Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Закон'
капитальный ремонт – ремонт, связанный с восстановлением основных физико-технических, эстетических и потребительских качеств, утраченных в процессе эк...полностью>>
'Программа дисциплины'
Общая трудоемкость по учебному плану – 252 часа, 6 з.е., в том числе: лекции – 36 часов, семинары – 36 часов, самостоятельная работа студентов – 180 ...полностью>>
'Презентация'
Главная задача «Новой школы» состоит в раскрытии способностей каждого ученика, воспитании личности, готовой к жизни в высокотехнологичном конкурентно...полностью>>
'Документ'
В организации внеурочных мероприятий важное значение имеет то, какие формы выбраны. Мы в своей работе используем то, что доступно детям, то что вызыв...полностью>>

Назва реферату: Дружба народiв у творчостi Тараса Шевченка Розділ

Главная > Реферат
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Назва реферату: Дружба народiв у творчостi Тараса Шевченка
Розділ: Твори шкільні

Дружба народiв у творчостi Тараса Шевченка

Усi ми знаємо Тараса Григоровича Шевченка як українського народного письменника, справжнього патрiота своєї нацiї. Майже усе написане ним було присвячене Українi, яку поет змальовував з великою любов'ю. Його заклик "Свою Україну любiть" проходить червоною ниткою через усю його творчiсть, так само, як мотив ненавистi до поневолювачiв рiдного народу. Але чи є це пiдставою вважати, що Шевченко ставив свою нацiю понад усе?

Може скластися таке враження - багато рядкiв його творiв присвяченi обвинуваченню царської Росiї або польської шляхти. Та лише на перший погляд. Тiльки в дуже обмежених людей патрiотизм набуває форми несприйняття i ворожого ставлення до усiх iнших нацiй. Тараса Шевченка ж обмеженою людиною назвати нiяк не можна.

"З його слiв я вперше зрозумiв, як треба любити батькiвщину i свiй народ" - пише про Шевченка... грузинський поет Акакiй Церетелi у статтi "Мої спогади про Шевченка", який вiдчув пiсля спiлкування з українсь ким Кобзарем спорiдненiсть доль двох настiльки рiзних народiв.

"Сей новий патрiотизм нашого поета, - уточнює цю думку Iван Франко, - ...основується свiдомо та твердо на любовi до всiх людей, на бажаннi загальнолюдського братерства, на прихильностi до всiх пригноблених i покривджених, мiж котрими перша i найближча серцю поета його рiдна Україна".

Для будь-якої людини є природним любити найрiднiше. Але вiддаючи серце близьким людям, наприклад, членам своєї родини, культурна людина не вважатиме ворогами усiх iнших людей лише за те, що вони не входять в коло "близьких". Те саме є справедливим i щодо ставлення патрiота до iнших народiв.

Так, нам вiдомо з творiв Шевченка, як вiн ставився до Росiйської iмперiї - "тюрми народiв". Вiн засуджував колонiальну полiтику росiй-ського царизму, увесь державний устрiй. Але саме Iмперiя, царизм були його ворогами - а не росiяни взагалi. "Москалi" як представники ворожого устрою - а не росiйського народу. Росiйський народ у його зображеннi був майже такою самою жертвою, як український та всi iншi народи, що входили до складу Росiйської iмперiї.

Од молдаванiна до фiнна
На всiх язиках все мовчить, -

пише Шевченко, але його спiвчуття поневоленим також охоплює усiх "од молдаванiна до фiнна". Поет закликає до солiдарностi мiж безправними народами, до їх об'єднання проти спiльного ворога - конкретно го суспiльного ладу.

Так само у "Гайдамаках" та iнших творах на iсторичну тематику, хоча у деяких героїв звучить ворожiсть до "ляхiв" взагалi, не слiд плутати їх слова з авторськими. Польський народ не був у розумiннi Шевченка ворогом українцiв, так само, як народ росiйський.

Так, упродовж рiзних iсторичних перiодiв певнi нацiї пригноблю ються представниками iнших, i образи за це часто живуть довше за власне поневолення. Але Шевченко не пiддається й таким образам. Вiн пам'ятає про спорiдненiсть мiж близькими нацiями краще, нiж про ситуативну ворожнечу.

Того ж батька, такi ж дiти, -
Жити б та брататься.
Нi, не вмiли, не хотiли,
Треба роз'єднаться! -

пише вiн про український та польский народи. До народного повстання гайдамакiв призвiв не конфлiкт мiж iнтересами саме народiв - винною є польська шляхта, а самi нацiї, на його думку, є братнiми. I пiзнiше, у вiршi "Ще як були ми козаками" , поет повертається до цiєї ж теми:

Отак-то, ляше, друже-брате!
Неситiї ксьондзи, магнати
Нас порiзнили, розвели...
Шевченко мрiє про об'єднання мiж слов'янськими народами:
Щоб усi слов'яни стали
Добрими братами,
I синами сонця правди...

Це - рядки з поеми "Єретик". До речi, образ ворога в цiй поемi грають вже не "москалi" чи "ляхи-шляхтичi", а нiмцi - чергове уособлення колонiальної полiтики, як такої, на прикладi конкретних iсторичних обставин.

I, нарештi, доказом ставлення Кобзаря до дружби всiх народiв можуть стати рядки ("I Архiмед, i Галiлей"):

I на оновленiй землi
Врага не буде супостата,
А буде син, i буде мати,
I будуть люди на землi.

Саме "люди" взагалi, без роздiлення на народи, або пригноблених та тих, хто гнобить. Отже, дружба народiв була не лише темою що епiзодично порушувалась у рiзних його творах - вона була частиною шевченкiвської мрiї про свiтле майбутнє.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Початок XX ст.: Загальнi тенденцiї художнього розвитку

    Конспект
    Динамічні еволюцiйнi та революцiйнi змiни в естетичнiй свiдомостi напередоднi нової iсторичної доби формують розмаїте, полiфонiчне художнє полотно – лiтературу XX ст.
  2. Кость історія української журналістики (2)

    Документ
    Запропоноване видання – один із перших навчальних посібників, в якому показано історію західноукраїнської преси першої половини XX ст. Автор зокрема з’ясовує ідейно-концептуальні засади її функціонування та періодизацію журналістського процесу.
  3. Автор Автор I видавнича фiрма «Вiдродження» з вдячнiстю повiдомляють, що видання цiєї книжки стало можливим завдяки спонсорству Товариства «Україна – Iзраїль» та Фонду iм. Володимира (Зеєва) Жаботинського

    Документ
    Книжка поєднує в собі мемуарні, пов’язані з «живою історією», мовознавством, масовою психологією матеріали, що висвітлюють українсько-єврейські взаємини, психологічні і соціальні передумови взаємовідштовхування і культурного взаємопроникнення
  4. «вічних»

    Урок
    4. Урок №2 -3. Павло Тичина - найбільший модерніст 20-их років . Життєвий і творчий шлях. Звернення до «вічних» тем у поезіях « Арфами , арфами…», «Ви знаєте ,

Другие похожие документы..