торгівельні точки зі збуту цифрових медіа-плеєрів iPod. Не варто сприймати дане твердження буквально та вдаватись до диспутів стосовно того, чи повинні бібліотекарі пропонувати відвідувачам каву. Натомість потрібно чітко розрізняти сфери діяльності бібліотек та бізнесу.

Однією з найважливіших розбіжностей є те, що бізнес вважає своїм обов’язком збір особистих відомостей, а бібліотеки традиційно стоять на варті конфіденційності своїх підопічних. Джессамін Вест, співредактор книги «Повсталі бібліотекарі знов здобувають владу» порівнює конфіденційність та нейтралітет, що їх забезпечують бібліотекарі з тими, що гарантуються лікарями або юристами; ці принципи роботи є просто безцінними, оскільки зустрічаються дуже рідко у сучасному суспільстві. За винятком випадків виконання постійно обговорюваних вимог Патріотичного акту США, «усе, що ви робите у бібліотеці, залишиться у бібліотеці», каже вона.

Дана проблема не поставала настільки гостро до останнього часу, тому, що збір інформації не був такою серйозною справою. Принаймні не досягав масштабів діяльності компанії «Google», що за правом «визначає правила гри» та змушує бібліотеки приділяти більше уваги питанню власної конкурентноздатності, ніж у минулому. Тож, шукаючи потрібну інформацію, багато людей у наш час звертаються до «Google», а не до бібліотек; до «Netflix» звертаються у пошуках фільмів, а книги шукають на «Amazon». Ці та інші компанії мають просто невгамовний апетит на особисті відомості; часто сам користувач надає інформацію про себе в обмін на зручний сервіс.

Що зробить той або інший бізнес з особистими даними, залежить від багатьох чинників, а от що вчинить з інформацією бібліотека, можна стверджувати майже однозначно: вона її не розголосить, принаймні без боротьби. Тож у бібліотекарів є ще одна причина, аби стати більш компетентними. Вест застерігає: «Чим більше бібліотек залучають до надання своїх послуг сторонні компанії та програмні продукти на кшталт «eBooks» (електронна книжкова бібліотека), тим більше даних потенційно опиняються поза нашим контролем».

Тепер давайте повернемось до тези Плучака щодо відмінності термінів «бібліотеки» та «бібліотекарі». На його думку, ці два слова не є синонімами, і «бібліотеки» фактично втрачають свою значимість. Припустимо, з цієї причини бібліотеки припиняють існування, а бібліотекарі процвітають. Але виникає наступне запитання: де ще, крім бібліотеки, не відстежуватиметься пошук інформації підопічними? Професіоналізм бібліотекарів в ознайомленні людей з інформацією є дуже важливим, але захист конфіденційності відвідувачів просто безцінний.

Проте, бізнесова модель знаходить серйозний відгук у бібліотекарів. І «Google», і «Netflix» є дуже успішними тому, що надають свою інформацію та продукти «безпосередньо користувачеві», говорить Соломон. «Будь-який аспект діяльності бібліотеки, котрий спрямовує користувача саме до неї, а не в іншому напрямку, є важливим».

Чад Бейнінджер, координатор з питань довідково-навчальних технологій університету Огайо, говорить, що «звичайний бізнес не збирається залучати якомога більше людей до бібліотеки», та наголошує на необхідності зміни принципів, котрі «не заохочують до відвідування»: заборони користуватись мобільними телефонами; приносити до бібліотеки їжу, напої тощо, – аби виховувати нову групу підопічних. «Новому поколінню подобається приносити з собою різну техніку і користуватись нею під час навчання, говорити нормальним тоном, пити каву, заходити на різні сайти, за допомогою функції «wi-fi», – говорить він. – Небажання адаптуватись до змін – це дуже неефективна модель поведінки».

Але під час зміни підходу до обслуговування клієнтів надзвичайно важливо, аби бібліотекарі проводили чітке розмежування між собою та діловим світом і розповідали про це відвідувачам. Поки бібліотека перебуває у стані пошуку нових підходів до своїх користувачів, відвідувачі не повинні втратити «надійне сховище», яким є для них бібліотека. Нейтралітет бібліотекаря та політика конфіденційності бібліотеки є унікальними заохочуючими принципами, і якщо ми втратимо їх, то отримаємо дуже непривабливу модель ведення справ».

«Бібліотека не повинна бути модною розкішшю чи заробляти гроші», – говорить Фрідман. Раймонд Барбер, редактор літератури для підлітків видавництва «H. W. Wilson», підкреслює значимість систем самоконтролю у бібліотеках, але в той же час висловлює занепокоєння з приводу «втрати особистого контакту між бібліотекарем та відвідувачем». Мартін Харфагар, засновник громади «ТрансАніуе», яка знаходиться на віддаленому острові біля південного узбережжя Чілі, бажає відійти від холодного безособового дизайну міських бібліотек Сантьяго та відновити «усю повноту шляху людини до книги». Фрідман вважає справою честі для будь-якого бібліотекаря якісне обслуговування користувачів.

Звісно до «бездоганного обслуговування» прагнуть і успішні компанії. У цьому сенсі було б дуже мудро з боку бібліотекарів взяти з них приклад у випадках, коли це доречно. Особливо при комплектуванні фондів бібліотек. Стівенз застерігає бібліотекарів від «техноманії» та вихваляє рішення і доступні ціни мережі Web 2.0, котрі дозволять зменшити обсяги закупівель книг у реалізаторів за завищеними цінами. Вест з прикрістю відзначає бажання бібліотекарів не відставати від забезпечених відвідувачів, чиї новинки техніки важко не помітити, і говорить, що найкраще, що можуть зробити бібліотекарі, просто не помічати цих новинок. Для нього важливо, щоб бібліотекарі «ставились з повагою до своєї професії та чітко усвідомлювали мету власної роботи, аби обрати оптимальні рішення, а не бути насильно технологізованими».

І бібліотекарі роблять свій вибір. Вони ведуть блоги, користуються RSS, переглядають відеоконференції та використовують багато інших технологій Web 2.0 як дієві робочі інструменти. Філ Бредлі, автор довідника «Як використовувати Web 2.0 у вашій бібліотеці», вбачає у Бібліотеці 2.0 величезний потенціал і описує її як «втілення всіх можливостей Web 2.0». На його думку, Бібліотека 2.0 дає надію на те, що технології перестануть заважати, а «почнуть допомагати бібліотекарям… висловити свою думку». За допомогою Бібліотеки 2.0 бібліотекарі дивитимуться у майбутнє з упевненістю.

Реклама бібліотек. Незалежно від ступеня досконалості бібліотеки, для зміцнення позицій бібліотечної установи і професії у суспільстві, важливо розповідати потенційним користувачам про досягнення, широко рекламувати їх. Багато бібліотекарів відзначають простоту та фінансову доступність соціальної мережі як економного маркетингового рішення для бібліотек. Але існує також можливість подальшого вдосконалення застосування технологій з цією метою.

«Я вважаю, що найбільша частина Бібліотеки 2.0, що оминається зараз увагою, – це онлайновий маркетинг та інформаційно-пропагандна діяльність», – говорить Сара Хаутон-Джен, веб-адміністратор бібліотеки округу Сан-Матео штату Каліфорнія. Вона радить приділяти більше уваги місцевим блогерам (ведучим електронних журналів), а також переглядати сайти та соціальні мережі з точки зору можливостей бібліотекарів рекламувати свої послуги. «Якщо ми цього не зробимо, ми продовжуватимемо рухатись замкненим колом, внаслідок чого вже опинились у складному становищі та намагаємось наздогнати решту світу», – говорить вона.

Але Стівенз посилається на дані дослідження, згідно з яким 84 % користувачів мережі Інтернет розпочинають пошук інформації зі звернення до пошукової машини, і лише 1 % – з сайту бібліотеки. Ці дані говорять про те, що потрібен більш дієвий, спосіб нагадати світові про бібліотеки. Наприклад, Соломон хотіла б провести колективну рекламну кампанію, аби переконати громадськість у тому, що бібліотеки є життєво необхідними. «Бібліотеки продовжують пропонувати свої послуги поодинці, – говорить вона. – Це чудово, але потрібно поєднати ці зусилля з більш масштабним підходом, і тоді результат буде дієвішим».



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Інформаційний вісник (3)

    Урок
    Бібліосвіт : інформ. вісн.; вип. 1 (25) 2008 / Держ. б-ка України для юнацтва ; [редкол.: Г. Саприкін (голов. ред.) та ін.]. – К. : [б. в.] 2008. – 72 с.
  2. Інформаційний вісник (5)

    Документ
    Бібліосвіт : інформ. вісн. – Вип. 4 (28) 2008 / [редкол.: Г. Саприкін (голов. ред.), Т. Сопова (відп. ред.), С. Чачко, Т. Якушко]; Держ. б-ка України для юнацтва.
  3. Інформаційний вісник (7)

    Документ
    Бібліосвіт : інформ. вісн. – Вип. 4 (32) 2009 / [редкол. : Г. Саприкін (голов. ред.), Т. Сопова (відп. ред.), С. Чачко, Т. Якушко] ; ДЗ «Держ. б-ка України для юнацтва».
  4. Інформаційний вісник (1)

    Документ
    Бібліосвіт : інформ. вісн.; вип. 4 (24) 2007 / Держ. б-ка України для юнацтва ; [редкол.: Г. Саприкін (голов. ред.) та ін.]. – К. : [б. в.] 2007. – 74 с.
  5. Інформаційний вісник (4)

    Документ
    Жигалло Л.І., Заставнюк О.О., Іванова Я.Є., Ігнатова А.В., Корень Л.О., Костик Н.М., Колесова Г.В., Лавриченко І.С., Мандровний О.М., Старовойтова А.О.

Другие похожие документы..