Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
1. Общие сведения. Бакалавриат по направлению 100400.62. «Туризм». Профиль: «Технология и организация туроператорских и турагентских услуг». Выпускаю...полностью>>
'Документ'
созданию и улучшению условий для развития творчества инвалидов, формированию положительного общественного мнения и привлечению средств массовой инфор...полностью>>
'Автореферат'
Защита диссертации состоится «23» декабря 2011 г в 13.00 часов на заседании диссертационного совета Д 220.061.01 при ФГБОУ ВПО «Саратовский государст...полностью>>
'Документ'
СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ МАСТЕРОВ ФУНКЦИЙEXCEL MS OFFICE И CALC OPEN OFFICE, ИСПОЛЬЗУЕМЫХДЛЯ ПОДГОТОВКИ СТУДЕНТОВ В ИНСТИТУТЕ СОЦИАЛЬНЫХИ ГУМАНИТАРНЫХ ЗН...полностью>>

Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту становище сімей в україні

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

*Середня значення відповідей за шкалою: «Зовсім не схвалюю», «Не схвалюю», «Важко сказати схвалюю чи ні», «Схвалюю», «Повністю схвалюю».

Серед громадян європейських країн українці найменше схвалюють співжиття без офіційної реєстрації. Середнє значення згоди складає 2.37 %. Тільки мешканці Росії та Румунії розділяють такі «суворі» погляди на незареєстрований шлюб. Мешканці європейських країн переважно займають ліберальну позицію. Особливо це стосується таких країн, як Данія (4.47 %), Норвегія (4.25 %), Фінляндія (3.95 %), Нідерланди (3.91 %). Ймовірно, у цьому напрямку змінюватиметься суспільна мораль і нашої країни.

За результатами європейського дослідження (таблиця 1.9), суворі моральні настанови щодо незареєстрованих шлюбів тісно корелюють зі ставленням до народження дітей у цих союзах33. Середнє значення «схвалення-несхвалення» появи дитини у такому союзі для України є тільки 2.43 % у жінок та 2.37 % у чоловіків. Це найнижчий показник серед 25 європейських країн, що брали участь в обстеженні.

Таблиця 1.9.

Ставлення населення європейських країн до народження дитини

поза шлюбом ( %), 2007 рік

Країна

Середній бал*

Країна

Середній бал*

Жінки

Чоловіки

Жінки

Чоловіки

Австрія

3.36

3.36

Португалія

3.37

3.41

Бельгія

3.78

3.71

Росія

2.79

2.67

Болгарія

3.06

3.02

Румунія

2.55

2.63

Велика

Британія

3.01

3.00

Словаччина

2.77

2.73

Данія

4.35

4.33

Словенія

3.61

3.43

Естонія

2.94

2.82

Угорщина

3.34

3.20

Ірландія

2.96

2.95

Україна

2.43

2.37

Іспанія

3.46

3.47

Фінляндія

3.80

3.73

Кіпр

2.62

2.76

Франція

3.59

3.43

Латвія

3.16

3.03

Швейцарія

3.19

3.11

Нідерланди

3.81

3.81

Швеція

3.85

3.66

Норвегія

4.26

4.15

Німеччина

3.09

3.08

Польща

3.08

3.14

*Середня значення відповідей за шкалою: «Зовсім не схвалюю», «Не схвалюю», «Важко сказати схвалюю чи ні», «Схвалюю», «Повністю схвалюю».

Держава зацікавлена у збільшенні народжуваності не тільки через гуманістичні погляди, але й з національних інтересів. Позашлюбна народжуваність не завжди притаманна лише «неблагополучним» родинам. Часто на такий крок відважуються жінки, яким не вдалося знайти пару для шлюбу, але які хочуть присвятити своє життя вихованню дитини.

1.2.3. Рольові очікування партнерів по шлюбу

Позитивним у сучасних сімейних відносинах є поступове зменшення кількості розлучень, що спостерігається протягом останнього десятиріччя. Соціологічні опитування свідчать, що за реальною життєдіяльністю в Україні переважають сім’ї егалітарного типу (50-70 %) з демократичним розподілом участі чоловіка й жінки в прийнятті рішень щодо важливих проблем сімейного життя, ситуативним розподілом сімейних обов’язків, прийняттям рішень колегіально або з передорученням їх прийняття члену сім’ї, найбільш компетентному у вирішенні певної проблеми. Так, питання щодо придбання дорогих речей, розподілу грошей, вибору місця проживання, навчального закладу для дитини, кола сімейного спілкування та виховання дітей у таких сім’ях вирішуються спільно34.

Однак у відповідях на запитання про належний устрій родини виявляється певне переважання прихильників патріархальної сім’ї. Так, за даними опитування населення України, проведеного Інститутом соціології НАН України в 2007 році35, майже кожен третій громадянин (30 %) вважає, що главою родини має бути чоловік (жінка - 3 %). Більшість опитаних вважають, що голови родини або взагалі не повинно бути (42 %), або нею має бути той, хто для цього найбільш готовий, незалежно від статі (25 %) (табл.1.10).

Таблиця 1.10.

Ступінь згоди з гендерними стереотипними судженнями у

мешканців європейських країн, 2005 р.

Стереотипні судження

Середній бал*

Ранг показника серед 24 країн Європи

Жінка має бути готовою зменшити свою зайнятість на роботі заради сім’ї

3,91

І

Коли робочих місць недостатньо, чоловіки повинні мати більше прав на роботу, ніж жінки

3,2

ІІ

Коли в сім’ї є діти, батьки мають залишатися разом, навіть якщо вони не ладять між собою

3,28

ІІ

Чоловіки мають нести таку ж відповідальність за дім та дітей, як і жінки

4,36

ІІІ

*Середній бал за 5-ти бальною шкалою, де 1 - «зовсім не погоджуюся», 5 - «повністю погоджуюся».

За даними Європейського дослідження36, населення України досі перебуває у полоні патріархальної ідеології і бачить жінку повністю залежною від її сімейних ролей. Натомість робота, особисте щастя – підпорядковується ролям матері й дружини. Отже, серед досліджуваних країн Україна є найбільш патріархальною. Однак слід відзначити, що на відповіді населення також впливає висока оцінка інституту сім’ї та сімейних цінностей, що часто виходять на перше місце у життєвих поведінкових стратегіях. Це підтверджується тим, що українське населення здебільшого вважає, що чоловіки мають відповідати за родину нарівні з жінками (середній бал згоди – 4,35, де «5» – «повністю погоджуюся»).

Тобто, в сфері сімейних відносин у нашому суспільстві можна чітко відзначити протиріччя між уявленнями українців щодо бажаних моделей шлюбно-сімейних відносин, належних гендерних ролей, які можуть бути розцінені як традиційні, патріархальні, і реально існуючими типами устрою сімейного життя, серед яких переважають гендерно-егалітарні.

Так, практично всі з опитаних мешканців України (97 %) вважають, що «жінка відповідальна за догляд за дитиною в сім’ї», тоді як «чоловік теж відповідальний і має цей обов’язок» - лише 59 %. Отже, спостерігається переважання стереотипного уявлення про догляд за дітьми як про суто жіночу справу, що впливає на уявлення про місце чоловіка у вихованні дітей. Тільки 63 % опитаних вважають роль вихователя своїх дітей важливою для чоловіка. При цьому майже всі дотримуються думки, що для жінки ця роль дуже важлива (95 %)37.

Такі погляди закладають основи для формування переконання, що батько, навіть за умов повної сім’ї, може не займатися вихованням дітей або в тому, що це необов’язково. Але беззаперечним є той факт, що виховна роль чоловіка в сучасній сім’ї є надважливою і для доньки, і для сина. Дівчинка формує уявлення про всіх чоловіків на підставі образу власного батька. Якщо образ буде негативним, це сформує хибне ставлення до всіх чоловіків, що може стати перешкодою створення власної родини чи довірчих стосунків. Хлопчикам позитивний образ батька потрібен для формування чоловічої ідентичності. Загалом сучасна гендерна політика в сфері сім’ї базується на рівній важливості батьківства як для жінок, так і для чоловіків.

Натомість, як свідчать результати проведених в Україні опитувань, 97 % жінок та 98 % чоловіків вважають роль «здобувача» головною для чоловіка у родині. Такий жорсткий рольовий припис має низку негативних наслідків для чоловіків. Так, в умовах низької середньої заробітної плати та високої вірогідності втрати роботи, значна кількість чоловіків опиняється в ситуації фрустрації, а іноді й депресії, що має наслідком руйнівну поведінку замість активізації інших своїх сімейних ролей. Такі стереотипні погляди й уявлення є бар’єром на шляху кооперації жіночої й чоловічої праці в родині, створення теплих емоційних відносин між членами родини, ефективного виховання дітей та стабільності сім’ї.

Нині причиною багатьох конфліктів у сім’ї є протиріччя у рольових очікуваннях партнерів по шлюбу. Різне тлумачення ролей «хорошої» дружини або «справжнього» чоловіка веде до втрати взаєморозуміння, без якого неможлива злагодженість дій у сім’ї. Аналіз даних соціологічного дослідження, проведеного в Україні,38 свідчить, що серед молоді, яка ще не перебувала в шлюбі, домінують традиційні та спрощені уявлення щодо моделі «хорошого чоловіка» та «хорошої дружини», що слід розглядати як суттєву прогалину гендерного виховання молоді.

Які ж моделі «хорошої дружини» та «хорошого чоловіка» існують у свідомості молоді та чи збігаються уявлення юнаків та дівчат у цій сфері? На думку юнаків, «хороша дружина» повинна бути: (в порядку зменшення значущості):

  • доброю та лагідною (52 %);

  • охайною, слідкувати за своєю зовнішністю (45 %);

  • доброю господинею в домі (45 %);

  • не дуже вимогливою (42 %);

  • не зловживати алкоголем (31 %);

  • мати спокійний характер (28 %);

  • бути гарним сексуальним партнером (26 %).

Дівчата по-іншому змальовують портрет «хорошої дружини»:

  • гарна господиня в домі (61 %);

  • охайна, слідкує за своєю зовнішністю (60 %);

  • займається вихованням дітей (49 %);

  • добра та лагідна (44 %);

  • не палить (39 %);

  • не примхлива, не вимоглива (37 %);

  • має спокійній характер (31 %).

Створена дівчатами характеристика демонструє прихильність до суто традиційного (консервативного) набору ролей дружини, який мало відповідає реаліям суспільного життєустрою в Україні та в передових країнах світу (де уже давно практикується збедільшого рівноправний партнерський набір ролей). Останній передбачає, що не тільки чоловік, але й дружина робить економічний внесок у життя сім’ї відповідно до своїх здібностей. Молоді ж українки поставили характеристику «матеріально забезпечувати свою сім’ю» на останнє, 14-те місце. Окрім того, дівчата приділили більше уваги традиційно-інструментальним ролям дружини (добра господарка, гарна, охайна зовнішність тощо), а не «любити чоловіка» та «любити своїх дітей» (13 місце).

Аналіз образу «хорошої дружини» демонструє його невідповідність життєдіяльності й потребам сучасної сім’ї відповідно до актуальних рольових наборів дружини та чоловіка. При тому, що мотивацією створення 90 % шлюбів є любов, лише кожна десята дівчина, проектуючи портрет «хорошої дружині», звернула увагу на таку якість, як «кохати чоловіка» чи «піклуватися про чоловіка».

У наш час, коли зовнішній тиск на сім’ю (релігія, заборона на розлучення, соціальний контроль) став слабким і не має такого значення як раніше збільшується роль міжособистісних стосунків у сім’ї - кохання, піклування та психологічної підтримки. Тільки за їх наявності буде забезпечена стабільність та якість шлюбу. З відповідей молоді можна зробити висновок, що вона не зовсім усвідомлює нові реалії, недостатньо знайома з етикою та психологією сімейних стосунків. Це свідчить про відсутність у системі виховання та освіти питань, пов’язаних з формуванням цінностей молоді щодо сімейного життя та взаємовідносин між статями.

Модель «хорошого чоловіка» за відповідями юнаків складається з таких характеристик:

  • матеріально забезпечує сім’ю (68 %);

  • має спокійний, стриманий характер (39 %);

  • має почуття гумору (32 %);

  • займається домашнім господарством (28 %);

  • не зловживає алкоголем (26 %);

  • піклується про дружину (21 %);

  • не палить (17 %).

Така характеристика, як «кохати дружину» на 11-му місці. У дівчат набір характеристик моделі «хорошого чоловіка» ще більш традиційний та спрощений:

  • матеріально забезпечує сім’ю (83 %);

  • не зловживає алкоголем (54 %);

  • має спокійний характер (38 %);

  • має почуття гумору (37 %);

  • не вибагливий, не занадто вимогливий (34 %);

  • не палить (32 %);

  • піклується про дружину (28 %).

Вищезазначені риси розташовані в порядку зменшення їх значущості. Така ознака демократичної (егалітарної) сім’ї, як допомога у веденні домашнього господарства, у дівчат на дев’ятому місці, «кохання чоловіка» – на десятому, а «виховання дітей чоловіком» – на одинадцятому. Ознайомлення з образом «хорошого чоловіка» у баченні молодих жінок пояснює той факт, що переважна частина заяв на розлучення подається саме жінками. Однією з причин розлучення, є низька вимогливість до партнера на стадії вибору та одруження. Опитані дівчата здебільшого мають занадто примітивні, спрощені та навіть архаїчні уявлення щодо ролі чоловіка в сім’ї. Після одруження спільне життя змушує жінок вимагати від свого обранця зовсім не того, що на стадії дошлюбного залицяння. Якщо ця кооперація й праця на спільні інтереси сім’ї з боку чоловіка не здійснюється, то результатом стає конфлікт чи зруйнована сім’я.

Таким чином, зазначимо, що сім’я як соціальний інститут, трансформуючись і пристосовуючись до сучасних умов, зберігається протягом століть. Цінність сімейного життя у населення України стабільно займає перші місця в структурі загальнолюдських цінностей. Більше того, в умовах економічної кризи та зростання конкуренції за робочі місця, тиску споживацьких настроїв, сім’я збільшує свою цінність як осередок стабільності, економічної та психологічної довіри.

1.3. Неготовність до подружнього життя та виховання дітей

Однією з найважливіших соціальних функцій сім’ї, від виконання якої значною мірою залежить перспектива розвитку всього суспільства, є виховання підростаючого покоління. Реалізація сім’єю цієї функції традиційно зумовлювалася багатьма чинниками: готовністю батьків до виховання дітей, рівнем їх культури, матеріальними та побутовими умовами, наявністю і характером використання вільного часу, субкультурою сім’ї, характером взаємостосунків і рівнем узгодженості батьківських підходів до виховання, їх індивідуальними особливостями – темпераментом, моральними якостями, комунікативними здібностями, станом здоров’я, віком, досвідом виховання, ціннісними орієнтаціями, атмосферою, що панує в сім’ї тощо.

Одним з основних чинників, що формує стиль сімейних стосунків і закладає батьківські цінності та переконання, є явище батьківства. Батьківство – соціально-психологічний феномен, що є емоційно забарвленою сукупністю знань, уявлень і переконань особистості відносно себе як батька/матері, що реалізується в сукупності проявів поведінкової складової батьківства. Батьківство об’єднує подружжя, яке вирішило дати початок новому життю завдяки феномену материнства і батьківства (виконання функції батька), проте не визначається простою сукупністю цих проявів.

Одним із компонентів батьківства, який формує стилі стосунків і виховних впливів батьків, є батьківська відповідальність. Відповідальність – це категорія етики і права, що відображає особливе ставлення особистості до суспільства (людства загалом), яке характеризується виконанням свого морального обов’язку і правових норм; здатністю людини свідомо (добровільно) виконувати певні вимоги і здійснювати поставлені перед нею завдання. На відміну від батьківства, цей термін має нормативне визначення, що окреслює юридичні і моральні норми, обов’язки батьків, рівень відповідальності по відношенню до дітей.

В національному законодавстві відповідальність батьків формується як сукупність батьківських прав і батьківських обов’язків, які визначаються Сімейним Кодексом України та Законом України «Про охорону дитинства».

Сімейний кодекс (ст. 150) визначає, що батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти; поважати дитину, готувати її до самостійного життя. Кожен з батьків несе однакову відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, а в разі ухилення батьків від виконання своїх обов’язків, порушення прав та обмеження законних інтересів дитини може притягатися до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Погіршення матеріального становища переважної більшості сімей з початку 1990-х рр., а також після розгортання світової економічної кризи у 2008 році не могло не позначитися на дітях і на процесі їх виховання. З одного боку, матеріальні проблеми породжують напруженість у сімейних стосунках, обмежують витрати на виховання і навчання дітей, з іншого – провокують батьків на пошук додаткового заробітку, що призводить до фізичного й психологічного перевантаження і зменшує резерв вільного часу, необхідного для занять з дітьми.

Наслідком відсутності або нерозвиненості батьківських обов’язків є безвідповідальне батьківство, що продукує соціальне сирітство, дитячу бездоглядність та безпритульність, інвалідність, підліткову злочинність тощо. Структура сімейного оточення, особливості взаємин між членами родини сприяють формуванню соціального, фізичного і морального здоров’я дітей, активно протидіють правопорушенням неповнолітніх або навпаки, створюють передумови для засвоєння навичок та установок небезпечної поведінки дітей, відхилень у їх поведінці, протиправної діяльності підлітків.

За даними Державного комітету статистики України, з 14 242 дітей, які перебували протягом 2009 року в притулках, четверта частина є вихованцями повних сімей (25 %), дві третини мають неповну сім’ю (62,8 %). Основні причини потрапляння дітей до притулку: вилучення з родин, батьки яких неналежним чином виконують свої обов’язки (45,5 %) та самовільне рішення покинути сім’ю, переважно через ті ж самі обставини (31,4 %).

За даними Міністерства внутрішніх справ України, за 9 місяців 2010 року (станом на кінець звітного періоду) на профілактичному обліку в органах внутрішніх справ перебуває понад 101 тис. осіб, схильних до вчинення насильства в сім’ї, та виявлено 47,5 тис. сімей, в яких застосовується насильство до членів родини. Офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї було винесено 76,7 тис. осіб; стосовно 5,1 тис. осіб винесено захисний припис після отримання офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї.

До адміністративної відповідальності за статтями 173-2 (учинення насильства в сім’ї або невиконання захисного припису) та 184 (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей) Кодексу України про адміністративні правопорушення органами внутрішніх справ притягнуто понад 53,9 тис. осіб. До органів державної виконавчої влади направлено 54 тис. повідомлень з питань попередження насильства у сім’ї.

За дев’ять місяців 2010 року підрозділами кримінальної міліції у справах дітей було зібрано 2598 матеріалів про позбавлення батьківських прав, з яких судами задоволено 1665 позовів.

У період з 2000 до 2009 року щорічно більш ніж 10 тис. дітей вилучалися з сімей. Залежно від обставин, що склалися у родині, ухвалювалися рішення про позбавлення батьків їх батьківських прав. Кількість таких дітей дещо знизилася у 2009 році: відібрано у батьків з позбавленням батьківських прав 7 939 дітей (9 420 у 2008 році), відібрано у батьків без позбавлення їх батьківських прав 770 дітей (1 133 у 2008 році). Враховуючи, що вилучення дітей з сім’ї провадиться у випадку наявності загрози життю та здоров’ю дитини, цей показник залишається достатньо високим (Табл.1.11).

Таблиця 1.11.

Захист прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування39 (осіб)

2000

2004

2005

2006

2007

2008

2009

Кількість дітей, відібраних у батьків, які були позбавлені батьківських прав

6039

7751

8565

9047

10751

9420

7939

Кількість дітей, відібраних у батьків без позбавлення батьківських прав

1023

1082

1272

1078

1129

1133

770



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту Державний інститут розвитку сім’ї та молоді національний звіт

    Документ
    (а) Політика держави, національне законодавство, що сприяє здійсненню прав дитини, закріплених у Конвенції; зміни у національному законодавстві відповідно до принципів та положень Конвенції 6
  2. Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «одеська юридична академія» кримінальне право україни (1)

    Навчально-методичний посібник
    Посібник надає стислу характеристику тем курсу з Загальної та Особливої частин кримінального права, звертає увагу студентів на основні визначення кримінального права, які мають особливе теоретичне та практичне значення, на деякі дискусійні,
  3. Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «одеська юридична академія» кримінальне право україни (2)

    Навчально-методичний посібник
    Посібник надає стислу характеристику тем курсу з Загальної та Особливої частин кримінального права, звертає увагу студентів на основні визначення кримінального права, які мають особливе теоретичне та практичне значення, на деякі дискусійні,
  4. Полтавська міська рада виконавчий комітет управління у справах сім’Ї, молоді та спорту вул. Жовтнева, 36, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 56-41-86, 56-43-99, Тел./факс (05322) 2-57-29, e-mail

    Документ
    На виконання доручення міського голови Полтави Матковського Андрія Всеволодовича інформую Вас про розвиток сімейної політики у м. Полтава, досвід її реалізації та перспективи.
  5. Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту

    Документ
    Ми щиро вдячні за надану партнерську та експертну підтримку Міністерству України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерству праці та соціальної політики України,

Другие похожие документы..