Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Учебное пособие'
Освещаются вопросы устного речетворчества, характеризуются диалогические и монологические виды общения (беседа, переговоры, доклад, совещание и т.п.)...полностью>>
'Документ'
Процесс автоматизации можно охарактеризовать как деятельность по внедрению и использованию компьютерного аппаратно-программного обеспечения в библиот...полностью>>
'Рабочая программа'
Специальность: 021702- Филология. Языки и литература народов России. (якутский язык и литература), 021714 – Теория и история художественной культуры )...полностью>>
'Реферат'
Население Москвы и Московской области представляет собой единый объект исследования и его следует рассматривать как единое целое. Сложившаяся социаль...полностью>>

Розділ 1 (4)

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень ……………………………………………………3

Вступ……………………………………………………………………….....4-11

Розділ 1

Основні засади співвідношення права і релігії ……………………...12-108

1.1. Проблеми праворозуміння й визначення поняття права в аспекті співвідношення права і релігії......................................................................12-39

1.2. Природа релігії та її роль у суспільному регулюванні....................................................................................................40-64

1.3. Співвідношення права і релігії............................................................65-106

Висновки до розділу 1 …………………………………………………..107-108

Розділ 2

Право і релігія в системі суспільного регулювання .........................109-178

2.1. Вплив релігії на процес формування права......................................109-129

2.2. Сучасні правові системи світу: типологізація на основі релігійного чинника ......................................................................................................130-157

2.3. Відносини держави і церкви: правовий аспект ...............................158-176

Висновки до розділу 2 …………………………………………………..177-178

Висновки …................................................................................................179-182

Список використаних джерел …………..................................................183-211

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Демократизація суспільства, яка відбувається в Україні з початку 90-х років ХХ ст., зумовила зростання духовної свободи людини, що мало наслідком природне підвищення рівня релігійності населення, збільшення кількості діючих у країні релігійних організацій, посилення впливу релігійних структур на державно-правові процеси. З урахуванням цього, одним із завдань юридичної науки є розгляд співвідношення права і релігії в нових суспільних реаліях, що виступає необхідною передумовою формування виваженої правової політики у цій сфері, вдосконалення законодавства й запровадження оптимальної моделі відносин держави і церкви.

Актуальність проблеми дослідження підсилюється тим, що в умовах методологічної плюралізації сучасної юриспруденції, подолання ідеологічного монізму й залучення досвіду зарубіжних правознавців постає завдання переглянути основні питання місця права в системі соціального регулювання. Особливо це стосується співвідношення права і релігії, оскільки останній радянською наукою, що базувалася на марксистській філософії й соціології релігії, відводилася переважно консервативна, негативна роль в комплексі нормативної регламентації соціуму. Така позиція не може вважатися задовільною й додатково обґрунтовує важливість переосмислення зазначеної проблематики.

Слід також відмітити, що попри певний «ренесанс» релігійної тематики, який спостерігається в сучасній юридичній літературі, в наукових працях майже немає спроб теоретичної розробки співвідношення права і релігії. Існуючі ж дослідження в цій царині досить часто характеризуються фрагментарністю. На монографічному рівні вони переважно або звернені до проблем свободи совісті і правового статусу релігійних організацій, або ж розглядають вплив на право положень окремого віровчення. Майже поза увагою вчених-правників залишаються форми впливу релігії на правоутворення, недостатньо повно вивчено природу релігійного права, а релігійний чинник у наукових пошуках компаративістів висвітлюється здебільшого в межах традиційних або релігійних правових систем. До цього треба додати, що релігійне забарвлення деяких робіт, а іноді – спірність їх відправних засад (наприклад, тези про правильність або хибність догматів тієї чи іншої конфесії в контексті державно-правового розвитку тощо) теж не сприяє вирішенню питань взаємодії права і релігії саме в юридичній площині.

Таким чином, на даний час існує потреба концептуального, заснованого на сучасній методології дослідження співвідношення права і релігії у процесі формування права й функціонування правової системи, що сприятиме вирішенню низки проблем загальної теорії держави і права, а також покращенню якості й ефективності законотворчої і правозастосовчої діяльності.

Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі теорії держави і права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках Державної цільової комплексної програми «Загальнотеоретичні проблеми правотворення та правозастосування в умовах формування правової держави» (номер державної реєстрації 0106U002283). Тема дисертації затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 17.12.2004 р. (протокол №5).

Мета і завдання дослідження. З урахуванням сучасного стану наукової розробки проблеми метою роботи є встановлення на підставі сучасного праворозуміння основних засад співвідношення права і релігії, з’ясування ролі релігії в процесі формування права й функціонування правової системи і визначення на цій основі напрямків оптимізації законодавчого регулювання релігійних відносин та моделі взаємин держави і церкви. Відповідно до зазначеної мети поставлено такі завдання:

- спираючись на аналіз як класичних джерел, так і літератури сьогодення, сформулювати авторське розуміння природи права і релігії;

- встановити спільні й відмінні риси права і релігії як форм суспільної й індивідуальної свідомості, а також нормативних регуляторів з огляду на їх генезис, суб’єктний склад, способи легітимації, формальний, інституційний, функціональний аспекти;

- розкрити динаміку співвідношення права і релігії шляхом аналізу їх взаємодії, взаємовпливу та протиріч;

- вирішити питання природи норм релігійного права з урахуванням його походження, джерел легітимації, форм закріплення тощо;

- виявити, проаналізувати і класифікувати основні напрямки впливу релігії на право;

- типологізувати правові системи світу за критерієм релігійного впливу на їх розвиток і функціонування;

- сформулювати вихідні засади дослідження відносин держави і церкви в Україні, проаналізувати їх основні сфери, розробити пропозиції до законодавства щодо вдосконалення їх правової регламентації.

Об’єктом дослідження є право і релігія в системі соціального регулювання.

Предмет дослідження становлять теоретичні проблеми співвідношення права і релігії як форм свідомості й нормативних інституціоналізованих регуляторів, особливості їх взаємодії та взаємовпливу в різних правових системах світу.

Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено комплексний підхід до поглибленого вивчення теми, зумовлений специфікою даної роботи і пов’язаний з використанням загальнонаукових і спеціальних методів наукового пошуку. Використовувалися, зокрема, такі методи: діалектичний – при аналізі походження права і релігії й напрямків її впливу на процес формування права; системно-структурний – під час дослідженні системних зв’язків між правовою й релігійною системами та їх окремими елементами; порівняльно-критичний – у процесі розгляду різних концепцій праворозуміння, співвідношення права і релігії; феноменологічний – при аналізі структури правової й релігійної свідомості та природи норм релігійного права; герменевтичний – при встановленні впливу релігійного чинника на розвиток різних правових систем світу; історичний – з метою формулювання вихідних засад дослідження відносин держави і церкви в Україні; формально-юридичний, порівняльно-правовий – у процесі співставлення положень нормативно-правових актів, що регулюють свободу совісті та правовий статус церкви, у т.ч. і в інших державах.

Теоретичне підґрунтя дисертаційної роботи базується на наукових працях з філософії права й релігії, загальної теорії держави і права, конституційного права, релігієзнавства, психології та соціології релігії.

Питання співвідношення права і релігії розглядаються у творах таких класиків світової філософської і правової думки, як Фома Аквінський, Г. Гегель, К. Гельвецій, Т. Гоббс, Г.Д. Гурвич, Г. Гроцій, Ф. Енгельс, І. Кант, Г. Кельзен, Дж. Локк, К. Маркс, Ш.-Л. Монтеск’є, Г. Пухта, Г. Радбрух, Б. Спіноза, Л. Фуллер, Г. Харт та ін. Значну увагу цим питання приділено українськими та російськими дослідниками кінця ХІХ – початку ХХ століття, у т.ч. М.М. Алексєєвим, І.О. Ільїним, М.М. Коркуновим, П.І. Новгородцевим, М.О. Рейснером, Є.В. Спекторським, М.С. Суворовим, М.С. Таганцевим, Ф.Г. Тернером, Є.В. Трубецьким, М.М. Фіолетовим, Б.М. Чичеріним, Г.Ф. Шершеневичем.

Розробка авторського бачення проблем праворозуміння, взаємодії та взаємовпливу правого й релігійного регуляторів, моделі відносин держави і церкви ґрунтується на достеменному вивченні праць сучасних українських та російських науковців, зокрема, С.С. Алексєєва, В.К. Бабаєва, М.Й. Байтіна, В.А. Бачиніна, Н.В. Варламової, М.Ю. Варьяса, А.М. Величка, В.О. Четверніна, О.В. Зайчука, Ю.О. Зюбанова, А.І. Ковлера, О.Е. Лейста, О.О. Лукашової, С.І. Максимова, О.В. Мартишина, М.М. Марченка, В.В. Момотова, В.С. Нерсесянца, Г.В. Мальцева, Н.М. Оніщенко, Ю.М. Оборотова, В.В. Оксамитного, О.В. Петришина, А.В. Полякова, М.А. Придворова, П.М. Рабіновича, Р.О. Ромашова, Л.С. Сюкияйнена, А.А. Тер-Акопова, Л.Б. Тіунової, В.О. Туманова, І.І. Царькова, М.В. Цвіка, І.Л. Честнова, В.Є. Чиркіна; а також сучасних зарубіжних фахівців – Ж.-Л. Бержеля, Т. Бендітта, Г.Дж. Бермана, О. Гьоффе, Р. Давіда, М. Елона, Ю. Кардаві, І. Касдана, Дж. Кіна, Д. Ллойда, Ф. Люшера, П. Рікера, К. Скіннера, С. Феррарі, Р. Ципеліуса.

При розгляді природи релігії, її ознак і суспільних функцій, а також визначенні її поняття використовуються труди вітчизняних та російських релігієзнавців (О.В. Бєляєвої, О.Г. Данільяна, Ю.О. Левади, Б.О. Лобовика, Н.М. Мечковської, М.П. Мчедлова, А.В. Речинського, М.Ф. Юрія, О.М. Яковлєва), а також зарубіжних учених (Р. Белли, В. Гьослє, Дж. Еванс, Д. Кеоуна, В.П. Контикара, Ж. Сурдель, Д. Сурделя, Н. Смарта, П. Тілліха, М. Форварда, С. Фотіу, Дж. Фрезера, Г. Шолема).

Емпіричною базою дослідження є положення міжнародно-правових актів (Каїрська декларації про права людини в ісламі (1990 р.), Арабська Хартія прав людини (1994 р.), Договір про запровадження Конституції для Європи (2003 р.), резолюції ПАРЄ з релігійних питань), норми Конституції і законодавства України, а також конституцій та законодавства зарубіжних держав, що стосуються свободи совісті, відносин держави і церкви, практика Європейського суду з прав людини. В роботі аналізуються священні тексти світових та національних релігій (християнства, ісламу, іудаїзму, буддизму, індуїзму, зороастризму тощо).

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дана наукова робота є першим у вітчизняній науці цілісним монографічним комплексним дослідженням, у якому на єдиних концептуальних засадах і з урахуванням сучасного праворозуміння й «широкого» трактування природи релігії з’ясовуються основні теоретичні й практичні питання співвідношення права і релігії. До результатів дослідження й висновків, які відбивають внесок автора дисертації в розробку зазначеної проблеми й виносяться на захист, належать, зокрема, такі:

Уперше:

- здійснено системний аналіз світової правової думки щодо різних аспектів співвідношення права і релігії; виявлено певну еволюцію поглядів на це питання; доведено, що релігія або її елементи, як джерело походження або спосіб легітимації права і держави, присутні майже в усіх школах праворозуміння незалежно від ставлення їх представників до феномену релігійності;

- в юридичних дослідженнях на підставі виділених наукою ознак релігії застосовано «широке» розуміння релігії, яке включає до цього явища, поряд із традиційними віруваннями, релігійні аналоги, еквіваленти або так звані «ерзац-релігії» (комунізм, фашизм, маоїзм, різноманітні форми громадянської релігії), що дозволило по-новому розглянути проблему співвідношення права, держави і релігії, у тому числі й у вітчизняній правовій традиції;

- проведено комплексне дослідження спільних рис і відмінностей права і релігії як форм свідомості й суспільних регуляторів з урахуванням їх генезису, сфери регулювання, структури норм, лінгвістичних особливостей, суб’єктного складу, формального, інституційного, функціонального, ціннісного аспектів;

- виділено, класифіковано й проаналізовано форми впливу релігії на правоутворення; визначені галузі та інститути права, вплив релігії на формування яких є найбільш відчутним;

- у процесі розгляду природи релігійного права виокремлено в його структурі норми, що містяться у сакральних текстах певних релігій (релігійні), та корпоративні норми релігійних громад або церков (фікх, рабинське, канонічне право тощо);

- як доповнення до вже існуючих запропоновано авторську типологію правових систем світу за критерієм впливу конкретних форм релігійності на розвиток і функціонування правової системи; виявлено сутнісні ознаки кожної класифікаційної групи.

Набуло подальшого розвитку:

- розуміння повторювальних суспільних відносин як основи правогенезу; окремо вирізнено етап їх суспільного схвалення як необхідну умову утворення правової нормативності;

- аналіз шляхів подолання протиріч між правом і релігією в системі суспільного регулювання;

- дослідження впливу права на релігію, виділено напрямки такого впливу як форми свідомості, нормативного регулятора, інституціолізованої системи; зроблено наголос на ролі права і держави в процесі подолання міжрелігійних конфліктів;

- розгляд церкви як інституту громадянського суспільства в аспекті відносин держави і церкви.

Удосконалено:

- бачення теоретичної моделі відносин держави і церкви в Україні у релігійній, політичній, економічній, соціальній, освітній сферах; сформульовані вихідні засади розвитку такої моделі й розроблені або додатково обґрунтовані вже існуючі пропозиції до законодавства про свободу совісті й релігійні організації;

- розуміння принципу верховенства права як базового принципу, що визначає розвиток відносин держави і церкви в демократичному суспільстві.

Практичне значення одержаних результатів. Дисертація спрямована на подальший розвиток загальної теорії держави і права, поглиблення знань про співвідношення права і релігії в системі суспільного регулювання, вдосконалення законодавства про свободу совісті й релігійні організації. Отримані результати можуть бути використані в науково-дослідницькій сфері – у процесі подальшого дослідження проблем праворозуміння, місця права в системі соціальних норм, взаємодії держави і громадянського суспільства тощо; у сфері правовстановлення та правозастосування – для вдосконалення чинного законодавства, яке регламентує релігійні відносини, свободу совісті, правовий статус релігійних організацій і забезпечення єдності його застосування; у навчальному процесі – при підготовці підручників, навчальних посібників за курсами: «Теорія держави і права», «Історія політичних і правових учень», «Порівняльне правознавство», при викладанні відповідних навчальних дисциплін, а також у науково-дослідницькій роботі студентів; у правовиховній сфері – з метою правової просвіти, підвищення правової культури правознавців, населення в цілому.

Апробація результатів дослідження. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, розглядалися і обговорювались на засіданнях кафедри теорії держави і права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Положення даної наукової роботи доповідались на науково-практичних конференціях, наукових семінарах і «круглих столах», зокрема, на засіданні «Круглого столу» «Сучасний стан розвитку Української держави і права в світлі реалізації Програми діяльності Кабінету Міністрів України «Назустріч людям» (м. Харків, 3 березня 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичної конференції молодих учених та здобувачів «Сучасні проблеми юридичної науки і практики» (м. Харків, 23-24 квітня 2007 р.); Семінарі молодих учених, аспірантів та здобувачів «Проблеми гармонізації вітчизняного законодавства з правом Європейського Союзу» (м. Харків, 15 травня 2007 р.); Дев’ятнадцятих Харківських політологічних читаннях «Проблеми глобалізації та геополітичний вектор розвитку України» (м. Харків, 7 червня 2007 р.).

Окремі результати дослідження використовувались автором у навчальному процесі при проведенні занять з теорії держави і права в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого.

Публікації. Основні положення й висновки дисертації відображені в 4-х статтях, опублікованих у фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених ВАК України, та 4-х тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертаційного дослідження визначена предметом і логікою наукових пошуків. Робота складається зі вступу, двох розділів, що об’єднують 6 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 211 сторінок, обсяг основного тексту – 182 сторінки, кількість використаних джерел 340 найменувань.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, яке полягає у розв’язанні основних теоретичних проблем співвідношення права і релігії. З висновків, зроблених у цій науковій роботі, найбільш загальними й важливими є такі:

1. Основою формування правового регулювання слугують постійно повторювані суспільні відносини, які схвалюються соціумом, що є умовою утворення правової нормативності. Критерієм такого схвалення виступають соціальні цінності (справедливість, свобода, рівність) і потреби соціального розвитку. Сформовані норми санкціонуються державою, що надає праву повноцінної дійсності, сприяє забезпеченню результативності його регулятивного впливу. З цих позицій під правом у роботі розуміється міра свободи і рівності, що заснована на загальнолюдських та цивілізаційних уявленнях про справедливість і потребах суспільного розвитку, яка в своїй основі складається в процесі повторюваних суспільних відносин, що схвалюються суспільством та визнаються і охороняються державою.

2. Об’єднуючим елементом усіх релігій є уявлення про священне, що дозволяє: дотриматись критерію науковості, не обговорюючи питання про реальність чи фантастичність світу абсолютного; відобразити особливості тих релігій, що не акцентують уваги на надприродному; підкреслити особливості релігії як суспільного регулятора (оскільки саме святенність релігійних цінностей є основою та умовою ефективності функціонування релігії), так і форми свідомості (оскільки безумовний, священний характер релігійних догматів вимагає віри суб’єкта в них). У розгляді природи релігії застосовується «широкий» підхід (віднесення до феномену релігійності секулярних ідеологій, які мають спільні з релігією риси), що в юридичному дослідженні дає можливість: (а) по-новому оцінити вітчизняну правову традицію в радянський період, який не можна вважати повністю позбавленим спроб легітимувати право за допомогою релігійних засобів; (б) більш виважено підійти до стану відносин держави і церкви на пострадянському просторі; (в) переосмислити роль релігійного чинника в системах соціалістичного права.

3. У структурі правової й релігійної суспільної свідомості центральне місце посідають ідеологічний і психологічний елементи. На рівні свідомості індивідуальної право і релігія розрізняються способами їх пізнання, оцінки, бо право є насамперед цінністю суспільною, а релігія – індивідуальною, а також засобами формування правомірної або богоугодної поведінки. З аксіологічних особливостей випливає авторитарність релігійної свідомості й відносна автономність правосвідомості від суспільного авторитету. Як нормативні регулятори, право і релігія виникають в результаті розпаду первісних мононорм, є нормативними, переважно формалізованими, мають ієрархічну систему джерел, організаційно-інституційні утворення, забезпечені відповідальністю за порушення їх приписів (спільні риси). Відмінності спостерігаються у сферах регулювання, способах легітимації норм (гетерономність права й автономність релігії), у структурі норм, мовних особливостях джерел, суб’єктному складі, ступені конфліктності відносин між суб’єктами, характері відповідальності й у функціональному навантаженні.

4. Вплив релігії (або її елементів) на право, їх взаємодія виявляються в релігійній детермінації правоутворення, підтримці релігійними засобами правових приписів і правопорядку в цілому, впливі церкви на публічно-владні інститути, протиріччях, що виникають між нормами права і релігії. Механізм подолання цих протиріч має базуватися на приматі правових приписів, що поєднується із законодавчим створенням умов для реалізації суб’єктами своїх релігійних прав та недопущенням насильства над релігійними почуттями й переконаннями віруючих (не порушуючи при цьому прав інших осіб). Вплив права на релігію достатньо обмежений і проявляється у сприянні зниженню авторитарності релігійного світогляду, унеможливленню поглинання різними віровченнями одне одного, в регламентації механізму й форм реалізації, меж здійснення релігійних прав, у збереженні й розвитку окремими релігіями правових форм діяльності. Провідною є роль права і держави у вирішенні етнорелігійних і міжконфесійних конфліктів.

5. До форм релігійного впливу на правоутворення можна віднести: (а) санкціонування державою релігійних норм (пряма форма), і (б) сприяння генезису нових правових норм або гальмування цього процесу, (в) визначення еволюційного руху правової системи в цілому й розвитку правової науки (опосередковані форми). Санкціонування релігійних норм відбувається у 2-х напрямках: перенесення у правову дійсність норм, що безпосередньо врегульовують суспільні відносини, та санкціонування загальних засад, основ, принципів, які об’єднують окремі норми в єдину систему. Норми релігійного права пропонується поділяти на такі, що закріплені у сакральних текстах (релігійні норми), та корпоративні норми релігійних громад або церков (фікх, рабинське, канонічне право тощо). На певних історичних етапах та у певних правових системах ці норми набувають правового характеру, що пояснюється не відокремленість права і політики від релігії. Пряма форма релігійного впливу найбільш поширена у кримінальному, цивільному, сімейному, трудовому, господарському, процесуальному та міжнародному публічному праві. З розвитком процесу секуляризації права і політики обсяг санкціонування релігійних норм зменшується, релігійних вплив набуває переважно опосередкованих форм.

6. На підставі розгляду впливу релігійного чинника на становлення й функціонування правових систем світу як доповнення до вже існуючих пропонується таку типологію: 1) правові системи країн розвинених неавраамістичних релігій (буддизм, індуїзм, даосизм та ін.); 2) дуалістичні правові системи країн авраамістичних релігій (іслам, іудаїзм); 3) секуляризовані правові системи християнських країн (у межах цієї групи виокремлюються правові системи країн західного і східного християнства). Об’єднуючим елементом усієї типології є цінності і принципи, які підтримуються усіма основними релігіями і захищаються у більшості правових систем світу (життя, власність, традиційні шлюбні стосунки, встановлений суспільний лад, справедливі публічні процедури).

Правова система України в цілому належить до правових систем країн православ’я, що через історичні й геополітичні особливості, має окремі ознаки притаманні правовим системам країн західного християнства. Це створює передумови для інтегрування правової системи України до європейського правового простору. При цьому, вітчизняна правова система знаходиться у стані трансформації, що має наслідком зниження правової культури та поваги до права. Одним із засобів подолання цих явищ може бути зростання традиційної релігійності у суспільстві.

7. До вихідних засад, які повинні спрямовувати розвиток моделі відносин держави і церкви в Україні, можна віднести: (а) розгляд церкви як інституту громадянського суспільства; (б) наголошення на активній ролі держави в процесі забезпечення релігійних прав громадян; (в) необхідність визнання різного історичного й соціального статусу окремих конфесій, що поєднується з тезою про їх юридичну рівність; (г) брак в українському суспільстві значного досвіду автономного співіснування держави і церкви, що унеможливлює застосування більшості форм їх кооперації; побудова відносин держави і церкви на основі вимог принципу верховенства права.

8. З метою вдосконалення правового регулювання релігійних відносин та оптимізації моделі відносин держави і церкви пропонується або підтримується вже запропоноване в літературі внесення змін до чинного законодавства України щодо надання церкві статусу юридичної особи, деталізації механізмів забезпечення реалізації свободи совісті військовослужбовцями, врегулювання правового статусу релігійних навчальних закладів та осіб, які там навчаються; а також шляхи покращення правозастосовчої практики щодо здійснення віруючими релігійних обов’язків (наприклад, паломництва), забезпечення невтручання церков у політичні процеси, співпраці держави і церкви у соціальній та освітній сферах.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Розділ V. Податок на додану вартість (2)

    Документ
    фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка провадить діяльність, що належить згідно з законодавством до підприємницької,
  2. Розділ V. Податок на додану вартість (3)

    Документ
    фізична особа (громадянин України, іноземець та особа без громадянства), яка провадить діяльність, що належить згідно із законодавством до підприємницької,
  3. Розділ ІІІ. Податок на прибуток підприємств (1)

    Документ
    133.1.2. управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту. Перелік робіт та послуг, що належать до основної діяльності залізничного транспорту, визначається Кабінетом Міністрів України.
  4. Розділ ІІІ. Податок на прибуток підприємств (2)

    Документ
    1.1) амортизація – систематичний розподіл вартості основних засобів та нематеріальних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації);
  5. Розділ ІІІ. Податок на прибуток підприємств (4)

    Документ
    133.1.2. управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту. Перелік робіт та послуг, що належать до основної діяльності залізничного транспорту, визначається Кабінетом Міністрів України.
  6. Розділ ІІІ. Податок на прибуток підприємств (5)

    Документ
    1.1) амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів та нематеріальних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації);

Другие похожие документы..