Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Реферат'
2. Стадии производства по делам об административных правонарушениях: возбуждение и расследование дела, порядок рассмотрения, обжалование (опротестова...полностью>>
'Публичный отчет'
Общие сведения о Западно-Сибирском филиале государственного образовательного учреждения высшего профессионального образования «Российская академия пра...полностью>>
'Документ'
С.Соловьев был в большой степени их духовным и интеллектуальным отцом. Все они были «идеалистами», своим «абстрактным гуманизмом» отвлекали людей от к...полностью>>
'Книга'
М 956 Краткая история корабельных наук (хронология событий с комментариями). - Издание второе, переработанное, Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та,...полностью>>

Для заказа доставки работы

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Роль цінних паперів у механізмі правовстановлення полягає у наступному. Здійснюване емітентом в односторонньому порядку формування змістовних характеристик майнових прав, посвідчених неемісійним цінним папером і його видача є остаточним правовим наслідком вчинення вказаного правочину. З цієї точки зору видача емітентом векселя, чека, коносамента, складського свідоцтва (та інших неемісійних цінних паперів, які можуть бути законодавчо скон­струйовані в майбутньому) не може мати наслідком виникнення цінного папера як об’єкта-інструмента посвідчення майнових прав без урахування волевиявлення перших набувачів на їх прийняття у цій якості.

У механізмі установлення майнових прав, посвідчених емісійними цінними паперами, застосовуються правочини, що є договірними актами. Ці договори укладаються між емітентом особисто або торговцем цінними паперами за договором андеррайтингу з однієї сторони і правонабувачем, який набуває право на особливий оборотоздатний об’єкт цивільних прав, з іншої. Засноване на фікції товарне значення цінного папера (фактично особливої цивілістичної конструкції і форми вираження майнових прав ― об’єкта-інструмента посвідчення майнових прав) дозволяє здійснити її першу договірну передачу першому правонабувачу. Досліджуваний механізм правовстановлення є структурно-складним, позаяк складається не з одного, а з кількох юридично вагомих актів. Їх здійснення має попередні (оформлення цінного папера як готового до емісії об’єкта-інструмента посвідчення майнових прав) і остаточні (засноване на видачі або розміщенні цінних паперів виникнення посвідчених ними майнових прав) правові наслідки. Той факт, що у формі (завжди письмова або електронна) договору на розміщення емісійних цінних паперів та андеррайтинга, що забезпечують їх емісію, не містяться змістовні параметри посвідчених ними майнових прав, є додатковим доказом того, що єдиною правовою формою їх вираження постає конструкція цінного папера.

Специфіка механізму остаточного (не часткового) здійснення майнових прав, посвідчених цінними паперами, обумовлена їх змістовними характеристиками. Цей механізм хоча і залежить від форми фіксації посвідчених цінними паперами майнових прав, але цілком визначений їх змістом та обсягом. Якщо це боргове право вимоги, то управоможена особа у межах механізму правореалізації може розраховувати на виконання емітентом на її користь його одностороннього зобов’язання. Відповідно, особливості механізму здійснення майнових прав, змістовно втілених у будь-якій іншій видовій конструкції цінних паперів, залежать від їх змістовних характеристик.

Обстоюване особливе інструментальне призначення цінних паперів як об’єкта-інструмента посвідчення майнових прав визначає специфіку розподілу ризиків суб’єктів досліджуваних відносин у ході їх здійснення. Ризики, пов’язані з реалізацією посвідчених цінними паперами майнових прав, особливо наочно виявляються в правовідносинах, заснованих на оформленні і емісії пред’явницьких цінних паперів боргової групи (змістом яких є відповідне грошове зобов’язання їх емітента). Отже, кожна видова конструкція у тій чи іншій мірі забезпечує мінімізацію ризиків, що мають місце у сфері здійснення майнових прав, посвідчених цінними паперами.

Унікальність конструкції цінних паперів полягає і у інструментальному забезпеченні якісно нового рівня оборотоздатності посвідчених ними майнових прав із збереженням загальної тенденції зменшення ризиків, пов’язаних із їх участю у майновому обороті. Мінімізація цих ризиків досягла апогею із появою у майновому обороті бездокументарної форми випуску та обігу цінних паперів. Застосування спеціального створеного механізму організації їх випуску та обігу у межах Національної депозитарної системи України дозволяє максимально убезпечити для всіх категорій учасників досліджуваних відносин передачу іншим особам майнових прав, посвідчених бездокументарними цінними паперами.

Інструментальна своєрідність конструкції цінних паперів обумовлює особливості захисту (і відновлення) посвідчених ними майнових прав. Жодна з інших відомих цивілістичних конструкцій не дозволяє в межах єдиних правовідносин поєднати речово-правові, зобов’язальні і спеціальні (відновлення прав) способи захисту майнових прав. Використання в межах досліджуваних охоронних правовідносин віндикаційного позову як речово-правового способу захисту права власності на цінні папери дає змогу одночасно захистити посвідчені ними майнові (зобов’язальні) права. Інструментальна правова природа цінних паперів визначає і специфіку механізму відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі, який доцільно поширити і на деякі інші видові конструкції цінних паперів (зокрема, на інші ордерні цінні папери).

Унікальними для приватноправової сфери правового регулювання засобами превентивного блокування можливості порушення їх прав і законних інтересів є механізм тимчасової заборони здійснення посвідчених цінними паперами майнових прав, який може застосовуватися судом у ході процедури визивного провадження. Очевидною є інструментальна специфіка застосування конструкції цінних паперів у цьому визначеному нормативно (ст. 262 ЦПК України) превентивному (запобіжному) заході, що полягає у адресованій емітенту та нотаріусам забороні здійснення будь-яких операцій за втраченим цінним папером на пред’явника або за векселем, який пропонується визначити як механізм призупинення здійснення посвідчених цінними паперами прав і виконання кореляційно підпорядкованих їм обов’язків.

Документарний (класичний) цінний папір постає як правова форма фіксації майнових прав, відносно якої законодавством встановлені особливі підстави і наслідки її недійсності. У випадку недотримання нормативних вимог щодо форми і реквізитів документа, він не є цінним папером (ч. 2 ст. 196 ЦК України). У цьому випадку недотримання емітентом невиконання вимог чинного законодавства України щодо його форми, а фактично форми правочину, у якій задані (змодельовані емітентом у односторонньому порядку) змістовні параметри посвідчених документом майнових прав, призводить до його невизнання не просто цінним папером і об’єктом цивільних прав. Здійснивши компаративістський аналіз вимог ч. 2 ст. 196 ЦК України та аналогічних приписів ч. 2 ст. 144 ЦК РФ, а також враховуючи специфіку правового режиму та юридичної природи цінних паперів, пропонується здійснити нормотворчу інтеграцію їх основних положень і викласти вказану норму вітчизняного ЦК у наступній редакції: “Правочин, у якому спосіб одностороннього волевиявлення емітента не відповідає нормативно визначеним вимогам щодо форми та/або обов’язкових реквізитів (змісту) цінних паперів, є нікчемним. Його нікчемність має наслідком неможливість поширення правового режиму рухомих речей і об’єктів цивільних прав на цінні папери як форму цього правочину, об’єктивовану у відповідній їх видовій конструкції.”

Певну специфіку має порушення вимог законодавства щодо форми і реквізитного складу документів, що є виразом об’єктивації волевиявлення емітента на розміщення випуску емісійних цінних паперів. Єдність заснованого на односторонньому волевиявленні емітента акту правоустановлення («одностороннього акту множинності (волевиявлення. – В.Я.») (Gesammtaktа) [124]1), що в кінцевому підсумку «розпадається» на визначену емітентом множинність волевиявлень, що об’єктивуються у відповідній кількості розміщуваних емісійних цінних паперів як документарної, так і бездокументарної форми, обумовлює єдність акту правоприпинення. Адже кожен із сертифікатів документарних цінних паперів є “формою-носієм” односторонньої обіцянки емітента (і письмовим актом фіксації його волевиявлення) виконати зобов’язання у відповідній частині на користь кожного належного правонабувача. Наявність вад форми і реквізитів кожного з сертифікатів документарних цінних паперів одного випуску або неналежність бездокументарної фіксації майнових прав, має наслідком винесення судом акту застосування права – судового рішення стосовно того, що всі вони не є цінними паперами. Специфіка тут полягає у тому, що розміщення випуску цінних паперів у межах механізму правоустановлення є тривалим у часі (за рахунок множинності окремих взаємоузгоджених, відносно самостійних і розпорошених у часі юридично значущих дій емітента і перших набувачів прав на цінні папери). Разом з тим, скасування випуску цінних паперів (правоприпинення) у межах механізму застосування права проходить одномоментно і стосовно всіх без виключення документів одного випуску. Скасування випуску цінних паперів бездокументарної форми розміщення та обігу за процедурою судового розгляду і правовими наслідками є аналогічним, але все ж має певну специфіку. У цьому випадку на підставі рішення суду зберігач та/або депозитарій нулює здійснений ним обліковий запис щодо цінних паперів єдиного випуску одного емітента.

Підводячи підсумок викладеному, слід зауважити наступне. Конструкція (нормативно закріплена типова модельна схема побудови прав, обов’язків та відповідальності емітента, правоволодільців та інших учасників певних правовідносин) цінних паперів нормативно розрахована на їх використання емітентами і правоволодільцями у технології реалізації й застосування норм цивільного права, що сприяє досягненню ідеальної мети правового регламентування будь-яких цивільних відносин – безперешкодного набуття й здійснення їх учасниками своїх прав (й інтересів) і належного виконання обов’язків. Конструкція цінних паперів визначає їх як приватноправовий регулятор – багатофункціональний інструмент (точніше, об’єкт-інструмент) правореалізації, розрахований на його використання учасниками досліджуваних правовідносин для реалізації управомочуючих норм права з метою встановлення, здійснення, передачі, відновлення і захисту посвідчених ними майнових прав.

Завдяки поширенню правового режиму об’єктів цивільних прав на форму фіксації майнових прав досягається розширення регламентаційного потенціалу конструкції цінних паперів (порівняно з правочинами) за допомогою закріплення в нормах цивільного права, що визначають їхній правовий режим, додаткових модельних схем та способів (прийомів) правового регулювання, розрахованих на їх використання при реалізації й ініціюванні застосування цих норм учасниками досліджуваного сегмента майнових відносин. Можливість необмеженого нормативного моделювання майнових прав у межах формально-змістовних характеристик нових видових конструкцій цінних паперів (наприклад, іпотечних) дозволяє оперативно реагувати на потреби майнового обороту, а обов’язковість його поєднання із самомоделюванням дозволяє емітентові зафіксувати основні їх параметри (реквізити) згідно зі своїми потребами й інтересами, а також з урахуванням кон’юнктури фондового ринку.

У механізмі правовстановлення (встановлення посвідчених ними майнових прав) реалізація управоможуючих приписів норм цивільного права щодо належного оформлення цінних паперів і формально-змістовної фіксації посвідчених ними майнових прав є основним правоутворюючим юридичним фактом (односторонньо-управомочуючим правочином) єдиного юридичного складу. Відповідно, вади форми й реквізитів сертифікатів цінних паперів як фактофіксуючих документів, що забезпечують механізм правовстановлення, призводять до дефектності кожного з вказаних правоутворюючих юридичних фактів, що може мати наслідком невизнання неемісійного документа цінним папером (ч. 2 ст. 196 ЦК) або скасування всього випуску емісійних цінних паперів на аналогічних підставах.

Механізм правоздійснення, що визначений одиничними модельними схемами здійснення майнових прав, посвідчених цінними паперами документарної форми розміщення (видачі) й обігу, передбачає можливість їх використання у межах дозволеної поведінки, визначеної таким звичаєм ділового обороту (ст. 7 ЦК) як презентація правоволодільцем документа з цією метою, що дозволяє знизити ризик повторного виконання кореляційно підпорядкованих цим правам обов’язків, їх виконання на користь неналежного кредитора тощо. Нормативно визначена модельна схема, розрахована на застосування правоволодільцем іменних та ордерних документарних цінних паперів з метою реалізації управомочуючих приписів норм цивільного права щодо можливості передачі посвідчених ними майнових прав шляхом вчинення на їх звороті передаточних написів (індосаментів), забезпечує обмежену ризиковість та підвищену ефективність правопередачі. За рахунок бездокументарної фіксації майнових прав (при збереженні в більшості випадків можливості їх переведення в документарну форму і зворотної конвертації) із застосуванням опублічених механізмів врахування прав на цінні папери й посиленого контролю за їх участю в майновому обороті з боку посадових осіб ДК ЦПФР досягається найвищий рівень безпечності та оперативності правопередачі.

Механізм застосування норм права розрахований на ініціативу правоволодільців у виборі форм захисту (або самозахисту) їх порушених прав, а формування окремих модельних схем правого регулювання, розрахованих на використання цінних паперів, розширило можливості стандартного для зобов’язальних відносин механізму правозахисту. Застосування механізму правовідновлення завдяки можливому відновленню прав на пред’явницькі цінні папери та векселі забезпечує поновлення втраченої правоволодільцем можливості здійснення посвідчених ними майнових прав. Можливість захисту прав учасників досліджуваних відносин шляхом віндикації та визнання права власності на документарні цінні папери забезпечується поширенням речово-правових засобів абсолютного захисту на сферу відносних правовідносин, змістовно визначених посвідченими ними майновими (переважно зобов’язальними) правами та кореляційно підпорядкованими їм обов’язками.

Максимально безперешкодне здійснення та посилений захист належних учасникам досліджуваних відносин майнових прав забезпечується за допомогою закріплення і постійного вдосконалення комплексу визначених правовим режимом цінних паперів модельних схем та способів (прийомів) правового регулювання, розрахованих на їх застосування з метою реалізації управоможуючих приписів норм цивільного права в межах регулятивних правовідносин, а також ініціювання застосування права уповноваженими державними органами в межах охоронних.

Таким чином, конструкція цінних паперів законодавчо змодельована з метою розширення регулятивного потенціалу правочинів (зазвичай конструкцій, розрахованих лише на правовстановлення) за рахунок додаткових модельних схем і способів (прийомів) правового регулювання. У механізмі моделювання (аналогічному для конструкцій правочинів) майнових прав застосування конструкції цінних паперів дозволяє емітенту згідно своїх потреб остаточно змоделювати основні параметри майнових прав, які ними посвідчуються. У механізмі правовстановлення (також аналогічному правочинному) їх належне оформлення і випуск в оборот є основним правоутворюючим юридичним фактом єдиного юридичного складу. У механізмі правоздійсненя застосування конструкції документарних цінних паперів опосередковує такий додатковий прийом правового регулювання як необхідність презентації документа. Це забезпечує зниження ймовірності настання небажаних для суб’єктів обставин (ризиків) у ході здійснення посвідчених ними майнових прав. У сфері обороту майнових прав бездокументарної фіксації ця ж правова ціль забезпечується механізмами функціонування цінних паперів у межах Національної депозитарної системи України. У механізмі правопередачі конструкції іменних та ордерних документарних цінних паперів також додатково (порівняно з суто правочинною фіксацією майнових прав) за рахунок можливості вчинення індосамента дозволяє забезпечити оборотоздатність посвідчених ними майнових (у переважній більшості зобов’язальних, а відтак за своєю природою необоротоздатних) прав.

У технології застосування права використання цінних паперів дозволяє шляхом ініціювання правовідновлення поновити втрачену правоволодільцем можливість здійснення посвідчених ними майнових прав. У механізмі захисту прав учасників досліджуваних відносин застосування цінних паперів забезпечує поширення речово-правових засобів захисту на посвідчені ними майнові (переважно зобов’язальні) права. Вказані (далеко не вичерпні) додаткові регламентаційні можливості досягаються за рахунок нормативного поширення правового режиму об’єктів цивільних прав (за умови виконання приписів щодо їх форми і реквізитів та інших вимог) на цінні папери як форму існування майнових прав. Типові модельні схеми застосування цінних паперів у технології реалізації управоможуючих приписів норм цивільного права у поєднанні з унікальними способами (прийомами) правового регулювання сприяють досягненню найважливішої ідеальної мети нормативного закріплення і функціонування механізмів правового регулювання будь-яких відносин – забезпечення обмеженої ризиковості й безперешкодності здійснення їх учасниками своїх майнових прав та інтересів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Абдулаев М. И. Теория государства и права: Учеб. для вузов. – СПб.: Питер, 2003. – 396 с.

  2. Агарков М. М. Понятие сделки по советскому гражданскому праву // Агарков М. М. Избранные труды по гражданскому праву: В 2 т. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. – Т. 2. – С. 333–360.

  3. Агарков М. М. Учение о ценных бумагах. – М.: Фин. Изд-е НКФ СССР, гос. тип им. Е. Соколовой, 1927. – 165 с.

  4. Актуальні проблеми цивільного права і цивільного процесу в Україні / Я. М. Шевченко, Ю. Л. Бошицький, А. Ю. Бабаскін, М. В. Венецька, І. М. Кучеренко та ін. –К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2005. – 456 с.

  5. Александров Н. Г. Право и законность в период развернутого строитель­ства коммунизма. – М.: Госюриздат, 1961. – 271с.

  6. Алексеев М. Ю. Рынок ценных бумаг. – М.: Финансы и статистика, 1992. – 348 с.

  7. Алексеев С. С. Восхождение к праву. Поиски и решения. – 2-е изд. – М.: Изд. НОРМА, 2001. – 752 с.

  8. Алексеев С. С. Избранное: Наука права. Общесоц. проблемы. Публицистика. – М.: Статут, 2003. – 478 с.

  9. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.: Юрид. лит., 1966. – 187с.

  10. Алексеев С. С. Общая теория права: В 2 т. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – 359 с.

  11. Алексеев С. С. Общие теоретические проблемы системы советского права. – М.: Госюриздат, 1961. – 187 с.

  12. Алексеев С. С. Односторонние сделки в механизме гражданско-правового регулирования // Антология уральской цивилистики. 1925–1989: Сб. ст. – М.: Статут, 2001. – С. 54–68.

  13. Алексеев С. С. Право на пороге нового тысячелетия: Некоторые тенденции мирового правового развития – надежда и драма современной эпохи. – М.: Статут, 2000. – 252 с.

  14. Алексеев С. С. Право: азбука, теория, философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.

  15. Алексеев С. С. Социальная ценность права в советском обществе. – М.: Юрид. лит, 1971. – 221 с.

  16. Алексеев С. С. Структура советского права. – М.: Юрид. лит., 1975. – 263 с.

  17. Алексеев С. С. Теория права. – М.: Бек, 1993. – 222 с.

  18. Алексеев С. С. Юридические конструкции – ключевое звено права (в порядке постановки проблемы) // Цивилистические записки: Межвуз. сб. науч. тр. – Екатеринбург; М.: Статут, 2001. – С. 520.

  19. Алісов Є. О. Теоретичні проблеми правового регулювання грошового обігу в Україні. – Х.: Фоліо, 2004. – 228 с.

  20. Анисимова Т. В. Доверительное управление на рынке ценных бумаг: Автореф. дис... канд. юрид. наук / Сарат. гос. акад. права. – Саратов, 2001. – 24 с.

  21. Анисимова Т. В. К вопросу о возможности доверительного управления ценными бумагами // Юрист. – 2001. – № 9. – С. 47– 49.

  22. Анненков К. Система русского гражданского права.: В 6 т. – СПб.: Тип. М. М. Стасюлевича, 1898. – Т. 3. – 478 с.

  23. Атлас З. В. Социалистическая денежная система. – М.: Финансы, 1969. – 384 с.

  24. Базарова Т. П. Чек. – М.: Изд-во АО «Консалт банкир», 1993. – 165 с.

  25. Балабаров С. Эмиссия акций: сущность процедуры // Бизнес. – 1999. – № 43. – С. 87–89.

  26. Банківська справа в Україні: законодавчі і нормативні акти: За заг. ред. В. А. Ющенка: В 4 т. – Т. 3. – К.: Ін Юре, 1998. – 365 с.

  27. Барулин В. А. Бездокументарные ценные бумаги в гражданском праве России: Дис… канд. юрид. наук: 12. 00. 03. – М., 2001. – 157 с.

  28. Барулин В. А. Бездокументарные ценные бумаги в гражданском праве России: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12. 00. 03. – М., 2001.  – 19 с.

  29. Басин Ю. Г. Совершенствование законодательства о ценных бумагах // Гражданское законодательство Республики Казахстан: статьи, комментарии, практика. – Алматы: Жеті жаргы, 2001.  – Вып. 11.  – С. 35–48.

  30. Безклубий І. А. Банківські правочини: цивільно-правові проблеми: Монография. – К.: Вид.-поліграф. центр «Київський університет», 2005. – 378 с.

  31. Безклубий І. А. Теоретичні проблеми банківських правочинів: Дис… д-ра юрид. наук: 12. 00. 03. – К., 2006. – 486 с.

  32. Безклубий І. А. Цінні папери: поняття, зміст, юридичні характеристики // Право України. – 2001. – № 9. – С. 33–38.

  33. Белов В. А. Сингулярное правопреемство в обязательстве. – М.: Центр ЮрИнфоР, 2000. – 286 с.

  34. Белов В. А. Содержание и действие договора уступки требования // Законодательство. – 2001. – № 2. – С. 14–20.

  35. Белов В. А. Ценные бумаги в российском гражданском праве / Под ред. проф. Е. А. Суханова. – М.: ЮрИнфоР, 1996. – 438 с.

  36. Белов В. А. Юридическая природа «бездокументарных ценных бумаг» и «безналичных денежных средств» // Рынок ценных бумаг. – 1997. – № 5. – С. 23–26.

  37. Беляневич О. А. Господарський договір та способи його укладення: Навч. посіб. – К.: Наук. думка, 2002. – 261с.

  38. Бервено С. М. Правові аспекти вексельного обігу в Україні: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12. 00. 03. – Х., 1997. – 14 с.

  39. Бервено С. Н. Правовые аспекты вексельного обращения в Украине: Дис… канд. юрид. наук: 12. 00. 03. – Х., 1997. – 190 с.

  40. Бервено С. Н., Яроцкий В. Л. Правовое регулирование вексельного обращения в Украине. – Х.: Право, 2001. – 512 с.

  41. Бєляєва А. П. Прин­цип свободи договору в правовому регулюванні зовнішньоекономічного контракту: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12. 00. 03. – Х., 2005. – 20 с.

  42. Бізнес (Бухгалтерія. Право. Податки. Консультації.) // Зб. систематизованого законодавства. – 2004. – № 1. – Ст. 226.

  43. Бобылев А. И. Механизм правового воздействия на общественные отношения // Государство и право. – 1999. – № 5. – С. 104–109.

  44. Боднар Т. В. Виконання договірних зобов’язань у цивільному праві: Монографія. –К.: Юрінком Інтер, 2005. – 272 с.

  45. Борисова В. І. Інститут юридичної особи в сучасному цивільному праві України: Проблеми правового забезпечення економічної та соціальної політики в Україні: Матеріали наук. -практ. конф. (м. Харків, 24–25 травня 2005 р.) / Відп. за випуск: Ю. М. Грошевий, М. І. Панов. – Х., Нац. юрид. акад. України, 2005. – С. 274–275.

  46. Брагинский М. И. Сделки: понятие, виды и формы. Комментарий к новому ГК РФ. – М.: Изд-во Центра деловой информ-и еженедельника «Экономика и жизнь», 1995. – 137 с. – (Серия «Правовые нормы о предпринимательстве)

  47. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право: Общие положения. – М.: Статут, 1998. – 681 с.

  48. Брагинский М., Ярошенко К. Граждане (физические лица). Юридические лица: Коммент. ГК РФ // Хозяйство и право. – 1995. – № 2. – С. 3–19.

  49. Братусь С. Н. Субъекты гражданского права. – М.: Юрид. лит., 1950. – 367 с.

  50. Братусь С. Н. Юридические лица в советском гражданском праве (Понятие, виды, гос. юрид. лица). – М.: Юрид. изд-во, 1947. – 364 с.

  51. Брокгауз Ф. А., Ефрон И. А. Энциклопедический словарь. В 82-х т. / Под ред. проф. И. Е. Андреевского. – СПб.: Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1907.  – Т. 12 – 1112 с.

  52. Брокгауз Ф. А., Ефрон И. А. Энциклопедический словарь: В 82-х т. / Под ред. проф. И. Е. Андреевского. – СПб.: Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, – 1891. Доп. т. 4-А: Пруссия – Фома – Россия. – 934 с.

  53. Бублик В. А. Публично- и частноправовые начала в гражданско-правовом регулировании внешнеэкономической деятельности: Автореф. дис… д-ра юрид. наук: 12. 00. 03. – Екатеринбург, 2000. – 53 с.

  54. Бутовский А. Н. Договоры в пользу третьих лиц // Журнал министерства юстиции. – 1910. – № 12. – С. 138 – 141.

  55. Бюджетний кодекс України: Закон України від 21. 06. 2001 р. № 2542-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 37–38.  – Ст. 189.

  56. Валиев С., Эльтазаров Б. Защита ценных бумаг. – М.: ТОО «ЧеРо». 1997. – 156 с.

  57. Василевская Л. Ю. Учение о вещных сделках по германскому праву. – М.: Статут, 2004. – 536 с.

  58. Васильев А. М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права. – М.: Юрид. лит., 1976. – 264 с.

  59. Васюкова И. А. Словарь иностранных слов. – М.: Рус. яз., 1998. – 570 с.

  60. Вершинин А. П. О «материализации» прав в бездокументарных бумагах // Актуальные проблемы науки и практики коммерческого права: Сб. науч. тр. / Отв. ред. М. А. Ковалевский. – СПб., 1997. – Вып. 2. – С. 38–42.

  61. Вершинин А. П. Электронный документ: правовая форма и доказательство в суде: Учебно-практ. пособие. – М.: ООО «Городец-издат. », 2000. – 247 с.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте (6)

    Документ
    Бурхливий розвиток вітчизняної фінансово-господарської сфери, інвестиційна активність, фінансова глобалізація, проникнення електронної комерції у грошовий обіг, поширення нових кредитно-грошових механізмів у господарській діяльності,
  2. Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте (11)

    Документ
    Актуальність теми. У наш час, коли відбувається великомасштабна зміна соціального буття, переоцінка цінностей, норм діяльності і поведінки людей у зв’язку з переходом до ринкових відносин, інтеграції в європейський соціокультурний
  3. Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте (2)

    Документ
    3.3. Проблеми створення інвестиційних фондів та компаній, довірчих товариств, недержавних пенсійних фондів та інших фінансових установ в Україні та особливості ліцензування їх операцій
  4. Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте (16)

    Документ
    Актуальність теми. Спрямованість державної політики на розбудову правової та соціальної держави, формування системи суспільних інститутів, які утворюють громадянське суспільство, обумовлюють корінні зміни у сфері правового регулювання.
  5. Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте (23)

    Документ
    Розділ 2. Відмежування перевищення меж необхідної оборони від стану необхідної оборони й умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони,

Другие похожие документы..