Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Инструкция'
«Впал князь великий Иван Васильевич во гнев на Великий Новгород, начал войско свое собирать и стал посылать на новгородские земли. И взяли сначала Ст...полностью>>
'Документ'
Відпустка у зв’язку з вагітністю і пологами (стаття 17 Закону України "Про відпустки") та відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею...полностью>>
'Документ'
Современный этап развития российских предприятий характеризуется рядом позитивных изменений, к одному из которых можно отнести стремление улучшить св...полностью>>
'Конспект'
В издании в краткой, конспективной форме изложены ответы на вопросы, выносимые на экзамен по курсу «Финансовое право Российской Федерации». Используя...полностью>>

Явність формування інших інститутів територіального місцевого самоврядування, у яких мають бути зрозумілі та діючі виконавчі, законодавчі та судові повноваження

Главная > Закон
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Держава всіляко підтримує функціонування недержавної системи забезпечення національної безпеки і сприяє її ефективній роботі.

2. Першочергові заходи по реалізації недержавними організаціями державної політики забезпечення національної безпеки України.

Першочерговими заходами по реалізації недержавними організаціями державної політики забезпечення національної безпеки України є:

  • розроблення і сприяння у впровадженні механізмів реалізації правових норм, які реалізують відносини в сфері національної безпеки, а також підготовка концепції правового забезпечення національної безпеки України;

  • розроблення і сприяння у реалізації механізмів підвищення ефективності управління недержавною системою забезпечення національної безпеки;

  • надання допомоги у прийнятті і реалізації державних програм, які передбачають формування загальнодоступних архівів ресурсів недержавних організацій забезпечення національної безпеки, підвищення правової культури і комп’ютерної грамотності громадян, розвиток інфраструктури єдиного простору безпеки України, системне управління загрозами та небезпеками, створення безпечних технологій для систем, які використовуються у процесі реалізації життєво важливих функцій суспільства і держави, вжиття заходів щодо забезпечення технологічної незалежності країни в галузі створення і експлуатації систем безпеки;

  • розвиток системи підготовки кадрів, які використовуються в галузі забезпечення національної безпеки України;

  • гармонізація вітчизняних стандартів в галузі забезпечення національної безпеки.

Частина 24. Організаційна основа недержавної системи забезпечення національної безпеки України.

1. Основні функції недержавної системи забезпечення національної безпеки України

Недержавна система забезпечення національної безпеки призначена для реалізації державної політики в сфері національної безпеки.

Основними функціями недержавної системи забезпечення національної безпеки є:

  • розроблення нормативної правової бази відповідно до чинного законодавства в галузі забезпечення національної безпеки України;

  • створення умов для реалізації прав громадян і громадських об’єднань на дозволену законом діяльність в сфері національної безпеки;

  • підтримання балансу між потребами громадян, суспільства і держави на забезпечення безпеки;
    моніторинг стану національної безпеки України, виявлення джерел внутрішніх та зовнішніх загроз національній безпеці, визначення та вжиття заходів щодо управління ними;

  • координація діяльності усіх організацій недержавного забезпечення національної безпеки України;

  • взаємодія з державними структурами забезпечення національними безпеки України;

  • контроль діяльності недержавних організацій забезпечення національної безпеки;

  • попередження та виявлення згідно з чинним законодавством правопорушень, що посягають на національну безпеку України;

  • розвиток вітчизняної інфраструктури забезпечення безпеки, а також індустрії засобів, технологій та систем безпеки, підвищення їх конкурентноздатності на внутрішньому та зовнішньому ринках;

  • організація розроблення регіональних та державних програм забезпечення національної безпеки і координація діяльності недержавних організацій по їх реалізації;

  • реалізація проведення недержавними організаціями єдиної політики національної безпеки;

  • організація і проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень в галузі забезпечення національної безпеки України;

  • захист і сприяння у захисті державних ресурсів у державних і недержавних інституціях;

  • забезпечення контролю за створенням і використанням засобів захисту через сприяння і ліцензуванні діяльності у даній сфері і сприянні у сертифікації засобів, технологій і систем захисту;

  • удосконалення і розвиток єдиної системи підготовки кадрів, які використовуються в галузі забезпечення національної безпеки України;

  • удосконалення міжнародного співробітництва в сфері забезпечення національної безпеки, представлення національних інтересів України у відповідних міжнародних організаціях.

Компетенція недержавних організацій забезпечення національної безпеки, які входять до недержавної системи забезпечення національної безпеки, визначаються окремими нормативними правовими актами України.

2. Основні елементи організаційної основи недержавної системи забезпечення національної безпеки України.

Недержавна система забезпечення національної безпеки України є складовою частиною системи забезпечення національної безпеки України.

Недержавна система забезпечення національної безпеки України будується на основі розмежування повноважень як між недержавними організаціями, так і державною системою забезпечення національної безпеки.

Основними елементами організаційної основи недержавної системи забезпечення національно безпеки є: органи місцевого самоврядування, органи самоорганізації населення, приватний нотаріат, адвокатура, приватні детективні охоронні агентства, об’єднання громадян, професійні спілки, окремі громадяни.

Органи місцевого самоврядування створюють необхідні умови для нормальної життєдіяльності громадян, реалізують гнучку систему управління, пристосовану до місцевих особливостей і умов безпеки, сприяють розвитку ініціативи і самостійності у громадян.

Органи самоорганізації населення:

  • створюють умови для безпосередньої участі жителів у вирішенні питань забезпечення безпеки на місцевому рівні в межах Конституції і законів України, задовольняють потреби у безпеці жителів через сприяння у наданні їм послуг в сфері безпеки;

  • беруть участь у реалізації програм щодо забезпечення безпеки на відповідній території;

  • представляють разом з депутатами інтереси жителів будинку, вулиці, мікрорайону, села, селища, міста, що стосуються забезпечення безпеки, у відповідній місцевій раді та її органах, місцевих органах виконавчої влади;

  • сприяють додержанню Конституції та законів України, реалізації актів Президента України та органів виконавчої влади, рішень місцевих рад та їх виконавчих органів, розпоряджень сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті (у разі її створення) ради, рішень, прийнятих місцевими референдумами, що стосуються забезпечення безпеки;

  • вносять у встановленому законом порядку пропозиції до проектів місцевих програм щодо забезпечення особистої безпеки, безпеки відповідних адміністративно-територіальних одиниць та проектів місцевих бюджетів, в яких передбачається цільове виділення коштів на забезпечення безпеки особи і суспільства;

  • організують на добровільних засадах участь населення у здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, проведення робіт з посилення охорони житлових будинків, озеленення та утримання в належному стані садиб, дворів, вулиць, площ, парків, кладовищ, братських могил, обладнанні дитячих і спортивних майданчиків, кімнат дитячої творчості, клубів за інтересами тощо;

  • з цією метою можуть створюватися тимчасові або постійні бригади, використовуватися інші форми залучення населення;

  • організують на добровільних засадах участь населення у здійсненні заходів щодо охорони пам’яток історії та культури, ліквідації наслідків стихійного лиха, будівництві і ремонті шляхів, тротуарів, комунальних мереж, об’єктів загального користування із дотриманням встановленого законодавством порядку проведення таких робіт;

  • надають допомогу навчальним закладам, закладам та організаціям культури, фізичної культури і спорту у проведенні культурно-освітньої, спортивно-оздоровчої та виховної роботи щодо забезпечення безпеки серед населення, розвитку художньої творчості, фізичної культури і спорту;

  • сприяють збереженню культурної спадщини, традицій народної культури, охороні пам’яток історії та культури, впровадженню в побут нових технологій забезпечення особистої і суспільної безпеки;

  • надають необхідну допомогу органам пожежного нагляду в здійсненні протипожежних заходів, організації вивчення населенням правил пожежної безпеки, участі у здійсненні громадського контролю за додержанням вимог пожежної безпеки;

  • сприяють згідно з чинним законодавством державним і недержавним інституціям у забезпеченні національної безпеки;

  • ведуть облік громадян за віком, місцем роботи чи навчання, які мешкають у межах території діяльності органу самоорганізації населення і володіють знаннями та навичками щодо забезпечення безпеки у будь-якій сфері життєдіяльності;

  • інформують громадян про діяльність органу самоорганізації населення щодо забезпечення безпеки особи та суспільства, їх майна на відповідній території, організують обговорення проектів його рішень з питань забезпечення безпеки.

Об’єднання громадян:

  • виступають учасником цивільно-правових відносин, набувають майнових і немайнових прав;

  • представляють і захищають свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних та громадських органах;

  • беруть участь у політичній діяльності, проводять масові заходи (збори, мітинги, демонстрації тощо);

  • ідейно, організаційно та матеріально підтримують інші об’єднання громадян, що здійснюють свою діяльність у сфері забезпечення безпеки, надають допомогу в їх створенні і функціонуванні;

  • створюють установи та організації по забезпеченню особистої та суспільної безпеки;

  • одержують від органів державної влади і управління та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для забезпечення безпеки об’єкта;

  • вносять в установленому законом порядку пропозиції до органів влади і управління, що стосуються покращання стану забезпечення національної безпеки; розповсюджують інформацію і пропагують свої ідеї та цілі, що стосуються забезпечення національної безпеки;

  • засновують засоби масової інформації з метою інформаційного забезпечення управління системою безпеки;

  • засновують підприємства, по наданню послуг в сфері забезпечення безпеки.

Професійні спілки:

  • представляють та захищають трудові, соціально-економічні права та інтереси членів профспілки, пов'язаних спільними інтересами щодо забезпечення безпеки;

  • утворюють об’єднання (ради, федерації, конфедерації тощо) за галузевою, територіальною або іншою ознакою, а також можуть входити до складу структур по забезпеченню особистої, суспільної та державної безпеки та вільно виходити з них.

Приватний нотаріат:

  • надає допомогу громадянам, підприємствам, установам і організаціям у забезпеченні їх безпеки через сприяння у здійсненні їх прав та захисту законних інтересів, роз’яснення прав і обов’язків, попередження про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;

  • зберігає в таємниці відомості, одержані ним у зв’язку з вчиненням нотаріальних дій;

  • відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, що стосується сфери забезпечення національної безпеки, в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

Адвокатура:

  • забезпечує юридичну безпеку особи, суспільства і держави;

  • сприяє захисту прав, свобод та представляє законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подає їм іншу юридичну допомогу в сфері забезпечення особистої та суспільної безпеки;

  • надає консультації та роз’яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства в сфері забезпечення національної безпеки; складає заяви, скарги та інші документи правового характеру;

  • посвідчує копії документів у справах, які вони ведуть і які стосуються забезпечення безпек особи, суспільства і держави;

  • здійснює представництво в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами;

  • подає юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям;

  • здійснює правове забезпечення безпеки громадян і юридичних осіб, виконує свої обов'язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та досудового слідства.

Приватні охоронні та детективні підприємства:

  • надають фізичним і юридичним особам на відплатній договірній основі послуги з метою захисту законних прав і інтересів своїх клієнтів;

  • сприяють правоохоронним органам у забезпеченні національної безпеки на договірній основі.

З метою розшуку:

  • збирають відомості по цивільним справам на договірній основі з учасниками процесу;

  • вивчають ринок, збирають інформацію для ділових переговорів, виявляють некредитоспроможних або ненадійних ділових партнерів;

  • встановлюють обставини неправомірного використання у підприємницькій діяльності фірмових знаків і найменувань, недоброякісної конкуренції, а також розголошення відомостей, що складають комерційну таємницю;

  • виясняють біографічні та інші, що характеризують особу, даних про окремих громадян (з письмового дозволу) при укладанні ними трудових або інших контрактів;

  • здійснюють пошук зниклих без весті громадян, втраченого громадянами або підприємствами, установами та організаціями майна;

  • збирають відомості по кримінальним справам на договірній основі з учасниками процесу.

З метою охорони:

  • захищають життя та здоров’я громадян, майно власників, у тому числі при його транспортуванні;

  • здійснюють проектування, монтаж та експлуатаційне обслуговування засобів охоронно-пожежної сигналізації;

  • здійснюють консультування і підготовку рекомендацій клієнтам з питань правомірного захисту від протиправних посягань;

  • забезпечують громадський порядок у місцях проведення масових заходів.

Окремі громадяни створюють в установленому цим Законом порядку громадські об’єднання для участі в охороні громадського порядку, сприяють органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам та органам виконавчої влади, а також посадовим особам у запобіганні та припиненні адміністративних правопорушень і злочинів, захисті життя та здоров'я громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, а також у рятуванні людей і майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних обставин.

У склад недержавної системи забезпечення національної безпеки України можуть входити підсистеми, орієнтовані на вирішення локальних завдань у даній сфері.

Реалізація першочергових заходів по забезпеченню національної безпеки України, перехованих у Доктрині, передбачає розроблення відповідних Доктрин у конкретних сферах життєдіяльності, програм та планів. Конкретизація деяких положень Доктрини стосовно окремих сфер життєдіяльності може бути здійснена у відповідних документах «Служби економічної безпеки» в Україні.

Частина 25. Методичні рекомендації «Служби економічної безпеки» в Україні.

Методичні рекомендації для державних органів та органів місцевого самоврядування з питань протидії корупції (далі - Методичні рекомендації) розроблені відповідно до:

Національної програми боротьби з корупцією, затвердженої Указом Президента України.

Концепції боротьби з корупцією затвердженої Указом Президента України.

Указу Президента України, «Про вдосконалення координації діяльності правоохоронних органів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю»;

Комплексної програми профілактики злочинності, затвердженої Указом Президента України.

Указу Президента України , «Про систему заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції»;

Програми розвитку державної служби, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України.

Методичні рекомендації не містять нових правових норм, які зачіпають права, свободи та законні інтереси громадян, підприємств, установ та організацій і не можуть використовуватись для визначення їх зобов'язань перед державою.

Методичні рекомендації розроблені з метою надання допомоги в організації та здійсненні заходів протидії корупції керівникам, працівникам юридичних служб, підрозділів по боротьбі з корупцією міністерств, інших центральних та місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Нормативно-правову основу протидії корупції складають Конституція України ( 254к/96-ВР ), Закони України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 р. N 356/95-ВР ( 356/95-ВР ), «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. N 3723-XII ( 3723-12 ), «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 р. N 2493-III ( 2493-14 ) та інші нормативно-правові акти, що регулюють заходи протидії корупції в сфері державної служби.

1. Корупцією є діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг (ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією» ( 356/95-ВР ).

Протиправне використання такими особами наданих їм повноважень передбачає перевищення ними їхніх владних та інших службових прав, а так само інше умисне зловживання ними, а також умисне невиконання покладених на них обов'язків.

Корупція становить сукупність різних за характером та ступенем суспільної небезпеки, але єдиних за своєю суттю корупційних правопорушень, а також порушень етики поведінки посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, пов'язаних з вчиненням цих правопорушень. Виділяються кримінальні, адміністративні, дисциплінарні та конституційні корупційні правопорушення. Найбільш небезпечними з них є правопорушення кримінального характеру - корупційні злочини.

Корупційні правопорушення можуть здійснюватися у різних формах (одержання хабара, неправомірне втручання у діяльність інших державних органів або посадових осіб, надання незаконних переваг фізичним або юридичним особам під час підготовки і прийняття відповідних рішень тощо), але вони завжди пов'язані з неправомірним використанням відповідними особами наданих їм влади або службових повноважень.

2. До корупційних діянь належать:

незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, разі виконання таких функцій (в тому числі діяльність посадових осіб місцевого самоврядування, що спрямована на здійснення повноважень місцевого самоврядування), матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної) вартості;

одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави (в тому числі діяльність посадових осіб місцевого самоврядування), кредитів або позичок, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого майна з використанням при цьому пільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством.

Під матеріальними благами слід розуміти матеріальні умови життєдіяльності, які здатні забезпечити достаток, матеріальне благополуччя, задовольнити матеріальні інтереси. Такі умови створюються шляхом використання відповідних властивостей майна.

Матеріальні послуги - це будь-які дії майнового характеру, тобто дії, які потребують певних затрат праці для збільшення або поліпшення якості майна, а отже, мають свою грошову оцінку. Отримання таких послуг пов'язане з витратами майнового характеру (певного майна чи праці). При вчиненні ж корупційного діяння зацікавлена особа одержує такі блага без витрати ним свого майна і своєї праці за рахунок коштів держави або інших осіб. Такими послугами можуть бути: отримання коштів або матеріальних цінностей, у тому числі будівельних матеріалів та запчастин, для проведення ремонту квартири, транспортного засобу, побутової техніки, будівництва будинку, виконання робіт щодо догляду за літніми громадянами, дитиною тощо.

Пільгами визнається звільнення тих чи інших осіб від відповідних рівних для усіх або для певних категорій громадян обов'язків або встановлення для них додаткових прав.

Умови і порядок надання соціальних пільг в Україні регулюються Законом «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 р. N 2017-III ( 2017-14 ). За змістом пільги поділяються на додаткові можливості майнового чи немайнового характеру. До майнових належать пільги, що надаються у вигляді додаткових виплат, повного або часткового звільнення окремих категорій громадян від обов'язкових платежів. Немайновими вважаються пільги, пов'язані з наданням громадянам додаткових відпусток, скороченням робочого часу, виконанням полегшеного виду роботи та інших переваг немайнового характеру. За категоріями осіб, яким встановлюються пільги, цих можна поділити на: трудові, пенсійні, житлові, у галузі охорони здоров'я, фінансово-кредитні.

Згідно з чинним законодавством певні категорії громадян України мають право на такі, зокрема, пільги, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів: звільнення або зменшення плати за житло, комунальні послуги, електроенергію, газ, паливо; безкоштовний проїзд всіма видами пасажирського міського (комунального) та приміського транспорту, безкоштовний капітальний ремонт житлових приміщень громадян; надання бюджетних кредитів та позик; безплатне або пільгове встановлення телефону; безплатне або пільгове користування телефоном; безплатне або пільгове санаторно-курортне лікування; безплатне або пільгове забезпечення автомобілями тощо.

При цьому слід мати на увазі, що не всі з перелічених переваг у юридичному плані визнаються пільгами. У своєму Рішенні у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій від 20 березня 2002 р. N 5-рп/2002 ( v005p710-02 ) Конституційний Суд України зазначив, що багато таких «пільг», встановлених Законами України «Про міліцію» ( 565-12 ), «Про прокуратуру» ( 1789-12 ) тощо, є не пільгами, а гарантіями та іншими засобами забезпечення професійної діяльності окремих категорій громадян, ефективного функціонування відповідних органів.

З огляду на це у кожному конкретному випадку необхідно з'ясовувати, яким саме нормативно-правовим актом визначено ті чи інші пільги і на які категорії громадян вони поширюються. Для того, щоб притягнути особу до відповідальності відповідно до Закону України «Про боротьбу з корупцією» ( 356/95-ВР ) за ознакою незаконного одержання пільг, треба встановити відсутність у такої особи права на пільгу, яку вона одержала. Ігнорування цієї вимоги може призвести до безпідставного притягнення осіб до юридичної відповідальності. Крім того, при визначенні суб'єктів одержання існуючих в Україні пільг слід керуватися також Положенням Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. N 117 ( 117-2003-п ).

Інші переваги - це переваги (привілеї, додаткові гарантії), які не охоплюються поняттям "пільги", але ставлять певну особу в нерівне становище з іншими особами. Вони можуть полягати, зокрема, у праві на позачергове або першочергове одержання матеріальних благ чи послуг або пільг, які належать особі за законом. Наприклад, як отримання переваги може бути розцінене одержання квартири від держави особою, яка хоча і перебувала на обліку як така, що має право на першочергове одержання житла, але у відповідному списку таких осіб не була першою, тобто фактично одержала житло поза чергою.

Незаконним слід визнавати таке одержання особою матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, яке взагалі не передбачене для неї (на яке вона за законом не має права), або, хоча й передбачене, але було одержане нею з порушенням встановленого законом порядку (в обхід закону).

Особливою формою (специфічним, замаскованим способом) незаконного одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг є прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної) вартості. За таких обставин особа приймає (одержує) предмети чи послуги за фіктивною вартістю. В результаті цієї фіктивності одержувач предметів чи послуг виграє матеріально. Він не сплачує за предмет чи послугу ту ціну, яка є дійсною і яку за них сплачують інші особи. При цьому зменшення для нього вартості предмета (послуги) відбувається у зв'язку з виконанням ним функцій держави.

Вартість предметів (послуг) є економічною категорією і включає в себе певну кількість суспільно корисної праці, затраченої на виробництво товару (послуги) і втіленої у ньому. Фактична (дійсна) вартість є відображенням істинної вартості предметів та послуг, тобто вартості як економічної категорії, що обраховується за допомогою конкретних економічних нормативів.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Й суд миколаївської області управління юстиції в миколаївській області визначальні тенденції генезису державності І права збірник наукових праць миколаїв 2007

    Документ
    У збірнику наукових праць репрезентуються матеріали доповідей, які були представлені під час проведення пленарних і секційних засідань міжнародної науково-практичної конференції „Треті Прибузькі юридичні читання”, що відбувалася 23-24
  2. Різноманіття її визначень «Політика» одне з найбільш розповсюджених І багатозначних слів у російській мові, та й у багатьох інших мовах світу

    Документ
    «Політика» - одне з найбільш розповсюджених і багатозначних слів у російській мові, та й у багатьох інших мовах світу. Термін «політика» (від грецький поліс - місто-держава і прикметника від нього - политикос, тобто усе, що зв'язано
  3. На рівні місцевого самоврядування

    Книга
    Що має знати депутат місцевої ради. Книга 3. Бюджет і бюджетний процес на рівні місцевого самоврядування в Україні: Навчальний посібник - К.: ІПО, 2011.
  4. Програма навчання депутатів місцевих рад Місцеве самоврядування. Крок до ефективності (1)

    Документ
    Пропорційні вибори до місцевих рад виявилися важким випробуванням для політичних партій України. Отримавши монополію на укладання списків кандидатів в депутати, партії виявилися неготовими до такої відповідальності.
  5. Програма навчання депутатів місцевих рад Місцеве самоврядування. Крок до ефективності (2)

    Документ
    Після 14 років розвитку в Україні системи місцевої публічної влади, її ефективність не витримує ніякої критики. Виникла нагальна потреба комплексного реформування місцевого самоврядування, служби в органах місцевого самоврядування,

Другие похожие документы..