Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Постановка проблеми. Здатність людини до переробки графічної інформації є одним із показників її розумового розвитку. Тому, наскільки готова людина д...полностью>>
'Доклад'
Обсудив доклад Председателя ЦИК МССО генерал-лейтенанта Фомина А.Г., Пленум ЦИК МССО констатирует, что антиконституционная практика безотчетности през...полностью>>
'Автореферат диссертации'
Работа выполнена в отделе пчеловодства Всероссийского научно-исследовательского института ветеринарной энтомологии и арахнологии, лаборатории пчелово...полностью>>
'Документ'
Современной России и Костромскому региону нужен образованный, нравственный, ответственный за судьбу своей страны и малой родины, гражданин. Костромск...полностью>>

Третя сесія школи професійної журналістики

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ТРЕТЯ СЕСІЯ

ШКОЛИ ПРОФЕСІЙНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ

"НОВА УКРАЇНА"

16-19 вересня 2010 року, м. Одеса

Ігор Коліушко

Голова Центру політико-правових реформ

Схвалено

Розпорядженням КМУ від 29.07.09 №900

Концепція реформи місцевого самоврядування

Концепція реформи місцевого самоврядування (далі Концепція) розроблена з урахуванням положень Державної
стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року, національного і міжнародного досвіду становлення та організації (функціонування) місцевого самоврядування, документів Ради Європи, зокрема Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи щодо розвитку місцевої демократії з метою визначення засад розбудови ефективної системи дієздатного, доброчесного місцевого самоврядування в Україні.

  1. Проблеми, на розв'язання яких спрямована Концепція:

В Україні закладено конституційні засади місцевого самоврядування, ратифіковано Європейську хартію місцевого самоврядування, прийнято низку базових нормативно-правових актів, які створюють правові та фінансові основи його діяльності.

Проте від часу ухвалення Конституції України та базових для місцевого самоврядування нормативно-правових актів розвиток місцевого самоврядування фактично зупинився на рівні територіальних громад – міст обласного значення, оскільки переважна більшість територіальних громад через їх надмірну подрібненість та надзвичайно слабку матеріально-фінансову базу виявилась не спроможною до виконання усіх повноважень місцевого самоврядування.

Існуюча в Україні система місцевого самоврядування сьогодні не відповідає потребам суспільства. Функціонування місцевого самоврядування не спрямовано на реалізацію його головного призначення – створення та підтримку сприятливого життєвого середовища, необхідного для всебічного розвитку людини, її самореалізації, захисту її прав, надання мешканцям територіальних громад якісних та доступних публічних послуг на основі сталого розвитку дієздатної громади.

Перед місцевим самоврядуванням постали виклики, які потребують ефективного та швидкого реагування:

- економічна неспроможність переважної більшості територіальних громад, органів місцевого самоврядування щодо здійснення власних і делегованих повноважень;

- недостатність ресурсів у бюджетах розвитку територіальних громад для інвестицій в інфраструктуру;

- криза комунальної інфраструктури, загрозлива зношеність теплових, водно-каналізаційних, водопостачальних мереж та житлового фонду;

- відсутність чіткого розподілу повноважень між рівнями, органами та посадовими особами системи місцевого самоврядування;

- погіршення якості складу місцевих рад внаслідок запровадження пропорційної системи виборів за закритими партійними списками, слабке представництво територіальних громад, особливо, сільських, в обласних та районних радах;

- відчуженість органів місцевого самоврядування від населення та їх корпоратизація, закритість і непрозорість діяльності, неефективне використання комунальної власності, земельних ресурсів, корупція, патерналізм у відносинах із населенням;

- криза кадрової політики, системи підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації посадових осіб, службовців органів місцевого самоврядування, депутатів місцевих рад;

- нерозвиненість незалежного суспільного сектору соціальних ініціатив і соціальної економіки з виробництва соціальних, культурних, побутових, інформаційних та інших послуг для населення; невикористання ресурсного потенціалу цього сектору у місцевому розвиткові;

- нерозвиненість форм прямої демократії, відсутність у жителів навичок безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення;

- соціальна дезінтегрованість територіальних громад та неспроможність жителів до солідарних дій, спрямованих на захист своїх прав і відстоювання інтересів у співпраці з органами місцевої влади та досягнення спільних цілей розвитку спільнот;

- складна демографічна ситуація у більшості територіальних громад і погіршення кількісних та якісних параметрів людських ресурсів.

Ці виклики посилюються проблемами правового та інституційного характеру, які так і не були вирішені у попередні роки:

- конституційно-правовою невизначеністю територіальної основи місцевого самоврядування, диспропорціями системи адміністративно-територіального устрою;

- надмірною централізацією повноважень, фінансово-матеріальних та інших ресурсів;

- неефективною державною регіональною політикою, яка не стимулює громади до саморозвитку та прояву місцевої ініціативи;

- дублюванням повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

- недосконалою системою контролю з боку держави за законністю діяльності органів місцевого самоврядування.

  1. Мета реформи та строки її виконання

2.1. Мета та завдання реформи

Метою реформування місцевого самоврядування в Україні є підвищення якості життя людини за рахунок створення умов для сталого розвитку територіальних громад як самостійних та дієздатних соціальних спільнот, члени яких матимуть можливість ефективно захищати власні права та інтереси шляхом участі у вирішенні питань місцевого значення.

Досягнення мети реформування місцевого самоврядування, створення реальної організаційної та фінансової автономності територіальних громад, наближення можливостей та якості їх діяльності до європейських стандартів вимагає:

  • розроблення та реалізації системи заходів політичного, правового, інституційного та організаційного характеру, спрямованих на створення умов, сприятливих для сталого розвитку територіальних громад;

  • трансформації базового рівня системи адміністративно-територіального устрою з метою формування суб'єкта місцевого самоврядування –територіальної громади, яка мала б необхідні правові, фінансові та інші ресурсні можливості для надання населенню повноцінних публічних послуг та забезпечення комфортних і безпечних умов проживання людини в селі, селищі, місті;

  • стимулювання процесу становлення територіальної громади як цілісної (інтегрованої) солідарної соціальної спільноти, члени якої усвідомлюють свої інтереси та спроможні їх відстоювати у співпраці з органами місцевого самоврядування;

  • стимулювання розвитку форм прямої демократії та створення умов для безпосередньої участі жителів у вирішенні питань місцевого значення, в тому числі через органи самоорганізації населення, громадські організації та інші об'єднання громадян;

  • стимулювання розвитку незалежного суспільного сектору соціальних ініціатив і соціальної економіки із виробництва соціальних, культурних, побутових та інших послуг для населення;

  • забезпечення прозорості діяльності органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб;

  • розроблення дієвих механізмів громадського контролю за діяльністю органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

  • перерозподіл повноважень між органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади, а також органами місцевого самоврядування різного територіального рівня на засадах децентралізації публічного управління та субсидіарності з метою недопущення подвійного підпорядкування та дублювання функцій і завдань;

  • удосконалення процедур формування органів місцевого самоврядування та обрання сільських, селищних, міських голів;

  • створення умов для належного матеріального, фінансового та іншого ресурсного забезпечення виконання завдань та функцій місцевого самоврядування;

  • встановлення прозорих правил контролю за дотриманням конституційності та законності правових актів місцевого самоврядування та визначення порядку судового захисту прав та законних інтересів місцевого самоврядування;

  • удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації посадових осіб органів місцевого самоврядування, депутатів місцевих рад, працівників комунальних установ та підприємств;

  • підвищення ролі представників органів місцевого самоврядування у їх взаємовідносинах з органами державної влади;

  • сприяння розвитку інвестиційного клімату та привабливості регіону;

  • започаткування системи комплексного розвитку територій шляхом співфінансування проектів різними рівнями влади;

  • посилення правового захисту виборних посадових осіб громад;

  • сприяння подальшому розвитку міжнародної співпраці у сфері підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників місцевого самоврядування.

2.2.    Етапи і строки реалізації реформи

Етапи реформування місцевого самоврядування обумовлюються першочерговими, середньостроковими та перспективними завданнями трансформації системи місцевого самоврядування і повинні бути синхронізовані з формуванням нової територіальної основи місцевого самоврядування.

Перший етап – підготовчий (орієнтовний термін 2009 рік):

  • розроблення та затвердження концепції;

  • розроблення змін до законодавства про місцеве самоврядування, про місцеві державні адміністрації в частині розмежування компетенції місцевого самоврядування та виконавчої влади;

Другий етап – формування соціально-політичної бази реформи (2009-2010 роки):

  • проведення широкої інформаційно-роз’яснювальної роботи;

  • впровадження механізму партнерських відносин між органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування;

  • прийняття закону України про вибори до представницьких органів місцевого самоврядування та проведення місцевих виборів за виборчою системою, що забезпечує належне представництво громадян у місцевих радах, територіальних громад у районних радах та районів у обласних;

  • внесення змін до законодавства про публічну службу в частині встановлення єдиних підходів та вимог до регулювання державної служби та служби в органах місцевого самоврядування;

  • прийняття нового закону про місцеві референдуми;

  • створення умов для підтримки формування економічно спроможних і дієздатних територіальних громад;

  • внесення змін до бюджетного, податкового, тендерного та іншого галузевого законодавства;

  • прийняття нової редакції закону України «Про столицю України місто-герой Київ», прийняття окремого закону про місто з особливим статусом Севастополь, в частині забезпечення розмежування повноважень органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади;

  • удосконалення законодавства в частині організаційно – кадрового забезпечення органів місцевого самоврядування, підвищення кваліфікації службовців, сертифікації якості управління виконавчих органів місцевого самоврядування;

  • проведення сертифікації адміністративних послуг, які надаються місцевими органами виконавчої влади

Третій етап – впровадження реформи (2011 роки):

  • передача повноважень новоутвореним радам громад (сільським, селищним, міським радам) від сільських, селищних, міських рад, місцевих органів виконавчої влади відповідно до закону;

  • проведення виборів до рад новостворених громад (сільських, селищних, міських рад);

  • реорганізація районних державних адміністрацій.

Четвертий етап – розширення повноважень органів місцевого самоврядування районів та регіонів (2012-2014 роки):

  • внесення необхідних змін до Конституції України, що створюють конституційну основу для утворення виконавчих органів обласних та районних рад та розмежування повноважень між цими органами та місцевими державними адміністраціями;

  • обрання районних рад та формування їх виконавчих органів;

  • обрання обласних рад та формування їх виконавчих органів.

3. Шляхи і засоби розв'язання проблеми.

3.1. Принципи реформування

Реформування місцевого самоврядування має базуватись на основі Конституції та законів України та положеннях Європейської хартії місцевого самоврядування і здійснюватись на основі наступних принципів:

  • законності та верховенства права;

  • державної підтримки місцевого самоврядування;

  • партнерства між державою та місцевим самоврядуванням;

  • повсюдності місцевого самоврядування;

  • правовій, організаційній та фінансовій автономності місцевого самоврядування;

  • підзвітності і підконтрольності органів та посадових осіб місцевого самоврядування територіальній громаді та органам виконавчої влади у межах переданих функцій;

  • субсидіарності.

3.2.Формування нової територіальної основи місцевого самоврядування

Місцеве самоврядування базового, районного та регіонального рівнів має будуватися на новій просторовій основі, головні вимоги до якої наступні:

  • узгодженість меж адміністративно-територіальних одиниць, створених для здійснення місцевого самоврядування, з територіальною структурою місцевих органів виконавчої влади та інших органів влади;

  • повсюдність юрисдикції органів державної влади та органів місцевого самоврядування на територіях відповідних адміністративно-територіальних одиниць, за винятком окремих територій, що отримують спеціальний статус відповідно до окремих законів, де створюються спеціалізовані адміністрації;

  • збіг меж адміністративно-територіальних одиниць з межами сусідніх адміністративно-територіальних одиниць того ж рівня;

  • розміщення території адміністративно-територіальних одиниць в межах території лише однієї адміністративно-територіальних одиниці вищого рівня;

  • застосування принципу субсидіарності при визначенні повноважень для органів публічної влади щодо кожного рівня;

  • наявність для кожного рівня адміністративно-територіальних одиниць повноважень, у т.ч. галузевих, які є домінуючими щодо інших рівнів у бюджетному, кадровому та політичному розрізах, що виправдовує створення такого рівня адміністративно-територіальних одиниць ;

Статус адміністративно-територіальної одиниці набувають адміністративно-територіальні утворення, що відповідають вимогам кадрової, інфраструктурної, фінансової спроможності виконувати повноваження, визначені законом за відповідним рівнем адміністративно-територіальних одиниць переліку публічних послуг в повному обсязі, стійкі до демографічних та економічних викликів, визначені в установленому законом порядку межі території та кількість отримувачів публічних послуг, що є не меншою від мінімальної, необхідної для відповідності нормам навантаження на бюджетні установи, що надають такі послуги.

До всіх органів публічної влади, як органів місцевого самоврядування, так і місцевих органів виконавчої влади, утворених на базі адміністративно-територіальних одиниць кожного рівня, застосовуються:

  • єдині вимоги як щодо компетенцій, так і щодо надання соціальних та адміністративних послуг відповідно до соціальних стандартів, які визначаються законом;

  • прямі комунікативні відносини з центральними органами влади;

  • єдина система статистичної звітності.

Для бюджетів органів місцевого самоврядування, створених на базі адміністративно-територіальних одиниць, застосовуються прямі міжбюджетні відносини з Державним бюджетом України.

3.3. Принципи розмежування повноважень органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади

Одним із найголовніших завдань реформи місцевого самоврядування є проведення розмежування повноважень між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Повноваження органів місцевого самоврядування поділяються на власні, пов’язані з вирішенням питань місцевого значення, та делеговані, (передані державою), що стосуються здійснення програм загальнодержавного значення.

Повноваження до органів місцевого самоврядування передаються державою, якщо:

  • вони не стосуються забезпечення конституційного ладу держави, цілісності і суверенітету, безпеки та зовнішньої політики;

  • потреба у відповідних публічних послугах є повсюдною;

  • на відповідному адміністративно-територіальному рівні створені представницькі органи місцевого самоврядування та підпорядковані їм виконавчі органи;

  • вони повинні бути стандартизовані, встановлено процедури надання відповідних публічних послуг

  • вироблено чіткі вимоги до якості відповідних публічних послуг, встановлені критерії оцінки, індикатори успішності виконання повноважень;

  • вони передаються на максимально низький рівень, на якому можливо і доцільно здійснювати ці повноваження з огляду на кадровий, фінансовий, інфраструктурний потенціал та ресурси, необхідні для реалізації повноважень на такому рівні;

  • органи місцевого самоврядування готові та спроможні виконувати надані їм повноваження;

  • органи місцевого самоврядування мають ефективні інструменти реалізації місцевої політики у межах переданих повноважень;

  • забезпечено зворотній зв’язок між державою та місцевим самоврядуванням шляхом встановлення відповідних інституцій та створення системи консультацій між державними органами та органами місцевого самоврядування через їх асоціації та об’єднання;

  • забезпечено належний рівень фінансування повноважень у вигляді закріплення частини податків та підтримки державою органів місцевого самоврядування, що ґрунтується на об’єктивних критеріях;

  • забезпечено ефективний та формалізований контроль місцевими державними адміністраціями за дотриманням органами місцевого самоврядування Конституції та законів України;

  • створено адекватну систему зовнішнього контролю з боку громадськості.

Передача повноважень держави органам місцевого самоврядування здійснюється шляхом прийняття відповідних законів України.

Рівень децентралізації влади повинен відповідати співвідношенню двох показників – свободи органів місцевого самоврядування в прийнятті рішень та адекватності їх відповідальності за прийняті рішення.

3.4 Основні напрями реформування системи органів місцевого самоврядування та територіальних органів виконавчої влади

Органи місцевого самоврядування утворюватимуться на таких рівнях адміністративно-територіального устрою:, громада (сільська, селищна, міська рада), райони в місті Києві, район, регіон (область, Автономна Республіка Крим,) міста Київ та Севастополь.

В Автономній Республіці Крим продовжуватимуть діяти представницький орган - Верховна Рада Автономної Республіки Крим, виконавчий орган – Рада Міністрів Автономної Республіки Крим ;

В областях, органами місцевого самоврядування будуть діяти обласні ради та їх виконавчі органи.

У районах органами місцевого самоврядування діятимуть районні ради та їх виконавчі органи.

В містах Києві та Севастополі будуть діяти відповідно, Київська та Севастопольська міські ради.

У громадах органами місцевого самоврядування буде обрано ради громад (сільські, селищні, міські ради, відповідно до статусу поселення – центру громади), утворено їх виконавчі органи, обрано голову громади (сільського, селищного, міського голову).

У поселеннях, що входять до складу громади (сільської, селищної, міської ради) і не є її адміністративним центром, обиратиметься староста села та може утворюватись орган самоорганізації населення.

У містах можуть створюватись органи самоорганізації населення, а для міст з районним поділом - відокремлені підрозділи виконавчого органу ради громади.

На рівні областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, та на рівні районів діятимуть місцеві державні адміністрації, які наділяються повноваженнями контролю за законністю актів органів місцевого самоврядування на відповідній території, координують діяльність територіальних органів виконавчої влади, що не входять в структуру місцевих державних адміністрацій та здійснюють інші функції, надані законом.

Повноваження місцевих державних адміністрацій різних рівнів розподіляються за принципом субсидіарності. Голови місцевих державних адміністрацій є кар’єрними державними службовцями, що призначаються та звільняються за спеціальними процедурами. Голова обласної державної адміністрації одночасно виконує обов’язки голови районної державної адміністрації району, центром якого є місто - обласний центр.

3.5 Взаємодія органів місцевого самоврядування з місцевими органами виконавчої влади

Система організації місцевих органів публічної влади на території повинна забезпечувати гармонізацію відносин між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

З цією метою територіальна організація місцевих органів виконавчої влади має забезпечувати:

- універсальність реалізації державної політики;

- певний рівень самостійності цих органів у способах реалізації державної політики;

- координацію діяльності територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;

- ефективний контроль за діяльністю територіальних органів центральних органів виконавчої влади з боку центральних органів виконавчої влади та громадськості;

- ефективний контроль за законністю здійснення повноважень органами місцевого самоврядування.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Кандидат юридичних наук, доцент Національної юридичної академії України ім

    Документ
    Питання про відкритість інформації не настільки однозначне, як може ви­датися на перший погляд. Риторичним воно є хіба що у політологічному ас­пекті. У культурологічному ж і філософському сенсі в міру заглиблення у тему стає ясно,
  2. Лекція Поняття ідеології. Виникнення модерних ідеологій та їх еволюція

    Лекція
    Н. Амельченко “Проект “Відродження нації” як інструмент національної солідарності та ідентичності” (Стаття підготовлена до публікації в збірнику “Beynd Recognition? Ukraine and Europe after the Orange Revolution” в 2007 році.
  3. Міжнародна журналістика – 2002 київ 2002

    Документ
    Редколегія: Різун В.В., д-р філол. наук, проф. (голова); Єсипенко Р.М., д-р іст. наук, проф.; Іванов В.Ф., д-р філол. наук, проф.; Мелещенко О.К., д-р філол.
  4. Журналістика, філологія та медіаосвіта: у 2 т. Полтава: Освіта, 2009. 436 с

    Документ
    Степаненко М.І. – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови, ректор Полтавського державного педагогічного університету імені В.
  5. Журналістика, філологія та медіаосвіта: у 2 т. Полтава: Освіта, 2009. 436 с

    Документ
    Степаненко М.І. – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови, ректор Полтавського державного педагогічного університету імені В.

Другие похожие документы..