Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Учебно-методическое пособие'
Методическое пособие составлено в соответствии с требованиями (федеральный компонент) к обязательному минимуму содержания и уровня подготовки дипломи...полностью>>
'Реферат'
Обширная группа одноклеточных микроорганизмов, характеризующихся отсутствием окруженного оболочкой клеточного ядра. Вместе с тем генетический материа...полностью>>
'Документ'
составляющих критический путь Определение резервов времени Определение коэффициентов напряженности работы Табличный метод расчета аналитических парам...полностью>>
'Реферат'
В начале своего творческого пути Тургенев находился под влиянием романтизма. В 40-е годы, в результате сближения с В.Г.Белинским и редакцией журнала ...полностью>>

Інститут законодавства верховної ради україни на правах рукопису

Главная > Закон
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ПАЗЕНОК АННА СЕРГІЇВНА

УДК 342.716+340.5

СОЦІАЛЬНІ ПРАВА ТА СВОБОДИ ЛЮДИНИ І

ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ ТА

ФЕДЕРАТИВНІЙ РЕСПУБЛІЦІ НІМЕЧЧИНІ:

ПОРІВНЯЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Спеціальність 12.00.02 – конституційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Науковий керівник:

доктор юридичних наук, професор,

академік Академії правових наук України, член-кореспондент НАН України

Погорілко Віктор Федорович

Науковий керівник:

кандидат юридичних наук,

Заслужений юрист України,

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини

Карпачова Ніна Іванівна

Київ-2006

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….3

І РОЗДІЛ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СОЦІАЛЬНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА……………………………………..12

1.1. Поняття-концепт соціальних прав і свобод людини і громадянина……….12

1.2. Становлення і розвиток системи соціальних прав і свобод людини………27

1.3. Діалектика основних соціальних прав і свобод людини і громадянина в контексті загальних конституційних прав……………………………………….47

ІІ РОЗДІЛ. СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ ТА ФЕДЕРАТИВНІЙ РЕСПУБЛІЦІ НІМЕЧЧНІ………………………………………………………………………...56

2.1. Критерії класифікації системи соціальних прав і свобод людини і громадянина в компаративістському аспекті…………………………………….56

2.2. Види соціальних прав і свобод людини і громадянина в Україні та Федеративній Республіці Німеччині……………………………………………...75

2.3. Механізм реалізації соціальних прав та свобод в гетерогенних суспільних системах…………..………………………………………………………………...96

ІІІ РОЗДІЛ. ГАРАНТІЇ ОСНОВНИХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА……………………………………132

3.1. Соціальна правова держава – головний гарант соціальних прав і свобод людини і громадянина……………………………………………………………132

3.2. Юридичні гарантії соціальних прав і свобод людини і громадянина в Україні та Федеративній Республіці Німеччині………………………………..146

3.3. Міжнародно-правові гарантії основних соціальних прав і свобод людини і громадянина………………………………………………………………………166

ВИСНОВКИ………………………………………………………………...181

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………..186

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження.

На сучасному етапі суспільного розвитку відбувається істотна трансформація правової системи держави. Однією з причин цього процесу є загально цивілізаційна тенденція зростання ролі людського чинника в суспільних подіях, актуалізація значення таких людських цінностей як гідність, свобода, соціальна справедливість тощо. Ця тенденція, яка у суспільних науках отримала назву «гуманістичний поворот», безумовно стосується і правознавства та правової культури соціуму в цілому. Вона пред’являє нові підвищені вимоги до конституційної діяльності держави, стимулює наукові пошуки юристів. Логічним наслідком дії зазначеної тенденції є певна зміна акцентів уваги фахівців конституційного права, її перенос від загальних проблем правового вдосконалення держави до проблем забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Не людина для держави, а держава для людини – так афористично оформлено визнання сутності цього акценту.

Проблема прав і свобод людини і громадянина, зокрема соціальних, зараз перебуває в епіцентрі уваги теоретиків та практиків конституційного процесу. Її розробкою активно займалися чимало представників української юриспруденції, зокрема В.Д.Бабкін, В.М.Баймуратов, В.В.Головченко, В.Н.Денисов, В.І.Євінтов, Н.І. Карпачова, М.І.Козюбра, А.М.Колодій, В.В.Копєйчиков, Г.О.Мурашин, Є.В.Назаренко, А.Ю.Олійник, В.Ф.Погорілко, Ж.Н.Пустовіт, П.М.Рабінович, О.Ф.Скакун, О.В.Скрипнюк, Ю.М.Тодика, О.Ю.Тодика, В.М.Шаповал, Ю.С.Шемшученко, Н.Г.Шукліна, М.І.Хавронюк, О.Ф.Фрицький та інші. Їх зусиллями розроблена ціла низка концептуальних питань теорії соціальних прав та свобод.

Методологічною основою розробки концепції соціальних прав і свобод є праці класиків світової юриспруденції і соціальної філософії, в тому числі філософії права - Аристотеля, Макіавеллі, Канта, Гегеля та інших.

Ці питання творчо розробляли також такі провідні російські вчені-правознавці як С.С.Алексєєв, М.В. Баглай, М.Л.Ентін, А.Е.Жалінський, О.А.Лукашова, В.І.Манукян, О.О.Мачульська, А.А.Тихонов, М.Н.Марченко, В.Є.Чіркін, Е.Б.Френкель тощо. Міжнародна наукова спільнота теж велику увагу приділяє дослідженню прав та свобод людини та розвитку соціальної правової держави. Зокрема цими питаннями займалися К.Хессе, А.Баумгартен, А.Брюль, П.Бултман, Х.Вайс, М.Морлок, М.Новак, Р. Александ Лотц, Я.Симонидес, Л.Штейн, Х.Ханнум, Ф.Хатлер та інші. Ці узагальнені розробки багато в чому утворюють джерелознавчу основу даного дисертаційного дослідження.

Разом з тим, слід зауважити, що ціла низка методологічних питань соціальних прав і свобод все ще лишаються не розв’язаними. Серед них – з’ясування системного характеру соціальних прав і свобод, здійснення класифікації їх різновидів, визначення дієвих механізмів забезпечення та реалізації цих прав, здійснення порівняльного аналізу соціальних прав громадян України та Німеччини, осмислення проблеми створення реальних передумов для реалізації соціальних прав та свобод в умовах сучасних трансформаційних суспільних реалій. З’ясування цих проблем та їх теоретичне розв’язання визначає мету дисертаційного дослідження.

Актуальність дисертаційного дослідження зумовлюється конституційною установкою держави на розвиток України як соціальної, демократичної, правової держави. Ця актуальність також посилюється стратегічною метою України на інтеграцію до європейської спільноти соціально орієнтованих держав. Розвиток соціальної сфери українського суспільства, врахування стандартів життя громадян Європейського Союзу є безсумнівною імперативною умовою входження України до ЕС.

Однією з найбільш розвинених в соціальному відношенні держав Західної Європи є Федеративна Республіка Німеччина. В соціальному просторі та правовому полі ФРН народжуються цінні ініціативи щодо загальноцивілізаційного розвитку прав громадян. Саме Німеччина однією з перших держав світу проголосила себе соціальною; вона є визнаним лідером у справі законодавчого забезпечення соціальних прав і свобод людини і громадянина та створенні дієвих механізмів їх реалізації та захисту. Тому наукове узагальнення системи нормативно-правових актів соціального спрямування ФРН та можливість запозичення окремих положень в правову систему України має велике теоретичне і практичне значення.

Як справедливо зазначає академік Шемшученко Ю.С., «…розбудова дійсно правової, демократичної соціальної європейської держави неможлива без врахування досвіду розвинених демократій та адаптації його на вітчизняному ґрунті»[155, c.12]. Гармонізація законодавства України і європейського співтовариства є запорукою успішного розв’язання проблеми реалізації соціальних прав і свобод громадян України.

Одним з ефективних засобів вивчення та узагальнення досвіду соціально-правового поступу в зазначеному аспекті є порівняльний (компаративістський) метод. Він дозволяє оцінити наявний стан соціального розвитку України на фоні досягнень розвинених зарубіжних країн у забезпеченні соціальних потреб громадян, визначити в цьому контексті конкретні законодавчі напрацювання, з’ясувати наявність дієвих механізмів для реалізації соціальних прав та свобод людини і громадянина на практиці. Значення порівняльного методу також полягає і в тому, що він дозволяє з’ясувати спільні проблеми, які виникають в країнах-лідерах в процесі соціального та правового реформування.

Зазначені міркування визначили загальну концепцію дисертаційної праці «Соціальні права та свободи людини і громадянина в Україні та Федеративній Республіці Німеччині: порівняльне дослідження» та конкретні науково-дослідницькі завдання.

Зв'язок роботи з науковими темами, планами, програмами.

Тема дисертаційного дослідження обрана автором з урахуванням високого рівня її актуальності та недостатньої наукової дослідженості. Дисертаційне дослідження – складова комплексної тематики наукових досліджень кафедри нотаріату та державного будівництва Київського університету туризму, економіки і права, розділ: «Становлення і розвиток нормативно-правового забезпечення в сфері нотаріату, митної справи і туризму в Україні: проблеми і перспективи». Дисертація виконана як частина загального плану науково-дослідної роботи Інституту законодавства Верховної Ради України, зокрема програми „Стратегія розвитку законодавства України” (державний реєстраційний №0103U008723) та програми „Правові механізми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” (державний реєстраційний номер №0104U000745).

Мета і задачі дослідження.

Метою даної дисертаційної роботи є комплексне компаративістське дослідження та наукове опрацювання теоретичних питань соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні та Федеративній Республіці Німеччині, проблем їх реалізації і гарантування, вироблення рекомендацій щодо вдосконалення національного законодавства на основі зарубіжного досвіду. Визначена мета дослідження зумовила постановку і розв’язання наступних науково-дослідних задач:

  • дослідити виникнення та еволюцію соціальних прав і свобод людини і громадянина в Україні та Федеративній Республіці Німеччині;

  • з’ясувати зміст та обсяг поняття «соціальні права та свободи людини і громадянина» з врахуванням теми та результатів дослідження та встановити співвідношення соціальних прав з іншими видами конституційних прав людини;

  • здійснити порівняльний аналіз систем соціальних прав людини і громадянина в Україні і Федеративній Республіці Німеччині як сукупності цінностей сучасної особистості та механізмів їх реалізації;

  • здійснити класифікацію соціальних прав і свобод людини і громадянина в Україні та в Німеччині, використовуючи для цього соціально-статусний та демографічний критерій;

  • визначити поняття юридичних гарантій соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні та в Німеччині;

  • запропонувати зміни до законодавства з питань удосконалення системи соціальних прав в Україні, спираючись на передовий світовий досвід;

  • виявити потенціал порівняльного (компаративістського) аналізу міжнародних конституційних норм регулювання потреб громадян у соціальних благах та цінностях, резервів законодавчого вдосконалення цього процесу, притаманних йому проблем;

  • узагальнити сутність законодавчих ініціатив та правових актів соціального порядку, до яких вдаються міжнародні державні інституції;

- внести пропозиції щодо вдосконалення механізму реалізації соціальних прав в Україні.

Об’єктом дисертаційного дослідження є система соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні та Федеративній Республіці Німеччині.

Предметом дослідження є нормативно-правове регулювання соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні та Федеративній Республіці Німеччині в аспекті вимог соціальної держави як суспільного інституту легітимації та реалізації людських прав.

Методи дослідження

Методологічні засади дослідження визначають загальнотеоретичні принципи розуміння сутності феномену соціальних прав і свобод людини і громадянина. У процесі дисертаційного дослідження використовувався широкий спектр підходів, в тому числі інноваційні методи. Особливе значення надано системному методу, який уможливлює аналіз соціальних прав та свобод як певної цілісності, що складається з сукупності взаємозв’язаних правових елементів.

Системний підхід логічно синтезує можливості історичного, функціонального та структурно-видового дослідження. Він сприяє розробці новітніх інтерпретаційних моделей пізнання об’єктів права, враховуючи не тільки їхні внутрішні і зовнішні зв’язки, але й зв’язки приховані (латентні), невизначені, які виникають і розгортаються в процесі розвитку цього об’єкта. Застосування системного (комплексно-структурного) методу дозволило здійснити більш розгорнуту класифікацію соціальних прав та свобод людини і громадянина. Для формулювання дефініції поняття «соціальні права та свободи людини і громадянина», а також механізму їх реалізації використовувався метод порівняльного правознавства (компаративістики). Для аналізу та вивчення інститутів, за допомогою яких реалізуються і захищаються соціальні права та свободи людини як в Україні, так і в Німеччині, використовувався також інституціональний метод. Для розробки пропозицій щодо вдосконалення законодавства про соціальний захист в Україні та пенсійного права застосовувалися методи прогнозування та моделювання.

Наукова новизна дисертації зумовлена та забезпечена як сукупністю визначених завдань, так і способами їх розв’язання та зробленими узагальненнями. На основі вивчення досвіду Німеччини здійснений комплексний аналіз сучасного стану соціальних прав та свобод людини і громадянина, а також проаналізовані їх юридичні гарантії. У рамках здійсненого дослідження отримані результати, що відповідають критеріям наукової новизни.

- Доведено, що посилена увага до концепції соціальних прав і свобод зумовлена об’єктивною тенденцією інтеграції суспільних інтересів і потреб людини і громадянина та необхідністю їх забезпечення у законодавчий спосіб.

Відстежено особливості поетапного становлення соціальних прав як у ФРН, так і в Україні:

  • виникнення феномену соціальних прав та свобод (поява індустріального суспільства);

  • становлення та еволюція концепції соціальних прав (XIX-XX ст.);

  • модернізація концепції та практики соціальних прав і свобод в сучасну епоху (ХХІ ст.)

- Формулюючи авторське визначення соціальних прав, дисертант наголошує на подальшому розширенні діапазону соціальних потреб людини. Обґрунтовано, що саме соціально-ціннісний підхід дає можливість подолати наявну часткову функціональну обмеженість реалізації прав людини, стимулювати формування значно ширшого погляду на особистість, діапазон соціальних прав і свобод якої зумовлений її суспільним статусом головного суб’єкта правовідносин та повноправного носія конституційних прав.

- Підтверджено важливість методу порівняльного аналізу (компаративістики) особливостей соціальної та правової політики Німеччини у розв’язанні у законодавчий спосіб нагальних соціальних питань. Наголошено, що творче використання конституційного досвіду ФРН в забезпеченні прав людини має виключно важливе значення для реалізації стратегічної мети України – вступу до Європейського Союзу.

- Здійснена класифікація соціальних прав і свобод за суб’єктно-об’єктним принципом. При класифікації за суб’єктами обґрунтована доцільність їх диференціації у відповідності до участі людей у суспільно-продуктивному житті та відповідного вікового цензу. Наголошено, що соціальна та правова політика стосовно цих суспільних верств населення виразно демонструє міру розвинутості соціальної культури держави, ступінь забезпечення соціальної справедливості та гуманного демократизму.

- Доведено, що сутність юридичних гарантій полягає в обов’язку держави по створенню системи механізмів забезпечення реальної можливості задовольняти свої потреби (виважена і широкомасштабна соціальна політика, достатнє фінансування соціальних програм та їх комплексне виконання із залученням громадськості для контролю за цими процесами).

- Показано важливість міжнародних гарантій соціальних прав громадян Україні та Німеччини, досліджено роль в цьому основних міжнародних інститутів по захисту прав, зокрема Організації Об’єднаних Націй, Верховного комісара ООН з прав людини, Європейського Суду з прав людини, Міжнародної організації праці тощо.

- Розроблені пропозиції щодо удосконалення трудового законодавства, законодавства про соціальний захист, а також житлового законодавства на основі перспективної моделі соціально-правової політики Німеччини. Запропоновано проект Соціального Кодексу України для комплексного регулювання соціальних правовідносин.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що положення і висновки дисертації створюють основу для подальшого теоретичного дослідження проблем соціальних прав та свобод людини і громадянина у сучасних умовах, що є актуальною проблемою як вітчизняної, так і зарубіжної юридичної науки. Загальні висновки дисертаційного дослідження можуть бути застосовані при розробці конкретних положень у галузі юридичних та політичних процесів; у законодавчій практиці щодо вдосконалення національної нормативно-правової бази з питань реалізації та захисту соціальних прав та свобод, а також для гармонізації українського законодавства з міжнародними нормами; у практичній діяльності державних органів та установ, а також громадських організацій, що здійснюють соціальну політику у всіх її аспектах та захист соціальних прав людини і громадянина в Україні; у процесі викладання відповідних спецкурсів у вищих навчальних закладах. Результати дисертаційного дослідження використовуються при підготовці та відпрацюванні ряду тем навчальних курсів «Конституційне право України», «Конституційне право зарубіжних країн», «Право соціального забезпечення», «Порівняльне конституційне право», що розроблені у Київському університеті туризму, економіки і права.

Апробація дослідження. Теоретичні та практичні положення, які визначені в дисертації, розглядалися на засіданні відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України та кафедри загальноюридичних дисциплін, цивільного права та правового забезпечення туризму та кафедри нотаріату та державного будівництва Київського університету туризму, економіки і права. Основні положення дисертації доповідалися на науково-методичних конференція та аспірантських читаннях: Науково-теоретична конференція Київського університету туризму, економіки і права «Становлення і розвиток нормативно-правового забезпечення в сфері нотаріату, митної справи і туризму в Україні: проблеми і перспективи (Київ, 25 грудня 2003 р.); міжнародна науково-практична конференція студентів та аспірантів «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» (10-11 квітня 2003р.); ІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Культура і освіта фахівців туристської сфери: сучасні тенденції та прогнози» секція «Правове забезпечення туризму» (Київ, 13-14 жовтня 2004р.), науково-теоретична конференція юридичного факультету Київського університету туризму, економіки і права «Демократизація українського суспільства» (21 грудня 2004 р.); Всеукраїнська наукова конференція молодих вчених, аспірантів та студентів «Захист прав людини в Україні: теоретичні та практичні аспекти» (9-10 грудня 2005р., Донецьк); VI, VII аспірантські читання (Київ 2004-2005рр.), науково-практична конференція юридичного факультету Університету ім. Г.Гайне (H.Heine Universität Düsseldorf) «Sozialstaat: Problemen und Perspektiven» (Дюссельдорф, 15 жовтня 2005р.); Міжкафедральний круглий стіл Київського університету туризму, економіки і права «Сутність та складові сучасної деонтологічної культури юриста» (Київ, 21 листопада 2005р.); науково-практична конференція Київського університету туризму, економіки і права «Вдосконалення нормативно-правового регулювання в сфері нотаріату, митної справи і туризму в Україні: проблеми ефективності (Київ 22 грудня 2005р.); науково-теоретична конференція Університету ім. Г.Гайне (H.Heine Universität Düsseldorf) «Language and Law» (Дюссельдорф, 17-19 травня 2006р.). Результати, до яких прийшов дисертант, втілені в його статтях і повідомленнях, що опубліковані в спеціалізованих юридичних виданнях.

Структура дисертації. Проблеми, що стали об’єктом даного дисертаційного дослідження, визначили логіку та структуру роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків та списку використаних джерел (200 найменувань). Основний обсяг дисертації 201 сторінка.

І РОЗДІЛ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СОЦІАЛЬНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА.

1.1. Поняття-концепт соціальних прав і свобод людини і громадянина.

Права людини визначаються як основа конституціоналізму. Адже головна мета створення Основного закону держави полягає у забезпеченні свободи та безпеки людини. Тільки вільні люди у вільному суспільстві здатні сповна виявити свої здібності, можливості, насамперед демонструвати свою свободу.

Ґенеза виникнення прав людини бере свій початок ще у сивій давнині. Вже в Біблії зафіксовані положення про цінність і недоторканість людського життя, рівності всіх людей. В античних державах та країнах Древнього Сходу рівність всіх людей обґрунтовувалась рівними природними умовами їх виникнення, які породжені Космосом, “небом”.

Епоха Відродження та Просвітництва знаменує якісно новий етап становлення ідеї прав і свобод людини. Вона втілюється у теорію природного права, що дозволило оцінити діюче у державі позитивне право з позиції справедливості, здійснити його розвиток у напрямку гуманізму та свободи [126, c.181].

Твердження, що всі люди народжені вільними і рівними, що всі вони наділені низкою природних та невід’ємних прав стало основою перших конституційних актів, які приймалися в ході буржуазних Англійської, Американської, Французької революцій XVII-XVIII ст. У майбутньому всі держави, які претендували на звання демократичних, неодмінно закріплювали у своїх конституціях відповідний перелік прав і свобод людини. Права людини, залишаючись морально-політичним імперативом, дедалі виразніше здобували юридичну форму та перетворювалися на найважливіший інститут конституційного, а з часом і міжнародного права.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

Становлення третього покоління прав людини (права людини — частина прав людства) пов'язано з національно-визвольним рухом країн, що розвиваються, а також із загостренням глобальних світових суперечностей, що виникли після другої світової війни. Останні спричинили інтернаціоналізацію юридичних формулювань прав людини, створення міжнародних пактів про права людини, законодавче співробітництво країн у питаннях прав людини, набуття наднаціонального характеру законодавств (особливо конституційних) тих держав, що підписали міжнародні пакти про права людини. Міжнародне визнання прав людини стало орієнтиром для розвитку всього людства в напрямку створення співтовариства правових держав.

Між всіма поколіннями прав людини мається взаємозалежність, здійснювана через наступний принцип: реалізація колективних прав не повинна ущемляти індивідуальні права і свободи особи.

Російський правник А.П. Семитко висловив припущення про можливість існування ще і четвертого покоління, хвилі прав людини, яка, за його висловом, буде включати права, пов’язані з забороною абортів та правом на євтаназію.

Важливою теоретичною проблемою теорії прав людини є питання їх класифікації. Законодавство України згруповує конституційні права та свободи за сферами життєдіяльності індивіда. Критерієм цього є однорідність матеріального змісту прав, свобод і обов’язків та однотипність норм, що їх закріплюють. За цією класифікацією у Конституції України виділяють наступні групи прав, кожна з яких являє собою певну систему [77, c.215].

- Громадянські права і свободи людини;

- Політичні права і свободи громадян України;

- Економічні права та свободи;

- Соціальні права і свободи;

- Культурні права і свободи людини і громадянина.

Права і свободи людини і громадянина є найважливішою складовою Конституції України. Конституційні права і свободи об’єктивно визначаються досягнутим рівнем економічного, політичного, культурного і духовного розвитку суспільства і є загальними [107,c118].

Юридична природа конституційних прав і свобод виявляється у ряді специфічних правових властивостей:

  • Вони виникають на основі загальних правовідносин, а випливають безпосередньо з Конституції, що визначає їх зміст та обсяг.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Нститут законодавства верховної ради україни на правах рукопису приступко альона олексіївна

    Закон
    Актуальність теми дослідження. Однією з ключових ознак перетворення адміністративно-командної економіки в ринкову є утвердження на її полі розмаїття цінних паперів та фінансово-правового утвердження останніх у формі фондового ринку.
  2. Нститут законодавства верховної ради україни на правах рукопису сокуренко олександр дмитрович

    Закон
    Актуальність теми дисертаційного дослідження. На сучасному етапі розвитку державності Україна намагається будувати відносини з іншими країнами на засадах рівності, відкритості та багатовекторності.
  3. Інститут законодавства верховної ради україни (2)

    Закон
    Актуальність теми дослідження. Будь-яка сучасна державна система управління характеризується наявністю низки ознак, які дають змогу ідентифікувати її політичний устрій як демократичний або авторитарний.
  4. Інститут законодавства верховної ради україни (1)

    Закон
    Актуальність теми дослідження. Питання організації державної влади є однією з актуальних проблем сучасної юридичної науки. Політико-правова думка постійно здійснює пошук шляхів оптимальної моделі організації державної влади.
  5. Нститут держави І права імені В. М. Корецького національної академії наук україни на правах рукопису Майданник Олена Олексіївна

    Документ
    3.6. Внутріпарламентський контроль за діяльністю народних депутатів України, органів та структурних підрозділів Верховної Ради України щодо здійснення ними своїх повноважень 374

Другие похожие документы..