Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
1. . Диференціальні рівняння 1.1. .1. Розробка топологічних, асимптотичних та чисельно- аналітичних методів дослідження для систем диференціальних та ...полностью>>
'Урок'
познакомить учащихся с понятием «деятельность», выяснить в чем отличие активности человека от активности других существ, может ли человек жить ничего...полностью>>
'Публичный отчет'
Обсудив отчет Центрального Совета Горно-металлургического профсоюза России о работе за период 2008-2011 годов, VII съезд ГМПР отмечает, что она осуще...полностью>>
'Семинар'
Незаконные рубки леса и оборот нелегальной древесины являются общегосударственной проблемой, актуальной как для Федеральной таможенной службы России,...полностью>>

Реферат на тему: Товар у системі маркетингу. Формування асортименту лікарських засобів

Главная > Реферат
Сохрани ссылку в одной из сетей:

♦ виробництво нових товарів;

♦ стандартизацію;

♦ заплановане старіння колишніх видів товару з метою привернення уваги покупців до товару-новинки;

♦ кількість кожного виду товару, що випускається за пев­ний період.

♦ Модель реалізації цих рішень можна визначити у вигляді кінцевого результату взаємодії трьох змінних: завдань під­приємства; наявних у його розпорядженні ресурсів; можли­востей ринку (рис. 8.).

Рис. 8. Напрями та схема реалізації товарної політики фірми

Сектор А показує, що завдання підприємства і умови ринку збігаються. Тому проблема управлінських структур пов'язана з пошуком необхідних ресурсів.

Сектор В пов'язує можливості ринку і наявних ресурсів фірми. У цьому разі проблема управлінських структур — у перегляді завдань підприємства.

У секторі С збігаються завдання підприємства та його ре­сурси. Проблема керівництва фірми полягає у пошуку від­повідного ринку (сегменту) та забезпеченні просування то­вару на ньому.

Сектор Д — це ідеальний варіант, коли всі змінні взає­мопов'язані. Головне у цій ситуації — оперативність, прий­няття правильних рішень і втілення їх у життя, тобто вміле використання маркетингової стратегії і тактики.

Формування та реалізація товарної політики під­приємств фармацевтичної галузі України певний час ускладнювались через незадовільний стан матеріально­го та технологічного оснащення, порушення економіч­них зв'язків з підприємствами-постачальниками лікар­ської сировини країн СНД, відсутність чітких наукових прогнозів та рекомендацій щодо розвитку галузі тощо. Через це український фармацевтичний ринок майже на 90% забезпечувався імпортними ліками.

Реструктуризація галузі, її ринкова переорієнтація, поступове підвищення рівня виробничих, дослідни­цьких, науково-технічних ресурсів сприяли тому, що зараз фармацевтична промисловість України характе­ризується стійким зростанням, яке, за прогнозними да­ними Коммедбіопрому, повинно зберігатися і надалі.

Товарна політика виробників базується на вивченні ринку; детальному аналізі асортименту продукції з ме­тою його регулярного оновлення, рентабельності як то­варних груп, так і окремих товарних одиниць; пошуку нових високоприбуткових лікарських засобів. Завдяки цьому помітно змінилась асортиментна і кількісна структура фармацевтичного ринку України. Питома вага вітчизняної продукції становить вже понад 30%.

Розроблення нормативно-технологічної документації (НТД) і впровадження у виробництво лікарських за­собів на основі імпортних субстанцій ("генериків") до­зволило вітчизняній системі охорони здоров'я отримати препарати таких основних фармакотерапевтичних груп:

♦ серцево-судинні (еналаприл, атенолол, капто-прил, пентоксифелін та ін.);

♦ що регулюють функцію ЦНС (флуоксетін, сібазон, галоперидол, карбамазепін);

♦ анальгезуючі та протизапальні (ренальган, павестезін, індометацин, напроксен, ортофен та ін.);

♦ протитуберкульозні (етамбутол, піразинамід);

♦ противірусні та протигрибкові (клотримазол — мазь, розчин, пігулки; ацикловір — мазь та розчин);

♦ препарати, які впливають на функції бронхолегеневої системи (еуфілін — розчин та пігулки; тео­філін — свічі; бромгексин — пігулки та розчин для пиття).

Враховуючи те, що сучасний етап розвитку фарма­цевтичного ринку характеризується його переорієнта­цією від ринку виробника до ринку споживача, по­дальше формування товарної політики фармацевтич­них підприємств України буде пов'язане з виконанням ними завдань соціального спрямування. Серед факто­рів, які зумовлюватимуть зміст товарної політики, зо­крема визначені рівень і перспективи розвитку охорони здоров'я, структура і тенденції захворюваності, здійс­нення програм профілактики захворювань та загаль­ного оздоровлення населення країни.

Невід'ємною частиною загальної товарної політики і планування нового продукту в системі маркетингу є розроб­лення упаковки товару.

Упаковка виконує такі важливі у визначенні товарної політики функції, як;

♦ забезпечення збереження товару і захист його від впливу зовнішнього середовища;

♦ забезпечення створення раціональних одиниць для транспортування, навантаження і розвантаження товарів;

♦ забезпечення створення раціональних одиниць для їх складування;

♦ забезпечення оптимальних — за вагою і об'ємом — оди­ниць для продажу товару;

♦ комунікативний, рекламний та стимулюючий засіб збуту продукції.

Виконання означених функцій нерозривно пов'язано з застосуванням того чи іншого пакувального матеріалу. Су­часне виробництво пропонує упаковку з картону, пластика, скла, металу тощо. Найбільш поширеними видами упаковки є контейнери, металеві палети, термоплівка, дерев'яні, кар­тонні і пластикові ящики, скляні балони та ін.

Вибір виду упаковки залежить від:

♦ ваги та об'єму товару при оптимальному використанні транспортних засобів і засобів складування;

♦ рівня пристосування упаковки до засобів автоматизації вантажно-розвантажувальних робіт, транспортування і складування товару у клієнтів;

♦ транспортних засобів і шляхів перевезення товару.

Окрім загальних вимог, упаковка для фармацевтич­них товарів і лікарських препаратів повинна відповідати деяким їх особливостям, пов'язаним з фізико-хімічним станом, кольором, відношенням до фізичних, хімічних, температурних впливів. Тому пакувальний матеріал має забезпечувати певний температурний режим, вологість повітря, захист від прямих сонячних променів і т.ін.

Але останнім часом роль упаковки значно підвищилася. Зараз основне її завдання полягає в приверненні уваги до товару і наданні інформації про нього. Це стимулює купівлю товару, а також виділяє його серед багатьох аналогічних то­варним знаком, текстом, формою або кольоровим оформ­ленням. Упаковка, таким чином, набула значення реклам­ного засобу, розрахованого на широке коло споживачів та довгостроковий вплив.

Важливою перевагою фірмових товарів є наявність фірмо­вого стилю. Це дозволяє споживачам запам'ятати фірму і якість товару, щоб при необхідності легко відрізнити його від аналогічної продукції фірм-конкурентів. Крім того, фір­мовий стиль надає товару певного іміджу.

Велике значення має і психологічний ефект кольору упа­ковки. Доведено, наприклад, що темно-синій колір асоцію­ється з емоційною теплотою; червоний — це життя, енер­гійність; синьо-зелений — ясність, безпека; жовтий — нова­ція, майбуття і розвиток.

Інформаційне маркетингове навантаження виконує і мар­кірування. Це необхідні написи, зображення і умовні поз­начки, що містяться на бірках, етикетках, упаковці або на самому товарі.

Найбільш поширеним засобом маркірування є етикетка. На ній може бути відображено або тільки одна марочна наз­ва товару, або великий обсяг інформації про нього. Етикет­ка виконує декілька функцій:

♦ ідентифікує товар або марку;

♦ показує сорт товару;

♦ описує товар, тобто хто, де і коли його виготовив, умови його використання, зміст упаковки, техніку безпеки;

♦ пропагує товар своїм привабливим графічним виконан­ням.

Згідно з законом України "Про лікарські засоби" (ст.12) маркірування, що наноситься на етикетку, зов­нішню та внутрішню упаковку лікарського засобу, по­винно містити таку інформацію:

♦ назва лікарського препарату;

♦ назва і адреса його виробника;

♦ реєстраційний номер;

♦ номер серії;

♦ спосіб вживання;

♦ доза діючої речовини в кожній одиниці і кількість в упаковці;

♦ термін придатності;

♦ умови зберігання;

♦ застережні заходи.

Кожний лікарський засіб може бути реалізований лише при наявності інструкції з його медичного вико­ристання, де зазначається:

♦ назва препарату;

♦ загальна характеристика;

♦ дані про фармакологічні властивості;

♦ спосіб вживання і дози;

♦ побічна дія;

♦ застережні заходи;

♦ форми випуску;

♦ умови і термін зберігання;

♦ умови відпуску.

Розповсюджена нині система комп’ютеризованого обліку товарів широкого вжитку привела до появи нового засобу маркірування — штрихового кодування. Вперше було запро­ваджено у США понад 20 років тому. Починаючи з 1977 ро­ку, у Європі та на інших континентах утвердилася європей­ська система кодування ЕАN.

Штрих-код являє собою закодовану за допомогою смуг різної товщини та цифр інформацію, що розмішується у вигляді етикетки на упаковці. Інформація зчитується світло­вим променем, коли він проходить по штриховому коду. У такий спосіб можна ідентифікувати будь-який товар.

Найчастіше кожному виду певного продукту надається номер з 13-ти цифр. Перші дві або три — визначають краї­ну, в якій виготовлено товар, наступні п'ять — продуцента, ще п'ять — назву продукту, споживчі властивості, розміри, масу, колір. Остання цифра є контрольною і засвідчує до­стовірність зчитування штрихів сканером.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України розроблено Положення про штрихове кодування товарів (у тому числі і лікарських засобів), де наведені організаційні та методичні аспекти впровадження штрихового кодування то­варів у сфері торгівлі, терміни впровадження. Маркування товарів штриховими кодами ЕАN проводиться відповідно до чинних державних стандартів та інших нормативних доку­ментів України, Міжнародної Асоціації Товарної Нумера­ції — ЕАN International та національної нумеровальної орга­нізації — Асоціації Товарної Нумерації України "ЄАН-Україна", яка безпосередньо здійснюватиме кодування това­рів за заявами суб'єктів підприємницької діяльності.

Крім штрихового кодування на товарах широкого вжитку можуть розміщатись такі типи позначень:

♦ знак відповідності, що підтверджує якість і безпеку виро­бу для людей;

♦ екознак, який засвідчує, що товари не забруднюють дов­кілля і придатні до вторинної переробки;

♦ попереджувальне маркірування містить інформацію сто­совно правил безпечного поводження з товаром. Найчас­тіше воно застосовується для косметичних виробів і това­рів побутової хімії.

8. Асортиментна політика аптечних підприємств.

Асортиментна політика встановлює зв'язок між вимогами ринку, з одного боку, та намірами і можливостями фірми — з іншого. Завдання асортиментної політики полягає в тому, щоб у кожний даний момент (і в розумній перспективі) на­бір товарів, які випускаються фірмою, оптимально відпові­дав потребам споживачів як за якісними характеристиками, так і у відношенні кількісних обсягів. Це головна мета асор­тиментної політики. Коли фірма вже знає, які типи (тип) продукції вона буде пропонувати, їй потрібно визначити різ­новиди та асортимент цієї продукції.

Асортиментна позиція — це конкретна модель, марка чи розмір продукції, яку продає фірма.

Товарний асортимент охоплює всі асортиментні групи, які пропонує фірма.

Товарний асортимент може характеризуватися шириною (тобто кількістю асортиментних груп), глибиною (або кількіс­тю позицій у кожній асортиментній групі) та зіставленням (наявністю аналогів за спільністю кінцевого використання, каналів розподілу, груп споживачів та діапазону цін).

Широкий діапазон дозволяє класифікувати продукцію, орієнтуватися в різних вимогах споживачів та стимулювати здійснення покупок в одному місці.

Наявність глибокого асортименту дозволяє задовольни­ти потреби різних купівельних сегментів по одному товару, перешкоджати появі конкурентів, пропонувати діапазон цін та стимулювати підтримку ділерів. Проте він також збільшує витрати на підтримку запасів, модифікацію про­дукції та виконання замовлень. Крім того, можуть виник­нути певні труднощі у диференціації між двома схожими асортиментними позиціями. Звичайно, порівнюваним асортиментом легше управляти, ніж непорівнюваним. Він дозволяє компанії спеціалізуватися у сфері маркетингу та виробництва, створювати стійкий образ та забезпечувати стабільні відношення в каналах збуту. Однак надмірна концентрація може зробити фірму вразливою перед погро­зами з боку зовнішнього середовища, коливань у збуті, ви­кликати уповільнення зростання потенціалу через те, що весь натиск робиться на обмежений асортимент товару.

До основних складових асортиментної політики належить:

♦ постановка цілей, виходячи із стратегії та тактики фірми, які спираються на ринкові дослідження;

♦ формулювання асортиментної програми;

♦ розроблення комплексу заходів щодо досягнення кон­кретних цілей;

♦ визначення ресурсів і термінів здійснення.

Розширення асортименту фармацевтичної продукції в аптеці — найважливіший фактор успіху аптечної роз­дрібної торгівлі. Разом з тим, кожній аптеці доводиться вибирати політику розподілу фінансових ресурсів: або закупити велику партію дешевого препарату (типу ана­льгіну), або — буквально декілька упаковок — дорогого (наприклад, кавінтону).

Аптека повинна відпрацьовувати оптимальну тактику вибору лікарських препаратів. На перший погляд зда­ється, що необхідне максимальне розширення асорти­менту, проте внаслідок наукових досліджень та практич­ного досвіду встановлено, що критеріями формування асортименту лікарських засобів служать наявність попи­ту на певні лікарські препарати, сертифікація продукції, умови поставок та розрахунків з фірмою-постачальником, ціна. Береться до уваги відповідність асортименту лікарських препаратів переліку життєво важливих лі­карських засобів. Враховується також місце розміщення аптеки, близькість лікувально-профілактичних закладів та їх профіль, рівень міграції населення.

Важливими кількісними критеріями формування асортименту в аптеці є швидкість руху окремих лікар­ських препаратів та прибутковість від їх реалізації.

Швидкість руху лікарських препаратів за певний період рекомендується визначати за формулою:

ЗК та ЗП— залишки на початок та кінець періоду;

НС — середньомісячне надходження;

Н — загальне надходження за певний період;

РС — середньомісячна реалізація.

При К від 0,5 до 1 швидкість руху характеризується як повільна, при К від 0,26 до 0,49 — стійка. Показник, що дорівнює від 0 до 0,25 свідчить про високу швид­кість руху лікарського препарату.

Доцільно також проводити розрахунки прибутковос­ті аптечного підприємства залежно від асортименту лі­ків. Це дозволяє планувати оптимальний асортимент лікарських препаратів, оскільки при спробі максималь­но розширити асортимент настає такий момент, коли подальше його розширення перестає збільшувати при­буток аптеки.

9. Іноваційна політика у сфері розроблення лікарських засобів

Вирішальним для ефективної діяльності фірми на ринку є створення і виробництво нових товарів.

Новий товар — це кінцевий результат науково-дослідної діяльності фірми-виробника, який неодмінно повинен від­повідати потребам, що до моменту його виходу на ринок сформувалися у потенційних покупців.

Такі товари покликані задовольняти абсолютно нові по­треби або підвищувати задоволення вже існуючих потреб, або значно розширювати коло покупців, здатних придбати товар, який задовольняє на вже досягнутому рівні існуючу потребу.

У системі маркетингу під новим товаром розуміють:

♦ якісно зовсім новий товар, аналогів якому до його появи на ринку не було;

♦ товар, що містить значні корінні вдосконалення і припус­кає наявність на ринку товарів-аналогів за призначенням;

♦ товар, що вже є на ринку, але з певними вдосконалення­ми, які не змінюють докорінно його характеристики;

♦ товар ринкової новизни, який є старим для існуючих ринків, але новим для даного нового ринку;

♦ товар нової сфери застосування.

Треба відрізняти новий товар від його модифікації, тому що остання являє разом з ним єдину групу товарів, що ма­ють однорідні ознаки, але з деякими відмінностями в харак­теристиках відповідно до потреб певних сегментів ринку і кінцевих споживачів.

Створенню нового товару має передувати вивчення і оцінка:

♦ сфери можливого використання, кількості та складу по­тенційних покупців;

♦ наявних у розпорядженні фірми ресурсів виробництва і збуту;

♦ можливих змін у технологічному забезпеченні випуску нового товару;

♦ господарських ризиків та ймовірності конкуренції нового товару з тими, що вже виробляються підприємством або конкурентами.

Процес розроблення нового товару складається з трьох етапів (рис. 9.).

Рис. 9. Складові процесу розроблення нового товару

Перший етап починається з висування якомога більшої кількості нових ідей щодо потреб, способів їх задоволення, конструктивних особливостей товару тощо. Джерелами ідей створення нового товару можуть бути:

♦ самі споживачі;

♦ науково-дослідні лабораторії;

♦ учені, конструктори;

♦ товари фірм-конкурентів;

♦ інформація торговельного персоналу і торговельних по­середників, рекламних агентів і маркетологів;

♦ спеціалізовані професійні видання, виставки, ярмарки та ін. Відбір і оцінка найбільш перспективних ідей здійснюєть­ся за такими критеріями:

♦ можлива прибутковість товару;

♦ наявні і потенційні конкуренти;

♦ ємкість ринку;

♦ рівень необхідних капіталовкладень;

♦ рівень патентної чистоти;

♦ витрати, що передбачаються на експериментальній стадії;

♦ можлива тривалість життєвого циклу;

♦ відношення покупців до фірми і її продукції;

♦ наявність матеріальних і трудових ресурсів;

♦ можливий рівень і термін окупності даного проекту но­вого товару тощо.

На другому етапі здійснюється лабораторне і бажано рин­кове тестування нового товару.

Лабораторне тестування передбачає перевірку товару на екологічну чистоту, безпечність, надійність. Розробляються маркетингові атрибути: дизайн і назва товару, торгова мар­ка, упаковка і маркірування, спрямування рекламної кампа­нії і засобів стимулювання збуту.

Ринкове тестування проводять шляхом пробного продажу товару на вибіркових ринках. Метою цих дій є одержання оперативної комерційної інформації, а саме: реакції ринку на новий виріб, його упаковку; можливостей використання мережі збуту, реклами тощо. Отримані таким чином дані не­обхідні для того, щоб змінити невдалі характеристики товару і в решті-решт пристосувати його до конкретного ринку.

Завершальний етап передбачає розроблення загального пла­ну виробництва нового товару, визначення і дослідження джерел постачання матеріалів, обладнання, запускання това­рів у виробництво і наступний контроль точного виконання термінів і графіків робіт, певні поправки до якісних характе­ристик товару з метою оптимального наближення їх рівня до запитів споживачів.

Одночасно розробляються і здійснюються заходи стосов­но збуту: засоби рекламної кампанії, стимулювання збуту, організація післяпродажного обслуговування. Тобто на цьо­му етапі вирішуються питання:

♦ коли виходити на ринок;

♦ де реалізувати товар;

♦ кому запропонувати товар;

♦ як реалізувати товар?

Необхідність розроблення та виведення на ринок но­вих лікарських препаратів зумовлена причинами як економічного, так і соціального характеру.

Фармацевтичне підприємство, що здійснює товарну політику, повинно мати на меті необхідність виробляти такі товари, які б у найбільшій мірі задовольняли по­треби споживача, завдяки чому товар завоював би прі­оритетну позицію на ринку, був конкурентоспромож­ним, а, отже, прибутковим для фірми.

Поява нових фармацевтичних продуктів також пов'язана з постійно зростаючою захворюваністю всіх верств населення, появою нових захворювань, звикан­ням до існуючих ліків, змінами в природі, що негативно впливають на здоров'я людини.

Новий фармацевтичний продукт повинен задо­вольняти нові або на більш високому рівні вже існу­ючі потреби. На відміну від багатьох інших визна­чень виробничої орієнтації, у цьому випадку мається на увазі, що новим продуктом може бути лише той, який був визначений новим (таким, що відрізняється від існуючих) споживачем або на цільовому (спожив­чому) ринку.

З позицій новизни розрізняють лікарські препарати ринкової новизни, препарати, нові для фірми, і модифіковані, поліпшені ліки, новизна яких прозора в певних межах.

Розробка нового лікарського препарату складається з кількох етапів.

1. Технологічні та біофармацевтичні дослідження:

♦ обгрунтування складу;

♦ розроблення технології та вибір лікарської форми;

♦ розроблення методів контролю якості.

2. Доклінічні дослідження:

♦ проведення фармакологічних досліджень;

♦ розроблення тимчасової фармакопейної статті;

♦ підготовлений техніко-економічного обгрунтування;

♦ розроблення технологічного регламенту;

♦ затвердження НТД і подання її до Фармакологіч­ного комітету" для одержання дозволу на клінічні випробування препарату.

3. Клінічні випробування:

♦ експертиза матеріалів;

♦ визначення ефективності та нешкідливості;

♦ узагальнення результатів клінічних випробувань,

♦ одержання дозволу на промисловий випуск пре­парату та його медичне застосування.

4. Серійне виробництво:

♦ вивчення потреби;

♦ формування попиту;

♦ стимулювання збуту.

Одним з кроків до підвищення конкурентоспромож­ності вітчизняної фармацевтичної продукції є впровад­ження в практику "Порядку створення та постановки на виробництво лікарських засобів", який вимагає до­тримання міжнародних норм при введенні нових вироб­ничих потужностей. Цей документ визначає єдині ви­моги щодо порядку робіт у створенні і постановленні на виробництво готового лікарського засобу, лікарських засобів, що вивчаються за скороченою програмою і ре­єструються тимчасово, а також субстанцій, які ви­готовлені в Україні і є обов'язковим для всіх підпри­ємств, установ, організацій, незалежно від форм влас­ності, які створюють та виробляють лікарські засоби.

Виробництво готового лікарського засобу (ГЛЗ) здій­снюється у разі наявності спеціального дозволу (ліцен­зії), який видається Коммедбіопромом згідно з поряд­ком, установленим Кабінетом Міністрів України.

Розробник надає виробнику матеріали, які обґрунто­вують перспективу впровадження ГЛЗ (результати експериментального вивчення специфічної дії, проект НТД). При позитивному рішенні щодо доцільності ство­рення та постановлення на виробництво лікарського засобу під своєю торговою маркою виробник згідно з про­ектами НТД виготовляє і контролює дослідні партії лікарського засобу, подає їх для експериментальних та клінічних досліджень на сертифіковані бази Фармако­логічного комітету.

Після одержання матеріалів експериментальних до­сліджень виробник надає до Фармакологічного і Фар­макопейного комітетів пакети документів за переліком, установленим "Порядком створення та постановлення на виробництво лікарських засобів".

За затвердженим пусковим або промисловим регла­ментом виробник виготовляє і випробовує не менш ніж 5 серій лікарського засобу. Протокол комісії з визна­чення результатів випробувань направляється до Фар­макологічного і Фармакопейного комітетів.

Фармакологічний комітет проводить експертизу на­даних матеріалів та дозволяє клінічні випробовування згідно з існуючими вимогами на підпорядкованих клі­нічних базах. На підставі результатів випробовування лікарського засобу Фармакологічний комітет рекомен­дує препарат до медичного застосування і направляє повідомлення до Фармакопейного комітету.

Фармакопейний комітет затверджує тимчасову фар­макопейну статтю (ТФС) чи методи аналізу та подає повідомлення до Фармакологічного комітету і Держінспекції з контролю якості лікарських засобів.

При позитивних результатах Бюро реєстрації лікар­ських засобів МОЗ України приймає рішення щодо ре­єстрації лікарського засобу. Підприємство-виробник лі­карського засобу отримує комплект документації:

♦ наказ МОЗ України "Про дозвіл до медичного застосування лікарського засобу";

♦ ФС, ТФС чи методи аналізу, затверджені Фарма­копейним комітетом;

♦ реєстраційне посвідчення на лікарський засіб;

♦ інструкцію щодо застосування лікарського засобу, затверджену МОЗ України.

За затвердженою НТД виробник виготовляє 5 про­мислових серій лікарського засобу, зразки яких напра­вляються на попередній державний контроль до фар­мацевтичної хіміко-аналітичної лабораторії, акредито­ваної Коммедбіопромом ("Лабораторія"), а також супровідний лист, зразки субстанцій у необхідній кількос­ті, акт відбору середньої проби, аналітичний паспорт.

За результатами проведених випробувань "Лабора­торія" робить висновок про відповідність якості лікар­ського засобу вимогам аналітичної документації та над­силає його виробнику і копію — Коммедбіопрому.

Дозвіл на промисловий випуск ГЛЗ здійснює Коммедбіопром після подання виробником:

♦ затвердженої ТФС (ФС) на субстанцію та лікарську форму чи методики аналізу (копії);

♦ інструкції щодо медичного застосування (копія оригіналу);

♦ копії титульного аркуша пускового або промисло­вого регламентів, узгоджених організацією-розробником технологій, технологічною комісією Коммедбіопрому та затверджених керівником підприємства, установи, організації.

Після одержання дозволу на промисловий випуск виробник складає акт про впровадження у серійне ви­робництво лікарського засобу і здійснює його випуск у промислових масштабах.

Одною з основних вимог сучасного ринку лікарських засобів України, яка сприятиме інтеграції української фарміндустрії у світовий ринок, є відповідність виробниц­тва і якості фармацевтичної продукції правилам GМР (good manufacturing practice).

Попри загальну стратегію і тактику, що закладені в різних документах СМР, ці правила мають свої особ­ливості і кожне з них відповідає певному ринку. Можна відокремити правила GМР Європейського Союзу (ЄС), Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), Фар­мацевтичної інспекційної конвенції, Food and Drug Administration (FDA) США та ін.

Для України та країн СНД найбільшу зацікавле­ність нині викликають правила GМР ЄС і ВООЗ. їх втілення пов'язане з можливістю реалізації своєї про­дукції на ринках ЄС і країн, які вступили до Системи сертифікації якості лікарських засобів для міжнародної торгівлі, розроблених ВООЗ.

Уведення СМР у діяльність виробників лікарських засобів регламентується наказами міністерств і ві­домств, які контролюють медичну промисловість. В Україні наказом Держкоммедбіопрому від 19.11.1996р. №117 "Про визначення міжнародних та Європейських стандартів 180 9000 та ЕК 45000, правил ОМР" ви­знано дію правил GМР, що відповідають вимогам ВООЗ і країн ЄС.

На основі цих документів Державним науковим цен­тром лікарських засобів (ДНЦЛЗ, м. Харків) були роз­роблені методичні вказівки "Производство лекарственных средств. Надлежащие правила и контроль качества" (МВ64У-1-97) як посібник для надання методичної допомоги підприємствам, установам і організаціям, що діють в Україні, при розробленні заходів щодо впро­вадження правил С-МР у виробництво.

Уже зараз ряд заводів України за допомогою зару­біжних фірм або власноруч створили і створюють ді­лянки з виробництва ін'єкційних препаратів, мазей, таблеток, очних крапель та інших лікарських форм, котрі спроектовані відповідно до норм ОМР. Це ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця", ВАТ "Київмедпрепарат", АТ "Концерн Стірол", Завод ендокринно-фер­ментних препаратів на Київському м'ясокомбінаті, ВАТ "Фармак" та ін.

Основою товарної політики у системі маркетингу є іноваційна політика фірми.

У загальному розумінні іноваційна політика фірми — це сукупність управлінських методів, спрямованих на зміцнен­ня іноваційного потенціалу компанії, підвищення якості продукції і ефективності виробництва.

Основними стимулюючими факторами іноваційних про­цесів є розвиток товарно-грошових відносин, поява конку­ренції на ринку.

Мотиви нововведень можна поділити на зовнішні і внут­рішні. До зовнішніх належать: насиченість ринку існуючими товарами, розвиток НТП, пристосування до структурних змін у галузях промисловості, загрожуюча позиціям фірми політика конкурентів, необхідність згладжування кон'юн­ктурних коливань, зміни в перевагах споживачів і т.д. Внут­рішніми є прагнення збільшити зростання продажу, ринкову частку і кінцевий прибуток, покращити конкурентоспро­можність свого товару на ринку, зменшити ризик, пов'яза­ний з обмеженим товарним асортиментом, знайти шляхи виходу на новий ринок для фірми тощо.

Зараз в іноваційних програмах пріоритетними є напрям­ки введення нових продуктів, освоєння нових сегментів ринку, підвищення прибутковості фірми в цілому і кожного підрозділу окремо, оптимальне використання наявних мате­ріальних і людських ресурсів. Тобто всі можливі комбінації ринкової поведінки розташовані між двома видами діяльно­сті: з одного боку — стратегія іновацій, пов'язана з вирі­шенням фундаментальних наукових проблем і наступним їх втіленням у технології і продукти, а з другого боку — сфера маркетингу і оптимізація внутрішньої структури фірми.

У фармацевтичній галузі нововведення з технологіч­ною перевагою передбачають створення принципово нових препаратів, лікарських форм, доз, зміну фізич­них властивостей препарату на рівні виробництва, ви­користання нової складової ліків тощо.

Маркетингова орієнтація іновацій торкається в ос­новному варіантів управління, збуту, комунікацій як складових процесу комерційної реалізації продукту, наприклад: презентація нової лікарської форми препа­рату, нова форма торгівлі, новий вид реклами, нова сфера застосування традиційного препарату, новий сегмент ринку, до якого пристосований товар, і т.ін.

Існуючи окремо, ці напрямки іноваційної діяльності, разом з тим, впливають один на одного. Так, рівень ри­зику, пов'язаний з технологічною іновацією, залежить також від джерела ідеї нового продукту.

Відомо, що близько 60-80% успішних нововведень має ринкове походження, а 20-40% виходять з лабора­торій. Крім того, нововведення, що базуються на безпо­середньому аналізі потреб ринку, найбільш успішні.

Одним з основних факторів успішної іноваційної ді­яльності у фармації є рівень науково-дослідних і дос­лідно-конструкторських робіт (НДДКР), який залежить від обсягів відшкодувань як у цілому по фармацевтич­ній промисловості, так і в межах окремих компаній.

За даними офіційних публікацій, перші місця за аб­солютним обсягом витрат на НДДКР посідає фармацев­тична промисловість Японії, США, Німеччини. Про ефективність їх використання свідчить те, що, зокрема, в 1997 році, кількість нових лікарських засобів, розроб­лених у США, складала 20, в Японії — 7, у Німеччині — 5. Високий рівень НДДКР також характерний для фармацевтичних підприємств Великої Британії, Швей­царії, Франції, Італії, Норвегії, Іспанії та ін.

Відомо, що витрати виробника на пошук, розроблен­ня і випуск нового лікарського препарату на фармацев­тичний ринок у середньому оцінюється в 250-500 млн. дол. США, а іноді — і вище. Це в свою чергу визначає високу ціну оригінального препарату. Тому зростання останнім часом державних витрат на охорону здоров'я, а саме на лікарську допомогу, у багатьох країнах світу викликає особливу стурбованість уряду. Так, у США частка витрат на лікарські препарати в загальних ви­тратах на охорону здоров'я складає 8-9%, в Японії — близько 2%, країнах Європи — 20%.

Прагнення зберегти високий рівень медичного об­слуговування населення, але при цьому не підвищува­ти бюджетних асигнувань, що виділяються на лікарські препарати, привернуло увагу зацікавлених сторін до "генериків" та їх потенційних можливостей у плані економії коштів.

Препарат-генерик —- це лікарський препарат, на який закінчився термін дії патентного захисту, і тому він не є винятковою власністю фармацевтичної компа­нії, що його розробила або володіла першою ліцензією на його продаж. Тому такий лікарський препарат може виробляти будь-яка фармацевтична компанія за умов дотримання вимог виробництва в даній країні.

До переваг препаратів-генериків відносять такі:

♦ виробляються відповідно до вимог ОМР;

♦ біоеквівалентні оригінальним лікарським препара­там;

♦ дешевше оригінальних лікарських препаратів. Завдяки цим факторам сформувалося позитивне ставлення до генериків як з боку лікарів та фармацев­тів, так і з боку споживачів.

Фармацевтичні компанії, що виробляють препарати-генерики, не завжди відрізняються стабільністю порів­няно з компаніями-виробниками оригінальних лікар­ських препаратів. їх успіх залежить від того, скільки оригінальних препаратів втратить патентний захист протягом року. Але, з іншого боку, невеликі фінансові витрати на освоєння виробництва генерика, скорочений термін його виходу на ринок, відносно низький рівень підприємницького ризику, забезпечує досить високі прибутки, що робить компанію конкурентоспроможною на даному сегменті ринку. На рисунку 10. наведена порівняльна характеристика підходів до оцінки конку­рентоспроможності фармацевтичних компаній, що ви­робляють оригінальні препарати і препарати-генерики.

Рис. 10. Підходи до оцінки конкурентоспроможності виробників генеричних і оригінальних лікарських препаратів

За даними маркетингових досліджень, ринок генериків визначається зростанням обсягу продажу і його перспективністю, що пов'язано з закінченням строку патентного захисту на значну кількість важливих пре­паратів.

Зараз у СІЛА, за оцінками спеціалістів, загальна вартість продажу генеричних лікарських препаратів складає 7-8 млрд.дол. Згідно з прогнозами до 2000 року ця сума складатиме 14-16 млрд.дол. На ринку країн ЄС загальна вартість продажу генериків визначається у 6 млрд.дол., а за статистичними прогнозами до 2000 року досягне 8-10 млрд.дол. (за деякими оцінками — навіть 13-15 млрд.дол.).

Доцільність виробництва препаратів-генериків під­приємствами вітчизняної фармацевтичної промислово­сті зумовлена факторами соціального, економічного, техніко-технологічного характеру.

Насиченість ринку України генериками дає можли­вість забезпечити потреби населення у лікарських пре­паратах найважливіших фармакотерапевтичних груп, рівноцінних оригінальним. Крім того, фінансові витрати на лікування з їх використанням суттєво нижчі.

Виробництво генериків зменшує залежність україн­ського фармацевтичного ринку від імпорту ГЛЗ, завдя­ки чому заощаджені кошти можуть бути направлені на фінансування інших потреб у системі охорони здоров'я.

Важливим є те, що виробництво генеричних лікар­ських препаратів не потребує витрат на розроблення нових технологій, а витрати на технічне переоснащення виробництва мінімальні, що дуже суттєво, якщо врахо­вувати все ще незадовільний стан матеріально-техніч­ного обладнання вітчизняних підприємств.

Наявність у Державному реєстрі зарубіжного ана­логу є гарантією того, що визначений до виробництва в Україні генерик не має побічних ефектів, пов'язаних із самою субстанцією, що спрощує і скорочує його доклінічні дослідження.

Оцінюючи сучасний науково-технічний стан вітчиз­няних підприємств, концепція розвитку медичної і мік­робіологічної промисловості серед інших заходів стра­тегічного і тактичного характеру передбачає закупівлю фармацевтичних субстанцій, а також ліцензій на ви­робництво найважливіших фармацевтичних субстанцій і виготовлення з них відповідних лікарських препаратів на власних виробництвах, розширення асортименту лікарських засобів за рахунок упровадження генериків та залучення технологій і асортименту інофірм.

Зусиллями науковців створена система відтворення препаратів-генериків, яка забезпечена нормативною до­кументацією на всіх етапах доклінічних досліджень лі­карських засобів, реєстрації та впровадження. НТД враховує всі вимоги С-МР як до виробництва, так і до якості лікарського препарату. Завдяки цьому система охорони здоров'я України вже отримала лікарські препарати та­ких важливих фармакотерапевтичних груп, як серцево-судинні, що регулюють функцію ЦНС, анальгезуючі та протизапальні, протитуберкульозні, противірусні та про­тигрибкові; препарати, які впливають на функції брон-холегеневої системи тощо.

Список використаної літератури

1. Украина. Законы. О лекарственных средствах: Закон // Голос Украины. -1996. - 7 мая.

2. Азарян Е.М. Международный маркетинг.- Киев: "Студ-центр", 1998.-200с.

3. Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: теория, методология и практика.- М.: Изд-во "Финпрес", 1998.-416с.

4. Громовик Е.П. Особливості, проблеми та перспективи вітчизняного фармацевтичного підприємництва // Фар-мац. журн.- 1997.-№4.~С.З-П.

5. Дяченко С. ВІФЦ : інформація на вітчизняному фарма­цевтичному ринку //Ліки України.-1998.-№ 4.-С.32.

6. Каракай І.О. Зарубіжний досвід маркетингу у фармації // Фармац. журн.-1993.-М5.-С.25-27.

7. Каракай І.О., Каракай Ю.В. Деякі аспекти аналізу світо­вого фармацевтичного ринку // Фармац. журн.-1996.-№2.-С.47-53.

8. Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика: Навч. посібник.-К.: КНЕУ, 1997.-156с.

9. Криков В.И., Прокопишин В.И. Организация и экономика фармации: Учебник.-М.: Медицина, 1991.- 624с.

10. Маркетинг: Учебник / А.Н.Романов, Ю.Ю.Корлюгов, С.А.Красильников и др.; Под ред. А.Н.Романова.-М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996.-560с.

11. Мнушко З.М., Ткаченко О.М., Страшний В.В. Методичні рекомендації по прогнозуванню збуту фармацевтичної про­дукції- X.: УкрФА, 1997.-20с.

12. Створення фармацевтичної маркетингової системи / З.М.Мнушко, В.П. Польщикова, І.А.Шевченко та ін. // Вісник фармації. -1996. -№1-2. - С. 96-101.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Реферат на тему: “Становлення фармацевтики України як галузі в сучасних ринкових умовах”

    Реферат
    Виробництво лікарських засобів належить до найбільш пріоритет­них і соціальне значущих напрямків розвитку та структурної перебудови економіки України.
  2. Тема Організація науково-дослідної роботи у вищому навчальному закладі

    Документ
    Історія зародження та розвитку науки нараховує багато століть. Ще на зорі свого розвитку людство полюпшувало умови життя за рахунок пізнання і незначного перетворення навколишнього світу.
  3. Міністерство охорони здоров’я України буковинський державний медичний університет (3)

    Документ
    Довідник для студента складений на основі навчальної програми «Фармакоекономіка» для студентів вищих фармацевтичних навчальних закладів і фармацевтичних факультетів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації, спеціальність 5.
  4. Курс курс курс Координатор від факультету та його заступники Перелік спеціальностей, що пропонуються на факультеті

    Документ
    що читають дисципліни на інженерно-технічному факультеті I курс II курс курс курс курс Координатор від факультету та його заступники Перелік спеціальностей, що пропонуються на факультеті Умови для навчання Основні методи навчання
  5. European credit transfer system (12)

    Документ
    Координатором ECTS від університету є заступник проректора з навчальної та науково-методичної роботи к.т.н., доцент Лисенко Геннадій Леонідович. м. Вінниця, вул.

Другие похожие документы..