Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Методическая разработка'
1 Проверка готовности студентов к занятию (тестовый контроль, устный опрос). Разбор теоретического материала по теме занятия. Демонстрация наглядных ...полностью>>
'Документ'
производство обработанных драгоценных и полудрагоценных камней, включая обработку камней промышленного назначения, а также синтетических и восстановле...полностью>>
'Документ'
… Венгрия, страна термальных вод, пикантной кухни и изысканных вин, за свою долгую историю пережила и монгольское нашествие, и турецкое владычество, ...полностью>>
'Автореферат'
Защита состоится «5» апреля 2011 г. в 10.00 на заседании диссертационного совета ДМ 212.185.01 при Пензенском государственном педагогическом универси...полностью>>

Для заказа доставки работы

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Уперше зроблено висновок про те, що цінні папери документарної форми, які вже не посвідчують майнових прав (після їх здійснення або у зв’язку з настанням їх нездійсненності з тих чи інших причин), втрачають нормативно визначену регламентаційну значущість, а їх сертифікати можуть мати лише доказове значення (наприклад, погашені цінні папери) або набувають правового режиму рухомої речі (приміром, цінний папір – колекційний, нумізматичний чи музейний екземпляр), а здійснені зберігачем облікові записи, що уособлюють їх бездокументарну форму, за вказаних умов взагалі підлягають анулюванню, що найбільш наочно ілюструє сутність цінних паперів як квазі-об’єкта, об’єкта-фікції.

  • Удосконалено доктринальні характеристики сукупності основних ознак цінних паперів, підкреслюється їх інструментальна природа, що дає змогу відмежувати їх від речей, грошей і власне майнових прав як окремих категорій матеріальних об’єктів цивільних прав, називаються критерії розмежування цінних паперів і легітимаційних паперів та знаків.

  • Наводяться додаткові аргументи на підтвердження недоцільності законодавчого віднесення цінних паперів до різновидів речей, у зв’язку з чим ч. 1 ст. 177 ЦК України пропонується викласти в новій редакції: “Об'єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні й нематеріальні блага”.

  • Уперше здійснено аналіз специфіки правового режиму цінних паперів, що за рахунок визначених ним способів правового регулювання – дозволів, розрахованих на їх використання емітентом для реалізації норм цивільного права з метою правовстановлення (або правоволодільцями для ініціювання застосування норм права для відновлення й захисту посвідчених ними майнових прав), створення Національної депозитарної системи України, системи реєстрації прав власників іменних цінних паперів та можливості здійснення контрольних функцій, передбачених компетенцією спеціального державного органу (Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку), забезпечує підвищений рівень безперешкодності й мінімізованої ризикованості здійснення посвідчених ними майнових прав.

  • Уперше розкриваються особливості нормативного моделювання змісту цінних паперів (законодавчого визначення їх обов’язкових формально-змістовних параметрів залежно від групи, виду, форми випуску тощо), подається його зв’язок з механізмом індивідуального моделювання (самомоделювання), що за рахунок цінних паперів як конструкції, яка в механізмі правового регулювання відповідного сегмента майнових відносин забезпечує трансформацію статики (положення нормативно-регламентаційної основи) в динаміку (реальні регулятивні та охоронні правовідносини) його регламентаційного впливу, окреслено їх подібність до пойменованих договорів і односторонніх правочинів, вчинення яких може бути підставою виникнення інших відносин майнової сфери.

  • Уперше окреслюються особливості механізму самомоделювання, що в межах односторонніх, юридично значущих дій емітента щодо врахування нормативно змодельованих абстрактних вимог, які стосуються основних правових характеристик посвідчених ними майнових прав (форми й реквізитів цінних паперів, аналогом яких є форма й істотні умови пойменованого договору) дає можливість ідентифікувати обрану ним їх видову конструкцію завдяки врахуванню емітентом вказаних приписів у формально-змістовних параметрах цінних паперів (одна з необхідних умов їх участі в майновому обороті).

  • Подальшого розвитку набула теза про те, що будь-які майнові права, у формуванні змістовних параметрів яких застосовуються спрямовані на виникнення майнових правовідносин інтелектуально-вольові зусилля їх майбутніх учасників, можуть мати лише правову форму вираження, а значить дії емітента щодо фіксації майнових прав у цінних паперах з врахуванням нормативних вимог щодо їх форми та реквізитів мають значення юридичних фактів, наявність яких є підставою виникнення майнових правовідносин.

  • Уперше, з огляду на закріплену положеннями п. 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України невичерпність переліку юридичних фактів, як один із елементів єдиного юридичного складу (юридичний факт, а в системі юридичних фактів-дій – юридичний акт), визначається односторонньо-управомочуючий правочин, правовим наслідком вчинення якого є реалізація потенційним емітентом наданої йому нормами цивільного права абстрактної можливості оформлення майнових прав у вигляді сертифікатів цінних паперів документарної форми розміщення (видачі) та обігу або виконання нормативних приписів щодо їх можливої бездокументарної фіксації.

  • Уперше доведено, що засноване на фікції поширення на цінні папери (форму-носій інформації юридичного змісту) правового режиму об’єктів цивільних прав дало змогу забезпечити регулятивні правовідносини унікальними правовими механізмами, розрахованими на реалізацію першим правоволодільцем (або останнім із наступних, за умови наявності актів належної правопередачі) управомочуючих приписів норм цивільного права, що ґрунтуються на таких способах (прийомах) правового регулювання, як дозволи, що розраховані на використання документарних цінних паперів правоволодільцем з метою здійснення посвідчених ним майнових прав у межах моделей поведінки, умовою належності якої є презентація (пред’явлення) документа, його передача іншим особам за умови вчинення на його звороті передавального напису (індосаменту) тощо.

  • Уперше зроблений акцент на тому, що нормативно визначена можливість знерухомлення, конвертації та зворотної конвертації цінних паперів у межах індивідуальної форми реалізації управомочуючих приписів норм цивільного права урізноманітнює (порівняно з договірними конструкціями, розрахованими на фіксацію майнових прав та обов’язків) цивілістичний інструментарій і способи (прийоми) правового регулювання майнових відносин.

  • Уперше пропонується об’єднати розрізнені на сьогоднішній день механізми врахування прав на цінні папери в Національній депозитарній системі України і системі реєстрації прав власників іменних цінних паперів шляхом створення та організаційно-правового забезпечення єдиної Національної депозитарно-реєстраційної системи України, що забезпечить уникнення існуючих та можливих зловживань на фондовому ринку.

  • Уперше звертається увага на те, що механізм розміщення й обігу цінних паперів бездокументарної форми, як і документарної, ґрунтується на тісному правовому зв’язку між майновими правами і формою їхньої фіксації (здійсненими зберігачем обліковими записами), забезпечуючи найбільш оптимальний з точки зору оперативності правопередачі механізм їх оборотоздатності, максимально безпечний як для правоволодільця, так і нового правонабувача.

  • Уперше наведено аргументацію стосовно того, що при визначенні сфери застосування тієї чи іншої видової конструкції цінних паперів у майновому обороті (зокрема, їх допустимості бути об’єктом відповідних цивільних правовідносин, наприклад рентних) необхідно враховувати перш за все їх інструментальні характеристики: форму (документарна чи бездокументарна), строк їх обігу, змістовні параметри посвідчених ними майнових прав, номінальну вартість і розмір відсотків (для боргових цінних паперів), специфіку встановленого для окремих їх видових конструкцій правового режиму тощо.

  • Уперше пояснюється специфіка закріплених нормативними приписами напрямків використання правоволодільцем конструкції цінних паперів у механізмі застосування норм права компетентними юрисдикційними органами з метою захисту його порушених майнових прав та інтересів, зокрема шляхом реалізації наданої йому цивільно-процесуальними нормами можливості набути статусу заявника, а згодом і позивача (за умови подачі відповідної заяви до суду держателем втраченого цінного папера) в межах визначених главою 7 ЦПК України процедур застосування унікального для приватноправової сфери механізму правовідновлення – відновлення прав на цінні папери на пред’явника та векселі, який в кінцевому підсумку опосередковує поновлення посвідчених ними майнових прав.

  • Уперше з урахуванням ефективності застосування окремих видових конструкцій цінних паперів для забезпечення відновлюваності посвідчених ними майнових прав пропонується внести зміни до глави 7 чинного ЦПК, поширивши визначений її положеннями механізм правовідновлення й на інші їх види, правовий режим яких закріплює можливість правопередачі шляхом здійснення бланкового (безіменного) індосаменту.

  • Уперше окреслено інструментальне призначення конструкції цінних паперів у застосуванні адресованої емітентові й нотаріусам заборони здійснення будь-яких операцій за втраченим цінним папером на пред’явника або за векселем (ст. 262 ЦПК України) як превентивно-запобіжного заходу, який на доктринальному рівні пропонується термінологічно визначити механізмом призупинення здійснення посвідчених цінними паперами майнових прав і виконання кореляційно підпорядкованих їм обов’язків.

  • Уперше доводиться, що неналежність юридично вагомих, правомірних, односторонніх дій емітента щодо встановлення формально-змістовних параметрів посвідчених цінними паперами майнових прав (у цьому разі документи не є цінними паперами у зв’язку з невідповідністю їх форми й реквізитів вимогам ч. 2 ст. 196 ЦК України) дає підстави визнати їх дефектним юридичним фактом, недійсність якого зумовлена вадами їх форми й реквізитів, що за правовими наслідками фактично прирівнюється до вад форми та змісту правочину і має наслідком невизнання цих дій елементом єдиного юридичного складу, який міг би бути підставою виникнення правовідносин, у межах яких правова форма фіксації майнових прав набуває значення об’єкта (об’єкта-фікції, квазі-об’єкта) цивільних прав і правовідносин.

  • Уперше наслідки наявності вад форми й реквізитів кожного стандартизованого сертифіката емісійних документарних цінних паперів одного випуску або неналежність бездокументарної фіксації майнових прав, що призводять до можливості винесення судом акта застосування права – судового рішення про скасування їх випуску на підставі того, що всі вони не є цінними паперами, обгрунтовуються необхідністю забезпечення узгодженості заснованих на односторонньому акті множинності (Gesammtakt) волевиявлення емітента актів правовстановлення, об’єктивованих у відповідній кількості розміщених ним (або андеррайтером) емісійних цінних паперів документарної або бездокументарної форм обігу, і акту правоприпинення, що, попри розбіжність у часі кожного із множини актів установлення досліджуваних правовідносин, призводить до одночасності їх припинення.

  • Уперше, з огляду на специфіку правового режиму та юридичної природи цінних паперів, на підставі компаративістського аналізу приписів ч. 2 ст. 196 ЦК України й аналогічних вимог ч. 2 ст. 144 ЦК РФ пропонується здійснити нормотворчу інтеграцію їх основних положень і викласти вказану норму вітчизняного ЦК в такій редакції: “Правочин, у якому спосіб одностороннього волевиявлення емітента не відповідає нормативно визначеним вимогам щодо форми та/або обов’язкових реквізитів (змісту) цінних паперів, є нікчемним. Його нікчемність має наслідком неможливість поширення на цінні папери з вадами форми та реквізитів правового режиму об’єктів цивільних прав”.

  • Сформульовані нові положення стосовно того, що засноване на фікції поширення на сертифікат документарного цінного папера, який у значенні форми посвідчення майнових прав не може розглядатись як річ, режиму рухомої речі (об’єкта права власності) дозволило не тільки забезпечити оборотоздатність посвідченим ними майновим правам (пред’явницьким на рівні рухомих речей), а й, незважаючи на їх переважно зобов’язальний зміст, розширити коло можливих форм і актів застосування права, забезпечивши абсолютний захист, по суті, відносним за змістом відносинам у сфері участі цих прав у майновому обороті (приміром, визнання права власності на документарний цінний папір, його віндикація тощо).

  • Уперше багатоманітність цивілістичного інструментарію проілюстрована на прикладі конструкції цінних паперів – об’єкта-інструмента реалізації управомочуючих норм права, що у значенні форми правочину дає змогу не тільки зафіксувати факт волевиявлення емітента, спрямованого на поєднання статичного (норми права) і динамічного (реальні правовідносини) складників механізму правового регулювання досліджуваного сегмента майнових відносин, а й забезпечити регулятивні й охоронні правовідносини додатковими, ефективнішими (порявняно із суто договірною регламентацією) способами (прийомами) їх впорядкування, отже, вийти на якісно новий рівень безпечності й обмеженої ризикованості здійснення посвідчених ними майнових прав.

    Теоретичне та практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть використовуватись для подальшої загальнотеоретичної розробки актуальних проблем правового регулювання майнових відносин, опосередкованих випуском та обігом цінних паперів.

    Матеріали дисертаційного дослідження містять висновки та пропозиції, які є можуть використовуватись у ході викладання окремих тем у межах учбового курсу “Цивільне право України”, а також як матеріал для підготовки навчальних посібників, методичних рекомендацій для студентів юридичних вузів тощо. Окремі положення дисертації мають дискусійний характер і можуть бути підґрунтям для подальшого дослідження специфіки механізму правового регулювання не тільки відносин, пов'язаних з випуском та обігом цінних паперів, але й інших груп соціально-правових зв’язків майнової сфери.

    Апробація результатів дослідження та публікації. Дисертація обговорена на міжкафедральному семінарі кафедр цивільного права № 1 і № 2 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, отримані у ній наукові результати схвалені більшістю присутніх.

    Окремі положення дисертаційного дослідження були використані для підготовки матеріалів підручника (§ 4 Глави 9 Розділу 2), рекомендованого Міністерством освіти і науки України ― Цивільне право України: Підручник: У 2-х т. / За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. ― К.: Юрінком Інтер, 2004.―Т.1.―С.180-188, використовуються у ході викладання теми “Об’єкти цивільних прав” у межах курсу “Цивільне право України”, а також при наданні експертно-консультативних висновків по запитам державних органів щодо найбільш складних проблем правозастосування.

    Основні наукові результати, отримані у ході написання дисертації, були предметом обговорення на 11-ти науково-практичних конференціях та “круглих столах” і знайшли відображення у наступних публікаціях: (1) Яроцкий В.Л. Проблема автономности прав держателей ценных бумаг // Права людини і правова держава (До 50-ї річниці Загальної декларації прав людини): Тези доп. та наук. повідомлень наук. конф. проф.-викл. складу, 10-11 грудня 1998 р. / За ред. проф. М.І. Панова. ― Харків: Нац. юрид. акад. України, 1998. ― С. 118-119; (2) Яроцкий В.Л. Некоторые особенности гражданско-правовых способов защиты прав владельцев ценных бумаг в сфере их выпуска и обращения // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні / До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод: Матеріали Міжнародної наук.-практ. конф.: У 2-х ч.― Ч. 2 / За ред. проф. М.І. Панова. ― Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000.― С.40-43; (3) Яроцький В.Л. Цивільно-правові засоби захисту майнових інтересів мітентів та володільців цінних паперів у системі конституційних прав та свобод людини та громадянина // Матеріали Методологічні засади дослідження місця і ролі цінних паперів у механізмі цивільно-правового регулювання // Методологічні проблеми правової науки: Матеріали міжнародної наукової конференції. Харків, 13-14 грудня 2002 р. / Упорядники М.І. Панов, Ю.М. Грошевий. ― Право, 2003.― С.259-261; (4) Яроцький В.Л. До питання про момент виникнення права власності на акції // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Трансформація ринкових відносин в Україні: організаційно-правові та економічні проблеми”, Одеса, 15 травня 2003 р. ― Одеса: “Астропринт”, 2003. ― С.143-145; (5) Яроцький В.Л. Положення про цінні папери у новому Цивільному кодексі України // Нові Цивільний та Господарський кодекси України та проблеми їх застосування: Матеріали наук.-практ. семінару: Ч. 1 (м. Харків, 23 квіт. 2003 р.) / Уклад.: М.І. Панов, В.І. Борисова, В.Л. Яроцький та ін. ― Харків: Нац. юрид. акад. України, 2004. ― С. 16-19; (6) Яроцкий В.Л. Ценные бумаги в механизме правоустановления (установления прав, основанных на владении ими) // Материалы международной научно-практической конференции “Проблемы унификации гражданского законодательства Беларуси, России и Украины в связи с образованием Единого экономического пространства”.― Белгород: Изд-во БелГУ, 2004. ― С. 272-276; (7) Яроцький В.Л. Проблеми правового забезпечення економічної та соціальної політики в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. (м. Харків, 24-25 травня 2005 р) / Відп. за випуск: Ю.М. Грошевий, М.І. Панов. ― Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. ― С. 311-313; (8) Яроцький В.Л. Деякі особливості заміни осіб у зобов’язаннях, що виникають із приводу цінних паперів // Актуальні проблеми цивільного права та процесу: Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої пам’яті професора Олександра Анатолійовича Пушкіна, Харків, 21 травня 2005 року. ― Харків: Національний університет внутрішніх справ, 2005. ― С. 275-278; (9) Яроцький В.Л. Договір у механізмі встановлення майнових прав, посвідчених цінними паперами // Реалізація чинних Цивільного та Господарського кодексів України: проблеми та перспективи: Зб. наук. праць (за матеріалами науково-практичної конференції, м. Київ, 24 листопада 2005 р.) / Редкол.: О.Д. Крупчан (голова) та ін. ― К.: НДІ приватного права та підприємництва АПрН України, 2006. ― С. 164-167; (10) Яроцький В.Л. Відновлення майнових прав, посвідчених цінними паперами, як міра захисту законних інтересів їх володільців // Охоронюваний законом інтерес в цивільному праві та процесі: матеріали круглого столу, 16 грудня 2005 року. ― Харків: Харківський національний університет внутрішніх справ, 2006. ― С. 9-11; (11) Яроцький В.Л. Інструментальна концепція цінних паперів і шляхи подолання деяких протиріч між доктринальним та законодавчим підходами // Збірник анотацій тез Міжнародної науково-практичної конференції “Розвиток цивільного законодавства України: шляхи подолання кодифікаційних протиріч”. ― Київ: В-во КНУ ім. Т. Шевченка, 2006. ― С. 19-20.

    Основні результати дисертаційного дослідження відображені у наступних виданнях: Яроцький В.Л. Цінні папери в механізмі правового регулювання майнових відносин (основи інструментальної концепції): Монографія. ― Харків: Право, 2006. ― 544 с. ( 34,13 ум. друк. арк.); 25 наукових статтях (загальним обсягом приблизно 14, 5 друк. арк.), опублікованих у наукових фахових виданнях, включених до переліків, затверджених ВАК України, а також у 5-и наукових статтях, опублікованих у російських наукових виданнях.

    Для заказа доставки работы

    воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

    ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

    У дисертації здійснене нове вирішення наукової проблеми, що полягає у визначенні місця і ролі цінних паперів у механізмі правового регулювання майнових відносин як однопорядкової з правочинами конструкції, що формується внаслідок закріплення та постійного вдосконалення в нормах цивільного права, що визначають їх правовий режим, одиничних модельних схем правого регулювання, розрахованих на реалізацію емітентом визначених ними управовомочуючих приписів щодо можливості встановлення посвідчених ними майнових прав і, додатково, правоволодільцем – для їх здійснення й передачі, а також можливості ініціювання останнім застосування норм права з метою відновлення і захисту цих прав, що знайшло теоретичне узагальнення у положеннях інструментальної концепції цінних паперів. Проведений аналіз правового режиму й юридичної природи цінних паперів дозволяє зробити наступні висновки.

    Більшість відомих наукових результатів, одержаних на рівні монографічних і дисертаційних досліджень, статей та інших наукових публікацій, характеризуються однобічністю притаманного їм загального підходу до розгляду специфіки цінних паперів. Вони розглядаються здебільшого лише як матеріальні об’єкти цивільних прав і правовідносин, без поглибленої теоретичної оцінки їх значення як фактофіксуючого документа, форми існування майнових прав, юридичної контрукції і елемента механізму правового регулювання відповідного сегмента майнових відносин. Неповнота такого підходу, а також юридичне конституювання і широке розповсюдження у майновому обороті України цінних паперів бездокументарної форми, призвели не тільки до неможливості окреслення шляхів вирішення застарілих проблем, пов’язаних із забезпеченням правового регулювання цього сегмента майнових відносин, але і виявили додатковий їх комплекс. Зазначене, а також сучасні реалії стану цивілістичної доктрини і правозастосовної практики у цій сфері викликають необхідність окреслення і обґрунтування інструментальної концепції цінних паперів, яка дозволяє визначити новітні шляхи вирішення задавнених проблем цієї сфери. Місце і роль цінних паперів у досліджуваному механізмі не можуть бути визначені без окреслення специфіки технологічного процесу переведення нормативності (абстрактності приписів) положень цивільного права, що закріплюють їх правовий режим, у впорядкованість (на рівні конкретних правовідносин) розглядуваного сегмента майнових відносин.

    Ця “технологія” може бути порівняна з алгоритмом як певною сукупністю правил, що визначають певну послідовность дій, розраховану на багатократність їх застосування задля досягнення поставлених цілей. Для окреслення технологічної специфіки цього процесу у загальнотеоретичних дослідженнях була напрацьована категорія “механізм (динамічна структура) правового регулювання”. Її застосування в цивілістиці дозволяє висвітлити елементний склад правових засобів (інструментів), що забезпечують впорядкування відносин у приватній сфері, а також охарактеризувати специфіку цивільно-правового регулювання з точки зору його стадій, тобто як певного юридико-технологічного процесу. За її допомогою правове регулювання приватно-правових відносин може бути розглянуте з точки зору юридичної технології “переведення нормативності права в упорядкованість суспільних відносин” у інтерпретації правників-теоретиків. Вказана правова мета забезпечується таким основним елементом цьго механізму як юридичний факт або їх сукупністю – юридичним (фактичним) складом, що є елементами будь-якого галузевого механізму правового регулювання. Саме юридичний факт (або їх сукупність) забезпечує процес переведення абстрактних нормативних велінь у площину реалізації норм права, однією із форм якої є використання норм права суб’єктами правовідносин з метою здійснення наданих їм правових можливостей (див.: Теория государства и права. Курс лекций / Под. ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М., 1997. – С. 413).

    Механізм цивільно-правового регулювання в технологічному (як процес, що розпадається на певні стадії) та структурно-функціональному (як сукупність правових засобів, інструментів, що забезпечують його функціонування) аспектах єдиний. Однак врахування специфіки регламентації окремих груп відносин приватно-правової сфери дозволяє умоглядно виокремити механізми правового регулювання особистих немайнових та майнових відносин. Впорядкування особистих немайнових відносин опосередковується механізмом їх правового регулювання немов би “автоматично”, іноді навіть без усвідомлення особою його регулятивного впливу на відносини за її участю, а також уніфіковано для всіх категорій їх учасників. Це пояснюється тим, що основним юридичним фактом, що є підставою виникнення правовідносин, а відтак активує регламентаційний вплив механізму правового регулювання особистих немайнових відносин, є такий факт-подія як народження людини. Згідно положень ст. 270 ЦК України кожна фізична особа від народження або за законом має унормовані, захищені право на життя, ім’я та охорону здоров’я, на безпечне для життя та здоров’я довкілля та цілу низку інших особистих немайнових прав. Окремі з них фізична особа набуває з моменту народження, інші – з досягненням певного віку чи за інших умов, але всі вони не мають економічного змісту, тісно з нею пов’язані і не можуть бути передані іншій особі. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, не може бути їх позбавлена і володіє ними довічно (ст. 269 ЦК). Переважна більшість цих приписів забезпечують впорядкування відносин у сфері виникнення та здійснення особистих немайнових прав людини – фізичної особи, і лише окремі з них можуть стосуватись і юридичних осіб. Особисті немайнові права змодельовані у ЦК України як природні та невід’ємні від особистості кожної фізичної особи незалежно від її особистих якостей, віку, статі, соціального статусу та інших характеристик. Механізм установлення будь-яких майнових прав вимагає вчинення правочинів, спорямованих на виникнення регулятивних правовідносин у цій сфері. Механізм установлення особистих немайнових прав не переедбачає здійснення фізичною особою ніяких вольових, правомірних дій задля узгодження своєї поведінки з цими нормативними моделями побудови особистих немайнових прав у регламентаційних цілях. Для переведення нормативності цих приписів у впорядкованість особистих немайнових відносин достатньо такого юридичного факту як народження людини, а для набуття окремих з них – факту досягнення нею відповідного віку чи інших чинників. З цього момента здійснення особистих немайнових прав має значення індивідуальної форми реалізації норм права. Правозастосування у цій сфері здійснюється лише у випадках порушення цих прав і знаходить вираження у охоронних правовідносинах. Автоматичність спрацьовування механізму правового регулювання цієї сфери цивільних відносин на підставі лише фактів народження фізичної особи чи досягнення нею певного віку не є випадковою. Вона зумовлена необхідністю врахування у актах вітчизняного цивільного законодавства основоположних конституційно-правових приписів щодо обумовленості прав та свобод людини і громадянина (розділ 2 Конституції України) самим фактом її народження, що дістало конкретизацію та подальший розвиток у нормативних положеннях Книги Другої ЦК.



  • Скачать документ

    Похожие документы:

    1. Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте (6)

      Документ
      Бурхливий розвиток вітчизняної фінансово-господарської сфери, інвестиційна активність, фінансова глобалізація, проникнення електронної комерції у грошовий обіг, поширення нових кредитно-грошових механізмів у господарській діяльності,
    2. Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте (11)

      Документ
      Актуальність теми. У наш час, коли відбувається великомасштабна зміна соціального буття, переоцінка цінностей, норм діяльності і поведінки людей у зв’язку з переходом до ринкових відносин, інтеграції в європейський соціокультурний
    3. Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте (2)

      Документ
      3.3. Проблеми створення інвестиційних фондів та компаній, довірчих товариств, недержавних пенсійних фондів та інших фінансових установ в Україні та особливості ліцензування їх операцій
    4. Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте (16)

      Документ
      Актуальність теми. Спрямованість державної політики на розбудову правової та соціальної держави, формування системи суспільних інститутів, які утворюють громадянське суспільство, обумовлюють корінні зміни у сфері правового регулювання.
    5. Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте (23)

      Документ
      Розділ 2. Відмежування перевищення меж необхідної оборони від стану необхідної оборони й умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони,

    Другие похожие документы..