Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Урок'
Развивающий аспект: развитие внимание, способности к анализу и синтезу, логического мышления, языковой догадки, зрительной и слуховой памяти,  фонема...полностью>>
'Документ'
Основанный в 1997 году, ансамбль «A Corda» – единственный профессиональный дуэт скрипки и гитары в Норвегии. Концерты ансамбля на протяжении нескольк...полностью>>
'Задача'
Принципы переработки информации в центральной нервной системе; психофизиология сенсорных процессов, движений, памяти обучения, функциональных состоян...полностью>>
'Документ'
Этот остров, котрый по праву считается одним из самых красивейших во всём мире, удивит вас своим мягким климатом, непревзойдённой красоты природой, ра...полностью>>

Europeon Community Course Credit Trausfer Sistems І додатків до диплом

Главная > Диплом
Сохрани ссылку в одной из сетей:

1

Смотреть полностью

Реформування вищої освіти

і задачі СумДУ щодо впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу

(Концепції)

Розділ ІСутність Болонського процесу та задачі реформування Вищої школи в Україні

Сутність Болонського процесу полягає у створенні Єдиної Європейської зони вищої освіти і науки на основі розробки єдиних критеріїв і стандартів у цій сфері.

Головна мета цього процесу – консолідація зусиль наукової та освітянської громадськості й урядів країн Європи для істотного підвищення конкурентоспроможності європейської системи науки і вищої освіти на світовому рівні. Отже Болонський процес – це процес структурного реформування національних систем вищої освіти країн Європи, зміни освітніх програм і потрібних інституційних перетворень у вищих навчальних закладах Європи. Основним наслідком повинно стати створення до 2010 року Європейського наукового та освітянського простору задля підвищення спроможності випускників ВНЗ до працевлаштування, поліпшення мобільності громадян на європейському рівні праці, та мобільності студентів у освітянському просторі, підняття конкурентоспроможності європейської вищої школи.

Для досягнення цієї мети було запропоновано:

  • прийняти зручні та зрозумілі градації дипломів, ступенів і кваліфікацій;

  • увести в своїй основі двоступеневу систему вищої освіти;

  • використати єдину систему кредитних одиниць (систему ECTS – Europeon Community Course Credit Trausfer Sistems) і додатків до дипломів, які повинні однозначно і зрозуміло характеризувати рівень освіти ( рівень навченості);

  • усунути існуючі препони для розширення мобільності студентів, викладачів, науковців і управлінців вищої школи.

Україна планує вступ до Болонської співдружності на наступному Бергенському саміті (Норвегія) в травні 2005 року. Для цього Україні треба буде зробити два істотні кроки.

По-перше, провести ґрунтовний порівняльний аналіз вітчизняної системи науки й освіти з європейською. За результатами цього аналізу визначити, що потрібно буде змінити в нашій системі науки й освіти, і започаткувати відповідні реформи. Ці реформи не можуть бути “косметичними”, бо мають стосуватись деяких корінних основ вітчизняної системи науки й освіти.

У зв’язку з цим наказом Міністра освіти і науки України від 23.06.04 №49 затверджена Програма дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004-2005 роки.

1 Вдосконалення системи освітньо-кваліфікаційних рівнів

Існуюча система ступеневої підготовки в основному відповідає Болонській декларації:

  • перший цикл навчання (4 роки) отримання базової вищої освіти і кваліфікації бакалавра за напрямом підготовки;

  • другий цикл (1...2 роки) отримання повної вищої освіти і кваліфікаційного рівня магістр у конструкторсько-технологічній або інноваційній сфері діяльності.

У першому випадку отримується кваліфікація магістра інженерії з відповідної спеціальності, у другому – магістра наук з відповідного напряму підготовки.

Передбачається також збереження ступеня підготовки молодших спеціалістів з отриманням неповної вищої освіти і кваліфікації зі спеціальності.

Наступним циклом навчання може стати підготовка для отримання наукового ступеня доктора філософії (рівноцінний теперішньому ступеню кандидата наук). Але тут існує деяка невідповідність щодо підготовки доктора у європейських державах, де передбачається оволодіння певною програмою навчання для отримання докторського ступеня. У нас цей етап освітнього процесу полягає в основному у науково-дослідницькій роботі без організації навчального процесу.

Передбачається також можливість залишення і нині існуючого ступеня доктора наук, як найвищу ступінь наукової кваліфікації.

Певну складність в організації ступеневої підготовки в Україні відповідно до загальноєвропейської структури становить надлишкова і незбалансована відповідно до ринку праці кількість напрямів і спеціальностей підготовки бакалаврів і магістрів. У зв’язку з цим МОН України планує на 2004-2005 роки комплекс робіт з удосконалення Переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців в Україні.

  1. Застосування кредитно-модульної системи організації навчального процесу

Використання кредиту (кредитної години) в навчальному процесі розглядається як один з найбільш зручних параметрів для оцінки й виміру обсягів набутих знань, умінь і навичок за будь-який період навчання в різних закладах освіти і, таким чином, як ефективний інструмент упорядкування освіти і забезпечення академічної мобільності.

Використання кредиту дозволяє:

  • визначити вагомість тієї чи іншої дисципліни, що вивчається студентом, відносно її частки у підсумковому показнику, отриманому ним після певного періоду навчання;

  • ранжирувати студентів за підсумками навчання і визначити на основі об’єктивних показників індивідуальний рейтинг кожного з них;

  • враховувати для кожної дисципліни вагомість різних видів занять: лекційних, практичних (семінарських), лабораторних та ін.

При цьому академічний статус студентів визначається не загальним строком засвоєння навчальної програми, а кількістю набраних кредитів, що відображають частку засвоєної програми, і середнім балом, що характеризує якість навчання.

Таким чином, кредитний час, у випадку його повномасштабного застосування, може розглядатись як базова конструкція освітньої системи, що лежить в основі організації навчального процесу і має багатоцільове призначення.

У державах Європи “кредитна система” увійшла у вжиток як засіб зарахування для окремих періодів навчання і окремих дисциплін, що вивчаються у ВНЗ, стосовно до академічної мобільності.

Введення кредитних одиниць у нас і у європейських державах проходить у дещо різних умовах. Якщо у країнах Європи кредитна система є інструментом не тільки міжнародної академічної мобільності, а й міжвузівського обміну, то в Україні, де діють державні освітні стандарти, що у певній мірі виконують ці функції, введення кредитної системи повинно бути зорієнтованим на європейський освітній простір, у зв’язку з чим існує домовленість щодо використання системи ECTS.

Реальні і потенціальні переваги системи ECTS поширюються на цілу низку аспектів організації і змісту навчання і, зокрема, передбачають:

  • підвищення оперативності і об’єктивності контролю навчання;

  • розширення можливостей міждисциплінарного навчання;

  • полегшення переходу до індивідуальних форм навчання;

  • скорочення кількості курсів, що викладаються паралельно у малих аудиторіях, і оптимізацію чисельності навчальних потоків;

  • розвиток академічної мобільності студентів на всіх рівнях:

а) міжнародної, в т.ч. залучення іноземних студентів;

б) міжвузівської в Україні, в т.ч. при переводах, поновленнях, міжступеневих переходах ( забезпечення безперервності ступеневого навчання не тільки за інтегрованими навчальними планами);

в) внутрішньовузівської, в т.ч. паралельне навчання за окремими спеціальностями;

  • поліпшення умов організації заочного і дистанційного навчання.

В останній час на багатьох нарадах, конференціях за участю МОН України та провідних ВНЗ а також у різноманітних публікаціях, присвячених аналізу Болонського процесу, визнаються переваги кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Разом з тим зазначається необхідність збереження позитивного досвіду вітчизняної освіти та урахування її особливостей, стратегічних цілей розвитку освіти і науки України, виходячи із соціально-економічної ситуації, наявності розбіжностей у цих питаннях між країнами Європи і нашою Державою. Зокрема на передньому плані повинно бути забезпечення мобільності студентів у межах України, поширення можливостей здобуття освіти із застосуванням різних форм навчання, визнання на європейському та світовому рівні конкурентоспроможності вітчизняної освіти, її якості та доступності.

Розділ ІІ

Завдання СумДУ щодо впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу

  1. Основні недоліки в організації освітнього процесу, навчальній і науково-методичній роботі

На противагу будь-яким аргументам прихильників існуючої традиційної системи вищої освіти, що висловлюються на користь її якості, підтвердженої багаторічним досвідом, існує один принциповий довід – нині під впливом тих процесів у суспільному житті, які прийнято називати терміном “глобалізація”, змінилася сама сутність поняття “якість освіти”.

Можна стверджувати, що зараз відбувається небувала за масштабами революція в економічній сфері. Це видно на прикладі швидкого удосконалення виробництва на основі новітніх інформаційних технологій, скорочення циклів виробництва товарів і послуг та термінів їх життя. Сьогодні виграє той, хто здатен швидше розробити і впровадити у виробництво новий товар. Враховуючі те, що наука і творчість відіграють вирішальну роль у розвитку економіки, організаціям та фірмам потрібні не просто спеціалісти, які мають високий рівень професійної освіти, а молодь, яка здатна до нестандартного творчого мислення, до сприйняття, аналізу та впровадження інновацій. Система освіти, яка не зорієнтована на запити сфери економічної діяльності не зможе вижити. Тому в нинішній ситуації поняття якісної освіти пов’язане не тільки з наданням певної сукупності знань та професійних навичок, але й з вихованням творчої, освіченої людини, здатної до самонавчання.

Висновок комісії ЮНЕСКО з моніторингу вищої освіти в Україні про те, що наші студенти мало вчаться, є абсолютно вірним, бо ми їх вчимо, намагаючись донести якомога більше знань в аудиторіях, забуваючи про те, що основна роль викладача є не функція носія інформації, а організатора навчального процесу. При цьому ми втратили основний чинник, що забезпечує сучасні вимоги що до якості навчання, студент не є творчим і активним учасником навчального процесу, він є лише суб’єктом навчання.

Ці недоліки обумовлені не недостатнім рівнем кваліфікації науково-педагогічних кадрів, а перш за все недосконалістю освітніх програм, що визначають зміст навчання, існуючими формами і методами організації навчального процесу і умовами роботи викладачів.

Аналізуючи ці чинники в умовах нашого університету можна відзначити таке:

  1. Відсутні кваліфікаційні характеристики фахівців з багатьох напрямів підготовки і спеціальностей, які б дали змогу чітко окреслити завдання та визначити зміст навчання. В першу чергу це стосується “старих” інженерних спеціальностей університету, ОКХ з яких розроблялися десять років тому, не були оптимальними тоді і вже морально застаріли сьогодні, а також багатьох спеціалізацій (профілізацій). Більшість з останніх взагалі не мають кваліфікаційних характеристик, деякі з них відкривались, виходячи із кадрових ситуацій, запитів виробництва, що втратили в теперішній час свою актуальність.

  2. Навчальні плани споріднених напрямів підготовки і спеціальностей у межах напрямів недостатньо узгоджені між собою. Вжиті раніше заходи щодо уніфікації таких планів суттєво обмежувались вимогами освітніх стандартів та небажанням кафедр їх підтримувати в гонитві за обсягами навчального навантаження.

  3. Недостатньо використовуються і пропагуються можливості щодо навчання за індивідуальними планами, одночасного повного або часткового опанування навчальних планів споріднених спеціальностей за денно – заочною та дистанційною або екстернатною формами навчання.

  4. Навчальні плани переобтяжені дрібними навчальними дисциплінами, багато з яких мають суто прикладний характер. Це не сприяє систематизації навчального процесу, раціональній його побудові на основі певних структурно-логічних зв’язків дисциплін.

  5. Спостерігається відірваність за змістом та термінами природничо-наукової підготовки від професійної, у зв’язку з чим страждає рівень фундаменталізації фахової освіти.

  6. Робочі програми навчальних дисциплін не узгоджені із освітньо-кваліфікаційними вимогами, що часто призводить до необґрунтованого ускладнення змісту дисципліни, та узгодженості із змістом споріднених дисциплін, у зв’язку з чим непоодинокі випадки дублювання навчального матеріалу.

  7. Сучасний стан впровадження модульно-рейтингової системи (МРС) можна загалом характеризувати як незадовільний:

  • організаційно не забезпечена можливість систематичного контролю навчальної роботи студентів;

  • відсутність єдиної методики впровадження МРС і жорстокого адміністративного контролю дозволяє окремим викладачам ухилятися від її застосування, або застосовувати “тільки на папері”;

  • із попереднім пов’язана недостатня методична забезпеченність контрольних заходів та МРС в цілому;

  • відсутність загальної системи визначення рейтингу студента обмежує стимулюючу роль МРС для студентів і створює передумови для опозиційно налаштованих викладачів щодо їх безвідповідального і формального ставлення до цієї роботи;

  1. Відсутня методика визначення та нормування обсягів самостійної роботи студентів. При цьому, враховуючи, що переважна більшість викладачів будують свою навчальну роботу виключно на підставі особистого бачення завдань і ролі своєї навчальної дисципліни без системного аналізу всієї навчальної роботи, неможлива загальна раціональна побудова навчального процесу для студента.

  2. Незадовільний загальний стан науково-методичного забезпечення самостійної роботи студентів.

  3. Існуюча система нормування праці викладачів зорієнтована на обсяги аудиторної роботи, що не відповідає сучасному розумінню принципів надання якісної освіти. При суттєвому збільшенні обсягів освітніх послуг втрачається їх якість, науково-педагогічний склад університету практично не має стимулів, а у гонитві за обсягами аудиторної роботи і можливості, належним чином виконувати свої функції у сфері науково-методичної і наукової діяльності.

  1. Концептуальні засади реорганізації навчального процесу в СумДУ

На жаль, реорганізацію навчального процесу в університеті відповідно до основних тенденцій Болонського процесу ми змушені розпочинати без необхідного законодавчого та нормативного врегулювання цього питання на державному рівні. Все-таки ці кроки терміново необхідні, виходячи із усвідомлення необхідності докорінних змін і того великого обсягу роботи, що пов’язаний із запровадженням кредитно-модульної системи організації навчального процесу, бо відсторонившись від цих процесів ми втратимо час й можемо залишитись в числі недостатньо конкурентоспроможних навчальних закладів.

Реформування навчального процесу торкнеться передусім наступних взаємопов’язаних основних аспектів:

  • удосконалення змісту і структури навчальних програм і навчальних планів у відповідності до розуміння і вимог Європейського простору вищої освіти;

  • впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу та модульно-рейтингової системи навчання і оцінювання як її складової;

  • реформування системи оцінювання і запровадження загальноєвропейської мето- дики проведення контрольних заходів;

  • удосконалення організаційної системи управління навчальним процесом.

    1. Удосконалення змісту і структури навчальних програм

Навчальні програми повинні бути структурованими за галузями та напрямами освітньої діяльності із певним рівнем їх уніфікації з урахуванням вимог освітніх стандартів та прав, наданих ВНЗ у їх формуванні. Пропонується наступна схема групування освітніх програм (таблиця 1):

Таблиця 1 – Схема групування освітніх програм для їх уніфікації за змістом підготовки

Група

Галузь освітньої діяльності

Напрям підготовки

Спеціальність та ОКР

Примітки

І

Гуманітарно-соціальна

Журналістика

Журналістика; ОКР “бакалавр”.

Видавнича справа та редагування; ОКР “молодший спеціаліст”

Філологія

Переклад; ОКР “бакалавр”, “спеціаліст”

ІІ

Економіка

Економіка і підприємництво

Фінанси; ОКР “бакалавр”, “спеціаліст”.

Економіка підприємства; ОКР “бакалавр”, “спеціаліст”, “магістр”.

Маркетинг; ОКР “бакалавр”, “спеціаліст”.

Менеджмент

Менеджмент організацій; ОКР “бакалавр”, “спеціаліст”, “магістр”.

Економіка довкілля і природних ресурсів, ОКР “спеціаліст”, “магістр”.

Продовження табл. 1

Група

Галузь освітньої діяльності

Напрям підготовки

Спеціальність та ОКР

Примітки

ІІІ

Природничі науки

Прикладна математика

Інформатика; ОКР “бакалавр”, “спеціал.”.

Прикладна математика; ОКР “бакалавр”, “спеціаліст”.

Комп’ютерні науки

Експлуатація систем обробки інформації та прийняття рішень; ОКР “молодший спеціаліст”.

Інформаційні технології проектування; ОКР “бакалавр”, “спеціаліст”, “магістр”.

IV

Природничі науки

Екологія

Екологія та охорона навколишнього середовища; ОКР бак., спец., магістр

V

Інженерія

Інженерна механіка

Спеціальності ОКР "бакалавр", "спеціаліст", "магістр":

Технологія машинобудування;

Металорізальні верстати і системи;

Інструментальне виробництво;

Гідравлічні і пневматичні машини;

Обладнання хімічних виробництв і підприємств будматеріалів.

Спеціальності ОКР "молодш. спеціаліст":

Обробка матеріалів на верстатах і АЛ;

Хімічне і нафтове машинобудування.

Інженерне матеріалознавство

Прикладне матеріалознавство; ОКР "бакалавр", "спеціаліст".

Металургія

Ливарне виробництво чорних і кольорових металів; ОКР "молодший спеціаліст".

Енергетика

Компресори, пневмоагрегати та вакуумна техніка; ОКР "бакалавр", "спеціаліст", "магістр".

Холодильні машини і установки; ОКР "бакалавр", "спеціаліст", "магістр".

Енергоменеджмент; ОКР "спеціаліст"

Електроніка

ОКР "бакалавр", "спеціаліст", "магістр":

Електронні прилади і пристрої;

Електронні системи;

Фізична і біомедична електроніка.

ОКР "молодший спеціаліст":

Виробництво електронних та електричних засобів автоматизації.

Електротехніка

Електротехнічні системи електроспоживання; ОКР "бакалавр".

КСАУ

Системи управління та автоматики; ОКР "бакалавр", "спеціаліст".

Обслуговування систем управління і автоматики; ОКР "молодший спеціаліст".

Хімічна технологія

Хімічна технологія високомолекулярних сполук; ОКР “бакалавр”.

Продовження табл. 1

Група

Галузь освітньої діяльності

Напрям підготовки

Спеціальність та ОКР

Примітки

VI

Право

Право

Правознавство; ОКР “молодший спеціаліст”

VII

Медицина

Медицина

Лікувальна справа; ОКР “спеціаліст”, “магістр”.

VIII

Якість, стандартизація та сертифікація; ОКР “спеціаліст”, “магістр”.

Освітня програма повинна складатись із блоків змістовних модулів, що утворюють навчальні дисципліни, укладених за ознакою логічної завершеності певної сукупності навчального матеріалу, підпорядкованій вирішенню визначених освітніх завдань. Причому, визначаючи змістовні модулі, та утворюючи блоки змістовних модулів необхідно забезпечити їх максимальну уніфікацію в межах галузі освітньої діяльності чи певних напрямів підготовки для створення умов щодо мобільності студента. В найбільшій мірі це стосується змістовних модулів гуманітарно-соціальної та природничо-наукової підготовки.

Таким чином, для вирішення завдань кредитно-модульної системи не може застосовуватись механічне поділення існуючих програм навчальних дисциплін на змістовні модулі. Вони повинні створюватись наступним чином:

а) для певної дисципліни чи групи навчальних дисциплін, передбачених освітніми стандартами споріднених напрямів підготовки, встановлюються мета, завдання та предмет навчання. За спільними ознаками встановлюються змістовні модулі чи групи змістовних модулів, які складуть спільну основу підготовки у даній предметній області для освітніх програм різних напрямів (базовий блок змістовних модулів);

б) наступним буде утворення змістовних модулів, які доповнюють базові, виходячи із встановлених мети і завдань, для більш обмеженої групи напрямів чи спеціальностей і так далі до повного виконання освітньо-кваліфікаційних вимог. При створенні змістовних модулів, як суттєву перевагу перед будовою навчального процесу за дисциплінами, слід вважати й таке: змістовні модулі навчальної дисципліни можуть викладатись паралельно і послідовно, навіть з розривом у часі викладання в залежності від логічних зв’язків навчального матеріалу . Наприклад, змістовні модулі курсу “Вища математика”, що забезпечують загальну математичну підготовку, необхідну для вивчення інших фундаментальних дисциплін, можуть бути засвоєні студентом на 1 курсі, а модулі, що забезпечують дисципліни професійної підготовки, такі як теорія ймовірностей, математичне програмування, теорія графів тощо можуть бути винесені на більш пізні етапи навчання, що загалом підвищить ефективність навчального процесу.

Зрозуміло, що створення передумов для дійсної уніфікації і трансферу кредитів можливе лише на основі аналізу програм підготовки всіх існуючих в державі напрямів підготовки і врахування особливостей підготовки у Європейському освітньому просторі, що може виконати тільки МОН України.

Ця робота, що пропонується у межах університету, може розглядатися лише як спробний крок для відпрацювання певних методик і організаційних заходів. Але без цього є неможливим наступний крок – побудова навчальних планів за кредитно-модульною системою.

    1. Побудова навчальних планів за кредитно-модульною системою та організація навчального процесу

      1. Графік навчального процесу передбачає розподіл навчального року на 2 семестри, кожен з яких розподіляється на 3 модульних цикли (модулі). Кожен модульний цикл при укладанні навчального плану може містити по 10 кредитів навчальної роботи і завершується атестаційним тижнем. Таким чином, навчальний рік складає 60 кредитів, а семестр – 30 кредитів навчальної роботи студента. Наявність атестаційних тижнів дозволяє упорядкувати проведення контрольних заходів і, відповідно, підвищити їх ефективність. Модульний цикл осінніх та весняних семестрів триває 5 навчальних тижнів, виходячи із зручності завершення навчального семестру, яке сполучається із різдвяними канікулами, та із наявності тижнів практичної підготовки чи заходів державної атестації.

Виходячи із такого графіку навчального процесу і вимог МОН України щодо обмеження обсягів аудиторної роботи студентів 1 кредит навчальної роботи студента становить:

  • 36 академічних годин загального навчального часу;

  • до 3 годин на тиждень за модуль аудиторної роботи (у середньому 14-16 годин);

  • відповідно 22.20 годин самостійної роботи.

2.2.2. Навчальний план

Робочий навчальний план доцільно розробляти з кожної спеціальності. Він буде складатися з двох частин: загальний план та посеместрові робочі плани.

У загальному навчальному плані зазначаються навчальні дисципліни за циклами підготовки, обсяги їх вивчення у годинах та кредитах, форми контролю та виконувані курсові проекти (роботи), розподіл навчальної роботи з дисциплін по семестрах їх викладання у кредитах.

При укладанні навчального плану повинні виконуватись наступні принципи:

  • обсяги навчальної роботи з дисциплін повинні бути не меншими, ніж зазначено у освітніх стандартах і кратними 0,5 кредита;

  • загальний обсяг навчальної роботи за семестр повинен становити не менше 30 кредитів, за рік – 60 кредитів, за період підготовки бакалавра (4 роки) – 240 кредитів, включаючи аудиторну, самостійну роботу студента та контрольні заходи.

Виходячи з того, що тривалість навчального року становить у середньому 44 тижні, із яких 8 тижнів відведені на контрольні заходи, вагомість контрольних заходів становить приблизно 10 кредитів.

Таким чином, сумарний обсяг навчальних дисциплін за семестр повинен бути не меншим 25 кредитів, за рік – 50 кредитів, за період бакалаврської підготовки – 200 кредитів.

  • за семестр планувати не більше 5 іспитів. Таке обмеження обумовлене тим, що заліково-екзаменаційна сесія щосеместрово триває 1 тиждень і, відповідно, щодня можна планувати складання одного іспиту, враховуючи, що модульно-рейтингова система передбачає планомірну постійну роботу студента з дисципліни і не потрібен будь-який додатковий час для підготовки до іспиту;

  • потрібно підвищити статус курсового проекту (роботи). За визначенням курсовий проект (робота) є одним із видів індивідуальних завдань навчально-дослідницького , творчого чи проектно-конструкторського характеру і має на меті поглиблення і систематизацію знань з навчальної дисципліни та застосування їх при вирішенні конкретного фахового завдання. Виходячи із рекомендацій МОН України потрібно планувати не більше 2-3 курсових проектів (робіт) за період бакалаврської підготовки, тобто у середньому один курсовий проект (робота) на рік, виключаючи 1 курс.

При цьому обсяг навчальної роботи при виконанні курсових проектів (робіт) повинен складати не менше 1,5 – 2,5 кредити ( він призначається із загального обсягу навчальної дисципліни). Можливе призначення комплексних (міждисциплінарних) курсових проектів (робіт).

Для упорядкування загальної консультаційної роботи доцільно планувати індивідуальні заняття студентів під керівництвом викладача (ІРС) у обсязі 8-14 годин на кредит курсового проекту (роботи);

  • з метою поліпшення системності навчального процесу та узгодженості навчальних дисциплін доцільно утворювати їх блоки за ознакою спорідненості та змістовного підпорядкування навчального матеріалу, розглядаючи окремі з них як модулі єдиного змістовного блоку. Такий перехід пов’язаний ще й з тим, що між нашими освітніми програмами і західноєвропейськими та Канади і США існує суттєва розбіжність, пов’язана саме з кількістю навчальних дисциплін і їх обсягами. Якщо згідно класичному західноєвропейському навчальному плану студент за рік вивчає не більше 10 навчальних дисциплін, обсяг кожної з яких у середньому не менший 5..6 кредитів, то наші навчальні плани містили утричі більшу кількість навчальних дисциплін, причому обсяг 50% з них не перевищував 3-х кредитів. Це призводило до ряду негативних наслідків в організації навчального процесу, у методиці викладання та контролю, а також психологічно перевантажувало як викладача, так і студента.

Створення блоків навчальних дисциплін можна розглядати як тимчасове явище у зв’язку з тим, що зараз ми змушені орієнтуватись на тимчасові освітні стандарти, які діють з 1994 року. У подальшому, слід сподіватись, необхідність укрупнення навчальних дисциплін буде врахована новими освітніми стандартами.

      1. Семестрові навчальні плани

Семестровий навчальний план повинен містити докладну інформацію щодо змісту та організації навчального процесу у семестрі і призначений для планування роботи викладачів і студентів.

У семестровому навчальному плані зазначаються:

  • назви навчальних дисциплін, форми семестрового контролю, обсяги вивчення дисципліни у семестрі (загальний у годинах та кредитах, аудиторної та самостійної роботи у годинах);

  • види індивідуальних завдань;

  • розподіл аудиторної роботи студента за модульними циклами (у годинах на тиждень модульного циклу) та за видами аудиторної роботи ( у годинах);

  • дані щодо кафедри викладання дисципліни;

  • інформація щодо можливості утворення лекційних потоків.

Планування навчальної роботи пропонується здійснювати на наступних засадах:

  • кількість навчальних дисциплін, які студентові доцільно одночасно вивчати, – не більше 5 (за включенням фізичного виховання);

  • обсяг аудиторної роботи з навчальної дисципліни за тиждень, при якій студент може продуктивно засвоювати навчальний матеріал, – не менше 4 годин, оптимально – 6 – 8 годин;

  • виходячи із вищезазначеного, окремі дисципліни (із невеликими обсягами навчальної роботи) можуть вивчатись протягом 1-2 модульних циклів. При цьому останній атестаційний тиждень для такої дисципліни може використовуватись як заліково-екзаменаційний. Для невстигаючих студентів іспит може бути перенесений на семестровий заліково-екзаменаційний тиждень;

  • сумарний обсяг аудиторної роботи студента протягом кожного модульного циклу не повинен перевищувати на 1 та 2 курсах 30 годин на тиждень, на 3 та 4 курсах – 26 годин на тиждень за умови наявності відповідного науково-методичного забезпечення самостійної роботи студента. Тимчасові винятки можуть становити нові спеціальності.

На 5 курсі за навчальними планами підготовки спеціалістів та магістрів обсяг аудиторної роботи за модулями повинен знаходитись у межах 18-24 годин на тиждень. Винятки можуть встановлюватись для спеціальностей специфічних категорій при підготовці студентів різних базових напрямів;

  • планування індивідуальних завдань повинно здійснюватися на основі розрахунку наявних обсягів самостійної роботи студента, виходячи із фактичної трудомісткості їх виконання. Вид індивідуального завдання повинен визначатись на підставі його змісту, викладеного у відповідній науково-методичній розробці. У разі відсутності бюджету часу СРС на виконання індивідуального завдання, яке за оцінкою фахівців є необхідним, потрібно вирішувати питання щодо збільшення загального обсягу навчальної роботи з дисципліни, або зменшення обсягів аудиторної роботи. Виконання індивідуальних завдань протягом тих самих модульних циклів, коли викладається навчальна дисципліна, не є обов’язковим.

  • обсяг аудиторної роботи з навчальної дисципліни призначається, виходячи із загального обсягу навчальної роботи та встановленої орієнтовної структури 1 кредиту навчальної роботи (див. розділ 2.1.).

    1. Заходи поточного та підсумкового контролю

На всіх етапах Болонського процесу питанням відпрацювання та впровадження єдиних критеріїв оцінювання результатів роботи студентів приділялася першорядна увага. Це зрозуміло, бо не може бути єдиного освітнього простору без розуміння і сприйняття критеріїв оцінювання та довіри до результатів освітньої діяльності студента незалежно від того, де ця діяльність відбувалася.

При підготовці до входження у Європейський простір вищої освіти необхідно вирішувати триєдине завдання стосовно методології системи оцінювання:

1) опрацювати найбільш доцільні підходи до діагностики знань студентів з урахуванням західноєвропейського досвіду та найкращих традицій вітчизняної освіти;

2) опанувати систему оцінювання знань за шкалою ЕСТS, тобто шкалою Європейської системи залікових кредитів;

3) відпрацювати "технологію" взаємопереведення оцінок, що прийняті у національній системі вищої освіти, й оцінок ЕСТS.

Якщо вирішення другого та третього завдань має суто технологічний характер, то вирішення першого завдання пов'язане із пошуком шляхів досягнення об'єктивного оцінювання, яке б виконувало найголовніші функції:

- контролю:

- мотивації.

Функція контролю полягає у вимірюванні реального рівня навчальної роботи та у отриманні об'єктивних і надійних доказів знань студента, продемонстрованих навичок і професіоналізму у відповідності до змісту і завдань навчальної дисципліни чи будь-якого навчального елементу (курсової роботи, практики).

Реалізація функції мотивації означає, що система оцінювання має спонукати студента до плідної, систематичної роботи та досягнення на цій основі більш якісного рівня знань.

Створюючи нову систему оцінювання у межах кредитно-модульної системи організації навчального процесу ми повинні зважити на зарубіжний досвід у цій сфері, врахувати всім зрозумілі вади існуючої системи і обрати за вихідні наступні засади:

1. Cистема оцінювання повинна бути адаптована до загальноєвропейської шкали ЕСТS і, незважаючи на специфіку викладання окремих дисциплін, розбіжності у програмах тощо, повинна передбачати можливість перезарахування предметів при переході з одного навчального закладу до іншого.

2. Доцільно дотримуватися багатобальної шкали оцінювання, пропорційної до трудомісткості навчальної роботи, як такої, що відповідає світовим тенденціям диференціації рівня знань студента, забезпечує методично однаковий підхід до оцінювання, об'єктивність діагностики та соціальну справедливість.

3. Оцінювати потрібно не тільки підсумковий результат, а весь процес навчальної діяльності студента. У Європейському освітньому просторі поширюється усвідомлення того, що важливою провідною складовою навчального процесу має бути самостійна робота студента, яка повинна мати конкретні змістовні характеристики, перевірятися, контролюватися й оцінюватися. Це означає, що в системі загальної діагностики знань важливого значення набуває поточна робота і поточне оцінювання.

При цьому слід розуміти, що поточна робота і поточне оцінювання не є намаганням прив'язати студента до аудиторії та викладача. Логіка тут інша, а саме: є програмний матеріал, який студент має опанувати. Цей матеріал поділяється на дві складові: одна складова – це програмний матеріал, який викладається на лекціях, лабораторних заняттях, і друга – це матеріал, який студент опановує самостійно і зміст якого не обов'язково повинен бути пов'язаний із лекційним матеріалом. Підкреслимо також, що сучасні тенденції модернізації і розвитку освітнього процесу – це саме підвищення ролі і ефективності самостійної роботи студента як головного чинника формування творчої особистості. Крім цього зауважимо, що існують певні аспекти навчальної діяльності, зокрема надбання певних практичних навичок, якість яких просто неможливо у повній мірі проконтролювати та оцінити одним підсумковим контрольним заходом. Тому, узагальнюючи все вище сказане, формулюється вимога до системи оцінювання як такої, що передбачає здійснення регулярного поточного контролю.

4. Проведення контрольних заходів із мінімальною особистою участю викладача. Це можна розглянути у двох аспектах. По-перше, реалізуючи завдання кредитно-модульної системи щодо організації навчального процесу за уніфікованими навчальними програмами, що передбачає роботу викладача із багаточисельними потоками, і впроваджуючи систему регулярного поточного контролю, ми зіткнемося із проблемою робочого часу викладача. По-друге, об'єктивність оцінювання можлива лише за умови обмеження впливу суб'єктивних факторів як з боку викладача, так і самого студента. У США, наприклад, іспит в усній формі сприймається як порушення прав людини, як форма контролю, за якої із суб'єктивних причин студент не має змоги самореалізуватися, захистити своє право на об'єктивність в оцінюванні знань. Тобто система контролю та оцінювання повинна передбачати проведення контрольних заходів переважно у письмовій формі або методом тестування. Звичайно, становитимуть виключення такі контрольні заходи, коли перевіряються навички особистісної комунікації, наприклад, синхронний переклад або ведення дискусії чи діалогу майбутнім журналістом.

5. Cистема контролю і оцінювання не повинна виключати апріорі проведення іспиту.

Це має вирішуватись змістом навчальної дисципліни, її структурою, методикою викладання.

Мають право на існування дві системи:

  • проведення поточного контролю, на його підставі оцінювання і звільнення студента від іспиту;

  • формування оцінки з дисципліни із двох складових – результатів поточної діяльності та результатів діагностики знань у формі іспиту, адже обидві складові загальної підсумкової оцінки можуть мати самостійне значення. Завданням поточного контролю є перевірка розуміння та запам'ятовування певного матеріалу, вироблених навичок та вмінь, а завданням іспиту – перевірка розуміння студентом навчального матеріалу в цілому, логіки та взаємозв'язків між окремими розділами, здатності творчого використання накопичених знань, уміння сформувати своє ставлення до певної проблеми.

Наприклад, у багатьох навчальних закладах Канади за 100-бальної системи оцінювання максимальна кількість балів, які студент може отримати на екзамені, становить 45, а інші студент має "заробити" у процесі поточної роботи.

6. Усі дисципліни навчального плану підготовки фахівця повинні бути рівноправними у системі оцінювання. Чому з деяких навчальних дисциплін ми здійснюємо диференційоване оцінювання, а з деяких, встановлюючи підсумковий контроль у формі заліку, ми нівелюємо результати діагностики? Це не відповідає ні контрольним, ні стимулюючим функціям системи оцінювання.

В багатьох країнах поняття "залік" просто не існує, це породження нашої далеко не бездоганної системи вищої освіти і передумовлене воно великою кількістю малих навчальних дисциплін, які втиснути у обмежену в часі екзаменаційну сесію просто неможливо. Якщо йти по шляху укрупнення навчальних дисциплін, утворення із них певних блоків модулів та проведення проміжного модульного контролю, то цю проблему можна вирішити.

7. Система оцінювання, виконуючи стимулюючу функцію, повинна надавати можливість ранжирувати студентів за ознаками успішності у відповідності до обсягів навчальної діяльності. Тобто, якщо студент при вивченні навчальної дисципліни обсягом 1 кредит отримує певну оцінку і йому нараховується певна кількість рейтингових балів, то при опануванні навчальної дисципліни обсягом 2 кредити і за умови отримання такої самої оцінки, йому повинно нараховуватися вдвічи більше рейтингових балів. Це повинно бути покладено в основу модульно-рейтингової системи оцінювання успішності студента.

    1. Концептуальні засади модульно-рейтингової системи оцінювання

Модульно-рейтингова система оцінювання (МРС) базується на модульній побудові навчального процесу, поопераційному контролі і накопиченні рейтингових балів за різнобічну навчально-пізнавальну діяльність в період навчання. Організація МРС побудована на розподілі навчального матеріалу з дисципліни у всіх його складових (вивчення теоретичного матеріалу на лекціях та шляхом самостійного опрацювання, виконання практичних, лабораторних робіт, індивідуальних завдань тощо) на змістовні модулі. Оцінювання здійснюється за кожною складовою навчальної діяльності шляхом визначення рейтингової оцінки rk. Рейтинг з дисципліни RD – це кількісна оцінка за багатобальною шкалою рівня засвоєння дисципліни та якості поточної навчальної діяльності. Вона формується як сума рейтингових оцінок rk, а також заохочувальних і штрафних балів rs:

RD = rk + rs.

Шкала оцінювання з дисципліни (R) визначається пропорційно до загального обсягу навчальної роботи з дисципліни:

R = 40 K,

де К-загальний обсяг навчальної дисципліни у кредитах.

Таким чином, якщо обсяг навчальної роботи студента за семестр становить 30 кредитів, то він може отримати за підсумками контрольних заходів з усіх навчальних дисциплін, що вивчались у семестрі, 600 балів (не враховуючи заохочувальні бали).

Найменша за обсягом навчальна дисципліна у 1 кредит, навіть якщо вона вивчається протягом одного модульного циклу, повинна мати шкалу оцінювання у 40 балів. Ці бали повинні розкладатися на певні види навчальної роботи. Наприклад, підсумковий контроль з дисципліни, що проводиться у атестаційний тиждень, оцінюється із розрахунку 20 балів, виконання практичних робіт – 10 балів, індивідуального завдання – 10 балів.

Розподіл рейтингових балів за видами навчальної діяльності та контрольними заходами здійснює викладач відповідно до їх вагомості у навчальному процесі та залежно від змісту навчальної дисципліни і методики викладання.

Незалежно від значення R-шкали оцінювання повинні витримуватися наступні співвідношення між оцінками ЕСТS-шкали, чотирибальною національною шкалою та рейтинговими балами:

Шкала оцінювання ECTS

Чотирибальна національна шкала оцінювання

Рейтингова бальна шкала оцінювання

А

5(відмінно)

0,90R  RD 1,00R

ВС

4(добре)

0,75 R  RD  0,90R

DE

3(задовільно)

0,60R  RD  0,75R

FX,F

2(незадовільно)

RD  0,60R

На підставі рейтингової оцінки успішності навчання студента з дисципліни визначається його семестровий рейтинг RS(t), що відображає успішність навчання з усіх дисциплін семестрового навчального плану у певному t-семестрі із доданням заохочувальних балів міждисциплінарного рівня (наприклад, отримання патенту на винахід, наявність наукових публікацій, успішна участь у конференції тощо):

RS(t) = RDі + Rs .

Таким же чином визначається інтегральний рейтинг студента за будь який період (Т) навчання RI(T).

При цьому слід зробити зауваження щодо обмеження загальної кількості заохочувальних балів на всіх рівнях (rs та Rs), призначення яких не повинно призводити до перевищення рейтингових балів студента від максимально можливих значень відповідно RD чи RS(t).

Впровадження модульно-рейтингової системи оцінювання супроводжується відповідним Положенням СумДУ, що розробляється науково-методичним відділом, розглядається на засіданні науково-методичної ради університету і затверджується ректором. Воно є обов'язковим для виконання усіма кафедрами унівеситету.

Певні особливості (деталізації, уточнення, методика застосування), що стосуються кожної навчальної дисципліни, визначаються Регламентом модульно-рейтингової системи оцінювання, який розробляється кафедрою викладання дисципліни і затверджується деканом. Регламент доводиться до студентів на початку навчального семестру і протягом вивчення дисципліни залишається незмінним.

2.5 Удосконалення організаційної системи управління навчальним процесом

Управління навчальним процесом базується на науково-методичній системі, що визначає зміст освітньої діяльності, форми і методи організації навчального процесу та засоби його регулювання, а також на організаційній системі, основним завданням якої є ефективне впровадження визначених технологій навчання із відповідним залученням кадрового потенціалу, матеріальних ресурсів та забезпеченням раціонального планування.

Докорінні зміни у науково-методичній системі, пов’язані із запровадженням кредитно- модульної системи організації навчального процесу, безпосередньо відображаються в організаційній системі у наступних аспектах:

  1. Модульна побудова навчального процесу потребує зміни всіх складових навчальних планів і, відповідно, їх переробки, із чого випливає необхідність удосконалення системи укладання розкладу навчальних занять та планування контрольних заходів. Безпосередньо з цим пов’язані також зміст та форма робочих програм навчальних дисциплін.

  2. Використання кредиту як основної облікової одиниці навчальної роботи студента та впровадження модульно-рейтингової системи оцінювання потребує перегляду та уточнення організаційно-облікової документації деканатів, адаптації певних нормативно-правових документів до умов кредитно-модульної системи.

  3. Визнання пріоритетів за планомірною самостійною роботою студента, зміна структури та методики навчальної роботи і контрольних заходів, надання викладачеві переважної ролі організатора навчального процесу вимагають принципово нових підходів до нормування та обліку педагогічного навантаження викладачів.

Зупинимось дещо детальніше на сутності майбутніх змін в організаційній системі.

2.5.1 Навчальні плани, робочі програми дисциплін. Розклад занять, поточний контроль (атестація) та екзаменаційна сесія

Загальна характеристика, зміст та структура навчальних планів були надані у попередніх розділах. Загальний навчальний план є документом, який надає інформацію про зміст навчального процесу зі спеціальності і послідовність та обсягу вивчення дисциплін за семестрами викладання. основним документом для планування навчального процесу є семестровий навчальни план, за яким повинні розраховуватись обсяги навчальних доручень та укладатись розклади занять.

Як видно, зміст та структура нових навчальних планів суттєво відрізняється від раніше застосовуваних перш за все модульною побудовою. Відповідно, першочерговим завданням організаційного характеру постає задача розробки нової підсистеми АСУ “Навчальний процес" та пов’язанної з нею підсистеми "Деканат” (або “Студент”).

Підсистема “Навчальний процес” повинна виконувати наступні основні функції:

  • формування загального навчального плану на базі освітньо-професійних програм, відслідковування дотримання нормативних вимог. Укладання уніфікованих блоків змістовних модулів та впровадження їх у різні навчальні плани;

  • формування семестрових навчальних планів на базі загального із розподілом навчальних дисциплін по модульним циклам, визначенням обсягів аудиторної роботи та індивідуальних завдань;

  • надання вихідної інформації для укладання робочих навчальних програм дисциплін, розрахунку обсягів навчальних доручень кафедр, укладання розкладу занять за модульними циклами;

  • надання вихідної інформації до підсистеми “Деканат” (“Студент”) для ведення навчальних карток студентів та формування додатків до дипломів;

  • надання вихідної інформації до баз даних “Науково-методичне забезпечення” та “Робочі програми”;

  • укладання індивідуальних навчальних планів студентів та магістрантів.

Таким чином, підсистема “Навчальний процес” є комп’терною системою спільного користування науково-методичного, навчально-організаційного відділів та деканатів. В умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу доцільно зберегти провідну функцію науково-методичного відділу щодо формування навчальних планів. Це перш за все визначається необхідністю уніфікації навчальних планів, системним формуванням змістовних модулів та їх блоків і підтверджується негативним досвідом ВНЗ, де формування навчальних планів доручено деканатам, через що була втрачена їх уніфікація та системність і мають місце випадки невиконання нормативних вимог. Що стосується індивідуальних планів, то їх укладання можуть здійснювати деканати на підставі загального плану зі спеціальності.

Укладання розкладу навчальних занять, що покладається на навчально-організаційний відділ, доведеться здійснювати за модульними циклами, тобто тричі за навчальний семестр. У зв’язку з тим , що інтенсивність викладання дисциплін передбачається збільшити, забезпечивши не менше 4 аудиторних годин на тиждень протягом модульного циклу з дисципліни, а також враховуючи, що для дисциплін, які викладаються протягом декількох модульних циклів, можна в них передбачити різну кількість годин на тиждень лекційних і практичних чи лабораторних занять, доцільно ліквідувати так званий “тиждень начитки”. Обсяг роботи щодо укладання розкладу занять за модульними циклами збільшується, але зменшення кількості дисциплін, що одночасно вивчаються, дозволить його планувати більш раціонально.

Плануванню підлягають також атестаційні тижні шляхом виділення одного дня на контрольні заходи з однієї навчальної дисципліни. Екзаменаційна сесія також буде плануватись протягом одного тижня (один екзамен на день) без виділення будь-якого часу на підготовку до іспиту, що витікає із сутності модульно-рейтингової системи навчання.

2.5.2 Документація деканатів щодо обліку навчальної діяльності студента

Кредитно-модульна система організації навчального процесу ставить на меті, як провідну, задачу підвищення академічної мобільності студента, а його навчальний процес будується як процес накопичення залікових кредитів. При цьому не байдуже, якій стратегічній меті підпорядковане це накопичення кредитів. Тому навчальна картка студента, як основний документ, що відображає його навчальну діяльність, повинна містити перед усім навчальний план (додаток Б), або індивідуальний навчальний план, укладений так само, а потім дані щодо його виконання. Приклад фрагменту цих даних у табличній формі наведений нижче:

Семестр 1

п/п

Назва дисципліни

Обсяг за навчальним планом

Відмітка про зарахування за семестр

годин

кредитів

зараховано кредитів

рейтинговий бал

оцінка за читирьохбальною шкалою

оцінка за шкалою ECTS

1

2

3

4

5

6

7

8

1

Історія України

90

2,5

2,5

45

відмінно

А

2

Українська мова (за проф. спрямуванням)

54

1,5

1,5

24

добре

ВС

3

Іноземна мова

324

9,0

1,5

24

добре

ВС

4

Фізичне виховання

216

6,0

1,5

18

задовільно

ДЕ

5

Математичний аналіз

540

15,0

6,5

97,5

добре

ВС

6

Алгебра та геометрія

378

10,5

10,5

199,5

відмінно

А

7

Дискретна математика

162

4,5

4,5

67,5

добре

ВС

7.1

КР-Дискретна математика

54

1,5

1,5

24

добре

ВС

ВСЬОГО за семестр

30

499,5 балів із 600 (83,25 %)

Таке подання інформації дає повне уявлення про те, яку частину програмного матеріалу засвоїв студент протягом навчального семестру і з якою якістю. Оцінка успішності у відсотках до максимально можливої кількості RI(t) дозволяє ранжувати студентів на всіх рівнях (у групі, за спеціальністю, на факультеті, в цілому в університеті).

Якщо після закінчення 1 семестру студент буде переведений до іншого навчального закладу, то інформація про загальний навчальний план та про його виконання допоможуть визначити подальші раціональні шляхи навчальної діяльності студента.

Укладання такої форми навчальної картки може бути повністю автоматизоване:

  • колонки 2 - 4 заповнюються за даними навчального плану;

  • колонки 5, 6, 7 – із семестрової відомості;

  • колонка 8 та підсумки обчислюються за відповідними формулами.

      1. Засади нормування та обліку педагогічного навантаження і штату кафедр

Існуюча система нормування та обліку педагогічної роботи викладачів зорієнтована переважно на аудиторну роботу і практично залишає поза увагою методичне забезпечення навчального процесу, організацію самостійної роботи студентів, здійснення контрольних заходів, які при застосуванні кредитно-модульної системи отримують першорядне значення.

Беззаперечно, нинішня система нормування педагогічного навантаження викладачів потребує реформування. Але яким шляхом це реформування потрібно здійснювати?

По-перше, можна йти шляхом модернізації існуючої системи за рахунок введення нових показників, що мають приоритетне значення: нормувати розробку методичних вказівок, укладання тестових завдань, проведення модульних контролів тощо. Але як би ми не намагалися удосконалити систему нормування, сама її сутність – диференціації видів навчальної роботи – буде накладати відбиток на визначення кафедрою структури навчальної дисципліни з позиції вигідно, чи не вигідно. А критерій повинен бути зовсім інший – забезпечення ефективної роботи студента з вивчення дисципліни. При цьому слід усвідомлювати, що немає і не може бути оптимальної за видами навчальної роботи структури для всіх дисциплін. Вона визначається змістом навчального матеріалу, методикою викладання, наявним науково-методичним забезпеченням і врешті особистістю викладача.

Тому, на нашу думку, доцільно випробувати шлях інтегрованої оцінки педагогічної роботи з навчальної дисципліни при розрахунку обсягів навчальних доручень кафедри і визначенні її штату, тобто за критеріями кількості кредитів навчальної роботи і кількості студентів, що навчаються. При цьому кафедри будуть прагнути до укрупнення навчальних потоків і до зменшення обсягів аудиторної роботи, що є загальносвітовою тенденцією організації навчального процесу. Викладач матиме більше змоги якісно організувати самостійну роботу студента, більше займатись методичною і науковою роботою. Окреме нормування індивідуальної роботи зі студентом (виконання курсових робіт і проектів, дипломних робіт, практичної підготовки), що знаходяться поза структурою навчальної дисципліни, потрібно залишити.

Розподіл навчальних доручень між викладачами всередині кафедри може здійснюватись за ознаками закріплення навчальних дисциплін і середнього тижневого завантаження.

При обрахунку штату викладачів для заочної форми навчання обсяг навчальної роботи, що забезпечується кафедрою, необхідно враховувати із поправочним коефіцієнтом, орієнтовно, 0,2 К (де К – обсяг навчальної роботи у кредитах). Це випливає із співвідношення обсягів аудиторної роботи на денному та заочному відділеннях із поправкою на збільшення кількості індивідуальних завдань.

Це загальна концепція, яку ще потрібно уточнювати в плані вироблення методики розрахунку та урахування численності потоків для окремих груп кафедр чи певних курсів навчання. Але вона має сенс також у тому плані, що Міністерство освіти і науки також розраховує штати навчальних закладів за інтегрованими показниками численності студентів і трудомісткості навчальних програм, тобто для певних груп спеціальностей, а здійснювати диференціацію на рівні університету, як ми це робили раніше, недоцільно – потрібно її опустити на рівень кафедри. Впровадити "вигідну", а не раціональну структуру певної навчальної дисципліни за рахунок інших колег-викладачів у межах кафедри буде значно складніше.

Все це не стосується погодинної оплати праці викладачів (на заочному факультеті, ФПС та за дистанційною формою навчання), коли повинен здійснюватись облік фактично виконаної роботи.

1

Смотреть полностью


Скачать документ

Похожие документы:

  1. Програма конференції «Актуальні питання клінічної медицини» програма конференції «Мікроелементози в клінічній медицині» програма конференції «Actual problems of fundamental and clinical medicine (in english)»

    Документ
    9 Програма конференції «Мікроелементози в клінічній медицині» Програма конференції «Actual problems of fundamental and clinical medicine (in english)»…… 7 Матеріали конференції «Актуальні питання теоретичної медицини» .
  2. Программа 68-ой научно-практической конференции студентов, магистрантов и аспирантов белорусского

    Программа
    Сборник тезисов 68-й научно-практической конференции студентов, магистрантов и аспирантов факультета международных отношений БГУ. Минск, 27 апреля 2011 г.
  3. Г. И. Невельского     Шарлай Г. Н., Пузачев А. Н.   Справочная книжка оператора гмссб © глобальная морская система связи при бедствии и для обеспечения безопасности учебное пособие

    Учебное пособие
    Системы связи с морскими подвижными объектами (МПО) представляют собой совокупность средств, удовлетворяющих потребности в связи МПО и эксплуатирующих их людей.
  4. Сумський державний університет Бібліотека. Інформаційно-бібліографічний відділ Друковані праці співробітників Сумського державного університету за 2008 рік Бібліографічний покажчик Суми-2009

    Документ
    Друковані праці співробітників Сумського Д76 державного університету за 2008 рік: Бібліографічний покажчик.- Суми: Вид-во СумДУ. Бібліотека. Інформаційно-бібліографічний відділ, 2009.

Другие похожие документы..