Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
18 марта 1584 г. умер великий царь России Иван Четвёртый Грозный, и всё пошло вкривь и вкось. От главного правителя у нас всегда зависело очень много...полностью>>
'Реферат'
Інституційні оснoви центральних банків світу закладались протягом століть. Попередниками центральних банків можна вважати емісійні банки, які виникли...полностью>>
'Документ'
500 400 350 300 550 450 Моделирование ногтя (клей Геволь + кополин) 50 300 Коррекция вросшего ногтя Podofix (скоба + BS пластина) 1 ноготь 500 Ортрезы...полностью>>
'Методичні рекомендації'
Виховання – це процес залучення особистості до засвоєння вироблених людством цінностей, створення сприятливих умов для реалізації нею свого природног...полностью>>

Кримінально-процесуальний кодекс України (1)

Главная > Кодекс
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Кримінально-процесуальний кодекс України

Із змінами і доповненнями, внесеними Указами
Президії Верховної Ради Української РСР
 від 27 червня 1961 року, ВВР, 1961 р., N 28, ст. 342,
 від 10 вересня 1962 року, ВВР, 1962 р., N 37, ст. 461,
 від 13 червня 1963 року, ВВР,1963 р., N 25, ст. 406,
 від 18 січня 1966 року, ВВР, 1966 р., N 4 , ст. 15,
 від 9 листопада 1966 року, ВВР, 1966 р., N 44, ст. 274,
 від 24 січня 1967 року, ВВР, 1967 р., N 5, ст. 63,
 від 30 серпня 1971 року N 117-VIII, ВВР, 1971 р., N 36, ст. 278,
 від 21 липня 1972 року N 862-VIII, ВВР,1972 р., N 31, ст. 260,
 від 30 серпня 1972 року N 986-VIII, ВВР, 1972 р., N 36, ст. 314,
 від 23 липня 1973 року N 1898-VIII, ВВР, 1973 р., N 32, ст. 260,
 від 10 серпня 1973 року N 1937-VIII, ВВР, 1973 р., N 34, ст. 271,
 від 14 жовтня 1974 року N 3130-VIII, ВВР, 1974 р., N 44, ст. 445,
 від 18 липня 1975 року N 52-IX, ВВР, 1975 р., N 30, ст. 371,
 від 23 березня 1977 року N 1851-IX, ВВР, 1977 р., N 14, ст. 131,
 від 1 липня 1977 року N 2281-IX, ВВР, 1977 р., N 28, ст. 341,
 від 16 лютого 1978 року N 3084-IX,  ВВР, 1978, N 9, ст. 163,
 від 26 травня 1980 року N 270-X, ВВР, 1980 р., N 24, ст. 430,
 від 20 вересня 1983 року N 5839-X, ВВР, 1983 р., N 40, ст. 806,
 від 29 лютого 1984 року N 6591-X, ВВР, 1984 р., N 11, ст. 203,
 від 16 квітня 1984 року N 6834-X, ВВР, 1984 р., N 18, ст. 351,
 від 20 березня 1985 року N 8627-X, ВВР, 1985 р., N 14, ст. 321,
 від 1 серпня 1985 року N 704-XI, ВВР, 1985 р., N 33, ст. 787,
 від 10 грудня 1985 року N 1432-XI, ВВР, 1985 р., N 52, ст. 1224,
 від 27 червня 1986 року N 2444-XI, ВВР, 1986 р., N 27, ст. 539,
 від 18 серпня 1986 року N 2753-XI, ВВР, 1986 р., N 35, ст. 750,
 від 31 липня 1987 року N 4392-XI, ВВР, 1987 р., N 32, ст. 631,
 від 21 серпня 1987 року N 4452-XI, ВВР, 1987 р., N 35, ст. 674,
 від 25 листопада 1987 року N 4981-XI, ВВР, 1987 р., N 49, ст. 1008,
 від 1 грудня 1987 року N 4995-XI, ВВР, 1987 р., N 50, ст. 1016,
 від 10 лютого 1988 року N 5397-XI, ВВР, 1988 р., N 8, ст. 212,
 від 14 квітня 1988 року N 5723-XI, ВВР, 1988 р., N 17, ст. 427,
 від 29 квітня 1988 року N 5822-XI, ВВР, 1988 р., N 19, ст. 481,
 від 3 серпня 1988 року N 6347-XI, ВВР, 1988 р., N 33, ст. 808,
 від 14 грудня 1988 року N 6976-XI, ВВР, 1988 р., N 52, ст. 1184,
 від 6 березня 1989 року N 7226-XI, ВВР, 1989 р., N 12, ст. 96,
 від 14 квітня 1989 року N 7373-XI, ВВР, 1989 р., N 17, ст. 148,
 від 16 червня 1989 року N 7617-XI, ВВР, 1989 р., N 26, ст. 276,
 від 29 грудня 1989 року N 8595-XI, ВВР, 1990 р., N 2, ст. 15,
 від 19 січня 1990 року N 8711-XI, ВВР, 1990 р., N 5, ст. 60,
 від 7 березня 1990 року N 8918-ХІ, ВВР, 1990 р., N 12, ст. 194,
 від 20 квітня 1990 року N 9082-XI, ВВР, 1990 р., N 18, ст. 278,
 від 4 травня 1990 року N 9166-XI, ВВР, 1990 р., N 20, ст. 313,
 від 26 грудня 1990 року N 596-XII, ВВР, 1991 р., N 3, ст. 13,
 від 26 грудня 1990 року N 597а-XII, ВВР, 1991 р., N 5, ст. 34,
 від 18 січня 1991 року N 647-XII, ВВР, 1991 р., N 7, ст. 45,
 від 28 січня 1991 року N 661-XII, ВВР, 1991 р., N 11, ст. 106,
 від 18 березня 1991 року N 838-XII, ВВР, 1991 р., N 15, ст. 178,
 від 29 липня 1991 року N 1369-XII, ВВР, 1991 р., N 45, ст. 600,
 від 25 серпня 1991 року N 1434а-XII, ВВР, 1991 р., N 40, ст. 531,

Законом Української РСР
 від 25 червня 1991 року N 1255-XII, ВВР, 1991 р., N 40, ст. 527,

Законами України
 від 18 вересня 1991 року N 1564-XII, ВВР, 1991 р., N 47, ст. 650, 
 від 10 грудня 1991 року N 1960-XII, ВВР, 1991 р., N 10, ст. 142, 
 від 12 грудня 1991 року N 1974-XII, ВВР, 1992 р., N 11, ст. 154, 
 від 15 травня 1992 року N 2354-XII, ВВР, 1992 р., N 32, ст. 457, 
 від 17 червня 1992 року N 2464-XII, ВВР, 1992 р., N 35, ст. 508, 
 від 17 червня 1992 року N 2468-XII, ВВР, 1992 р., N 35, ст. 511, 
 від 7 липня 1992 року N 2547-XII, ВВР, 1992 р., N 39, ст. 570, 
 від 17 вересня 1992 року N 2613-XII, ВВР, 1992 р., N 41, ст. 600, 
 від 16 жовтня 1992 року N 2703-XII, ВВР, 1992 р., N 47, ст. 647, 
 від 15 грудня 1992 року N 2857-XII, ВВР, 1993 р., N 6, ст. 35, 
 від 26 січня 1993 року N 2935-XII, ВВР, 1993 р., N 12, ст. 97, 
 від 26 січня 1993 року N 2936-XII, ВВР, 1993 р., N 12, ст. 98, 
 від 28 січня 1993 року N 2947-XII, ВВР, 1993 р., N 14, ст. 120, 
 від 3 березня 1993 року N 3039-XII, ВВР, 1993 р., N 18, ст. 189, 
 від 22 квітня 1993 року N 3129-XII, ВВР, 1993 р., N 22, ст. 228, 
 від 22 квітня 1993 року N 3130-XII, ВВР, 1993 р., N 22, ст. 229, 
 від 22 квітня 1993 року N 3132-XII, ВВР, 1993 р., N 22, ст. 230, 
 від 30 червня 1993 року N 3351-XII, ВВР, 1993 р., N 34, ст. 355, 
 від 11 листопада 1993 року N 3582-XII, ВВР, 1993 р., N 46, ст. 427, 
 від 23 грудня 1993 року N 3780-XII, ВВР, 1994 р., N 11, ст. 49, 
 від 23 грудня 1993 року N 3785-XII, ВВР, 1994 р., N 12, ст. 58, 
 від 23 грудня 1993 року N 3787-XII, ВВР, 1994 р., N 11, ст. 48, 
 від 28 січня 1994 року N 3888-XII, ВВР, 1994 р., N 19, ст. 111, 
 від 24 лютого 1994 року N 4018-XII, ВВР, 1994 р., N 26, ст. 206, 
 від 25 лютого 1994 року N 4043-XII, ВВР, 1994 р., N 28, ст. 238, 
 від 27 липня 1994 року N 137/94-ВР, ВВР, 1994 р., N 37, ст. 342, 
 від 21 вересня 1994 року N 174/94-ВР, ВВР, 1994 р., N 42, ст. 381, 
 від 20 жовтня 1994 року N 218/94-ВР, ВВР, 1994 р., N 45, ст. 409, 
 від 15 листопада 1994 року N 246/94-ВР, ВВР, 1994 р., N 48, ст. 429, 
 від 16 грудня 1994 року N 299/94-ВР, ВВР, 1995 р., N 2, ст. 8, 
 від 20 грудня 1994 року N 305/94-ВР, ВВР, 1995 р., N 2, ст. 9, 
 від 15 лютого 1995 року N 64/95-ВР, ВВР, 1995 р., N 10, ст. 64, 
 від 11 липня 1995 року N 282/95-ВР, ВВР, 1995 р., N 29, ст. 216,
 від 5 жовтня 1995 року N 358/95-ВР, ВВР, 1995 р., N 34, ст. 268,
 від 5 жовтня 1995 року N 360/95-ВР, ВВР, 1995 р., N 35, ст. 271,
 від 12 липня 1996 року N 323/96-ВР, ВВР, 1996 р., N 52, ст. 294,
 від 1 жовтня 1996 року N 386/96-ВР, ВВР, 1996 р., N 46, ст. 247,
 від 2 жовтня 1996 року N 388/96-ВР, ВВР, 1996 р., N 46, ст. 249,
 від 20 листопада 1996 року N 530/96-ВР, ВВР, 1997 р., N 4, ст. 21,
 від 5 лютого 1997 року N 44/97-ВР, ВВР, 1997 р., N 12, ст. 102,
 від 7 жовтня 1997 року N 552/97-ВР, ВВР, 1997 р., N 51, ст. 306,
 від 5 лютого 1998 року N 85/98-ВР, ВВР, 1998 р., N 26, ст. 149,
 від 24 березня 1998 року N 210/98-ВР, ВВР, 1998 р., N 35, ст. 241,
 від 8 жовтня 1999 року N 1134-XIV, ВВР, 1999 р., N 48, ст. 419,
 від 14 грудня 1999 року N 1288-XIV, ВВР, 2000 р., N 5, ст. 34,
 від 13 січня 2000 року N 1381-XIV, ВВР, 2000 р., N 10, ст. 79,
 від 22 лютого 2000 року N 1483-III, ВВР, 2000 р., N 17, ст. 123,
 від 23 березня 2000 року N 1587-III, ОВУ, 2000 р., N 16, ст. 653,
 від 20 квітня 2000 року N 1685-III, ОВУ, 2000 р., N 22, ст. 882,
 від 22 червня 2000 року N 1833-III, ОВУ, 2000 р., N 29, ст. 1189,
 від 14 вересня 2000 року N 1945-III, ОВУ, 2000 р., N 41, ст. 1731,
 від 21 вересня 2000 року N 1981-III, ОВУ, 2000 р., N 43, ст. 1816,
від 16 листопада 2000 року N 2114-III, ОВУ, 2000 р., N 50, ст. 2147,
 від 21 грудня 2000 року N 2181-III, ОВУ, 2001 р., N 7, ст. 259,
від 18 січня 2001 року N 2247-III, ОВУ, 2001 р., N 8, ст. 318,
від 5 квітня 2001 року N 2362-III, ОВУ, 2001 р., N 17, ст. 727,
 від 17 травня 2001 року N 2409-III, ОВУ, 2001 р., N 24, ст. 1058,
 від 21 червня 2001 року N 2533-III, ОВУ, 2001 р., N  25, ст. 1142,
 від 12 липня 2001 року N 2670-III, ОВУ, 2001 р., N  34, ст. 1578,
 від 10 січня 2002 року N 2922-III, ОВУ, 2002 р., N  7, ст. 275,
 від 17 січня 2002 року N 2953-III, ОВУ, 2002 р., N  7, ст. 276
 від 7 березня 2002 року N 3082-III, ОВУ, 2002 р., N 14, ст. 703
 від 7 березня 2002 року N 3111-III, ОВУ, 2002 р., N 14, ст. 710,
 від 16 січня 2003 року N 430-IV, ОВУ, 2003 р., N 6, ст. 212,
 від 6 лютого 2003 року N 487-IV, ОВУ, 2003 р., N 9, ст. 336,
від 6 лютого 2003 року N 488-IV, ОВУ, 2003 р., N 9, ст. 337,
 від 3 квітня 2003 року N 658-IV, ОВУ, 2003 р., N 17, ст. 737,
від 3 квітня 2003 року N 662-IV, ОВУ, 2003 р., N 17, ст. 741, 
 від 3 квітня 2003 року N 669-IV, ОВУ, 2003 р., N 17, ст. 747,
 від 15 травня 2003 року N 743-IV, ОВУ, 2003 р., N 23, ст. 1015,
від 22 травня 2003 року N 850-IV, ОВУ, 2003 р., N 25, ст. 1173,
 від 5 червня 2003 року N 903-IV, ОВУ, 2003 р., N 26, ст. 1254,
від 19 червня 2003 року N 965-IV, ОВУ, 2003 р., N 29, ст. 1434,
 від 11 липня 2003 року N 1125-IV, ОВУ, 2003 р., N 33, ст. 1781,
 від 11 травня 2004 року N 1703-IV, ОВУ, 2004 р., N 22, ст. 1483,
 від 18 травня 2004 року N 1723-IV, ОВУ, 2004 р., N 23, ст. 1545,
 від 16 грудня 2004 року N 2252-IV, ОВУ, 2005 р., N 2, ст. 58,
 від 23 грудня 2004 року N 2289-IV, ОВУ, 2005 р., N 2, ст. 69,
 від 20 січня 2005 року N 2376-IV, ОВУ, 2005 р., N 4, ст. 196,
 від 20 січня 2005 року N 2377-IV, ОВУ, 2005 р., N 4, ст. 197,
 від 31 травня 2005 року N 2598-IV, ОВУ, 2005 р., N 26, ст. 1482,
 від 2 червня 2005 року N 2631-IV, ОВУ, 2005 р., N 25, ст. 1417,
 від 8 вересня 2005 року N 2875-IV, ОВУ, 2005 р., N 38, ст. 2362,
 від 17 листопада 2005 року N 3108-IV, ОВУ, 2005 р., N 49, ст. 3048,
 від 30 листопада 2005 року N 3150-IV, ОВУ, 2005 р., N 51, ст. 3173,
 від 1 грудня 2005 року N 3165-IV, ОВУ, 2005 р., N 51, ст. 3174,
 від 1 грудня 2005 року N 3169-IV, ОВУ, 2006 р., N 1 - 2, ст. 2,
від 12 січня 2006 року N 3323-IV,ОВУ, 2006 р., N 6, ст. 282,
від 23 лютого 2006 року N 3480-IV, ОВУ, 2006 р., N 13, ст. 857,
 від 23 лютого 2006 року N 3504-IV, ОВУ, 2006 р., N 13, ст. 860,
 від 15 березня 2006 року N 3538-IV, ОВУ, 2006 р., N 11, ст. 705,
 від 21 вересня 2006 року N 170-V, ОВУ, 2006 р., N 41, ст. 2725,
 від 14 грудня 2006 року N 462-V, ОВУ, 2007 р., N 2, ст. 60,
 від 22 грудня 2006 року N 526-V, ОВУ, 2007 р., N 1, ст. 12,
 від 22 грудня 2006 року N 534-V, ОВУ, 2007 р., N 1, ст. 15

Положення частини першої статті 44 цього Кодексу визнано
 таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) 
(згідно з Рішенням Конституційного Суду України
 від 16 листопада 2000 року N 13-рп/2000)

Окремі положення цього Кодексу визнано
такими, що відповідають Конституції України (є конституційними)
(згідно з Рішенням Конституційного Суду України
 від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003)

Положення статті 150 цього Кодексу визнано
таким, що відповідає Конституції України (є конституційним)
(згідно з Рішенням Конституційного Суду України
 від 8 липня 2003 року N 14-рп/2003)

(У назві Кодексу та його тексті найменування "Українська РСР" замінено найменуванням "Україна" згідно із Законом України від 7 липня 1992 року N 2547-XII)

(У тексті Кодексу слова "службова особа" у всіх відмінках замінено словами "посадова особа" у відповідних відмінках згідно із Законом України від 11 липня 1995 року N 282/95-ВР)

(У тексті Кодексу слова "Республіка Крим" у всіх відмінках замінено словами "Автономна Республіка Крим" у відповідних відмінках згідно із Законом України від 21 червня 2001 року N 2533-III)

(У тексті Кодексу слова "попереднє слідство", "попереднього слідства", "попереднє", "попереднього" замінено відповідно словами "досудове слідство", "досудового слідства", "досудове", "досудового" згідно із Законом України від 12 липня 2001 року N 2670-III)




 

 

 

Розділ I 
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 

Глава 1
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ 

Стаття 1. Призначення Кримінально-процесуального кодексу України

Призначенням Кримінально-процесуального кодексу України є визначення порядку провадження у кримінальних справах.

(У редакції Закону України
  від 15.12.92 р. N 2857-XII)

Стаття 2. Завдання кримінального судочинства

Завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
 Верховної Ради Української РСР від 16.04.84 р. N 6834-Х;
у редакції Закону України від 15.12.92 р. N 2857-XII)

Стаття 3. Чинність кримінально-процесуального закону

Провадження в кримінальних справах на території України здійснюється за правилами цього Кодексу незалежно від місця вчинення злочину.

При провадженні в кримінальній справі застосовується кримінально-процесуальний закон, який діє відповідно під час дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи.

Норми цього Кодексу застосовуються при провадженні в справах про злочини іноземних громадян, за винятком осіб, які користуються правом дипломатичної недоторканості. Норми цього Кодексу застосовуються і в справах про злочини осіб без громадянства.

(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
 Верховної Ради Української РСР від 16.04.84 р. N 6834-X)

Стаття 4. Обов'язок порушити кримінальну справу і розкрити злочин

Суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов'язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання.

Стаття 5. Недопустимість притягнення як обвинуваченого інакше ніж на підставах і в порядку, встановлених законом

Ніхто не може бути притягнутий як обвинувачений інакше ніж на підставах і в порядку, встановлених законом.

Стаття 6. Обставини, що виключають провадження в кримінальній справі

Кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю:

1) за відсутністю події злочину;

2) за відсутністю в діянні складу злочину;

3) виключено;

4) внаслідок акта амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння, а також в зв'язку з помилуванням окремих осіб;

5) щодо особи, яка не досягла на час вчинення суспільно небезпечного діяння одинадцятирічного віку;

6) за примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим у справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, крім випадків, передбачених частинами 2, 4 і 5 статті 27 цього Кодексу;

7) за відсутністю скарги потерпілого, якщо справу може бути порушено не інакше як за його скаргою, крім випадків, коли прокуророві надано право порушувати справи і при відсутності скарги потерпілого (частина 3 статті 27 цього Кодексу);

8) щодо померлого, за винятком випадків, коли провадження в справі є необхідним для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами;

9) щодо особи, про яку є вирок по тому ж обвинуваченню, що набрав законної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття справи з тієї ж підстави;

10) щодо особи, про яку є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи по тому ж обвинуваченню;

11) якщо про відмову в порушенні справи по тому ж факту є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора.

Частину другу виключено

Якщо обставини, зазначені в пунктах 1, 2 і 4 цієї статті, виявляються в стадії судового розгляду, суд доводить розгляд справи до кінця і у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 цієї статті, постановляє виправдувальний вирок, а у випадках, передбачених пунктом 4, - обвинувальний вирок із звільненням засудженого від покарання.

Закриття справи на підставах, зазначених у пункті 4 цієї статті, не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі провадження у справі продовжується в звичайному порядку.

У разі наявності достатніх підстав вважати, що суспільно небезпечне діяння вчинено особою, яка досягла одинадцяти років, але до виповнення віку, з якого законом передбачена кримінальна відповідальність, по факту цього діяння порушується кримінальна справа. Така справа вирішується у порядку, передбаченому статтею 73 цього Кодексу.

Якщо в ході дізнання, досудового чи судового слідства або перевірки, що проводилась на підставах, передбачених частиною 4 статті 97 цього Кодексу, поряд з обставинами, зазначеними у пунктах 1, 2, 4, 6, 7, 9 - 11 частини 1 цієї статті, що виключають провадження у кримінальній справі, у діянні особи будуть виявлені ознаки адміністративного правопорушення, орган дізнання, слідчий, прокурор, суд або суддя зобов'язані направити відповідні матеріали органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про таке адміністративне правопорушення.

(Із змінами, внесеними згідно із указами Президії
 Верховної Ради Української РСР від 10.09.62 р.,
 від 16.04.84 р. N 6834-X;
 законами України від 30.06.93 р. N 3351-XII,
 від 23.12.93 р. N 3787-XII,
 від 05.10.95 р. N 358/95-ВР,
 від 22.02.2000 р. N 1483-III,
 від 21.06.2001 р. N 2533-III,
 від 12.07.2001 р. N 2670-III)

Стаття 7. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки

Суд вправі звільнити підсудного від кримінальної відповідальності, коли буде визнано, що на час розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною. 

Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора за наявності підстав, зазначених у статті 48 Кримінального кодексу України, складає мотивовану постанову про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

За наявності підстав, зазначених у статті 48 Кримінального кодексу України, у справах, які надійшли до суду з обвинувальним висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про закриття справи.

При закритті кримінальної справи з цих підстав мають додержуватися вимоги, зазначені в частинах 2 і 3 статті 71 цього Кодексу.

Суд своїм вироком може звільнити від покарання особу, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, коли визнає, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

Особа також може бути за вироком суду звільнена від відповідальності чи покарання на підставах, передбачених статтями 49 і 74 Кримінального кодексу України.

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з указами Президії
 Верховної Ради Української РСР від 23.03.77 р. N 1851-IX,
 від 16.04.84 р. N 6834-X;
законами України від 30.06.93 р. N 3351-XII,
 від 21.06.2001 р. N 2533-III,
 від 12.07.2001 р. N 2670-III)

Стаття 71. Закриття кримінальної справи у зв'язку з дійовим каяттям, з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим, із застосуванням примусових заходів виховного характеру, з передачею особи на поруки або із закінченням строків давності

Провадження в кримінальній справі може бути закрито судом у зв'язку:

1) з дійовим каяттям;

2) з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим;

3) із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру в порядку, передбаченому статтею 447 цього Кодексу;

4) з передачею особи на поруки колективу підприємства, установи чи організації;

5) із закінченням строків давності.

До направлення кримінальної справи до суду особі повинно бути роз'яснено сутність обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття справи з цієї підстави. 

Направлення кримінальної справи до суду з підстав, зазначених у цій статті, не допускається, якщо обвинувачений, підсудний проти цього заперечує. В цьому разі провадження у справі продовжується в звичайному порядку.

Прокурор або слідчий в разі винесення постанови про направлення справи до суду у випадках, передбачених у частині першій статті 71 цього Кодексу, повинні ознайомити обвинуваченого, його захисника, потерпілого або його представника з названою постановою, а в разі їх вимоги - з усіма матеріалами справи та роз'яснити їх права, передбачені цим Кодексом.

(Доповнено статтею 71 згідно з Указом Президії
 Верховної Ради Української РСР від 23.03.77 р. N 1851-IX;
із змінами і доповненнями, внесеними згідно з Указом Президії
 Верховної Ради Української РСР від 16.04.84 р. N 6834-X;
 законами України від 15.12.92 р. N 2857-XII,
 від 23.12.93 р. N 3787-XII,
 від 12.07.2001 р. N 2670-III)

Стаття 72. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям

Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора за наявності підстав, зазначених у статті 45 Кримінального кодексу України, вправі своєю мотивованою постановою направити кримінальну справу до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

За наявності підстав, зазначених у статті 45 Кримінального кодексу України, у справах, які надійшли до суду з обвинувальним висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про закриття справи.

(Доповнено статтею 72 згідно з Указом Президії
 Верховної Ради Української РСР від 23.03.77 р. N 1851-IX;
із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
 Верховної Ради Української РСР  від 16.04.84 р. N 6834-X;
законами України від 30.06.93 р. N 3351-XII,
 від 21.06.2001 р. N 2533-III;
 у редакції Закону України від 12.07.2001 р. N 2670-III)

Стаття 73. Порядок вирішення справ про суспільно небезпечні діяння, вчинені особою, яка не досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність

Слідчий, встановивши в кримінальній справі, що суспільно небезпечне діяння вчинене особою у віці від одинадцяти років і до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, виносить мотивовану постанову про закриття справи та застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру. Справа разом з постановою направляється прокурору.

Неповнолітньому, щодо якого винесено постанову, а також його батькам або особам, що їх замінюють, перед направленням справи прокурору надається можливість ознайомитись з усіма матеріалами справи, при цьому вони мають право користуватися послугами захисника.

Якщо встановлено, що особу, яка вчинила у віці від одинадцяти до чотирнадцяти років суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачене покарання у виді позбавлення волі понад п'ять років, необхідно у зв'язку з цим негайно ізолювати, то за постановою слідчого або органу дізнання за згодою прокурора за вмотивованим рішенням суду її може бути поміщено у приймальник-розподільник для неповнолітніх на строк до 30 діб. Участь захисника у цьому разі забезпечується з моменту поміщення неповнолітнього у приймальник-розподільник.

Слідчий, встановивши в кримінальній справі, що суспільно небезпечне діяння вчинене дитиною, яка не досягла одинадцятирічного віку, виносить постанову про закриття справи з додержанням вимог частини другої цієї статті, про що повідомляє прокурора і службу в справах неповнолітніх за місцем проживання дитини.

(Доповнено статтею 73 згідно із
 Законом України від 23.12.93 р. N 3787-XII;
 із змінами, внесеними згідно із
 законами України від 21.06.2001 р. N 2533-III,
 від 12.07.2001 р. N 2670-III)

Стаття 8. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим

Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора вправі за наявності підстав, зазначених у статті 46 Кримінального кодексу України, винести мотивовану постанову про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

За наявності підстав, зазначених у статті 46 Кримінального кодексу України, у справах, які надійшли до суду з обвинувальним висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про закриття справи.

(Із змінами, внесеними згідно з указами Президії
 Верховної Ради Української РСР від 23.03.77 р. N 1851-IX,
 від 16.04.84 р. N 6834-X;
Законом України від 30.06.93 р. N 3351-XII;
 у редакції Закону України від 12.07.2001 р. N 2670-III)

Стаття 9. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру

Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора на підставі, передбаченій частиною першою статті 97 Кримінального кодексу України, виносять мотивовану постанову про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності. У цьому разі неповнолітньому, з додержанням вимог статей 438 і 440 цього Кодексу, пред'являється обвинувачення і після винесення постанови пред'являються всі матеріали справи. Справа із списком осіб, які підлягають виклику до суду, надсилається до суду прокурором.

За наявності підстав, зазначених у частині першій статті 97 Кримінального кодексу України, у справах, які надійшли до суду з обвинувальним висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про закриття справи.

(У редакції указів Президії
 Верховної Ради Української РСР від 23.03.77 р. N 1851-IX,
від 16.04.84 р. N 6834-X;
законів України від 23.12.93 р. N 3787-XII,
 від 12.07.2001 р. N 2670-III)



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Кримінально-процесуальний кодекс України (2)

    Кодекс
    Завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону
  2. Кримінально-процесуальний Кодекс України ( від статті 94 до статті 236-6 )

    Кодекс
    Заяви або повідомлення представників влади, громадськості чи окремих громадян про злочин можуть бути усними або письмовими. Усні заяви заносяться до протоколу, який підписують заявник та посадова особа, що прийняла заяву.
  3. Кримінально-процесуальний Кодекс України ( від статті 94 до статті 236-8 )

    Кодекс
    Заяви або повідомлення представників влади, громадськості чи окремих громадян про злочин можуть бути усними або письмовими. Усні заяви заносяться до протоколу, який підписують заявник та посадова особа, що прийняла заяву.
  4. Кримінальний процесуальний кодекс України (4)

    Кодекс
    Глава 4. Кримінальне провадження за участю неосудних і обмежено осудних осіб та осіб, у яких психічний розлад виник після вчинення кримінального правопорушення 226
  5. Кримінальний процесуальний кодекс україни (1)

    Кодекс
    2. Кримінальне процесуальне законодавство складається із відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та цього Кодексу.

Другие похожие документы..