Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
В статье анализируются законы и подзаконные нормативные акты, которые сформировали основы правового положения и полномочий Банка России на этапе стан...полностью>>
'Лекции'
Многозначность понятия «общество». Системное строение общества. Основные сферы общества. Многовариантность общественного развития. Общество и природа....полностью>>
'Документ'
Традиционная для вуза кафедральная структура не всегда гибка и в силу этого эффективна при решении задач организации нелинейного образовательного про...полностью>>
'Конкурс'
Учредителями областного конкурса «Лидер в образовании» (далее - конкурс) являются Департамент общего образования Томской области, Томская территориал...полностью>>

План Призначення міжнародних фінансів > Місце І роль міжнародних фінансів у сучасній світогосподарській системі

Главная > Реферат
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Реферат на тему:

Об'єктивна необхідність та економічна сутність міжнародних фінансів

План

1. Призначення міжнародних фінансів

2. Місце і роль міжнародних фінансів у сучасній світогосподарській системі

1. Призначення міжнародних фінансів

Зарубіжна фінансова наука трактує фінанси взагалі досить ши­роко, не обмежуючись конкретними чіткими рамками: де існують товар і гроші, там є й фінанси. У наукових дослідженнях зарубіж­них авторів фінанси постають як категорія економічного життя, що випливає з об'єктивних процесів у економіці та є невід'ємною части­ною ринкової економіки.

Саме таке розширене трактування переноситься і на категорію "міжнародні фінанси". Так, за визначенням Дж. Менвіла Херріса, міжнародні фінанси — це економічна сукупність часу і невизначе­ності щодо рішень, які стосуються декількох різних країн з ураху­ванням того, що кожна суверенна держава має власну валюту, свої закони бізнесу і політичні системи.

У сфері міжнародних фінансів, крім національних суб'єктів — держави, підприємств, громадян, виділяються наднаціональні суб'єк­ти — міжнародні організації і міжнародні фінансові інституції. На основі такого умовного поділу деякі вітчизняні автори дають досить звужене трактування міжнародних фінансів, вважаючи, що вони відоб­ражають тільки діяльність міжнародних організацій і фінансових інститутів.

Насправді міжнародні фінанси сьогодні є досить розгалуженою структурою з множинністю державних, приватних і власне міжна­родних елементів, через які здійснюються координація і регулюван­ня міжнародних фінансових зв'язків.

Суб'єктами міжнародних фінансів виступають приватні юридичні особи, які беруть участь у кредитно-фінансових операціях: наданні банками кредитних ресурсів, одержанні кредитів, у операціях на міжнародних валютних ринках та ринках цінних паперів тощо.

Співробітництво тієї чи іншої країни з міжнародними кредитно-фінансовими структурами здійснюється через міжнародні організації універсального характеру системи ООН; міжнародні кредитно-фінан­сові інституції, такі як Міжнародний валютний фонд (МВФ) та гру­па Світового банку (СБ); міжнародні організації регіонального ха­рактеру — регіональні банки розвитку та ін.

Крім того, активний процес регулювання міжнародних фінансів здійснюється сьогодні через щорічні наради "великої сімки" (нині— "велика вісімка"), яка приймає найбільш важливі стратегічні рішен­ня; Паризький клуб, який об'єднує державних кредиторів, котрі ре­гулюють і уніфікують підходи кредиторів до того чи іншого борж­ника; Лондонський клуб, який об'єднує найбільших приватних кре­диторів, котрі виробляють спільну політику приватних комерційних банків стосовно боржників і т. ін.

З наукової точки зору, фінанси можна поділити, з певним ступе­нем умовності, на національно-державні та міжнародні, причому не тільки залежно від простору їх функціонування, а й від природи їх суб'єктів. Так, національно-державні, як правило, не виходять за межі території однієї держави, не залучають іноземних суб'єктів, здійсню­ються на основі національного законодавства і мають виключно внутрішньонаціональний характер. До них можна віднести внутрішні міжбанківські перекази, розрахунки між підприємствами, внутрішньо­державні кредити тощо.

Міжнародні включають міждержавні й транснаціональні кре­дитно-фінансові відносини і характеризуються участю в них інозем­ного елементу. Причому міжнародні фінанси не можна розглядати як наслідок відносин у цій сфері абстрактних держав як монолітних блоків. Це співробітництво з метою раціональної розстановки внутрішніх сил для вироблення раціональних зовнішньоекономіч­них і політичних рішень.

Таким чином, фінансові відносини реалізуються у двох діалек­тичних формах: національно-державній і міжнародній. І хоч об'єк­тивно національно-державна виступає як первинна стосовно до міжна­родної, все ж міжнародна форма може розглядатись як більш висока, досконала та краще системно структурована. Проте це твердження має дискусійний характер.

Об'єктивною основою становлення і розвитку міжнародних фінансів виступають закономірності міжнародного кругообігу фун­кціонуючого капіталу, на одному полюсі якого виникають тим­часово вільні кошти, на іншому — постійно з'являється попит на них.

З одного боку, невідворотно "старіючий" з демографічної точки зору розвинутий світ постійно шукає вигідні сфери вкладання за­ощаджень і намагається максимально диверсифікувати їх. З іншого боку, країни зі всіх куточків земної кулі, традиційно зараховані до категорії "ринків, що формуються", об'єднує характерна риса — вони гостро страждають від нестачі притоку довгострокових інвестицій. І саме сфера міжнародних фінансів дає змогу і розвинутим країнам, і тим, що розвиваються, а також постсоціалістичним задовольнити тією чи іншою мірою свої нагальні потреби.

Рух міжнародних фінансів здійснюється такими основними ка­налами:

• валютні операції;

• валютно-кредитне і розрахункове обслуговування купівлі-про­дажу товарів (у тому числі й особливого товару — золота);

• операції з цінними паперами і різними фінансовими інстру­ментами;

• зарубіжні інвестиції в основний і оборотний капітал;

• перерозподіл частки національного доходу через бюджет у формі допомоги бідним країнам та внесків держав до міжнародних органі­зацій та ін.

Таким чином, визначаючи міжнародні фінанси як економічну категорію, можна стверджувати, що це фонди фінансових ресурсів, які утворилися на основі розвитку міжнародних економічних (рин­кових) відносин і використовуються для забезпечення безперервності й рентабельності суспільного відтворення на світовому рівні та задо­волення спільних потреб, які мають міжнародне значення.

З інституційної точки зору — це сукупність банків, валютних та фондових бірж, міжнародних фінансових інституцій, регіональ­них фінансово-кредитних установ, міжнародних та регіональних економічних організацій і об'єднань, через які здійснюється рух світо­вих фінансових потоків.

2. Місце і роль міжнародних фінансів у сучасній світогосподарській системі

Виникнення і розвиток міжнародних фінансів зумовлено глоба­лізацією економічних зв'язків, посиленням інтеграційних процесів у економічній, політичній та соціальній сферах.

Міжнародна фінансова система, з одного боку, обслуговує міждер­жавний рух товарів, послуг та факторів виробництва, з іншого — відіграє самостійну роль, яка виявляється через функціонування міжнародних фінансових ринків.

Однією з новітніх тенденцій у розвитку міжнародних фінансів останнього часу є їх глобалізація, яка є складною, багатоаспектною проблемою, у зв'язку з чим породжує численні наукові дискусії. Саме тому проблема глобалізації міжнародних фінансів на сьогодні ще недостатньо викристалізувалася для того, щоб однозначно її тлума­чити. За цим поняттям стоїть багато реальних явищ і процесів, а також складних проблем, які торкаються всього людства і які є вирі­шальною складовою сукупності глобальних проблем сучасності.

Значно активізували процеси глобалізації міжнародних фінан­сових потоків новітні технологічні інновації у цій сфері. Так, су­часні новітні засоби зв'язку підвищили швидкість здійснення міжна­родних фінансових операцій та привели до швидкого зростання їх обсягів. Телекомунікації дають змогу банкам залучати заощаджен­ня практично з усього світу і направляти засоби позичальникам на умовах найвищого прибутку і найнижчих затрат. Інвестиційні бан­ки мають змогу укладати угоди як в облігаціях, так і в іноземній валюті через систему СВІФТ. Комерційні банки також можуть на­правляти акредитиви через електронні системи платежів зі своїх штаб-квартир у закордонні представництва.

Такі зростаючі потоки міжнародного фінансового капіталу знач­но посилюють фінансову конкуренцію між країнами. Ця тенденція здійснює відповідний тиск на уряди окремих країн, примушуючи їх сприяти скороченню обсягів втручання держави в діяльність внутрішніх валютно-фінансових ринків, та приводить до подальшої лібералізації міжнародного руху капіталу.

Сьогодні міжнародний фінансовий капітал може вільно, без будь-яких перешкод переміщуватися з внутрішнього на світовий фінансо­вий ринок і навпаки. Фінансові інституції засновують свої філії у провідних фінансових центрах для виконання функцій запозичення, кредитування, інвестування та надання інших фінансових послуг.

Потенційно сам процес глобалізації надає значні переваги як інве­сторам, так і позичальникам, оскільки, надаючи суб'єктам ринку мак­симально різнорідний вибір, дозволяє укладати більш ефективні, з точки зору їхніх потреб, угоди, а також завдяки глибині й високій ліквідності ринків швидко переключатися з одних операцій на інші, вчасно реагу­ючи на зміну фінансового довкілля в режимі реального часу. Однак тут невідворотно на повний зріст постає питання про адекватність премій, закладених у рівнях прибутковості інструментів, які мають обіг на ринку, а також про ризик, пов'язаний з цими вкладами. Мова йде про реальні економічні інтереси як кредиторів, так і позичальників.

Таким чином, глобалізація міжнародних фінансів — явище далеко не однозначне. Цей процес неминуче вступає в суперечність з діючи­ми національними режимами регулювання і пов'язаний із серйоз­ними макроекономічними обмеженнями і ризиками.

Крім того, в умовах вільного переміщення капіталів всякий відступ країни-емітента від суворої фінансової дисципліни жорстко карається чисто ринковими методами — перш за все відтоком засо­бів із фінансових активів, падінням їх котирувань і підвищенням вартості залучених у майбутньому фінансових ресурсів. Це особливо небезпечно для країн зі слабкими і неадекватними системами регулю­вання і нагляду, з недостатньою капіталізацією банківських систем.

І дійсно, міжнародні фінансові потрясіння останніх років (мекси­канська криза 1994—1995 pp., азійська 1998 p., події в Росії, згодом в Україні та інших країнах СНД) безпосередньо були пов'язані з різкими змінами капітальних потоків. Характерно також і те, що ці події сталися головним чином у так званих трансформаційних рин­кових економіках. Адже саме ці економіки, виступаючи головними центрами припливу іноземних інвестицій, одночасно стали й основ­ними жертвами нагально наростаючої паніки, що призвела до по­спішної втечі капіталів, кризи платіжних балансів і обмінних курсів, а також до цілого ряду інших негативних наслідків.

Становлення сучасної міжнародної фінансової системи було ви­кликано цілою низкою об'єктивних економічних факторів, найваж­ливішим з яких є інтернаціоналізація господарського життя. Стриб­коподібна активізація економічних зв'язків між країнами, націо­нальними компаніями, а також зміцнення транснаціональних кор­порацій поставили на порядок денний необхідність відповідної пе­ребудови і банківських послуг.

Сьогодні найбільші банки мають розгалужену мережу закордон­них філій та відділень, через які вони контролюють фінансові опе­рації на міжнародному рівні. Це — транснаціональні банки (ТНБ), основною клієнтурою яких є промислові транснаціональні корпо­рації (ТНК). Останні часто самі беруть активну участь у міжнародних фінансових операціях. Важливе місце серед учасників міжна­родних фінансових операцій займають країни, які виступають як у ролі кредиторів, так і позичальників. Ця діяльність також здійснюєть­ся як через національні, так і транснаціональні банки.

Крім того, існує ціла система міжнаціональних банківських інсти­туцій, серед яких — група Світового банку (СБ), що спеціалізується на наданні кредитів окремим країнам для економічного розвитку. Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) здійснює кре­дитну підтримку країн Східної Європи. Банк міжнародних розра­хунків (БМР) у Базелі відіграє значну роль у вирішенні проблеми взаємної заборгованості між країнами.

Процес інтернаціоналізації господарського життя приводить до виникнення своєрідних виробничих комплексів, національна на­лежність яких переборює державні кордони. Ці комплекси інтегру­ються в міцну транснаціональну систему, в якій провідна роль пере­ходить від торговельного і промислового капіталу до фінансового капіталу. Одержуючи прибуток зі всіх країн світу, ТНК досить швидко накопичили такі резерви валют, які за своїми обсягами в декілька разів перевищують резерви всіх центральних банків світу разом узятих. Зрозуміло, що багато ТНК не відмовляються від спокуси одержати прибуток на обмінних валютних операціях, на операціях з корпоративними цінними паперами, або на ринках державних запо­зичень. А це, враховуючи масштаби діяльності ТНК, породжує загро­зу глобальної фінансової нестабільності, жертвами якої наприкінці 90-х років XX ст. стали країни Південно-Східної Азії.

Як слушно зазначають автори "Доповіді про розвиток людини" (Оксфордський університет), глобалізація стала однією з найдраматич­ніших подій останніх років. Більше трильйона доларів бродить по світу кожної доби в невпинних пошуках максимального прибутку. Цей потік капіталу не тільки відкриває безпрецедентні можливості добування прибутку (або зазнання збитків). Він відкрив світ для операцій на глобальному фінансовому ринку, який залишає тільки обмежену автономію навіть наймогутнішим країнам щодо процент­них ставок, обмінних валютних курсів або іншої фінансової політики.

З погляду на свої наслідки, процес глобалізації не характери­зується чіткою однозначністю. Існує небезпідставна точка зору про те, що в умовах глобалізації найбільш повною мірою можуть реалізо­вувати свої інтереси тільки найрозвинутіші країни світу, і саме вони досить активно використовують наслідки цього процесу. У результаті мільярдні суми "гарячих грошей", закумульовані у кількох світо­вих спекулятивних фондах, піддавшись чуткам і паніці про ймовір­ну втрату активів, миттєво можуть бути переведені з однієї валюти в іншу натиском на клавіатуру комп'ютера, чим здатні розладнати валютну систему будь-якої країни.

Тому не випадково під час кризи в Південно-Східній Азії прем'єр-міністр Малайзії офіційно звинуватив у всіх бідах фінансиста зі світо­вим ім'ям Джорджа Сороса і обмежив його доступ на малайзій­ський ринок.

Настійна необхідність більш чіткого регулювання міжнародних фінансів із метою їх стабілізації особливо гостро постала після серії регіональних валютно-фінансових обвалів.

По-перше, як показує світовий досвід, країни, котрі залучають значні обсяги приватного капіталу, більш вразливі у разі несподіва­ної зміни рівня довіри інвесторів.

По-друге, за аналогією з "Великою депресією" (1929—1933 pp.) світова фінансова криза пов'язана з надвиробництвом. Диспропор­ція, що сформувалася протягом двох останніх десятиліть між постійно зростаючими можливостями нарощування виробництва і невідповід­ною йому базою споживання обернулася неймовірним збільшенням обсягів "гарячих грошей". Саме завдяки цьому Нові індустріальні країни Південно-Східної Азії, створивши найбільш динамічний вироб­ничий потенціал, могли протягом тривалого часу абсорбувати у свої економіки стільки грошей, скільки було необхідно для потреб інвес­тиційного розвитку. Це дало можливість цим країнам завантажити світові ринки дешевою товарною масою, яка за обсягами значно пере­вищувала масштаби світового платоспроможного попиту.

І, по-третє, на нашу думку, найсуттєвіше полягає в тому, що світова фінансова криза з якихось причин вдарила насамперед по основних конкурентах США (мається на увазі Японія). Наслідком кризи стало те, що і необхідно було очікувати: світ повернувся об­личчям до Америки, куди почали стікатися зростаючі потоки світо­вих фінансів.

І якби фінансова криза у Південно-Східній Азії припала на час,

коли самі США були у фінансово-економічній скруті, як наприкінці 70-х та протягом 80-х років, то можна було б чекати повторення ситуації 1929—1933 pp.

Виникає запитання: а що ж далі?

А далі, як і раніше, і МВФ, і Світовий банк (СБ) продовжують висувати стереотипні стандартні вимоги до всіх без винятку країн світу, які користуються їхніми кредитами, і відповідне стереотипне пояснення неефективності використання країнами цих кредитів.

Такі ж вимоги, практично без змін, висуваються і до постсоціалі-стичних країн, а також країн пострадянського простору.

Рекомендації МВФ передбачають існування до початку рефор­мування бодай зародкових ринкових процесів і структур, як це мало місце в постсоціалістичних країнах Центральної Європи та Балтії. В умовах пострадянського простору такої бази немає, тому стратегія МВФ і СБ на пострадянському просторі потребує радикальної пере­оцінки. Про це наголосив на зустрічі зі студентами Інституту міжна­родних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, яка відбулася 17 листопада 2000 p.. Президент нашої дер­жави Л.Д. Кучма.

На думку батька монетарної системи М. Фрідмена, МВФ вичер­пав свою місію ще 1973 p., коли було скасовано систему фіксованих обмінних курсів, наглядати за якою він мав у момент свого створен­ня в 1944 p.

Відомий економіст, директор Гарвардського інституту міжнарод­ного розвитку Джеффрі Сакс писав на сторінках "Файненшл Тайме" 11 грудня 1997 p.: "МВФ наділений занадто великою владою і жод­на організація не повинна брати на себе відповідальність за еконо­мічну політику більшої половини країн світу".

Критичне ставлення до діяльності МВФ характерне сьогодні й для певної частини економічних та політичних кіл України. Крити­ка кредитної політики МВФ ґрунтується переважно на тому, що за відсутності реальних позитивних зрушень в економічному стано­вищі країни-позичальниці, остання фактично потрапляє в залежність від кредитора, який диктує не завжди виправдані умови. Багато дер­жав, у тому числі й Україна, які гостро потребують фінансової підтрим­ки, вимушені погоджуватися з волею кредитора.

Світ стоїть сьогодні на порозі формування та утвердження нових правил гри, які, безперечно, зменшать значення стихійних сил ринку і підвищать регулятивну роль міжнародних фінансових інститутів та держав із метою зменшення впливу дестабілізуючого фактора міжнародних фінансів у сучасній світоглядній системі. Мова йде про спільну розробку світовим співтовариством новітніх стратегіч­них напрямків регулювання міжнародних фінансів, співзвучних сьо­годнішній добі.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Міжнародне право

    Документ
    У підручнику, відповідно до програми курсу між­народного публічного права, освітлюються основні принципи, галузі й інститути сучасного міжна­родного публічного права, розглядаються основні напрямки розвитку міжнародного права, аналізуєть­ся
  2. 8. 03050801 "фінанси І кредит" (1)

    Документ
    Вступні випробування мають за мету з’ясувати рівень засвоєння теоретичних знань абітурієнтів, оцінити їх аналітичні здібності та навички, що відповідають вимогам освітньо-кваліфікаційної характеристики бакалавра з фінансів та виявити
  3. 8. 03050801 "фінанси І кредит" (2)

    Документ
    Вступні випробування мають за мету з’ясувати рівень засвоєння теоретичних знань абітурієнтів, оцінити їх аналітичні здібності та навички, що відповідають вимогам освітньо-кваліфікаційної характеристики бакалавра з фінансів та виявити
  4. Місце І роль курсу «Розміщену продуктивних сил та регіональна економіка» в системі економічних дисциплін 

    Документ
    Сучасне економічне мислення орієнтоване на поглиблене пізнання сутності й шляхів реорганізації життєдіяльності людини. Це зумовлено рядом об'єктивних процесів, що відбуваються в суспільному розвитку та виробництві.
  5. Тексти лекцій містять вимоги й рекомендації до виконання, оформлення, структури текстів лекцій з дисципліни "Міжнародна економіка". Укладач

    Диплом
    Тексти лекцій з дисципліни "Міжнародна економіка" за напрямами підготовки 6.030504 - "Економіка підприємства", 6.030509 - "Облік і аудит" /Снопенко Г.

Другие похожие документы..