Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Для организации подготовки и защиты выпускных квалификационных работ студентов Академии ВЭГУ, обучающихся по специальности 050707 «Педагогика и метод...полностью>>
'Методические указания'
5. Введен в действие Департаментом государственного контроля качества, эффективности, безопасности лекарственных средств и медицинской техники Минздр...полностью>>
'Документ'
НА Приобретение, включая монтаж, наладку и тестирование, учебно-исследовательского комплекса «Энерго и ресурсосбережение в системах автоматизации» дл...полностью>>
'Книга'
Вы уже сделали первый шаг на пути к счастью, взяв в руки эту книгу. Не оста­навливайтесь! Эта книга, написанная участницей и соавтором фильма «Секрет...полностью>>

Судова психіатрія

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

МАУП

С.сВ.сЖабокрицькийА.сП.сЧуприков

СУДОВА ПСИХІАТРІЯ

Навчальний посібник

Київ 2004

ББК 56.14я73 Ж12

Рецензенти: О. А. Ревенок, д-р мед. наук

Т. М. Арсенюк, канд. мед. наук, доц.

Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом (протокол № 1 від 27.01.04)

Жабокрицький С. В.

Ж12 Судова психіатрія: Навч. посіб. / С. В. Жабокрицький, А. П. Чуприков. — К.: МАУП, 2004. — 176 с. — Бібліогр.: С. 169-170.

І8БМ 966-608-438-4

У навчальному посібнику детально висвітлено організаційно-правові та науково-практичні основи судової психіатрії: предмет, завдання, підстави при­значення судово-психіатричної експертизи, права й обов'язки судово-психіат­ричного експерта, організаційні питання судово-психіатричної експертизи, межі компетенції експерта, експертний висновок і його юридичну оцінку. Діагнос­тику психічних розладів подано згідно з міжнародною класифікацією психічних захворювань МКХ-10. Висвітлено питання експертної оцінки різних психіч­них станів, що виникають у підозрюваних, обвинувачених, свідків і потер­пілих, а також питання осудності й неосудності, обмеженої осудності, діє- і не­дієздатності. Розглянуто приклади симуляції та дисимуляції психічних розладів, проблеми експертизи неповнолітніх і питання пенітенціарної психіатрії.

Для студентів вищих немедичних навчальних закладів, а також для праців­ників судово-слідчих органів.

ББК 56.14я73

І8БМ 966-608-438-4

© С. В. Жабокрицький, А. П. Чуприков, 2004 © Міжрегіональна Академія

управління персоналом (МАУП), 2004

ВСТУП

Судова психіатрія як галузь загальної психіатрії вивчає психічні розлади відповідно до завдань, що розв'язуються у кримінальному та цивільному процесах. Саме це й зумовлює її назву.

Загальна психіатрія та судова психіатрія як медичні дисципліни мають як спільні, так і відмінні риси. Спільні риси полягають у тому, що обидві дисципліни вивчають психічні розлади за допомогою од­накових методів дослідження, діагностики, мають єдину класифі­кацію психічних захворювань, єдині терміни та поняття, однакову систему наукових поглядів на етіологію та патогенез психічних роз­ладів і систему практичних дій з їх виявлення, профілактики та лі­кування.

Відмінність цих дисциплін полягає в тому, що судова психіатрія крім наведеного здійснює судово-психіатричну оцінку психічної па­тології на основі додаткових специфічних критеріїв, що дає змогу ви­різнити психічну патологію, яка має певне юридичне значення і зу­мовлює правові наслідки.

Відповідно до навчальних програм курсу "Судова психіатрія" ви­щих юридичних закладів освіти у пропонованому посібнику висвіт­лено практично всі розділи та напрями експертного наукового до­слідження з урахуванням сучасних змін класифікації психічних хвороб згідно з Міжнародною класифікацією хвороб десятого перегляду (МКХ-10). Усі психічні захворювання об'єднано в чотири групи відпо­відно до вимог ст. 19 Кримінального кодексу України: хронічне пси­хічне захворювання; тимчасовий розлад психічного здоров'я; недо­умство; інші хворобливі стани психіки. На підставі висновків судових психіатрів, що оцінюються разом з іншими доказами, суд у межах кримі­нального чи цивільного судочинства приймає процесуальне рішення.

Розділ 1. ПРАВОВІпТАпОРГАНІЗАЦІЙНІ

ПИТАННЯпСУДОВОЇпПСИХІАТРІЇ

1.1. ПредметЙйавданняССудово'йісихіатрії

Загальна психіатрія досліджує закономірності виникнення, роз­витку та можливі наслідки захворювань, що супроводжуються по­рушеннями психіки, і вивчає психічні розлади з метою надання пси­хічно хворим психіатричної допомоги, яка полягає в обстеженні, діагностиці, лікуванні, догляді та медико-соціальній реабілітації цих осіб.

Судова психіатрія як галузь загальної психіатрії вивчає психічні розлади відповідно до завдань, які вирішуються в кримінальному та цивільному процесі. На основі висновків судових психіатрів, що під­лягають оцінці разом з іншими доказами, суд в межах кримінально­го чи цивільного судочинства приймає процесуальне рішення (ухва­лу, постанову, вирок).

Як зазначалося, загальна психіатрія та її галузь судова психіатрія мають схожі та відмінні риси. Так, зокрема, обидві ці медичні дис­ципліни вивчають психічні розлади одними методами дослідження, діагностики, мають єдину класифікацію психічних захворювань, єди­ні терміни та поняття, одну систему наукових поглядів на етіологію та патогенез психічних розладів і систему практичних дій, що поля­гають у їх виявленні, профілактиці та лікуванні.

Проте на відміну від загальної психіатрії судова, крім зазначено­го, виконує судово-психіатричну оцінку психічної патології за допо­могою специфічних критеріїв, що зумовлює виокремлення психічної патології, яка має певне юридичне значення і спричинює відповідні

правові наслідки. Отже, предмет судової психіатрії становлять психічні розлади, які мають правове значення у кримінальному та цивільному процесах.

У вужчому розумінні предметом судової психіатрії є визначення психічного стану підекспертних у певні відрізки часу і стосовно пев­них обставин, що становлять інтерес для слідства і суду.

До об'єктів судово-психіатричної експертизи належать: підексперт-ний, медична документація, матеріали кримінальної та цивільної справи.

Основними завданнями судово-психіатричної експертизи є такі:

  • визначення психічного стану обвинуваченого, підозрюваного чи підсудного в разі виникнення сумнівів щодо їх осудності або можливості на момент провадження у справі усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними;

  • надання висновку про необхідність застосування примусових за­ходів медичного характеру до осіб, які скоїли суспільно небез­печні дії у стані неосудності чи осудності, але до винесення вироку захворіли на психічну хворобу, яка позбавляє їх можли­вості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, за умови, що такі особи за характером скоєного ними суспіль­но небезпечного діяння та хворобливого стану становлять сус­пільну небезпеку;

  • визначення психічного стану свідків чи потерпілих у разі виник­нення сумнівів у їх здатності правильно оцінювати обставини, що мають значення у справі, і давати правдиві свідчення;

  • визначення психічного стану позивачів і відповідачів, питання про дієздатність яких вирішується судом, а також громадян з метою встановлення їх можливості розуміти значення своїх дій та керувати ними при укладенні цивільно-правових угод.

1.2. Підстави призначення і порядок проведення судово-психіатричноїОекспертизи

Судово-психіатричні експертизи проводять державні та недержав­ні судово-психіатричні експертні комісії (СПЕК), що підпорядкують -ся Міністерству охорони здоров'я (МОЗ) України чи отримали на це відповідний дозвіл (ліцензію). Порядок організації СПЕК визнача­ється відомчими нормативними актами МОЗ України, узгодженими з Верховним Судом, Генеральною прокуратурою, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції України. Згідно з цими нор­мативними документами СПЕК поділяються на стаціонарні, амбула­торні та стаціонарно-амбулаторні.

Персональний склад СПЕК щорічно затверджується місцевими ор­ганами охорони здоров'я, при яких створені ці комісії.

Для проведення стаціонарних експертиз при психіатричних уста­новах створюються спеціалізовані судово-психіатричні стаціонарні відділення для осіб, які утримуються під вартою. В цих відділеннях передбачена зовнішня охорона, яку здійснюють співробітники внут­рішніх справ.

Потерпілі й свідки у кримінальних справах, а також підекспертні у цивільних справах, яким призначена стаціонарна судово-психіа­трична експертиза, можуть перебувати в загальнопсихіатричних відділеннях та палатах психіатричної установи, де діє стаціонарна

СПЕК.

Робота СПЕК організується за зонально-територіальним принци­пом, і ці комісії обслуговують судово-слідчі органи відповідних об­ластей. Якщо експертна комісія обслуговує дві області, вона нази­вається міжобласною. Перелік територій, які обслуговує міжобласна експертна комісія, затверджується МОЗ України.

Амбулаторні СПЕК організовуються при одній із психіатричних чи психоневрологічних установ міста, області, Автономної Республіки Крим головними управліннями охорони здоров'я цих регіонів. Пси­хіатричні та психоневрологічні установи, при яких створено амбула­торні СПЕК, надають останнім приміщення для проведення експер­тизи та утримання осіб, які очікують на експертизу, і забезпечують необхідним обладнанням. Витрати на утримання амбулаторних СПЕК включаються в загальний кошторис установ, при яких вони організо­вані. Якщо амбулаторні СПЕК створюються безпосередньо у слідчих ізоляторах, необхідні приміщення та обладнання надаються адмініст­рацією цих ізоляторів.

Якщо в результаті амбулаторної експертизи неможливо відповіс­ти на питання судово-слідчих органів, експерти повинні скласти мо­тивований висновок про необхідність проведення стаціонарної судо­во-психіатричної експертизи.

Результати експертних досліджень оформлюються у вигляді акта СПЕК, який підписують усі члени комісії. У разі виникнення розбіж­ностей у поглядах кожний з них дає окремий висновок і несе особисту відповідальність за проведену ним експертизу і даний висновок.

Судово-психіатрична експертна діяльність здійснюється на принци­пах законності, незалежності, об'єктивності та повноти дослідження.

Незалежність судового експерта забезпечується процесуальним по­рядком його призначення, забороною будь-якого втручання у процес експертизи, кримінальною відповідальністю за те, що він може дати свідомо неправдивий висновок, можливістю призначення повторної експертизи, присутністю учасників процесу при проведенні експертизи у випадках, передбачених законом.

Судово-психіатрична експертиза — це дослідження експерта на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, де міститься інформація про обставини справи, якою займаються орга­ни дізнання, попереднього слідства або суду, а також це форма засто­сування спеціальних знань для вирішення питань, що стоять перед слідством або судом.

Персональний склад експертів для судово-психіатричної експерти­зи визначає судово-слідчий орган, що призначив експертизу, або ке­рівник медичного закладу, спеціалістам якого доручено проводити експертизу. При цьому кількісний склад експертів не обмежується.

Судово-психіатричний експерт при проведенні експертизи і фор­мулюванні відповідей на запитання судово-слідчих органів керується законодавством України, даними, які містять об'єкти дослідження, і власними спеціальними знаннями.

Підставою для призначення обвинувачуваному судово-психіат­ричної експертизи можуть бути окремі матеріали справи, що викли­кають сумнів в осудності та психічній повноцінності обвинувачува­ного, і відповідні статті Кримінально-процесуального кодексу України, що передбачають призначення цього виду експертизи. При цьому орган, який призначив експертизу, обов'язково надає експер­ту матеріали, що спонукають до сумнівів щодо осудності обвинува­чуваного.

Початок виконання експертизи відлічується з моменту, коли екс­перт отримав усі необхідні об'єкти експертизи для того, щоб дати відповіді на поставлені запитання. Завершенням судово-психіатрич­ного дослідження вважається день огляду підекспертного експертною комісією і прийняття нею остаточного рішення.

Експерт не має права розголошувати дані попереднього слідства чи дізнання, які стали відомі йому у зв'язку з проведенням експертизи. За розголошення цих даних, ухиляння чи відмову надати висновки, а також за надання неправдивого висновку експерт несе відповідаль­ність згідно з чинним законодавством.

Розрізняють такі види судово-психіатричної експертизи: первинна, повторна, додаткова, одноосібна, комісійна, комплексна.

За формою проведення судово-психіатричні експертизи поділяють­ся на такі: амбулаторна, стаціонарна, заочна (посмертна), у кабінеті слідчого, під час судового засідання.

Відповідно до процесуального законодавства експертиза призна­чається тоді, коли у процесі досудового чи судового слідства постає потреба у спеціальних знаннях. Потреба у психіатричних знаннях, що з' являється у процесі судочинства, є фактичною підставою для призначення судово-психіатричної експертизи. Необхідність викори­стання поряд із психіатричними знаннями суміжних з ними наукових знань є підставою для призначення комплексної експертизи (психо-лого-психіатричної, нарколого-психіатричної, сексолого-психіатрич-ної та ін.).

Найчастіше судово-психіатрична експертиза призначається у зв'яз­ку із сумнівами щодо психічної повноцінності обвинувачуваного, підоз­рюваного, потерпілого, свідка, цивільного позивача і відповідача, а також особи, щодо якої вирішується питання про цивільну недіє­здатність. Сумнів у психічній повноцінності означає обґрунтоване припущення про наявність у особи психічного розладу, що може впли­нути на юридично значущу поведінку.

Судово-психіатрична експертиза обов'язково проводиться в усіх справах про визнання особи недієздатною внаслідок психічного роз­ладу.

У розглянутих випадках судово-психіатрична експертиза призна­чається обов'язково згідно з прямою вказівкою закону. Водночас така експертиза може стати потрібною для встановлення безпорадного стану потерпілої особи (наприклад, у справах про зґвалтування), у справах про визнання недійсною угоди, укладеної особою в той момент, коли вона не могла усвідомлювати свої дії та (або) керу­вати ними, а також в інших випадках, коли виникає обґрунтоване припущення про наявність у суб'єкта юридично значущого психіч­ного розладу.

Умовно підстави для призначення судово-психіатричної експерти­зи поділяються на три групи. До першої групи належать дані, згідно з якими учасник процесу в минулому вже обстежувався психіатром, який діагностував у цієї особи психічний розлад. Це можуть бути також відомості про те, що особа раніше відмовлялася від спостере­ження у лікаря-психіатра, була госпіталізована і лікувалась у пси­хіатричній лікарні, була визнана у зв'язку з психічним захворюван­ням непридатною до військової служби, визнана в іншій справі неосудною або перебувала на примусовому психіатричному ліку­ванні та ін.

До другої групи обставин, які є підставою для сумніву у психічній повноцінності учасника процесу, належать дані про його неадекват­ну поведінку (безглузді висловлювання і вчинки, невмотивовані на­пади агресії тощо) або про прояви психічного розладу, для усвідом­лення хворобливого характеру якого навіть не потрібні відповідні медичні знання (наприклад, судомний напад), що є вірогідним свід­ченням наявності в особи психічного захворювання. Такі відомості можна отримати від осіб, які добре знали підекспертного чи були оче­видцями окремих епізодів його неадекватної поведінки.

Відомості про дивну поведінку особи можуть міститись у свідчен­нях осіб, які беруть участь у справі чи у клопотаннях про призначення судово-психіатричної експертизи. Клопотання може заявити особа, яка має самостійний процесуальний статус (обвинувачуваний, потер­пілий, позивач, відповідач та їхні представники). Не має такого пра­ва свідок, оскільки його діяльність у процесі обмежується тільки даванням показань. Кожне заявлене клопотання підлягає розгляду суб'єктом, який здійснює провадження у справі. Відмовлення в задо­воленні клопотання повинно бути мотивованим. Крім того, згадану неадекватну поведінку суб'єкта може безпосередньо спостерігати слід­чий або суддя у процесі слідчих (судових) дій.

Третю групу розглядуваних обставин становлять заяви і повідомлен­ня власне громадянина про свої хворобливі переживання й суб'єктивні відчуття зорових, слухових галюцинацій чи інші скарги на наявність у нього розладів психічної діяльності.

Водночас правило про обов'язкове призначення судово-психіат­ричної експертизи з мотиву тяжкості інкримінованого діяння поши­рюється тільки на справи про вбивство.

Отже, такими є фактичні підстави для призначення судово-психі­атричної експертизи. За результатами зібраних доказів слідчий (суд) повинен самостійно переконатися в необхідності проведення судово-психіатричної експертизи. Юридичною підставою для проведення цієї експертизи є постанова (ухвала) про її призначення, винесена особою, яка здійснює дізнання, слідчим, прокурором або суддею.

І.З.сПідготовкаОиатеріалівСдляСсудово-психіатричної експертизи

Кожна призначувана судово-психіатрична експертиза має бути ре­тельно підготовлена слідчим (судом). Від якості підготовчої роботи багато в чому залежать повнота і всебічність експертного дослідження, а також надійність експертних висновків. Більшість необхідних дій для успішного проведення експертизи має право виконувати тільки орган, що призначає експертизу. Насамперед це стосується мате­ріалів, які підлягають експертному дослідженню, оскільки експерти неправомочні збирати їх самостійно.

Підготовча діяльність судово-слідчих органів багато в чому виз­начається характером підстав для призначення експертизи. Якщо се­ред них фігурують відомості про перебування особи щодо якої вирі­шується питання про проведення судово-психіатричної експертизи під спостереженням психіатра, експерту необхідно витребувати ме­дичну документацію з відповідних психіатричних установ, а також документацію із судово-психіатричних експертних відділень і комісій (копію акта судово-психіатричної експертизи), якщо така особа під­давалась судово-психіатричній експертизі.

Основною такою установою є психоневрологічний диспансер (чи кабінет) за місцем проживання особи. Цей диспансер обслуговує на­селення закріпленої за ним території — району, області, міста. Саме до нього найчастіше звертаються по психіатричну допомогу. У дис­пансері зберігаються дані про подання особі, яка обслуговується в ньо­му, психіатричної допомоги іншими психіатричними установами, вклю­чаючи стаціонарні. Це є важливим джерелом для подальших пошуків необхідної медичної документації.

Крім цього судово-слідчі органи повинні надати експертам медич­ну документацію з наркологічних установ, якщо відомо, що особа лікувалася в них від алкоголізму чи наркоманії. До наркологічних установ належать наркологічні диспансери (кабінети), наркологічні лікарні та відділення.

В окремих випадках експерту-психіатру потрібна медична доку­ментація зі звичайних, неспеціалізованих поліклінік, лікарень, медич­них пунктів, куди особа могла звертатись у зв'язку із захворюваннями головного мозку — енцефалітом, інсультом, травмою черепа та ін.

Крім збирання медичних документів необхідний допит осіб, яким відомі особливості поведінки суб'єкта дослідження. Це важливо на­самперед тоді, коли цей суб'єкт раніше не спостерігався у психіатра, а підставою для призначення судово-психіатричної експертизи була неадекватність його поведінки.

Будь-які свідчення про неадекватну поведінку обвинувачуваного мають бути уточненими й деталізованими, у чому конкретно виявля­лась неадекватність поведінки.

Відомості про поведінку особи не повинні бути уривчастими і хаотичними. Їх необхідно збирати систематизовано і послідовно. Підвищену увагу слід приділяти таким обставинам, як перенесені захворювання, характер відносин з оточенням, успішність навчання і дисципліна в навчальному закладі, виконання відповідних службо­вих обов'язків, проходження військової служби, родинний стан, вжи­вання спиртних напоїв, наркотичних та інших одурманюючих речо­вин, здійснення в минулому правопорушень і злочинів, звертання по психіатричну допомогу, перебування на примусовому лікуванні та ін. Особливий інтерес мають становити періоди істотних змін у пове­дінці суб'єкта, несподівані, різкі зміни в його житті: раптове і різке погіршення успішності; зниження показників праці (наростаюча професійна декваліфікація, неможливість упоратися з покладеними службовими обов'язками, часті звільнення та ін.); поява у суб'єкта не­властивих йому раніше брутальності, озлобленості, конфліктності; емоційна холодність, черствість до рідних і близьких, відносини з яки­ми були колись дружніми і теплими; втрата колишніх інтересів і за­хоплень; постійне зниження соціальної адаптації; наростаюча соці­альна дезорганізація і деградація особистості.

Особливу увагу доцільно звернути на період до вчинення злочину, здійснення угоди чи іншої юридичної дії, що є підставою провадження кримінальної чи цивільної справи. Показань щодо вчинків, висловлю­вань, зовнішнього вигляду суб'єкта (обвинуваченого, потерпілого, по­зивача та ін.) у зазначений період має бути зібрано якомога більше.

Лише після завершення такої роботи судово-слідчими органами матеріали для експертизи можна вважати підготовленими.

Як свідчить експертна практика, основний недолік підготовки ма­теріалів для судово-психіатричної експертизи полягає в їх неповноті: відсутня медична документація; не допитуються особи, які добре знали суб'єкта дослідження, про особливості його поведінки; не встановлю­ються інші обставини, що стосуються предмета експертизи. Це зму­шує експертів заявляти численні клопотання про надання відсутніх матеріалів, що призводить до затягування термінів експертизи, а отже, і термінів судочинства, до порушення прав громадян, необґрунтова-них втрат часу експертів.

Прийнявши рішення про необхідність призначення судово-психіа­тричної експертизи, слідчий (суд) повинні визначитись, яким психіа­трам чи співробітникам якої судово-психіатричної експертної установи слід доручити її проведення.

Найчастіше експертиза доручається членам СПЕК, що обслуговує відповідний регіон. Будь-яке відхилення від цього загального прави­ла має бути продиктовано поважними причинами. Наприклад, коли через особливості конкретної справи всі члени обласної СПЕК підля­гають відводу. У цьому разі проведення експертизи доручається ін­шим експертам (наприклад, членам СПЕК сусідньої області).

Найпершою у справі доцільно призначати амбулаторну судово-психіатричну експертизу. Стаціонарні експертні дослідження призна­чаються лише тоді, коли експерти впевнені, що амбулаторних дослі­джень для відповіді на поставлені запитання недостатньо. Первинна стаціонарна експертиза загалом можлива, але необхідність її прове­дення має зумовлюватись справді вагомими причинами і бути ґрун­товно мотивована в постанові (ухвалі) про її призначення. Якщо слід­чий (суд) призначив стаціонарну судово-психіатричну експертизу, експерти не мають права обмежитися амбулаторною експертизою.

Термін амбулаторної експертизи не повинен перевищувати 20 днів з дня надходження в експертну комісію постанови (ухвали) про її при­значення з усіма необхідними матеріалами до дня направлення пись­мового експертного висновку (акта експертизи) і матеріалів справи слідчому чи суду. У термін виконання амбулаторної експертизи не входить час, пов'язаний з наданням експертам додаткових матері­алів, несвоєчасним прибуттям підекспертного, а також втрати часу, які було допущено не з вини експертів або експертної установи.

Стаціонарна судово-психіатрична експертиза починається з дня надходження в експертну установу постанови (ухвали) про її призначен­ня, матеріалів кримінальної чи цивільної справи або особистої справи заарештованого, а також прибуття до стаціонару підекспертного.

Згідно з діючою Інструкцією про проведення судово-психіатрич­ної експертизи термін перебування підекспертного у стаціонарі не по­винен перевищувати 30 днів. У разі потреби цей термін може бути продовжений.

Якщо необхідно продовжити тридцятиденний термін перебування підекспертного у стаціонарі експертної установи, експерти складають проміжний акт судово-психіатричної експертизи, який направляєть­ся органу, що призначив експертизу. Стаціонарна експертиза вважа­ється завершеною після того, як складено і підписано експертний вис­новок. Термін оформлення висновку чинними нормативними актами не передбачений. Це питання вирішується індивідуально.

Нормативними актами не визначено також терміни заочних і по­смертних експертиз. З огляду на особливості цих експертиз їх термі­ни не повинні перевищувати граничного терміну амбулаторної екс­пертизи, тобто 20 днів, крім затримок, що виникли не з вини експертів. Експертиза в кабінеті слідчого має бути розрахована на разову при­сутність там експерта.

У суді термін судово-психіатричної експертизи залежить від часу, який потрібен експерту для вивчення матеріалів, вислухування свід­чень учасників процесу, що стосуються предмета експертизи, спосте­реження за підекспертним у залі суду і його експертного огляду впе-рерві судового засідання (у наданому для цього приміщенні суду).

Суд виносить відповідне рішення лише після того, як заслухає дум­ки всіх учасників судового розгляду.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Левенець І. В. Судова психіатрія: Навчальний посібник

    Документ
    Посібник розрахований для студентів зі спеціальності 'правознавство' юридичних вузів, правників, криміналістів, а також може бути використаний студентами-медиками, лікарями-психіатрами, чия практична діяльність стосується судово-психіатричної експертизи.
  2. Навчальна програма дисципліни "судова психіатрія" (для спеціалістів) Київ 2009

    Документ
    Навчальна програма містить пояснювальну записку, тематичний план дисципліни, зміст дисципліни "Судова психіатрія", вказівки до проведення семінарських занять, теми і плани семінарських занять, теми рефератів, питання для
  3. Програма курсу "Судова медицина" Перелік основних судово-медичних термінів Список літератури до курсу "Судова медицина"

    Методичні рекомендації
    Горбачевський В.Я., Несен О.О., Нарусевич О.С.,Чорний М.В. Збірник навчально-методичних матеріалів з курсу “Судова медицина та психіатрія”. – Київ: Національна академія внутрішніх справ, навчально – науковий інститут права та психології, 2012.
  4. Робоча навчальна програма з психіатрії та наркології (для медико-психологічного факультету) Київ 2011 пояснювальна записка

    Документ
    Програма з психіатрії та наркології для вищих медичних закладів освіти України ІІІ-ІУ рівнів акредитації складена для спеціальності “Медична психологія” 7.
  5. Чопівська К. Г. Судова медицина: [Підручник для студентів мед. С89 вузів] / В. В. Білкун, Л. Л. Голубович, П. Л. Голу- бович та іи

    Документ
    I., канд. мед. наук - VII. Словник уклали: Лісовий А.С., Голубович Л.Л., Лісовий К.А., Томіна Ю.О., Чопівська К.Г. Судова медицина: [Підручник для студентів мед.

Другие похожие документы..