Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Я уверен, что мои дорогие соотечественники-американцы ждут, что вступая в должность президента, я обращусь к ним с прямотой и решимостью, как того тр...полностью>>
'Документ'
2 ноября 2011 года в Москве (в отеле «Ритц Карлтон») при под­держ­ке Го­сударс­твен­ной Ду­мы РФ и про­ек­та Пар­тии «ЕДИ­НАЯ РОС­СИЯ» - «Инф­рас­тру...полностью>>
'Документ'
гр. РФ Иванов Петр Сидорович 10.10.1900 года рождения, паспорт 01 23 456789, выдан 11.11.2  г. ОВД района «Замоскворечье» города Москвы, код подразде...полностью>>
'Документ'
Церемония награждения и закрытия «КУБКА» проводиться в ДК «ТОЧМАШ» после окончания финальной встречи. На церемонии награждения обязательно присутстви...полностью>>

Розділ кадрове забезпечення органів загальної та політичної поліції Російської імперії у кінці XVIII на початку ХХ ст.: історіографія проблеми…

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................С. 3

РОЗДІЛ 1. Кадрове забезпечення органів загальної та політичної поліції Російської імперії у кінці XVIII – на початку ХХ ст.: історіографія проблеми….................................................................................................С. 9

РОЗДІЛ 2. Кадри загальної та політичної поліції у кінці ХVIII – першій половині XІX ст........................................................................................С.19

Підрозділ 2.1. Кадрова політика самодержавства щодо поліції у кінці ХVIII ст......................................................................................................С. 19

Підрозділ 2.2. Кадрове забезпечення органів поліції у першій половині XІX ст........................................................................................................С. 30

РОЗДІЛ 3. Реформування загальної та політичної поліції Російської імперії у 60 – 70-х рр. ХІХ ст. та його вплив на кадрову політику щодо цих інституцій на території України......................................................С. 54

РОЗДІЛ 4. Організаційно-правові засади кадрової роботи в органах загальної та політичної поліції на українських землях у кінці ХІХ – на початку ХХ ст............................................................................................С.90

Підрозділ 4.1. Загальна поліція...............................................................С. 90

Підрозділ 4.2. Політична поліція...........................................................С.124

Підрозділ 4.2. Матеріальне та соціальне забезпечення поліцейських службовців..............................................................................................С. 143

ВИСНОВКИ............................................................................................С. 167

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І

ЛІТЕРАТУРИ..........................................................................................С. 172 ДОДАТКИ...............................................................................................С. 191

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Вивчення історії правоохоронних органів традиційно перебуває серед постійних завдань історико-правової науки. Актуальність таких історико-правових досліджень суттєво зростає на сучасному етапі розвитку держави та суспільства в Україні, коли звернення до спадщини минулого обумовлене ще й нагальними потребами реформування органів внутрішніх справ.

Складний характер задач, що розв’язуються правоохоронними структурами в умовах трансформації українського суспільства у напрямку побудови демократичної політичної системи та ринкової економіки, висуває винятково високі вимоги до професійних якостей працівників органів внутрішніх справ.

Принципового значення набули завдання реформування системи МВС України, приведення її до кращих стандартів демократичної правової соціальної держави. Одним з найголовніших серед них є здійснення комплексу заходів, спрямованих на поліпшення роботи з персоналом, його відбору, підготовки та розстановки.

Для належного організаційного та правового забезпечення реалізації кадрової політики в системі МВС України, створення її наукових основ важливим є не тільки аналіз ефективних зарубіжних моделей, але й узагальнення історичного досвіду (як позитивного, так і негативного) функціонування апарату загальної та політичної поліції Російської імперії на українських землях, зокрема, вивчення кола питань, пов’язаних з кадровим забезпеченням органів поліції царської Росії.

Дослідження цієї проблеми надає значний матеріал не лише для наукових узагальнень, а й для визначення напрямків удосконалення роботи з персоналом ОВС України, організації та діяльності правоохоронних органів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у відповідності з п.1.1 “Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр.”.

Мета і основні завдання дослідження. Об’єктом дослідження є органи загальної та політичної поліції Російської імперії на українських землях у кінці XVIII – на початку ХХ ст.

Предметом дослідження є організація та правова регламентація кадрового забезпечення органів загальної та політичної поліції Російської імперії на території українських губерній у кінці XVIII – на початку ХХ ст.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють кінець XVIII – початок ХХ ст. За вихідний рубіж дослідження прийнята реформа губернського управління 1775 р., внаслідок якої було змінено систему органів загальної поліції та порядок комплектування їх складу. Завершується дослідження періодом Лютневої революції, коли були ліквідовані загальна та політична поліція царату.

Географічні рамки дослідження охоплюють українські землі, що входили до складу Російської імперії.

Мета дослідження полягає у створенні першої комплексної роботи, де системно було б розглянуто організаційно-правові засади кадрового забезпечення органів загальної та політичної поліції Російської імперії в Україні у кінці XVIII – на початку ХХ ст. та їх практична реалізація.

Відповідно до поставленої мети у дисертації вирішуються такі завдання:

- дослідити нормативно-правове регулювання проходження служби чинами загальної поліції та жандармерії;

- провести аналіз організації та змісту професійної підготовки кадрів загальної поліції та жандармерії;

- дослідити систему матеріального та соціального забезпечення чинів загальної та політичної поліції;

- розкрити тенденції кадрової політики в органах загальної та політичної поліції Російської імперії в Україні у кінці XVIII - на початку ХХ ст.;

- оцінити ефективність заходів щодо кадрового забезпечення діяльності апарату загальної та політичної поліції царської Росії в Україні.

Методологічна база дослідження сформована шляхом поєднання загальних та спеціальних методів наукового пізнання. В основу роботи покладено загальнонауковий діалектичний метод. Дослідження здійснювалось у відповідності з принципами об’єктивності та історизму в історико-правових дослідженнях У роботі, зокрема, використано такі спеціальні методи: формально-догматичний (при аналізі відповідних нормативно-правових актів), структурно-функціональний (забезпечив розгляд організаційних заходів і комплекс відповідних юридичних норм у згідно зі структурою системи органів поліції в українських губерніях, їх функціональним призначенням, зміною компетенції), порівняльно-правовий (при порівнянні однотипних нормативно-правових актів у різні історичні проміжки та ін.), статистичний (при визначенні результативності організаційно-правових заходів, спрямованих на реалізацію кадрової політики щодо загальної та політичної поліції) тощо.

Джерельна база дисертації різноманітна. Її склали:

1) законодавчі акти Російської імперії, що визначали організацію та кадрове забезпечення органів загальної та політичної поліції у кінці XVIII - на початку ХХ ст., вміщені в “Полном собрании законов Российской империи”, “Своде законов Российской империи”;

2) відомчі нормативні акти МВС, опубліковані в тематичних збірках, що видавалися в дореволюційний період;

3) документальні матеріали, виявлені в Державному архіві Російської Федерації (Ф. 102), Центральному державному історичному архіві України (Ф. 274, 336, 442, 1335), Державному архіві Київської області (Ф.1), Державному архіві Дніпропетровської області (Ф.11, 23), Державному архіві Харківської області (Ф. 3, 4, 52).

4) нормативні і статистичні матеріали, вміщені у журналах „Вестник полиции”, „Стражник и городовой”, а також в інших офіційних та неофіційних виданнях;

5) мемуари.

Більшість зазначених матеріалів вводиться до наукового обігу вперше. Це дозволяє розглянути різноманітні аспекти проблеми, а також заповнити певні прогалини, пов’язані з обмеженістю інформації.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше доведено або знайдено нові докази наступних положень:

1. Протягом досліджуваного періоду в Російській імперії так і не було створено цілісної системи роботи з кадрами поліції, що обумовлювалося цілою низкою невиправданих обмежень при відборі, прийнятті на службу, призначенні на посаду і наступних переміщеннях. Негативний вплив на стан кадрів поліції справляло збереження станових засад у структурі російського суспільства, у зв’язку з чим істотно відрізнялася робота з офіцерськими кадрами (класними чинами) і з нижніми чинами поліції та жандармерії.

2. Визначено, що різноманіття видів поліції і децентралізація її управління в Російській імперії обумовило значні розбіжності у підходах до роботи з кадрами загальної поліції, створення надмірного масиву підзаконних нормативно-правових актів, неодноманітності організаційних заходів. У той же час, політична поліція мала централізоване управління і єдиний підхід до формування організаційно-правових засад роботи з персоналом.

3. Вказується, що слабка соціальна захищеність і низький престиж служби поліцейського робили цю професію в очах суспільства непривабливою і не дозволяли відбирати до загальної поліції достатньо грамотних і морально стійких працівників.

4. Система матеріального і соціального забезпечення була побудована на різкому контрасті між оплатою вищих посадовців і нижчих чинів поліції, що знижувало результативність організаційно-правових заходів, спрямованих на реалізацію кадрової політики щодо органів поліції, заважало формуванню корпоративної єдності й ефективності правозастосовної практики.

5. Міністерство внутрішніх справ царської Росії не зуміло створити єдиної системи професійної підготовки службовців поліції та їхнього морального виховання.

6. Однією з причин низького рівня кадрової роботи в поліції Російської імперії була відсутність стрункої системи її нормативно-правового регулювання. Прийняття, просування, звільнення зі служби чинів загальної поліції здійснювалися на основі нормативних актів, що регламентували цивільну службу. У роботі з кадрами загальної поліції не враховувалися елементи воєнізації, властиві їй за самою природою даного державного органу.

7. Зазначено, що у другій половині XIX – на початку XX ст. урядом були вжиті певні заходи щодо збільшення штатної чисельності апарату загальної та політичної поліції, поліпшення матеріального забезпечення поліцейських чинів, але ці заходи були недостатніми і не усували притаманних поліції принципових недоліків.

8. Доведено, що до початку другого десятиліття XX століття в царській Росії назріли об’єктивні передумови реформування поліції і механізмів її кадрового забезпечення, але через фінансові труднощі та непослідовну позицію керівництва Міністерства внутрішніх справ реформа так і не відбулася.

Теоретичне й практичне значення дослідження полягає в наявній можливості використання його матеріалів, висновків та узагальнень в науково-дослідній діяльності, при підготовці праць з історико-правової проблематики, історії правоохоронних органів, при викладанні навчальних курсів “Історія держави і права України”, “Історія органів внутрішніх справ”, “Судові і правоохоронні органи”, “Адміністративне право”.

Практична значущість роботи полягає у можливості творчого використання досвіду роботи з кадрами поліції в Російській імперії у сучасних умовах реформування органів внутрішніх справ України, удосконаленні діяльності відомчих вищих навчальних закладів системи МВС України, науково-методичному забезпеченні роботи з персоналом органів внутрішніх справ.

Апробація результатів роботи. Основні положення дисертації знайшли відображення в доповідях на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Національного університету внутрішніх справ, доповідалися на науково-практичній конференції “Етнонаціональні чинники в історії державно-правового будівництва України” (Бахчисарай, вересень 2004 р.). Основні положення і висновки дисертації викладено автором у чотирьох статтях, опублікованих у фахових виданнях з юридичних наук, визнаних ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається з вступу, чотирьох розділів, що включають п’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та семи додатків. Загальний обсяг дисертації складає 171 сторінку, список використаних джерел – 20 сторінок (253 назв), додатки – 23 сторінки.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

ВИСНОВКИ

Протягом усього періоду існування поліції Російської імперії проблема кадрового забезпечення поліцейських установ була одною із самих гострих. Тривалий час комплектування міської поліції здійснювалося шляхом прикомандирування негідних до стройової служби нижніх чинів армії. Такий порядок виключав саму необхідність визначення вимог до поліції, розробці процедур їхньої перевірки кандидатів на службу, оформлення проходження служби і т.д.

Формування сільської поліції - нижніх земських судів - здійснювалося шляхом виборів, що також робило непотрібним установлення критеріїв (крім самих загальних) добору кадрів.

Єдиною групою поліцейських службовців, проходження служби яких було законодавчо урегульоване, були класні чини поліції. Приймання, просування, звільнення зі служби даної категорії працівників поліції здійснювалися на основі нормативно-правових актів, що регламентували цивільну службу, хоча за своєю природою в поліцейській службі були елементи воєнізації. Однак це не враховувалося.

Слід також зазначити, що рівень забезпечення різного виду постачанням поліцейських службовців був дуже низьким; працівники поліції були перевантажені численними обов’язками, що не мали безпосереднє відношення до охорони порядку і боротьбі зі злочинністю.

Усі відзначені вище обставини призвели до того, що авторитет поліції у суспільстві постійно знижувався. Залучення на службу до поліції осіб, що відповідали б навіть мінімальним вимогам, ставало все більш складним.

Криза феодально-кріпосницької системи у першій половині ХІХ ст.., зростання соціальної напруги, погіршення криміногенної обстановки в країні, вимагали прийняття цілого комплексу мір, спрямованих на зміцнення поліції і насамперед на якісне поліпшення кадрів. Спроба вирішення цієї проблеми e першій половині XIX в. переважно шляхом збільшення штатної чисельності поліції не мала успіху. Корінній зміні порядку комплектування поліції заважала існуюча станова структура суспільства. Якісно нові підходи намітилися у ході буржуазно-демократичних реформ 60 – 70-х рр. XIX сторіччя. Об’єднання у 1880 р. під єдиним керівництвом загальної та політичної поліції дозволило не тільки поліпшити координацію їхньої діяльності, але і виробити більш-менш єдині вимоги в роботі з кадрами. З цього часу визначилася тенденція приведення всієї роботи з кадрами поліції в систему. Однак, незважаючи на істотні зміни в роботі з кадрами поліції, багато її інститутів несли на собі відбиток колишніх недоліків.

Правові основи проходження служби чиновників поліції регламентувалися „Статутом про службу за призначенням від уряду”. Посади класних чиновників поділялися на 14 класів. Право призначення і переміщення по посадах від XIV від VII класу включно надавалося Департаменту поліції, штабу корпуса жандармерії і губернській владі. Нижні чини загальної поліції і жандармерії призначалися і звільнялися зі служби поліцейським (жандармським) управлінням.

Для поліцейських службовців, як і для всіх державних службовців Російської імперії, існувала система чинів, звань, класів посад і розрядів, що ґрунтувалася на "Табелі про ранги”, затвердженої Петром I у 1722 р. Присвоєння першого класного чину здійснювалося в різний термін у залежності від походження та отриманої освіти. Для подальшого присвоєння чинів були встановлені звичайні і найкоротші терміни вислуги років. Чини і звання присвоювалися указом Правительствуючого Сенату. Разом з тим, можливість нижніх чинів поліції і жандармерії дослужитися до класного чина була обмежена становими пережитками і дана обставина стала одним з факторів, що не дозволила досягти якісного поліпшення кадрів поліції, оскільки при такому порядку не враховувалися належною мірою ділові якості службовців та їхній професіоналізм.

Система заходів стимулювання чинів поліції і жандармерії також регламентувалася відповідною главою "Статуту про службу за призначенням від уряду" (1876 р.), що згодом зробило її консервативною. Залежність нагороджень від займаної посади і вислуги років знецінювало їх, оскільки в такому випадку практично не враховувалися результати практичної діяльності.

Серйозна увага надавалася відповідальності чинів поліції за порушення службової дисципліни і зловживання по службі. Для їх припинення застосовувалися суворі заходи як дисциплінарного впливу, так і судового (кримінального) переслідування. Незважаючи на це, стан дисципліни серед чинів поліції не відповідав вимогам, а масові порушення законності з їх боку викликали негативну реакцію широких верств населення.

Заходи, що здійснювалися з середини XIX ст. для налагодження професійної підготовки поліцейських службовців, нормативне закріплення освітнього цензу для класних чинів не забезпечили якісного поліпшення кадрів поліції. Тільки на початку XX в. з ініціативи губернаторів у країні почала створюватися мережа спеціальних шкіл і різних курсів по підготовці кадрів поліції, Департаментом поліції розроблялися єдині програми навчання окремих категорій поліцейських чинів середньої і нижньої ланки. Разом з тим, незважаючи на зусилля по підготовці кадрів, стрункої системи поліцейської освіти в дореволюційній Росії створено не було. У МВС не існувало спеціального підрозділу, що керував би професійною підготовкою поліцейських чинів.

Низький професійний рівень поліцейських уряд намагався компенсувати моральним вихованням. Цієї мети служили різноманітні заходи: встановлення професійних свят (6 грудня - день Окремого корпуса жандармів, 5 жовтня - день поліції імперії), ушановування ветеранів, контроль за відправленням релігійних обрядів, обов'язкове ознайомлення з відомчими виданнями, стройова підготовка, судовий захист честі і гідності поліцейських службовців і жандармерії, створення музеїв поліції і т.п.

Професійно-моральне виховання велося протягом усієї служби і забезпечувало перебування в рядах поліції відданих режимові співробітників.

Поліцейські службовці мали низку правових і соціальних гарантій. До них можна віднести насамперед грошове та інші види забезпечення. відпустки, пенсійне забезпечення. Однак, вони були гарантовані не для всіх поліцейських, а цілком залежали від розсуду безпосереднього начальства.

Для переважної більшості чинів поліції грошове постачання було невисоким. Середні заробітки працівників промисловості і сфери обслуговування значно перевищували оклади грошового утримання поліцейських службовців, навіть з обліком усіх додаткових видів постачання (класним чинам, у залежності від посади, крім платні здійснювалися наступні виплати: столові гроші, квартирні гроші, додаткова допомога, роз’їзні гроші; нижнім чинам призначалося речове, провіантське, приварювальне забезпчення) .

Пенсії відставним поліцейським чинам і їхнім родинам в обов'язковому порядку не гарантувалися. Держава диференційовано підходила до призначення пенсій. При цьому враховувалися не тільки тривалість служби, поранення і захворювання, особливі заслуги, але й одержувані доходи, поводження в побуті, соціальний стан. Низькі розміри пенсій та їхня пряма залежність від терміну служби спонукували чинів поліції можливо більш тривалий термін перебувати на службі, що призводило до старіння кадрів, ускладнювало приплив молодих, а також більш освічених працівників.

У сучасних умовах реформування системи МВС України необхідно: формування та реалізація єдиної кадрової політики щодо правоохоронних органів держави незалежно від галузевого спрямування; створення і втілення в життя цілісної, внутрішньо послідовної і науково обгрунтованої системи роботи з персоналом ОВС України як чинника ефективного функціонування органів внутрішніх справ; комплексне вирішення завдань соціального захисту працівників ОВС та формування їх особистісних якостей і професійних навичок. Рекомендується удосконалити нормативно-правову базу роботи з персоналом в ОВС шляхом оптимізації кількості та внутрішньої погодженості відповідних відомчих актів, проведення робіт стосовно створення єдиного збірника нормативно-правових документів, що регламентують роботу з персоналом в ОВС. Пропонується активізувати роботу щодо прийняття Закону України „Про органи внутрішніх справ”, нового Дисциплінарного статуту ОВС, нової редакції „Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України”. Рекомендується ширше використовувати дореволюційний досвід щодо формування моральних якостей працівників, використання християнських цінностей, відзначання ювілеїв бездоганної служби; підвищувати ефективність роботи з ветеранами; при відборі кандидатів на службу в ОВС глибше вивчати морально-особистісні якості, мотиваційні характеристики; оцінювати якість роботи персоналу та відповідність займаним посадам з урахуванням моніторингу думки населення та колег.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Удругій половині ХІХ ст. І на початку ХХ ст

    Документ
    У другій половині ХІХ ст. і на початку ХХ ст. в політичному житті європейських держав вагоме місце займає соціал-демократизм, який відігравав важливу роль у розвитку робітничого руху.
  2. «european quality» сучасний вимір держави та права міністерство освіти І науки україни одеська національна юридична академія

    Документ
    Терентьєв В.І. канд. юр. наук, доцент (голова); Козаченко О.В. канд. юр. наук, доцент (заступник голови); Достдар Р.М. канд. юр. наук, доцент МНЦ ОНЮА; Ємельянова Л.
  3. Політологія / Кремень

    Документ
    Політика є особлива сфера життєдіяльності людини. І так як не всі люди сіють хліб, виготовляють машини або співають на сцені, не всі займаються і політикою.
  4. Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Бібліографічний покажчик змісту (1920-2009 рр.) Кам'янець-Подільський 2010

    Документ
    В. С. Прокопчук – доктор історичних наук, професор, директор наукової бібліотеки Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка
  5. Україна в революційну добу (1)

    Документ
    У виданні робиться спроба в хронологічній послідовності відтворити розвиток історичних подій в Україні на переламному рубежі – в добу революцій 1917-1920 рр.

Другие похожие документы..