Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Аналіз підсумків розвитку області в 2010 році вказує на формування стійких тенденцій до стабілізації в економічній та соціальній сферах. Зазначене пі...полностью>>
'Рабочая программа'
Курс «Технологическое оборудование» является одной из дисциплин специализации для подготовки инженеров по специальности 170600 «Машины и аппараты пищ...полностью>>
'Автореферат'
Защита состоится « » 2009 г. в часов на заседании Диссертационного совета Д 001.016.01. при ГУ МГНЦ РАМН по адресу: 115478, Москва, ул. Москворечье, д...полностью>>
'Публичный отчет'
В августе 2011г. произошло переименование МОУ Орловской ООШ в МБОУ Орловскую НОШ и МОУ Широко-Бахолдинской ООШ в МБОУ Широко-Бахолдинскую НОШ. Переоф...полностью>>

1. Громадські політичні рухи: типологія та функції

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

15.2. Поняття та сутність правової держави. Становлення правової держави в Україні

Найбільш складною, як у теоретичному, такі в практичному аспектах, проблемою виникнення і функціонування держави є її правова основа. 2. Найважливішими критеріями правової держави є: першість права, автономія і суспільна значущість особи, яка репрезентується наявністю приватної власності — основи й передумови цієї автономії і свободи. 3. Особливе місце в функціонуванні правової держави займають її інститути, які мусять забезпечувати зв'язок держави з правом, як інституалізацію такої взаємодії політичних сил, що суттєво впливала б на ефективність правової волі в державі і протистояла б зловживанням державною владою.Основні положення інституціонального вчення європейської традиції про правову державу:1. Конституційна державність потребує, щоб державне життя регулювалося правовими нормами, які були б закріплені в конституції.Держава не повинна змінювати конституційно-правову сферу своєї діяльності.2. Положення про плюралістичну структуру політичних відносин і самої спільності громадян свідчить про взаємодію між різними силами.3. Самостійність держави означає її існування як самодостатньої інстанції, яка приймає рішення.4. Суть концепції зворотного зв'язку полягає в тому, що державний апарат підпадає під скеровуючу і контролюючу дію з боку суспільної думки, яка репрезентує консенсус політичного співжиття стосовно правових і культурних цінностей 5. Прецесійна раціоналізація означає не що інше, як пов'язаністьдержави зправом нормативно-узаконеного підходу до оцінки всіх точок зору і відкритості у формуванні правової волі для всіх можливихКонституційне закріплення основ правової держави зумовлює два найважливіших завдання в її подальшій розбудові: конкретизація конституційних положень у зви­чайних законах і наповнення їх, особливо щодо соціально-економічних прав і свобод, реальним змістом. Якщо за соціалізму громадянин міг звернутися з судовим позовом до держави лише в разі неза­конного звільнення його з роботи, то Конституція незалеж­ної України гарантує громадянам можливість судового захисту їхніх прав і свобод від будь-яких і будь-чиїх пося­гань. Поки що на практиці вирішення рядовими громадянами в державних, особливо правоохоронних, органах навіть елементарних життєвих питань, наприклад, пов'язаних із реєстрацією підприємства, отриманням різних дозволів, проходженням технічного огляду автомототранспорту тощо, настільки ускладнено, забюрократизовано, а нерідко ще й дорого та принизливо, що породжує обгрунтовані сумніви у верховенстві в Україні правового закону, його переважанні над численними підзаконними актами, зокрема відомчими інструкціями, складеними в інтересах їх авторів. Неповага влади до громадян, сприйняття їх у державних установах як прохачів, які «заважають працювати», продовжують залиша­тися характерними особливостями владних відносин в українському суспільстві. Правовою держава стає не завдяки проголошенню в конституції верховенства права, прав і свобод людини, а тоді, коли відповідно до конституційних декларацій проходить повсякденне життя рядових громадян, коли влада існує для громадян, а не навпаки.

15.3. Екстремізм - схильність до крайніх політичних поглядів (як "правих", так і "лівих"), прибічники яких вдаються до радикальних (у тому числі насильницьких, терористичних) засобів з метою загострення політичної ситуації, дестабілізації політичного життя.

Плюралізм - система влади, заснована на взаємодії та співпраці основних політичних сил і організацій Федерація – союзна д-ва, до складу якої входять д-ні утворення.

16.1. Концепція політичного лідерства Вебера

У ХХ ст. суттєвий внесок у політичну думку був зроблений Максом Вебером німецьким політичним економістом і теоретиком-соціологом. У політичній сфері він виділяє три типи легітимного па­нуванняю .Перший тип панування він іменує легальним — так він називає правову державу, в якій підкоряються не особистості, а законам. Другий тип легітимного панування —традиційне — засно­ване на вірі не тільки в законність, але навіть у святість здавна існуючих порядків і влади. Третім типом панування є патріархальне пану­вання, яке являє собою пряму протилежність традиційному

3 типи політичного панування:

  • традиційне, засноване на традиції;

  • легітимне - рацінально-легальне (правова держава);

  • харизматичне (віра в надзвичайні якості, риси правителя) (харизма - дар божий).

Тип бюрократичного функціонера за Максом Вебером це:

  • особистість вільна, призначена на посаду на основі угоди;

  • призначена на посаду відповідно кваліфікації;

  • чітке виконання обов'язків відповідно формальних законів, в чому виявляється лояльність до влади;

  • працює на керівній посаді постійно, а не від випадку до випадку.

М.Вебера: 1) традиційне лідерство; 2) харизматичнс лідерство; 3) раціонально-легальне лідерство. Традиційне лідерство - це право на лідерство, на­лежність до еліти, віра у святість традицій Харизматичне лідерство характеризується вірою підлеглих у надзвичайні здібності вож­дя та його винятковість. Раціонально-легальне лідерство озна­чає появу у суспільному житті політичного лідера через демок­ратичні процедури виборів, обумовлених законом.

Типи легітимності політичної влади

М. Вебер виокремив три основних типи легітимності політичного панування: традиційний, харизматичний і раціонально-легальний:

Традиційний тип легітимності влади грунтується на авторитеті традицій і звичаїв. Влада цього типу встановлю­ється відповідно до традицій і звичаїв і ними ж обмежується.

Харизматичний тип легітимності політичного панування грунтується на вірі підвладних у незвичайні якості і здібності, винятковість правителя. Такий тип притаманний суспільствам з невисоким рівнем розвитку демократії і політичної культури його членів.

Раціонально-легальний тип легітимності політичного панування базується на переконанні підвладних у законності й доцільності встановлених порядків та існуючої влади. За цього типу легітимності органи влади та їхні керівники обираються через демокра­тичні процедури й відповідальні перед виборцями, правлять не видатні особистості, а закони, на основі яких діють органи влади й посадові особи. Названі типи легітимності політичної влади реально не існують у чистому вигляді. Кожний з них є поєднанням різних типів з переважанням тією чи іншою мірою якогось одного.

16.2. Політичні режими

визначається:

- способом і характером формування представницьких органів влади

- співвідношенням у сус-ві законодавчої, виконавчої та судової влади.

- положенням та умовами діяльності, роллю політ партій та суп орг-ій

- системою заборон і дозволів.

Типи політичних режимів:

тоталітарний – насильницьке політичне панування на чолы з 1 людиною

- тотальний контроль

- заборона прав і свобод

- репресії

- мілітаризація

- єдина ідеологія та партія

авторитарний – керівництво певної групи осіб, де переважають виконавчі органи влад

- викон влада найвища

- методи управління – не закони, а команди та накази

- немає масових репресій

демократичний – панує в цивілізованих сус-вах і створює умови для розвитку особистості

- виборні органи влади

- розподіл влади на 3

- широкий спектр прав і свобод

- існує громадянське сус-во поряд з державою

- політичний плюралізм

- гласність та відкритість влад

- забезпечення прав меншості

Тоталітаризм як соціальний і політичний феномен.

У сучасній політичній теорії розрізняють такі основні типи політичних режимів: демократичні, авторитарні та тоталітарні. Найбільш реакційним режимом є тоталітарний. Це насильницьке політичне панування групи «вибраних», яких очолює «вождь» (фюрер, дуче). Основні ознаки цього режиму: тотальний контроль за всіма сферами життя суспільства, заборона конституційних прав і свобод, демократичних організацій, репресії, мілітаризація суспільного життя, панування однієї загальновизнаної ідеології. За умов тоталітаризму особистість цілком підкорено владі.

16.3. Консенсус - політичні та практичні позиції, ідеї, питання, які дають змогу різним політичним силам, суб'єктам політики під час переговорів досягти згоди, взаємоприйнятних рішень, встановити взаєморозуміння і взаємодію.

Лібералізм - політична та ідеологічна течія, що об'єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва і демократичних свобод.

Судова влада – гілка влади, необхідна для запобігання можливості змови чи протистояння 2-ох ін гілок, створює перепони для утв диктатури.

17.1. Політика як суспільне явище і форма діяльності

Політика - як відносини, що включають згоду, підпорядку­вання, панування, конфлікт і боротьбу між групами, класами, націями, прошарками, стратами і окремими людьми (внутріш­ня політика) і державами (зовнішня політика) з приводу завою­вання чи досягнення влади. Політика - як конкретна сфера, де окремі люди і політичні утворення (угрупування) та соціальні групи, ведуть боротьбу за завоювання державної влади. В даному випадку

Політика як вид діяльності може здійснюватися на кількох рівнях. Перший, "нижчий" рівень включає вирішення місцевих проблем (житлові умови, школи, громадський транспорт, соці­альне забезпечення,організація торгівлі і т.д.), політична ді­яльність на цьому рівні здійснюється окремими індивідами (громадянами), але деякі питання можуть вирішуватись місце­вими асоціаціями, об'єднаннями, особливо якщо рішення вима­гає виходу на більш високий рівень. Другий, "локальний", регіональний рівень (для України -районний, міський, обласний і т.д.), регіональна політика, ви­магає так чи інакше втручання держави. Політична діяльність па цьому рівні найактивніше здійснюється групами і асоціація­ми, які зацікавлені в економічному розвитку свого регіону, ор­ганами місцевого самоврядування.

Центральне місце в політиці займає третій, національний рівень, який визначається головним чином становищем держа­ви як основного інституту організації життя громадян, розподі­лу та перерозподілу ресурсів, національна політика. І, міжнародний рівень. Основними агентами політичної діяльності на цьому рівні є національні ор­ганізації і різного роду транснаціональні (міжнародні) органі­зації - ООН, ЮНЕСКО, ЄС, НАТО і т.д, та транснаціональні корпорації. Існує велика кількість сфер політики: соціальна, економіч­на, екологічна, антропологічна, національна, культурно-освітня, аграрна, міжнародна і т.ін. Це і визначає те, що політика сама по собі не є самоціннісною формою людської діяльності, її дії - це найчастіше розв'язання проблем за межами самої се­бе. Адже політика, як одна з найдинамічніших сфер суспільно­го життя, тісно взаємодіє з іншими, відчуваючи їх вплив і ра­зом з тим детермінуючи їх функціонування та розвиток.

XVIII 1Предмет, методи, категорії і функції політології

Політологія — наука, що вивчає політику. Сьогодні. як професійними політиками і науковцями, так і пересічними громадянами.У першому наближенні можна дати таке визначення предмета політології: Політологія — комплексна наука, що поєднує вивчення змісту,інституційно-організаційних форм політичної діяльності та способів взаємодії учасників політичного процесу 1.Системний метод передбачає комплексний аналіз складних механізмів функціонування сучасних багатофакторних політичних явищ,організацій та інститутів 2.Структурно-функціональний метод є однією з найважливіших форм застосування системного підходу в дослідженні політичних явищ Ї і процесів. 3.Бігейвіористський метод полягає у дослідженні політики через призму зразків поведінки дійових осіб політичного процесу - окремих індивідів і їх об'єднань — за певних політичних обставин Історичний метод полягає у тому, щоб розглядати політичні системи, інституції та процеси не як незмінні, а з погляду їх генези в минулому, сучасного стану та тенденцій розвитку в майбутньому. 4.Порівняльний метод передбачає зіставлення однорідних ї політичних явищ, наприклад, політичних систем, партій, виборчих систем, для виявлення спільних рис і специфіки, знаходження найефективніших форм політичної організації та процедури пізнавального процесу. 5.Емпіричні методи — це методи здобування первинної інформації про політичне життя. Їх використовують при дослідженні політичної поведінки, громадської думки і політичної культури, впливу різних чинників на політичний процес. Функції. 1.Описова функція, пов'язана з бажанням отримати відповідь на запитання: якою насправді є політична діяльність. 2.Пояснювальна функція дає відповідь на запитання: чому саме ці, а не інші факти дійсності є у політиці. 3.Прогностична функція науки про політику полягає у відповіді на запитання: якою буде політична дійсність у майбутньому і коли настанутьті чи інші майбутні події. 4.Інструментальна функція науки повинна відповідати на запитання: що треба зробити, які прийняти

рішення, як Їх впроваджувати в життя, щоб досягнути бажаного результату політичної діяльності. 5.Нормативно-орієнтуюча функція політології пов'язана з відповіддю на питання:що краще; який вибір варто здійснити (з-поміж можливих альтернативних курсів політики, політичних інститутів, способів політичної поведінки тощо)

17. 2.. Партія як субєкт політики. типологія та функції партій. Політична опозиція.

Політична партія — це найбільш активна та організована частина населення, якогось класу, класів, соціальної верст­ви, верств, яка виражає їхні інтереси. Політичні партії іноді виражають не лише класові, а й інші інтереси, приміром, національні. Партія має ідеологію, політичну платформу, організаційну структуру, певні методи й засоби діяльності, соціальну базу, електорат (виборців, які голосують за неї). В сучасних суспільствах політичні партії виконують важ­ливі соціально значущі функції:

— активізація та об'єднання великих суспільних груп;

— формування ідеології та політичних доктрин;

— участь у боротьбі за владу в державі й формування програм її діяльності;

— участь у здійсненні державної влади;

— формування громадської думки;

— політичне виховання всього суспільства або його частини;

— рекрутування й соціалізація нових членів партії;

— підготовка й висунення кадрів для апарату держави, професійних спілок.

Класифікації партій за ознакою прогресивності або консервативності їх політичних програм. Це – партії – ліві, праві і центристи. Розрізняють організаційно оформлені партії, члени яких одержують партійні білети і платять членські внески і організаційно не оформлені партії, які характеризуються відсутністю офіційного членства.

Пол. опозиція- це форма протистояння певн. соц. або пол. групи чи партій офіційному курсу. Опозиція бореться якщо не за владу, то за вплив на неї. До опозиції віднос. Партійні угрупування та парлам. фракції. Вона стимулює діял-ть, тобто вона необхідна для того, щоб був контроль за владою. Наявність опозиції в парламенті, а також в усіх сферах сусп. життя забезпечує реальний плюралізм думок і ідей, що є необх. умовою вироблення оптимальних рішень. без опозиції як свідчить іст. досвід, виникає реальна загроза переходження дем-ї в диктатуру. Ефект. засобом боротьби опозиц-х сил за реалізацію своїх інтересів є багатопартійність. Голов. ф-ція опозиції за дем-го режиму – визначення альтернативних напрямків розвитку сусп-ва та складання постійної конкуренції правлячої еліти.

17.3. Націоналізм - 1) світогляд і система політичних поглядів, яка проголошує пріоритет національних цінностей щодо усіх інших; 2) один з основних принципів державного устрою, коли нація розуміється як одержавлений етнос.

Громадянські права і свободи – основа конституційно-правового статусу громадянина певної держави, яка визначає можливості його участі в політ, соц і культурному житті сус-ва.

Пол процес – послідовність подій, зумовлених певними обставинами, для досягнення результату.

18. 1Предмет, методи, категорії і функції політології

Політологія — наука, що вивчає політику. Сьогодні, коли в українському суспільстві значно активізувалися політичні процеси, коли в політичній сфері відбуваються важливі демократичні зміни, виникає потреба у глибшому осмисленні політичного життя як професійними політиками і науковцями, так і пересічними громадянами.У першому наближенні можна дати таке визначення предмета політології: Політологія — комплексна наука, що поєднує вивчення змісту,інституційно-організаційних форм політичної діяльності та способів взаємодії учасників політичного процесу 1.Системний метод передбачає комплексний аналіз складних механізмів функціонування сучасних багатофакторних політичних явищ,організацій та інститутів 2.Структурно-функціональний метод є однією з найважливіших форм застосування системного підходу в дослідженні політичних явищ Ї і процесів. 3.Бігейвіористський метод полягає у дослідженні політики через призму зразків поведінки дійових осіб політичного процесу - окремих індивідів і їх об'єднань — за певних політичних обставин Історичний метод полягає у тому, щоб розглядати політичні системи, інституції та процеси не як незмінні, а з погляду їх генези в минулому, сучасного стану та тенденцій розвитку в майбутньому. 4.Порівняльний метод передбачає зіставлення однорідних ї політичних явищ, наприклад, політичних систем, партій, виборчих систем, для виявлення спільних рис і специфіки, знаходження найефективніших форм політичної організації та процедури пізнавального процесу. 5.Емпіричні методи — це методи здобування первинної інформації про політичне життя. Їх використовують при дослідженні політичної поведінки, громадської думки і політичної культури, впливу різних чинників на політичний процес. Функції. 1.Описова функція, пов'язана з бажанням отримати відповідь на запитання: якою насправді є політична діяльність. 2.Пояснювальна функція дає відповідь на запитання: чому саме ці, а не інші факти дійсності є у політиці. 3.Прогностична функція науки про політику полягає у відповіді на запитання: якою буде політична дійсність у майбутньому і коли настанутьті чи інші майбутні події. 4.Інструментальна функція науки повинна відповідати на запитання: що треба зробити, які прийняти рішення, як Їх впроваджувати в життя, щоб досягнути бажаного результату політичної діяльності. 5.Нормативно-орієнтуюча функція політології пов'язана з відповіддю на питання:що краще; який вибір варто здійснити (з-поміж можливих альтернативних курсів політики, політичних інститутів, способів політичної поведінки тощо)

18.2. Партія як субєкт політики. типологія та функції партій. Політична опозиція.

Політична партія — це найбільш активна та організована частина населення, якогось класу, класів, соціальної верст­ви, верств, яка виражає їхні інтереси. Політичні партії іноді виражають не лише класові, а й інші інтереси, приміром, національні. Партія має ідеологію, політичну платформу, організаційну структуру, певні методи й засоби діяльності, соціальну базу, електорат (виборців, які голосують за неї). В сучасних суспільствах політичні партії виконують важ­ливі соціально значущі функції:

— активізація та об'єднання великих суспільних груп;

— формування ідеології та політичних доктрин;

— участь у боротьбі за владу в державі й формування програм її діяльності;

— участь у здійсненні державної влади;

— формування громадської думки;

— політичне виховання всього суспільства або його частини;

— рекрутування й соціалізація нових членів партії;

— підготовка й висунення кадрів для апарату держави, професійних спілок.

Класифікації партій за ознакою прогресивності або консервативності їх політичних програм. Це – партії – ліві, праві і центристи. Розрізняють організаційно оформлені партії, члени яких одержують партійні білети і платять членські внески і організаційно не оформлені партії, які характеризуються відсутністю офіційного членства.

Пол. опозиція- це форма протистояння певн. соц. або пол. групи чи партій офіційному курсу. Опозиція бореться якщо не за владу, то за вплив на неї. До опозиції віднос. Партійні угрупування та парлам. фракції. Вона стимулює діял-ть, тобто вона необхідна для того, щоб був контроль за владою. Наявність опозиції в парламенті, а також в усіх сферах сусп. життя забезпечує реальний плюралізм думок і ідей, що є необх. умовою вироблення оптимальних рішень. без опозиції як свідчить іст. досвід, виникає реальна загроза переходження дем-ї в диктатуру. Ефект. засобом боротьби опозиц-х сил за реалізацію своїх інтересів є багатопартійність. Голов. ф-ція опозиції за дем-го режиму – визначення альтернативних напрямків розвитку сусп-ва та складання постійної конкуренції правлячої еліти.

18.3. Демократія - форма політичної організації суспільства, яка визначає джерелом влади народ, його право вирішувати державні справи, водночас захищаючи громадянські права і свободи.

Політична культура - сукупність соціально-психологічних настанов, цінностей і зразків поведінки соціальних верств, окремих громадян, які стосуються їх взаємодії з політичною владою. П.К. охоплює рівень знань та уявлень про політику, емоційне ставлення до неї, що мотивує політичну поведінку громадян.

Міжнар. відносини – сукуп ек, пол, ідеолог, правових, дипломат та ін звязків між д-ми, між орган-ми і рухами ,що діють на світовій арені.

19 .1. Політичні погляди Драгоманова і Груш.

Політичні погляди М. Драгоманова формувалися під впливом поширених лібераль­них і особливо соціалістичних ідей. Перехід від родопле­мінної організації суспільного життя до держави він пояснював дією таких чинників, як розвиток сім'ї, мате­ріального виробництва, класової боротьби, концентрація земель унаслідок завоювань. Він вважав, що економічна діяльність задовольняє лише одну з потреб людини — «живлення», тоді як існують інші не менш важливі потреби — розмноження, пізнання, розваги. Люди прагнуть до спілкування та об'єднання, основними формами яких є громада й товариство. Громада у М. Драгоманова є первинною ланкою органі­зації суспільного життя. Стосунки між громадами мають будуватися на федеративних засадах. Федерація утворюється в результаті децентралізації управління державою з громад як більш дрібних суспільних об'єднань. Головну причину поділу суспільства на багатих і бідних убачав у приватній власності.М. Драгоманов виступав проти революційних перетворень.

Витоки своїх політичних поглядів сам М.Грушевський визначав у праці «Українська партія соціалістів-революціонерів та її завдання». У цій праці розкривається сутність народницького світогляду вченого — ідея пріоритетів інтересів народу, суспільства над інтересами держави. Цю ідею він відстоював протягом усієї своєї наукової та громадської діяльності.Дослідження історії українського на­роду привели вченого до обгрунтування історико-юридичних прав цього на­роду на самостійність і власну державність.Вчений дійшов висновку, що селянство є осно­вою української нації і самим історичним процесом воно навчено дивитися на себе як на єдиного справжнього представника нації, охоронця її традицій та ідеології, що воно є сильним, активним і національне відмінним від селянства Московщини, що Україна взагалі є країна землеробська, мужицька, з мужицькою культурою.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Зміст розділ 1 становлення та розвиток політичних ідей глава 1 предмет політології

    Документ
    Вивчення будь-якої науки відбувається у певній логічній послідовності. Розпо­чинається воно з визначення об'єкта науки, тобто тієї сфери природи чи сус­пільного життя, на яку спрямоване наукове пізнання.
  2. Політологія / Дзюбка

    Документ
    Становлення національної системи вищої освіти в Україні у контексті загальної тенденції цивілізованого розвитку потребує кардинальних перетворень у системі гуманітарної підготовки студентів.
  3. Політологія: підручник / Ред. О. В. Бабкіна, В. П. Горбатенко. К. Вц "Академія", 2003. 528 с. (Альма-матер)

    Документ
    Підручник, перше і друге видання якого були схвально сприйняті науково-педагогічною громадськістю і студентами, у новому варіанті охоплює широкий спектр історико-теоретичних і прикладних проблем, акцентує на пізнанні сутності й особливостей
  4. Політологія / Кремень

    Документ
    Політика є особлива сфера життєдіяльності людини. І так як не всі люди сіють хліб, виготовляють машини або співають на сцені, не всі займаються і політикою.
  5. 1. Основні концепції політичної думки Мислителів Стародавнього сходу

    Документ
    Розквіту політична думка в Давньому Китаї досягла в другій половині І тис. до н. е. Найпомітніший серед мислителів — великий мораліст Конфуцій (551—479 до н.

Другие похожие документы..