Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Программа'
Рабочая программа предмета «Литературное чтение» для 2 класса на 2011 – 2012 учебный год составлена на основе стандарта начального общего образования...полностью>>
'Документ'
- Бакіров Віль Савбанович, Голова оргкомітету, доктор соціологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, заслу­жений діяч науки і техніки У...полностью>>
'Реферат'
Деревій тисячолистий (Achillea millefolium L.). Російська назва —тысячелистник; місцева — білоголовник, гулявиця, деревей, деревець, деревень крівавн...полностью>>
'Методические указания'
В предлагаемой работе рассмотрены основные требования к выполнению и оформлению контрольных работ для студентов-заочников разработанных кафедрой инос...полностью>>

Міністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет внутрішніх справ (2)

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Міністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет внутрішніх справ

На правах рукопису

УДК 347. 122: 007

ДІДУК АЛЛА ГРИГОРІВНА

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ КОНФІДЕНЦІЙНОЇ ІНФОРМАЦІЇ: ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право;

міжнародне приватне право

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Науковий керівник

Жуков Віктор Іванович

кандидат юридичних наук, доцент,

член-кореспондент Української академії інформатики

Харків - 2008

ЗМІСТ

ВСТУП..............................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1 ІНФОРМАЦІЯ ЯК ОБ’ЄКТ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

1.1. Поняття терміна «правовий режим» у науці цивільного права…………….13

1.2. Теорії про об’єкти цивільного права: нетипові об’єкти……………………..21

1.3. Поняття інформації як такої в точних науках….………………….................32

1.4. Поняття інформації як об’єкта в науці цивільного права…………………...44

1.4.1. Інформація як відомості……………………………………………….45

1.4.2. Інформація як повідомлення…………………………………………..47

1.4.3. Фактична монополія на інформацію………………………………….50

1.5. Виявлення та опис властивостей інформації, з якими закон може пов’язати правові наслідки..……………………...…………………………………………...66

1.6. Поняття конфіденційної інформації (комерційної таємниці і ноу-хау) в науці цивільного права та в законодавстві України..…….…….......................................79

1.6.1. Поняття конфіденційної інформації…………………………………..79

1.6.2. Поняття комерційної таємниці………………………………...............82

1.6.3. Поняття ноу-хау………………………………………………...............90

1.6.4. Розмежування понять «комерційна таємниця» і «ноу-хау»……….....97

Висновки до розділу 1……………………………………………….....................101

РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАКОНОДАВСТВА ПРО КОНФІДЕНЦІЙНУ ІНФОРМАЦІЮ (КОМЕРЦІЙНУ ТАЄМНИЦЮ і НОУ-ХАУ)

2.1. Гармонізація законодавства України про конфіденційну інформацію (комерційну таємницю і ноу-хау) відповідно до європейських стандартів…...102

2.1.1. Вимоги ЄС та міжнародних нормативних актів до конфіденційної інформації (комерційної таємниці і ноу-хау)……………………………....102

2.1.2. Недобросовісна конкуренція………………………………………....110

2.2. Зарубіжний досвід законодавчого регулювання конфіденційної інформації (комерційної таємниці і ноу-хау)………………………………………...............114

2.2.1. Романо-германська сім’я правових систем………………………….114

2.2.2. Англо-американська сім’я правових систем…………………...........123

2.3. Становлення та розвиток законодавства про конфіденційну інформацію (комерційну таємницю і ноу-хау) в Україні……………………………..............132

2.3.1. Еволюція законодавчого регулювання конфіденційної інформації (комерційної таємниці і ноу-хау) в Україні…………………………...........132

2.3.2. Чинне законодавство про конфіденційну інформацію (комерційну таємницю і ноу-хау) в Україні………………………………….……...........138

2.3.3. Законопроекти щодо комерційної таємниці.........................................146

Висновки до розділу 2……………………………………………………………151

РОЗДІЛ 3 ПРАВО ДОСТУПУ ДО КОНФІДЕНЦІЙНОЇ ІНФОРМАЦІЇ (КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ І НОУ-ХАУ) ТА ЙОГО ЗАХИСТ

3.1. «Право на …» інформацію, конфіденційну інформацію (комерційну таємницю і ноу-хау) як «право доступу»..……………..........................................152

3.1.1. «Право доступу» до інформації……………………………………...154

3.1.2. Критика суб’єктивного права на комерційну таємницю…………...159

3.1.3. «Охоронюваний законом інтерес» щодо конфіденційної інформації (комерційної таємниці і ноу-хау)…………………………………………...169

3.2. Судовий захист «охоронюваного законом інтересу» особи: специфіка….175

3.2.1. Позови про захист конфіденційної інформації (комерційної таємниці і ноу-хау)……………………………………………………………………...186

Висновки до розділу 3………………………………………….....................................198

ВИСНОВКИ…...………………………………………………………….....................199

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………....................................200

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………....233

ВСТУП

Актуальність теми. При дослідженні правового режиму інформації, конфіденційної інформації (комерційної таємниці і ноу-хау)1 доцільно виходити не стільки із норм, закріплених в чинному законодавстві України, які є недосконалими щодо регулювання інформаційних відносин, а з юридичної природи даного об’єкта. Відповідно норми чинного законодавства повинні бути адекватними саме юридичній природі інформації, конфіденційної інформації.

В Україні єдиного підходу щодо розуміння юридичної природи інформації (конфіденційної інформації) не вироблено. Певною мірою це пояснюється тим, що інформація не є класичним об’єктом цивільного права. Немає єдності у визначенні терміна «інформація» навіть серед всесвітньо відомих вчених у сфері точних наук, які безпосередньо вивчають інформацію.

У науці цивільного права та в законодавстві України на даний час домінує поняття, що інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі (ст. 200 Цивільного кодексу України, далі – ЦК України і ст. 1 Закону України «Про інформацію»). Саме виходячи із даної точки зору законодавець України сформулював похідне правове положення, згідно з яким інформація і всі її різновиди, тобто «відомості» - є об’єктом права власності. Відповідно інформацією, конфіденційною інформацією можна «володіти, користуватись і розпоряджатись» (ст. 30, 38 Закону України «Про інформацію»).

Дисертант не поділяє такого поняття щодо інформації як такої (per se) і вважає, що воно неадекватно відображає дане об’єктивне явище у природі, суспільстві і, відповідно, в праві.

Аналіз судової практики, яка стала предметом дослідження, також свідчить про те, що учасники інформаційних правовідносин, а на випадок спорів і учасники судових процесів, органи юрисдикції мають значні труднощі, коли їм необхідно застосувати ту чи іншу норму права, диспозиція якої містить термін «інформація», «конфіденційна інформація», «комерційна таємниця», «ноу-хау». Про це свідчить і рівень вітчизняних наукових розробок щодо вказаних видів інформації.

Наразі теоретичні засади інформаційно-правових явищ в Україні складають монографії: Кохановської О. В. «Теоретичні проблеми інформаційних відносин у цивільному праві», Носіка Ю. В. «Права на комерційну таємницю в Україні», Петрова Є. В. «Інформація як об’єкт цивільно-правових відносин». Окремі аспекти правового регулювання відносин, які виникають щодо інформації, конфіденційної інформації висвітлені у наукових працях Азімова Ч. Н., Бачіло І. Л., Бєгової Т. І., Венгерова А. Б., Дозорцева В. А., Жукова В. І., Капіци Ю. М., Копилова В. А., Коссака В. М., Крижної В. М., Кулініч О. О., Підопригори О. А., Підопригори О. О., Погуляєва С. Ю., Розенберга В., Саніахметової Н. О., Северіна В. А., Селіванова М. В., Сергеєва О. П., Сіренка І. А., Сляднєвої Г. О., Суханова Є. А., Топалової Л. Д., Харитонова Є. О., Чобота О. А., Шершеневича Г. Ф., Шишки Р. Б., Штумпфа Г. та ін.

Проведений аналіз наукової літератури, щодо розуміння науковою спільнотою цивілістів України фундаментального положення про інформацію як «відомості», дає підстави стверджувати, що легальне визначення інформації та конфіденційної інформації не ставиться під сумнів. У більшості робіт вітчизняних учених інформація (конфіденційна інформація) розглядається з позиції «речового права власності», а комерційна таємниця і ноу-хау однозначно як об’єкти права інтелектуальної власності, на які існує суб’єктивне право, з чим дисертант не погоджується.

На підставі отриманих результатів дослідження дисертант спираючись на фундаментальні положень про інформацію як таку (per se), отримані всесвітньо відомими вченими у сфері точних наук (Н. Вінер, К. Шеннон, Л. Бріллюен, В. Глушков, Ж. Буассель) обґрунтовує тезу про те, що інформація - це не «…відомості», а «повідомлення, яке містить відомості», котрі можуть бути у тому числі і конфіденційними, і документованими. Серед учених-цивілістів такої точки зору дотримуються В. А. Дозорцев, В. І. Жуков.

Окреслена проблема в дисертації вирішується з урахуванням відповідних Директив ЄС та інших міжнародних нормативних актів, які мають важливе значення для гармонізації українського законодавства про інформацію, конфіденційну інформацію і, зокрема комерційну таємницю та ноу-хау, до європейських стандартів, в яких інформація розглядається саме з позиції доступу до повідомлення.

Викладаючи матеріал дисертаційного дослідження, автор використовує терміни: «право інтелектуальної власності», «право на» інформацію (конфіденційну інформацію), «суб’єктивне право», захист «суб’єктивного права на» конфіденційну інформацію як умовні поняття, які не є адекватними суті даного правового явища. На думку дисертанта, адекватними будуть терміни: «фактична монополія» на інформацію (конфіденційну інформацію), «право доступу» до інформації (конфіденційної інформації), «охоронюваний законом інтерес» щодо конфіденційної інформації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з розділом 9 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006 - 2010 роки. Робота спрямована також на реалізацію основних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженої Указом Президента України від 14 вересня 2000 р. № 1072.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення та опис властивостей, об’єктивно притаманних інформації як такій (per se), з якими норми цивільного права, на рівні гіпотези та диспозиції, можуть пов’язати певні правові наслідки. На цій основі визначити: 1) правовий режим конфіденційної інформації та 2) «право доступу» до конфіденційної інформації.

Для досягнення поставленої мети вирішуються наступні завдання: з’ясувати фізичну природу, поняття і зміст інформації як такої (per se) необхідної і достатньої для науки цивільного права; виявити і описати властивості, об’єктивно притаманні інформації як такій (per se) на підставі даних точних наук; дослідити правову природу, поняття і зміст інформації (конфіденційної інформації) як об’єкта цивільного права; виявити ознаки комерційної таємниці і ноу-хау, проаналізувати їх співвідношення; дослідити зміст «права доступу» до інформації, конфіденційної інформації з огляду на фізичну природу інформації як такої (per se); визначити специфіку способів захисту конфіденційної інформації як нетипового об’єкта цивільного права; описати правові завдання, пов’язані з інтеграцією національного законодавства в галузі охорони конфіденційної інформації до міжнародних стандартів.

Об’єктом дослідження є інформація як така (per se), конфіденційна інформація у вигляді комерційної таємниці і ноу-хау, з огляду на авторську позицію щодо концептуальних положень науки цивільного права відносно інформації як нетипового об’єкта цивільного права.

Предметом дослідження є властивості-ознаки, об’єктивно притаманні інформації як такій (per se) та конфіденційній інформації у вигляді комерційної таємниці і ноу-хау, з якими норми цивільного права можуть пов’язати певні правові наслідки, сукупність яких і створює їх правовий режим.

Методи дослідження. У ході проведення дослідження використовувались як загальнонаукові, так і спеціальні методи пізнання: діалектичний, формально-догматичний, історичний, порівняльно-правовий, системно-структурний та ін. За допомогою діалектичного методу встановлено сутність інформації, конфіденційної інформації, зокрема комерційної таємниці і ноу-хау, їх співвідношення. Історичний і порівняльно-історичний методи покладені в основу вивчення генезису поняття конфіденційної інформації, тенденцій її розвитку. Формально-догматичний метод (формальної логіки) сприяв розробці поняття інформації, конфіденційної інформації у вигляді комерційної таємниці і ноу-хау, виявленню та усуненню розбіжностей у їх понятійному апараті, що застосовується в теорії цивільного права і деяких нормах права. З допомогою цього методу вдалося дослідити зміст терміна «право на» інформацію, конфіденційну інформацію у двох аспектах: 1) як «право в сфері належного», так зване «чисте право», де досліджувалися норми права, їх елементи, субординація норм, нормативні зв’язки і їх співвідношення; 2) як «право в сфері сущого», де вивчалися причинно-наслідкові зв’язки, які виникають при застосуванні норм права, що спричиняють певні правові наслідки. Дисертант використав дані, які були описані вченими у сфері точних наук, для виявлення властивостей-ознак, об’єктивно притаманних інформації як такій (per se), з якими закон може пов’язати певні правові наслідки. Методом порівняльно-правового аналізу було досліджено нормативно-правові акти України і зарубіжних країн. Оперування системно-структурним методом дозволило окреслити місце інформації і, зокрема комерційної таємниці та ноу-хау в системі цивільного права. На основі методу аналізу і синтезу проведено узагальнення юридичної практики з даної проблеми.

Наукова новизна одержаних результатів. Пріоритет авторської концепції полягає у тому, що дана робота є першим в Україні комплексним дослідженням правової природи нетипового об’єкта цивільного права – інформації, конфіденційної інформації у вигляді комерційної таємниці і ноу-хау, описаної з урахуванням даних точних наук про фізичну природу інформації як такої (per se). Такий підхід уможливив отримання дисертантом як нових, так і з елементами новизни основних наукових положень та висновків, а саме:

1. Уперше піддано обгрунтованій критиці усталене в доктрині цивільного права та законодавстві України визначення інформації як «документованих або публічно оголошених відомостей…» (ст. 200 ЦК України і ст. 1 Закону України «Про інформацію»), бо таке розуміння її є неадекватним фізичній природі інформації як такої (per se).

Отримані результати дослідження, з урахуванням даних точних наук про фізичну природу інформації як такої (per se), дають підстави для іншого концептуального уявлення щодо інформації як об’єкта цивільного права загалом, та конфіденційної інформації, зокрема.

Інформація - це повідомлення, яке містить відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

2. Одержало подальший розвиток положення про те, що легальне визначення конфіденційної інформації не розкриває її суті і дає хибне уявлення про неї як про «відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб» (ст. 30 Закону України «Про інформацію»). Таке визначення суперечить як фізичній природі інформації як такої (per se), так і пандектній системі права.

З урахуванням відстоюваної дисертантом позиції, запропоновано авторське визначення конфіденційної інформації як повідомлення, що містить незагальновідомі та нелегкодоступні відомості, внаслідок обмеження до нього доступу особою, яка фактично контролює таку інформацію.

3. Набуло подальшого розвитку положення про те, що на інформацію, конфіденційну інформацію не може виникати «речове право власності» (володіння, користування, розпорядження), на якому базується Закон України «Про інформацію» (ст. 38). Обґрунтовується це тим, що інформація (відповідно і конфіденційна інформація) як нетиповий об’єкт цивільного права, - нематеріальна за своєю природою, у тому розумінні, що до неї не можна доторкнутись як до речі (res) чи її не можна відчувати, відповідно нею і не можна володіти (в розумінні corpus - animus), користуватись або розпоряджатись як, наприклад, річчю.

4. Заперечується положення, згідно з яким вся без винятку комерційна таємниця є об’єктом права інтелектуальної власності - ст.ст. 420, 505-508 ЦК України. Стверджується теза про те, що не кожна в зазначеному переліку комерційна таємниця може відповідати критеріям ст. 418 ЦК України «Поняття права інтелектуальної власності». Поняття комерційної таємниці ширше за змістом ніж поняття права інтелектуальної власності, а тому і не кожна комерційна таємниця або ноу-хау апріорі повинна визнаватися об’єктом права інтелектуальної власності.

5. Удосконалено, з урахуванням вимог європейських стандартів, визначення ноу-хау як неохоронюваної законом інформації (виробничої, технічної та іншої), яка є секретною, у тому значенні, що вона як єдине ціле або у точній сукупності та поєднанні її компонентів не є загальновідомою чи легкодоступною, а також є суттєвою, тобто важливою і корисною для осіб, які фактично її контролюють, та визначеною, тобто описаною або зафіксованою таким чином, щоб можна було перевірити її відповідність критеріям секретності та суттєвості.

6. Обгрунтовується позиція, що термін «право на» інформацію, конфіденційну інформацію є умовним, а не точним науковим формулюванням. З огляду на природу інформації та враховуючи її властивості, доцільно застосовувати термін «право доступу» до конфіденційної інформації, виходячи із положення про те, що конфіденційною вона може стати тільки за відомих умов як, наприклад, комерційна таємниця (ст. 505 ЦК України).

7. Набуло подальшого розвитку твердження про достовірність теорії фактичної монополії щодо конфіденційної інформації у вигляді комерційної таємниці і ноу-хау як більш адекватної властивостям вказаних об’єктів. На відміну від запатентованого винаходу комерційна таємниця або ноу-хау охороняються непрямим чином, а саме - законодавством про добросовісну конкуренцію щодо спорів між підприємцями і законодавством про відшкодування шкоди відносно спорів між непідприємцями. Як відомо, закони України про добросовісну конкуренцію засновані на концепції фактичної монополії, що відповідає моделі пандектної системи права, а закони України про інформацію - на концепції права власності, у тому числі й суб’єктивного права, як у країнах англо-американської системи права.

8. Уперше піддається аргументованій критиці положення щодо існування суб’єктивного права на інформацію (ст. 302 ЦК України) та виключного майнового права інтелектуальної власності на комерційну таємницю (ст. 506 ЦК України). Обґрунтовується позиція про «охоронюваний законом інтерес» особи, яка фактично обмежує доступ до інформації як конфіденційної, наприклад, комерційної таємниці. По-перше, така особа не має легальної монополії на неї, відповідно і абсолютного захисту, а по-друге, у загальноприйнятій категорії юридичних прав і інтересів, останні захищаються правовими нормами, без включення цих інтересів до сфери суб’єктивних прав або права власності.

9. Обгрунтовується позиція, згідно з якою «охоронюваний законом інтерес» особи, яка фактично контролює конфіденційну інформацію, може захищатись у суді відповідно до ст. 16 ЦК України: позовами про визнання «охоронюваного законом інтересу» та позовами про присудження «охоронюваного законом інтересу».

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в її спрямованості на усунення прогалин у законодавстві та рекомендацій щодо приведення його у відповідність до міжнародних стандартів. Окремі теоретичні положення дисертації, висновки та отримані результати можуть бути використані у навчальному процесі, при викладанні курсу цивільного права в навчальних закладах України. З огляду на дискусійний характер окремих положень дисертації, вони можуть стати підґрунтям для проведення подальших наукових досліджень з правових проблем конфіденційної інформації, а саме комерційної таємниці і ноу-хау. Також практичний аспект отриманих результатів дозволяє використовувати їх у судовій та іншій юридичній практиці України, а також в законотворчій та правозастосовній діяльності.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Дисертація підготовлена на кафедрі цивільно-правових дисциплін ННІ ПЕС Харківського національного університету внутрішніх справ, де неодноразово було проведено її обговорення і рецензування. Основні наукові висновки та отримані результати пройшли апробацію на науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми правового захисту інтелектуальної власності в Україні» (Харків, НУВС, 21 березня 2003 р.); «Актуальні проблеми цивільного права та процесу» (пам’яті проф. О. А. Пушкіна, Харків, НУВС, 21 травня 2005 р.); круглому столі «Охоронюваний законом інтерес в цивільному праві та процесі» (Харків, ХНУВС, 16 грудня 2005 р.); «Актуальні проблеми цивільного права та процесу» (пам’яті проф. О. А. Пушкіна, Харків, ХНУВС, 27 травня 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми цивільного права та процесу» (пам’яті проф. О. А. Пушкіна, Харків, ХНУВС, 26 травня 2007 р.); X міжнародній науково-практичній конференції «Новітні тенденції і стратегії розвитку міжнародної торгівлі: фінансово-економічний та правовий аспекти» (Київ, Українська академія зовнішньої торгівлі, 30 травня 2007 р.); «Проблеми цивільного права та процесу» (пам’яті проф. О. А. Пушкіна, Харків, ХНУВС, 31 травня 2008 р.). Отримані автором результати використовувалися в лекціях і на семінарах, проведених для студентів ННІ ПЕС Харківського національного університету внутрішніх справ, а також для практичних працівників.

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження відображені у п’яти наукових статтях, опублікованих у виданнях, визнаних ВАК України фаховими для юридичних наук, та тезах науково-практичних конференцій.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження і складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. У дисертації використано 365 джерел і нормативно-правових актів України та зарубіжжя. Обсяг рукопису становить 199 сторінок машинописного тексту.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни харківський національний університет імені В. Н. Каразіна (1)

    Документ
    Рекомендовано до друку Вченою радою економічного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (протокол № 2 від 18 лютого 2011 року)
  2. Міністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет внутрішніх справ (1)

    Документ
    Коли сторони, не дочекавшись присуду, укладали угоду, тоді суд, взявши її до уваги, закінчував процес, накладаючи на процесуальні сторони грошову запоруку, яку мусила платити та сторона, яка першою порушила цей договір [117, с.
  3. Міністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет внутрішніх справ На правах рукопису Бабіч Ія Володимирівна

    Документ
    1.1. Розвиток і становлення суспільних відносин з переробки давальницької сировини в Україні та світі. Толлінг як вид суспільних відносин з переробки давальницької сировини 13
  4. Міністерство освіти І науки україни харківський національний університет радіоелектроніки методичні вказівки до самостійної роботи студентів з дисципліни „охорона праці в галузі” для студентів інституту радіотехніки та електроніки

    Документ
    Методичні вказівки до самостійної роботи студентів з дисципліни „Охорона праці в галузі” для студентів інституту радіотехніки та електроніки/ Упоряд. Б.
  5. Харківський національний університет імені В. Н (3)

    Документ
    Предметом досліджень є картографування інноваційних процесів у вітчизняній освіті шляхом створення оригінальних експериментальних карт, серій карт і атласів освітніх комплексів різного регіонального рівня.

Другие похожие документы..