Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Программа'
Цель данной программы: выявление способностей ребенка в области прикладного творчества и их развитие, а также развитие художественной и образной фант...полностью>>
'Документ'
Начальник відділу освіти Начальник відділу сім»ї, молоді Директор ДЮСШ відділу освіти райдержадміністрації та спорту райдержадміністрації райдержадмін...полностью>>
'Сценарий'
Цели проведения: содействие эстетическому воспитанию школьников; расширение знаний об изучаемом предмете. Камерный характер мероприятия способствует ...полностью>>
'Рабочая программа'
Государственное управление является одним из самых сложных и многообразных видов деятельности, который сопровождает человека на протяжении всей его ж...полностью>>

Позивач: Іваницький Юрій Пантелійович

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Ще не поданий і не допрацьований!

Кролевецькому районному суду

Сумської області

Позивач: Іваницький Юрій Пантелійович

----------------------------------------------

41300 Сумська обл.,

м. Кролевець, вул. Чкалова, 20.

тел. 8-097-495-45-22

e-Mail: vgsa@mail.ru

з позовом до

Відповідачів: Міністерства охорони здоров’я

України

------------------------------------------------------

01021 м. Київ, вул. Грушевського, 7

Президента України

Ющенка Віктора Андрійовича

----------------------------------------------

01220 м. Київ, вул. Банкова, 11.

Уповноваженого Верховної Ради

України з прав людини

----------------------------------------------

01008 м. Київ,

вул.. Інститутська, 21/8

Міністерства освіти і науки України

----------------------------------------------

01135 м. Київ-135,

просп. Перемоги, 10

ПОЗОВНА ЗАЯВА

/У порядку ст. 55, ст. 32 абз. 4 Конституції України і ст. 23, ст. 1167, ст. 1173, ст. 1174 та ст. 297 Цивільного кодексу України про відшкодування моральної шкоди і захист гідності та честі/

Обставини справи з доказами по кожній з них

В 1986 році я безпідставно (внаслідок намагань зайнятися громадсько-політичною діяльністю по попередженню суспільства про небезпеку /розпаду/, що стояла, на мою думку, перед нашою країною – СРСР) потрапив в Москві до психіатричної лікарні, де мені був поставлений діагноз „шизофренія”, якого я не мав і не маю.

Головною підставою поставленого мені діагнозу були зазначені мої ніби-то безпідставні скарги на підвищений тиск та аритмію. Але я мав висновок щойно перед тим пройденого обстеження у Всесоюзному кардіологічному науковому центрі, який доводив наявність у мене підвищеного тиску та аритмії, отже, спростовував підстави поставленого мені діагнозу про психічне захворювання.

Докази: виписка з лікарні та висновок ВКНЦ за 1986 рік.

Моя амбулаторна карта з райполіклініки показує, що я вже з 1985 року стояв на диспансерному обліку по підвищеному тиску.

Доказ: сторінка амбулаторної карти з записом про взяття на диспансерний облік по підвищеному тиску.

Виписка з лікарні була направлена до райполіклініки мого міста лише після мого правозахисного виступу з „Відкритим протестом радянському уряду” на Червоній площі в Москві влітку 1987 року органами держбезпеки.

Доказ: карта диспансерного обліку, перший запис якої (про отримання виписки з лікарні) датований 8.12.87 р., а другий за 25.01.88 р. свідчить про наявність у райпсихіатра відомостей про мій виступ в Москві.

Повний текст мого виступу можна прочитати в статті Мустафи Джемілєва, розміщеної в Інтернеті за адресою

http://www.kirimtatar.com/Archive/Djimilev/dj11.html

В цій статті є незначні неточності: мені в той час було не 28 років, а 18, і моє місто зветься не Краевец, а Кролевець.

Доказ: дивитись посилання.

Я відразу пройшов амбулаторне обстеження в московському НДІ клінічної психіатрії Всесоюзного центру психічного здоров’я і отримав висновок про те, що знаходжуся в нормальному психічному стані.

Я віддав цей висновок райпсихіатру Козлову В’ячеславу Олександровичу, але він не зробив відповідного запису про нього та його зміст в моїй карті диспансерного обліку. Це перше, що було ним зроблено неправильно.

Доказ: копії висновку НДІ за 1988 рік про мій нормальний психічний стан я не маю, але він має бути в моїй карті диспансерного обліку; запис в карті диспансерного обліку від 26.02.88 р. говорить, що я 21.01.88 р. звертався з батьком до НДІ за переглядом діагнозу і зняттям з диспансерного обліку (отже, мені повинен був бути наданий певний висновок), але в карті диспансерного обліку чомусь нічого не написано про зміст наданого мені висновку.

Райпсихіатр по пораді свого обласного керівництва зробив ще власний запит до НДІ. На який отримав відповідь, що гострих психічних розладів у мене не виявлено (із негострих у мене логоневроз – заїкання при хвилюванні з дитинства – прим.), в минулому, можливо, переніс невротичний стан, потрібно додаткове обстеження за місцем проживання для вирішення соціальних питань (служба в армії, профпридатність) з врахуванням мого об’єктивного стану та медичних відомостей.

Докази: запис в карті диспансерного обліку від 26.01.88 р. про запит до НДІ; висновок НДІ клінічної психіатрії за 09.02.88 р.

В карті диспансерного обліку немає запису не лише про наданий мені висновок НДІ (про мій нормальний психічний стан), але й про відповідь, що була дана райпсихіатру (про відсутність у мене гострих психічних порушень, можливо перенесений в минулому невротичний стан, та про потребу додаткового обстеження для вирішення соціальних питань). Це друге, що було зроблено невірно.

Доказ: висновок НДІ - відповідь райпсихіатру від 09.02.88 р., карта диспансерного обліку (в якій цього висновку немає).

Речення у висновку НДІ про те, що „ в 1986 году, по-видимому, перенёс невротическое состояние, по поводу которого лечился в психиатрическом стационаре” означає, що на обстеженні в НДІ в 1988 році у мене не було виявлено не лише шизофренії, але навіть невротичного стану, бо слово „перенёс” (невротичний стан) належить до минулого часу.

Доказ: висновок НДІ від 09.02.88 р.

Вже другий запис в карті диспансерного обліку від 26.01.1989 року закінчується таким реченням: По поводу снятия с учёта решить вопрос с ОСПД».

Це означає, що я знаходився в нормальному психічному стані, був повністю психічно здоровим і тому вже тоді, в 1988-89 р. р., було поставлене питання зняття мене з обліку.

Доказ: запис в карті диспансерного обліку від 26.01.89 р.

Так як головною підставою діагнозу в виписці були зазначені мої скарги на серцево-судинні захворювання, які, як стверджувалося, походили від психічного порушення, а насправді я не мав жодних серцево-судинних порушень - ні підвищеного тиску, ні аритмії, то для спростування головної підстави діагнозу потрібно було довести, що я дійсно мав ці проблеми, а отже мої скарги не були безпідставними.

Для цього достатньо було порівняти зміст виписки з моєю амбулаторною картою з райполiклiнiки та з висновком Всесоюзного кардіологічного наукового центру, яких у мене не було з собою в НДI. Що й просилося зробити райпсихіатра.

Отже, підстави діагнозу спростовувалися елементарно шляхом порівняння меддокументації і на основі мого об’єктивного стану. Це мало стати остаточним оправданням і поставити крапку в цьому неприємному непорозумінні.

Докази: висновок НДІ 09.02.1988 р.; виписка з лікарні та висновок ВКНЦ за 1986 рік.

Відразу скажу, що порівняльного аналізу виписки з лікарні та висновку ВКНЦ не було проведено досі ніким: ані райпсихіатром, ані на тих обстеженнях, які я проходив за власним бажанням і в результаті яких отримував висновки про свій нормальний стан і відсутність психічних порушень. Бо лікарями сприймається як беззаперечний факт, що раз я потрапляв до психлікарні, то обов’язково мав психічне порушення: дивляться лише на діагноз, що написаний в виписці, а не на її зміст.

Доказ: це моя розповідь, яка підтверджується відсутністю будь-де запису про аналіз змісту виписки з лікарні та про порівняльний аналіз моєї меддокументації.

Наперекір висновку НДІ про потребу додаткового обстеження за місцем проживання для вирішення соціальних питань райпсихіатр відмовив мені в будь-якому обстеженні на підставі причетності до цього органів держбезпеки, сказавши відверто мені й батьку, з яким я був: „Проти КДБ я не піду!”

Таким чином, я був без будь-якого обстеження і навіть з’ясування ситуації відсторонений від служби в армії по статті 4 групи 1 („шизофренія”) розкладу хвороб і статтею в військовому квитку мені був перекритий шлях до бажаного навчання, а, отже, і роботи за покликанням (це третє, що було зроблено неправильно).

Доказ: про відсутність обстеження – свідчить відсутність відповідного запису в карті диспансерного обліку; про відсторонення від служби в армії по статті по шизофренії – свідчить лист Кролевецького райвійськомату від 20.09.99 р.

На призовній комісії райпсихіатр ходив поговорити до голови комісії, щоб не ставити мені статтю по психічному захворюванню, а якусь іншу можливу, наприклад, по гіпертонії, але, повернувшись, відповів, що йому не дозволили і він більше нічого не може вдіяти.

Отже, при відстороненні мене від служби в армії все вирішували військові, яку статтю мені поставити, а райпсихіатр діяв під примусом.

Взагалі, відразу після отримання виписки з лікарні райпсихіатр відповів мені, що цей діагноз є дуже надуманим і його при бажанні можна поставити будь-кому. Але він відмовив мені в потрібному обстеженні по остаточному оправданню, бо до нього разом з випискою надійшли відомості про мій „антидержавний” виступ в Москві, на які він, як лікар, за тих умов в країні, в яких ми тоді жили, мав відповідно відреагувати. Це перше. Друге це те, що потім, на призовній комісії його змусили поставити мені статтю по шизофренії.

Ця обставина є суттєвою, оскільки саме із-за неї я висуваю свої претензії насправді не до райпсихіатра особисто, а до держави в особі Міністерства охорони здоров’я України як її представника та Президента України як гаранта прав людини. Все, що далі робив райпсихіатр, є наслідком двох вказаних причин, створених державою.

Доказ: не потрібний – цей пункт є моїм поясненням чому я не висуваю претензії особисто до райпсихіатра. Втім, можна запитати райпсихіатра, можливо він пам’ятає як все тоді було.

Це було явною політичною репресієюяк покаранням за виступ в Москві. Тому що саме на підставі цього мені було відмовлено райпсихіатром в потрібному обстеженні та оправданні, а райпсихіатру – не дозволено поставити мені статтю не по психічному захворюванню.

Доказ: в карті диспансерного обліку є свідчення про мій виступ в Москві, а зі статті Мустафи Джемілєва видно, що мій виступ був ключовим моментом у протесті кримських татар на Червоній площі в Москві у ті дні – цілком очевидно, що в той час неможливо було без серйозних наслідків зробити антидержавний виступ на Червоній площі в Москві. А оскільки ніяких інших наслідків я не мав, крім відсторонення від служби в армії по статті по психічному захворюванню, незважаючи на висновок НДІ про мій нормальний стан та потребу додаткового обстеження для вирішення соціальних питань, то це й було покаранням за виступ.

В карті диспансерного обліку немає запису про відсторонення мене від служби в армії по статті, а відразу після запису від 26.01.88 р. (про запит райпсихіатра до НДІ) йде запис від 11.09.89 року про те, що зі слів батька самопочуття сина добре, продовжує навчання (заочно) і працює електриком.

Отже, найважливіший момент – відсторонення від служби в армії і постановка статті по шизофренії в військовий квиток в карті диспансерного обліку взагалі не зафіксований! Це четверте, що було зроблено невірно.

Доказ: карта диспансерного обліку; лист Кролевецького райвійськомату від 20.09.99

Крім того, запис в карті диспансерного обліку від 11.09.89 року доводить, що райпсихіатр знав про моє навчання (власне, він і підписував медформу для вступників), але не повідомив мені, що після закінчення вузу я не матиму права працювати за спеціальністю з діагнозом „шизофренія”: якщо він не знав на яку конкретно спеціальність я навчаюся, то мав узнати. Це п’яте, що було зроблено невірно.

Доказ: запис в карті диспансерного обліку від 11.09.89 року.

Незважаючи на постановку мене на диспансерний облік і відсторонення від служби в армії по діагнозу „шизофренія”, інвалідність мені не була дана.

Чи тягне за собою інвалідність діагноз „шизофренія” і, тим більше, відсторонення від служби в армії по статті по шизофренії зі зняттям з військового обліку?

Тут я не знаю чи правильно було зроблено: це потрібно встановити.

Доказ: карта диспансерного обліку - якби була дана інвалідність, то обов’язково був би запис про це; лист Кролевецького відділу соцзахисту населення від 14.09.99 р. про те, що пенсії по інвалідності не отримую.

У мене, на жаль, є ксерокопії лише перших чотирьох сторінок моєї карти диспансерного обліку, які закінчуються записом від 14.09.99 р. Але є досить цікавою друга сторінка – сторінка діагнозів з підписом райпсихіатра проти кожної дати. З неї видно, що перший запис діагнозу „шизофренія” був зроблений райпсихіатром 26.01.88 року.

Тобто, якраз після того, як я 21.01.88 року пройшов обстеження в московському НДІ (про яке свідчить запис від 26.01.88 р.) і отримав висновок про свій нормальний психічний стан!

Більш того, діагноз шизофренія був занесений в карту диспансерного обліку саме в один день із записом на іншій сторінці про запит райпсихіатра до НДІ щодо результатів мого обстеження.

Таким чином, на одному аркуші райпсихіатр пише, що я пройшов обстеження в НДІ, і не яке небуть, а по зняттю діагнозу і з диспансерного обліку та про запит про його результат, а на іншому – ставить діагноз „шизофренія”.

Якщо навіть припустити, що я чомусь не надав райпсихіатру висновок НДІ (чого не може бути, бо саме для цього я їздив в Москву і проходив обстеження), то все-одно, як можна, не знаючи результату вже пройденого мною обстеження, проставляти діагноз „шизофренія?

Це що нормально?

Це шосте, що було зроблено неправильно.

Доказ: карта диспансерного обліку – порівняти перший запис на сторінці діагнозів із записом на іншій сторінці за 26.01.88 р.

Другий запис „шизофренія” на сторінці діагнозів зроблений 11.04.89 р. – в один день із записом на іншій сторінці про те, що „со слов отца самочувствие сына хорошее, продолжает учёбу (заочно), работает электриком»!

Тобто, батько прийшов сказав, що син знаходиться в доброму стані, а лікар пише„шизофренія”.

Але ще більш суттєво те, що на момент цього запису райпсихіатр вже мав, наданий йому як відповідь на його запит висновок НДІ, яким фактично не підтримується у мене діагноз „шизофренія”. А більше ніякого обстеження не було!

То на якій підставі зроблений запис „шизофренія” від 11.04.89 р. на сторінці діагнозів?

Це сьоме, що було зроблено невірно.

Доказ: карта диспансерного обліку; висновок НДІ від 09.02.88 р.

А тепер найцікавіше: на сторінці діагнозів після запису від 11.04.89 р. наступний запис йде аж за 11.06.96 року!!!

Це доводить, що на протязі шести років (!!!) я жодного разу не викликався райпсихіатром і не переобстежувався!

Це восьме, що було зроблено неправильно.

Доказ: сторінка діагнозів карти диспансерного обліку.

Якщо людина перебуває на диспансерному обліку, то чи повинна вона періодично викликатися на переобстеження? Звичайно, так! Бо, з одного боку, облік означає нагляд, періодичне спостереження, а, з іншого, періодичне обстеження потрібне для з’ясування стану людини в даний час і можливого зняття з обліку за нормального стану.

Якщо я був поставлений на диспансерний облік, то повинен був періодично викликатися на переобстеження. І, як тільки признаків психічного захворювання не було б знайдено (а це, згідно висновків обстежень, сталося б вже на першому обстеженні), мене повинні були зняти з обліку і дати мені можливість здобути бажану спеціальність. Щоб в подальшому я мав роботу за покликанням і міг створити та забезпечувати сім’ю. Замість цього мене навіщось протримали на диспансерному обліку і зі статтею по шизофренії в військовому квитку загалом більше десяти років, жодного разу не викликавши і не переобстеживши, чим залишали створену ситуацію. Хіба це правильно?

Доказ: я не знаю через які проміжки часу повинні проводитися чергові обстеження осіб, що стоять на диспансерному обліку, але це добре відомо медикам.

Якщо мене протримали стільки років на диспансерному обліку та зі статтею по шизофренії в військовому квитку, не давши вчитися, де хотів, то повинні бути в моїй медкарті детально з належною періодичністю вказані об’єктивні дані мого стану за всі минулі роки. А цього не може бути, тому що жодного разу мене не викликали і не обстежували!

Це доводить, що диспансерний облік і моя карта диспансерного обліку велися неправильно!

Доказ: відсутність належних записів в карті диспансерного обліку про диспансерні обстеження та мій стан на протязі багатьох років.

Висновок обстеження в НДІ за 1988 рік доводить, що, якби я періодично викликався на переобстеження, то вже на першому обстеженні був би визнаний психічно здоровим і мав би бути знятий з диспансерного обліку. А також мали б бути зняті стаття і всі обмеження.

Доказ: висновок НДІ від 09.02.88 р.

Як наслідок, хоча за всі наступні роки не було жодного мого звернення по хворобі, виклику мене чи претензії до мого здоров’я психіатра, як і ніякої інвалідності мені не дали, але я не міг навчатися, де хотів, із-за статті в військовому квитку.

Я завжди бачив своє покликання в науковій діяльності по астрономії (до якої далі додалася екологія) та громадсько-політичній діяльності (чи роботі в сфері держуправління). Тому хотів отримати освіту з астрономії (з аспірантурою), екології (на базі в/о) та держуправління (або міжнародних відносин, теж на базі вищої освіти).

Доказ: перш ніж, подати документи в приймальну комісію будь-якого факультету Київського державного університету ім.. Т. Г. Шевченка потрібно поставити печатку на медформі для вступників в університетській поліклініці, де у чоловіків провіряється військовий квиток. Легко встановити, що на спеціальність „астрономія” не дозволяється вчитися зі статтею 4 гр. 1 розкладу хвороб. Це доводить, що при перевірці військового квитка в університетській поліклініці у мене щоразу „не проходила” стаття і мені не завіряли медформу печаткою, що давала право на вступ. Хоча я вважаю це неправильним, що райпсихіатр давав дозвіл на вступ, а в університетській поліклініці керувалися військовим квитком, який не є медичним документом.

Маючи підвищений тиск та аритмію, я змушений був замість бажаного навчання працювати, чим наносилася ще більша моральна шкода та шкода моєму здоров’ю. Що було недопустимо!

Працював спочатку електромонтером по радіо і телефонним мережам на райвузлі зв’язку (після закінчення однорічного профтехучилища в Москві в 1986 році). Потім – водієм на автопідприємстві. А після надходження виписки з лікарні і відсторонення мене від права керування автотранспортом влаштувався електриком-ремонтником на гарячих ділянках робіт ливарного цеху арматурного заводу. Де пропрацював чотири роки на напівшкідливості і часто в третю зміну!

Доказ: трудова книжка.

Сторінка діагнозів карти диспансерного обліку є документальним доказом того, що мені було марно переведено щонайменше шість кращих років моєї молодості, за які можна було вступити і закінчити університет. А навчання в той час було безкоштовне!

Насправді, викладення та розгляд всіх обставин справи, а також висновки обстежень і сама карта диспансерного обліку (її зміст, який свідчить про відсутність належного ведення диспансерного обліку і періодичних диспансерних обстежень), доводить, що всі ці роки я знаходився в нормальному психічному стані. Але із-за статті в військовому квитку не міг навчатися і, як наслідок, зараз не маю можливості працювати за покликанням та мати сім’ю.

Доказ: сторінка діагнозів карти диспансерного обліку.

Замість астрономії я змушено вступив в 1987 році і закінчив в 1993 році заочно механіко-математичний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, на який вступив ще по призовному свідоцтву.

Поясню, що на астрономію в тому році я не міг вступати із-за необхідності відробітку ще одного року після закінчення профтехучилища, яке я закінчив в Москві, здобувши спеціальність електрика. Тому вибрав мех/мат, на якому я хотів отримати міцний фундамент для своєї подальшої наукової діяльності по астрономії, на яку також планував вступити – наступного року. Але в наступному році я вже не зміг вступати із-за статті в військовому квитку.

Таким чином, я закінчив мех/мат КДУ, здобувши спеціальність викладача математики. Але піти працювати за фахом я не зміг як із-за дефекту мови при хвилюванні, так і із-за не знятого безпідставного обвинувачення мене в шизофренії, бо „працювати в школі з шизофренією заборонено”. Отже, не „закріпив” диплом.

Постає окреме питання: хто має відповідати за те, що я даремно закінчив, мабуть, найскладніший факультет центрального в Україні університету?

Але мене ще більше цікавить питання: якщо я не можу працювати за фахом за станом здоров’я (працювати вчителем із-за дефекту мови - логоневрозу), то хто має цим займатися (медики, освітяни чи держслужбовці) і чи повинна держава (хто конкретно і яким чином?) надати мені кошти для здобуття іншої спеціальності на базі в/о? Я досі не знаю чи зможу я працювати викладачем, так як я ще не мав можливості працювати за фахом.

Доказ: диплом мех/мату КДУ ім.. Т. Г. Шевченка; сторінка діагнозів амбулаторної карти з райполіклініки з діагнозом „логоневроз”.

В 1991 році я закінчив також Міжнародну школу менеджерів в Москві за спеціальністю „менеджер зовнішньоекономічної діяльності”, заплативши за навчання 1300 радянських рублів, бо був полишений права навчатися в безкоштовному державному вузі. Але тепер цей диплом нічого не вартий.

Доказ: диплом школи менеджерів з квитанцією про сплату.

Лише в 1991 році я зміг вступити на астрономію на фізичний факультет КДУ: в приймальній комісії, випадково не помітивши, що медформа завірена в університетський поліклініці печаткою не на цей факультет, а на факультет кібернетики, прийняли документи. Але на другому курсі я змушений був тимчасово, як вважав, залишити навчання із-за особистих обставин (батько отримав інвалідність із-за травми на виробництві) та щоб добитися, нарешті, свого оправдання і повернути собі чесне ім’я, а потім продовжити навчання.

Та Міністерством вищої освіти була прийнята постанова про платну другу вищу освіту, внаслідок чого (і того, що доки не оправдався від звинувачення в психічному захворюванні, знову не „пройшла” б стаття) не зміг поновитися.

Докази: у мене не залишилося відомостей про моє навчання на фізичному факультеті КДУ, тому я зроблю туди запит з проханням надіслати мені відповідну довідку чи виписку з залікової книжки, яку, якщо встигну отримати, надам суду. Існує відповідна постанова міносвіти про те, що друга вища освіта є платною, яка має бути відома суду. Отже цей факт можна вважати встановленим.

Оскільки я завжди бачив своє покликання не лише в науковій діяльності по астрономії, але й громадсько-політичній діяльності, то я не міг із-за своєї виключної порядності та небайдужості залишатися стороннім спостерігачем подій, що саме відбувалися в країні.

Якби мені не був перекритий статтею в військовому квитку шлях до бажаної освіти, то, крім астрономії, я б отримав ще освіту з держуправління чи міжнародних відносин і мав би можливість прийти у політику так, як це зазвичай робиться – звичайним чином роблячи професійну кар’єру. Мене ж поставили в такі умови, що мені залишалося намагатися дістати можливість громадсько-політичної діяльності, балотуючись на виборах самостійно і на власні кошти.

Тому в 1994 році я балотувався шляхом самовисування і на власні кошти, зароблені поїздками з товарами до Росії, в народні депутати України по Ямпільському виборчому округу. Але не пройшов (нардепом був обраний колишній перший секретар Сумського обкому компартії).

Доказ: свідоцтво кандидата в народні депутати та протокол виборів народних депутатів України по Ямпільському виборчому округу за 1994 рік.

З врахуванням того, що я набрав в окрузі, в якому у мене не було жодної знайомої людини, не маючи навіть довірених осіб, 4421 голос - практично всіх тих людей, до яких зміг особисто звернутися, у мене тоді була реальна можливість пройти в народні депутати, якби були призначені ще одні повторні вибори. Бо я б тоді зміг заагітувати достатньо населення для своєї перемоги.

Так як виборчими комісіями в окрузі були вчинені серйозні порушення (наприклад, на багатьох дільницях навіть напередодні голосування не були вивішені плакати кандидатів, незважаючи навіть на мої звернення до дільничних комісій по місцевому телебаченню з проханням вивісити плакати), то після виборів я подавав відповідну заяву до прокуратури. Але на запит прокуратури Ямпільського району райпсихіатр дав відповідь, що я стою у нього на диспансерному обліку по психічному захворюванню. Чим перешкодив розгляду моєї заяви.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. 41300 Сумська обл., м. Кролевець, вул. Чкалова, 20

    Документ
    Я від початку незалежності України звертався до влади та двічі балотувався в народні депутати України і на мера свого міста з ідеєю народної оборонної ініціативи, яка має бути громадянським рухом проти корупції та політичної злочинності

Другие похожие документы..