Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Этот великий русский поэт навсегда останется юношей в памяти бесчисленных благодарных читателей. Пушкин, по преданию, назвал его мальчиком, который по...полностью>>
'Лекции'
Данная лекция может содержать ошибки (как логические, так и грамматические).Авторы будут признательны за любые сообщения об ошибках, неточностях, а та...полностью>>
'Конкурс'
Ассоциация учителей начального образования русских школ Клайпеды, начальная школа “Габия” при поддержке русской общины “Лада” проводят конкурс художе...полностью>>
'Документ'
На грани мятежа ко мне явились гости. Тогда на лезвии холодного ножа Мы выпили вино и проиграли в кости Что проиграть могли на грани мятежа. Так весе...полностью>>

Федеративна Республіка Бразилія). книга поезій у прозі «Сьома печать» (2005). 29. Стус Дмитро книга

Главная > Книга
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Національна премія України
імені Тараса ШевченНка 2007 року

Наразі шевченківський комітет очолює письменник Роман Лубківський, до нього роль почесного рефері виконували академік Іван Дзюба, голова Спілки письменників Володимир Яворівський та інші..
Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка повідомляє, що до участі в конкурсі на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2007 року допущені такі твори та роботи:

1. Андрусяк Михайло. Документально-художні повісті «Брати грому» (2002), «Брати вогню» (2004).
5. Грищук Броніслав. Книга прози «По Троянській війні» (2006).
7. Дудар Євген. Книга сатири та гумору «Галерея чудотворців» (у 2-х т.) (2003).
10. Карпенко Віталій. Книга «Виклики ХХІ віку. Політичні хроніки пером публіциста» (2006).
11. Кешеля Дмитро. Збірка новел «...І в смерті були твої очі» (2004).
13. Кондратюк Андрій. Романи «Хутір» (2005), «Поза межами суєти» (2005).
14. Лапський Остап (Республіка Польща). Книги поезій «Себе: розшукую?!» (2003), «Обабіч: істини?!»
16. Мастєрова Валентина. Роман «Суча дочка» (2005).
17. Мельник Михайло (режисер, актор). Вистава «Гріх» (2004) Дніпропетровського Українського театру одного актора «Крик».
19. Неборак Віктор. Книги поезій «Літостротон» (2001), «Повторення історій» (2005).
20. Нечипоренко Сергій. Серія творів художнього ткацтва «Вінок Кобзареві» (2002—2006).
21. Олефіренко Михайло. Роман «Пора цвітіння терну» (2005).
24. Павлюк Ігор. Книга поезій «Магма» (2005).
25. Перебийніс Петро. Книга поезій «Пшеничний годинник» (2005).
27. Селянська (Вовк) Віра (Федеративна Республіка Бразилія). Книга поезій у прозі «Сьома печать» (2005).
29. Стус Дмитро. Книга «Василь Стус: життя як творчість» (2005).
31. Тарасюк Галина. Книга прози «Жіночі романи» (2006).
32. Турконяк Раймонд (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Сполучені Штати Америки). Переклад «Острозької Біблії» сучасною українською мовою (2006).
33. Фішбейн Мойсей (Держава Ізраїль). Книга поезій «Ранній рай» (2006).
34. Федюк Тарас. Книга поезій «Обличчя пустелі» (2005).
35. Франчук Валерій. Цикли живописних творів «Розгойдані дзвони пам'яті», «Мир вам» (2001 — 2006).
36. Чілачава Рауль. Книга перекладів грузинською мовою «Велика трійця: Тарас Шевченко. Іван Франко. Леся Українка» (2005).

Лауреати



УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 181/2007

Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка

1. Присудити Національну премію України імені Тараса Шевченка 2007 року:

ЛАПСЬКОМУ Євстахію Васильовичу, поетові, громадянину Республіки Польща – за книги віршів «Себе: розшукую?!», «Обабіч: істини?!»;
МЕЛЬНИКУ Михайлу Васильовичу, режисерові, акторові – за виставу «Гріх» Дніпропетровського Українського театру одного актора «Крик»;
СТУСУ Дмитру Васильовичу, літературознавцеві – за книгу «Василь Стус: життя як творчість»;
ТУРКОНЯКУ Раймонду Павловичу, богослову, громадянину Сполучених Штатів Америки – за переклад Острозької Біблії сучасною українською мовою;
ФЕДЮКУ Тарасу Олексійовичу, поетові – за книгу віршів «Обличчя пустелі/

Литературная премия Нестора Летописца

В ноябре 2007г. в рамках IX Международной книжной ярмарки «Медвін: Книжковий світ-2006» впервые состоялось вручение литературной премии Нестора Летописца. Основана она холдингом и журналом «Київська Русь». Отныне ежегодно 9 ноября трем талантливым людям: автору лучшей книги, которая была написана и издана в течение года, и авторам самой лучшей публикации в журнале и газете, которые своей работой способствуют повышению интереса обычных гражданин страны к чтению, будут вручены дипломы и денежные призы. Призовой фонд составляет 40 тысяч гривен. Эти средства будут распределены между тремя главными победителями. По словам Дмитрия Стуса, главного редактора журнала «Київска Русь», критерии отбора очень просты. Каждый из членов редакции или общественного совета предлагал писателя на конкурс, лучших выбирали голосованием. В общественный совет, который выбирал победителей, входило, около 25 человек.

«Мы пишем современную летопись. Вместе с коллегами мы стараемся разыскивать и предавать огласке различные хроники о нашем сегодняшнем дне: публицистические, литературные, эмоциональные, раздражающие... Журнал «Київська Русь» убежден, что поддерживать авторов вообще и деньгами, в частности, всегда имеет смысл», — говорит Дмитрий Стус.

На конкурс на самую лучшую книгу были выдвинуты семь претендентов, а вот победила книга новелл Василия Портяка «У снігах» (Киев: издательство «Факт», 2006). Также он получит премию в размере 20 тысяч гривен.

Знак отличия Нестора Летописца за лучшую публикацию в украинском литературно-критическом журнале «Київська Русь» получили: Олесь Бережный (рассказ «Тузла. Дядя Вася і весло») и Марьяна Кияновска (цикл поэзий «Діва та Єдиноріг: здогад однієї смерті»).

Еще специальными знаками отличия наградили Марину Фиалко, голос которой признан самым красноречивым в летописи нового времени и за цикл передач на радио «ЭРА- ФМ». Также не осталась без внимания серии аудиокниг Ирен Роздобудько и Ларисы Денисенко. Они были награждены в номинации «Гармония слова». Пани Роздобудько отметила: «В Украине достаточно проектов, а вот проект, где награждают на одной сцене и писателя, и журналиста, пишущего о книгах, — один. И это — премия Нестора Летописца. Мне было очень приятно получить диплом, хотя это довольно неожиданно. Хорошо, что журнал «Київська Русь» проводит такую акцию. Это очень необходимо не только самим писателям, но и читателям. Мы должны популяризировать украинскую книгу в нашем государстве».

"Книга року Бі-Бі-Сі"

24 лютого 2005 р. у “Квартирі Бабуїн” на Подолі українська служба ВВС вперше вручила власну літературну премію, яка так і називається – “Книжка року ВВС”.

До цієї номінації належать: сучасна українська проза та драматургія, сучасна зарубіжна проза та драматургія, сучасна поезія та афористика

Переможцем стала книжка “Веcняні ігри в осінніх садах” Юрія Винничука, автора чудових романів “Діви ночі”, “Мальва Ланда” і основоположник чорного гумору в українській літературі (оповідання “Ги-ги-ги”), цього року має з’явитися ще один культовий текст.


Ця проблема насправді дуже болюча. Національна премія імені Т.Шевченка так і не стала українською відміною Букерівської чи Ґонкурівської премій, почасти через шлейф радянщини, почасти через те, що найвагоміші тексти останніх 15 років вона проігнорувала. Адже існує така річ, як невиправдані сподівання читачів: якщо книжка, що зачепила їх найбільше, не дістає якоїсь нагороди, тим гірше для нагороди. Ніякої ж альтернативи Шевченківській премії так і не постало, і рейтинг “Книжка року” з проблемами виконував функції сурогату національної літературної відзнаки. Все-таки формат не той: нагорода для видавців і нагорода для письменників – різні речі.

ВВС – авторитетний бренд, будь-яка акція за участі якого сприйматиметься серйозно. Частину свого авторитету ВВС передасть і премії, що присуджуватиметься від його імені. Додайте сюди відсутність політичної заанґажованості, незалежність від влади, ілюзію зв’язку із європейською літературою – і ви одержите те, про що так довго мріяли українські письменники і читачі.

Історія проекту у викладі самої української служби ВВС виглядає так: восени торік продюсер Богдан Цюпин, який уже давно пропонував запровадити таку літературну відзнаку, оголосив на сторінці про початок прийому пропозицій, якими фани окремих авторів стали одразу після того завалювати редакцію. П’ятірка книжок, які набрали найбільше голосів, увійшла до півфіналу, де журі у складі літературознавця Віри Агеєвої, видавця Івана Малковича, критика Костянтина Родика, поета-депутата Володимира Цибулька, письменниці і журналістки ВВС Світлани Пиркало визначило остаточний склад фіналістів шляхом обговорення.



20007

Книжкою-переможцем премії "Книга року Бі-Бі-Сі" визначено "Андріївський узвіз" Володимира Діброви.

Визначено також переможця конкурсу читацьких  рецензій, який цього року проводила Українська служба Бі-Бі-Сі - Тетяну Дігай.

Вибір серед фіналістів книжкової премії виявився дуже складним. Усі книжки - "Сьомга" Софії Андрухович, "Трохи пітьми" Любка Дереша, "Андріївський узвіз" Володимира Діброви, "Майже ніколи не навпаки" Марії Матіос і "БЖД" Сашка Ушкалова - здалися експертам цікавими та важливими.

Вибір серед фіналістів книжкової премії виявився дуже складним. Усі книжки - "Сьомга" Софії Андрухович, "Трохи пітьми" Любка Дереша, "Андріївський узвіз" Володимира Діброви, "Майже ніколи не навпаки" Марії Матіос і "БЖД" Сашка Ушкалова - здалися експертам цікавими та важливими.

Експертами цього року виступили: Віра Агеєва, професор Києво-Могилянської академії, Сергій Васильєв, культурний оглядач журналу ШО, Сергій Жадан, письменник, минулорічний переможець Книги року Бі-Бі-Сі, Олександр Ірванець, поет, Світлана Пиркало, продюсер Бі-Бі-Сі.

Нагадаємо, що до довгого списку, крім названих, також входили:

Сьомга", Софія Андрухович

* "Таємниця", Юрій Андрухович

* "Мізерія", Тарас Антипович

* "Електронний пластилін", Михайло Бриних

* "Трохи пітьми", Любко Дереш

* "Андріївський узвіз", Володимир Діброва

* "Гальманах", Богдан Жолдак

* "Зоопарк", Андрій Кокотюха

* "Жертва забутого майстра", Євгенія Кононенко

* "Не червоніючи", Оксана Луцишина

* "Сонце так рідко заходить", Оксана Луцишина

* "Говорити", Таня Малярчук

* "Майже ніколи не є навпаки", Марія Матіос

* "Слуга з Добромиля", Галина Пагутяк

* "Чебрець в молоці", Наталка Сняданко

* "БЖД", Сашко Ушкалов

Звичайно, вже відразу після оголошення прізвищ номінантів на премію Бі-Бі-Сі було зрозуміло, що Софія Андрухович «прізвищем не вийшла», аби отримати цю «високу нагороду»: «доброзичливці» не відмовили б собі в задоволенні висловити припущення, буцім «тато постарався». Утім, «Сьомга» від цього гіршою не стала :).

Молодий харківський письменник Сашко Ушкалов, імовірно, «не вийшов» віком. Зате маловідомий, але, як свідчить коротка біографічна довідка на обкладинці книги, досить маститий письменник і викладач Гарвардського університету Володимир Діброва «підійшов» на премію ідеально.

У короткій анотації до книги ми читаємо, що роман «Андріївський узвіз» розрахований не лише на шанувальників рідного слова, але й на всіх, хто звик читати…
Читати я, припустімо, звикла… Різне. Тому мушу відразу застерегти шанувальників рідного слова: роман «Андріївський узвіз» не для вас! Початкова настороженість, викликана тим, що мова роману якась штучна, невдовзі змінюється на тверду впевненість у тому, що текст було перекладено «рутою» з російської. Про це свідчать численні «перли» на кшталт «Одразу після зайнять він іде до художника по пораду. … При цьому він спирається на стіл і перегортає бляшанку з-під соку…» (с. 149) або «В іншому кінці столика – блакитно-помаранчева місткість від грецького апельсинового соку» (с. 147) (курсив наш – Т.Т.). Я, звісно, розумію, що письменник Володимир Діброва народився в Донецьку, і не можна вимагати від нього досконалого володіння українською мовою… Але коректор книги Марина Муляр могла б зробити комп’ютерний переклад зугарнішим, якби принаймні виправила початкові «Й це», простежила за чергуваннями («обпікло» (с. 92), «шостирічний син» (с. 110), «рай в куріні розсипеться» (с. 114), «зберігти» (с. 123), «светер» (с. 213) та ін.) і нарешті повірила в те, що слова «наче» та «хоча» не бувають вставними…

Думаю, шанувальникам рідного слова наведених прикладів достатньо, аби, втерши скупу сльозу, узятись за перечитування класики. А ми з більш товстошкірими «тими, хто звик читати», можемо ще кілька хвилин виділити на розгляд роману.
«Андріївський узвіз» – це роман-подорож. А роман-подорож – це практично клініка для сучукрліту. Персонажі сучасних літературних творів страшенно рухливі – вони завжди подорожують, правда, здебільшого абсолютно без мети. Просто щоб побачити море чи знайти Карбюратора :).

Персонаж роману Діброви подорожує у своє минуле. На Андріївському узвозі він опиняється в критичній ситуації, збираючись за звичкою сплюнути, «щоб трохи зменшити тягар знання» (с. 11), дістає інсульт (зауважимо, що цей цікавий художній прийом автор використовує двічі: в іншому місці роману ректор, покопирсавшись скріпкою у вусі та випивши коньяку, розриває собі барабанну перетинку й отримує інфаркт (с. 74-83)). Отож, не робіть зайвих рухів, шановні друзі, а головне, не зловживайте алкоголем! :)
Саме на узвозі чоловікові (так називає свого персонажа автор протягом усього роману) з’являється чарівна линва, котра проводить його основними етапами життя. І в цьому не було б нічого поганого, якби в житті чоловіка траплялось хоч щось цікаве чи повчальне… Очевидно, що він народився, вивчився, мав перший сексуальний досвід, одружився, став працювати викладачем, народив дочку, завів коханку, роблячи все це, м’яко кажучи, не дуже вдало. У родині в нього постійно відбувались непорозуміння, кар’єра довго не ладналася, відповідні «органи» в кращих традиціях застійних років намагалися тиснути і залякувати… Але найгірше виходило, звичайно, з коханкою: «Він несе її до ванни, відкручує воду, але перечіпляється об її ногу і як є, в костюмі, з обгорткою від мила в зубах, хлюпається в ванну» (с. 96).

Цей репортаж із життя кретина густо всипано роздумами й розмовами, що мають, вірогідно, сприйматись як філософсько-релігійні. Скажімо, після інсульту чоловік вирішує прийняти хрещення (чи це йому дружина радить?). Не тому, що в нього виникає внутрішній поклик, а просто так – як у вусі скріпкою покопирсатись. Так у книзі з’являються образи «поганого попа» та «хорошого попа». Перший не хоче хрестити чоловіка без сповіді і причастя. Другий – хрестить без застережень. Очевидно, у такий спосіб автор в унісон із більшістю сучасних митців заперечує обрядовірство й лицемірність священнослужителів…

Речником подібних ідей виступає інший персонаж роману – художник, котрий узагалі багатий на глибокі філософські думки: «Я не розумію, каже він, про що ми сперечаємося. Вдень завжди світить сонце, а вночі потрібна електрика. Інакше треба десь по п’ятій вечора лягати спати. Принаймні взимку» (с. 152).

Крім того, у романі, як свідчить анотація, присутня якась таємниця, про котру чоловік «виявляється, знав, починаючи із п’яти років. Ця таємниця ніколи не залишала його, особливо в ситуаціях небезпеки та скрути». Мені, щоправда, не вдалося зрозуміти, що це за таємниця, але, можливо, ви, всі, хто звикли читати, захочете віднайти її в романі Володимира Діброви «Андріївський узвіз» – щасти вам! :).


Володимир Діброва. Андріївський узвіз. – Київ: Факт, 2007.

Літературна премія імені Джозефа Конрада-Коженьовського

Літературна премія імені Джозефа Конрада-Коженьовського заснована у 2007 році Польським Інститутом у Києві і присуджується українському письменнику за послідовність у реалізації творчого шляху, інноваційність форми, ламання стереотипів та універсалізм послання.

Мета нагороди -

вшанувати постать Джозефа Конрада-Коженьовського, зокрема:

а) нагадати про видатного письменника і наголосити, що його постать є символом панєвропейської, польсько-українсько-британської культурної спадщини;

б) привернути увагу українських еліт до українського коріння поляків, котрі досягли світового визнання;

г) підкреслити роль Польщі як країни, що високо цінує творчі досягнення сучасних українських письменників у контексті спільної польсько-української культурної спадщини.

В Україні народилося багато поляків, творчість яких увійшла до світової культурної скарбниці (напр., Джозеф Конрад-Коженьовський - письменник, Казимир Малевич - художник, Вацлав Ніжинський - танцюрист, Кароль Шимановський - композитор). Більшість цих видатних митців не асоціюється безпосередньо ані з Польщею, ані з Україною. Запровадження премії - це можливість пригадати внесок поляків, які водночас є синами та доньками української землі, у формування світової культурної спадщини

Лауреатом літературної премії імені Джозефа Конрада-Коженьовського став Тарас Прохасько.

Журі обрало його серед трьох фіналістів ( це були Наталка Сняданко, Сергій Жадан, Тарас Прохасько).  Диплом лауреата та грошову премію у розмірі 21 тисяча гривень лауреату вручив Посол Республіки Польща - Яцек Ключковський.  Урочистість відбувалася у  приміщенні "PinchukArtCentre".  Наші вітання лауреату!

 Обґрунтування кандидатів із анкет, що надійшли до Польського Інституту:

Про Сергія Жадана: «...Сергій Жадан - найяскравіший та найконцептуальніший письменник сучасної української літератури. Прозу Сергія Жадана відверто можна назвати «новою українською прозою». Харківський автор подає читачеві світ, побачений очима молодої активної людини, наділеної достатнім почуттям гумору, яка гостро рефлексує над сучасністю. Кожен його вірш - це своєрідний епізод кіно, погляд, раптово зупинений на картинах недосконалості буднів, та гірка іронічна посмішка у відповідь...» Тимофій Хом'як, директор МА „Арт-Вертеп".

Про Тараса Прохаська: «...Упродовж багатьох років його численні читачі й шанувальники, що відкрили для себе тексти Тараса Прохаська, перечитували „Лексикон", переписували для друзів аудіозапис „FM Галичини", дивувалися кристалічності та прозорості роману „Непрості" - унікальних текстів про те, як люди живуть, переживають, люблять. І чекали кожної нової книжки „Іншого формату"...» Дзвенислава Матіяш, письменниця.

Про Наталку Сняданко: «...кожна нова книжка дивує читачів, бо в кожній з них Наталка Сняданко змінює стиль, інтонацію і спосіб оповіді, -  але це завжди справжній успіх. Наталка Сняданко нібито відкриває все нові і нові ділянки української літературної традиції, кожна з котрих здатна задати окремий напрямок розвитку вітчизняної літератури на довгі роки...» Завен Баблоян, видавництво «Фоліо».

"Коронація слова".

До цієї номінації належать: сучасна українська проза та драматургія, сучасна зарубіжна проза та драматургія, сучасна поезія та афористика

7 июня 2007 г. в Национальном академическом драматическом театре имени Ивана Франко прошла VII торжественная церемония награждения победителей Всеукраинского конкурса романов, киносценариев и пьес «Коронация слова».

За семь лет конкурс получил небывалую огласку и превратился в престижное литературное соревнование среди молодых, амбициозных и известных, именитых писателей, киносценаристов и драматургов. За это время выдано более 60-ти романов и сборников киносценариев. Кроме того, по трем дипломированным киносценариям сняты фильмы. По мотивам киноповести Александра Жовны «Эксперимент» Роман Балаян создал картину «Ночь светла», а молодые сценаристы-режиссеры Кирилл Устюжанин и Надежда Кошман экранизировали собственные произведения — «12 копеек» и «Светлячки». В прошлом году прошли и два премьерных спектакля по сценариям-финалистам 2005 и 2006 годов: театральная постановка пьесы «Сумасбродная певица» Валентины Тарасовой в Киевском академическом Молодом театре и спектакль «Навь» по мотивам пьесы Неды Нежданой «Когда возвращается дождь» в Центре Леся Курбаса.

«Когда начинали «Коронацию», наилучший тираж для популярного писателя был 2000 экземпляров, — говорит председатель правления компании «Крафт Фудз Украина» Юрий Логуш. — Сейчас речь идет о 20 000. Еще много нужно приложить усилий, чтобы выйти на те тиражи, которые были когда-то, — в 100 и более тысяч. В частности, мы, организаторы конкурса, над тем и работаем, чтобы Украина, подобно другим европейским государствам, читала разножанровую литературу».

У номінації "П'єса" лауреатом першої премії став Ігор Негреску за п'єсу "Допит небіжчика", другої - Олександр Гаврош за п'єсу "Ромео і Жасмін", третьої, - Станіслав Росовецький за "Шевченко під судом".

У номінації "Кіносценарій" лауреатом першої премії стала Ольга Когут за кіносценарій "Країні не вістачає сценаріїв або не спаті дихати", другої, - Євген Чвіров за п'єсу "Крадене нещастя", третьої, - Андрій Кокотюха за "Язикату хвеську".

У номінації "Роман" Гран-прі конкурсу отримала Марія Матіос за роман "Майже ніколі не є навпаки", друге місце дісталося Ірині Чорновій за "Село не люди" і, нарешті, третє місце отримали подружжя Олександр і Наталія Шевченко "Бранці мороку".

Как видим, среди призеров по большей части профессионалы, в частности, режиссер Игорь Негреску, писатель Андрей Кокотюха... «Ни с кого не падает корона, если он участвует в «Коронации слова», — эмоционально замечает Мария Матиос, — в том числе и с шевченковских лауреатов. Уверяю, что произведение, предложенное мной на конкурс в этом году, ничем не уступает «Солодкій Дарусі», за которую я получила Шевченковскую премию, а, возможно, даже в каких- то аспектах он будет более интересным с точки зрения человековедения. Я знаю, что почти никогда не бывает наоборот, если честно работаешь со словом».

Літературна премія Національної спілки письменників України та фонду Ернеста і Наталії Гуляк (Австралія)

Національний союз письменників України й фонд Ернеста та Наталії Гуляк (Австралія) заснували нову літературну премію, що покликана привернути увагу громадськості й ЗМІ до найталановитіших творів сучасних вітчизняних авторів. Про це повідомив на прес-конференції в Києві голова Союзу письменників України Володимир Яворівський.

За словами Яворівського, причиною такої ініціативи, зокрема керівництва Союзу письменників, стала непрозорість присудження Шевченківської премії. На думку Яворівського, премій "сьогодні така величезна кількість, що вони знецінені навіть у грошовому еквіваленті". Навіть щодо Шевченківської премії, за словами голови НСПУ, лунає дуже багато нарікань, що "якісь давні шлейфи за нею тягнуться".

Премія щорічно буде вручатися одному авторові, а у випадку появи винятково самобутніх творів - не більше, ніж двом. При відсутності гідного кандидата певного року премія може не присуджуватися.

Лауреатів премії за підсумками кожного року буде визначати Комітет у складі 13 осіб із авторитетних письменників, критиків, видавців України.

Вручатися премія буде 22 травня в тому обласному центрі України, де буде проходити свято.

Лауреатові премії буде вручатися диплом, нагрудний знак і грошова винагорода в сумі 30 тисяч гривень (ця сума щорічно буде зростати).

Премію почнуть вручати з 2008 року. "Перше її вручення відбудеться в наступному році в Дніпропетровську", - заявив заступник голови НСПУ Василь Шкляр.

Положенняпро літературну премію Національної спілки письменників України та фонду Ернеста і Наталії Гуляк (Австралія)

    Національна спілка письменників України та фонд Ернеста і Наталії Гуляк засновують літературну премію, покликану привертати широку увагу громадськості та засобів масової інформації до найталановитіших творів сучасного вітчизняного письменства, сприяти популяризації та підвищенню авторитету й престижу високообдарованих майстрів слова.

    Премія НСПУ присуджується авторам за високохудожні твори (проза, поезія, публіцистика, критика), що опубліковані впродовж року і стали яскравими, самобутніми і резонансними явищами нашої літератури. Премія щороку вручається одному автору, а в разі появи винятково самобутніх творів - не більше, як двом. За відсутності гідного кандидата певного року премія може не присуджуватися взагалі.Лауреатів премії за підсумками кожного року визначатиме Комітет у складі 13 чоловік із числа відомих та авторитетних письменників, критиків, видавців України. Рішення Комітету затверджує Президія НСПУ. Визначення лауреата відбуватиметься напередодні Шевченківського свята «В сім'ї вольній, новій», а вручення премії - 22 травня у тому місті України, де вшановуватиметься пам'ять Кобзаря.

     Висувати твори на здобуття премії можуть творчі спілки, громадські організації, видавництва, засоби масової інформації літературно-мистецького спрямування або члени Комітету (не менше як три). Висунення кандидатур на здобуття цієї відзнаки відбувається впродовж січня-лютого за підсумками минулого року. У березні місяці Комітет оприлюднює номінантів, після чого їхні твори обговорюються в засобах масової інформації, на Інтернет-форумах та різних презентаційних заходах.

      Премія не присуджується посмертно, нею не увінчуються лауреати Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, кожен письменник може отримати її лише один раз. Лауреатові премії вручається диплом-посвідчення, нагрудний знак, а також грошова винагорода в сумі 30 000 гривень (ця сума рік у рік може зростати).

                                      Комітет з літературної премії НСПУта фонду Ернеста і Наталії Гуляк

      Комітет є абсолютно незалежним експертним органом, який нікому не підпорядковується, в тому числі й керівництву НСПУ (затвердження його рішень Президією НСПУ передбачає лише нагляд за чітким дотриманням Положення про премію та розподілом коштів). До цього органу не можуть входити члени Комітету з Національної премії ім. Т. Г. Шевченка.

      Комітет очолює Голова, обраний більшістю членів, як і його заступник. Голова та його заступник організовують роботу цього колегіального органу, скликають засідання, підписують протоколи рішень Комітету. Канцелярську роботу проводить секретар Комітету.

       Комітет зобов'язаний упродовж кожного року послідовно й ретельно відстежувати найпомітніші явища вітчизняного літературного процесу (в разі необхідності - із залученням експертів), приймати талановиті твори на розгляд, аналізувати їх та робити зважені фахові висновки. Визначення лауреатів провадиться після дебатів за один тур таємним голосуванням. Засідання Комітету вважається чинним за присутності двох третин його членів. Лауреатом премії стає письменник, який набрав найбільшу кількість голосів під час голосування. Член Комітету також має право висуватися на здобуття цієї премії, але в такому разі він припиняє свою роботу в Комітеті напередодні визначення номінантів й аж до оголошення лауреата року.

      Об'єктивність, виняткова чесність і фаховість членів Комітету мусять забезпечити новоствореній премії щонайвищий престиж у літературно-мистецьких колах і серед культурної громадськості України.

                             Склад Комітету

      1. Анатолій Дімаров

      2. Леонід Талалай

      3. Володимир Яворівський

      4. Володимир Базилевський

      5. Анатолій Кичинський

      6. Дмитро Кремінь

      7. Олесь Ульяненко

      8. Любов Голота

      9. Михайло Бриних

      10. Володимир Панченко

      11. Наталія Кот (менеджер фонду)

      12. Галина Тарасюк

      13. Василь Шкляр

      Затверджено Радою НСПУ 18 квітня 2007 року.

      Комітет з літературної премії звертається до всіх письменників, журналістів та читачів УНІАН-Культура з проханням запропонувати оригінальну назву новоствореної премії. Це має бути одне (в крайньому разі два) влучне і символічне слово, яке стане літературним брендом на багато літ. Автора найвдалішої назви чекає не лише слава, але й винагорода.

Свої пропозиції надсилайте на адресу:

Комітет з літературної премії НСПУ та фонду Е. і Н. Гуляк, Банкова, 2, НСПУ, Київ, 01601;



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Перечень самых влиятельных литературных премий (2)

    Документ
    Лауреатом Нобелевской премии по литературе за 2007 год стала британская писательница Дорис Лессинг. Награда присуждена ей с формулировкой "за исполненное скепсиса, страсти и провидческой силы постижение опыта женщин".
  2. Cлово до читача Вступ Розділ І. Історико-теоретичні, методологічні основи українознавства розділ II. Етапи розвитку українознавства. Уроки § 1

    Урок
    Cлово до читача Вступ Розділ І. ІСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНІ, МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УКРАЇНОЗНАВСТВА Розділ II. ЕТАПИ РОЗВИТКУ УКРАЇНОЗНАВСТВА. УРОКИ § 1. Специфічні особливості і принципи.
  3. Хроніки Львова (1946 2006)

    Документ
    Львов времен сталинского режима - любимый период галицких авторов и комментаторов. Собственно, для наших авторов и существуют только два периода - сталинский и независимый.
  4. Журналістика, філологія та медіаосвіта: у 2 т. Полтава: Освіта, 2009. 436 с

    Документ
    Степаненко М.І. – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови, ректор Полтавського державного педагогічного університету імені В.

Другие похожие документы..