Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Программа'
Программы вступительных испытаний (по общеобразовательным предметам), проводимых ОмГПУ самостоятельно при поступлении на обучение по программам подго...полностью>>
'Документ'
) Погрузка и вывоз снега: Трактор на базе МТЗ-8 (погрузчик) 80,71 МКСМ – 800К (погрузчик) 17, 1 Doosan Daewoo 440plus погрузчик фронтальный 737,70 МАЗ...полностью>>
'Конкурс'
Межрегиональный конкурс журналистского мастерства «Слава России», посвященный дням воинской славы Отечества, проводится в соответствии с государствен...полностью>>
'Документ'
Кубинской революции 1 января 2008 года исполняется 49 лет. Современная Куба – это уникальное государство, сумевшее после крушения мировой системы соц...полностью>>

Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту становище сімей в україні

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

У порядку зменшення значущості для жінок найбільш важливі такі сімейні цінності як: «щастя власних дітей», «спокій і затишок у родині», «відвертість у взаєминах», «матеріальне забезпечення сім’ї», «кохання», «наявність власного помешкання», «задоволення сексуальних потреб», «добре харчування», «цікаве та веселе дозвілля».

У чоловіків ієрархія цінностей відносно сімейного життя має дещо інший вигляд. Цінності сімейного життя (у порядку зменшення значущості) йдуть у такої послідовності: «матеріальне забезпечення сім’ї», «щастя власних дітей», «відвертість у взаєминах», «задоволення сексуальних потреб», «наявність власного помешкання», «добре харчування», «цікаве та веселе дозвілля», «кохання».

Таким чином, структура сімейних цінностей жінок спрямована переважно на емоційну підтримку членів родини та піклування про них. Загалом система сімейних цінностей у жінок доволі точно співпадає з вимогами сучасного життя. Проте тривожним сигналом може бути одна обставина: ті цінності, що є важливими суто для щастя жінки як члена подружжя, займають далеко не провідні місця. Такі складові сімейного життя як кохання, задоволення сексуальних потреб та цікаве, веселе дозвілля є важливими його компонентами. Вони мають велике значення у виникненні почуття задоволеності як своїм шлюбом, так і загальної задоволеності власним життям. Відповіді жінок свідчать, що ці аспекти сімейного життя посідають у них останні місця.

Структура сімейних цінностей чоловіків має занадто матеріально-прагматичний характер. Перше місце серед усіх сімейних цінностей займає «матеріальне забезпечення родини», а «кохання» – лише останнє. Щастя власних дітей для чоловіків також важливе, як і для жінок. Цікаво, що таку цінність як «відвертість у взаєминах» чоловіки теж ставлять на одне з перших місць. Сім’я – це сфера приватного, інтимного життя, місце, де людина отримує підтримку за найскладніших обставин. Це робить інститут сім’ї затребуваним та актуальним, дозволяє йому залишатися основною формою організації особистого життя людей та виховання дітей.

Яким чином сімейні цінності вбудовані у загальну систему цінностей людини? Чи конкурують вони з іншими цінностями, наприклад, з «професійним зростанням», «станом власного здоров’я», «цікавою і творчою роботою», «участю у громадському житті», «постійним підвищенням знань»? Дані таблиці 1.4 свідчать, що тільки власне здоров’я (четверте місце у ієрархії загальних життєвих цінностей жінок та чоловіків) може конкурувати з цінностями сім’ї та благополуччям власних дітей. Для чоловіків важливою також є наявність «постійної роботи» (третє місце). Але ця цінність не може конкурувати з сімейними цінностями, бо сама є продовженням та підґрунтям такої сімейної цінності, як «матеріальне забезпечення сім’ї».

Дивним є те, що для жінок подібною цінністю є «власний зовнішній вигляд» (шосте місце), тоді як «цікава і творча робота» посідає лише десяте, «кохання» – восьме, «культурне та духовне вдосконалення» – дванадцяте місце. На жаль, культ жіночої краси як товару, що може бути конвертований у вигідне заміжжя або «спонсорство» від заможного чоловіка, насаджується телебаченням та «глянцевими» журналами. Ця хибна життєва установка може виявитися дуже небезпечною під час формування життєвих планів молодих дівчат. Сучасне життя вимагає розраховувати лише на власні сили, знання та вміння заробляти гроші, незалежно від статі.

Загалом, сучасну українську сім’ю за ціннісними орієнтаціями подружжя можна назвати дітоцентриською. Вся життєдіяльність подружжя спрямована здебільшого на народження і виховання дітей. Це благородна і соціально важлива мета. Але родина має бути націлена ще й та те, щоб зробити щасливими обох членів подружжя, щоб вони відчували особисту та сімейну гармонію. Проте у ціннісних орієнтаціях населення України, цей пункт не займає належного місця. Можливо, на сучасному етапі складні економічні умови, постійна боротьба за виживання власної родини заважають людям прагнути бути щасливими як подружжя.

Хоча більшість респондентів – як жінок, так і чоловіків – відводять важливе місце основним сімейним цінностям у своєму житті, однак сприйняття їх значущості все ж певною мірою відрізняється як за статтю, так у залежності від типу домогосподарства, до якого належить респондент (рис.1.12).

Рис. 1.12. Ставлення респондентів із різних типів сімей до основних сімейних цінностей ( % респондентів, які визначили категорію як «дуже важливу», квітень 2009 р.)

Серед тих, хто вважає «дуже важливими» майже усі запропоновані сімейні цінності, найменше самотніх респондентів. Особливо привертає увагу їх розрив з широким загалом представників інших типів домогосподарств за оцінкою значущості таких сімейних цінностей, як «сімейна взаємодопомога», «довіра між членами сім’ї», «батьки». Найбільшою ж прихильністю щодо основних сімейних цінностей вирізняються респонденти зі складних сімей (щодо таких цінностей, як матеріальний добробут, сімейна взаємодопомога, довіра, подружня вірність), а також опитані з нуклеарних сімей (які відводять виключну роль у своєму житті сексуальній гармонії, спільності інтересів).

Світосприйняття кожної особистості, задоволення чи незадоволення своїм життям відображає її ціннісні пріоритети та життєві погляди. Тому в дослідженні «Сім’я і сімейні відносини» (2009 р.)28 аналіз відповідей респондентів на запитання «Чи можете Ви сказати, що щасливі» в залежності від їх сімейного стану – проживають вони самотньо чи в сім’ї, в сім’ї якого типу – дає певну інформацію щодо стосунків у сім’ї та їх місця в житті людини. На запитання «Чи можете Ви сказати, що щасливі?» більшість респондентів обрала стверджувальну відповідь. Більшість респондентів (кожний восьмий з десяти) зазначили, що вони дуже щасливі чи скоріше щасливі, ніж нещасливі. Однак серед самотніх частка тих, хто вважає себе щасливим, менша, ніж серед тих, хто проживає у складі сім’ї, і менша порівняно з тими, хто мешкає у кожному з окремих типів сім’ї. 40 % респондентів-одинаків відповіли, що вони скоріше нещасливі, ніж щасливі, а серед членів сім’ї – 15 %. Проживання за межами сім’ї гірше переносять мешканці сільської місцевості, ніж міської, майже 60 % їх вважають себе нещасливими. Різниця у відповідях самотніх чоловіків і жінок є незначною, самотні жінки «лише трохи щасливіші» (рис.1.13.).

Рис.1.13. Розподіл респондентів-одинаків та сімейних за ступенем вдоволеності життям, % (квітень 2009 р.)

Аналіз розподілу досліджуваних оцінок у залежності від типу сім’ї, засвідчує, що більш високою часткою переважно нещасливих вирізняються, окрім проживаючих самотньо осіб, також і респонденти з неповних сімей. Це є ще одним свідченням економічних і морально-психологічних проблем у неповних сім’ях. Що ж до найбільш задоволених обставинами свого життя, то, згідно з результатами даного опитування, ними виявились особи, які проживають у складних багатопоколінних сім’ях (рис.1.14).

Рис.1.19. Розподіл респондентів із різних типів домогосподарств за ступенем вдоволеності життям, % (квітень 2009 р.)

1.2.2. Ціннісна орієнтація на народження дітей

Хоча за спрямованістю своєї життєдіяльності пересічна українська родина є дітоцентриською, це не означає, що подружжя прагне мати багато дітей. Як свідчать дані обстеження домогосподарств України, все більш поширеною стає однодітна сім’я. Так, 72,3 % сімей, які мають дітей, це родини тільки з однією дитиною і лише кожна четверта (24,1 %) має дві дитини. Сім’ї з трьома й більше дітьми є рідкісними, їх питома вага не перевищує 3,6 %29 (Табл.1.6).

Таблиця 1.6.

Народжуваність, шлюби та розлучення в Україні30

Рік

Кількість народжеиих дітей (тис.)

 % дітей, народжених жінками, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі ( % до всіх новонароджених)

Кількість зареєстрованих шлюбів (тис.)

Кількість зареєстрованих розлучень (тис.)

1990

657,2

11,2

482,8

192,8

1995

492,9

13,2

431,7

198,3

2000

385,1

17,3

274,5

197,3

2005

426,1

21,4

332,1

183,5

2006

460,4

21,1

355,0

179,1

2007

472,7

21,4

416,4

178,4

Таким чином, ностальгія за традицією багатодітності, яка часто простежується в обговореннях шляхів відродження української національної культури, як і спроби пропагувати багатодітність у родині як засіб від усіх лих, зокрема, пов’язаних з трудовим і моральним вихованням молоді, навряд чи досягатимуть потрібного ефекту. Традиції багатодітності в нашій країні втрачені. Зменшення кількості дітей – загальна тенденція цивілізованих країн. Вона викликана цілим комплексом причин, головними з яких є: підвищення стандартів матеріального і культурного рівня життя, якості виховання дітей; висока зайнятість жінок у сфері суспільного виробництва; поширення цінності кар’єри і самореалізації жінки не тільки в родині й дітях, але й у професійній діяльності. Здебільшого причиною однодітності або бездітності є нестабільність самого шлюбу, його висока конфліктність і невпевненість жінки в його довготривалості. Однак більшість експертів у сфері сімейних відносин сходяться на думці, що головною причиною обмеження народжуваності є прагнення батьків у майбутньому забезпечити дитину гідними умова життя. Особливо це актуально для нашої країни, де більшість сімей мають обмежені економічні ресурси.

Проте не варто погоджуватися з тим, що наша країна стає «країною однієї дитини в родині». У 2009 році рівень народжуваності на жінку дітородного віку становив 1,5 дитини. Постає питання про основні причини низького рівня народжуваності. Це низький рівень життя населення, стан здоров’я жінок та чоловіків, чи, можливо, зміна відносин поміж статями та ставлення до батьківства? Певні відповіді на ці запитання дають результати опитування населення, наведені у таблиці 1.731.

Таблиця 1.7.

Умови, за яких жінки та чоловіки погодилися би мати дитину, 2007 р. ( %)*

Умови для народження дитини

Чоловіки

Жінки

Після підвищення власного матеріального добробуту

29

27

За наявності постійної роботи

9

9

За умов більш гнучкого графіку власної зайнятості

1

3

Після отримання власного житла

11

11

Після покращення відносин з чоловіком/дружиною

4

7

За умов меншого завантаження на роботі

2

3

За умови допомоги щодо домашньої роботи

1

3

За умов покращення і збільшення площі квартири /дому

5

6

За умов проходження лікування

2

3

За умов посилення соціального захисту материнства і дитинства

8

13

Не залежно від обставин

13

8

Важко відповісти

18

13

*Відхилення від 100 % за рахунок того, що респондент мав можливість відмітити декілька варіантів відповіді

Головною умовою, за якої як чоловіки, так і жінки розглядали би питання про народження дитини, є підвищення матеріального добробуту. Такої думки дотримується майже третина жінок (29 %) та більше чверті чоловіків (27 %). Значні сподівання опитані покладають на державу; до варіанту відповіді «за умов посилення соціального захисту материнства і дитинства» приєдналися 13 % жінок та 8 % чоловіків, причому ця умова на другому місці серед усіх варіантів відповідей. На третьому, за частотою згадування, – отримання власного житла (11 % жінок, і стільки ж чоловіків). Водночас аналіз цих даних свідчить про наявність певних гендерних відмінностей. Жінки частіше обирають відповіді, пов’язані з умовами поєднання роботи й домашніх обов’язків – покращення відносин з чоловіком/дружиною, більш гнучкий графік власної зайнятості, посилення соціального захисту материнства й дитинства.

Очевидно, що саме в цьому напрямку потрібно розвивати соціальну політику – не тільки механічно збільшувати матеріальну допомогу на дитину, але й зміцнювати такі державні механізми сімейної політики, як запровадження гнучких графіків роботи, зменшення податків для батьків неповнолітніх дітей, можливість часткової зайнятості для батьків, які мають малолітніх дітей, забезпечення потреб у дитячих дошкільних закладах тощо.

У порівнянні з 1980-ми роками в Україні реєструється менша кількість шлюбів. Хоча просте порівняння кількості зареєстрованих за рік шлюбів не є коректним (потрібно враховувати «демографічні хвилі», зумовлені тим, що в різні роки на шлюбний ринок виходить різна кількість молоді). Все ж тенденція зменшення шлюбності чітко простежується. Це явище зумовлене двома головними причинами. По-перше, в умовах різкого падіння рівня життя, що припало на 1990-ті роки, різко погіршилися матеріальні можливості, необхідні для формування нової родини: низька середня заробітна плата по країні ледве забезпечувала потреби лише однієї людини, для молоді було практично неможливо купувати власне житло. Тому молодому чоловікові простіше було залишатися самотнім, ніж брати відповідальність за дружину і майбутніх дітей. По-друге, у ці ж роки Україна була охоплена другою хвилею «сексуальної революції», що відчутно похитнуло моральні норми взаємовідносин статей у молодіжному середовищі. В наслідку це призвело до легалізації дошлюбного сексуального досвіду та консенсуальних (незареєстрованих) шлюбів. Як відомо, феномен зменшення шлюбності призводить до збільшення показника позашлюбної народжуваності, що й спостерігається нині. Відсоток дітей, народжених жінками, не зареєстрованими у шлюбі (порівняно з усіма новонародженими) у 1990 році складав 11.2 %; у 2007 становив вже 21,4 %. Тобто кожна п’ята дитина була народжена поза зареєстрованим шлюбом.

Таким чином, можна констатувати певну трансформацію сучасного інституту сім’ї. На сьогодні кількість розлучень не зростає, зокрема у 2006 році їх кількість була вдвічі меншою, ніж кількість зареєстрованих шлюбів. Однак громадяни вступають до шлюбу рідше, ніж у 1980-х чи на початку 1990-х рр. Поступово, але зростає чисельність консенсуальних (незареєстрованих) шлюбів. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, частка незареєстрованих шлюбів складала 7 % до всіх шлюбів. Це може означати, з одного боку, що в Україні набуває дедалі більшої популярності така альтернативна форма сімейного життя як співжиття внаслідок поширених переконань, що основним є не реєстрація шлюбу, а почуття до партнера. З іншого - іноді саме ця форма обирається вимушено, через відсутність матеріальних умов для створення традиційної родини. Але причиною збільшення консенсуальних (незареєстрованих) шлюбів є також зміна моральних цінностей населення щодо обов’язковості реєстрації шлюбу. Відомо, що в західних країнах Європи існують доволі ліберальні погляди щодо необхідності реєстрації шлюбу. Вони, безумовно, впливають і на українську молодь. Проте за даними «Європейського соціального дослідження» 2007 року, українці все ще вирізняються досить суворими моральними поглядами щодо ситуації, коли чоловік\жінка живе з жінкою\чоловіком без реєстрації шлюбу. Половина опитаних українців не схвалює таку ситуацію, більш ніж чверть відповіли, що їм «важко відповісти», 17 % жінок та 18 % чоловіків схвалюють таку поведінку, 4 % жінок і чоловіків не знають, як оцінити ситуацію32.

Таблиця 1.8.

Ставлення населення європейських країн до співжиття без офіційної реєстрації стосунків ( %), 2007 рік.

Країна

Середній бал*

Країна

Середній бал*

Жінки

Чоловіки

Жінки

Чоловіки

Австрія

3.48

3.45

Португалія

3.40

3.43

Бельгія

3.91

3.85

Росія

2.79

2.70

Болгарія

3.03

3.02

Румунія

2.63

2.69

Велика

Британія

3.15

3.11

Словаччина

2.87

2.82

Данія

4.47

4.50

Словенія

3.54

3.37

Естонія

2.85

2.79

Угорщина

3.31

3.23

Ірландія

3.08

3.02

Україна

2.37

2.39

Іспанія

3.54

3.53

Фінляндія

3.95

3.90

Кіпр

2.98

3.20

Франція

3.60

3.51

Латвія

3.14

3.11

Швейцарія

3.36

3.37

Нідерланди

3.91

3.92

Швеція

3.88

3.68

Норвегія

4.25

4.16

Німеччина

3.21

3.19

Польща

3.03

3.08



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту Державний інститут розвитку сім’ї та молоді національний звіт

    Документ
    (а) Політика держави, національне законодавство, що сприяє здійсненню прав дитини, закріплених у Конвенції; зміни у національному законодавстві відповідно до принципів та положень Конвенції 6
  2. Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «одеська юридична академія» кримінальне право україни (1)

    Навчально-методичний посібник
    Посібник надає стислу характеристику тем курсу з Загальної та Особливої частин кримінального права, звертає увагу студентів на основні визначення кримінального права, які мають особливе теоретичне та практичне значення, на деякі дискусійні,
  3. Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «одеська юридична академія» кримінальне право україни (2)

    Навчально-методичний посібник
    Посібник надає стислу характеристику тем курсу з Загальної та Особливої частин кримінального права, звертає увагу студентів на основні визначення кримінального права, які мають особливе теоретичне та практичне значення, на деякі дискусійні,
  4. Полтавська міська рада виконавчий комітет управління у справах сім’Ї, молоді та спорту вул. Жовтнева, 36, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 56-41-86, 56-43-99, Тел./факс (05322) 2-57-29, e-mail

    Документ
    На виконання доручення міського голови Полтави Матковського Андрія Всеволодовича інформую Вас про розвиток сімейної політики у м. Полтава, досвід її реалізації та перспективи.
  5. Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту

    Документ
    Ми щиро вдячні за надану партнерську та експертну підтримку Міністерству України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерству праці та соціальної політики України,

Другие похожие документы..