Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Книга'
Книга написана легко, насыщена живыми примерами, поэтому без сомнения заинтересует не только филологов и лингвистов, но и всех, кто соприкасается с п...полностью>>
'Руководство'
Древние ученые владели общими приемами решения задач с неизвестными величинами. Но ни в одном источнике не дано описания этих приемов. Исключение- «А...полностью>>
'Документ'
Существует принципиальное различие между требованиями, предъявляемыми к маркетингу промышленных товаров и к маркетингу потребительских товаров. Непон...полностью>>
'Кодекс'
См. Федеральный закон от 30 декабря 2001 г. N 196-ФЗ "О введении в действие Кодекса Российской Федерации об административных правонарушениях&quo...полностью>>

Та принципи кримінального права 5

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ЗМІСТ

Аннотация 4

РОЗДІЛ 1   ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД, ЗАВДАННЯ, СИСТЕМА ТА ПРИНЦИПИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА 5

1.1. Поняття кримінального права. Кримінальні правовідносини. Джерела кримінального права 5

1.2. Предмет кримінального права. Метод кримінально-правового регулювання 7

1.3. Завдання кримінального права 8

1.4. Кримінальне право в системі права. Система кримінального права 10

1.5. Принципи кримінального права 11

РОЗДІЛ 2  ЗАКОН ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ 13

2.1. Поняття кримінального закону 13

2.2. Структура кримінального закону 16

2.3. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі. 20

2.4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі 23

2.5. Тлумачення кримінального закону 24

Розділ З  ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ ЗЛОЧИНУ 25

3.1. Поняття злочину 25

3.2. Ознаки злочину 28

3.3.Малозначність діяння 32

3.4.Класифікація злочинів 33

Розділ 4 КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ 35

4.1. Поняття, зміст, підстава та форми кримінальної відповідальності 35

Розділ 5 СКЛАД ЗЛОЧИНУ 39

5.1. Поняття і значення складу злочину 39

5.2. Елементи складу злочину та їх загальна характеристика 41

5.3. Види складів злочину 43

5.4. Кваліфікація злочину 45

Розділ 6 ОБ'ЄКТ ЗЛОЧИНУ 46

6.1. Поняття об'єкта злочину в кримінальному праві 46

6.2. Види об'єкта злочину 50

6.3. Предмет злочину 53

Розділ 7 ОБ'ЄКТИВНА СТОРОНА ЗЛОЧИНУ 55

7.1. Поняття та значення об'єктивної сторони злочину 55

7.2. Основна ознака об'єктивної сторони складу злочину 57

7.3. Факультативні ознаки об'єктивної сторони складу злочину 60

Розділ 8 ОБ'ЄКТ ЗЛОЧИНУ 65

8.1. Поняття суб'єкта злочину в кримінальному праві 65

8.2. Вік кримінальної відповідальності 68

8.3. Осудність як ознака суб'єкта злочину 73

8.4. Обмежена осудність 78

8.5. Спеціальний суб'єкт злочину 79

8.6. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у стані сп'яніння, внаслідок вживання 80

РОЗДІЛ 9 СУБ'ЄКТИВНА СТОРОНА ЗЛОЧИНУ 82

9.1. Поняття суб'єктивної сторони злочину 82

9.2. Вина у формі умислу 87

9.3. Вина у формі необережності 91

9.4. Злочини з двома формами вини 94

9.5. Факультативні ознаки суб'єктивної сторони складу злочину 96

9.6. Юридична та фактична помилки та їх кримінально-право в є значення 100

Розділ 10 СТАДІЇ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ 103

10.1. Поняття та види стадій вчинення злочину 103

10.2. Закінчений злочин 107

10.3. Незакінчений злочин та його види 112

10.4. Добровільна відмова при незакінченому злочині' 116

розділ 11  СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ 119

11.1. Поняття співучасті у злочині 119

11.2. Форми співучасті у злочині 127

11.3. Види співучасників 136

11.4. Відповідальність за вчинення злочинів у співучасті 142

11.5. Причетність до злочину — поняття та види 147

Розділ 12 МНОЖИННІСТЬ ЗЛОЧИНІВ 149

12.1. Поняття та форми множинності злочинів 149

12.2. Повторність злочинів 153

12.3. Сукупність злочинів 157

12.4. Рецидив злочинів 160

Розділ 13 ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ 162

13.1. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння 162

13.2. Види обставин, що виключають злочинність діяння 166

РОЗДІЛ 14 ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 179

14.1. Поняття та значення інституту звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному праві 179

14.2. Види звільнення від кримінальної відповідальності 184

14.3. Поняття та зміст інституту обмеження дії законодавства про кримінальну відповідальність 190

Розділ 15 ПОНЯТТЯ, ТА МЕТА ПОКАРАННЯ 193

15.1. Поняття кримінального покарання 193

15.2. Мета покарання 195

РОЗДІЛ 16 СИСТЕМА ТА ВИДИ ПОКАРАННЯ 196

16.1. Система покарань 196

16.2. Види покарань 199

РОЗДІЛ 17  ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ 205

17.1. Загальні засади призначення покарання 205

17.2. Обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання 207

17.3. Призначення покарання за незакінчений злочин і злочин, вчинений у співучасті 212

17.4. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом 213

17.5. Призначення покарання за сукупністю злочинів 214

17.6. Призначення покарання за сукупністю вироків 216

Розділ 18 ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВІДБУВАННЯ 217

18.1. Поняття звільнення від покарання та його відбування 217

18.2. Види звільнення від покарання та його відбування 219

18.3. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким 226

РОЗДІЛ 19 СУДИМІСТЬ. ПОНЯТТЯ ТА ЗНАЧЕННЯ СУДИМОСТІ 227

19.1. Судимість 227

19.2. Погашення та зняття судимості 228

Розділ 20 ПРИМУСОВІ ЗАХОДИ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ ТА ПРИМУСОВЕ ЛІКУВАННЯ 230

20.1. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру 230

20.2. Види примусових заходів медичного характеру. Порядок їх призначення, зміни або припинення 231

20.3. Примусове лікування 233

Розділ 21 особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх 234

21.1. Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності 234

21.2. Види покарання, що застосовуються до неповнолітніх, та особливості їх призначення 237

21.3. Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування 239

ДОДАТКИ ДО РОЗДІЛІВ 242

ДО РОЗДІЛУ 1 КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ 242

ДО РОЗДІЛУ 2 КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ (витяги) 252

ДО РОЗДІЛУ 5 КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ (витяг) 269

ДО РОЗДІЛУ 10 280

ДО РОЗДІЛУ 13 КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ (витяги) 283

ДО РОЗДІЛУ 21 308

НОРМАТИВНІ АКТИ ТА ЛІТЕРАТУРА 313

ДЕЯКІ ЛАТИНСЬКІ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІ ТЕРМІНИ ТА ВИСЛОВИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО ХАРАКТЕРУ 323

Аннотация

ББК67.9(4УКР)311я73 Ф88

Затверджено Міністерством освіти і науки України

як підручник для студентів вищих навчальних закладів

(Лист М 1/11-4580від 30X2003р)

Рецензенти:

Костщький М. В.- доктор юридичних наук, професор, суддя Конституційного Суду України, дійсний член Академії правових наук України, заслужений юрист України;

Мельник М. і- доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, заступник керівника Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України, член Вищої ради юстиції;

Гвоздик П. О.- доцент, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, голова Івано-Франківського міського суду.

Фріс П. Л.

Ф88  Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів- К.: Атіка, 2004.-488 с

ISBN 966-8074-98-Х

У підручнику відповідно до програмових вимог вивчення курсу «Кримінальне право України. Загальна частина» висвітлюються питання Загальної частини кримінального права з урахуванням нового кримінального законодавства.

У додатку подано нормативні акти та постанови Пленуму Верховного Суду України, література, рекомендована до вивчення відповідних тем курсу, а також короткий словник латинських кримінально-правових термінів та висловів-

Для студентів, аспірантів, викладачів юридичних вузів та факультетів, працівників суду та правоохоронних органів.

ББК67.9(4УІ*Р}ЗПн73 ISBN 966-8074-98-Х © Видавництво «Ата», 2004

 

Навчальне видання

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ Загальна частина

ФРІС ПАВЛО ЛЬВОВИЧ

Головний редактор Гайдук Н М

Редактор ВасилєняЛ І

Художнє оформлення Молодід Л В

Коректор СікорськаЛ Л Комп'ютерна верстка КоноппьоваЛ І

Підписано до друку 12 II 2004 р Формат 60x84/16 Папір офсетний Гарнітура Тип Тайме Друк офсетний Умови друк арк 28,36 Тираж 1000 пр

Зам № 157 Оригінал-макет виготовлений ТОВ «Атіка»,

04060, Киів-60, вул М Берлинського, 9 Свідоцтво про видавничу діяльність і розповсюдження видавничої продукції

Серія ДК № 216 від 11 X 2000 р,

видане Державним комітетом інформаційної політики,

телебачення та радіомовлення України

Надруковано ТОВ «Ніка-Прінт» 04080, м Киів-80, вул Нижньоюрківська, 2

РОЗДІЛ 1   ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД, ЗАВДАННЯ, СИСТЕМА ТА ПРИНЦИПИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА

1.1. Поняття кримінального права. Кримінальні правовідносини. Джерела кримінального права

Кримінальне право виникає разом з виникненням права в цілому на відповідному етапі розвитку суспільства. Його основним завданням є боротьба з вчинками членів суспільства, які суперечать загальноприйнятим нормам та стандартам, визнаним у конкретній спільності людей на відповідному етапі соціального розвитку.

Кримінальному праву, як галузі системи права, притаманні ті самі ознаки, якими характеризуються інші галузі системи права і право в цілому як елемент культури суспільства. Разом з тим воно має і власну, специфічну насиченість, яка визначається характером завдань, що стоять перед цією галуззю права.

Кримінальне право належить до публічних галузей системи права.

Всі пам'ятки  - Закони дванадцяти таблиць, Закони Хамурагіпі, Закони Ману та ін.- містили в собі кримінально-правові норми.

Не випадає з цього загального ряду і найдавніша пам'ятка права східних слов'ян - «Руська правда». Перша її стаття містить саме кримінально-правову норму: «Убьет муж(ь) мужа, мьстить брату брата, или сынови отца, любо отцю сына, или братучаду, любо сестрину сынови; аще не будеть кто мьстя, то 40 гривен за голову; аще будет русин, любо гридин, любо купчина, любо ябет-ник, любо мечник, аще изъгои бедеть, любо Словении, то 40 гривен положити за нь».

Як самостійна галузь права в системі права кримінальне право починає виділятись у Європі в XII ст. Саме в цей період у Булонському університеті вивчаються римське та канонічне кримінальне право.

У Росії виділення кримінального права в самостійну галузь проходить у XVIII ст. і пов'язано з виданням «Військових артикулів» Петра І.

Назва галузі походить від латинського сгітеп - злочин.

Поляки, чехи користуються для визначення цієї галузі терміном «карне право» (pravo karne). Якщо розглядати одне і основних призначень цієї галузі - карати за вчинений злочин, то цю назву можна було б визнати вдалою.

Російськомовна назва - «уголовное право». її походження також пов'язане з соціальним призначенням галузі - покаранням винних, які відповідали головою. Коріння назви проростають з найдревнішої пам'ятки східнослов'янського права - «Руської правди», яка і визначала такий вид відповідальності (головою). Виходячи з того, що цей правовий акт є джерельним і для українського права, М. Й. Коржанський висуває пропозицію про зміну україномовної назви нашої галузі і перейменування її в «уголовне право».

Саме поняття кримінального права містить у собі подвійне значення.

З одного боку, його розглядають як галузь законодавства - позитивне кримінальне право, яке знаходить свій прояв у Єдиному нормативному акті - Кримінальному кодексі України.

З іншого боку, - як галузь юридичної науки - вчення про кримінальний закон, практику його застосування, теоретичні проблеми розвитку тощо.

Позитивне (об'єктивне) кримінальне право України - це сукупність правових норм, що визначають загальні принципи, умови та підстави кримінальної відповідальності; коло діянь, які внаслідок високого рівня суспільної небезпеки визнаються злочинами; види і розміри покарання та інші види кримінально-правового впливу, що застосовуються до осіб, які визнані винними у їх скоєнні, а також підстави та умови звільнення від відповідальності та від покарання.

Характерні ознаки позитивного кримінального права:

встановлення кримінально-правових норм виключно вищим органом державної влади країни - Верховною Радою України; знаходження вияву виключно в такому виді нормативного акта, як Закон; особливого виду впливу - покарання.

Норми кримінального права регулюють кримінально-правові відносини, які виникають з факту вчинення злочину. Це особливі правовідносини, які носять назву «кримінальні правовідносини».

Видатний учений-криміналіст, доктор кримінального права, сенатор, професор М. С. Таганцев у своїй класичній праці «Русское уголовное право» зазначав: «Как посягательство на норму права в её реальном бытии, на правоохраненный интерес жизни, преступное деяние является известным жизненным отношением, возникающим между посягающим и предметом посягательства, совмещающем в себе своеобразные черты, или признаки, на основании коих оно входит в группу юридических отношений вообще и, притом, занимает в этой группе самостоятельное место, как уголовно-наказуемая неправда».

Кримінально-правові відносини - це специфічний вид суспільних відносин які виникають у зв'язку із вчиненням особою найтяжчого виду правопорушень - злочинів. За змістом кримінально-правовові правовідносини можуть бути диференційовані на два основних види:

 охоронні кримінально-правові відносини які становлять переважну більшість, оскільки саме для охорони найважливіших цінностей суспільства покликана дана галузь права;

 заохочувальні кримінально-правові відносини які покликані регулювати позитивну поведінку громадян в екстремальних ситуаціях, що примикають до сфери кримінально-правового регулювання - необхідна оборона, крайня необхідність, затримання злочинця та ін

Звідси об'єктами правовідносин є, з одного боку, порушення встановленого законодавцем правила поведінки, вчинення діяння, яке заборонено державою, а з іншого - діяння, яке хоча і спричиняє шкоду, однак за своїм змістом є суспільно корисним.

Суб'єктами правовідносин виступають, з одного боку, держава в особі органів правосуддя, а з іншого - особа, яка порушила кримінально-правовий припис.

Зміст кримінальних правовідносин полягає в праві органів правосуддя притягати до кримінальної відповідальності осіб, винних у порушенні кримінально-правових приписів, призначати їм покарання, яке є адекватним ступеню їх вини, а також в обов'язку осіб, що порушили кримінальний закон, відповідати за вчинене, відбути покарання та перенести інші негативні наслідки, пов'язані із застосуванням кримінального закону.

Кримінальні правовідносини реалізуються в діяльності органів правосуддя в процесі розкриття злочину, притягненні винного до кримінальної відповідальності, постанові вироку та застосуванню кримінального покарання.

Кримінальні правовідносини виникають з моменту вчинення особою злочину і закінчуються в момент набуття обвинувальним вироком законної сили.

Специфічними для кримінального права є і його джерела. Якщо в інших галузях системи права їх коло досить широке, то в кримінальному праві воно обмежене.

Джерелами кримінального права виступають:

1. Конституція України як концептуальна база всього законодавства України, в т. ч. і кримінального законодавства. (Див. Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.96 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» та № 1 від 19.01.2001 «Про стан здійснення правосуддя в 2000 р. та заходи щодо його вдосконалення з метою реалізації положень Конституції України»).

2.   Кримінальний Кодекс України - основний систематизований законодавчий акт, який об'єднує всю сукупність кримінально-правових норм.

3.  Укладені та ратифіковані Україною міжнародні договори, що містять кримінально-правові норми, які імплементовані в національне кримінальне законодавство. (Див. Закон України від 10 грудня 199 І р. «Про дію міжнародних договорів на території України»).

4. Рішення Конституційного Суду України у випадку визнання ним неконституційності кримінально-правових законів (ст. 152 Конституції України).

1.2. Предмет кримінального права. Метод кримінально-правового регулювання

Предмет кримінального права становлять суспільні відносини, які виникають при вчиненні злочину між особою, яка його вчинила, та державою від імені якої виступають відповідні органи, вповноважені здійснювати дії", скеровані на розслідування злочину та відправлення правосуддя по кримінальних справах. Внаслідок врегулювання нормами кримінального права вони набирають форми правовідносин.

Предмет кримінального права не збігається з предметом науки кримінального права, який полягає у вивченні та теоретичному розвиткові:

♦   історії цієї галузі права;

♦  джерел кримінального законодавства;

♦ чинного кримінального законодавства;

♦   практики застосування кримінального законодавства органами правосуддя;

♦   моделюванні розвитку кримінального законодавства;

♦ проблем підвищення дієвості кримінального законодавства в питаннях загальної та спеціальної превенції злочинів та злочинності;

♦   кримінального законодавства іноземних країн. Українська наука кримінального права завжди посідала гідне

місце у світовій кримінально-правовій науці. В дорадянський період її представляли такі відомі вчені як А. Ф. Кістяківський, Л. С. Белогриць-Котляревський, Л. Є. Владимиров, М. П. Кубинський та багато інших. В епоху радянської влади, незважаючи на домінування у науці ідеологічного начала, значний внесок у розвиток кримінального права зробили М. І. Бажанов, Я. М. Брайнін, М. М. Гродзинский, П, С. Матишевський, В. В. Сташис, В. Я. Та-цій, В. С Трахтєров, С І. Тихєнко та ін.

-Як відомо, метод - це сукупність певних засобів, прийомів, за допомогою яких здійснюється регулювання та охорона суспільних відносин, що входять у предмет правового регулювання відповідної галузі права. Як зауважував видатний учений-криміналіст, один з батьків судової реформи 1863 р. проф. В. Д. Спасович у першому російському підручнику кримінального права, «во всяком государстве правительству, по существу его и назначению, принадлежит право взыскивать посредством наказания с нарушителей законов положительных»

Регуляція суспільних відносин кримінальним правом пов'язана із застосуванням засобів, прийомів, притаманних виключно цій галузі права. Специфіка їх полягає в застосуванні до винної особи з боку держави покарання - крайнього, найсуворішого і найжорсткішого виду реакції. Саме тому метод правового регулювання для кримінального права полягає у застосуванні примусу у виді покарання. Однак він застосовується лише, коли:

♦ конкретне вчинене діяння віднесено до категорії злочинів і містить склад відповідного злочину;

♦ особа, яка скоїла це діяння, є винною.

Метод кримінально-правового регулювання знаходить свій прояв у притягненні особи до кримінальної відповідальності, яка є покладеним на особу, що вчинила порушення кримінальної норми, державою або суспільством обов'язком дати відповідь за свою поведінку компетентним органам і прийняти примусові заходи, адекватні ступеню небезпечності вчиненого порушення.

Разом з цим визначення методу кримінального права виключно як застосування примусу було б дещо обмеженим поглядом на проблему. Виходячи із того, що кримінальне право своїми нормами заохочує громадян до вчинення низки соціально-корисних дій (необхідної оборони, затримання злочинця, невиконання злочинного наказу і т. ін.) методом кримінального права слід визнати також заохочення, яке щоправда, застосовується в обмежених випадках.

1.3. Завдання кримінального права

Завдання кримінального права полягає в охороні найважливіших суспільних відносин від крайніх форм їх порушення. Виходячи зі специфіки завдань специфічним є і метод, за допомогою якого ця охорона здійснюється, що вже зазначалось раніше.

Визначення кола суспільних відносин, які приймаються під кримінальну правову охорону, є виключною прерогативою вищого органу державної влади України. У загальних рисах воно визначено в ст. \ Кримінального кодексу України, яка так і названа «Завдання кримінального кодексу України»:

«1. Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам».

Слід зазначити, що перелік завдань, визначених у чинному КК

України, порівняно з визначеними КК України 1960 р. суттєво змінився. Це зумовлено відомими змінами в соціально-політичній ситуації в нашій країні за цей час, прийняттям Конституції України ] 996 p., яка по суті є програмою побудови правової країни. Це в цілому визначило і підходи до побудови переліку об'єктів кримінально-правової охорони, коли на першому місці перебуває людина, ЇЇ особисті, майнові та немайнові права, так як це зафіксовано в Основному Законі України, де затверджено, що «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. ... Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави» (ст. 3).

Серед завдань, що вирішуються Кримінальним законом України, поруч із традиційними з'явились і нові - охорона довкілля.

Раніше визначені завдання одержали подальшу конкретизацію. Це стосується чіткого формулювання завдань охорони конституційного устрою України, громадського порядку та громадської безпеки від злочинних посягань.

Як вже зазначалось, охоронне завдання КК реалізується через регулювання кримінальних правовідносин методом притягнення до кримінальної відповідальності.

Однак зведення охоронної функції лише до регуляції кримінальних правовідносин було б обмеженим поглядом на питання. Наявність загальної заборони скоєння діянь, визначених у кримінальному кодексі, під страхом застосування покарання, має на меті недопущення вчинення цих діянь схильними до вчинення таких дій особами (загальна превенція). Одночасно застосування покарання має на меті і недопущення вчинення повторних злочинів особою, до якої покарання застосовується (спеціальна превенція). У зв'язку з цим КК України 2001 р. серед завдань, які він покликаний вирішувати, вперше зазначає «запобігання злочинам».

Одночасно новий кримінальний кодекс вперше визначив і шлях, за допомогою якого вирішуються завдання, що стоять перед Кримінальним кодексом:

«2. Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили», (ст. 1 ч. 2 КК)

Як зазначалось, не можна відкидати і чисто регулююче призначення деяких кримінально-право в их норм. Наприклад, норми, які визначають види обставин, що виключають кримінальну відповідальність, несуть виключно регуляторне навантаження. На жаль,

перелік таких кримінально-правових норм у чинному законодавстві обмежений у порівнянні з напрацюваннями кримінально-правової науки і надалі, сподіваємось, буде розширюватись.

Необхідно зауважити, що завдання кримінального закону може виконуватись виключно при вчасному та законному його застосуванні. Незастосування закону у випадках, коли він повинен бути застосований, незаконне застосування кримінального закону не тільки не служить вирішенню завдань, що стоять перед ним, а, навпаки, призводить до протилежних наслідків.

Серед завдань, що стоять перед кримінальним законом, як вже зазначалось, є і загальна превенція. Тривалий час ЇЇ пов'язували з вимогою повного викорінення злочинності в країні. Слід зауважити, що сама така постановка питання є абсурдною, науково безграмотною. Злочинність не може бути викоренена, оскільки вона є соціальним явищем, притаманним суспільному життю людей. Заклики до повної ліквідації злочинності можуть виходити лише від наївних або від безграмотних людей. Відома теза В. І. Леніна про відмирання злочинності на шляху побудови комунізму - це утопічна мрія, яка не має під собою жодного наукового фундаменту. Як справедливо зазначає М. Й. Коржанський, успіхи в боротьбі із злочинністю, які об'єктивно були притаманні диктаторським режимам Сталіна, Гітлера, Пол Пота та ін., були обумовлені виключно жорстокістю, людиноненависницькою суттю самих цих режимів, супроводжувались мільйонними невинними жертвами.

Злочин - категорія, притаманна суспільству з перших хвилин його існування. М. С. Таганцев писав з цього приводу: «С непокорством Зиждителю мира, с вредоносным посягательством на интересы ближних встречаемся мы на первых же страницах священных преданий веры, и о тех же проявлениях зла и порока говорит нам ежедневная хроника текущей жизни. Оканчиваются кровавые войны, замиряются народы, но нет конца борьбы человечества с этим мелким, но непобедимым врагом, и не предвидится то время, когда карающая государственная власть перекует свои мечи в плуги и успокоится в мире». Тому кримінальне право, реалізуючі завдання загальної превенції, може лише впливати на рівень злочинності, зменшуючи в тій чи іншій мірі кількість злочинів.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Робоча навчальна програма кримінальне право (загальна частина) для спеціальності 030401 „Право Вечірня форма навчання

    Документ
    Навчальна дисципліна «Кримінальне право. Загальна частина» є необхідним важливим компонентом загальнотеоретичної професійної підготовки юриста. Здійснюючи охоронні, попереджувальні та виховні функції, су­час­не кримінальне пра­во
  2. Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни "Кримінальне право України" (Загальна частина)

    Навчально-методичний посібник
    з навчальної дисципліни „Кримінальне право України (Загальна частина)” / Уклад.: Л.М. Кривоченко, М.І. Панов, В.І. Тютюгін, Л.М. Демидова та ін. – Х.: Нац.
  3. Робоча навчальна програма на 2011-2012 навчальний рік кримінальне право (загальна частина)

    Документ
    Навчальна дисципліна «Кримінальне право. Загальна частина» є необхідним важливим компонентом загальнотеоретичної професійної підготовки юриста. Здійснюючи охоронні, попереджувальні та виховні функції, су­час­не кримінальне пра­во
  4. Основи кримінального права поняття, предмет, метод та завдання кримінального права

    Закон
    Кримінальне право, кримінальна відповідальність, злочин, склад злочину, стадії вчинення злочину, співучасть у злочині, обставини, що виключають кримінальну відповідальність, звільнення від кримінальної відповідальності, покарання.
  5. Робоча навчальна програма з дисципліни Порівняльне кримінальне право Загальна та особлива частина для бакалаврів денної та заочної форм навчання факультету правознавства та міжнародних відносин

    Документ
    Запропонована брошура включає в себе тематичний план, плани семінарських та практичних занять. Кожна з цих форм учбового процесу має свої специфічні особливості і потребує спеціальної підготовки студентів.

Другие похожие документы..