Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Лекция'
Лекция на тему «Порядок исполнения ФСТ России функции по досудебному рассмотрению споров, связанных с установлением и применением цен (тарифов), регу...полностью>>
'Конкурс'
Организатор: Альманах “Путешествие по России” при поддержке Министерства спорта, туризма и молодежной политики Российской Федерации, Комиссии Совета ...полностью>>
'Методические указания'
Методические указания к практическим занятиям по дисциплине «Экология» [Текст] / Составитель В.Ф. Ковалёв; М-во образования и науки РФ, Шахтинский ин...полностью>>
'Лабораторная работа'
При запуске программа открывается в режиме Обычный. С помощью меню Вид может быть выбран один из режимов просмотра: Сортировщик слайдов, Показ слайдо...полностью>>

Стан І тенденції економічного розвитку та законодавчого регулювання господарської діяльності в суднобудівній галузі

Главная > Закон
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ЗМІСТ

ВСТУП..............................................................................................................2

РОЗДІЛ 1

Стан і тенденції економічного розвитку та законодавчого регулювання господарської діяльності в суднобудівній галузі.........................................15

1.1 Економічна характеристика і тенденції розвитку внутрішнього та світового ринку суднобудування та судноремонту......................................15

1.2.Стан і зміст законодавчого регулювання суднобудівної та судноремонтної діяльності в Україні..........................................................................................45

1.3. Напрями і зміст державної галузевої політики в сфері суднобудування та судноремонту та її правове забезпечення.........................................................67

Висновки до розділу 1.........................................................................................92

РОЗДІЛ 2

Господарсько-правове забезпечення окремих напрямів економічної політики держави у сфері суднобудування та судноремонту.......................................101

2.1. Господарсько-правові засоби забезпечення галузевої політики у сфері суднобудування та судноремонту...................................................................101

2.2. господарсько-правові засоби забезпечення грошово-кредитної політики держави в галузі суднобудівної промисловості..............................................126

2.3.господарсько-правові засоби забезпечення амортизаційної політики держави в галузі суднобудівної промисловості...........................................157

2.4. Господарсько-правові засоби забезпечення інвестиційно-інноваційної політики держави в галузі суднобудівної промисловості............................167

ВИСНОВКИ......................................................................................................178

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................194

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

Вступ

Актуальність теми дослідження. Як відомо, стабільний економічний розвиток країни головним чином залежить від успішного функціонування підприємств промислового комплексу. Грошові кошти, які заробляють такі підприємства у своїй господарській діяльності, є найбільш стабільним джерелом поповнення прибуткової частини Державного бюджету України.

Суднобудівна промисловість має всі необхідні передумови для того, або в майбутньому посісти провідне місце в подальшому економічного розвитку країни. По-перше, Україна як морська держава зберегла з радянських часів потужну суднобудівну базу. Це 44 суднобудівні та судноремонтні підприємства, 11 з яких є великими, науково-дослідні інститути та конструкторські бюро. Ці підприємства стабільно вносять значні грошові кошти до Державного бюджету країни, та є бюджетоутворюючими для місць розташування. По-друге, Україна знаходиться усередині переміщення центрів суднобудування на схід. Крім того, суднобудівна промисловість є комплексною і сприяє розвиткові багатьох суміжних галузей та видів виробництв, таких як чорна та кольорова металургія, енергопостачання, транспортна галузь та ін. До того ж суднобудівна промисловість унаслідок трудомісткості вимагає залучення значної кількості робітників, сприяючи тим самим зайнятості населення. Таким чином, суднобудівна промисловість виконує важливу економічну, політичну і соціальну функції та створює кумулятивний ефект не тільки в самих підприємствах галузі, але й в суміжних галузях та видах виробництв.

Однією з умов стабільної роботи суднобудівних підприємств є правовий механізм державної підтримки, який забезпечується за рахунок прямих дотацій з Державного бюджету та низьких відсоткових ставок за кредитами. Показовим є те, що уряд Євросоюзу на сьогодні не відмовився від підтримки суднобудівної галузі, що планувалося скасувати ще у 1994 р. Отже, важливим завданням господарсько-правової науки є конструювання ефективних засобів та механізмів державної підтримки з урахуванням особливостей і закономірностей розвитку економіки України в цілому та національної суднобудівної промисловості зокрема.

Проте, ціла низка проблем, які пов’язані з особливостями державного регулювання суднобудівної промисловості, ще потребують ретельного розв’язання. По-перше, з накладенням мораторію на дію Закону України „Про заходи державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні” суднобудування фактично залишилося без підтримки з боку держави, опинившись тим самим у більш невигідному становищі, ніж іноземні конкуренти. По-друге, правова позиція держави щодо судноремонту, який в умовах відсутності державного замовлення розвивається більш швидкими темпами, ніж суднобудування, містить значний виробничий та науковий потенціал та має всі передумови для визнання його приоритетною галуззю економіки, законодавчо не одержав такого статусу, у зв’язку з чим на судноремонтні підприємства не поширюється застосування механізмів стимулювання. По-третє, відсутня так звана морська політика України, яка б урахувала напрями морської діяльності держави та її потенціал, національні інтереси у Світовому Океані, морську політику, її принципи, напрями та суб’єктів, роль суднобудування у розвитку морської індустрії. По-четверте, відсутня програма розвитку суднобудівної промисловості, яка за допомогою впровадження системи господарсько-правових засобів дозволила б розв’язати низку проблем розвитку промисловості. По-п’яте, відсутня сформульована інноваційна політика держави, яка б сприяла розвиткові новітніх технологій в галузі суднобудування. По-шосте, надто високими є відсоткові ставки за кредитами українських банків та відсутні кредитні пільги для підприємств суднобудівної промисловості, що в кінцевому рахунку призводить до збільшення собівартості суден, які будуються, що є неприпустимим з погляду світової конкуренції. Тотальна приватизація підприємств промисловості та неврахування національних економічних інтересів у приватизаційних умовах значно ускладнюють контроль держави за збереженням основного профілю діяльності підприємств – суднобудування та судноремонту, а також за збереженням повного циклу виробництва саме в Україні, що є принциповим питанням з точки зору одержання прибутку у повному обсязі Державним бюджетом України та розвитку конкурентноздатності суб’єктів господарювання. По-сьоме, актуальним у зв’язку з кон’юнктурою внутрішнього та світового ринків є проблема оновлення та модернізації відповідно до сучасних досягнень науки та техніки як існуючого флоту, так і основних фондів суднобудівної промисловості: приладів, верстатів та докового обладнання.

Викладене дає змогу дійти висновку про те, що питання господарсько-правових засобів та механізмів стимулювання суднобудівної промисловості нині є актуальним для науки господарського права України. У зв’язку з цим названу проблему й було обрано темою дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дослідження є складовою частиною цільової комплексної програми „Удосконалення правового механізму державного впливу на ринкові відносини (публічно-правові та приватноправові аспекти)” № 0186.0.070869, над якою працює кафедра господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Мета і задачі дослідження. Метою даного дослідження є з’ясування особливостей господарсько-правового забезпечення стимулювання розвитку суднобудування та судноремонту, формулювання на підставі теоретично обґрунтованих висновків щодо удосконалення засобів і механізмів галузевої промислової політики держави що мають забезпечити економічне зростання суднобудівної промисловості. Метою роботи є також розроблення рекомендацій щодо вдосконалення господарсько-правових засобів галузевої, інвестиційної, інноваційної, амортизаційної державної політики в сфері суднобудівної промисловості.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі задачі:

1) довести, що державна підтримка є необхідною передумовою успішного розвитку суднобудівної промисловості у сучасних умовах міжнародної конкуренції, і відповідно обов’язково потребує адекватного господарсько-правового її забезпечення;

2) з’ясувати сукупність господарсько-правових засобів, що застосовує держава для стимулювання розвитку суднобудування в Україні згідно з чинним законодавством;

3) визначити коло відносин, що є об’єктами господарсько-правового стимулювання розвитку суднобудівної промисловості, суб’єкти господарювання якої розподілені, зокрема, між її галузей та підгалузей;

4) встановити найбільш ефективні господарсько-правові засоби державної підтримки та стимулювання розвитку суднобудівної промисловості України.

Об’єктом дослідження є організаційно-господарські правовідносини, що виникають у сфері державного впливу на діяльність суб’єктів господарювання у суднобудівної промисловості з метою стимулювання її інноваційного розвитку, а також правові аспекти галузевої промислової політики в цій сфері.

Предмет дослідження – господарсько-правові відносини, що складаються у зв’язку із забезпеченням стимулювання розвитку суднобудування та судноремонту.

Методи дослідження. Роботу виконано з використанням загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. При дослідженні питання економічної характеристики галузі, стану та тенденцій розвитку внутрішнього та світового ринків було використано методи аналізу, логічний, історичний, а також системно-структурний методи. Питання стану та змісту законодавчої бази суднобудування та судноремонту в Україні досліджувалося з застосуванням порівняльно-правового та формально-логічного методів. Напрями та зміст державної економічної політики в суднобудівній і судноремонтній галузі та їх правове забезпечення вивчалися з використанням методів аналізу і синтезу. Метод моделювання було застосовано при формуванні пропозицій щодо вдосконалення законодавства про стимулювання суднобудівної промисловості.

Теоретичну основу дослідження становлять праці вітчизняних та зарубіжних науковців. Зокрема, значний вплив на одержані авторкою роботи результати справили наукові розробки та дослідження Ю.Є. Атаманової, Р.П. Бойчука, О.М. Вінник, О.А. Беляневич, А.Г. Бобкової, І.Є. Замойського, Д.В. Задихайла, К.О. Кочергіної, В.К. Мамутова, О.П. Подцерковного, Л.В. Таран, В.С. Щербини та ін.

Нормативно-інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять міжнародні нормативно-правові акти, в тому числі міжнародні конвенції, ратифіковані Україною, Господарський та Цивільний кодекси України, інші нормативно-правові акти, що регулюють питання лізингу, факторингу, банківської діяльності, холдингових компаній, технологічних парків, законодавство інших держав тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає перш за все у тому, що ця робота є першим в Україні монографічним дослідженням теоретичних та практичних проблем господарсько-правового стимулювання суднобудівної промисловості в Україні. в ній вперше ставиться питання про необхідність застосування таких господарських засобів і механізмів, як лізинг, факторинг, ліцензування, технологічний парк, податкові та митні пільги, прискорена амортизація основних засобів як різновид податкових пільг. Отже, робота стала першою спробою системного аналізу економічного стану законодавчого регулювання суднобудівної промисловості з метою розроблення цілісного механізму господарсько-правового стимулювання. На думку автора, серед положень, що є новими для науки господарського права, слід назвати такі.

  1. Уперше зроблено висновок про те, що ефективна промислова політика держави у сфері суднобудування, а відтак, і її правова політика, мають ґрунтуватися на визнанні існування в Україні потужного суднобудівного кластеру. До його складу як комплексного об’єкта промислової політики, що передбачає застосування цілеспрямованої системи господарсько-правових засобів державного регулювання, входять, передусім, підприємства власне суднобудівної, судноремонтної, судно машинобудівної та морської приладобудівної галузей суднобудівної промисловості як такої.

  2. Ураховуючи особливості геополітичного статусу України як морської держави, аналізуючи позитивний досвід державного стимулювання суднобудівної промисловості іноземними країнами, вперше обґрунтовано необхідність прийняття Морської доктрини як основоположного у цій сфері нормативно-правового документа, в якому має бути визначено напрями правової політики у сфері регулювання господарської діяльності підприємств суднобудівної промисловості. Ця доктрина в цілому повинна розкривати сутність, зміст і шляхи реалізації національної морської політики, а саме: національні інтереси у Світовому Океані, види, напрями та механізми морської діяльності держави, зокрема, місце суднобудівної промисловості в реалізації морської політики держави.

  3. Уперше обґрунтовано необхідність внесення системних доповнень до Закону України „Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України”, якими мають бути впроваджені: по-перше, обов’язковість державних програм розвитку для стратегічних і пріоритетних галузей економіки; по-друге, обов’язковість комплексу таких програм за строком дії, а саме: довгострокових, середньострокових та короткострокових; по-третє, у разі необхідності розроблення залежних підгалузевих програм виробництва окремих видів продукції; по-четверте, впровадження підстав і механізмів юридичної відповідальності посадових осіб за низьку ефективність виконання таких програм.

  4. Визначено, що основними напрямами правової політики регулювання господарської діяльності у сфері суднобудування в умовах майже повної приватизації підприємств промисловості є забезпечення зростання обсягів виробництва конкурентноздатної інноваційної продукції, а також забезпечення повного циклу виробництва суден як кінцевої продукції національними виробниками. З огляду на світову практику державної підтримки суднобудування для підвищення конкурентноздатності національних суднобудівних підприємств та погіршення фінансового стану українських після введення мораторію на дію Закону України „Про заходи державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні”, вперше обґрунтовано необхідність збереження для суднобудівної діяльності спеціального режиму господарювання.

  5. Уперше обґрунтовано необхідність створення ієрархічної сукупності нормативно-правових актів, спрямованих на стимулювання господарської діяльності в суднобудівній промисловості. По-перше, це Морська доктрина як основоположний нормативно-правовий акт; по-друге – галузева програма розвитку суднобудівної промисловості та програми розвитку найбільш конкурентноздатних підгалузей суднобудування, будування певних типів суден, устаткування та приборів. Окреме місце в цьому має посісти Закон України „Про заходи державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні”, що повинен бути розроблений і прийнятий в новій редакції. Разом тим доведено необхідність включення до так званих джерел також таких, що комплексно регулюють лізингову та факторингову діяльність в галузі і потребують прийняття окремих законів України на відповідній господарсько-правовій основі.

  6. Враховуючи об’єктивну необхідність посилення державного регулювання господарських відносин у сфері суднобудівної промисловості, а відтак, необхідність запровадження цілісної системи програмування її розвитку та постійної модифікації засобів господарсько-правового регулювання в процесі виконання таких програм, вперше обґрунтовано завдання виведення організаційно-господарських відносин з підприємствами галузі на новий рівень. З огляду на те, що стратегічна галузь промисловості – суднобудування – належить до сфери Управління суднобудівної промисловості у складі Департаменту оборонно-промислового комплексу, що в свою чергу входить до складу Міністерства економіки України, запропоновано підвищити рівень реалізації галузевої політики держави через утворення відповідного галузевого Міністерства суднобудівної промисловості.

  7. На основі з’ясування господарської спорідненості суднобудівної та судноремонтної діяльності та враховуючи той факт, що більшість суднобудівних підприємств перекваліфіковано у судноремонтні, беручи до уваги економічну перспективність судноремонтного виробництва, зроблено висновок про доцільність визнання державою судноремонтної діяльності пріоритетною галуззю промисловості і поширення на неї спеціального режиму господарювання, що був передбачений Законом України „Про заходи державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні”, а також запропоновано терміново прийняти окрему Програму економічного розвитку цієї галузі.

  8. Уперше обґрунтовано доцільність введення ліцензування докового судноремонту як окремого виду господарської діяльності. Уведення ліцензування необхідно для забезпечення високої якості судноремонтних робіт, зокрема, для іноземних замовників, збереження високої ділової репутації українського судноремонту, особливо для найбільш складних з погляду технологічного забезпечення його видів, які пов’язані з присвоєнням суднам певного класу. З метою надання ліцензуванню як господарсько-правовому засобу стимулюючого інноваційного характеру вважаємо, що під час розроблення ліцензійних умов мають бути визначені такі технічні та технологічні вимоги, що спонукали б суб’єктів господарювання до інноваційного оновлення основних виробничих фондів.

  9. Ураховуючи досить складну за своїм механізмом та правовою природою міжнародну систему технічного нагляду за якістю суднобудівної та судноремонтної діяльності, що здійснюється так званими класифікаційними товариствами та пов’язана з присвоєнням суднам відповідного класу як важливої експлуатаційної характеристики, уперше запропоновано на рівні Постанови Кабінету Міністрів України запровадити низку заходів державної підтримки, що сприяли б одержанню українськими класифікаційними товариствами статусу повноправного членства у міжнародних структурах, поширенню сфери їх діяльності на судна усіх категорій, що будуються в Україні, адаптації їх технічних стандартів до стандартів світового рівня.

  10. Аналізуючи роль лізингових механізмів для забезпечення процесу будування та реалізації суден за досвідом розвинутих країн, уперше запропоновано заходи державної підтримки лізингової діяльності в Україні, зокрема, у сфері суднобудівної промисловості. Такі заходи мають, по-перше, включати прийняття Закону України „Про фінансовий лізинг” в новій редакції, в якій були б регламентовані види та організаційно-правові форми лізингових компаній як суб’єктів ринку фінансових послуг, зокрема державних лізингових компаній, система державного регулювання лізингової діяльності і господарсько-правових засобів державної підтримки лізингової діяльності у стратегічних галузях промисловості. по-друге, необхідним є розроблення і прийняття Державної програми розвитку лізингової діяльності в Україні. Основним напрямом правового забезпечення лізингової діяльності, зокрема її державного регулювання, має стати урахування специфіки лізингу, що спрямований на інноваційне оновлення основних виробничих фондів, та лізингу, що сприяє збуту товарів, особливо тих, що мають кваліфікацію інноваційної продукції.

  11. Ураховуючи позитивний досвід застосування державою для підтримки сільськогосподарських товаровиробників такого господарсько-правового засобу, як компенсація державою ставки по банківських кредитах у розмірах не менше як 50 % облікової ставки НБУ, передбаченого Законом України „Про стимулювання розвитку сільського господарства на період з 2001 – 2004 років”, вперше запропоновано використати цей господарсько-правовий засіб для формування спеціального режиму господарювання у сфері виробництва окремих типів суден або здійснення високотехнологічних видів судноремонту.

  12. Беручи до уваги законодавчу вимогу необхідності здійснення оплати в іноземній валюті на виконані судноремонтні роботи зарубіжним замовникам в строк 180 календарних днів, що є недостатнім для надання відстрочень постійним замовникам відповідно до практики, що склалася, уперше обґрунтовано можливість, по-перше, застосування механізмів факторингу та форфейтингу як альтернативних джерел комерційного фінансування, у зв’язку з чим вважаємо за необхідне розробити проект Закону України „Про факторингові операції” для стимулювання їх впровадження у практику банківської діяльності. По-друге, доцільно продовжити максимальний строк повернення виручки в іноземній валюті за здійснений ремонт судна до одного року, шляхом внесення відповідних змін до Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”

  13. Обґрунтовано необхідність застосування для підприємств суднобудівної промисловості прискореної амортизації основних засобів як господарсько-правовий засіб стимулювання підвищення конкурентноздатності цих підприємств. У зв’язку з цим додатково аргументовано необхідність прийняття Закону України „Про амортизацію”, метою якого є з’ясування на законодавчому рівні напрямів та правових засобів державної амортизаційної політики, а також встановлення переліку та класифікації основних засобів за такими ознаками, як вплив на підвищення конкурентноздатності галузі та ступінь їх зношеності. Враховуючи сукупність цих ознак, уперше запропоновано створити галузеву систему диференційованих строків амортизації різних категорій обладнання та устаткування.

  14. Уперше запропоновано для підвищення ефективності державної підтримки стратегічних галузей промисловості, зокрема, суднобудівної, та контролю за використанням коштів Державного бюджету в процесі фінансування державних замовлень, фінансування державних цільових програм, компенсації відсоткових ставок комерційного кредитування та здійснення пільгового кредитування з рахунок грошових коштів держави, створити спеціалізовані державні фінансово-кредитні установи як системного заходу державної підтримки стратегічних галузей промисловості. Це вимагає розроблення та прийняття Закону України „Про державні фінансово-кредитні установи” та ухвалення типового статуту державної фінансово-кредитної установи.

Практичне значення одержаних результатів. Висвітлення в дисертації низки питань було здійснено вперше, і одержані в результаті дослідження висновки становлять наукову новизну дисертації. Окремі положення та висновки мають дискусійний характер і можуть бути використані для подальших досліджень господарсько-правових аспектів стимулювання стратегічних галузей промисловості України.

Сформульовані у дослідженні теоретичні висновки та практичні рекомендації можуть бути використані: 1) з метою вдосконалення законодавства про стимулювання підприємств суднобудівної промисловості в Україні; 2) для стимулювання інших стратегічних галузей економіки України; 3) при викладанні навчальних дисциплін з курсу „Господарське право” та „Цивільне право”, підготуванні підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій, тощо.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки роботи були представлені та обговорені на всеукраїнській науково-практичної конференції молодих учених та здобувачів „Сучасні проблеми юридичної науки: стан і перспективи розвитку” (2005 р., м. Харків), всеукраїнській науково-практичної конференції „Інноваційний розвиток України: наукове, економічне та правове забезпечення” (27-28 жовтня 2006 р., м. Харків), всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених та здобувачів „Сучасні проблеми юридичної науки і практики” (2007 р., м. Харків)

Публікації. Ключові й окремі наукові положення та висновки дисертації знайшли своє відображення в 9 наукових публікаціях (6 статтях, опублікованих у фахових виданнях і тезах 3 доповідей на науково-практичних конференціях).

Структура та обсяг дисертації зумовлені предметом і метою дослідження та втілено у вступі, двох розділах, які містять шість підрозділів, висновках та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 210 сторінок, з яких основного тексту – 193 сторінок. Список використаних джерел - 163 найменування.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Програми соціально-економічного розвитку Миколаївської області на 2000-2010 роки «Миколаївщина 2010» на 2010 рік

    Документ
    На підставі пунктів 1,2,3 частини першої статті 44 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення обласної ради від 14 серпня 1997 року № 1 "Про делегування повноважень обласної ради обласній державній
  2. Виконання основних показників Програми соціально-економічного розвитку Миколаївської області на 2000-2010 роки „Миколаївщина 2010 у 2010 році наведено у таблиці. Найменування показників

    Документ
    З метою створення умов для стабільного економічного зростання, проведення активної інвестиційно-інноваційної політики в напрямі посилення структурних зрушень в економіці на користь високотехнологічних виробництв, енергоефективних технологій, підвищення
  3. О. Й. Пасхавер, Л. Т. Верховодова, К. М. Агеєва. Внадзаг.: Центр економічного розвитку. К.: "Міленіум", 2006. 00 с

    Документ
    Приватизація та реприватизація в Україні після "помаранчевої" революції / О.Й. Пасхавер, Л.Т. Верховодова, К.М. Агеєва. В надзаг.: Центр економічного розвитку.
  4. Державна програма економічного І соціального розвитку україни на 2012 рік (4)

    Документ
    Проект Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2012 рік та основних напрямів розвитку на 2013 і 2014 роки (далі – Державна програма) розроблено Міністерством економічного розвитку і торгівлі України разом з іншими центральними
  5. Економіка зарубіжних країн

    Документ
    Автори:A. С. Філіпенко (керівник), В. А. Вергун, І. В. Бураківський, B. Д. Сікора, О. І. Рогач, Р. Л. Балакін, М. А. Дудченко, О. К. Кузьмінська, О. І.

Другие похожие документы..