Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Методические указания'
Методические указания к лабораторным работам по курсу "Базы данных", Часть 2: Создание приложений для работы с базами данных / Московский г...полностью>>
'Расписание'
07.1 -07.07.1 г 5-5 1к МПД проводится согласно ГОСО; (разница в часах по ГОСО и ТУП) УПП в качестве помощника лаборанта на базе научной или учебной ла...полностью>>
'Документ'
Цель настоящей работы — дать информацию о состоянии одного из основных направлений термохимической переработки биомассы дерева в области производства ...полностью>>
'Документ'
Инновационные технологии для защиты гражданского населения и ликвидации последствий стихийных бедствий и несчастных случаев;Инновационные технологии ...полностью>>

Закону України (2)

Главная > Закон
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Головне управління юстиції у Рівненській області

Відділ правової роботи, правової освіти, реєстрації

нормативно – правових актів та легалізації

об’єднань громадян

Відповідальність державних службовців за порушення

Закону України

Про доступ до публічної інформації”

Рівне – 2011

Інститут юридичної відповідальності за порушення Закону України “Про доступ до публічної інформації” (далі – Закон) є однією з гарантій належної його реалізації, оскільки відсутність санкцій, здебільшого, негативно впливає на сумлінне виконання норми.

Загальні положення відповідальності зазначені у ст. 24 Закону. Частиною першою якої передбачено, що її несуть особи, винні у вчиненні таких порушень:

1) ненадання інформації за запитом — це надання відповіді на запит, проте неповідомлення запитуваної інформації. Зокрема, статтею 22 Закону визначено, що інформація може бути одержана запитувачем з загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації;

2) ненадання відповіді на запит — це протиправна бездіяльність державного службовця, яка полягає в пасивній поведінці (невчиненні жодних дій) і невиконанні покладеного на нього правового обов'язку надати інформацію за запитом;

3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію — це надання відповіді на запит, в якій посадові особи відмовляють в наданні інформації з підстав не передбачених статтею 22 Закону.

В стаття 22 Закону зазначено: розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

- розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до наділених повноважень, передбачених законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

- інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом;

- особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

- не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною четвертою статті 20 Закону.

Цей перелік є вичерпним, а отже відмова в наданні інформації з інших підстав є неправомірною (безпідставною).

4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 вищевказаного Закону – бездіяльність державного службовця, що полягає у невчиненні дій щодо розміщення передбаченої Законом інформації у встановлені строки.

Стаття 15 Закону передбачає види інформації, яку розпорядник зобов’язаний оприлюднити, проте не визначає способів такого оприлюднення. Частково способи визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 4 січня 2002 № 3 “Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади”.

5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації – дії осіб, які виражаються у наданні завідомо недостовірної інформації, яка вводить адресата в оману або повідомлення тільки частини запитуваної інформації чи інформації, що повинна бути оприлюднена;

6) несвоєчасне надання інформації – надання інформації з порушенням передбачених Законом строків.

УВАГА: важливо пам'ятати не тільки про 5 – ти денний строк, а й про те, що якщо посадова особа приймає рішення про продовження строку розгляду запиту до 20 робочих днів, то вона зобов'язана повідомити про це запитувача в письмовій формі не пізніше 5 – ти робочих днів з дня отримання запиту;

7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом. Наприклад: надання документам, а не інформації, обмежувальних грифів; ненадання інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше тощо;

8) нездійснення реєстрації документів – бездіяльність особи, що виражається у невиконанні обов'язків по реєстрації документів у системі обліку, визначених ст. 18 Закону або запитів на інформацію;

9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів, що означає неповідомлення інформації або несвоєчасне повідомлення інформації належним адресатам.

За порушення Закону державні службовці можуть бути притягнуті до дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності.

Дисциплінарна відповідальність державних службовців полягає в їх обов’язку відповісти за вчинене ними порушення трудової дисципліни і зазнати дисциплінарних стягнень. Правовою підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності є вчинення дисциплінарного проступку.

Відповідно до ст. 14 Закону України “Про державну службу” дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України (догана і звільнення), можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу:

- попередження про неповну службову відповідність;

- затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Невиконання службових обов'язків, що призвело до людських жертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою із збереженням заробітної плати. Тривалість відсторонення від виконання повноважень за посадою не повинна перевищувати часу службового розслідування. Службове розслідування проводиться у строк до двох місяців у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Якщо правомірність рішення про відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою не підтверджується результатами службового розслідування, це рішення скасовується.

Дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (стаття 148 Кодексу законів про працю).

Адміністративна відповідальність державного службовця полягає в обов'язку відповідати за вчинення адміністративного правопорушення та понести адміністративне стягнення.

Державний службовець може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення (недотримання) Закону, тобто вчинення діяння (дії або бездіяльності), яке передбачене статтями Кодексу про адміністративні правопорушення (далі - КпАП), і якщо при цьому порушено правила, забезпечення яких входить до його службових обов'язків.

Так, ч. 1 ст. 212-3 КпАП визначено, що неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України “Про інформацію”, “Про звернення громадян” та “Про доступ до судових рішень” – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 2 ст. 212-3 КпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а саме: накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 53-2 КпАП передбачено відповідальність за перекручення даних державного земельного кадастру, а також приховування інформації про стан земель, розміри, кількість земельних ділянок, наявність земель запасу або резервного фонду, що тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ст. 212-2 КпАП винні особи несуть відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю, а саме:

- засекречування інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту; про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися та загрожують безпеці громадян; про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти та культури населення; про факти порушень прав і свобод людини і громадянина; про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб; іншої інформації, яка відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути засекречена;

- безпідставне засекречування інформації;

- надання грифа секретності матеріальним носіям конфіденційної або іншої таємної інформації, яка не становить державної таємниці, або ненадання грифа секретності матеріальним носіям інформації, що становить державну таємницю, а також безпідставне скасування чи зниження грифа секретності матеріальних носіїв секретної інформації.

Державні службовці підлягають адміністративній відповідальності за недодержання лише тих правил, забезпечення виконання яких належить до їх службових обов'язків. Особою, винною у вчиненні правопорушення, може бути не обов'язково відповідальна особа з питань запитів на інформацію чи керівник структурного підрозділу, а й інші особи. В такому випадку, вони можуть нести відповідальність не стільки за порушення певних правил, скільки за неналежне здійснення своїх повноважень по організації роботи з запитами, якщо воно дійсно було неналежним. Забезпечення доступу до інформації входить до кола службових обов'язків посадових осіб всього органу. Це означає, що до адміністративної відповідальності за їх недодержання може бути притягнуто декілька посадових осіб, з врахуванням характеру і ступеня вини кожного з них.

Відповідно до статті 40 КпАП якщо у результаті вчинення адміністративного правопорушення заподіяно майнову шкоду громадянинові, підприємству, установі або організації, то суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди.

Статтею 38 КпАП визначено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – три місяці з дня його виявлення.

Кримінальна відповідальність державного службовця наступає за вчинення злочину, тобто діяння передбаченого Кримінальним кодексом України, який передбачає відповідальність за приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення.

Так, ст. 238 Кримінального кодексу України за приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про екологічний, в тому числі радіаційний, стан, який пов'язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний та тваринний світ, а також про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою визначено покарання – штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

За ч. 2 вищезазначеної статті КпАП, ті самі діяння, вчинені повторно або в місцевості, оголошеній зоною надзвичайної екологічної ситуації, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки – караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Не виключається притягнення державного службовця до декількох видів відповідальності. Наприклад, дії (бездіяльність), що містять ознаки адміністративного правопорушення, як правило, є і дисциплінарним проступком, оскільки неналежно виконуються службові обов'язки. В той же час вони можуть завдати матеріальної чи моральної шкоди. А отже, особу можна притягнути до адміністративної та дисциплінарної відповідальності. Одночасно не застосовується лише кримінальна і адміністративна відповідальність.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Закон України (92)

    Закон
    Із змінами і доповненнями, внесеними  Законами України  від 26 грудня 2002 року N 380-IV,  від 27 листопада 2003 року N 1344-IV, від 23 грудня 2004 року N 2285-IV,
  2. Закон україни (1)

    Закон
    Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 30 червня 1 року N 783-XIV,від 18 січня 2001 року N 2241-III, від 11 липня 2001 року N 2618-III, від 13 грудня 2001 року N 2893-III, від 7 лютого 2002 року N 3057-III, від 28 листопада 2002 року
  3. Закон україни (4)

    Закон
    Цей Закон визначає основні засади запобігання і протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав, свобод
  4. Закон україни (5)

    Закон
    Із змінами і доповненнями, внесенимиЗаконами Українивід 20 вересня 2001 року N 2740-III,від 28 листопада 2002 року N 249-IV, від 6 лютого 2003 року N 485-IV,
  5. Закон україни (8)

    Закон
    Стаття 1. Визначити доходи Державного бюджету України на 2011 рік у сумі 281.464.879,4 тис. гривень, у тому числі доходи загального фонду Державного бюджету України - у сумі 238.
  6. Закон україни (9)

    Закон
    Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 25 грудня 2008 року № 799-VI, від 5 червня 2009 року № 1474-VI(Законом України від 5 червня 2009 року № 1474-VI цей Закон викладено у новій редакції),

Другие похожие документы..