Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Магический, или волшебный квадрат — это квадратная таблица , заполненная числами таким образом, что сумма чисел в каждой строке, каждом столбце и на ...полностью>>
'Поэма'
Одно из первых появлений древних людей на томской земле произошло именно в районе нынешнего Лагерного сада около 17 тысяч лет назад. На протяжении мн...полностью>>
'Презентация'
Препарат Mesolis+ - высокомолекулярная гиалуроновая кислота + глицерол для создания депо гиалуроновой кислоты. Роль эндогенного глицерола в гидратации...полностью>>
'Программа'
Заслушав представлений Администрацией города отчёт о выполнении Программы «Профилактика и лечение артериальной гипертонии в г. Дзержинском Московской...полностью>>

Програма реформ та інфраструктура їх реалізації. Соціальна політика. Державні фінанси

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Таким чином, за перший рік діяльності Президенту України Віктору Януковичу, Уряду та парламентській більшості Партії Регіонів вдалося лише одне – концентрація влади і відповідальності в руках Президента і його Адміністрації. Причому досягнуто цього було не просто завдяки численним відступам від букви і духу Конституції України, а й завдяки повному запереченню на практиці доктрини верховенства права (правовладдя). При цьому створена система державної влади не стала ефективною і спроможною реалізувати життєво необхідні суспільні реформи. А численні заклики представників влади до боротьби з корупцією, досягнення стандартів справедливого судочинства та належного урядування виглядають нещирими.

В останні місяці, правда, з’явилися свідчення того, що сама влада бачить недоліки свого не завжди обдуманого реформування і пробує їх виправляти. Але небажання або невміння співпрацювати з українськими науковцями та експертами унеможливлює врахування накопичених знань і прийняття більш вивірених рішень. Як мінімум, це приводить до значного затягування в часі всіх реформаторських дій, а економічна криза і геополітичні фактори вимагають термінового реагування.

Така невисока якість державної влади та політики реформування, яку вона проводить, змушує експертів громадянського суспільства в своїй діяльності все більшу увагу приділяти сприянню самоорганізації громадян за територіальним та професійним принципами як запоруці виживання і покращення умов життя в умовах хронічної неспроможності державної влади виконувати свої функції в інтересах громадян та розвитку українського суспільства. Другий вектор активності може бути спрямований на співпрацю з органами місцевого самоврядування, які в силу суб’єктивних факторів часто є значно прогресивніше налаштовані щодо проведення необхідних реформ. Проте без проведення адміністративно-територіальної реформи та децентралізації повноважень і ресурсів за принципом субсидіарності можливості органів місцевого самоврядування сприяти суспільному розвитку в Україні є надзвичайно обмежені.

Дані рекомендації є актуальними і для міжнародних та іноземних організацій, які надають Україні кредити і технічну допомогу та реалізують в нашій країні донорські проекти. Очевидно, що будь-яка підтримка державних структур мала б бути результатом реального, а не декларативного, повернення влади до принципів демократії (народовладдя), верховенства права (правовладдя) та належного урядування, дієвої боротьби з корупцією та виконання задекларованого курсу на європейську інтеграцію і взятих державою міжнародних зобов’язань. У разі відсутності прогресу в цій сфері більшість міжнародної допомоги Україні повинна адресуватися громадянському суспільству та органам місцевого самоврядування, які найефективніше сприяють інституційній модернізації нашого суспільства та поширенню європейських цінностей.

РОЗДІЛ ІІ. ЕКОНОМІКА УКРАЇНИ: МІЖ КРИЗОЮ ТА РЕФОРМАМИ

Зміст

Вступ.

  1. Програма реформ та інфраструктура їх реалізації.

  2. Соціальна політика.

  3. Державні фінанси.

4. Державна інвестиційна політика.

5. Приватизація

6. Комунальний сектор

7. Енергетика

8. Діловий клімат

9. Транспорт та зв'язок

10. Аграрна політика

Висновки: проблеми та ризики модернізації.

Авторський колектив:

Ігор Бураковський, Олександра Бетлій, Сергій Кандул, Віталій Кравчук, Анна Кузнєцова, Оксана Кузяків, Катерина Куценко, Вероніка Мовчан, Дмитро Науменко, Катерина Пількевич, Наталя Сисенко, Ганна Чухай, Катерина Шинкарук (всі — Інститут економічних досліджень та політичних консультацій), Володимир Омельченко (Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова)

Вступ.

Україна пережила масштабну економічну кризу, наслідки якої будуть відчуватись протягом певного часу. Криза також висвітлила слабкі місця та фундаментальні проблеми української економіки, які зумовлені багато в чому її (економіки) нереформованістю.

Заради справедливості слід відзначити, що в експертних колах вже досить давно обговорювались «больові точки» української економіки та пропонувались як напрямки, так і конкретні шляхи вирішення наявних проблем. В цьому зв’язку слід згадати пропозицію незалежних аналітичних центрів щодо змісту та основних елементів стратегії модернізації країни як загального напрямку та ідеології перетворень.44

Сьогодні фактично визнано, що держава не може в повному обсязі виконувати свої соціально-економічні функції як внаслідок інституційної слабкості, так і дефіциту коштів. Очевидно, що масштаби проблем та нездатність країни адекватно реагувати на нові геоекономічні та геополітичні реалії ставить під загрозу історичні перспективи розвитку країни та загрожує її маргіналізацією у світі.

Україна вже традиційно відстає за ключовими економічними та соціальними показниками не тільки від лідерів, а й від колишніх комуністичних країн та країн-нових лідерів як в абсолютному, так і відносному вимірах за дуже незначними винятками.

Таке відставання фактично визначається чинною соціально-економічною системою України, яка може функціонувати протягом певного часу за рахунок часткових змін та сприятливої економічної кон’юнктури, але не в змозі забезпечити динамічний розвиток країни та адекватну реакцію на сучасні соціально-економічні виклики. Ось чому стабілізацію економічної ситуації та відновлення економічної активності при всьому їх позитивному значенні не слід переоцінювати.

За таких умов модернізація країни є єдиним способом та історичним шансом України змінити траєкторію соціально-економічного розвитку, оскільки чинна економічна модель вичерпала себе і не має історичної перспективи. Саме ідеологія модернізації повинна визначати зміст та масштаби відповідних змін, тоді як конкретні кроки повинні бути продуманими та швидкими. При цьому конче важливо не дискредитувати реформи та забезпечити суспільний консенсус щодо напрямків реформування та конкретних кроків.

Визнання необхідності змін на найвищому політичному рівні знайшло своє відображення в розробці Програми економічних реформ на період 2010-2014 рр. та створенні відповідних органів при Президентові України – Комітету з економічних реформ та Координаційного центру з упровадження економічних реформ.45 Важливим зовнішнім каталізатором реформ в України у посткризовий період були і залишаються відносини з МВФ, кредити якого відіграють істотну роль у забезпеченні макроекономічної стабільності в країні.

Зрозуміло, що протягом короткого часу неможливо вирішити всі проблеми, які нагромаджувались в економіці роками, але визнання цього факту не може виправдовувати зволікання зі змінами або помилки поточної економічної політики. Відсутність радикальних економічних перетворень означає не тільки гальмування соціально-економічного розвитку країни в історичній перспективі, але й зростання вразливості до різного роду внутрішніх та зовнішніх, локальних та глобальних економічних шоків з усіма відповідними наслідками.

Автори доповіді не ставили за мету перелічити та охарактеризувати всі декларації, рішення та кроки влади в галузі економіки протягом періоду 2010-2011 рр. – це неможливо зробити у відносно короткій доповіді. Натомість, в даному документі робиться спроба виокремити найбільш суттєві (на думку авторів) риси та особливості економічної політики влади в контексті модернізації країни.

1. Програма реформ та інфраструктура їх реалізації.

Проблеми. Економічні реформи неможливо провести, не маючи глибоко продуманої стратегії реформування та конкретного плану дій. Водночас, реалістичність здійснення задекларованих намірів залежить від чіткості визначення пріоритетів перетворень, відповідного ресурсного, кадрового та організаційного забезпечення процесу управління змінами, побудови системи ефективної комунікації між реформаторами та суспільством. Забезпечити ці передумови можна тоді, коли є політична воля до змін та глибоке розуміння природи та механізмів протікання соціально-економічних процесів.

Дії влади. Одним із перших кроків нової владної команди було створення Комітету з економічних реформ як консультативно-дорадчого органу при Президентові України з метою впровадження системних економічних реформ, спрямованих на вихід із фінансово-економічної кризи та забезпечення сталого економічного розвитку України46

Указом Президента України від 17 березня 2010 року було затверджено Положення про Комітет з економічних реформ, його персональний склад. Також цим Указом місцевим виконавчим органам доручалось утворити регіональні комітети з економічних реформ (на чолі з головами відповідних місцевих державних адміністрацій, а в АР Крим – на чолі з Головою Ради міністрів) як консультативно-дорадчі органи для здійснення моніторингу ходу економічних реформ у регіонах та підготовки за результатами такого моніторингу відповідних пропозицій.47

На виконання визначених Президентом України завдань Комітетом з економічних реформ була розроблена Програма економічних реформ на 2010 – 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава».48 До робочих груп Комітету, що працювали над Програмою, були залучені представники держапарату та регіональної влади, а також представники бізнесу й українського та міжнародного експертного співтовариства.

Програмою передбачається здійснити стратегічні перетворення за такими напрямами:

  1. Створення базових передумов економічного росту через утримання низького рівня інфляції, стабілізації державних фінансів і створення стійкої фінансової системи;

  2. Збереження й розвиток людського й соціального капіталу шляхом підвищення ефективності й стабільності соціального захисту, поліпшення якості й доступності освіти й медичного обслуговування;

  3. Формування умов максимального сприяння розвитку бізнесу шляхом зменшення втручання держави в економіку, зниження адміністративних бар'єрів для його розвитку, модернізації податкової системи й поглиблення міжнародної економічної інтеграції України;

  4. Модернізація інфраструктури й базових секторів шляхом усунення усталених структурних проблем в енергетичній, вугільній, нафтогазовій галузях і ЖКГ, а також розвитку транспортної інфраструктури й ринку землі, перехід від дотацій до самоокупності виробництва й соціальних послуг.

Забезпечення моніторингу і контролю реалізації реформ, передбачених Програмою, а також координацію кроків між державними органами та коригування Програми по мірі вирішення поставлених завдань покладено на Комітет з економічних реформ.

Крім того, у липні 2010 року створено Координаційний центр з упровадження економічних реформ як консультативно-дорадчий орган при Президентові України, основне завдання якого – сприяння впровадженню положень Програми економічних реформ, 49 а в грудні було призначено 14 керівників напрямів реформ (на рівні віце-прем'єр-міністрів, міністрів і голів центральних органів виконавчої влади)50, які організовують і несуть персональну відповідальність за стан реалізації Програми та Національного плану дій на 2011 рік щодо її упровадження.51

Вищим керівним органом Координаційного центру, який визначає основні напрями його діяльності та забезпечує його взаємодію з Комітетом з економічних реформ, є Колегія Координаційного центру.52

27 квітня 2011 року Президентом України був затверджений Національний план дій на 2011 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки53. План був розроблений головним чином Кабінетом Міністрів України та відповідає основним напрямам Програми економічних реформ, визначаючи перелік заходів з її реалізації (близько 800), серед яких розробка та ухвалення близько 30 нормативно-правових актів.

На жаль, сьогодні можна констатувати відставання від графіку реалізації Плану заходів. Зокрема, виконання чималої кількості заходів було заплановане на квітень 2011 року, тоді як сам План дій був затверджений лише 27 квітня (що можна пояснити тривалою процедурою внутрішніх погоджень щодо переліку заходів).

Висновки. Попри відсутність окремого нормативно-правового акту, який би затверджував Програму економічних реформ, правові засади її впровадження визначаються правовим статусом і повноваженнями Комітету з економічних реформ і Координаційного центру з упровадження економічних реформ, а також Планом дій щодо її впровадження у 2011 році.

У цілому Програма підготовлена на досить високому фаховому рівні, а визначені напрями стратегічних перетворень і переважна більшість заходів, указаних у Плані дій, відповідають основним викликам, з якими стикається економіка України. До позитивів Програми також слід віднести її структурованість, чітке визначення етапів реалізації реформ, а також визначення індикаторів результативності відповідних кроків.

Втім, на практиці реалізація Програми гальмується браком політичної волі щодо здійснення необхідних реформ з боку центральних і місцевих органів виконавчої влади, суттєвим відставанням від термінів, визначених у Програмі та планах-графіках реформ.

Реалізація великої кількості пріоритетів веде до розпорошення ресурсів. До того ж вирішення відповідних амбітних завдань у доволі стислі терміни значно ускладнюється нестачею професійних знань і достатнього попереднього досвіду проведення ефективних реформ, а також проблемами з кадровим забезпеченням перетворень.

Слід відзначити низьку ефективність публічної комунікації між органами державної влади, відповідальними за впровадження Програми реформ, із представниками бізнесу та населенням.

2. Соціальна політика.

Проблеми. Протягом минулих років дефіцит коштів на фінансування соціальної допомоги та пенсійної системи значно зріс. На фоні браку реформ невпинно зростала частка соціальних пільг, які не фінансуються державою, а проблему їх перехресного субсидування підприємствами, що надають послуги пільговикам, не було вирішено. Внаслідок стрімкого підвищення мінімальної пенсії зростали дефіцит Пенсійного фонду та трансферт Фонду з Державного бюджету. Видатки Фонду сягнули близько 18% від ВВП, що є одним із найвищих показників у світі. Разом з тим високий рівень нарахувань на заробітну плату призводить до тінізації виплат, що не дозволяє збільшити надходження до Фонду. Тому фінансові проблеми пенсійної системи є одним із найбільших чинників значного фіскального тиску та ризиків для майбутнього економічного розвитку.

Дії влади: соціальні стандарти. При ухваленні бюджету нова влада, представлена насамперед Партією регіонів, прийняла рішення про виконання амбіційного закону щодо підвищення соціальних стандартів у 2010 році.54 Мінімальну пенсію і мінімальну заробітну плату було підвищено заднім числом з 1 січня 2010 року.55 Загальний показник прожиткового мінімуму в 2010 році в середньому зріс на 32,1%.

Мінімальна місячна заробітна плата зросла на 38,1%, що стало головним чинником зростання середньої заробітної плати протягом року. Вперше було також визначено мінімальну погодинну заробітну плату, яка розраховується на базі місячної, що зменшує можливості зловживань з боку роботодавців, які іноді маніпулювали розміром зарплати та тривалістю робочого дня.

Стрімкіше зростання мінімальної пенсії – на 26,33%, – ніж фонду оплати праці, призвело до подальшого погіршення фінансового стану Пенсійного фонду. Зокрема трансферт з Державного бюджету Фонду на фінансування дефіциту зріс до 2,5% від ВВП. Фактично продовжилась практика надання кредитів Державним казначейством Фонду на покриття касових розривів, інформація про що найчастіше була відсутньою у звітах Казначейства. Тому фактичний сукупний дефіцит Фонду становив 34,6 млрд грн у 2010 році. Отже, новий уряд продовжив практику непрозорого фінансування Пенсійного фонду, за що критикував попередників.

На 2011 рік уряд запланував досить помірне зростання соціальних стандартів,56 які було скориговано на рівень офіційно прогнозованої інфляції. Цей відхід від популізму можна вітати, але уряду варто було б активно запроваджувати адресну соціальну допомогу, що сприяло б кращому захисту бідних верств населення.

Дії влади: заробітна плата в бюджетній сфері. Через фіскальний тиск уряд був змушений прийняти рішення про лише незначне збільшення посадового окладу працівника першого тарифного розряду в Єдиній тарифній сітці (ЄТС) для працівників бюджетної сфери у 2010 році. Так, в квітні 2010 року його було підвищено заднім числом до 555 грн з січня 2010 року (з 545 грн.), а в грудні він досяг 600 грн.57 В результаті диференціація заробітних плат в бюджетній сфері залишилась низькою. Посадовий оклад працівників перших 7 тарифних класів фактично був на рівні мінімальної зарплати.

На 2011 рік КМУ також вирішив збільшити посадовий оклад працівника першого розряду відповідно до підвищення мінімальної заробітної плати. Протягом року він мав становити 65,1% від мінімальної зарплати. Однак зважаючи на вищі, ніж очікувались, доходи бюджету і страйки викладачів, КМУ збільшив заплановані посадові оклади працівників бюджетної сфери з 1 липня 2011 року. Зокрема, було ухвалено рішення про підвищення посадових окладів для перших семи тарифних розрядів у ЄТС. Різниця між 1-м та 7-м тарифним розрядом становитиме 55 грн. станом на 1 липня 2011 року.

Базовий оклад для обчислення посадових окладів працівникам 8-25 розрядів буде дещо підвищено порівняно із попередніми планами. Таким чином диференціація заробітних плат в бюджетному секторі трохи зросте, але залишиться значно меншою, ніж передбачено у ЄТС.

Дії влади: запровадження єдиного соціального внеску. У липні 2010 року було ухвалено закон про запровадження єдиного соціального внеску (ЄСВ),58 що об’єднав внески на три види загальнообов’язкового державного соціального страхування та внесок на пенсійне страхування.

Закон визначає ставку та пропорції розщеплення сплаченого податку між різними видами соціального та пенсійного страхування. Ставка внеску, що сплачується роботодавцями, становить від 36,76% до 49,7% залежно від класу професійного ризику. Крім того, ЄСВ для працівників становить 3,6%. Приватні підприємці повинні сплачувати як мінімум 34,7% від мінімальної заробітної плати. Проблема високого сукупного рівня відрахувань та нарахувань на заробітну плату залишилась не вирішеною.

Очікувалось, що закон спростить адміністрування бізнесу, оскільки тепер треба здавати лише один звіт до Пенсійного фонду, який адмініструє ЄСВ. Однак одразу після впровадження ЄСВ виникли певні труднощі. У випадку нещасного випадку на виробництві звітність здається до Фонду страхування від нещасного випадку. Для виплати лікарняних компанії повинні відкрити окремий рахунок в банку, а звітність по лікарняним повинна здаватись до Фонду зі страхування на випадок тимчасової втрати працездатності. При цьому було змінено підхід до виплати лікарняних. Якщо раніше роботодавець міг сплатити лікарняні своїм працівникам і потім отримати компенсацію від Фонду страхування, за новою схемою роботодавець подає звітність Фонду щодо потреби нарахувати лікарняні і Фонд надсилає кошти на спеціальний рахунок. В результаті зміни процедури протягом перших двох місяців 2011 року з’явилась значна заборгованість за виплатами з Фондів соціального страхування, яка сьогодні станом на червень 2011 р. вже погашена.

Дії влади: зміна механізмів надання пільг. Протягом року радикального збільшення адресності соціальної допомоги не відбулось, але було задекларовано намір запровадити соціальні електронні картки для посилення контролю за такою допомогою та уникнення зловживань.

Підвищення тарифів на газ для населення змусило владу спростити отримання житлово-комунальних субсидій.59 Тепер субсидії можуть призначатись за письмовим запитом. Також було знижено максимальну частку сукупного доходу домогосподарств, що витрачається на житлово-комунальні послуги і дає право на отримання субсидії.60 В результаті значно зросла кількість звернень за субсидіями, хоча і кількість відмов також дещо збільшилась. Останнє можна пояснити ретельнішим підходом до перевірки домогосподарств щодо їх права на отримання субсидії. В цілому ретельніший контроль можна вітати, але його слід було б поєднати із іншими заходами, спрямованими на уникнення зловживань з боку населення. Зокрема йдеться про непряму оцінку доходів домогосподарств.

Дії влади: спроба запуску пенсійної реформи. У грудні 2010 року уряд подав до Верховної Ради законопроект щодо продовження Пенсійної реформи.61 Головні положення документу відповідали вимогам МВФ, спрямованим на відновлення стійкості солідарного рівня пенсійної системи. Вони також є необхідними з точки зору демографічного розвитку країни, який характеризується скороченням і старінням населення. Відповідно було передбачено такі головні заходи:

  • поступове підвищення віку виходу на пенсію для жінок з 55 до 60 років;

  • збільшення мінімального страхового стражу, що надає право на отримання пенсії, з 5 до 15 років;

  • збільшення мінімального страхового стажу, що надає право отримувати пенсію за віком принаймні у мінімальному розмірі, з 20 до 25 років для жінок та з 25 до 35 років для чоловіків;

  • перегляд спеціальних пенсій.

Ці кроки є дуже важливими з огляду на нестійкість пенсійної системи та старіння українського населення. Вони не ведуть до значних заощаджень в перший рік проведення реформи, але матимуть позитивний кумулятивний вплив для гальмування негативних тенденцій.

Оновлена версія законопроекту, що містила основні положення попередньої, була подана КМУ 1 червня 2010 року. Законопроект було ухвалено парламентом в першому читанні 16 червня 2011 року.

Відповідно до законопроекту вік виходу на пенсію для жінок планується підвищувати поступово, тоді як мінімальний страховий стаж зросте одномоментно. Тому окремі люди, які досягнуть пенсійного віку протягом наступних кількох років, можуть опинитись в ситуації, коли не матимуть достатнього стажу. Підвищення віку виходу на пенсію та тривалості необхідного трудового стажу означатимуть збільшення кількості робочої сили, що потребуватиме кроків щодо стимулювання створення робочих місць та ефективніших активних заходів політики зайнятості.

Перегляд спеціальних пенсій зводиться переважно до виплати вищих пенсій після досягнення загального віку виходу на пенсію або ж у випадку, коли відповідні категорії осіб припиняють працювати. Такий крок є правильним в короткостроковій перспективі. Водночас в довгостроковій перспективі варто переносити виплати таких пенсій до третього рівня пенсійної системи – недержавного пенсійного страхування -, що зменшить навантаження на Державний бюджет та дозволить уникнути непрямого субсидування окремих секторів економіки, зокрема, добувної галузі, працівники якої отримують спеціальні пенсії.

Законопроект також передбачає встановлення максимального розміру державних пенсій, що підвищує справедливість системи. Документ визначає максимальну пенсію на рівні 10 розмірів прожиткового мінімуму (7640 грн. на 1 червня 2011 року). Це матиме незначний вплив на трансферт Державного бюджету на виплату спеціальних пенсій: за даними Міністерства соціальної політики на сьогодні трохи більше 1% пенсіонерів отримують пенсії, вищі за 7500 грн, тоді як майже 60% пенсіонерів мають пенсії, нижчі за 1000 грн. Більш того, віце-прем’єр-міністр С.Тігіпко вже наголосив про можливість скасування цього положення законопроекту.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Основні напрями соціальної політики на період до 2015 року

    Документ
    Основні напрями соціальної політики на період до 2015 року (далі – Основні напрями соціальної політики) розроблено з метою створення умов для забезпечення реалізації визначених Конституцією України економічних, соціальних і трудових
  2. План заходів з реалізації „Програми соціально-економічного розвитку м. Києва на 2012 рік та забезпечення життєдіяльності Голосіївського району на 2012 рік

    Документ
    Розроблення Плану заходів з реалізації „Програми соціально-економічного розвитку м. Києва на 2012 рік” та забезпечення життєдіяльності Голосіївського району на 2012 рік (далі – План заходів) здійснюється відповідно до вимог Законів України „Про місцеві
  3. Програма економічного І соціального розвитку міста Чернівців на 2010 рік Вступ

    Документ
    Програма економічного і соціального розвитку міста Чернівців на 2010 рік розроблена відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального
  4. Затверджую міністр праці та соціальної політики України

    Документ
    Постійно діюча експозиція „Барвиста Україна” відбулась 18 серпня 2009 року, відповідні матеріали було підготовлено та надано для оновлення галузевих розділів (звіт від 15.
  5. В умовах значної регіональної диференціації соціально-економічного розвитку регіонів держава повинна виконувати функції вирівнювання бюджетної забезпеченості регіонів

    Документ
    Озвучені Президентом України 4 березня 2012 року на розширеному засіданні Уряду соціальні ініціативи є як вкрай нагальними, своєчасними, так і складними за своїм змістом, обсягами, термінами виконання.

Другие похожие документы..