Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
По Шпенглеру, понятия «культура» и «цивилизация» общезначимы, он считает, что культура — это организм, живущий примерно тысячу лет. В мировой истории...полностью>>
'Книга'
Автор возвращает нас к ключевым потребностям женщины в родах, осознание которых позволяет сделать легкие и безопасные роды через естественные пути об...полностью>>
'Документ'
Стратегія розвитку області розроблена відповідно до положень і завдань Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року, завдань Пре...полностью>>
'Рабочая программа'
Курс по выбору «Решение задач по химии повышенного уровня сложности» предназначен для учащихся 9-х классов и носит предметно - ориентированный характ...полностью>>

4 розділ прокуратура в механізмі української держави: політико-правовий аналіз

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

З М І С Т

ВСТУП ............ 4

РОЗДІЛ 1. ПРОКУРАТУРА В МЕХАНІЗМІ УКРАЇНСЬКОЇ

ДЕРЖАВИ: ПОЛІТИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ 14

1.1. Становлення та основні етапи розвитку прокуратури в Україні 14

1.2. Проблеми розвитку правового статусу прокуратури незалежної

України 38

1.3. Законодавство України про органи прокуратури: стан та основні

тенденції подальшого розвитку 56

Висновки до першого розділу 65

РОЗДІЛ 2. ПРОКУРАТУРА ЯК ОБ’ЄКТ СИСТЕМНО-УПРАВЛІНСЬКОГО АНАЛІЗУ: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ 68

2.1. Методологічні засади системно-управлінського аналізу

прокуратури 68

2.2. Прокуратура як різновид соціальної системи: основні риси 79

2.3. Суб’єктно-об’єктна характеристика управління в системі органів

прокуратури 94

2.4. Функціональний та організаційно-структурний аспекти аналізу

системи органів прокуратури 107

Висновки до другого розділу 140

РОЗДІЛ 3. ЗМІСТ І ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ В ОРГАНАХ

ПРОКУРАТУРИ 144

3.1. Принципи управління в органах прокуратури 144

3.2. Функції управління в органах прокуратури: класифікація,

зміст і правове регулювання 159

3.3. Види та особливості функціонування управлінських відносин в

органах прокуратури 190

3.4. Акти управління в органах прокуратури: класифікація та

особливості змісту 206

3.5. Методи та форми управлінської діяльності в органах прокуратури 229

Висновки до третього розділу 252

РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ

УПРАВЛІННЯ В ОРГАНАХ ПРОКУРАТУРИ 256

4.1. Проблеми сучасної трансформації функцій прокуратури 256

4.2. Проблеми структурних реорганізацій в органах прокуратури 271

4.3. Раціоналізація процесів прийняття і виконання управлінських

рішень в органах прокуратури 295

4.4. Проблеми удосконалення управління кадрами органів прокуратури 333

4.5. Проблеми правового регулювання проходження служби

в органах прокуратури України 359

Висновки до четвертого розділу 374

ВИСНОВКИ 379

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 397

ДОДАТКИ 443

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Чинна Конституція України 1996 року проголо­шує: “Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава” (ст. 1). Необхідно ще багато зробити для втілення даних принципів у життя.

Власний історичний досвід України та сучасна зарубіжна практика доводять, що лише за умови наукового та практичного забезпечення посилення управлінського впливу, а також постійного вдосконалення його форм і методів можна досягти ефектив­ного функціо­нування суспільного організму. В даному дослідженні розгля­да­ється тільки одна із сторін державного управління – управління в органах прокура­тури.

Актуальність дослідження шляхів реформування системи органів про­куратури під­тверджу­ється як необхідністю приведення зазначеного інституту у від­повідність до консти­туційної мо­делі, так і необхідністю вдосконалення його організа­ційної струк­тури і трансформації процесів та зв’язків у системі в дусі адміністративної та судово-пра­вової реформ.

Адміністративна реформа, розпочата в Україні, спрямована насамперед на поета­пне формування ефективної організації виконавчої влади та місцевого самоврядування. Су­дово-правова реформа націлена на становлення незалежної судової влади, зорієнто­ва­ної на захист прав людини. Зазначені реформи не могли обійти правоохо­ронні ор­гани, в тому числі й органи прокуратури. Під час їх проведення значно змінилася уява про місце інституту прокуратури серед гілок державної влади, рефор­мовано струк­туру, різні аспекти організації та діяльності прокуратури. Так, про­кура­тура України є автономною системою, управлін­ська вертикаль якої відзначається жор­стким підпоряд­куванням системи Генеральному прокурору України. Але проку­рорська система під­порядкованості в поєднанні з єдиноначальністю керівни­ків органів прокуратури нерід­ко призводить до винесення ними необґрунтованих рішень, а служ­бова дисципліна в системі наближена до військової.

Зважаючи на вказані обставини, поглиблений аналіз цих та інших організа­ційно-пра­вових проблем діяльності прокуратури має першорядне значення для вияв­лення позитив­них і негативних рис її сучасного стану, перспектив розвитку загалом та особ­ливо оптимі­зації управління в її органах.

Актуальність дослідження управління в системі органів прокуратури, її місця в дер­жав­ному механізмі, принципових особливостей побудови системи та шляхів їх покра­щання підтверджується тим, що лише на основі такого дослідження та в ході його про­ведення можливе вироблення концептуальних засад демократизації інсти­туту проку­ратури та внесення пропози­цій по налаго­дженню нового комплексу відносин у системі його органів. Нау­ково-теоре­тичні та прикладні дослідження з проблематики управ­ління в органах проку­ратури висту­пають базою наукового забезпечення реформування інституту прокуратури загалом.

Комплексне реформування прокуратури та її становлення як не­залежного держав­ного органу потребують переосмислення та глибокого аналізу засад її організації та діяльності, одним з найважливіших аспектів яких є управління. В Україні проблеми управління в органах прокуратури, побудови і функ­ціо­нування прокуратури в їх сис­темному, організаційному зв’язку ще не дістали належного осмислення. Втім тільки цілісне дослідження управління в органах прокуратури, його тео­ретичних та правових аспектів дає змогу з’ясувати суть інституту прокуратури, зміст про­цесів та відносин управління в прокурорській системі. Дані об­ставини лише під­креслюють актуальність проведення наукових досліджень у галузі управління в органах прокуратури України, пов’язаних передусім з пошуками шляхів реформування і вдосконалення організації та діяльності прокуратури України.

В Україні проблематика державного управління та адміністративного права дістала всебічне осмислення в працях В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, Ю.П. Би­тяка, Є.В. До­діна, Є.Б. Кубка, В.М. Марчука, В.Ф. Опришка, І.М. Пахомова, В.М. Селі­ванова, В.Ф. Сіренка, В.В. Цвєткова, О.Ф. Фриць­кого, Ю.С. Шемшученка та ін. Вагомий внесок у розробку проблем державного управління внесли такі російські вчені, як В.Г. Атаманчук, І.Л. Бачило, Б.М. Лазарєв, Б.П. Курашвілі, Г.І. Пет­ров, Ю.О. Тихомиров, В.А. Юсупов та ін. Соціально-управлінські аспекти аналізувалися такими вченими, як В.Г. Афанасьєв, Ю.М. Козлов, П.Н. Лебедєв, А.М. Омаров, В.С. Основин, І.М. Слепенков, Є.С. Фролов та ін. Проте проблемам побудови і функціонування органів прокуратури в їх органічному зв’язку науковцями не приділялося достатньої уваги. Багатьма ще й досі не враховується, що управління є цілком об’єктивною пе­редумовою належного функціонування органів про­куратури. Без цілеспрямованого до­слідження даного явища неможливе розуміння справ­жніх потреб і можливостей її ра­ціоналізації та ре­формування, ефективного виконання по­кладених на неї завдань.

Проблеми управління у сфері діяльності різних правоохоронних органів висвіт­люються в працях О.М. Бандурки, І.І. Веремеєнка, А.Г. Братка, І.П. Голосніченка, К.Ф. Гуценка, Н.Н. Єфремова, Т.К. Зарубицької, Д.С. Карєва, С.В. Ківалова,
А.П. Коренєва, Л.Л. Попова, В.М. Семенова, І.А. Склярова, Т.Н. Радька, В.В. Черні­кова, В.С. Черняв­ського.

Але проблеми управління в органах прокуратури України, його теоретичні та прак­тичні аспекти практично залишаються поза увагою дослідників. Лише окремі питання органі­зації та управління в органах прокуратури досліджували такі вчені та практики з питань прокурорського нагляду, як: В.В.Богуцький, Ю.М. Грошевой,
В.М. Гусаров, В.В. Долежан, М.В. Косюта, І.Є. Марочкін, М.І. Мичко, А.М. Мудров, В.П. Рябцев, В.Я. Тацій, П.В. Шумський, В.Б. Ястребов. Серед них слід особливо відзна­чити російського вченого О.Ф.Смирнова, який у окремій праці зробив спробу обґрун­тувати засади управління в органах прокуратури. Останнім часом в Украї­ні
за­хищено ряд дисертацій (В.С. Бабкової, В.Н. Гусарова, Н.І. Мичка, М.В.Косюти,
В.В. Сухоноса), окремі положення яких також торкаються питань ор­ганізації та управ­ління в органах прокуратури. Окрім того, проблеми організації та ді­яльності орга­нів прокуратури обґрунтовувалися науковцями та практиками на наукових і науково-прак­тичних конференціях, на навчально-методичному семінарі, що проводи­вся Генераль­ною прокуратурою України в 1998 році, де також наголошувалося на актуаль­но­сті досліджень у галузі управління в органах прокуратури.

Отже, наукова та практична значимість проблем організації та правового забезпе­чення управління в органах прокуратури, реформування її структури та подальшого вдоскона­лення діяльності, недостатня увага до даної проблематики з боку науковців-теоретиків суттєво вплинули на вибір теми даного дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація безпо­середньо пов’язана з науковими працями відділу проблем державного управ­ління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, зокрема темою “Проблеми удосконалення державного управління на етапі адміні­стра­тивної реформи в Україні (№ державної реєстрації РК0101 U001011), і плановими нау­ковими дослідженнями кафедри конституційного, адміністративного і фінансового права Чернівець­кого національного університету імені Юрія Федьковича.

Мета та завдання дослідження. Метою даної дисертаційної роботи є вироблення тео­ретико-методологічних та організаційно-правових засад удоскона­лення управлін­ської діяльності в органах прокуратури України і з їх урахуванням розроблення пропо­зи­цій щодо подальшого розвитку правового регулювання та практики правозастосу­вання в органах прокуратури на сучасному етапі.

З огляду на поставлену мету визначено такі дослідницькі за­вдання:

  • проаналізувати сучасне законодавство України про органи прокуратури, стан і осно­вні тенден­ції його подальшого розвитку, засади організації та правового регу­лю­вання управління в органах прокуратури;

  • обґрунтувати концептуальне бачення прокуратури з точки зору теорії соціального та державного управління для виявлення передумов і факторів поліпшення функ­ціо­ну­вання прокуратури як різновиду соціально-управлінських систем;

  • з’ясувати поняття, принципи, зміст та особ­ливості реалізації управління в органах проку­ратури;

  • визначити поняття функцій управління в органах прокуратури, здійснити їх кла­сифі­кацію, проаналізувати зміст та стан правового регулювання; основні напрями сучасної транс­формації функцій прокуратури та їх вплив на організацію та про­блеми струк­турних рео­рганізацій в органах прокуратури;

  • розкрити сутність актів управління в органах прокуратури і особливості їх змісту, здійс­нити класифікацію їх видів та виробити практичні рекомендації щодо раціона­лізації процесів прийняття і виконання управлінських рішень в органах прокура­тури;

  • охарактеризувати безпосередній управлінський вплив суб’єктів управління на об’єкти в системі органів прокуратури, його поняття, форми і методи, елементи про­цесу та зміст управлінської діяльності в органах прокуратури; зворотний вплив на керуючу ланку та діяльність щодо забезпечення її управлінською інформацією;

  • з’ясувати шляхи вдосконалення організаційно-структурного, функціонального та кадрового забезпечення системи органів прокуратури, стану управління кадрами ор­га­нів прокуратури і накреслити основні шляхи їх вирішення; охарактеризувати фо­рми ор­ганізаційно-правового забезпечення наукової організації управління в ор­ганах прокура­тури;

  • виробити напрями, шляхи та конкретні пропозиції щодо вирішення та усунення недоліків в управлінні органами прокуратури, зокрема виробити проект нового за­кону “Про проходження служби в органах та установах прокуратури”.

Об’єктом дисертаційного дослідження є прокуратура як окремий інститут сучасної Української держави.

Предметом є організаційні аспекти побудови системи управління в органах проку­ратури України, нормативна база її функціонування та практика застосування відповід­ного законодавства.

Методологічною основою дослідження стали сучасні методи науко­вого пізнання. У процесі роботи над дисертацією використовувалися тією чи іншою мірою всі основ­ні принципи і методи наукового дослідження: аналіз і синтез, індукція і дедукція, порів­няння, уза­гальнення, що дало змогу забезпечити єдність організаційно-правового ана­лізу управління в органах прокуратури. І все ж головна увага приділялася застосу­ванню системного і спеціального аналізу. Чільне місце посіло використання діалектич­ного та історичного під­ходів до вивчення тісного зв’язку між функці­ями і структурою, управлінською діяльністю та відносинами в межах системи проку­ратури України. Системний підхід дав змогу дослідити взаємозв’язки структурних елементів у системі органів прокуратури та її взаємовідносини з іншими державними органами. Застосовувалися такі методи наукового дослі­дження, як порів­няльно-правовий (для аналізу законодавчого регулювання організації та управління в органах прокуратури України, Росії, Казахстану, країн Прибалтики та ін.), форма­льно-юридичний (для вияв­лення прогалин і суперечностей у нормативно-правових ак­тах та вироблення шляхів їх усунення), структурно-функціональний (для більш глибокого вивчення законо­мірностей та властивостей організації управ­ління в органах прокуратури, послідовного розкриття структурно-функціонального аспе­кту організації прокуратури) і соціо­логічний (у про­цесі опитування керівних працівників прокуратури).

Основні положення та висновки роботи ґрунтуються на аналізі нормативної бази, зокрема, принципів та правових норм Кон­ститу­ції України 1996 року, законів та по­станов Верховної Ради України, рішень Консти­туційного Суду України, указів Прези­дента України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів Генерального прокурора України та інших нормативно-правових актів.

У дисертаційному дослідженні широко використані відомості про діяльність орга­нів сучасної прокуратури України, дані про її структуру, функції, а також дані, одер­жані в результаті вивчення практики управлінської діяльно­сті в органах прокуратури всіх рівнів, починаючи з Генеральної прокуратури України, та матеріали перевірок дія­льності органів прокуратури України за основними напрямами ро­боти за 1996-2001 рр.; результати проведеного автором опитування керівних працівників апа­рату проку­ратури Чернівецької області та прокуратури міста Чернівці з питань органі­зації їх ро­бочого часу. Враховувався також особистий досвід дисертанта, набутий під час роботи в прокуратурі Чернівецької області.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації вперше у вітчизняній юридичній літературі здійснено комплексний аналіз організаційно-право­вих основ управління в органах прокуратури України.

У межах здійсненого дослідження одержано результати, які мають наукову новизну.

  1. Обґрунтовано висновок, що система органів прокуратури є не лише авто­номною щодо системи державних органів і самостійною організаційною системою з ви­зна­ченими цілями діяльності, функ­ціями і компетенцією по їх здійсненню, але й самоуправлін­ською та са­модостатньою, оскільки щодо неї не до­пускається без­посереднє управ­ління з боку інших державних органів та посадових осіб.

  2. Визначено, що особливістю управління в системі органів прокуратури є те, що управ­лінський вплив не виходить за межі прокурорської системи; мета управління в системі органів прокура­тури незмінна: підтримання прокурорської системи у стані, який дає змогу вирішувати дедалі нові завдання, гнучко і оперативно реагу­вати на зміни в стані законності.

  3. Доведено, що органі­заційно систему управління в органах прокуратури необ­хідно розглядати як ієрархічну структуру, побудовану в трьох рівнях управління (Генера­льна прокуратура на чолі з Генеральним прокурором України – прокуратури облас­ного рівня – прокуратури ра­йонного рівня), в якій прокуратури міст з районним по­ділом виступають не управлінсь­кою, а координаційною ланкою.

  4. Обґрунтовано, що оскільки відповідно до законодавства лише Генеральний проку­рор України наділений управлінськими повноваженнями щодо прокуратури, систему органів прокуратури можна віднести до моноцентрич­них сис­тем.

  5. Запропоновано визнати посаду Генерального прокурора України однією з “вищих державних посад”.

  6. Розкрито функції управління як елемент процесу управління в органах прокура­тури, які необхідно розглядати не лише як допоміжні щодо конституційних функ­цій прокура­тури, а й як структуроутворюючий елемент системи, що потребує на­лежного право­вого закріплення.

  7. Доведено, що особливістю відносин управління в органах прокуратури є те, що вони відбуваються лише в межах системи органів прокуратури, характеризуються високим ступенем директивності, через що серед них переважають субординаційні відносини, причому такі, що складаються між елементами системи органів проку­ратури та зовнішнім середовищем, є владновідповідальними, а не відносинами влад­ного підпорядкування, а відносини між вищими ор­ганами держави та прокура­турою набувають змісту конституційно-організацій­них, а не управлінських.

  8. Визначено, що особливістю методів управління в органах прокуратури є те, що вони за­стосовуються за дорученням держави, тобто офіційно і знаходять своє без­посере­днє вираження здебільшого в субординаційних відносинах і тільки у зв’язку зі здійсненням цілеспрямова­ного впливу на керовані елементи системи прокура­тури. Тому головна увага керуючих суб’єктів в органах прокуратури повинна бути скон­центрована на розвитку їх нормативно-правової основи.

  9. Визначено, що основною організаційною формою управління є єдиноначальна, а колегіальна форма управління є доповнюючою. Запропоновано законодавчо закрі­пити, що накази Генерального прокурора Украї­ни нормативно-правового характеру перед їх підписанням повинні проходити обговорення на Колегії Генеральної про­куратури України.

  10. Обґрунтовано, що реорганізація апарату Генеральної прокуратури, а також апаратів обласних і прирівняних до них прокуратур поступово здійснюється на основі функ­ціонального принципу, що припускає побудову основної частини структурних під­розділів відповідно до конститу­ційних напрямів діяльності прокуратури з урахуван­ням належного балансу в структурі Генеральної прокуратури України та підпоряд­кованих прокуратур підрозділів галузевого, загаль­ного та забезпечуючого призна­чення.

  11. Показано, що по завершенню перехідного періоду основні засади побудови струк­тури системи орга­нів та організаційної структури апарату Генеральної прокуратури України, управ­лінсь­ких повноважень основних її ланок, взаємовідносин між ними повинні отримати своє закріплення в новій редакції Закону України “Про про­куратуру”.

  12. Обґрунтовано необхідність прийняття Закону України “Про прохо­дження служби в органах та установах прокуратури” (проект якого розроблено авто­ром та подано в до­датку до дисертації).

Теоретичне та практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що висновки дисертаційного дослідження роз­вивають теорію управління, зок­рема її особливу частину і є базою для визначення шляхів подальшого роз­витку науко­вої ду­мки в даній галузі. Запропоновано нові висно­вки та сформульовано ряд пропо­зицій, спрямованих на вдосконалення діючих норм зако­но­давства в галузі організації та управління в органах прокуратури.

Теоретичні положення, пропозиції і висновки дисертації можуть стати концептуаль­ною базою для подальшого вдосконалення інституту прокуратури, вико­рис­товуватись при розробленні нормативно-правових актів, що врегульову­ють органі­зацію та діяльність органів прокуратури, змін та доповнень до За­кону України “Про про­куратуру” та при прийнятті ряду нових законів у даній галузі.

Матеріали дослідження можуть бути використані у підготовці навчальних посібни­ків та підручників з адміністративного права і державного управління, прокурорського нагляду, в розробленні спецкурсів з проблем діяльності прокуратури та правоохорон­них органів.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем са­мостійно, всі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на базі осо­бистих досліджень автора.

Апробація результатів дослідження. Дисертація вико­нана і обговорена на кафедрі конституційного, адміністративного та фінансового права Чернівецького національ­ного університету ім. Юрія Федьковича. Основні теорети­чні та прак­тичні висновки, положення та пропозиції дисертаційного дослідження ви­кладені в 37 опу­блікованих працях дисертанта, серед яких монографія “Проблеми управління в органах прокура­тури: теорія і практика. – К., 2001”, навчальний посібник “Наукові засади управління в органах проку­ратури України. – Чернівці, 2002”, брошура “Органі­заційно-правові про­блеми вдосконалення управління в органах прокуратури України. – Чернівці, 2002”, 26 наукових статей у фахових виданнях.

Результати дослідження доповідались на загальноукраїнських і міжна­род­них кон­ференціях та науково-практичних семінарах: “Теоретичні та практичні про­блеми ста­новлення правової держави в Україні” (Чернівці, 4-5.05.1995 р., тези опубліковані); “Адмініст­ративне право: актуальні проблеми реформування” (Суми, 25-27.05.2000 р.); “Конститу­ційне будівництво в Україні: теорія і практика” (За­карпаття, 1-3 червня 2000 р., тези опубліковані); “Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-пра­вових систем. (Київ, 17-20.10.2000 р., тези опубліковані); “Проблеми державо­творення і захисту прав людини в Україні” (Львів, 13-14.02.2001 р., тези опубліковані); “Сут­ність, цілі та засоби в праві” (Черні­вці, 3-5.05.2001 р., тези опубліковані); “Стан та перс­пе­ктиви роз­витку адмініс­тративного права: законо­давство, наука, освіта” (Львів, 12-14.10.2001 р.); “Проблеми державотворення і захисту прав лю­дини в Україні” (Львів, 14.02.2002 р., тези опубліковані); “V Міжнародний конгрес україністів” (секція правознавство); (Чернівці, 27-30.08.2002 р., тези опубліковані).

Результати дисертаційного дослідження широко використовувалися у навчальному процесі при читанні курсів: “Прокурорський нагляд”, “Судові та правоохоронні ор­гани”, “Проблеми управління в органах прокуратури України” та ін.

Матеріали дисертаційного дослідження і ви­кладені в ньому пропозиції щодо удо­сконалення управління та організа­ції роботи в ор­ганах прокуратури, в тому числі щодо оцінювання ефективності праці про­курорсько-слідчих працівників, були враховані при підготовці наказу Генерального про­курора України № 65 від 28.12.01 р. “Про основні принципи управління, організації роботи та критерії ефективності роботи органів про­куратури України”.

Структура дисертації. Специфіка проблем, що стали об’єктом дослідження, мета та завдання, поставлені автором, зумовили логіку та структуру дисертаційного дослі­дження. Робота скла­дається із вступу, чотирьох розділів, поділених на підрозділи, ви­сновків, списку використаних джерел (572 на­йменування) та чотирьох додатків до ди­сертації. Обсяг дисертації – 396 сторінок.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Зміст (21)

    Документ
    Юридична наука з позицій теорії держави і права, різних галузей права традиційно і всебічно досліджує проблему правового становища особи. Воно характеризується через ряд самостійних елементів.
  2. Розділ І. Правова природа господарських судів та їх місце в судовій системі України

    Документ
    Актуальність теми дослідження. Важливими передумовами становлення в Україні демократичної, соціальної, правової держави є забезпечення ефективного захисту прав людини і громадянина, насамперед судового, механізмів реалізації права
  3. Держава І право: de lege praeteritA, instante, futura міністерство освіти І науки україни одеська національна юридична академія

    Документ
    Держава і право: de lege praeterita, instante, futura: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Миколаїв, 27-28 листопада 2009 року. – Миколаїв: Іліон, 2009.
  4. Політологія / Кремень

    Документ
    Політика є особлива сфера життєдіяльності людини. І так як не всі люди сіють хліб, виготовляють машини або співають на сцені, не всі займаються і політикою.
  5. Становлення та розвиток інституту нотаріату в Україні

    Документ
    Актуальність теми. Новітній етап розвитку українського суспільства, що ґрунтується на Конституції України 1996 року, пов’язаний із реформуванням національної правової системи в цілому та окремих правових інститутів зокрема.

Другие похожие документы..