Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Контрольная работа'
Выдающийся русский ученый В.В.Докучаев впервые дал следующее определение почвы: “Почвой следует называть ”дневные”, или наружные, горизонты горных по...полностью>>
'Документ'
Его главное качество, если предпочесть его многим другим, - это пронзительный дух, то есть поразительная жизнь; без этого ни один художник не может б...полностью>>
'Документ'
3 -0 9 Адрес: 19704 , Санкт-Петербург, Александровский парк, 7 Военно-медицинский музей Министерства обороны Российской Федерации Телефон: (81 ) 315-...полностью>>
'Закон'
Галузеву Угоду на 2011–2015 роки (далі – Угода) між Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України – центральним органом виконавчої влади та ...полностью>>

Зміст вступ 2 (2)

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ЗМІСТ

Вступ 2

1. Сутність валютного ринку Китаю 4

2. Становлення і сучасний стан китайського валютного ринку 6

3. Перспективи розвитку валютного ринку Китаю 17

Висновки 19

Список використаної літератури 20

Вступ

На визначеному історичному етапі збільшення кількості міжнародних господарських зв'язків з неминучістю привело до підвищення ролі валютно-фінансової сфери у світовому масштабі. Процес міжнародного руху товарів, послуг, капіталу, виробниче і науково-технічне співробітництво, міграція робочої сили, розвиток туризму привели до виникнення суспільних відносин, зв'язаних із грошовими вимогами і відповідними зобов'язаннями учасників міжнародних економічних відносин. Саме міжнародний платіжний оборот, зв'язаний з оплатою грошових зобов'язань юридичних і фізичних осіб різних країн, і обслуговується валютним ринком.

У літературі існує кілька різних тлумачень поняття валютного ринку, різні автори пропонують різноманітне тлумачення цієї категорії. Так, наприклад, А.Г. Наговіцин і В.В. Іванов визначають валютний ринок просто як «ринок, на якому продається і купується валюта різних країн» [1, с. 4]. І. Н. Платонова розглядає валютний ринок більш складно, а саме, у трьох аспектах: у широкому змісті слова, у вузькому змісті слова і з організаційної точки зору. Валютні ринки розглядаються як офіційні центри, де відбувається конвертація іноземних валют на національну за курсом, що складається на основі попиту та пропозиції. Валютний ринок у широкому змісті, на думку І.Н. Платонової, – «це сфера економічних відносин, що виявляються при здійсненні операцій по купівлі-продажу іноземної валюти і цінних паперів в іноземній валюті, а також операцій по інвестуванню валютного капіталу». У вузькому ж змісті – «це офіційні фінансові центри, у яких здійснюються операції по купівлі-продажу валют і валютних цінностей на основі попиту та пропозиції учасників торгівлі» [2, с. 1]. Представляється, що кожна з цих точок зору авторів має право на існування.

Продовжуючи думку І. Платонової, можна затверджувати, що з організаційно-функціональної точки зору (як результат реалізації економічних функцій) валютні ринки забезпечують обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг, робіт; своєчасне здійснення міжнародних розрахунків; взаємозв'язок різних ринків; стихійне визначення валютних курсів шляхом балансування попиту та пропозиції; надання механізмів захисту від валютних ризиків; диверсифікованість валютних резервів банків, підприємств і держави; валютну інтервенцію; використання ринку державами для цілей їхній грошово-кредитної і економічної політики; одержання прибутку у виді різниці курсів валют і процентних ставок; регулювання валютних курсів національної валюти до іноземних валют (державне і ринкове); проведення валютної політики, спрямованої на державне регулювання зазначеної області економіки й інших заходів.

Об'єктом дослідження є валютний ринок як складова частина фінансового ринку.

Предметом дослідження є валютний ринок Китаю.

Основна мета роботи полягає в комплексному дослідженні тенденцій розвитку та сучасного стану китайського валютного ринку.

Основна мета роботи визначає наступні завдання для дослідження:

а) визначити сутність валютного ринку Китаю;

б) дослідити становлення і сучасний стан китайського валютного ринку;

в) проаналізувати перспективи розвитку валютного ринку Китаю.

При написанні роботи використовувалися науково-практичні, аналітичні матеріали, а також інтернет-сайти, присвячені Китаю та його економіці.

Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи 20 сторінок.

1. Сутність валютного ринку Китаю

З організаційно-інституційної точки зору валютні ринки являють собою сукупність уповноважених банків, інвестиційних компаній, бірж, брокерських контор, іноземних банків, що здійснюють валютні операції.

З організаційно-технічної точки зору валютний ринок являє собою сукупність комунікаційних систем, що зв'язують між собою банки різних країн, що здійснюють міжнародні розрахунки й інші валютні операції.

Отже, валютні ринки – це офіційні центри, у яких здійснюються операції по купівлі-продажу валют і валютних цінностей на основі попиту та пропозиції учасників торгівлі.

При цьому структура валютного ринку кожної країни багато в чому залежить від політики державного регулювання економіки, від ступеня втручання державних органів у валютно-кредитні і фінансові відносини, що здійснюються через валютне регулювання, спрямоване в першу чергу на підтримку стабільного валютного курсу даної країни [1, с. 5].

Валютний ринок є важливою складовою частиною фінансового ринку в КНР. Становлення первинних основ валютного ринку в КНР почалося одночасно з розгортанням реформи економічної системи наприкінці 70-х років. Стратегічною лінією перебудови господарського механізму з'явилося прагнення досягти найкращого сполучення планових і ринкових важелів в управлінні господарством, узявши плановий регулятор за основу, а ринковий як доповнення. Ця лінія передбачала створення системи ринків, важливою складовою частиною якої і є валютний ринок.

Передумови до одержання права на існування валютного ринку були створені в КНР у жовтні 1980 р. Банку Китаю було доручено здійснювати угоди з продажу валюти державним і колективним підприємствам. Спільним підприємствам таке право надане не було.

Наприкінці 1985 р. у Шеньчжені при відділенні Народного Банку Китаю був створений перший у країні центр валютного обміну і регулювання (ЦВОР). Спочатку його діяльність була строго регламентована: обмінні курси валют не могли перевищувати встановленої державою межі, продавці і покупці не мали права вступати в контакти між собою. З липня 1986 р. ці обмеження були зняті. У листопаді 1986 р. другий подібний центр був створений у Шанхаї. До початку 90-х років у КНР уже склався своєрідний валютний ринок, що поєднує більш ніж 40 центрів і близько 60 пунктів розподілу й обміну валюти. Ці організації діють у всіх регіонах країни, у тому числі в спеціальних економічних зонах, а також у Тибеті [6, с. 70].

2. Становлення і сучасний стан китайського валютного ринку

Причини і цілі створення центрів регулювання й обміну валюти. Становлення і розвиток центрів регулювання й обміну валюти (ЦВОР) обумовлено ходом економічної реформи, зокрема реформою системи зовнішньої торгівлі, фінансової системи країни. Розширення господарської самостійності підприємств, їхнє прагнення до реконструкції виробництва на новій технічній основі, ріст числа експортно-орієнтованих підприємств, спроба підвищити конкурентноздатність виробленої ними продукції на зовнішньому ринку, збільшення науково-виробничих, науково-дослідних установ зі зростаючими потребами в одержанні закордонної передової техніки і технології – усе це створювало стійкий попит на іноземну валюту. Держава, не володіючи великими валютними ресурсами, з метою підвищення ефективності використання валюти, поступово стало відходити від прямого монопольно централізованого розподілу валютних засобів, дозволяючи державним і кооперативним підприємствам і організаціям купувати визначені суми ВКВ для строго визначених цілей у рамках їхніх виробничих нестатків.

В міру розвитку процесу створення спільних підприємств (СП) і збільшення їхнього числа, держава прагнула підтримувати і стимулювати цей процес. Зокрема, створювався сприятливий інвестиційний клімат. 6 жовтня 1986 року СП стали допускатися на внутрішній валютний ринок. Однак рамки їхніх угод були обмежені: купівля-продаж валюти могли здійснюватися тільки між спільними підприємствами. Лише в 1988 р. спільним підприємствам було дозволено мати угоди по купівлі-продажу валютних коштів з державними підприємствами [6, с. 71].

Надаючи підприємствам і організаціям право покупки валюти у ЦВОР, держава в значній мірі обумовлює її використання на реконструкцію виробничих потужностей, закупівлю нової і новітньої техніки, а головним чином сировини, і допоміжних матеріалів для виробництва конкурентноздатної на зовнішньому ринку продукції. У 1993 р. із загального обсягу угод у ЦВОР на експорт передової техніки було витрачено 949 млн. дол. (7,2 %). На науково-дослідні цілі, медичне, навчальне устаткування, прилади і т.п. направлено 294 млн. дол. (2,23 %). Валюта, куплена у ЦВОР у розмірі 7,46 млрд. дол. (56,7 %), направлена на закупівлю сировини і допоміжних матеріалів. ЦВОР не тільки дає можливість підприємствам здобувати валюту, але і деякою мірою сприяє підвищенню їхнього експортного потенціалу. Так, у 1993 р. для підвищення конкурентноздатності своєї експортної продукції підприємства легкої промисловості продали у ЦВОР 2,48 млрд. дол., направивши виручені кошти на підвищення якості продукції, розширення її асортименту. Багато підприємств, і китайські, і СП, відкинувши педантичність, закуповують у ЦВОР іноземну валюту, а потім перепродають її по більш високому курсу організаціям і підприємствам, що не мають виходу на ринок, одержуючи прибуток у місцевій валюті .

Допуск спільних підприємств на валютний ринок допомагає їм розв'язувати проблеми валютного балансу, створює сприятливу ситуацію для інвестицій. У 1993 р. тільки 1/3 спільних підприємств була здатна домагатися позитивного сальдо свого валютного балансу. У їхнє число входили, головним чином, спільні підприємства в сфері готельного господарства і підприємства, що працюють переважно на експорт. У 1993 р. СП зробили валютні операції на суму 2,24 млрд. дол. Характерно, що в загальному обсязі угод по купівлі-продажу валюти у ЦВОР частка СП не є визначальною. Так, у 1991-1993 р. вона склала не набагато більше 17 %. Практика свідчить, що загальна сума продаваної спільними підприємствами валюти перевищує валюту, що купується ними. На думку китайських економістів, спільні підприємства в КНР мають стійкий валютний резерв. У найбільшому в країні ЦВОР – Шанхаї за два останні роки його діяльності спільні підприємства запропонували для продажу 338 млн. дол., а закупили 265 млн. дол.

Однією з цілей створення ЦВОР є обмеження і надалі ліквідація сфери діяльності чорного ринку валюти. Для цього в ряді ЦВОР (Шанхай, у т.ч. у зоні Пудун, Сямень, Чунцін, Нанкін, Ухань – усього більш ніж у 10 центрах) право здійснення валютних операцій надано приватним особам. У ЦВОР Шанхая за 1993 рік приватними особами було зроблено валютних операцій на суму 19,86 млн. дол. Попит на валюту помітно переважав над її пропозицією: було закуплено 19,4 млн. дол., а продано лише 460 тис. доларів [5, с. 24].

За свідченням китайської печаті, у країні існує стійкий попит приватних осіб на валюту (особливо у тих, хто виїжджає за границю на навчання, стажування, по запрошеннях і т.д.). Вважається, що для задоволення цього попиту необхідно створити широкий ринок валютного обміну для приватних осіб.

Поки валютний ринок не в змозі задовольнити потреби приватних осіб і не здатний серйозно потіснити ділків чорного ринку, що діє в країні фактично вільно, будучи, по вираженню китайської печаті, «несекретним секретом».

Шанхайський центр валютного обміну і регулювання. В даний час по обсягу і вартості здійснюваних операцій Центр валютного обміну і регулювання в Шанхаї є самою великою фінансовою організацією такого роду. Обсяг угод на чотирьох ЦВОР (Шанхайському, Шеньчженьскому, Фучжоуському і Сяміньському) складає більш 4 млрд. дол. На три ЦВОР, крім Шанхайського, приходиться в середньому по 720 млн. дол. у рік.

Шанхайський центр валютного обміну і регулювання (ШЦВОР) був створений у 1986 р. Народним урядом Шанхая при місцевому відділенні Державного управління по валютному контролю. Функції ШЦВОР замикалися на реєстрації валютних операцій по фіксованому обмінному курсу, установлюваному вище офіційного курсу. Наприкінці 1987 р. у ШЦВОР був уведений змінний ринковий курс купівлі-продажу валют.

Спочатку Центр обслуговував тільки підприємства й організації, створені за участю іноземного капіталу. У вересні 1988 р. до участі в операціях були допущені китайські підприємства й організації, у тому числі з інших районів країни. Фактично в Шанхаї виник перший у країні валютний ринок, що переступив границі окремого регіону. Обсяги щоденних валютних операцій на ШЦВОР складають 5-6 млн. дол. За наявними оцінками, що за свідченням китайської печаті занижені, через ШЦВОР за рік проходить більш 300 млн. юанів, що надходять з інших районів країни.

Таблиця 1. Загальна інформація щодо роботи Центру (1991-1993 рр.)

Роки

Загальний обсяг угод ЦВОР

(млрд. дол.)

Загальний обсяг угод на ШЦВОР

(млрд. дол.)

Частка ШЦВОР від загального обсягу,

%

1991

6,26

0,9

16

1991

8,56

1,29

15

1993

13,16

1,85

10

Джерело: /china_ec&ctr

Організаційні основи ШЦВОР. Центр є відкритою громадською організацією, що знаходиться в підпорядкуванні Державного управління по валютному контролю КНР. Безпосередня діяльність центра здійснюється під контролем Шанхайського відділення Народного Банку Китаю, що при різких коливаннях обмінного курсу може підтримувати його стабільний рівень шляхом продажу і закупівлі валюти за рахунок власних коштів.

Шанхайський центр, будучи госпрозрахунковою організацією, покриває усі видатки по оплаті персоналу, оренді і утриманню приміщень, а також поточного господарського нестатку за рахунок коштів, одержуваних від членів Центра в оплату за надані послуги (0,15 % від суми угод). Усі види платежів з організацій – членів Центру стягуються в китайських юанях. Власними інвалютними коштами Центр не розташовує.

У перші два роки центру був наданий пільговий режим оподатковування, пільги по орендних платежах. Протягом цього терміну виплати в держбюджет складали (5,4 % від отриманого прибутку). Після закінчення пільгового періоду відрахування досягають більш 50 % прибутку [12, с. 79].

Загальні умови проведення обмінних операцій. Оцінка обсягів пропонованих до продажу валют виробляється в доларах США. Джерела придбання валюти, що беруть участь в операціях центру, і цілі її використання строго регламентовані. Умовами проведення торгів передбачається, що предметом угод може бути тільки валюта, зароблена підприємствами, валюта, що знаходиться в розпорядженні підприємств за участю іноземного капіталу, і валюта, отримана як подарунок чи допомога.

Обговорено також, що валюта, придбана в центрі, може бути використана для закупівлі технічно передового устаткування, комплектуючих, сучасної технології і т.д.; науково-дослідного, медичного, навчального устаткування, приладів, препаратів, матеріалів для науково-технічних цілей і спеціальної літератури; сировини, напівфабрикатів і інших матеріалів виробничого призначення; для використання в процесі виробництва на підприємствах, заснованих на іноземному капіталі, а також для виплати отриманих кредитів і переведення прибутку.

Монопольним правом на видачу дозволів на ведення торгівлі через центр та використання валюти володіє державне управління валютного контролю, що розглядає заявки на придбання і використання валюти. Валюта, що отримана в центрі, не може самовільно використовуватися в інших цілях без узгодження органів валютного контролю. Порушники караються відповідно до правил контролю за іноземною валютою. Валюту, придбану через центр, можна використовувати протягом півроку з моменту її закупівлі. Якщо ж вона не використовується в цей термін, то підлягає обов'язковому продажу центру за курсом на день придбання.

Членство в Центрі. В операціях по угодах з валютою можуть брати участь тільки члени центра. Бажаючі стати членами центра повинні направити туди офіційну письмову заяву. При вступі в члени центра виплачується реєстраційний внесок у сумі 100 юанів. Акредитація постійного представника в операційному залі центра обходиться в 2000 юанів у рік. Це право може бути загублене при скороченні обсягу операцій до визначеного рівня чи при участі даної організації в операціях центра менш одного разу на місяць.

Члени Центра розділяються на дві групи:

- посередницькі організації, тобто шанхайські банки і небанківські фінансові організації, що одержали від Державного управління валютного контролю «Посвідчення на право ведення справ з використанням валюти». Цим організаціям дозволено представляти на торгах інші організації;

- самостійні організації – юридичні особи, що не є фінансовими установами. Ці організації одержують дозвіл на торгівлю у власних інтересах.

Членами Центру являються наступні організації: банківські і фінансові установи, підприємства й організації нефінансового характеру, включаючи зовнішньоторговельні компанії Шанхая і спільні підприємства за участю іноземного капіталу.

Для представників останньої групи, іменованих дилерами, проводяться іспити, ціль яких перевірити рівень підготовки для участі у валютних операціях. Представники банківських і фінансових установ (брокери) допускаються до здійснення угод без перевірки. Кожна з цих установ може бути представлена двома брокерами. Їм дозволено укладати угоди від імені своїх клієнтів. Самостійні господарські організації можуть акредитувати лише одного представника, що укладає угоди від імені своєї організації. Організації, що не є членами центра, не можуть брати участь у укладанні угод, але їм дозволено користатися в цих цілях послугами посередників-брокерів.

Установлення курсу валют. Офіційним засобом грошового обігу в Китаї, у єдиному порядку експортованим і контрольованим Народним банком Китаю, є женьміньбі. Одиниця женьміньбі – юань (один юань дорівнює 10 цзяо, одне цзяо – 10 феней). Обмінний курс женьміньбі визначається Народним банком Китаю і публікується Головним державним управлінням валютного контролю (ГДУВК). Китай додержується принципу єдиного валютного регулювання. Його здійснює ГДУВК.

Основним принципом установлення курсу валют є облік співвідношення між попитом та пропозицією. Вся інформація про угоди, що укладаються, є відкритою для всіх учасників, що сприяє конкуренції при укладанні угод на базі початкової ціни, що встановлюється на рівні останньої ціни попереднього дня.

Усі ціни угод виражаються через відношення долара США до юаню. Поточні ціни інших видів твердої валюти визначаються за курсом цих валют до американського долара, на підставі курсів юаню до даної валюти і юаню до долара, що публікуються Державним управлінням валютного контролю на поточний день. На підставі цього розраховується курс відповідної валюти до американського долара і ціна угоди перераховується з доларів США у відповідну валюту.

У 1994 р. Китай провів реформу валютного регулювання, у результаті введені єдині курси основних валют до женьміньбі, створена єдина система валютних розрахунків, продажів і переводів, на основі чого створений єдиний міжбанківський валютний ринок, що значно вплинуло на економічний розвиток Китаю і здійснення їм політики реформ і відкритості. На основі цього в 1996 р. купівля-продаж валют підприємствами з іноземною участю включена в банківську систему конвертації, до 1 грудня 1996 р. Китай достроково задовольнив вимоги, зафіксовані в статті 8 угоди про Міжнародний валютний фонд. Це найважливіший прорив у реформі валютної системи Китаю [4, с. 115].

Отже, китайський юань – одна із самих стійких валют у Східній Азії й в цілому у світі. Після девальвації юаню на початку 90-х юань останні роки дотримує курсу близько 8 юанів за долар (табл. 2).

Участь у торгах. У відмінності від постійних членів центра, інші організації можуть брати участь у торгах тільки через посередницькі організації. Для цього їм необхідно заповнити письмове поручительство на купівлю чи продаж валюти. У поручительстві повинні бути чітко зазначене джерело надходження валюти чи ціль її придбання. На кожну суму дається поручительство тільки однієї посередницької організації.

Таблиця 2. Курс китайського юаня на 1.05.2003

Код валюти

Валюта

Курс

   USD

   долар США

8.27

   EUR

   євро

7.39

   JPY

   японська ієна (100 ієн)

6.24

   AUD

   австралійський долар

4.33

   HKD

   долар Гонг Конга

1.06

   CAD

   канадський долар

5.17

   CHF

   швейцарський франк

4.98

   INR

   індійська рупія (100 рупій)

7.85

   KRW

   корейська вона (1000 геть)

2.90

   MYR

   малайзійський рингит

2.17

   NZD

   новозеландський долар

3.52

   SGD

   сінгапурський долар

2.05

   THB

   тайський бат (100 бат)

8.61

   TWD

   тайванський долар (10 діл.)

1.65

Джерело: /info/rates.html

На протязі півгодини після відкриття торгів представники членів центра, що бажають прийняти в них участь, повинні направити у відділ угод центру письмову заявку про купівлю-продаж валюти. Дозволено також направляти заявки завчасно в перервах між торгами.

Зазначені заявки підрозділяються на два типи: «А» і «В».

Заявки типу «А» заповнюються представниками посередницьких організацій, типу «В» – представниками організацій, що мають право виступати від власного імені (підприємства й установи нефінансового характеру). Кожен тип цих заявок, у свою чергу, підрозділяється на два види: на покупку чи на продаж валюти. При подачі заявки типу «А» додається копія письмового поручительства на представника, якому доручене проведення операцій.

У випадку якщо угоду не удалося зробити в повному обсязі, для наступних торгів необхідно знову оформляти документи.

Механізм проведення торгів. За коротку історію існування ШЦВОР механізм угод по купівлі-продажу валюти перетерпів помітні зміни. Основною тенденцією змін є посилення відкритості в діяльності центра, зростання ролі ринкових важелів. Сторони, що побажали вступити в угоду по купівлі-продажу інвалюти, реєструвалися в ШЦВОР. Центр здійснював легалізацію й оформлення угоди по фіксованому (вище офіційного) курсу. Як правило, фіксований обмінний курс не відбивав реального співвідношення попиту та пропозиції валюти.

Після року функціонування ШЦВОР став з урахуванням попиту і пропозиції встановлювати єдину ціну на інвалюту, що привело до помітного збільшення обсягу операцій.

Новим кроком в удосконалюванні механізму функціонування ШЦВОР стало встановлення системи множинних цін по ряду угод, на основі вільно пропонованої ціни на валюту. Балансування попиту та пропозиції здійснюється на рівні конкретних угод продавців і покупців.

Розглянемо докладніше механізм проведення валютних торгів у ШЦВОР, що функціонували до серпня 1990 року. Відділ угод центра визначав співвідношення попиту та пропозиції за поданими заявками протягом 90 хвилин з моменту початку торгів. Якщо загальна сума запропонованої до обміну валюти збігалася з попитом, установлювалося курсове співвідношення валют відповідно до єдиної ціни попереднього дня. Сумарне співвідношення попиту та пропозиції учасникам торгів невідомо.

Призначувана ціна могла відрізнятися від заключної ціни попереднього дня в межах ±0,15 юаню. Такі ж межі коливання цін були директивно встановлені на весь день проведення торгів. Таким чином, завершуюча ціна угод двох днів не могла відрізнятися більш ніж на 0,3 юані за 1 американський долар.

У випадку якщо загальна кількість запропонованої в ході торгів валюти перевищувала попит на неї, співробітниками центра у встановленому порядку здійснювалося зниження ціни на валюту від рівня єдиної ціни угод попереднього дня. У противному випадку (тобто коли пропозиція валюти була нижче існуючого попиту), ціни на валюту підвищувалися. Встановлена одиниця зміни ціни в ході торгів складала 1-2 феня, а проміжок часу до призначення нової ціни не регламентований. Звичайно 1,5-2 хвилини.

У процесі врегулювання співвідношення попиту та пропозиції шляхом зміни ціни на валюту учасники торгу могли зменшити чи збільшити заявлені суми в межах різниці між попитом та пропозицією. У момент, коли попит та пропозиція на валюту врівноважувався, чи розрив між ними мінявся на протилежний, відбувалася фіксація валютної операції в ході даного торгу відповідно до досягнутої ціни. Усі конкретні угоди на заявлені суми відбувалися за цією ціною і потім затверджувалися центром.

Із серпня 1990 р. ШЦВОР проводить експерименти в пошуку оптимальної для Шанхая процедури проведення торгів, у зв'язку з чим устав, що діяв раніше, втратив силу. Основною причиною зміни порядку роботи ШЦВОР стало значне коливання цін, що з'явилося, зокрема, наслідком того, що сумарні показники попиту та пропозиції (по всіх учасниках торгів на даний день) доводилися до учасників торгів до їхнього початку, що заздалегідь визначало підвищену чи знижену тенденцію зміни цін.

При старій системі установлювалася єдина ціна угод на кожний день торгів. Ціна валюти падала на 1 фень кожні 2 хвилини, якщо пропозиція перевищувала попит і навпаки ціна росла приблизно кожні 2 хвилини на 1 фень, якщо попит переважав над пропозицією валюти. Ціна угоди була стабільна і жорстко фіксувалася, якщо попит та пропозиції були рівні.

Основна особливість нового методу полягає в тому, що він дає можливість покупцю і продавцю змінювати ціну в будь-який час. Так, покупець може відмовитися від свого акцепту (у межах 15 секунд) і закупити валюту в іншого продавця по більш вигідній ціні, використовуючи автоматичну систему котирування. Балансування попиту та пропозиції здійснюється на рівні конкретних угод продавців і покупців. Підприємство може на основі своїх можливостей вільно вибирати офіційного представника центру (брокера, дилера), які у строгій відповідності з поручительством підприємств, з огляду на ринкову кон'юнктуру, здійснюють угоди [14, с. 129].

Порядок розрахунку по здійснених угодах. Результати угод з валютою фіксуються у посвідченнях, що мають силу контракту. У день видачі посвідчення з зазначеними в ньому сумою угоди й оплати за надані послуги учасники торгів зобов'язані передати відділу розрахунків центру чек на відповідні суми. Термін розрахунків визначений у сім днів із дня видачі посвідчення про угоду. За порушення терміну розрахунків передбачається штраф у розмірі 0,05 % від суми угоди в юанях за кожний прострочений день, а також відшкодування збитків іншій стороні, у випадку якщо вони виникли в результаті прострочення платежів. При несплаті після закінчення семи днів після видачі посвідчення угода може бути розірвана, а винна сторона зобов'язана відшкодувати усі виниклі при цьому збитки іншій стороні. При повторних порушеннях передбачені інші санкції аж до позбавлення права участі в операціях центру.

В цілому інвалютний ринок у Шанхаї в останні роки залишався стабільним. Оцінку, що дається фахівцями валютному ринку Шанхая, цілком можна віднести і до інших подібних центрів. У країні, як указують китайські економісти, склався «валютний ринок з китайською специфікою». Його основною особливістю є те, що він являє собою «активне доповнення» до централізованого розподілу валютних ресурсів.

3. Перспективи розвитку валютного ринку Китаю

Представник Народного банку Китаю заявив, що в 2001 році запас іноземної валюти в Китаї збільшився на 9,8 млрд. доларів США, на кінець року він склав 154,7 млрд. доларів. Це результат проведеної Центральним Банком валютної політики.

Цей представник відзначив, що в минулому році центральний банк, прагнучи виявити роль валютної політики, прибіг до різних засобів валютної політики і йому удалося задовольнити потреби економічного росту в коштах при передумові забезпечення фінансової стабільності.

Інформація про фінансові статистичні дані в 2002 році, опублікована центральним банком, показує, що на кінець минулого року залишки грошової маси М2 (М1 плюс термінові й ощадні вклади в комерційних банках) склали 11,9 трильйона юанів, що на 14,7 відсотка більше, ніж у попередньому році, а залишки грошової маси М1 (готівка в обороті і кошти на поточних банківських рахунках) склали 4,58 трильйони юанів, зрісши на 17,7 відсотка проти попереднього року. Прискорення темпу росту грошової маси М1 було позитивною зміною в обороті грошової маси в 2001 році.

По статистичним даним залишки кредитів у всіх фінансових організаціях країни склали 9,37 трильйона юанів. По підрахунках за порівнянними цінами цей показник зріс на 12,5 відсотка проти рівня попереднього року. За весь минулий рік обсяг випущених кредитів збільшився на 1,08 трильйона юанів. Залишки грошових внесків по поточному рахунку склали 10,87 трильйона юанів, збільшившись на 13,7 відсотка проти попереднього року.

Валютні резерви Китаю перевищили $250 млрд., збільшившись за останні 13 років більш ніж у 45 разів. По цьому показнику Китай займає зараз друге місце у світі, уступаючи лише Японії. Такі дані Головного статистичного управління КНР. Зростаючі валютні резерви, по оцінці місцевих економістів, є основою стабільності китайського юаню. Протягом останнього років його курс зберігається на рівні 8,27 юаню за один американський долар.

Хоча Державне Управління Китаю по роботі з іноземною валютою планує розширити торгівлю юанем на валютному ринку – його курс буде зберігатися в межах 8,276 і 8,28, юанів за $1, поки зміни цього курсу не будуть визнані "необхідними і можливими". Про це кореспонденту "Інтерфакс-Китай" повідомив глава Управління Го Шуцин.

Китайський юань уже частково конвертуємий, але уряд зберігає обачність щодо будь-якого можливого зниження курсу китайського юаню. Го Шуцин також відзначив, що «у довгостроковій перспективі китайський юань, як очікується, стане цілком конвертованим”.

Однак, як недавно повідомила "Шеньчжень Жибао", ніякий часовий графік по цьому питанню поки не встановлений.

Незважаючи на наполегливі заклики іноземних урядів і ділових кіл до ринкового регулювання обмінного курсу юаню, Китай не збирається змінювати існуючу адміністративну систему контролю за курсом, що дозволяє йому збільшувати вартість свого експорту на фоні зниження курсу долара.

Висновки

Китай сьогодні – єдина країна світу, що має дві валюти: юань і гонконгський долар, курсова різниця між якими – шість копійок (феней). Банк Китаю тепер друкує і синюватий папірець у 100 «народних юанів» і червонуватий папірець у 100 «гонконгських доларів». При цьому обидві вони досить ефективно захищені. Управління курсом юаню ззовні виключено, гонконгського долара – практично виключено. Курс юаню визначається не «попитом ринку» (тобто не тими, хто хоче вивозити капітал чи обмінювати юані на долари), а внутрішніми цінами на основні види сировини і напівфабрикатів, виробництво яких майже цілком знаходиться в руках держави. Гонконгський долар, що виступає дублером юаню на зовнішньому ринку, – надміцна валюта.

Ідея і практика стабільного юаню розрахована не на стимулювання експорту (тут, навпроти, результатом є збитки у формі усвідомлено упущеного прибутку від зниження поточної конкурентноздатності). Вони спрямовані на збереження в китайській економіці стійко кращих умов для росту капіталу, чим у навколишньому світі нестабільності, і на формування стійких стереотипів малої ризикованості для припливу іноземних інвестицій. Тобто кон'юнктурні жертви, викликувані цією стабільністю, носять абсолютно виправданий характер і є по суті справи не жертвою, а геройською сверхрентабельною інвестицією в національне майбутнє.  

Список використаної літератури

  1. Артемов Н. М. Валютные рынки. – М.: ООО «Профобразование», 2001. – 96 с.

  2. Валютный рынок и валютное регулирование. Под ред. Платоновой И.Н. — М., 1999. – 225 с.

  3. Волинський Г. Економічна реформа в Китаї: характерні риси, результати, нові завдання // Економіка України. –1999. – № 9. – С. 62-66.

  4. Гельбарс В., Кузнецова В. КНР: год суровых испытаний // Мировая экономика и международные отношения. – 2000. – № 8. – С. 114-120.

  5. Гончарук А. Поднебесная в экономическом измерении: [Экономика Китая] // Підтекст. – 1998. – 27-28 (9-15 верес.). – С. 23-28.

  6. Е. Авдокушин. Китайский валютный рынок // Проблемы Дальнего Востока. – 1991. – № 6. – С. 70-78.

  7. Китайський рынок в оценке иностранных бизнесменов.– [Пекин]: Синьсин, 1999. – 36 с.

  8. Ковальчук Н. С. Регіональні ринки Азії: Конспект лекцій / Киів. держ. торг.-екон. ун-т; [Ред. Л. П. Покотилюк]. – К., 1998. – 18 с.

  9. Ли Вэй, Цао Лю. Как вложить капитал в Китай. – [Пекин]: Синьсин, 1998. – 54 с.

  10. Маккарти Т. Китай в ожидании девальвации // Столичные новости. – 1998. – 17-24 нояб. (№45). – С. 9.

  11. Мороз Д. А. Ринкова трансформація економічної системи: Гонконг. - К.: Лібра, 1998. – 143 с.

  12. Новоселова Л. Реформа и экономический рост в КНР: чудес не бывает //Рос. экон. журнал. – 1999. – № 1. – С. 76-80.

  13. Центральный и Западный регионы Китая: новый инвестиционный бум. – [Пекин]: Синьсин, 1998. – 34 с.

  14. Цыганов Ю. КНР: борьба с перегревом экономики // Мировая экономика и международные отношения. – 1998. – № 8. – С. 127-131.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Зміст вступ (3)

    Документ
    Актуальність теми. До закономірностей розвитку сучасного суспільства слід віднести об’єктивний процес посилення соціалізації економічних систем, підпорядкування економічної політики завданням розвитку людини.
  2. Зміст вступ (11)

    Документ
    Актуальність теми. В умовах поглиблення ринкових трансформацій і переходу України на інтенсивний шлях розвитку важливими стають питання, які пов'язані з пошуком нових шляхів підвищення ефективності фінансового управління на промисловому
  3. Зміст вступ (1)

    Документ
    Актуальність теми. Питання судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права України набуло особливої актуальності в контексті судово-правової реформи, яка триває в Україні.
  4. Зміст вступ (2)

    Документ
    Актуальність теми дослідження. Серед актуальних проблем сучасних форм порушення прав людини вагоме місце посідає проблема торгівлі людьми, яка має довге історичне та етнонаціональне коріння.
  5. Зміст вступ (6)

    Документ
    Актуальність теми дослідження. Розвиток незалежної України вимагає вирішення багатьох складних соціально-економічних та політичних проблем у суспільстві.
  6. Зміст вступ (7)

    Документ
    Актуальність теми дослідження. Остання чверть двадцятого століття характеризується переходом до нового постіндустріального етапу науково-технічного прогресу, який називають сучасною технологічною революцією.

Другие похожие документы..