Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Автореферат'
Работа выполнена на кафедре методики обучения химии государственного образовательного учреждения высшего профессионального образования «Российский го...полностью>>
'Документ'
Жизнь, прожитая на передовой - Карасёв Василий Вася Карасев родился в 1917 году, в деревне Русское Танаево, что в Паратском затоне, ныне – Зеленодоль...полностью>>
'Инструкция'
РАЗРАБОТАНА Российским акционерным обществом закрытого типа «Роскоммунэнерго» (Хиж Э.Б., Скольник Г.М., Саркисаева Л.К., Толмасов А.С.) при участии Р...полностью>>
'Документ'
2-5 декабря 2008 года в МВЦ «ITE Сибирская Ярмарка» проходил крупнейший продовольственный форум Сибири, включивший выставки «ПРОДСИБ», «СИБУПАК» и «ЛО...полностью>>

Короткий курс з Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації Розділ І

Главная > Закон
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Короткий курс з Закону України

„Про свободу совісті та релігійні організації”

Розділ І

Стаття 2. Законодавство України про свободу совісті та релігійні організації

В Україні усі правовідносини, пов’язані із свободою совісті і діяльністю релігійних організацій, регулюються законодавством України.

Законодавство України про свободу совісті та релігійні організації складається з цього Закону та інших законодавчих актів України, виданих відповідно до нього.

Стаття 3. Право на свободу совісті

Кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Ніхто не може встановлювати обов’язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії.

Батьки або особи, які їх заміняють, за взаємною згодою мають право виховувати своїх дітей відповідно до своїх власних переконань та ставлення до релігії.

Здійснення свободи сповідувати релігію або переконання підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для охорони громадської безпеки та порядку, життя, здоров’я і моралі, а також прав і свобод інших громадян, встановлені законом і відповідають міжнародним зобов’язанням України.

Ніхто не має права вимагати від священнослужителів відомостей, одержаних ними при сповіді віруючих.

Стаття 5. Відокремлення церкви (релігійних організацій) від держави.

В Україні здійснення державної політики щодо релігії і церкви належить виключно до відання України.

Церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави.

Релігійні організації не виконують державних функцій.

Релігійні організації мають право брати участь у громадському житті, а також використовувати нарівні з громадськими об’єднаннями засоби масової інформації.

Релігійна організація не повинна втручатися в діяльність інших релігійних організацій, в будь-якій формі проповідувати ворожнечу, нетерпимість до невіруючих і віруючих інших віросповідань.

Розділ ІІ

Стаття 7. Релігійні організації

Релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал із своїми статутами (положеннями).

Релігійними організаціями в Україні є: релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об’єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об’єднання представляються своїми центрами (управліннями).

На інші організації, утворені за релігійною ознакою, дія цього закону не поширюється.

Стаття 8. Релігійна громада

Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об’єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Держава визнає право (примітка: не обов’язок) релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.

Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов’язковим.

Стаття 9. Релігійні управління і центри

Релігійні управління і центри діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Релігійні організації, керівні центри, які знаходяться за межами України, можуть керуватись у своїй діяльності настановами цих центрів, якщо при цьому не порушується законодавство України.

Не регламентовані законом відносини держави з релігійними управліннями і центрами, в тому числі і тими, що знаходяться за межами України, регулюються відповідно до домовленостей між ними і державними органами.

Стаття 10. Монастирі, релігійні братства і місії

Релігійні управління і центри мають право відповідно до своїх зареєстрованих статутів (положень) засновувати монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), які діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Монастирі та релігійні братства можуть бути утворені також у порядку, передбаченому цим Законом для утворення релігійних громад, з реєстрацією їх статутів (положень).

Стаття 12. Статути (положення) релігійних організацій

Статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з’їздах, конференціях.

Статут (положення) релігійної організації повинен містити відомості про:

  1. вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місце знаходження;

  2. місце релігійної організації в організаційній структурі релігійного об’єднання;

  3. майновий стан релігійної організації;

  4. права релігійної організації на заснування підприємств, засобів масової інформації, інших релігійних організацій, створення навчальних закладів;

  5. порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної організації;

  6. порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльності релігійної організації.

Статут (положення) може містити й інші відомості, пов’язані з особливостями діяльності даної релігійної організації.

Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.

Документи, які визначають віросповідну діяльність, вирішують інші внутрішні питання релігійної організації, не підлягають реєстрації в державних органах.

Стаття 13. Релігійна організація – юридична особа

Релігійна організація визнається юридичною особою з моменту реєстрації її статуту (положення).

Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов’язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Стаття 14. Реєстрація статутів (положень) релігійних організацій

Для одержання релігійною громадою правоздатності юридичної особи громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а у Республіці Крим – до уряду Республіки Крим.

Релігійні центри, управління, монастирі, релігійні братства, місії та духовні навчальні заклади подають на реєстрацію статут (положення) до державного органу України у справах релігії.

Орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам.

У необхідних випадках орган, який здійснює реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, може зажадати висновок місцевої державної адміністрації, виконавчого комітету сільської, селищної, міської Рад народних депутатів, а також спеціалістів. У цьому разі рішення про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій приймається у тримісячний термін.

Перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій може бути оскаржено в суд у порядку передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.

Зміни і доповнення статутів (положень) релігійних організацій підлягають реєстрації у тому ж порядку і в ті ж терміни, що і реєстрація статутів (положень).

В разі необхідності і розгляді питання про реєстрацію статуту (положення) можуть брати участь з дорадчим голосом представники релігійної організації.

Стаття 15. Відмова в реєстрації статуту (положення) релігійної організації

У реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність суперечать чинному законодавству.

Рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації із зазначенням підстав відмови повідомляється заявникам письмово в десятиденний термін. Це рішення може бути оскаржене в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.

Розділ VI

Стаття 32. Міжнародні договори

Якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство про свободу совісті та релігійні організації, то застосовуються правила міжнародного договору.

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Пояснення:

З вищеподаного закону Української держави випливає, що десять громадян України старших 18-ти років мають законне право створити релігійну громаду і зареєструвати її статут. Таким чином ця релігійна громада стає юридичною особою. Така релігійна організація перед державою є рівноцінна іншим релігійним організаціям і має право бути самостійною, не підлягаючи іншим організаціям чи об’єднанням. Релігійна громада (парафія), якщо хоче, то згідно Українського законодавства має повне право вільно вибрати собі чи змінити підлеглість стосовно якогось управління.

Релігійна громада має повне право вибрати собі свого священнослужителя.

Як на основі Божих законів (Євангелія), так і на основі Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації”, кожна греко-католицька парафія (релігійна громада) має право протиставитися відпаду свого духовенства від Христа і від основних положень статуту УГКЦ і має повне право перейти під правовірний греко-католицький провід.

Греко-католицькі священики і миряни можуть згідно Українських законів вільно створити нову релігійну громаду або з уже створеною парафією (релігійною громадою) вийти з підпорядкування єретичного Синоду Л.Гузара і духовно підпорядкуватися правовірному Синоду єпископів УГКЦ.

Далі подаємо практичний зразок як зареєструвати нову парафію (релігійну громаду):

Заява у Львівській області висилається на адресу:

Відділ у справах релігій та національностей управління з питань внутрішньої політики Львівської ОДА

79008 м. Львів, вул. Винниченка, 18



Скачать документ

Похожие документы:

  1. України імені Ярослава Мудрого На правах рукопису піддубна вікторія федорівна релігійні організації як суб’єкти цивільних правовідносин

    Документ
    Актуальність теми дисертаційного дослідження. На початку 90-х років минулого століття теза, що релігія вгасає, здавалось, ні в кого не викликала сумніву, тому наукова правова думка майже не цікавилася проблемами правового статусу
  2. Та розвитку земельного законодавства україни

    Закон
    Здійснення земельної реформи, яка започаткована постановою Верховної Ради України “Про земельну реформу” від 18 грудня 1990 року, пов’язане з проведенням комплексу заходів (економічних, соціальних, правових, екологічних та ін.
  3. Про затвердження Програми діяльності Кабінету Міністрів України "Український прорив: для людей, а не політиків"

    Документ
    Затвердити Програму діяльності Кабінету Міністрів України "Український прорив: для людей, а не політиків" ( ) і подати її на розгляд Верховної Ради України.
  4. Кримінально-виконавчий кодекс україни

    Кодекс
    Степанюк А.Х. — завідувач сектора проблем кримінально-виконавчого законодавства Інституту вивчення проблем зло­чинності Академії правових наук України,
  5. «european quality» сучасний вимір держави та права міністерство освіти І науки україни одеська національна юридична академія

    Документ
    Терентьєв В.І. канд. юр. наук, доцент (голова); Козаченко О.В. канд. юр. наук, доцент (заступник голови); Достдар Р.М. канд. юр. наук, доцент МНЦ ОНЮА; Ємельянова Л.

Другие похожие документы..