Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Доклад'
В докладе освещаются вопросы охраны авторских прав в соответствии с Законом РФ «Об авторском праве и смежных правах», предоставление доступа к охраня...полностью>>
'Автореферат'
Защита состоится 18 июня 2009 г. в 10.00 часов на заседании диссертационного совета Д 212.298.11 по присуждению ученой степени доктора педагогических...полностью>>
'Документ'
Серия конференций «Математика и механика в современном мире» была организована в университете в 2001 году с целью рассмотрения проблем, посвященных ш...полностью>>
'Документ'
Изучение функциональной асимметрии началось в середине 19 века на пациентах с очаговыми поражениями головного мозга, обусловленных кровоизлияниями и ...полностью>>

Конспект лекцій Удвох частинах Частина 1 Суми

Главная > Конспект
Сохрани ссылку в одной из сетей:

МІНІСТЕРСТВО Освіти і НАУКИ УКРАїНи

Сумський державний університет

БАНКІВСЬКИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

Конспект лекцій

У двох частинах

Частина 1

Суми

Видавництво СумДУ

2009

МІНІСТЕРСТВО Освіти і НАУКИ УКРАїНи

Сумський державний університет

Банківський менеджмент

Конспект лекцій

для студентів спеціальності

6.050104 "Фінанси "

заочної форми навчання

У двох частинах

Частина 1

Затверджено на засіданні кафедри фінансів як конспект лекцій з дисципліни «Банківський менеджмент»

Протокол № 1 від 28.08.2008р.

Суми

Видавництво СумДУ

2009

Банківський менеджмент: Конспект лекцій / Укладачі: В.М.Олійник, С.М.Фролов, М.А.Деркач. – Суми: Вид-во СумДУ, 2009.– Ч.1.162 с.

Кафедра фінансів

Зміст

Тема 1 Сутність банківського менеджменту……………….. 4

    1. Поняття менеджменту………………………………………. 4

    2. Основи менеджменту в банку………………………………. 5

    3. Завдання банківського менеджменту……………………….16

    4. Напрями банківського менеджменту………………………. 21

    5. Процес планування в банку………………………………… 29

Тема 2 Стратегічний банківський менеджмент…………….35

2.1 Сутність, функції та етапи стратегічного банківського менеджменту……………………………………………………...35

2.2 Процес стратегічного менеджменту………………………...42

2.3 Особливості стратегічного менеджменту в банку…………48

Тема 3 Тактичний банківський менеджмент……………….70

3.1 Сутність та особливості тактичного менеджменту………...70

3.2 Операції тактичного менеджменту………………………….72

Тема 4 Фінансовий менеджмент у банку…………………….76

4.1 Сутність та функції фінансового менеджменту……………76

4.2 Основні ланки фінансового менеджменту………………….84

4.3 Системи та методи фінансового планування……………….86

Тема 5 Управління активами і пасивами………………… 106

5.1 Сутність активів та пасивів банку………………………….106

5.2 Стратегії управління активами і пасивами………………...119

5.3 Особливості і методи управління пасивами……………….131

5.3.1 Управління власним капіталом банку……………………131

Тема 1 СУТНІСТЬ БАНКІВСЬКОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

1.1 Поняття менеджменту

Менеджмент - це самостійний вид професійно здійснюваної діяльності, спрямованої на досягнення в будь-якій господарській сфері комерційного підприємства, що діє в ринкових умовах, визначених намічених цілей шляхом раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів із застосуванням принципів, функцій і методів економічного механізму менеджменту. Інакше кажучи, менеджмент - це система керування, що містить сукупність принципів, методів, засобів і форм, розроблених і застосовуваних із метою підвищення ефективності виробництва та збільшення прибутку при керуванні в умовах ринкової економіки.

У загальному розумінні менеджмент — це наука про найбільш раціональні системи організації та управління певними видами діяльності. Зазначимо, що єдиної думки щодо визначення терміна «менеджмент» в економічній літературі не існує. Під менеджментом розуміють як систему управління фінансовими та організаційними сферами діяльності, так і управлінський персонал, що здійснює управління, тобто керівний склад організації.

У всьому світі менеджмент розглядається як один з найважливіших чинників підвищення ефективності діяльності. В умовах жорсткої конкуренції, що супроводжує розвиток ринкової економіки, необхідно постійно удосконалювати системи та форми управління, швидко оволодівати нагромадженими в теорії та практиці знаннями, знаходити нові неординарні рішення в динамічній ситуації. Лише такий підхід до управління забезпечує виграш у конкурентному середовищі або принаймні нормальні умови розвитку організації.

Термін «менеджмент» за своєю суттю є синонімом терміна «управління», проте не повною мірою. Термін «управління» набагато ширший, оскільки використовується стосовно різних видів людської діяльності. Термін «менеджмент» — це управління соціаль­но-економічними процесами на рівні підприємства, фірми або банку, що діють у ринкових умовах. Термін «менеджмент» (management) американського походження і українською мовою не перекладається дослівно.

Британська енциклопедія дає такі визначення цього терміна:

  • спосіб (манера) поводження з людьми;

  • мистецтво керування;

  • адміністративні звички, специфічні здібності ;

  • адміністративна одиниця, орган керування.

Поняття менеджменту має професійно орієнтовану інтерпретацію. З точки зору:

  • економіста менеджмент - фактори виробництва, що враховують характеристики роботи й капіталу;

  • адміністратора - система влади й організації, що регулює взаємодію ступенів ієрархії посібника і виконавців;

  • соціолога - елементи структури суспільства і соціальних статусів.

  • техніка і математика - методи теорії керування, тобто процес виготовлення й здійснення керуючих впливів узагалі.

Менеджмент як науку характеризують такі загальні принципи для усіх видів діяльності :

  1. спрямованість на суб'єкт керування для досягнення конкретних цілей;

  2. єдність цілей, результатів і засобів їх досягнення;

  3. комплексність процесу керування, що передбачає планування, аналіз, регулювання й контроль;

  4. єдність перспективного й поточного планування, що забезпечує його безперервність;

  5. контроль за прийнятими управлінськими рішеннями ;

  6. матеріальне й моральне стимулювання творчої активності колективу ;

  7. індивідуальний підхід до кожного члена колективу, що дає можливість максимально використовувати його потенціал;

  8. зацікавленість кожного працівника у підвищенні своєї кваліфікації, постійному навчанні й оволодінні новими знаннями і сферами діяльності;

  9. орієнтація на здоровий психологічний клімат у колективі;

  10. гнучкість організаційної структури керування, що дає можливість вирішувати функціональні й управлінські завдання.

1.2 Основи менеджменту в банку

Банківський менеджмент - це керування банком в умовах ринку, що означає:

  • орієнтацію банку на попит і потреби ринку, на запити клієнтів і організацію таких банківських продуктів і послуг, що користаються попитом і можуть дати банку запланований прибуток;

  • постійне прагнення до підвищення ефективності банківської діяльності з метою зменшення витрат і одержання оптимальних результатів;

  • коректування цілей, задач і програм банку залежно від кон'юнктури ринку;

  • необхідність використання сучасної інформаційної бази;

  • раціональний добір персоналу і його ефективне використання.

Одним із найважливіших напрямків досліджень у фінансовій сфері є банківський менеджмент, що визначає ефективність діяльності банку взагалі.

Банківський менеджмент має свою специфіку, що визначається такими рисами:

  1. особливість цілей; .

  2. деякі кількісні показники (клієнтура, обсяг депозитів, кредитних вкладень, інвестицій, обсяг операцій і послуг і т.п.);

  3. набір якісних факторів (показники доходів і витрат; швидкість обороту коштів; трудомісткість операцій; ступінь задоволення запитів клієнтів з обсягу, структури, якості послуг; забезпечення конфіденційності переговорів, інформаційна безпека і т.п.);

  4. соціальні характеристики персоналу (у тому числі професійна підготовка, відношення до роботи, рішення соціальних проблем);

  5. регулювання діяльності з боку держави. Так, Національний банк установлює для комерційних банків економічні нормативи капіталу, ліквідності та ризиків;

  6. різноманітність сфери керування.

Банківський менеджмент як самостійний вид фахової діяльності передбачає, що менеджер може не мати капітал у банку, в якому працює. Він може володіти акціями банку, а може і не мати їх, працюючи за наймом на посаді менеджера. Праця менеджера — це продуктивна праця, що виникає в умовах комбінування високотехнологічного банківського процесу з високим рівнем спеціалізації працівників і забезпечує зв'язок та єдність усього процесу банківської діяльності на рівні банку в цілому, філії або відділення.

Під банківською діяльністю у визначенні банківського менеджменту розуміється діяльність банку з метою одержання прибутку. Змістом банківської діяльності є забезпечення банківського процесу всіма необхідними ресурсами й організація технологічного циклу в цілому (наприклад: розроблення і вдосконалення банківських технологій, забезпечення необхідного рівня банківських продуктів і послуг, виконання усіх видів банківських операцій, матеріально-технічне оснащення для здійснення банківської діяльності, забезпечення персоналом, підтримання ліквідності та прибутковості банку).

Банківська сфера потребує такого стилю роботи, в основі якого лежить постійний пошук нових можливостей, уміння залучати й використовувати для вирішення поставлених завдань ресурси з найрізноманітніших джерел, домагаючись підвищення ефективності й одержання максимально можливого результату при мінімальних затратах.

Визначення цілей діяльності банку на найближчу і подальшу перспективи — це основне у менеджменті. Управління шляхом постановлення цілей здійснюється з урахуванням оцінки потенційних можливостей банку і забез­печення їх відповідними ресурсами.

Розрізняють загальні і специфічні цілі. Загальні (стратегічні) цілі відображають концепцію розвитку банку в цілому, специфічні — розробляються в рамках загальних цілей з основних видів банківської діяльності.

Раціональне використання матеріальних і трудових ресурсів передбачає досягнення цілей при мінімумі затрат і максимумі ефективності, яке здійснюється у процесі управління, за умови, що група співробітників спрямовує свої зусилля на досягнення загальних цілей на підставі відповідної мотивації їх праці.

Банківський менеджмент має свій власний економічний механізм. Механізм банківського менеджменту складається з трьох ланок:

  • внутрішньобанківське управління;

  • управління операціями;

  • управління персоналом.

Використання механізму банківського менеджменту спрямо­ване на вирішення конкретних проблем взаємодії в реалізації соціально-економічних, технологічних, соціально-психологічних завдань, що виникають у процесі банківської діяльності. Механізм менеджменту об'єктивно обумовлений здійсненням банківської діяльності в ринкових умовах, коли результати управлінської і господарської діяльності одержують оцінку на ринку.

Кінцева мета банківського менеджменту — забезпечення прибутковості в діяльності банку шляхом раціональної організації виробничого процесу, включаючи управління банком і розвиток техніко-технологічної бази, а також ефективне використання кадрового потенціалу при одночасному підвищенні кваліфікації, творчої активності та лояльності кожного працівника.

Менеджмент покликаний створювати умови для успішного функціонування банку, виходячи з того, що прибуток — це не причина існування банку, а результат його діяльності, який у підсумку визначає ринок. Прибуток створює гарантії для подаль­шого функціонування банку, оскільки лише прибуток і його накопичення у вигляді різноманітних фондів дає змогу обмежувати і переборювати ризики, пов'язані з функціонуванням банку.

Метою банківського менеджменту є постійне управління ризиками. Для цього необхідна наявність певних резервних коштів і надання мене­джерам певного ступеня свободи і самостійності для швидкого реагування й адаптації до умов, що змінюються.

Одним із найважливіших компонентів банківського менеджменту є управління підприємницьким середовищем банку. Банк діє в дуже мінливих умовах, спричинених розмаїттям відносин, що складаються між ним та різними економічними суб'єктами. Сукупність цих відносин і утворює поняття підприємницького середовища банку, яке багато в чому визначає характер діяльності банку і мусить в обов'язковому порядку бути вивчене у процесі проведення маркетингової роботи банку. Розгляд підприємницького середовища банку проводиться у двох напрямах: аналіз мікросередовища й аналіз макросередовища.

Мікросередовище банку складається із взаємовідносин усередині самої організації, а також з постачальниками, посередниками, конкурентами, клієнтами й контактними аудиторіями.

Внутрішньобанківські відносини залежать не тільки від внутрішньої культури, а й від його формальної та неформальної організаційної структури.

Ще одним елементом мікросередовища банку є відносини, що складаються з клієнтами. Ці відносини, їх розвиток і взаємовигідність багато в чому визначають успіх діяльності банку. Як відомо, клієнти поділяються на корпоративних та фізичних осіб. Відносини з кожною із цих груп будуються на специфічних принципах, які обумовлені орієнтацією банку на обслуговування того чи іншого виду клієнтів.

Відносини з контактними аудиторіями також справляють пев­ний вплив на дії банку. Прийнято вирізняти п'ять основних груп контактних аудиторій, до яких належать:

  • фінансові організації;

  • засоби масової інформації;

  • державні установи;

  • громадськість;

  • власні працівники банку.

Поняття макросередовища банку складається із відносин установи з такими чинниками: демографічними, економічними, природними, науково-технічними, політичними та культурними.

1.2.1 Принципи організаційної побудови банку

У загальному вигляді предметом діяльності банків є обслуговування фінансових операцій суб'єктів економічних відносин. Для детального розгляду предмета діяльності банку необхідно якомога повніше перелічити ці операції та визначити при цьому роль банку.

Комерційний банк, на відміну від більшості компаній інших типів, виявляє не одну, а безліч суспільно-економічних сутностей:

  • банк є інструментом здійснення фінансових операцій суб'єктів економічних відносин;

  • банк сам є суб'єктом економічних відносин;

  • банк є накопичувачем коштів;

  • направляючи кошти в кредитування або поповнюючи портфель цінних паперів, вибираючи позичальників, банк є розподільником коштів;

  • банк є інформаційним центром.

Цілі комерційного банку поділяються на стратегічні й тактичні, довгострокові й короткострокові, загальні й локальні.

Основні принципи організаційного процесу в банку такі:

  • функціональна побудова;

  • відповідність меті банку;

  • ієрархія владних повноважень та рівнів організації;

  • спільні й координовані дії;

  • раціоналізація управління;

  • цілісність і відповідність умовам зовнішнього середовища;

  • забезпечення контролю;

  • регламентація діяльності персоналу;

  • забезпечення оперативною і достатньою інформацією.

Кінцевою метою формування структури банку є доцільність і раціональність управління усім комплексом банківської діяльності, підвищення якості послуг, що надаються клієнтам банку, продуктивності праці банківських працівників, забезпечення прибутковості банку.

1.2.2 Основні типи організаційних структур у банках

Організаційна структура банку є важливою складовою успішного досягнення цілей обраної стратегії. Від рівня організації банку, налагодження стосунків між керівництвом та підлеглими залежить успіх його діяльності. Дуже часто хиби в організаційних структурах призводили навіть досить сильні банки до кризових ситуацій.

Банки діють у різних ринкових умовах, спеціалізуються на наданні різних видів послуг, ставлять перед собою різні цілі, а отже, їхні організаційні структури можуть варіюватися. Кожний з існуючих видів організаційних структур має свої переваги й недоліки, які слід обов'язково враховувати у процесі вибору придатного способу організації. Обраний спосіб повинен сприяти найбільшій відповідності банківської організації ринковим умовам, в яких вона діє, раціональній організації роботи банківських працівників усіх ланок, успішному налагодженню і виконанню всіх функцій управління, максимальному задоволенню потреб клієнтів і, нарешті, досягненню мети, що стоїть перед банком.

Наведемо стислі характеристики основних груп організаційних структур.

Організаційні структури за принципом бюрократії. Поняття бюрократії ввів на початку XX сторіччя німецький соціолог М. Вебер як ідеальну модель побудови організації. За його теорією, бюрократична побудова організації передбачає налагоджену роботу всіх ланок управління, чіткий розподіл праці, сувору регламентацію діяльності кожного службовця і добір кадрів відповід­но до їх компетентності. Ці вимоги до організаційної структури стали класичними і були покладені більшості інституцій. Різноманітні варіанти бюрократичних структур діють у більшості організацій і сьогодні.

Термін «бюрократія», що асоціюється у багатьох із тяганиною, наявністю великої кількості інстанцій, формалізмом у роботі, має дещо інший зміст, а поява подібних асоціацій викликана різного роду недоліками в роботі з практичної реалізації бюрократичного принципу побудови організацій. Словом, усі позитивні риси теорії бюрократії доповнилися цілим комплексом негативних характеристик, пов'язаних насамперед із надмірною «запрограмованістю» службовців бюрократичних структур, яка призводить до погіршення взаємовідносин як із зовнішнім середовищем, де діє банк, так і всередині самої організації, а це спричиняє втрату гнучкості — одну з основних вимог до діяльності банку в ринкових умовах.

Бюрократична модель побудови організації має три основні варіанти.

1. Функціональні організаційні структури.

2. Дивізіональні організаційні структури.

3. Організаційні структури банків, які діють на міжнародних ринках.

Розглянемо кожен із цих варіантів розвитку бюрократичних структур.

Функціональні організаційні структури. Існує незначна кількість банків, що керуються принципами організаційної побудови за функціональною ознакою.

Функціональна організаційна структура передбачає поділ банківської діяльності на окремі частини, що являють собою відособлені галузі діяльності або функції, здійснення яких сприяє досягненню мети, що стоїть перед банком. Такими відособленими сферами діяльності в банках, як правило, є управління банківських операцій, маркетингу, бухгалтерського обліку і звітності та господарські управління. Залежно від обсягу завдань, які вирішують ці функціональні блоки, можуть створюватися додаткові, дрібніші підрозділи.

Функціональна структура застосовується в основному у невеликих банках, які суворо спеціалізуються на наданні якогось виду послуг і здатні діяти досить незалежно від ринкових умов. Тобто для застосування функціональної структури необхідна насамперед стабільність ситуації. Проте такі ідеальні умови на практиці трапляються рідко, тому банки частіше використовують інші типи організаційних структур.

Дивізіональні організаційні структури. Ринкові умови, що постійно змінюються, зростання конкуренції, удосконалення банківських технологій і, нарешті, тенденції до укрупнення банківських організацій привели до необхідності застосування дивізіональних структур, що передбачають поділ банку не за функціональною ознакою, а відповідно до видів пропонованої банківської продукції, груп споживачів або за регіональними ознаками. Як наслідок, існує три види дивізіональних організаційних структур.

1. Структури, орієнтовані на надання різних видів банківської продукції.

2. Структури, орієнтовані на різні групи споживачів.

3. Регіональні організаційні структури.

Зупинимося на кожному з видів докладніше.

Структури, орієнтовані на надання різних видів банківської продукції. Структури такого типу досить часто зустрічаються в банках, які надають своїм клієнтам великі обсяги окремих видів послуг. Причому ці обсяги настільки збільшуються, що з метою ефективного управління стає доцільним здійснювати керівництво окремо наданням кожного продукту. Цей принцип і покладений в основу організаційних структур, побудованих за продуктовою ознакою.

Ці структури дають можливість зосередити функції управління наданням окремих послуг в руках фахівців із конкретних продуктів. Це створює таким банкам додаткові переваги при доведенні якості послуг до міжнародних стандартів, а також у розвитку нових видів банківських продуктів.

Керівник, відповідальний за конкретний вид банківських послуг, має у своєму розпорядженні достатньо кваліфікованих працівників з великим практичним досвідом у цій галузі, завдяки чому з таким банківським підрозділом важко конкурувати іншим банкам, організованим не за продуктовим принципом. Крім того, орієнтація структури на окремі види послуг дає змогу щонайкраще координувати весь процес від створення нової послуги і до доведення її до кінцевого споживача.

Структури, орієнтовані на різні групи споживачів. Цей спосіб побудови банку передбачає орієнтацію на потреби цільових споживачів послуг. Організовуючись таким чином, банк зосереджує свою основну увагу на певних групах клієнтів. Донедавна американські банки, що будувалися відповідно до такого принципу, обслуговували в основному корпоративних клієнтів. Проте поступово таке становище змінювалося, і на внутрішніх ринках акцент зміщувався у бік роздрібної клієнтури.

Всі надані банком послуги концентруються в окремих підрозділах, що обслуговують конкретні групи споживачів. Так, послуги роздрібним клієнтам можуть надаватися управлінням персональних банківських послуг та інвестиційного менеджменту, а послуги клієнтам оптового ринку — управліннями операцій на ринку капіталів та обслуговування корпорацій. Така структура дає змогу з максимальною ефективністю задовольняти потреби цільових споживачів.

Регіональні організаційні структури. Коли діяльність банку охоплює велику географічну територію, то в основу його організації може бути покладений принцип регіональної організаційної структури, що передбачає побудову діяльності через мережу відділень, які пропонують послуги в різних регіонах.

Банки, організовані за регіональною ознакою, не відчувають особливих труднощів у налагодженні стосунків із своєю клієнтурою. Перед ними відкриваються великі можливості всебічного вивчення діяльності користувачів своїх послуг, особливо таких послуг, надання яких має певний ризик для банку. Крім того, ста­ранно продумане створення мережі відділень дає змогу налагодити добрий взаємозв'язок між ними і забезпечити максимальне врахування потреб споживачів усіх регіонів, які обслуговує банк.

Організаційні структури банків, які діють на міжнародних ринках. Виходячи на міжнародний рівень, банки повинні відповідним чином реорганізувати свою структуру. Найпростішим типом такої реорганізації є структура з міжнародним відділенням: поряд із відділеннями всередині країни банк має відділення, розташоване за кордоном. Таке відділення має певний ступінь незалежності, а його керівник безпосередньо підпорядковується вищому керівництву.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Конспект лекцій Удвох частинах Частина 2 Суми

    Конспект
    Залучені кошти є найбільш значною частиною пасивів банку, яка в кілька разів перевищує його власні кошти. Фактично залучені кошти - це основне джерело формування ресурсів комерційного банку, які спрямовуються на проведення активних операцій.
  2. Конспект лекцій Удвох частинах Частина 1 для студентів спеціальності 050104 «Фінанси» усіх форм навчання

    Конспект
    Конспект лекцій з дисципліни «Податковий менеджмент» охоплює питання ведення обліку платників податків, порядку нарахування податків та облік фактич­но внесених сум, методики проведення камеральних і документаль­них перевірок, правильності
  3. Конспект лекцій удвох частинах Частина 2 для студентів спеціальності 030504 «Фінанси І кредит»

    Конспект
    Податковий менеджмент: Конспект лекцій. У двох частинах. Частина 2. Для студентів спеціальності 8.030504 «Фінанси і кредит» рівня підготовки «Магістр» / укладач О.
  4. Конспект лекцій удвох частинах Частина 1 для студентів спеціальності 030504 «Фінанси І кредит»

    Конспект
    Податковий менеджмент: Конспект лекцій. У двох частинах. Частина 1. Для студентів спеціальності 8.030504 «Фінанси і кредит» рівня підготовки «Магістр» / укладач О.
  5. Конспект лекцій Удвох частинах Частина 2 для студентів спеціальності 050104 «Фінанси» усіх форм навчання

    Конспект
    Відповідно до Закону України від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" і Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами і держав­ними цільовими

Другие похожие документы..