Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Закон'
11 дней (с 15 по 25 июля 2002 г.) длился визит в США большой группы специалистов из России. Поездка проходила в рамках программы «Открытый Мир», фина...полностью>>
'Документ'
ООО «Радуга жизни» (Лицензия на осуществление турагентской деятельности, выдана Агенством по туризму РФ ТК 131), в лице Генерального директора г-жи П...полностью>>
'Рабочая программа'
Рабочая программа составлена на основании основной образовательной программы послевузовского профессионального образования по специальности 07.00.02 ...полностью>>

Міністерство освіти І науки України (107)

Главная > Реферат
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Міністерство освіти і науки України

(Повна назва навчального закладу)

Кафедра ............................................................................................

Реферат

на тему:

Поняття крадіжки. Проникнення в житло з крадіжкою майна”

Виконав:

студент групи .............. ...............................

Перевірив:

....................................... ...............................

(місто, скорочена назва навчального закладу) 2008

План

Вступ....................................................................................................................... 3

Поняття крадіжки…….……………………………………………………………...4

Загальна характеристика крадіжки:

- Об’єкт крадіжки у системі майнових злочинів.......................................6

- Об'єктивна сторона майнових злочинів............................................... 15

- Суб’єкт крадіжки.................................................................................... 18

- Суб’єктивна сторона............................................................................... 18

Кваліфікуючі ознаки крадіжки .............................................................................. 19

Зміст та характеристика проникнення у житло, сховище або приміщення як класифікуючої ознаки крадіжки……….………………………………………….21

Криміналістична характеристика крадіжок державного та громадського майна…………………………………………………………………………….………25

Які матеріали є підставою для порушення кримінальної справи про крадіжки соціалістичного майна залежно від виду і суб'єктів крадіжок……….………….32

Типові слідчі ситуації………………………………………………………………35

Побудова слідчих версій та планування розслідування крадіжок, скоєних службовими особами…………………………………………………………………….41

Висновок ..............................................................................................................46

Перелік посилань ……………............................................................................48

Вступ

Злочини проти власності становлять одну із найпоширеніших і найнебезпечніших груп злочинних діянь, оскільки вони посягають на одне із найбільших цінних соціальних благ — право власності. Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Передбачення в одному розділі Особливої частини КК відпові­дальності за всі посягання на власність незалежно від її форми за­безпечує всім суб'єктам права власності однаковий кримінально-правовий захист, як того вимагають Конституція України та Закон України "Про власність". За суб'єктом здійснення права власності чинне законодавство виокремлює: а) право власності українського народу; б) право державної власності; в) право комунальної влас­ності; г) право колективної власності (у т.ч. підприємств, громадсь­ких організацій та інших об'єднань громадян); д) право приватної власності, у тому числі право спільної власності подружжя, членів сім'ї, осіб, що ведуть селянське (фермерське) господарство; е) пра­во власності інших держав, їх юридичних осіб, спільних підпри­ємств та міжнародних організацій. Кваліфікуючі ознаки крадіжки прямо витікають з ознак об’єктивної сторони злочину. Та розглядати її одну та кваліфікуючі ознаки самі по собі сенсу немає, тому я розгляну місце кваліфікуючих ознак крадіжки у системі майнових злочинів.

Поняття крадіжки

Найпоширенішим способом розкрадання є крадіжка. Основна її ознака — це таємний спосіб розкрадання чужого майна. Таємно — значить непомітно для:

1) власника, володаря або охоронця — за їх відсутності чи в їх присутності, але коли вони не помічають чи не усвідомлюють факту розкрадання (внаслідок різних особливих обставин);

2) третіх осіб (сторонніх), які не помічають викрадення або не усвідомлюють сутності того, що відбувається.

Розкрадання визнається таємним, коли воно спостерігається і усвідомлюється співучасниками та особами, причетними до цього злочину.

Найбільшу складність становить визначення того, таємний чи відкритий характер має розкрадання чужого майна в тих випадках, коли воно вчиняється в присутності сторонніх осіб (які не є ні матеріально відповідальними особами, ні охоронцями майна, ні особами, що використовують його для роботи, тощо). Такі розкрадання трапляються на багатьох виробництвах — кондитерської, горілчаної, м'ясо-молочної промисловості і т. ін. — у присутності співробітників, які бачать і усвідомлюють факт викрадення, що розуміє і винна особа. За таких обставин розкрадання визнається таємним чи відкритим залежно від оцінки винним ставлення присутніх до його поведінки. Якщо винний вважає або безсумнівно Знає, що присутні при цьому схвалюють його дії чи принаймні байдуже ставляться до них, то розкрадання визнається таємним. Якщо ж винна особа не знає, як оцінюють присутні його дії, а тим більше коли знає, що присутні не схвалюють їх і все ж таки чинить викрадення, то воно визнається відкритим.

Розкрадання визнається таємним і тоді, коли воно вчиняється в присутності будь-яких осіб, які не усвідомлюють факт викрадення через малолітність (діти 5—6-літнього віку), хворобу або у зв'язку з іншими особливими обставинами. Як зазначив Пленум Верховного Суду України, при відмежуванні крадіжки від грабежу належить виходити зі спрямованості умислу винної особи і даних про те, чи усвідомлювали потерпілий або інші особи характер вчинюваних винним дій. У зв'язку з цим викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно вчинюється за відсутності потерпілого чи інших осіб, а й тоді, коли воно відбувається в їх присутності за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для них, а також тоді, коли потерпілий чи інші особи не усвідомлюють факту протиправного вилучення майна.

Вирішальним для розмежування таємного і відкритого розкрадання є суб'єктивний фактор — думка, міркування винної особи, її оцінка сприйняття присутніми його дій. Тому, якщо винний сумлінно помилявся, вважаючи, що вчинене ним розкрадання або ніхто не спостерігає, або ті, хто спостерігають його дії, не розуміють того, що дійсно відбувається, тобто не усвідомлюють факту розкрадання, то воно визнається таємним. Розкрадання визнається таємним навіть тоді, коли в дійсності дії винного хтось спостерігав і розумів — вчинюється розкрадання. І навпаки, якщо розкрадання ніхто не бачив, але винний через якісь особливі обставини вважав, що його дії хтось спостерігає, тобто розумів, що він вчиняє розкрадання у присутності сторонніх осіб, яких він не знає і не знає їхньої оцінки своїх дій, то в таких випадках розкрадання визнається відкритим.

Наприклад, П., працюючи в нічну зміну, зайшов до сушильної комори рибозаводу і став викрадати в'ялену рибу. Коли П. склав у мішок близько 40 кг риби, то побачив, що одна з дверей комори почала повільно відчинятися. В коморі світло було слабке, і П. здалося, що до комори заходять робітники іншої зміни. Щоб його не затримали, П. схопив мішок з рибою і втік. Потім слідчому і в суді П. стверджував, що викрав лише 40 кг риби, бо прийшли на роботу робітники іншої зміни, помітили його, і він змушений був тікати. У справі було доведено, що в той час, коли П. викрадав рибу, до комори ніхто не заходив і його там ніхто не бачив. Районний народний суд засудив П. за грабіж за ч. 1 ст. 82 КК, кваліфікуючи його дії як відкрите розкрадання.

Таке рішення треба визнати правильним, оскільки головне у злочині — це спрямованість умислу, тобто суб'єктивний фактор дії. Саме тому кримінальна відповідальність грунтується на суб'єктивних підставах, а об'єктивна осудність виключається законодавством у демократичному суспільстві.

З усього наведеного можна зробити висновок: головна різниця між таємним і відкритим розкраданням полягає в тому, що при відкритому розкраданні винний долає істотну психічну перешкоду, психічний бар'єр, докладає значних вольових зусиль для того, щоб їх подолати, розуміючи, що його дії усвідомлюють, розуміють і осуджують присутні при цьому особи (власники, володарі, охоронці, сторонні). Така психічна перешкода, бар'єр виникає і тоді, коли в дійсності факту розкрадання ніхто не бачить, не спостерігає, але винний, сумлінно помиляючись, вважає, що його бачать, спостерігають і щомиті можуть затримати, покликати міліцію тощо. В тих випадках, коли під час розкрадання такої психічної перешкоди не виникає, воно повинно визнаватись таємним.

Отже, таємним визнається розкрадання, при вчиненні якого винний не зустрічає ніяких психічних перешкод, бо впевнений у тому, що його дії ніхто не спостерігає, не бачить, не усвідомлює факту розкрадання, а присутні при цьому сторонні особи не осуджують його дій або ставляться до них байдуже.

Крім загальних кваліфікуючих ознак (повторність, вчинення розкрадання групою осіб, особливо небезпечним рецидивістом, у великих розмірах), крадіжка визнається кваліфікованою, якщо вона була вчинена з проникненням у приміщення чи інше сховище [ч. З ст. 81, ч. З ст. 82 та ч. 2 ст. 86 КК] або в житло [ч. З ст. 140, ч. З ст. 141 та ч. З ст. 142 КК].

Загальна характеристика крадіжки

Об’єкт крадіжки у системі майнових злочинів

Закон визначає крадіжку як таємне ви­крадення чужого майна [ст. 185 КК].

З об'єктивної сторони крадіжка відрізняється від усіх інших форм викрадення способом вилучення такого майна - таємністю.

Таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб. Як правило, крадіжка вчинюється за відсутності будь-яких осіб (власників, володільців майна, осіб, під охороною яких воно перебуває, очевидців тощо). Крадіжкою визнається також проти­правне вилучення чужого майна й тоді, коли воно здійснюється в присутності потерпілого або інших осіб (наприклад, ці особи спо­стерігають за діями винного на певній відстані), але сам винний не усвідомлював цього моменту і вважав, що діє таємно від інших осіб. Таємним також визнається викрадення, яке вчинюється у присутності потерпілого або інших осіб, але непомітно для них (наприклад, кишенькова крадіжка).

Таємним викрадення є й у випадку, коли воно вчинюється в присутності потерпілого чи інших осіб, які через свій фізіологіч­ний чи психічний стан (сон, сп'яніння, малолітство, психічне за­хворювання тощо) не усвідомлюють факту протиправного вилу­чення майна: не можуть правильно оцінити й розуміти зміст, харак­тер і значення дій винного. Це також стосується випадків, коли протиправне вилучення чужого майна здійснюється у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють злочинного характеру дій винного, вважаючи, що таке майно належить йому на праві влас­ності або він має право розпорядитися цим майном.

Викрадання визнається таємним і тоді, коли винний вилучає майно у присутності інших осіб, на потурання з боку яких він роз­раховує з тих чи інших підстав (родинні зв'язки, дружні стосунки, співучасть у вчиненні злочину тощо). Однак вчинюване за таких обставин викрадання перестає бути таємним у тому випадку, якщо такі особи дали підстави винному засумніватися щодо їх «мовчан­ня» з приводу його дій.

Як крадіжку слід розглядати протиправне вилучення чужого май­на особою, яка не була наділена певною правомочністю щодо викра­деного майна, а за родом своєї діяльності лише мала доступ до цього майна (комбайнер, сторож, стрілець воєнізованої охорони та ін.).

Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном або його утримання, належить кваліфікувати як грабіж, а у разі застосування насильства чи висловлювання по­гроз його застосування - залежно від характеру насильства чи по­гроз - як грабіж чи розбій.

Крадіжка визнається закінченою з моменту протиправного ви­лучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним (заховати, передати іншим особам, вжити за призначенням тощо). Визначення того, чи мала особа можливість розпорядитися чи користуватися викраденим майном, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуван­ням характеру майна (зокрема, його властивостей, розміру, ваги), місця, з якого воно було вилучено (територія заводу, сільськогос­подарські угіддя, сейф, магазин тощо), та інших обставин, які да­ють змогу констатувати факт розпорядження, користування май­ном на власний розсуд (спосіб охорони майна, механізм вилучення майна, момент затримання винної особи тощо).

Різниця між крадіжкою та іншими складами злочинів полягає у елементах складу злочину, ці склади і будуть розглянуті нижче.

Родовим об'єктом злочинів, передбачених розділом VI Особ­ливої частини КК України, є врегульовані законом суспільні відносини влас­ності, передусім відносини з приводу володіння, користування і розпорядження майном.

Предметом злочинів проти власності закон називає речі матеріального світу, яким притаманні специ­фічні ознаки фізичного, економічного та юридичного характеру.

До фізичних ознак належить те, що вказані речі можуть бути вилучені з володіння законного власника. Іншими словами, предметом таких злочинів можуть бути речі у фізичному розумінні цього слова.

Економічними ознаками таких речей є те, що вони повинні:

1) мати мінову та споживчу вартість, здатність задовольняти мате­ріальні та пов'язані з ними потреби людини;

2) бути відокремлені від природного середовища чи бути створені заново. Звичайним проявом вартості речі є грошова оцінка. З огляду на це, предметом злочинів проти власності, які полягають у вилученні майна з воло­діння іншої особи, визнаються документи, які виконують роль гро­шового еквівалента і надають майнові права без будь-якого додат­кового оформлення (цінні папери, білети грошово-речової лотереї, талони на паливно-мастильні матеріали, білети на проїзд транспор­том тощо). Не визнаються предметом таких злочинів (принаймні, закінчених), так звані легітімаційні знаки (жетони камери схову, гардеробні номерки тощо), а також різноманітні накладні, квитан­ції, чеки, довіреності, інші документи, які самі по собі не мають ва­ртості, а лише надають право на одержання майна. Це ж стосується і квитків на проїзд авіаційним, автомобільним, водним та залізнич­ним транспортом, які можуть бути використані за призначенням лише після додаткового оформлення (внесення прізвища володаря, заповнення іншого тексту, скріплення печаткою, компостування тощо). Заволодіння такими предметами утворює готування до відповідних посягань і підлягає правовій оцінці з урахуванням по­ложень ст. 14.

Викрадення офіційних чи приватних документів, що знаходяться на підприємствах, в установах та орга­нізаціях усіх форм власності і не мають грошової оцінки та мінової властивості вчинене з корисливих мотивів або в інших осо­бистих інтересах, не може визнаватися злочином проти власності і за наявності підстав потребує кваліфікації за ст. 357.

Предметом викрадення не можуть виступати природні багатства в їх природному стані — блага, які, хоч і мають об'єктивну цінність, проте не створені повністю або частково працею людини (напри­клад, ліс на пні, дичина у лісі, риба у природних водоймах). Проти­правне обернення таких об'єктів у свою власність за наявності під­став може розглядатися як злочини проти довкілля і кваліфікува­тися, зокрема, за ст. ст. 246, 248, 249 [Постанова Верховного суду України № 3 від 25.12.92 р. “Про судову практику у справах про корисливі злочини проти приватної власності”]. Проте такі саме дії щодо при­родних об'єктів, які вилучені з природного стану завдяки вкладеній праці людини, розглядаються залежно від способу посягання як ви­крадення чи інший злочин проти власності. Так, дії осіб, винних у заволодінні заготовленим чи складованим лісом, у незаконних ви­лові риби або добуванні водних тварин, що вирощуються підпри­ємствами, організаціями чи приватними особами в спеціально вла­штованих чи пристосованих водоймах, або незаконному заволодінні рибою, водними тваринами, виловленими цими юридичними або фізичними особами, а також дикими тваринами і птахами, які, пе­ребувають у розплідниках і вольєрах, слід кваліфікувати як викра­дення чужого майна чи інший відповідний злочин проти власності. У таких ситуаціях матеріальні об'єкти природи, будучи, включени­ми у виробничо-трудовий процес, набувають якості товарної про­дукції — предмета злочину проти власності.

Юридичними ознаками майна як предмета злочинів проти власності є те, що, по-перше, таке майно повинно бути чужим для вин­ного, по-друге, воно, як правило, має належати на праві власності іншому суб'єкту права власності, по-третє, воно не повинно висту­пати предметом злочинів, відповідальність за які передбачена інши­ми розділами Особливої частини КК.

Чужим слід визнавати майно, яке не перебуває у власності чи законному володінні винного. Не є власниками майна колективних підприємств, підприємств, які засновані на власності об'єднань гро­мадян, акціонерних товариств члени (акціонери) цих підприємств, об'єднань і товариств, а тому незаконне заволодіння ними таким майном, знищення чи пошкодження його утворює склад відповід­ного злочину проти власності.

Не є чужим для кожного з подружжя, а отже не може визнава­тися предметом злочинів проти власності майно, яке нажите по­дружжям за час шлюбу і яке знаходиться у спільній сумісній вла­сності подружжя. Водночас, роздільне майно подружжя (яке нале­жало кожному з подружжя до одруження, одержане ним під час шлюбу в дар чи в порядку успадкування, або належить йому за шлюбним контрактом, а також речі індивідуального користування, за винятком коштовностей і предметів розкоші) є власністю кож­ного з них, отже неправомірне заволодіння ним, його пошкодження чи знищення одним із членів подружжя утворює склад відповідного злочину проти власності.

Таким, що перебуває у спільній сумісній власності, слід визна­вати також майно, набуте в результаті спільної праці членів сім'ї, якщо інше не передбачено письмовою угодою між ними.

Не є чужим для осіб, які ведуть селянське (фермерське) госпо­дарство, майно такого господарства, оскільки воно належить їм за правом сумісної власності. Виняток з цього становлять випадки, ко­ли майно такого господарства розділено між такими особами від­повідно до укладеної між ними угоди або якщо ними утворено се­лянське (фермерське) господарство у формі юридичної особи.

Володіння, користування і розпорядження майном, яке за пра­вом спільної сумісної власності належить подружжю або особам, що спільно ведуть селянське (фермерське) господарство, здійсню­ється такими особами за взаємною домовленістю. Порушення ними цього порядку може за наявності для того підстав утворювати склад самоправства і кваліфікуватися за ст. 356 [Постанова Верховного суду України № 3 від 25.12.92 р. “Про судову практику у справах про корисливі злочини проти приватної власності”].

Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речо­вин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів, наркотич­них засобів, психотропних речовин або їх аналогів, прекурсорів, обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних, засобів, психотропних речовин або їх аналогів, документів, штампів, печа­ток чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання слу­жбової особи своїм службовим становищем, викрадення предметів, які знаходяться в місці поховання або на трупі, викрадення, при­власнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припа­сів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна або заволодіння ними шляхом шахрайства, викрадення на полі бою ре­чей, що знаходяться при вбитих чи поранених, не може кваліфі­куватися за статтями, зазначеними у цьому розділі. Незаконне заволодіння, таким специфічним майном виділене законодавцем в окремі склади злочинів [Кримінальний кодекс України: ст. 262, 308, 312, 313, 357, 297, 410, 432].

Пневматична зброя, сигнальні, стартові, будівельні та газові пі­столети, ракетниці, вибухові пакети та інші імітаційно-піротехнічні й освітлювальні засоби, що не містять вибухових речовин і сумі­шей, не можуть бути віднесені до предметів, за викрадення, при­власнення, вимагання яких або заволодіння якими шляхом шахрай­ства чи зловживання службовим становищем передбачена відпо­відальність за ст. 262. У зв'язку з цим викрадення таких предметів чи заволодіння ними будь-яким іншим із перелічених способів по­трібно розглядати як відповідний злочин проти власності. Викра­дення завідомо несправної вогнестрільної зброї (наприклад, навчальної) або протиправне заволодіння нею у будь-який інший із зазначених способів і приведення її у придатний до використання за призначенням стан необхідно кваліфікувати як відповідний зло­чин проти власності та як незаконне виготовлення вогнестрільної зброї. Так само необхідно кваліфікувати дії винного у тому разі, коли для виготовлення придатної для використання зброї частина деталей ним викрадалась, а інша частина була вироблена самостій­но чи придбана будь-яким іншим способом.

Незаконне заволодіння транспортним засобом визнається зло­чином проти безпеки руху та експлуатації транспорту і підлягає кваліфікації за ст. 289.

Предметом злочинів проти власності може бути як рухоме, так і нерухоме майно: житлові будинки, квартири, засоби виробництва, транспортні засоби, грошові кошти, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба та насадження на земельній ділянці, вироблена продукція, акції, деякі інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Привласнення особою знайденого або чужого цінного майна, Що випадково опинилося у неї, не є викраденням і виділено зако­нодавцем у самостійний склад злочину [ ст. 193 Кримінального кодексу].

Майну як предмету злочинів проти власності, пов'язаних з його знищенням чи пошкодженням [ ст. 194- 196 Кримінального кодексу], притаманні певні особливості порівняно з майном як предметом викрадення, привла­снення; вимагання майна, заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службової особи своїм службовим становищем [ст. 185— 187, 189— 191 Кримінального кодексу]. Адже, як правило, неможливим є викраден­ня нерухомого майна, лісів, надр як таких. Знищення ж переліче­них об'єктів або їх пошкодження є реально можливим. З іншого боку, можна вимагати право на майно, але знищити чи пошкодити таке право неможливо.

Предметом злочинів проти власності, пов'язаних з його знищен­ням чи пошкодженням, може бути будь-яке майно, окрім певних його видів, знищення чи пошкодження яких визначено законом спеціальним видом знищення чи пошкодження чужого майна. Кримінальний кодекс до таких видів знищення чи пошкодження майна відносить зни­щення (руйнування) чи пошкодження (зіпсуття) таких видів майна, як, зокрема: об'єкти, що мають важливе народногосподарське чи оборонне значення [ст. 113 Кримінального кодексу], релігійні споруди та культові будинки [ст. 178], релігійні святині [ст. 179], лісові масиви або зелені наса­дження [ст. 245], дерева і чагарники у лісах, лісові насадження [ст. 246], території, взяті під охорону держави, та об'єкти природа заповідного фонду [ст. 252], радіоактивні матеріали [ст. 265], шляху сполучення, споруди на них, рухомий склад або судна, засоби зв’язуючи сигналізації [ст. 277], магістральні нафто-, газо- та нафтопродуктопроводи, відводи від них, а також технологічно пов'язані з ними об'єкти, споруди, засоби автоматики, зв'язку, сигналізації; [ст. 292], пам'ятки історії або культури [ст. 298], Державний прапор України [ст. 338], майно, що належить працівникові правоохоронного органу, службовій особі чи громадянину, який виконує громадський обов'язок, судді, народному засідателю, присяжному, захиснику, представнику особи або їх близьким родичам [ст. 347, 352, 378, 399], офіційні документи, штампи, печатки [ст. 357], ка­бельна, радіорелейна, повітряна лінії зв'язку, проводове мовлення або споруда чи обладнання, які входять до їх складу [ст. 360], військове майно [ст.ст. 411, 412].

За певних обставин знищення чи пошкодження такого майна має додатково кваліфікуватися за ст. ст. 194 та 196. Наприклад, це може мати місце у разі, коли знищення чи пошкодження спеціаль­ного виду майна здійснюється шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом і такий спосіб не передбачено як кваліфікуючу ознаку знищення чи пошкодження такого майна, а саме діяння є менш небезпечним, ніж злочин, передбачений ч. 2 ст. 194. Якщо ж зазначені способи визначено законом обтяжуючою знищення чи пошкодження спеціального виду майна обставиною, то вчинене слід кваліфікувати лише за статтею КК, яка передбачає відповідальність за його знищення чи пошкодження навіть за умо­ви, що санкція цієї статті [ наприклад, санкція ч. 2 ст. 252] є менш суворою, ніж санкція ч. 2 ст. 194.

У ряді випадків умисне знищення чи пошкодження спеціального виду майна слід розглядати як злочин проти власності і кваліфікувати лише за ст. 194. Таку правову оцінку вчинене має отримувати тоді, коли відсутні певні ознаки (спеціальні мета, наслідки тощо), з якими закон пов'язує наявність спеціального складу знищення або пошкодження майна. Так, умисне руйнування або пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, рухомого складу або суден, за­собів зв'язку чи сигналізації, якщо воно не спричинило і не могло спричинити аварію поїзда чи судна, не порушило нормальну роботу транспорту, не створило небезпеки для життя людей чи настання інших тяжких наслідків, слід кваліфікувати не за ст. 277, а за ст. 194 (за умови, що воно заподіяло шкоду у великих розмірах). За ст. 194 (за умови, що воно заподіяло шкоду у великих розмірах), а не за ст. 360, має кваліфікуватися умисне по­шкодження кабельної, радіорелейної, повітряної ліній зв'язку, проводового мовлення або споруди чи обладнання, які входять до їх складу, якщо воно не спричинило тимчасового припинення зв'язку.

Предметом шахрайства і вимагання є не тільки майно, а й пра­во на нього, а вимагання — і будь-які дії майнового характеру.

Право на майно — це набута в результаті дій потерпілого мож­ливість шахрая чи вимагача користуватися, володіти і розпоряджа­тися чужим майном. Щодо об'єктів власності, що можуть відчужу­ватися тільки в установленому нормативно-правовими актами по­рядку, така можливість шахраєві чи вимагачу може бути надана ли­ше шляхом оформлення відповідних документів. Під ними слід розуміти документи, які мають правове значення, тобто встановлю­ють право на майно або ж звільняють від обов'язків майнового ха­рактеру (договір дарування речі, доручення на право користування нею). Право на майно може бути закріплене у різних документах, на­приклад у заповітах, страхових полісах, довіреностях, цінних паперах. Право на майно може бути набуто винним також в результаті певної дії власника чи законного володільця майна, що позбавляє останнього права на нього (наприклад, знищення боргової розписки).

Під іншими (будь-якими) діями майнового характеру треба розу­міти такі дії потерпілого, вчинення яких без вимагання призвело б до розтрати винним свого майна або до затрати ним особисто або членами його сім'ї певної праці до примноження або покращення якості як свого майна, так і майна своїх родичів або інших осіб, на користь яких вчинювався злочин. Насамперед, це послуги, що на­даються безоплатно, наприклад, ремонт квартири, транспортного засобу, будівництво житлового чи дачного будинку, гаража, реста­враційні роботи, вирощування сільськогосподарських культур то­що. Зокрема, як вимагання судова практика визнає примушування потерпілого відвезти на транспортному засобі винного або інших осіб чи перевести вантаж у певне місце (інший населений пункт) без матеріальної винагороди за це.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Міністерство освіти та науки україни (3)

    Документ
    Автоматизовані системи організаційного управління. Методичні вказівки до виконання курсового проекту з дисципліни «Автоматизовані системи організаційного управління» для спеціальності 7.
  2. Міністерство освіти та науки України (1)

    Документ
    В даному проекті розроблений програмний додаток "Фрактальні ландшафти" для генерування 3D ландшафтів за допомогою алгоритму «Фрактального шуму», та з метою демонстрації можливостей цього алгоритму, бібліотеки OpenGL і візуальної
  3. Міністерство освіти I науки україни

    Документ
    МЕТОДИЧНІ ВКАЗівКи до виконання практичних занять, розрахунково-графічного завдання й самостійної роботи з курсу "Садово-паркове та ландшафтне будівництво" (для студентів 3 курсу денної, 4 курсу заочної форм навчання спеціальності 6.
  4. Міністерство освіти та науки України (2)

    Документ
    З моменту створення у 1991 році Національного банку України одним з найважливіших напрямів його діяльності було створення інформаційного середовища автоматизації банківської справи на базі Національного банку, а також створення ряду
  5. Національна академія наук України Міністерство освіти та науки України бюлетень

    Документ
    На сьогодні важливим для регіону засобом сприяння його соціально-економічному розвитку є створення та функціонування кластерних систем, тобто територіально-виробничих об’єднань підприємницьких структур, які інтегрують свої зусилля
  6. Посібник для вчителів Розроблено на замовлення нмц організації розробки та виробництва засобів навчання Міністерства освіти I науки України Київ 2004

    Методичні рекомендації
    Методичні рекомендації щодо облаштування і використання кабінету інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій загальноосвітніх навчальних закладів

Другие похожие документы..