Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Заказчик ОАО «Магаданэнерго», в лице генерального директора Милотворского В.Э., являющийся Организатором запроса предложений, настоящим извещает о пр...полностью>>
'Документ'
ООН осуществляла комплексные операции, связанные с установлением и поддержанием мира и оказанием гуманитарной помощи. Ей также приходилось предотвращ...полностью>>
'Конкурс'
Председатель Оргкомитета: Татьяна Сергеевна Макаренко, председатель Секции РБА и главный редактор журнала «Молодые в библиотечном деле», ведущий спец...полностью>>
'Документ'
Актуальність теми. Зміни, що відбуваються останнім часом в економіці України, кардинально впливають на напрями і темпи розвитку банківської системи. ...полностью>>

Інститут економіки та промисловості нан м (3)

Главная > Диплом
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ВІДНОВЛЕННЯ ДОВКІЛЛЯ

ЯК ЗАПОРУКА СОЦІАЛЬНО-

ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

REGENERATION OF ENVIRONMENT LIKE

A CAUSE OF THE SOCIAL-ECONOMICS

DEVELOPMENT OF UKRAINE

Коротич Олена Борисівна,

к.е.н., доцент, доцент кафедри

державного управління та менеджменту

Харківського регіонального інституту

державного управління Національної

академії державного управління при

Президентові України (ХарРІ НАДУ)

Тривалий соціально-економічний розвиток України та її регіонів неможливий без збереження та відновлення навколишнього середовища.

A long term of Ukraine social-economics development and the development of its regions is impossible without keeping, caring and regeneration of its environment.

Стрімкий розвиток світової економіки за останні сто років спричинив різке посилення антропогенного тиску на довкілля, тому найбільшим викликом сьогодення постає необхідність обмеження функціонування технологічно застарілих виробництв та впровадження природозберігаючих інноваційних проектів, що дозволять раціонально використовувати наявні ресурси та створювати умови для їх збереження, відтворення та відновлення.

Питання збереження навколишнього середовища знайшли відображення у Програмі діяльності Кабінету Міністрів України “Український прорив: для людей, а не політиків”, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2008 р., під гаслом «Чисте та безпечне довкілля». Програмою проголошується курс на «забезпечення сталого розвитку, гармонізації економіки та довкілля, що дозволить ефективно реалізувати захист конституційного права громадян на безпечне навколишнє середовище» [1]. Для реалізації цієї мети, зокрема, передбачено:

  • захист природної спадщини та відновлення природних ландшафтів;

  • розроблення та впровадження новітніх ресурсо- та енергозберігаючих, мало- і безвідходних технологій виробництва;

  • урахування екоскладової у програмах розвитку різних секторів економіки;

  • державний нагляд та економічне стимулювання суб'єктів господарювання щодо стану промислової безпеки та охорони праці.

На жаль, при розробленні Програми лишилися поза увагою питання, пов’язані зі знешкодженням та утилізацією побутових та промислових відходів, нагромадження яких з часом стає все більшою проблемою та посилює негативний антропогенний вплив на довкілля. Зокрема, в Україні 776 санкціонованих сховищ твердих побутових відходів [2] та безліч спонтанних звалищ, які після випадкового виникнення лишаються назавжди.

Втім, для організації переробки відходів достатньо відповідної політичної волі, бо такий бізнес є досить прибутковим і за сприяння держави (видача різноманітних дозволів, виділення землі для побудови сміттєпереробних підприємств, придбання та поширення інноваційних технологій) до нього не важко буде залучити підприємців та інвесторів. Тим не менше, на сьогодні в Україні кількість відходів І-ІІІ класів небезпеки у спеціально відведених місцях, об’єктах та на території підприємств перевищує 20 млн. т. [3, с. 522], а загальна площа полігонів, звалищ, териконів в Україні сягає 165 тисяч гектарів [4, с. 9].

Політична воля потрібна також для організації територією країни роздільного збору сміття, від якого загалом можна отримати значний економічний ефект, бо 1 тонна полімерної тари заощаджує 16,3 тонни сирої нафти або 3,3 тони високооктанового бензину, одна тонна склобою – 1250 кг первинних матеріалів для шихти та ще 300 кг кальцинованої соди [2]. Експерименти щодо впровадження такого підходу для кращої утилізації відходів в Україні вже проводилися, але не набули достатнього поширення через відсутність економічного стимулювання промислових підприємств, працівників житлово-комунального господарства та звичайних споживачів їхніх послуг.

Крім того, слід розуміти, що необхідність враховувати вплив на довкілля наявних виробничих технологій та витрачати кошти на охорону й відновлення природного середовища не треба сприймати як перешкоди до соціально-економічного розвитку України або будь-якої іншої країни світу. До питань збереження та відновлення довкілля доцільно підходити, як до передумови суспільного розвитку, бо у майбутньому не буде ані виробництва, ані життєздатного людства, якщо не забезпечити збереження природних ресурсів і належні умови життя людини.

Література:

  1. Програма діяльності Кабінету Міністрів України “Український прорив: для людей, а не політиків”. Затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2008 р. № 14 // http:// .

  2. Бабенко В. Довкілля волає «SOS» // Уряд. кур’єр. – 2008. – № 8. – С. 13.

  3. Статистичний щорічник України за 2006 рік / За ред. О.Г.Осауленка; Відп. за випуск П.П.Забродський. – К.: Консультант, 2007. – 552 с.

  4. Туфи проти … сміттєзвалищ // Уряд. кур’єр. – 2008. – № 12. – С. 8-9.

УДК 659.1

Дослідження рекламної індустрії

України на основі даних

експорту-імпорту послуг реклами

за період січень-лютий 2005-2007 років

The research of the advertising industry

of Ukraine on the basis of statistical

data of export and import of

services of advertising

during the period from 2005 to 2007

Мамонтова Ольга Костянтинівна,

Лупік Марина Іванівна

студентки групи Е-51Ш

Шосткинського інституту

Сумського Державного університету

Керівник: Пригара Ірина Олександрівна, викладач

Дана робота була виконана з метою дослідження стану ринку реклами та рекламної індустрії України. При виконанні даної роботи аналіз був здійснений на основі глибинного дослідження поняття реклами, історії та розвитку реклами в світі та в Україні зокрема. Сам аналіз та висновки за ним здійснювались на основі статистичних даних що до експорту та імпорту послуг реклами за термін січень-лютий 2005-2007 років і законодавства України в галузі реклами. Актуальність даного дослідження є незаперечною, оскільки результати отримані під час його проведення визначають ряд основних проблем рекламної індустрії України та вказують на можливі шляхи щодо їх оптимізації.

Given work has been executed with the purpose of research of the state on the market of advertising and the advertising industry of Ukraine. Performing the given work the analysis has been made on the basis of in-depth study of the concept of advertising, history and developments of advertising in the world and in particular in Ukraine. The analysis and conclusions are made on the basis of statistical data of export and import of services of advertising during the period from January-February 2005 to 2007 and the legislations of Ukraine in the field of advertising. The urgency of the given research is conclusive as the results received during its carrying out, outline a number of the basic problems of the advertising industry of Ukraine and specify possible ways of their optimization.

Показники обсягу експорту-імпорту реклами першочергово визначають розвиток рекламного бізнесу в України. Експорт вказує на наявність в Україні компаній, що здатні не лише виробляти якісну, конкурентоспроможну рекламу та й експортувати її за кордон. Імпорт послуг реклами свідчить, що таких компаній в Україні ще недостатньо, або їх послуги є досить дорогими.

Аналіз показників експорту та імпорту послуг реклами, вивчення ринку, опитування громадської думки та обсягу експорту послуг загалом свідчить про збільшення експорту та зменшення імпорту послуг реклами.

Так, протягом 2005 -2007 рів показник експорту послуг реклами зріс загалом на 2012,2 мільйони доларів США. Показник імпорту збільшився на 1406,2 мільйони доларів США, тобто загалом збільшення відбулось за обома показниками, але збільшення експорту було більшим, що є загалом явищем позитивним, оскільки свідчить про приплив коштів в Україну/

Показники експорту реклами, вивчення ринку, опитування громадської думки збільшились протягом 2005-2007 років на 121,6 мільйони доларів США. Показник імпорту реклами в період з 2005 по 2007 роки зменшився на 2,9 мільйони, але слід відмітити що в 2006 році відбувся стрибок даного показника до позначки 143,3 мільйони доларів США. Загальні зміни цих показників свідчать не тільки про розвиток українського ринку реклами, але і про певні негаразди у цій галузі в 2006 році, які вдалось подолати вже в 2007 році.

Щодо причин різкого зростання обсягу імпортованої реклами в 2006 році то головною причиною цього, на мою думку, є вибори, що потребували великого обсягу якісної реклами, недостатність інститутів для виробництва якої в Україні, було компенсовано саме імпортованим рекламним продуктом.

Структура імпортованих послуг реклами в загальному обсязі послуг імпорту змінились протягом 2005-2007 років на 2,67%. Це свідчить про зменшення обсягів імпортованої реклами в Україну.

Загалом, основні тенденції 2005-2007 років – це збільшення прибутків держави(за рахунок збільшення обсягів експорту реклами) та зменшення видатків держави на закупівлю іноземної реклами. [2-4]

Рекламна індустрія та рекламний ринок України є досить молодими і саме цим визначається ряд особливостей притаманних цій індустрії в Україні.

Український ринок реклами має ряд проблем та недоліків. Серед основних проблем рекламної індустрії нашої держави можна виділити недоліки законодавчої бази, щодо реклами, часті зміни законодавства, незрозумілість певних статей, тощо. [1]

Всі ці проблеми головним чином слід оптимізувати, реформуючи відповідним чином рекламне законодавство держави.

Практичне дослідження, що було проведено мною, довело що рекламний ринок України хоча і не досить швидко, але все ж розвивається про що свідчать збільшення обсягів експорту послуг реклами. Але в практичному дослідженні мною також було виявлено, що в Україні не вистачає професійних спеціалістів, які могли б виготовляти якісну рекламу. Показником цього є підвищення обсягів імпорту реклами в Україну.

Перелік використаної літератури

  1. Закон України “Про рекламу” від 11.07.2003 р. № 1121-IV// Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 8, ст.62

  2. Статистичний щорічник України за 2005 рік/ За ред. Осауленка О.Г. –К.: ТОВ «Видавництво «Консультант», 2006.

  3. Статистичний щорічник України за 2006 рік/ За ред. Осауленка О.Г. –К.: ТОВ «Видавництво «Консультант», 2007.

  4. ukrstat.gov.ua

УДК 338.2:323

Пріоритети продовольчої

безпеки України в умовах глобалізації

Priorities of food security of Ukraine

in terms of globalization

Мілєва Тамара Семенівна

ХарРІ НАДУ, ст. викладач

кафедри економічної теорії та фінансів

Розглянуто вплив глобалізаційних процесів на формування продовольчої безпеки. Проаналізовано стан продовольчої безпеки. Визначено пріоритетні завдання щодо забезпечення продовольчої безпеки в Україні.

The influence of globalization upon food security formation is investigated. The state the food security is analyzed. The priority tasks to ensure the food security of Ukraine are determined.

Сучасна світова економічна система знаходиться на якісно новому рівні розвитку, основною ознакою якого є глобалізація. Як зазначає в своїй роботі „Мистецтво управління державою” М.Тетчер, „початок ХХІ століття має свої особливості, що визначають зміст мистецтва управління державою в наші дні, які можна передати одним словом – „глобалізація” [6]. Тобто ніякі специфічні умови, особливості національного розвитку, кризові стани і внутрішні трансформації не можуть відмінити невмолиму дію об’єктивних законів глобалізації розвитку [ 3].

Попри ті відмінності, які характерні для визначення сутності глобалізації, всі автори відзначають її суперечливий характер. З одного боку, глобалізація дозволяє підвищити ефективність розподілу і використання наявних ресурсів, а з іншого – підвищує ймовірність втрати державними органами влади контролю над економічними та соціальними процесами всередині країни та за її межами і можливості впливати на ситуацію [5 ].

Суперечливий характер глобалізації визначає необхідність дослідження впливу цих процесів на всі сфери життя і, насамперед, на одну із найважливіших складових економічної безпеки держави – продовольчу.

Під впливом глобалізаційних процесів продовольча безпека набула глобального характеру. Якщо в 60-і роки ХХ ст. продовольча безпека розглядалася як безпосередньо національна проблема, то в 90-і роки – як глобальна продовольча проблема. Нові підходи було визначено на спеціальній міжнародній конференції „Food Summit” в Римі в 1996 р., яка прийняла Римську Декларацію Продовольчої Безпеки Світу. Прийнятий на конференції план дій охоплює такі сфери: генеральні умови для економічного і соціального прогресу, що сприяють продовольчій безпеці; подолання бідності і доступ до адекватних продовольчих продуктів; стабільне підвищення виробництва продовольства; внесок торгівлі у продовольчу безпеку; задоволення потреб у продовольстві, що виникають; оптимальні інвестиції в людські ресурси і розвиток сільських територій; кооперація при впровадженні і моніторингу реалізації плану дій [4 ].

Продовольча безпека в українському законодавстві визначається як захищеність життєвих інтересів людини, яка виражається у гарантуванні державою безперешкодного доступу людини до продуктів харчування з метою підтримання її звичайної життєдіяльності [1,2].

Формування продовольчої безпеки потребує розробки моделі продовольчої безпеки, яка має включати такі етапи:

  • розробка індикаторів стану продовольчої безпеки;

  • аналіз рівня продовольчої безпеки на основі розроблених індикаторів;

  • визначення існуючих проблем і потенційних загроз продовольчій безпеці;

  • розробка заходів з вирішення існуючих проблем і усунення потенційних загроз продовольчій безпеці;

  • організація моніторингу стану продовольчої безпеки на основі індикаторів.

Така модель дасть можливість оцінити стан продовольчої безпеки, визначити нові проблеми і загрози продовольчій безпеці, а також наслідки впливу державної політики на продовольчу безпеку. Дана модель може застосовуватися і на рівні регіонів. При цьому вона повинна враховувати специфічні територіальні особливості розвитку економіки даної території [ 7].

Необхідною передумовою ефективної державної політики щодо забезпечення продовольчої безпеки є розробка системи показників стану продовольчої безпеки.

Суттєвим кроком на цьому шляху є прийняття у вересні 2007 р. Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року, в якій вперше законодавчо визначено критерії продовольчої безпеки держави, а саме: 1) достатність продовольчого споживання – відношення фактичного рівня споживання основних харчових продуктів на одну особу до науково обгрунтованих норм здорового харчування; 2) доступність продовольчого споживання – відношення вартості річного набору харчових продуктів на одну особу, що відповідає науково обґрунтованим нормам здорового харчування, до річного розміру доходу на одну особу; 3) продовольча незалежність – частка продовольчого імпорту в загальному обсязі продовольчого споживання [2 ].

Така система показників дасть змогу органам державної влади отримувати більш повну інформацію про стан продовольчої безпеки, ефективність заходів державного регулювання продовольчого ринку та покращить якість оцінки державної політики в цій сфері.

Пріоритетними завданнями щодо забезпечення продовольчої безпеки в Україні є запровадження ефективних соціально-економічних механізмів збільшення місткості внутрішнього продовольчого ринку і підвищення конкурентоспроможності аграрного сектора.

Література:

1. Закон України „Про державну підтримку сільського господарства України” від 24 червня 2004 року №1877-ІУ // Урядовий кур’єр. – 2004. -№184.

2. Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року . Затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р.№1158// www.kmu.gov.ua

3. Білорус О. Г., Лук’яненко Д.Г., Гончаренко М.О.,Зленко В.А. та ін. Глобалізація і безпека розвитку . – К.: ІСЕМВ НАНУ,2001. – 733 с.

4. Власов В.І. Глобальна продовольча проблема. – К.: ІСЕМВ НАНУ,2001. – 506 с.

5. Мудрак Р. Споживчий аспект продовольчої безпеки //Економіка України. – 2007. - №9. – С.82-89.

6. Тэтчер М. Искусство управления государством. Стратегии для меняющегося мира: Пер. с англ. – М.: Альпина Букс, 2007. – 504 с.

7. Ткаченко В.Г., Шпичка В.П. Комплексное развитие АПК регионов и обеспечение продовольственной безопасности //Економіка АПК.- 2006.- №5.- С.16-24.

УДК: 351: 332.146

Внутрішні інвестиції – основа

економічного розвитку держави

в умовах глобалізації

Internal investments is basis of

economic development of the

state in the conditions of globalization

Покотило Тетяна Василівна,

аспірантка ІІ-го року навчання

кафедри управління персоналом та економіки праці

ХарРІ НАДУ при Президенті України

тел. 8-050-197-13-01,

вул. Клапцова, 2, м. Харків

Охарактеризовано вплив глобалізації на забезпечення соціально-економічного розвитку України. Акцентовано увагу на важливості державного фінансування інноваційних проектів за пріоритетними напрямками науково-технічного прогресу.

Influence of globalization is described on providing of socio-economic development of Ukraine. Attention is accented on importance of the state financing of innovative projects after priorities directions of scientific and technical progress.

Глобалізаційні процеси, з одного боку, створюють об’єктивно передумови для прискореного розвитку технологічних новацій, гарантування ступеня індивідуальної свободи, з другого - сучасний етап науково-технічного розвитку людства свідчить про те що людина, володіючи новітніми технологіями, перетворилась на глобальну геологічну силу, здатну чинити кардинальний вплив на зміну довкілля, причому, як правило негативний.

Домогтися оптимального співвідношення взаємодії людини з природою, не допустити екологічної кризи, створити таку еколого-економічну систему, в якій органічно поєднувалися б економічні умови життєдіяльності людини зі збереженням довкілля, нормальним розширенням відтворення населення в Україні та інших країнах, де ця потреба диктується особливостями національного розвитку, гармонійною взаємодією цивілізації та природи [, с. 380].

В «Економічній енциклопедії» за редакцією Л.І. Абалкіна стверджується, що «об’єктивна необхідність соціалізації буржуазного суспільства у ХХ ст. стала загальносвітовою тенденцією», що «до загальних стратегічних тенденцій світової соціально-економічної трансформації належать процеси гуманізації і соціалізації економіки [с. 393, 830]. Мова йде, перш за все, про тенденції гуманізації, інтелектуалізації, інформатизації та екологізації, а також про відповідний перехід від економіко-екстенсивного до соціально-інтенсивного та інноваційного типу суспільного відтворення з пріоритетним розвитком п’ятого та шостого технологічних укладів і механізмами простого і розширеного відтворення [, с. 77].

Вирішення даного питання потребує активної, обґрунтованої державної структурної політики, оскільки новостворені ринкові форми в умовах НТП самотужки неспроможні адекватно реагувати на стратегічні суспільні потреби. «Щодо України, то її загальний стратегічний вектор розвитку – розбудова змішаної соціально орієнтованої економіки постіндустріального типу. Трансформація індустріальної економіки в постіндустріальну передбачає орієнтацію на розвиток науковомістких високотехнологічних виробництв, споживчий сектор та сферу послуг і, як наслідок, на формування «зон зростання» на цих напрямках» [, с.40].

Реформування економіки України та проблема залучення інвестицій і підйому на цій основі вітчизняного виробничого сектора є центральною. При цьому важливим є оптимальне поєднання як внутрішніх так і зовнішніх джерел інвестування.

На сьогодні актуальним лишається проблема пошуку внутрішніх джерел інвестування.

Фінансування інвестицій за рахунок коштів державного бюджету активно розглядаються у наукових колах упродовж останніх років. Як зазначає Лемішко О.О., «що за рахунок централізованих фінансових ресурсів доцільно фінансувати життєво важливі для країни інноваційні проекти. …потрібно брати до уваги такі принципи: швидка результативність, коли кошти в уже наявні інноваційні проекти, які перебувають на стадії реалізації. При цьому результативність виявляється не лише у відшкодуванні витрачених коштів, а в поверненні інвестованих ресурсів із приростом доданої вартості та прибутку; розподілу за часовим лагом – коли йдеться про інвестування проектів, які охоплюють усі галузі економіки країни. Для деяких науково-технічних та інноваційних проектів треба використовувати схеми змішаного фінансування. У такому разі фінансування проектів доцільно здійснювати на конкурсних засадах за умови, що не менше як 70% має покриватися власними коштами підприємства, а 30% - за рахунок щорічних видатків з державного та місцевого бюджетів [, с. 52]».

Інші дослідники визначають, що існує потреба у посиленні державного впливу на інвестиційну сферу, формуванні бюджету розвитку, щорічному виділенні централізованих капіталовкладень у розмірі не менше як 3% від ВВП, спрямуванні бюджетних коштів на фінансування державних програм на конкурсних засадах із використанням інструментарію державних асигнувань. Такі заходи були б ефективними за умови створення Українського банку реконструкції та розвитку [].

На важливість залучення та використання внутрішніх інвестицій на рівні регіонів та окремих територій, акцентує увагу Кифяк В.Ф. Він наголошує на доцільності використання місцевих фінансових ресурсів через здійснення муніципальної позики шляхом випуску муніципальних облігацій. Остання є одним із найефективніших інструментів залучення капіталу. Порівняно з іншими фінансовими інструментами емісія муніципальних облігацій має очевидні переваги: меншу вартість обслуговування боргу; позитивний вплив на кредитний рейтинг; продовження терміну запозичення; широке коло потенційних кредиторів. Погашаються облігації за рахунок грошового потоку від реалізованого інвестиційного проекту. Важливе значення під час організації муніципальної позики має процес розміщення облігацій на фондовому ринку. Тільки за повного розміщення позики втілюється проект і надходять заплановані доходи [, с.35].

На нашу думку, у процесі розробленні регіональної інноваційно-інвестиційної стратегії, органи державної влади повинні визначити пріоритетність використання потенційно інвестиційних ресурсів та здійснити їх кількісну оцінку. Коли система має надлишок у фінансових ресурсах, то держава може вдаватися до фінансування проектів з не найвищими показниками ефективності. Коли ж фінансів бракує, то питанню відбору об’єктів інвестування слід приділити особливу увагу, а також залучати інші джерела інвестування. Оцінку фінансового забезпечення інноваційної діяльності в країні проводити з урахуванням технічного рівня основних засобів, які використовуються, рівень їх зношування, а також те, що економіка держави потребує інвестицій взагалі та інвестицій в інновації. Треба забезпечити інвестиції в поточний розвиток і, крім того, сформувати інвестиції для майбутнього розвитку. Саме ці завдання на часі… Пропонуємо «уряду щорічно визначати інвестиційну привабливість окремих галузей української економіки, щоб після реконструкції і модернізації ці галузі відповідали європейським стандартам і виробляли конкурентоспроможну продукцію [, с. 60]».

Отже, головне завдання для інвестиційної політики України та її регіонів – не наздоганяти світове співробітництво, а виробити на основі аналізу такі рішення, які б дали можливість зайняти чільне місце у світових інвестиційних процесах та в глобальному інвестиційному ринку.

Список використаних джерел

  1. Мочерний С.В. Методологія економічних досліджень. – Львів: Світ, 2001. – 416 с.

  2. Экономическая энциклопедия // Под ред. Л.И. Абалкина. 3-е изд. М.: Институт новой экономики, 1998.

  3. Тарасевич В.Н. Очерки теории переходной экономики. К., «Наукова думка», 2001.

  4. Завгородня О. Структурна динаміка як фактор інноваційного розвитку національної економіки // Економіка України. – 2004. - №4. – С. 34-42.

  5. Лемішко О.О. Інвестиції в основний капітал та їх вплив на економіку України // Фінанси України. – 2007. - №7. – С. 46-61.

  6. Затонацька Т.Г., Отецький В.Л. Стратегія нарощування інвестиційного потенціалу національної економіки // Фінанси України. – 2006. - № 7. – С. 38-49.

  7. Кифяк В.Ф. Внутрішні інвестиції – основа економічного розвитку регіону // Фінанси України. – 2005. - №8. – С.32-36.

УДК 338.3(477)



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Інститут економіки та промисловості нан м (1)

    Диплом
    Н.В.Наливайко, д.филос.н, проф., Ведущий научный сотрудник Института философии и права СО РАН, директор УМЦ философии образования НГПУ, главный редактор журнала «Философии образования» (РФ)
  2. Інститут економіки та промисловості нан м (2)

    Диплом
    Н.В.Наливайко, д.филос.н, проф., вед. н. сотр. Института философии и права СО РАН, директор УМЦ философии образования НГПУ, главный редактор журнала «Философии образования» (РФ);
  3. Державна установа«інститут економіки та прогнозування нан україни»

    Документ
    Історія економічної науки тісно пов’язана з пошуком шляхів оптимального розвитку економічних систем. При цьому в числі визначальних факторів економічного розвитку, до яких найбільше прикута увага представників наукових економічних
  4. Державна Установа «Інститут економіки та прогнозування нан україни»

    Документ
    Доповідь присвячена дослідженню проблеми впливу інформаційних технологій на трансформацію зайнятості. Розглянуто розвиток нових моделей підприємств, створення нових робочих місць.
  5. Антимонопольний комітет України Центр комплексних досліджень з питань антимонопольної політики Державна установа «Інститут економіки та прогнозування Національної академії наук України» Аналітичні матеріали щодо стану економічної конкуренції в Україні в 2007 році

    Документ
    Витяг з наукового звіту за темою: «Вдосконалення Методичних рекомендацій за критеріями, які характеризують стан конкуренції на окремих ринках для галузі,

Другие похожие документы..