Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Рабочая программа'
Цель обучения на цикле: дальнейшее пополнение знаний врача-терапевта по актуальным вопросам терапии и смежных дисциплин, а также совершенствование пр...полностью>>
'Документ'
В январе 20011-го исполнилось сто тридцать пять лет со дня рождения Джека Лондона. Он ушел из жизни, едва лишь перешагнув через порог своего сорокале...полностью>>
'Закон'
В соответствии со статьей 37.1 Основ законодательства Российской Федерации об охране здоровья граждан от 22 июля 1993 г. № 5487-1 (Ведомости Съезда н...полностью>>
'Документ'
Відповідь: Звичайно, і набагато зручніше. Для електронних документів не потрібні шафи, папки та діркопробивачі. Вам не прийдеться витрачати дорогоцін...полностью>>

Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту становище сімей в україні

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Згідно з результатами щорічних вибіркових обстежень умов життя домогосподарств, частка домогосподарств, у складі яких проживали діти віком до 18 років, у 2009 році порівняно з 2000 роком зменшилася на 13,3 % та становила 37,8 %.

За період 2000 – 2009 рр. істотних змін зазнав розподіл домогосподарств за кількістю дітей у їх складі. Найпоширенішим в Україні типом домогосподарств із дітьми є однодітні сім’ї. Причому кількість сімей, які обмежуються народженням і вихованням лише однієї дитини, з року в рік збільшується. Якщо 2000 року частка домогосподарств з однією дитиною серед усіх домогосподарств з дітьми складала 61 %, то 2009 році – 72,1 %; а частка домогосподарств з двома, трьома та більше дітьми зменшилася з 33,3 % до 24,2 % та з 5,7 % до 3,7 % відповідно (рис. 1.10).

Рис. 1.10. Розподіл домогосподарств з дітьми за кількістю дітей

у їх складі у 2000, 2004 та 2009 рр., %19

Кількість сімей з трьома і більше дітьми швидко зменшується (за даними переписів, з 668,3 тис. сімей у 1989 р. до 396,2 тис. сімей у 2001 р.). Можна стверджувати, що популярність однодітної сім’ї щороку зростає. Така тенденція притаманна не лише Україні, а вже кілька десятиліть спостерігається в більшості розвинених країн Європи. За результатами спеціальних соціально-демографічних обстежень, у більшості населення багатодітність асоціюється з матеріальною скрутою (за даними обстеження «Сім’я і діти, 2008», більше чверті опитаних негативно або співчутливо ставиться до багатодітної сім’ї).

Найважливішою характеристикою дітородних орієнтацій та поведінки індивіда є запланована (або очікувана) кількість дітей. За цією ознакою визначають ту кількість дітей, яку індивід планує мати, зважаючи як на особистісні, так і на соціально-економічні фактори, зокрема матеріально-фінансове становище сім’ї. За результатами спеціального вибіркового соціально-демографічного обстеження «Сім’я і сімейні відносини, 2009», половина респондентів віком 15-49 рр. планувала мати двох дітей; 27 % збиралися народити лише одну дитину; бажання народити три або більше дитини виявили 9,4 %; близько 2 % не хотіли би обмежувати кількість дітей у своїй сім’ї і відповідали, що матимуть стільки дітей, скільки народиться. Досить значною виявилася частка тих, хто не визначився з кількістю дітей у сім’ї. Саме ця група респондентів, на думку багатьох дослідників, може стати найбільш чутливою до заходів демографічної політики20.

Середня запланована кількість дітей за результатами обстеження «Сім’я і сімейні відносини, 2009», склала 1,76 дитини (у міських поселеннях – 1,7, у сільській місцевості – 1,92). Поряд із запланованою кількістю дітей респондентам було запропоновано вказати ту кількість дітей, яку вони хотіли б мати за наявності всіх необхідних умов, без урахування конкретних життєвих обставин. Третина опитаних, які вказали, що планують мати одну дитину, за наявності необхідних умов хотіли б мати двох і більше дітей; майже 11 % респондентів, які планують мати двох дітей, бажали б народити трьох і більше, однак життєві обставини змушують їх обмежитися народженням лише двох. Водночас троє з п’яти респондентів, які планували обмежитися народженням лише однієї дитини, навіть при створенні всіх необхідних умов не змінили б свої плани. Четверо з п’яти респондентів, зорієнтованих мати двох дітей, вважають, що особисто для них така кількість дітей є оптимальною. Основними перешкодами для народження бажаної кількості дітей респонденти називали недостатність матеріального забезпечення, відсутність належних житлових та необхідних умов для забезпечення майбутнього дітей.

Середня бажана кількість дітей, як правило, перевищує заплановану. На рис. 1.11 показано, якою мірою врахування реальних життєвих обставин респондентів змінює розподіл їх відповідей щодо бажаної і запланованої кількостей дітей. З огляду на конкретну сімейну ситуацію, опитувані були більш схильні обмежитися народженням лише однієї дитини, а от частка тих, хто хотів би мати двох і більше дітей, істотно зменшилася. Водночас збільшилася частка опитаних, які не могли чітко визначитися щодо кількості дітей за реальних обставин життя (відповіді – «не знаю»), хоча за наявності необхідних умов бажали б мати щонайменше двох дітей.

Рис. 1.11. Розподіл відповідей респондентів щодо бажаної

та запланованої кількостей дітей21

У відповідях респондентів чітко простежується залежність бажаної кількості дітей від кількості дітей у сім’ї, в якій вони самі виховувалися. Так, серед опитаних, хто був єдиною дитиною в сім’ї, частка тих, хто навіть за наявності необхідних умов хотів би мати одну дитину, була значно більшою, ніж відповідна частка для групи респондентів, які мали братів чи сестер. В усіх групах опитаних найбільшою є частка тих, хто хотів би мати двох дітей, однак у групі респондентів, які виросли у дводітній сім’ї, ця частка є найбільшою. Респонденти з багатодітних сімей здебільшого налаштовані мати трьох, чотирьох і більше дітей. Отже, є всі підстави очікувати, що заходи, спрямовані на підвищення народжуваності в Україні, матимуть ще й опосередкований вплив у майбутньому, оскільки у сім’ях, в яких виховується декілька дітей, ймовірність формування орієнтацій на народження двох і більше дітей значно вища, ніж в однодітних.

1.2. Сімейні цінності в умовах соціально-економічних перетворень

1.2.1. Сімейні цінності

Нині цінність сім’ї і довіра до неї залишаються стабільно високою у суспільній свідомості. Так, за даними Інституту соціології НАН України, останніми роками (1994-2008) за рівнем довіри у населення сім’я займає перше місце серед усіх соціальних інститутів. Індекс довіри до неї в опитуванні населення 2008 року складав 4,6 %, тоді як індекс довіри до церкви – 3,5 %, до колег – 3,5 %, до засобів масової інформації – 2,9 %, міліції – 2,4 %, уряду – 2,4 %22.

Соціокультурною особливістю українців завжди було поважне ставлення до родини та сімейних цінностей. Так, за результатами міжнародного порівняльного соціологічного дослідження у 24 європейських країнах 2005 року, українці на другому місці (середній бал 4,48) стосовно твердження, що «сім’я має бути головним пріоритетом у житті як чоловіка, так і жінки». Серед мешканців Європи вище цінують сімейне життя лише угорці (середній бал 4,62)23.

Сімейні цінності – це історично сформовані суспільні уявлення про родину; важливість оформлення шлюбу та необхідність сталих шлюбних стосунків; необхідність народження та виховання дітей у сім’ї; ролі чоловіка та жінки; вірність та взаємоповагу всіх членів родини та пріоритет збереження шлюбу над розлученням.

Сучасне суспільство перебуває на етапі, коли одні цінності вже втрачено, а інших ще не вироблено. Це зумовлено стрімкими соціально-економічними перетвореннями. Відомий український соціолог Є. Головаха24 назвав цей феномен «аномічна деморалізованість» людей, які опинилися в умовах стрімкого змінення звичних норм і цінностей. Так, за даними соціологічного опитування населення України 2008 року, 76 % згодні з твердженням, що «за теперішнього безладу та невизначеності важко зрозуміти, у що вірити»25.

У нинішніх соціально-економічних і політичних умовах цінності та орієнтації населення стосовно родини змінюються, як і вся система особистісних цінностей. Але незаперечним лишається ідеал самої сім’ї, виплеканий на основі трьох головних чинників: давньослов’янської та давньоукраїнської сімейної культури, християнської (переважно православної шлюбно-сімейної етики) та загальноєвропейської (католицизм, протестантство, місцеві етнокультури). Саме тому дослідження цінностей сучасної родини дає змогу будувати державну політику так, щоб вона найбільше відповідала потребам сучасної сім’ї.

Шлюбну поведінку українців обумовлює ієрархія мотивів, на підставі яких вони беруть шлюб26 (табл..1.4).

Таблиця 1.4

Ієрархія мотивів вступу до шлюбу

(думка неодружених респондентів), 2002 р.

Мотиви вступу до шлюбу

Ієрархія мотивів

Жінки

Чоловіки

Отримання соціального статусу одруженої особи

VI

VII

Можливість жити разом з коханою людиною

I

I

Бути незалежним від батьків і батьківської сім’ї

VII

V

Народження дітей

III

II

Можливість присвятити себе іншій людині, зробити її щасливою

IV

IV

Можливість підвищити свій соціальний статус

VIII

VIII

Легалізація сексуальних стосунків

VII

VI

Можливість фінансового забезпечення з боку подружжя

V

IX

Поліпшення житлових умов

VII

VIII

Можливість само реалізуватися

VI

V

Життя з людиною, яка поділяє погляди, смаки, життєві цінності

II

III

Примітка: I – найвищий за значимістю мотив, IX - найнижчий

Провідним мотивом вступу до шлюбу для представників обох статей є романтична любов («можливість жити разом з коханою людиною»); на другому місці для жінок – «спільність поглядів, смаків та життєвих інтересів з обраною людиною і можливість жити поруч з такою людиною», а для чоловіків – «народження дітей». Характерно, що мотив «через вступ у шлюб отримувати матеріальну підтримку від партнера» виявився доволі важливим для українських жінок, зайнявши п’яте місце, тоді як чоловіки поставили його на останнє, дев’яте.

Загалом, сьогодні в Україні шлюб як соціальний інститут ґрунтується на романтичній любові, бажанні мати дітей і не бути самотнім, знайти людину зі спільними поглядами та цінностям.

Однак при цьому соціологічні опитування свідчать, що українські жінки доволі високо цінують можливість зі вступом до шлюбу отримати фінансову підтримку з боку чоловіка. Такі мотиви потребують подальшого вивчення задля з’ясування того, що їх формує – патріархальні погляди досить великої частки жінок чи складна економічна ситуація в країні та неможливість отримати гідну роботу.

Зрозуміло, що сімейні цінності є тільки однією зі складових загальної системи цінностей. Дані таблиці 1.5 свідчать, що створення сім’ї та щастя власних дітей є провідними в структурі загальних цінностей українських жінок і чоловіків27.

Таблиця 1.5.

Цінності українських жінок та чоловіків, 2007 р.

Цінності

Чоловіки

Жінки

 %

Місце в

ієрархії

 %

Місце в

ієрархії

Створення сім’ї

49

2

80

1

Матеріальне забезпечення сім’ї

51

1

35

7

Щастя власних дітей

40

5

77

2

Власне здоров’я

43

4

40

4

Відвертість у взаєминах

32

6

39

5

Наявність постійної роботи

44

3

19

9

Спокій і затишок у родині

21

10

41

3

Професійне зростання

31

7

8

13

Наявність власного помешкання

23

9

14

11

Задоволення сексуальних потреб

29

8

10

12

Цікава і творча робота

20

11

16

10

Власний зовнішній вигляд

9

16

37

6

Кохання

11

15

34

8

Добре харчування

21

10

6

15

Цікаве та веселе дозвілля

15

13

6

15

Участь у громадському житті

13

14

6

15

Культурне та духовне

самовдосконалення

8

17

10

12

Постійне підвищення рівня знань

9

16

7

14

Інше

1

18

1

17

У респондентів різної статі сімейним цінностям відводяться різні місця у структурі загальних життєвих цінностей особистості. Сам факт створення сім’ї є дуже важливим як для жінок (перше місце у структурі загальних цінностей), так і для чоловіків (друге місце). Але інші цінності, пов’язані з сімейним життям, мають доволі різне значення для жінок і чоловіків, що обумовлено відмінностями у виконанні їх сімейних ролей.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту Державний інститут розвитку сім’ї та молоді національний звіт

    Документ
    (а) Політика держави, національне законодавство, що сприяє здійсненню прав дитини, закріплених у Конвенції; зміни у національному законодавстві відповідно до принципів та положень Конвенції 6
  2. Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «одеська юридична академія» кримінальне право україни (1)

    Навчально-методичний посібник
    Посібник надає стислу характеристику тем курсу з Загальної та Особливої частин кримінального права, звертає увагу студентів на основні визначення кримінального права, які мають особливе теоретичне та практичне значення, на деякі дискусійні,
  3. Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «одеська юридична академія» кримінальне право україни (2)

    Навчально-методичний посібник
    Посібник надає стислу характеристику тем курсу з Загальної та Особливої частин кримінального права, звертає увагу студентів на основні визначення кримінального права, які мають особливе теоретичне та практичне значення, на деякі дискусійні,
  4. Полтавська міська рада виконавчий комітет управління у справах сім’Ї, молоді та спорту вул. Жовтнева, 36, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 56-41-86, 56-43-99, Тел./факс (05322) 2-57-29, e-mail

    Документ
    На виконання доручення міського голови Полтави Матковського Андрія Всеволодовича інформую Вас про розвиток сімейної політики у м. Полтава, досвід її реалізації та перспективи.
  5. Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту

    Документ
    Ми щиро вдячні за надану партнерську та експертну підтримку Міністерству України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерству праці та соціальної політики України,

Другие похожие документы..