Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Публичный отчет'
Членская база Торгово-промышленной палаты Чувашской Республики – 469 предприятий и организации различных отраслей экономики (более 80% научно-техниче...полностью>>
'Документ'
Демонстрация рекламных видеороликов и презентаций рекламных кампаний. Серия мастер-классов от профи. Конференция «Реклама в Украине: интеграция науки...полностью>>
'Документ'
Стаценко А.В. Особенности развития гипербарического стресса при хронической кислородной интоксикации . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ....полностью>>
'Документ'
Статистика :Теория статистики: предмет, метод, задачи и организация, статистическое измерение, методы сплошного и выборочного наблюдения социально-эко...полностью>>

Тема: Прибуток І рентабельність сучасного виробництва Мета

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Тема:Прибуток і рентабельність сучасного виробництва

Мета: Визначити суть понять прибутку і рентабельності сучасного виробництва,

поняття собівартості. Навчитись визначати собівартість проекту.Навчитись визначати шляхи зниження собівартості, формування ринкової ціни кінцевого продукту даного проекту

Ознайомитись з шляхами економії матеріальних ресурсів проекту.

Хід уроку:

  1. Поняття прибутку і рентабельності сучасного виробництва.

  2. Поняття собівартості продукції.

  3. Оцінка вартості виробництва проекту.

  4. Джерела та шляхи економії матеріальних ресурсів проекту.

  5. Запитання для самоперевірки.

1.Поняття прибутку і рентабельності сучасного виробництва.

Прибуток - одна з найважливіших і найскладніших економічних категорій, яка займає одне з центральних місць серед інструментів управління економікою. Значення прибутку в умовах ринку настільки велика, що К.Р. Макконнелл і С. Брю називають її первинним рушієм капіталістичної економіки. Можна сказати, що прагнення до отримання прибутку - це вираз основного принципу раціональної поведінки в економіці - досягнення максимальних результатів при мінімальних витратах, так як прибуток у найзагальнішому вигляді і є різниця між отриманими доходами і сукупними витратами (а точніше, перевищення перших над другими, оскільки прибуток, що має негативне значення, зазвичай називають збитком; згодом і позитивна, і негативна різниця між доходами і витратами буде визначатися як прибуток, якщо логіка викладу не зажадає конкретного уточнення).

З економічної точки зору прибуток - це різниця між грошовими надходженнями і грошовими виплатами. З господарської точки зору прибуток - це різниця між майновим станом підприємства на кінець і початок звітного періоду. Прибутком вважається перевищення доходів над витратами. Зворотне положення називається збитком.

Рентабельність, на відміну від прибутку підприємства, яка б показала ефект підприємницької діяльності, характеризує ефективність цієї діяльності.

Рентабельність - відносна величина, що виражає прибутковість підприємства. У ринковій економіці існує система показників рентабельності.
Рентабельність продукції можна розрахувати як по всій реалізованої продукції, так і по окремих її видах.
Рентабельність всієї реалізованої продукції можна визначити як:
відсоткове відношення прибутку від реалізації продукції до витрат на її виробництво і реалізацію;
відсоткове відношення прибутку від реалізації продукції до виручки від реалізованої продукції;
процентне відношення балансового прибутку до виручки від реалізації продукції
відношення чистого прибутку до виручки від реалізації продукції.
Ці показники дають уявлення про ефективність поточних витрат підприємства і ступеня прибутковості реалізованої продукції.

2.Собівартість продукції

Собівартість продукції (робіт, послуг) — це виражена в гро­шовій формі витрата на виробництво і збут продукції. Собівартість об’єднує дві частини вартості — вартість використаних засобів ви­робництва і частину вартості необхідного продукту,

Вартість використаних засобів виробництва об’єднує витрати на використання предметів праці (сировини, матеріалів, енергії, тари тощо) та частину вартості засобів праці, перенесену на продук­цію у вигляді амортизаційних відрахувань.

Вартість необхідного продукту являє собою сукупність вит­рат для відтворення робочої сили і складається не тільки з коштів на оплату праці, а ще й з грошових виплат і безплатних послуг із суспільних фондів споживання, які в собівартості промислової про­дукції відображені частково, у вигляді відрахувань на соціальне страхування.

Обидві ці частини забезпечують просте відтворення вироб­ництва.

Третя частина вартості — додатковий продукт суспільства — використовується для розширення виробництва, виплат та без­платних послуг із суспільних фондів споживання.

Таким чином, собівартість є основою вартості.

Собівартість продукції визначається індивідуальними затрата­ми праці в умовах досягнутого на конкретному підприємстві технічного рівня виробництва (індивідуальна собівартість), тимчасом як вартість продукції (робіт, послуг) — затратами суспільно необ­хідної праці.

Собівартість продукції, як найважливіший інструмент виміру рівня затрат суспільної праці, є основою для формування та вдоско­налення цін, визначення доходу, прибутку, рентабельності та ін­ших фінансових показників.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включа­ються:

  • прямі матеріальні витрати;

  • прямі витрати на оплату праці;

  • інші прямі витрати;

  • загальновиробничі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат включається вар­тість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу ви­роблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплек­туючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються за­робітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші вироб­ничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкрет­ного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних ділянок, амортизація тощо.

Серед економічних категорій, що використовуються в ринково­му механізмі господарювання, є ціна.

Ціна — це грошовий вираз вартості товару. За її допомогою порівнюють витрати і результати господарської діяльності, обґрун­товують вибір найефективніших напрямків капітальних вкладень і розвиток нової техніки, стимулюють виробництво та споживання високоякісних видів продукції.

Ціна виступає важливим інструментом конкурентного проце­су. Конкурентне ціноутворення є основою саморегулювання ринку та еквівалентного обміну товарами.

Суть ціни найбільш наочно проявляється в її функціях: роз­подільчій, урівноважуючій, інформаційній, стимулюючій та збере­ження доходності підприємства.

За характером обслуговуваного обігу продукції всі ціни поділя­ються на відпускні, оптові та роздрібні.

Залежно від розмірів купівлі-продажу товарів існують біржові, внутрішньофірмові, трансферні, роздрібні ціни.

Ціни за впливом на них конкуренції поділяють на конкурентні, монопольні, регульовані, індикативні.

Ціни відрізняються за територією дії — поясні, національні, світові.

Існують також базові ціни, ціни пропозиції, прейскурантні, ви­робництва, пільгові.

3. Оцінка вартості виробництва проекту.

Економічне оцінювання об’єкта й процесу технологічної діяльності доцільно здійснювати у такій послідовності:

1. Визначити витрати матеріалів (Мз)

Мз= (Вартість одиниці вимірювання, грн) * (Витрати матеріалів)

2. Визначити вартість витрат на електроенергію Це) під час роботи:

E = Pt,

де Е — спожита електроенергія (кВт/год);

Р — потужність споживача електроенергії (Вт);

t — тривалість роботи споживача електроенергії (год);

Це = 0,25Е,

де Це — вартість спожитої електроенергії; 0,25 — вартість тарифу на електроенергію (грн/кВт);

3.  Здійснити розрахунок оплати праці оп) на підставі, що оплата працівника 3-го розряду здійснюється погодинно:

Роп = tрд х 500 грн/міс / (8 год/рд х 22 рд),

де tрд — тривалість виконання робіт з виготовлення виробу (год);

4. Визначити величину податку на заробітну плату п), який складає 15 % від заробітної плати

Оп = 0,15,

5. Визначити амортизаційні відрахування на інструменти та об­ладнання за таблицею:

A=(0,1* B)/N,

де A — величина амортизаційних відрахувань на 1 робочу зміну (6 год), (грн);

0,1 — коефіцієнт, що враховує 10 % від собівартості обладнання;

В — вартість обладнання, (грн); N — час зносу обладнання в днях;

6. визначити загальну собівартість виготовлення виробу:

С = Мз + Цеопоб + Оп,

7. визначити величину прибутку (П) внаслідок реалізації виробу в межах 10-25 % від собівартості виробу:

П = (0,1-0,25)С,

8. визначити договірну ціну (Дц) реалізації виробу:

Дц=С+П,

9. визначити рентабельність проектованого виробу:

Р = (П/Дц)х100%.

Загальний підхід полягає у створенні електронної таблиці в комп’ютерному табличному редакторі, яка дасть можливість до­сліджувати вплив ключових параметрів на вартість проекту, почи­наючи з простої моделі та поступово її ускладнюючи. Це дослід­ження рекомендується проводити в такому порядку:

  • визначити вартість елементів виробництва;

  • створити електронну таблицю для визначення вартості виготовлення продукції;

  • розрахувати розмір усіх витрат на комерціалізацію проекту;

  • доповнити електронну таблицю відсутніми витратами по проекту;

• дослідити чутливість вартості проекту до ключових параметрів.

Слід пам’ятати, що за допомогою сучасного програмного забезпечення легко розробити доволі складні моделі, здатні давати конкретний результат навіть за суперечливих даних. Майстерність полягає в тому, щоб дати реалістичні оцінки й виявити області невизначеності.

Основними джерелами даних можуть бути:

  • відомості про аналогічні вироби. Зібрана по крихтах інформація може стосуватися матеріалів, компонентів, вузлів, дизайну, характеристик продуктивності;

  • виробники та постачальники обладнання, які, зазвичай, із готовністю надають інформацію про його ціни й робочі характеристики. Іноді така інформація доступна через рекламні ма­теріали та Інтернет-сторінки компаній;

• компанії, що постачають матеріали й обладнання, є природнім джерелом інформації про склад, специфікацію, ціни, знижки тощо. Коли вимоги до матеріалів не відповідають зазначеним даним у прайс-листах, постачальники часто можуть надати роз­цінки або надійні калькуляції на ці матеріали.

Загалом, підхід до оцінки собівартості виробництва проекту можна здійснити шляхом послідовних дій:

  1. Скласти виробничу схему проекту, позначивши на ній зв’язки між етапами.

  2. Для кожного етапу перерахувати всі чинники, які можуть вплинути на вартість. Вирішити, що відомо, а про що потрібно довідатися з інших джерел.

  3. Там, де можливо, потрібно знайти інформацію про вартість, зробити обґрунтоване припущення, переконатися, що не вводите себе в оману, недооцінюючи реальну вартість.

  4. Створити комп’ютерну великомасштабну таблицю (наприклад, в Microsoft Excel, щоб змоделювати виробничу схему та витрати) Переконайтеся, що вона дає розумні відповіді.

  5. Якщо собівартість трохи вища або дуже близька до очікуваної ціни продажу, то це є підставою для продовження роботи.

  6. Якщо вартість набагато нижча за очікувану ціну продажу, можливо щось не враховано або недооцінено. Необхідно повторно перевірити розрахунки.

  7. Продовжити аналіз виробничої схеми, ускладнюючи її відповідно до збільшення знань про процес. Там, де можливо, варто замінити оцінки реальними даними.

4.Джерела та шляхи економії матеріальних ресурсів проекту.

Раціональне та економне витрачання окремих елементів проекту має неабияке економічне значення. Це зумовлюється постійним збільшенням абсолютного споживання сировини, матеріалів, енер­гії для виробництва продукції в різних галузях народного госпо­дарства, переважаючою часткою матеріальних витрат у загальній її вартості. Економія матеріальних ресурсів дає змогу з тієї самої кількості сировини і матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових затрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві.

Для вимірювання ступеня ефективності використання ма­теріалів існує відповідна система техніко-економічних показ­ників.

  1. На підприємствах, що переробляють первинну сировину, засто­совують показник (коефіцієнт) виходу або видобутку готової продукції з вихідної сировини. Наприклад, кольорова металур­гія — коефіцієнт видобутку міді з руди, цукровий завод — вихід цукру з буряків.

  2. На окремих підприємствах використовують витрати сировини на одиницю готової продукції. Наприклад, підприємства чор­ної металургії — витрати залізної руди, коксу на 1 тону чавуну, на підприємстві мінеральних добрив — витрати сірчаної кисло­ти на 1 тону суперфосфату.

  3. На підприємствах обробної промисловості використовують ко­ефіцієнт використання матеріалів, тобто відношення чистої ва­ги до норми.

  4. На окремих підприємствах розраховують коефіцієнт вико­ристання площі матеріалу (листовий прокат, тканина, шкіра).

5.           Коефіцієнт використання об’єму матеріалу (деревина). Ефективніше використання обігових фондів передбачає роз­в’язання завдань з економії сировини, матеріалів, палива, електро­енергії.

Джерела показують, за рахунок чого можна досягти економії, шляхи показують, як саме, за допомогою яких заходів можна за­ощадити ті чи інші види матеріальних ресурсів.

Джерела економії матеріальних ресурсів:

- зниження ваги виробів;

- зменшення питомої витрати матеріалів;

- скорочення витрат і відходів сировини і матеріалів;

- використання відходів та побічних продуктів;

- утилізації вторинних ресурсів;

S заміна натуральних видів сировини та матеріалів штучни­ми їх видами.

Шляхи економії матеріальних ресурсів:

I. Виробничо-технічні заходи

- первинна обробка та збагачення сировини;

- комплексна переробка сировини;

- застосування ресурсно-зберігаючої техніки;

- запровадження маловідходної та безвідходної технології.

II. Організаційно-економічні заходи

- удосконалення матеріальних нормативів;

- поліпшення організації матеріального забезпечення вироб­ництва;

- упорядкування системи ціноутворення;

- застосування дійової системи економічного стимулювання.

Серед джерел та шляхів економії матеріальних ресурсів най­більше уваги можна приділити:

комплексній переробці сировини — це процес промислової пере­робки, результатом якого є добування з вихідної сировини всіх ко­рисних її компонентів та їх повне використання, включаючи і тех­нологічні відходи;

вторинні матеріальні ресурси — це залишки сировини, відхо­ди виробництва і споживання, які можуть бути використані у ви­робництві;

відходи виробництва — залишки сировини і матеріалів, які втратили первісну споживчу вартість (обривки, стружка, технічне масло, жом);

відходи споживання — виробничого споживання (брухт, гума, тара); побутового споживання (ношені речі, одяг, макулатура).

  1. Запитання для самоперевірки.

    1. Що таке прибуток?

    2. Що таке рентабельність?

    3. Що таке собівартість продукції?

    4. Що включається до прямих матеріальних витрат?

    5. Що включається до інших прямих матеріальних витрат?

    6. Що таке ціна?

    7. Які є класифікатори ціни?

    8. Які величини виробничих затрат враховуються при визначені загальної собівартості виготовлення виробу?

    9. Які джерела економії матеріальних ресурсів?

    10. Які шляхи економії матеріальних ресурсів?



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Тема Суть І функції фінансів

    Документ
    Фінанси є історично сформованою, складною та багатогранною економічною категорією. Виник термін у ХІІІ ст. Фінанси ( від лат. „financia” ) в перекладі означає готівка, доход, в широкому розумінні, - грошові засоби, обов’язкова сплата грошей.
  2. Рентабельність сільськогосподарського виробництва(за матеріалами інструментарію)

    Документ
    Сільське господарство є однієї з найважливіших галузей народного господарства. Воно виробляє продукти харчування для населення, сировину для переробної промисловості, забезпечує й інші нестатки суспільства.
  3. Типова навчальна програма курсу інноваційна діяльність вступ

    Документ
    Мета і завдання курсу: засвоєння студентами — бакалаврами з економіки — інноваційної політики фірми, принципів її формування та впровадження, форм інновацій, методів основного інструментарію їх створення й шляхів реалізації, побудови
  4. Явність формування інших інститутів територіального місцевого самоврядування, у яких мають бути зрозумілі та діючі виконавчі, законодавчі та судові повноваження

    Закон
    Програма діяльності «Служби економічної безпеки» в Україні не є декларацією, це перш за все програма дій усіх громадян які мають сили та гідність виконати перехід від Радянської влади, яку чомусь так названі «демократи» вважають «ліберально-демократичною
  5. Тема Суть промислового маркетингу

    Документ
    Промисловий ринок протягом останніх десятиріч бурхливо зростає практично в усіх країнах світу. Зростання його масштабів і значення відображає реальні зміни в економіці, пов'язані зі збільшенням обсягів промислових послуг і розвитком

Другие похожие документы..