Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
На виконання Положення про дистанційне навчання, річного плану відділу освіти та районного методичного кабінету, з метою залучення обдарованих дітей ...полностью>>
'Документ'
Разработка и реализация национальных программ структурных преобразований экономики государств – участников СНГ, в том числе в целях минимизации послед...полностью>>
'Документ'
Вот какие наши мамы! Мы всегда гордимся вами, Умными и милыми, Добрыми, красивыми! Артем М. В добрый день 8 марта. Нашим мамам шлем привет, «Мама! – ...полностью>>
'Литература'
Под десницей Перуна. Александр Чаянов. Легенды морей. Искусство эллинизма. Старая Пинакотека в Мюнхене. Литература....полностью>>

Інтелектуальний потенціал сучасного світу

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

BA30

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУЧАСНОГО СВІТУ

В статті розглянуто інноваційний розвиток суспільства в умовах формування нового глобального простору світової економіки. Виділені основні переваги та недоліки впливу інтелектуального потенціалу на розвиток держави в умовах глобалізації та проблеми, з якими стикається Україна при впровадженні інноваційної моделі розвитку.

Ключові слова: глобалізація, інновація, інтелектуальний потенціал, наука, освіта, трансформація

In the article innovative development of a society is considered in the conditions of forming of new global space of world economy. The basic advantages and lacks of influence of a mental potential are allocated for development of the state in the conditions of globalization and problems which Ukraine faces at introduction of innovative model of development

Keywords: globalization, innovation, mental potential, science, education, transformation

Глобалізація, як процес сучасної загальнолюдської еволюції і прогресу і як процес історичного вибору моделі розвитку, несе в собі виклики: технологічні, економічні, соціальні, цивілізаційні. Чи вистачить інтелектуального ресурсу суспільства дати гідні відповіді на ці орієнтири XXI століття? Головним недоліком національних стратегій розвитку до недавнього часу було те, що вони відображали інерцію минулого, а не імперативи і виклики майбутнього. Переживши безпрецедентні системні трансформації у XX столітті, світ вийшов на постіндустріальну парадигму розвитку, коли конкурентоспроможність країн визначається динамічними перевагами з приорітетом знань, інновації та інформації, а не статичними, пов’язаними із забезпеченністю матеріальними і трудовими ресурсами.

Ключовими питаннями розвитку суспільства у третьому тисячолітті стають: інтелектуалізація із здатністю до постійних інновацій, соціалізація з приоритетом якомога повного самовиразу особистостей, екологізація виробництв і середовища життєдіяльності. У XXI столітті успіху досягатимуть ті країни, де забезпечуватимуться оптимальні пропорції між творчою енергією людини та іншими ресурсами.

Йдеться про інтелектуальний ресурс суспільства, як глибинну основу соціально-економічного прогресу. В процесі формування і економічного функціонування інтелектуального ресурсу використовуються суспільні інформаційні фонди, а в результаті творчої інтелектуальної праці продукується інноваційний ресурс. У більш широкому розумінні інтелект як ресурс розвитку – це потенційна і реальна здатність нації підтримувати «творчу енергетику» у всіх сферах діяльності – науці, політиці, бізнесі, культурі [8 c. 22].

Погляди економістів на роль інтелектуальної діяльності людини в економічному розвитку змінювалися. Класична школа, поряд з фізичним капіталом, виокремила інтелектуальний капітал і розглядала його, як важливий фактор економічного розвитку. Марксистська теорія, в основі якої лежить постулат про визначальну роль сфери матеріального виробництва в розвитку науки, значно занижує роль інтелектуального чинника у суспільно-економічному поступі. Новий напрям розвитку теорії інтелектуального потенціалу запропонували представники теорії «людського капіталу», які розглядають його, як найважливіше джерело економічного поступу.

Інтелектуальний потенціал суспільства – це сукупність творчих здібностей індивидів та їх освітньо-кваліфікаційний рівень, які дають змогу, використовуючи інтелектуальні засоби, засвоювати набуті та творити нові знання для ефективного соціально-економічного розвитку країни [6 с.176].

На формування інтелектуального потенціалу суспільства впливають три групи чинників:

  • природні (творчі здібності индивидів, здоров’я населення, демографічна ситуація в країні, стан навколишнього середовища);

  • економічні – макроекономічні (державна демографічна політика, політика зайнятості, стан трудових ресурсів, фінансування сфери науки та освіти, величина національного доходу на душу населення, система соціального захисту, механізм ціноутворення на ринку інтелектуальних продуктів, інноваційна та амортизаційна політика, система оплати праці);

  • інституційні (законодавче регулювання інтелектуальної діяльності, механізм захисту об’єктів інтелектуальної власності).

У складі інтелектуального потенціалу виокремлюють його уречевлені (зматеріалізовані) та неуречевлені форми.

До неуречевлених форм належать освіта (дошкільна, загальна середня, позашкільна, професійно-технічна, вища, післядипломна) та наука (академічна, вузівська, галузева).

До уречевлених форм належать об’єкти інтелектуальної власності (літературні, художні твори і наукові праці, винаходи, патенти, промислові зразки, товарні знаки, фірмові найменування та комерційні позначення), а також інформаційні та комунікаційні технології (комп’ютерні апаратні засоби, засоби передачі даних, програмні продукти).

Інтелектуальний потенціал країни – це частина її суспільства, діяльність якої спрямована на розв’язання теоретичних і практичних проблем розбудови держави, розвитку народного господарства та підвищення рівня життєдіяльності населення [6 c.175].

Однією з найскладніших проблем ринкової трансформації економіки України є ефективне використання та подальший розвиток інтелектуального потенціалу суспільства. Перехід від командно-адміністративної до ринкової системи супроводжується скороченням обсягів фінансування установ освіти і науки, видатків на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, зменшенням частки продуктів інтелектуальної праці у структурі національного виробництва, відпливом науково-технічних працівників за межі держави. Все це різко актуалізує дослідження процесів формування та розвитку інтелектуального потенціалу суспільства, причин і наслідків спаду у сфері інтелектуальної діяльності, а також шляхів його подолання в умовах перехідної економіки України [4 c. 92].

Внаслідок зростання науково-технічного прогресу в інтелектуальному потенціалі відбуваються істотні зміни. Це зумовлено більш глибоким пізнанням законів розвитку природи і суспільства, зростанням рівня складності техніки і технологічних процесів, збільшенням обсягу розумової праці та вимог до кваліфікації працюючих. Через це ускладнюється професійно-кваліфікаційна структура населення, яка бере участь у формуванні інтелектуального потенціалу. Нині його визначають не тільки спеціалісти із середньою та вищою освітою, а й робітники, селяни, праця яких має творчий характер, потребує відповідних знань і досить високого рівня освіченості [1 c. 48].

З урахуванням приєднання України до СОТ, вітчизняні підприємства стають ареною конкурентної боротьби на ринках збуту товарів, відповідно і кадровий потенціал повинен бути конкурентоспроможним для забезпечення випуску продукції високої якості. Отже, проблему розвитку національної економіки неможливо вирішити без підвищення якості освіти та належного управління персоналом.

Інтелектуальний потенціал України має такі види: виробничий (інженерно-технічні працівники, спеціалісти народного господарства); гуманітарний (працівники вищої та середньої кваліфікації загальноосвітніх шкіл, закладів культури, мистецтва, охорони здоров’я, фізкультури та спорту); науковий (науковці, висококваліфіковані кадри вищої школи); адміністративний (працівники апарату управління, юридичних служб, банківсько-фінансової системи тощо); військовий (інтелігенція силових органів). Кожен із цих видів має певні різновиди інтелектуальних потенціалів.

Наприкінці XX ст. економічна наука значну увагу приділяє аналізу таких складових інтелектуального потенціалу, як освіта, наука, інформаційно – комунікаційні технології, об’єкти інтелектуальної власності, а також природним та макроекономічним чинникам формування інтелектуального потенціалу суспільства.

Серед причин, що стримують повноцінне формування трудового інтелектуального потенціалу, особливе місце посідають несприятливі тенденції сучасної вищої освіти, практичне забезпечення робочими місцями та низький рівень оплати праці молодим спеціалістам. Якщо розвиток нових технологій та знань як головного ресурсу є ключовими характеристиками сучасного суспільства, то це не могло не сказатися на освіті. Освіта стала центральним колом, де враховуються всі протиріччя та переваги.

Незважаючи на економічні труднощі останніх десятиліть, Україна займає високі місця у світовому рейтингу за коефіцієнтом освіченості, що віддзеркалює значний інтелектуальний потенціал країни та можливості його подальшого використання.

Освіта має значний вплив на формування інтелектуального потенціалу в країні, тому якість освіти, як середньої так і вищої спеціалізованої, має велике значення. Якість освіти – найважливіший фактор росту інтелектуального потенціалу країни [6 c. 495].

В умовах ринкової трансформації економіки України відбуваються суттєві зміни в основі інтелектуального потенціалу – освіті. Зменшується кількість освітніх закладів I-II рівня акредитації, зростає кількість студентів, які навчаються у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації, виникають нові освітні заклади та форми навчання. Підготовка фахівців інженерного профілю значно перевищує потреби вітчизняної економіки, тоді як можливості підготовки фахівців з гуманітарних спеціальностей повністю не використовуються [10].

Переважна більшість випускників не може знайти роботу за фахом, що було б надзвичайно важливо для їхнього справжнього фахового становлення. Аби вижити, вони змушені торгувати на ринках, або виконувати інші випадкові роботи, що не відповідають кфаліфікаційному рівневі, здобутому ними в роки навчання. Через два-три роки такої «школи життя» відбувається майже суцільна декваліфікація колишніх молодих спеціалістів, а інколи й моральна деградація.Фактично ми розбазарюємо найбільш вартісну частину людського капіталу нашої держави, пускаємо на вітер величезні кошти, витрачені на його створення. Інтелектуальний потенціал нації виснажується, зазнаючи дедалі відчутніших втрат.

Все це свідчить про великі економічні і соціальні вигоди суспільства від вищої освіти, яка сприяє формуванню праці, підвищує довіру до соціальних інститутів. «Знання – сила», – так висловив свою думку Ф. Бекон, більше трьох столітть до наших днів, але вона є актуальною і сьогодні.

Визначальну, провідну роль у розвитку інтелектуального потенціалу України відіграє науковий потенціал. Його основою є наука – сфера людської діяльності, функція якої – вироблення й використання систематизованих знань про природу й суспільство. Наука орієнтується на суспільні потреби щодо вирішення проблем духовного й матеріального збагачення нашого народу, створює систему знань про закономірності розвитку природи, суспільства і людського мислення. Існують природні, технічні та суспільні науки. Вони поділяються на фундаментальні та прикладні. Перші зайняті пізнанням та вивченням закономірностей розвитку об’єктивної діяльності, а другі – на основі реультатів досліджень фундаментальних наук виконують розробки для їх впровадження в народне господарство. [5 c. 117]

Наука – один з найважливіших чинників науково-технічного прогресу. Вчені України спрямовують свої зусилля на виконання фундаментальних і прикладних (науково-дослідних та науково-конструкторських) робіт відповідно до потреб суспільства. Багато наукових розробок стали основою створення нових прогресивних технологій, матеріалів, різних видів техніки, визначення магістральних напрямів у розвитку суспільно-теріторіальних комплексів, продуктивних сил країни тощо.

Вчені України роблять вагомий внесок у скарбницю світової науки.За останні роки зросла чисельність аспірантів і докторантів у вищих закладах освіти, проте обсяги фінансування науки не збільшуються. Хоча кількість підприємств, які використовують інноваційні фактори виробництва зростає, все ж рівень конкурентоспроможності вітчизняної економіки на ринках наукомісткої та технологічно складної продукції є ще низьким. Падіння асигнувань на розвиток науки спричинило згортання багатьох науково-дослідних програм, зниження престижності наукової роботи, швидкого та некерованого скорочення чисельності наукових кадрів, зниження рівня матеріального стимулювання науковців [5 c.412].

Такий стан речей не може бути визнаний нормальним. Кількість молодих спеціалістів і обсяги підготовки наукових працівників і спеціалістів у вищих навчальних закладах та аспірантурі мають бути приведені у відповідність з кількістю реально існуючих і прогнозованих робочих місць. Це означає, що держава повинна піти на певні скорочення у сфері вищої освіти, або знайти додаткові джерела, за рахунок яких можна було б створювати потрібну кількість робочих місць. Якщо орієнтуватись на універсальні постіндустріальні цінності, а не сліпо запозичений досвід окремих країн, можна не тільки зберегти традиційно сильну національну освіту, але й значно підвищити її конкурентоспроможність.

Багато хто з вчених уже зневірилися щодо можливостей належного застосування своїх здібностей і знань на Батьківщині і перетворилися на шукачів долі закордоном. В лавах наукової еміграції переважають носії саме тих спеціальностей, які є визначальними в умовах сучасного етапу науково-технічного прогресу. Більше всього потерпають такі науки, як генетика, фізіологія, біологія, теоретична фізика. Йдеться про втрату висококваліфікованих спеціалістів (практиктів або вчених), які є безпосередніми носіями професійного, наукового, творчого потенціалу, в кожному із яких домінує інтелектуальна складова. В коплексі всі вони утворюють цілісний інтелектуальний потенціал суспільства, стан якого в кінцевому рахунку детермінує не тільки науково-технічний прогрес і економічне зростання, а й інноваційний розвиток держави.

Серед причин, які спонукають наших громадян до пошуку роботи закордоном найчастіше зустрічаються: низька заробітна плата в Україні (38,2%); низька заробітна плата по спеціальності (28,8%), відсутність роботи за спеціальністю (11,3%), необхідність терміново заробляти «великі гроші» (11,9%), відстуність будь-якої роботи за місцем проживання (9,7%). Тому цей процес поряд з беспосередніми негативними впливами на наше сьогодення матиме й відчутні далекосяжні наслідки.

Інтелектуальний потенціал науки зумовлює конкурентоспроможність нашої країни серед інших країн. Наука та її інтелектуальний потенціал формується та базується на основі знань та використання потенціалу, зокрема інтелектуального [9 c. 17].

У сучасних умовах в Україні ще не створено відповідних умов, які б могли забезпечувати ефективний розвиток інтелектуальної діяльності. З огляду на те, що рівень фінансування науки вважається однією з основних характеристик інноваційності країни, то на практиці за останні п’ятнадцять років в Україні загальні витрати на наукові дослідження становили близько 1-1,3 % ВВП. В останні роки істотно зросла значимість тих сфер виробничої діяльності, в яких використовуються результати інтелектуальної діяльності – ресурси інтелектуального потенціалу. Вартість продуктів, що виробляються сьогодні, підвищується не стільки за рахунок зростання вартості сировини і витрат на його виготовлення, скільки за рахунок використання результатів інтелектуального потенціалу.

Визначення впливу людського потенціалу, зокрема інтелектуальної складової на розвиток держави в умовах глобалізації та окреслення проблем, з якими стикається Україна при впровадженні інноваційної моделі, є вкрай недосконалим. Потенційно інтелектуальним потенціалом володіє кожна країна, однак оптимально його використовувати і розвивати вдається насамперед тим із них, котрі здатні забезпечувати весь процес інтелектуального відтворення.

Переваги національних економік уже меншою мірою визначаються багатством природних ресурсів або дешевою робочою силою і дедалі більше конкурентним застосуванням знань та науковими інноваціями. Суспільний прогрес сьогодні визначається, насамперед, процесом накопичення знань, що в результаті забезпечує нагромадження капіталу. В країнах, що входять до організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), обсяги капіталовкладень у нематеріальні активи, що формують національні бази знань, зокрема в професійну підготовку кадрів, наукові дослідження, патентування та ліцензування, програмне забезпечення для обчислювальних систем, маркетинг, дорівнюють, а інколи і перевищують капіталовкладення в основні фонди. Останні дослідження західних вчених свідчать про суттєве зростання цінності інтелектуальних фондів компанії порівняно з її матеріальним ресурсами та фінансовим капіталом. Їх співвідношеня коливається між 5:1 і 6:1. [4 c.76]

Таким чином, ефективну конкурентоспроможну економіку зможуть будувати лише ті країни, в яких створюються робочі місця, що потребують високого рівня знань, тобто інтелектуальний капітал є головним ресурсом динамічного зростання економіки і науково-технічного прогресу держави. Нагромадження інтелектуального потенціалу в перехідній економіці України неможливе без активного втручання держави.

Для «оздоровлення» ситуації, що склалася з його збереженням та розвитком, необхідно розробити загальнодержавну програму підпримки та розвитку інтелектуального потенціалу держави, визначити пріоритети фінансування науки, визначити адекватну ціну інтелектуальної праці.

Важливе значення має активна державна політика на ринку праці. Дані соціологічних досліджень стану ринку праці показують, що реальна мобільність робочої сили є низькою, тривалість бізробіття – надмірною, що може призводити до втрати кваліфікації частиною працівників. Задля підтримання зайнятості, уряд повинен створити розгалужену мережу інститутів ринку праці, поліпшити їх фінансування, кадрове та інформаційне забезпечення. Ще одним важливим напрямом стимулювання розвитку інтелектуального потенціалу є поліпшення системи професійного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів і підвищення їх кваліфікації [5 c. 329].

Для підвищення рівня інтелектуального потенціалу суспільства, необхідна також переорієнтація психологічних установок населення щодо видів і напрямів інтелектуальної діяльності та утвердження принципів конкуренції і змагальності у свідомості громадян країни.

Аналіз процесу формування інтелектуального потенціалу cусаільства у період глобалізації економіки дозволяє зробити такі висновки і пропозиції.

Прискорений розвиток інтелектуального потенціалу суспільства в перехідній економіці передбачає:

  • здійснення активної державної політики на ринку праці задля підтримання зайнятості, підвищення мобільності робочої сили, створення нових робочих місць у наукомістких галузях національної економіки;

  • поліпшення системи професійного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів та підвищення їх кваліфікації;

  • вдосконалення системи професійної орієнтації молоді та підвищення рівня її конкурентоспроможності на ринку праці, введення загальнодержавної системи обов’язкового квотування робочих місць для молоді на підприємствах, розвиток дистанційної освіти.

Найкращим досягненням кожного суспільства є його інтелект. Саме він рухає людство вперед.

Висновки. У сучасному світі інтелектуальна, творча діяльність набуває дедалі більшого значення в найрізноманітніших сферах людської діяльності. Від того, наскільки значним є інтелектуальний потенціал суспільства і рівень його культурного розвитку, залежить успіх розв’язання економічних проблем. Для збереження та подальшого розвитку наукового потенціалу України треба докорінно поліпшити фінансування і матеріально-технічне постачання наукових закладів. Необхідно підняти престиж науковців, законодавче визначити статус вченого. Все це сприятиме підвищенню рівня ефективності загального інтелектуального потенціалу України.

Література

  1. Вовканич С. Соціогуманістична стратегія інтелектуального забезпечення і інноваційного розвитку//Регіональна економіка.– 2004.– №3.– 41-52 с.

  2. Економічна енциклопедія: Т.3 – К.: В.Ц. «Академія», 2002.– 952 с.

  3. «Економіка України», №8.– 2010.– Л. Червінська, Т. Червінська «До питання використання інтелектуального потенціалу аграрної науки».

  4. Зайцев Ю.К. Соціалізація економіки України та системна трансформація суспільства: методологія і практика.Монографія.– К.:КНЕУ, 2002.– 188 с.

  5. Литвин В., Андрющенко В., Гужій А. Науково-освітній потенціал нації: погляд у XXI ст.– К.:Навч. посібник, 2004.– 638 с.

  6. Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. економічна і соціальна географія України з основами теорії, Посібник.– К.:Знання, 1998 – 416 с.

  7. Прошак В.В. Вплив освіти та науки на формування інтелектуального потенціалу України //Формування ринкової економіки в Україні: Наук.посібник.– Львів: Інтереко, 1999.– 495-500 с.

  8. Шовкун І.А. Інтелектуальний ресурс економічного розвитку // Економічна теорія.– 2007.– №2 – 14-33 с.

  9. Чухно А.А. Науково-технологічний розвиток як об’єкт дослідження еволюційної економічної теорії //Економіка України.– 2008.– №1.– 12-22с.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. КЕ13 інтелектуальний потенціал сучасного світу

    Документ
    В статті розглянуто природу людського потенціалу, проблеми формування та раціонального використання інтелектуального потенціалу. Висвітлюється юридична природа інтелектуальної власності, аналізуються шляхи використання прав інтелектуальної
  2. Сучасна світова культура”

    Документ
    ХХ сторіччя – особлива, унікальна сторінка історії. Це – епоха народження нового мислення, нової свідомості, нового світовідчуття. Культура ХХ ст. є не тільки нескінченим «коментарем» – «цитатою» минулого, але часом створення нової
  3. Програма комуністичної партії україни комуністична партія України, приймаючи Програму, заявляє про своє бачення сучасного світу, про цілі І завдання, які вона ставить перед собою, шляхи та засоби їх досягнення

    Документ
    Комуністична партія України, приймаючи Програму, заявляє про своє бачення сучасного світу, про цілі і завдання, які вона ставить перед собою, шляхи та засоби їх досягнення.
  4. Розглянуто інтелект як рушійний фактор розвитку людського суспільства

    Документ
    Розглянуто інтелект як рушійний фактор розвитку людського суспільства. Обгрунтовано, що знання та інноваці стають головними чинниками конкурентноздатності національних економік у наростаючих світових процесах глобалізації.
  5. Планета Альфреда Нобеля (Україна) Дніпропетровський університет економіки та права імені Альфреда Нобеля (Україна) Міжнародний конкурс

    Конкурс
    Запрошуємо студентів, аспірантів та молодих вчених прийняти участь у Міжнародному конкурсі на честь110 річниці від дня народження Нобелівського лауреата з економіки Саймона Кузнеця.

Другие похожие документы..