Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Анализ'
структуры и ассортимента продукции Классификация факторов и резервов повышения эффективности производства Анализ технико-организационного уровня и др...полностью>>
'Реферат'
Отримання опосередкованих, похідних знань відбувається не лише у формі умовиводу. Іншою формою здійснення цього процесу в мисленні є доказ (доведення...полностью>>
'Документ'
Зеленый горошек. Горошек после картофеля занимает второе место в мировом производстве замороженных продуктов. Он широко распространен в развитых стра...полностью>>
'Документ'
/факс: (3953)41- 1-04; t-mail: san_bratsk@ комитет по управлению муниципальным имуществом администрации г....полностью>>

Явність формування інших інститутів територіального місцевого самоврядування, у яких мають бути зрозумілі та діючі виконавчі, законодавчі та судові повноваження

Главная > Закон
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Основними заходами по забезпеченню національної безпеки України організаціям недержавної форми власності в сфері економіки є:

  • сприяння в організації та здійсненні державного контролю за створенням і розвитком систем безпеки;

  • розроблення національних сертифікованих засобів і систем безпеки і впровадження їх у практику забезпечення національної безпеки України;

  • подання відповідно до чинного законодавства пропозицій по удосконаленню нормативної правової бази, яка регулює відносини в сфері економіки;

  • удосконалення методів відбору, підготовки та перепідготовки персоналу для роботи в системах безпеки державної і недержавної форм власності.

У сфері внутрішньої політики.

Найбільш важливими об’єктами забезпечення національної безпеки в сфері внутрішньої політики є:

  • конституційні права і свободи людини і громадянина;

  • конституційний лад, національна злагода, стабільність державної влади, суверенітет і територіальна цілісність України.

Найбільшу небезпеку в сфері внутрішньої політики становлять наступні загрози національній безпеці:

  • порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

  • недостатнє правове регулювання відносин в області прав різних політичних сил на використання засобів масової інформації для пропаганди своїх ідей;

  • розповсюдження дезінформації про діяльність недержавної системи забезпечення національної безпеки, події, що відбуваються в країні та за її межами;

  • діяльність громадських об’єднань, спрямована на насильницьке повалення конституційного ладу і порушення територіальної цілісності України, розпалення соціальної, расової, національної і релігійної ворожнечі, розповсюдження цих ідей серед організацій недержавної форми власності, що надають послуги в сфері забезпечення безпеки.

Основними заходами забезпечення національної безпеки України в сфері внутрішньої політики є:

  • створення системи протидії монополізації вітчизняними і зарубіжними структурами складових інфраструктури національної безпеки, включаючи ринок безпеки і засоби її забезпечення;

  • активізація контрпропагандистської роботи, спрямованої на формування позитивного іміджу недержавної системи забезпечення національної безпеки, попередження негативних наслідків розповсюдження дезінформації про внутрішню політику України.

У сфері зовнішньої політики.

До найбільш важливих об’єктів забезпечення національної безпеки України в сфері зовнішньої політики належать:

  • ресурси організацій будь-якої форми власності, які реалізують зовнішню політику України, українських представництв і організацій за кордоном, представництв України при міжнародних організаціях;

  • ресурси організацій державної і недержавної форм власності, які реалізують зовнішню політику України на її території;

  • блокування діяльності українських підприємств та організацій, що надають послуги в сфері забезпечення особистої та суспільної безпеки.

Серед зовнішніх загроз національній безпеці України в сфері зовнішньої політики найбільшу небезпеку становлять:

  • вплив іноземних економічних, політичних та інформаційних структур на розроблення та реалізацію стратегії зовнішньої політики України;

  • розповсюдження за кордоном дезінформації про зовнішню політику України;

  • порушення прав українських громадян і юридичних осіб за кордоном;

  • спроби доступу та чинення впливу на інфраструктуру національної безпеки, українських представництв за кордоном, представництв України при міжнародних організаціях.

Серед внутрішніх загроз національній безпеці України у сфері зовнішньої політики найбільшу небезпеку становлять:

  • порушення встановленого порядку збору, оброблення, збереження та передачі інформації у структурах недержавної форми власності, які реалізують або сприяють у реалізації органами державної влади зовнішньої політики;

  • інформаційно-пропагандистська діяльність політичних сил, громадських об’єднань, засобів масової інформації і окремих громадян, яка викривлює стратегію і політику зовнішньої політичної діяльності України;

  • недостатня інформованість населення про зовнішньополітичну діяльність України.

Основними заходами по забезпеченню національної безпеки України у сфері зовнішньої політики є:

  • участь у розробленні основних напрямів державної політики в сфері удосконалення системного забезпечення зовнішньополітичного курсу України;

  • розроблення і реалізація відповідно до чинного законодавства комплексу заходів щодо посилення безпеки інфраструктури недержавної системи забезпечення національної безпеки, які сприяють у реалізації зовнішньої політики України, українських представництв і організацій за кордоном, представництв України при міжнародних організаціях;

  • створення українським представництвам і організаціям за кордоном умови для роботи по нейтралізації можливих загроз та небезпек зовнішній політиці України;

  • удосконалення системного забезпечення по протидії порушення прав і свобод українських громадян та юридичних осіб, які перебувають за кордоном;

  • удосконалення системного забезпечення суб’єктів України з питань зовнішньої політичної діяльності, які входять до їх компетенції.

В сфері науки і техніки.

Найбільш важливими об’єктами забезпечення національної безпеки України в сфері науки і техніки є:

  • результати фундаментальних, пошукових і прикладних наукових досліджень, потенційно важливі для науково-технічного, технологічного і соціально-економічного розвитку країни, включаючи відомості, втрата яких може завдати шкоди національним інтересам України;

  • відкриття, незапатентовані технології, промислові зразки, корисні моделі і експериментальне обладнання;

  • науково-технічні кадри і система їх підготовки та перепідготовки;

  • системи управління безпекою складних об’єктів.

До числа основних зовнішніх загроз національній безпеці в сфері науки і техніки слід віднести:

  • прагнення розвинених країн отримати протиправний доступ до науково-технічних ресурсів України для використання отриманих українськими вченими результатів у власних інтересах;

  • створення пільгових умов на українському ринку для іноземної науково-технічної продукції в сфері безпеки і одночасне прагнення розвинених країн обмежити розвиток науково-технічного потенціалу України (скупка передових підприємств, що виробляють засоби і системи безпеки з наступним їх перепрофілюванням, збереження експортно-імпортних обмежень і таке інше);

  • активізацію діяльності іноземних державних і комерційних підприємств, установ та організацій в сфері промислового шпіонажу із залученням до неї розвідувальних та інших спеціальних служб.

До числа внутрішніх загроз національній безпеці України в сфері науки і техніки слід віднести:

  • складну економічну ситуацію в країні, яке веде до зниження фінансування науково-технічної діяльності, тимчасовому падінню престижу науково-технічної сфери, відпливу за кордон передових ідей і технологій;

  • нездатність підприємств недержавної форми власності виробляти на базі новітніх досягнень в сфері мікроелектроніки і передових технологій конкурентноспроможну наукомістку продукцію, яка дозволяє забезпечити достатній рівень технологічної незалежності України від зарубіжних країн, що призводить до вимушеного широкого використання імпортних аналогів при формування інфраструктури системи національної безпеки України;

  • серйозні проблеми в галузі патентного захисту результатів науково-технічної діяльності українських вчених.

Найбільш конструктивних шляхом управління загрозами та небезпеками в сфері науки і техніки є шлях удосконалення законодавства України, яке регулює відносини і даній сфері, і механізмів їх реалізації. З цією метою держава має сприяти недержавним інституціям у створенні системи моніторингу шкоди від реалізації загроз та небезпек найбільш важливим об’єктам забезпечення національної безпеки України в сфері науки і техніки, включаючи громадські наукові ради і організації незалежної експертизи, які виробляють рекомендації для сукупної системи забезпечення національної безпеки щодо управління загрозами та небезпеками у даній сфері, попередженню протиправного або неефективного використання інтелектуального потенціалу України.

У сфері духовного життя.

Забезпечення національної безпеки України в сфері духовного життя має на меті захист конституційних прав і свобод людини і громадянина, пов’язаних із розвитком і формуванням поведінки особистості, свободою масового використання культурного, духовно-моральної спадщини, історичних традицій і норм суспільного життя, із збереженням культурного надбання всіх народів України, реалізацією конституційних обмежень прав і свобод людини і громадянина в інтересах збереження і зміцнення моральних цінностей суспільства, традицій патріотизму і гуманізму, здоров’я громадян, культурного і наукового потенціалу України, забезпечення обороноздатності і національної безпеки.

До числа основних об’єктів забезпечення національної безпеки в сфері духовного життя належать:

  • гідність особи, свобода совісті, включаючи право вільно обирати, мати і розповсюджувати релігійні та інші переконання і діяти відповідно до них, свобода думки і слова (за виключенням пропаганди або агітації, які породжують соціальну, расову, національну або релігійну ненависть і ворожнечу), а також свобода літературного, художнього, наукового, технічного та інших видів творчості, викладання;

  • свобода масової інформації;

  • недоторканість приватного жила, особиста та сімейна таємниця;

  • українська мова як чинник духовного єднання народів багатонаціональної України;

  • мови, моральні цінності і культурна спадщина народів та народностей України;

  • об’єкти інтелектуальної власності.

Найбільшу небезпеку в сфері духовного життя становлять наступні загрози національній безпеці:

  • деформація системи масового інформування як за рахунок монополізації засобів масової інформації, так і за рахунок неконтрольованого розширення сектору зарубіжних засобів масової інформації у вітчизняному інформаційному просторі;

  • погіршення стану і поступовий занепад об’єктів української спадщини, включаючи архіви, музеї, фонди, бібліотеки, пам’ятки культури, через недостатнє фінансування відповідних програм і заходів;

  • можливість порушення суспільної стабільності, нанесення шкоди здоров’ю і життю громадян внаслідок діяльності релігійних об’єднань, які сповідують релігійний фундаменталізм, а також тоталітарних релігійних сект;

  • використання закордонними спеціальними службами засобів масової інформації, які діють на території України, для завдання шкоди обороноздатності країни і національній безпеці, розповсюдження дезінформації;

  • нездатність сучасного громадянського суспільства України забезпечити формування у підростаючого покоління і підтримання у суспільстві суспільно необхідних моральних цінностей, патріотизму і громадянської відповідальності за долю країни.

Основним напрямами забезпечення національної безпеки України в сфері духовного життя є:

  • розвиток в Україні основ громадянського суспільства;

  • створення соціально-економічних умов для здійснення творчої діяльності і функціонування закладів культури;

  • відпрацювання цивілізованих форм і способів громадянського контролю за формування в суспільстві духовних цінностей, які відповідають національним інтересам країни, вихованням патріотизму і громадянської відповідальності за її долю;

  • удосконалення законодавства України, яке регулює відносини в сфері конституційних обмежень прав і свобод людини і громадянина;

  • організація і підтримка заходів по збереженню і відродженню культурної спадщини народів і народностей, які населяють Україну;

  • участь у формуванні правових і організаційних механізмів забезпечення конституційних прав і свобод громадян, підвищення їх правової культури в інтересах протидії свідомому ненавмисному порушенні цих конституційних прав і свобод в сфері духовного життя;

  • участь у розробленні дійових організаційно-правових механізмів доступу засобів масової інформації і громадян до відкритої інформації про діяльність недержавної системи забезпечення національної безпеки України, забезпечення достовірності відомостей про соціально значущі події суспільного життя, які розповсюджуються через засоби масової інформації;

  • розроблення спеціальних правових і організаційних механізмів недопущення протиправних впливів на масову свідомість особи та суспільства, неконтрольованій комерціалізації культури і науки, а також забезпечуючих збереження культурних та історичних цінностей народів та народностей України, раціональне використання накопичених суспільством ресурсів, які складають національне надбання;

  • сприяння органам державної влади у реалізації заборони на використання ефірного часу в електронних засобах масової інформації прокату програм, що пропагують насильство та жорстокість, антигромадську поведінку;

  • протидія негативному впливу іноземних релігійних організацій та місіонерів.

У сфері оборони.

До об’єктів забезпечення національної безпеки України у сфері оборони належать:

  • науково-дослідні установи та підприємства недержавної форми власності, які виконують державні оборонні замовлення або займаються оборонною проблематикою.

Зовнішніми загрозами, які становлять собою найбільшу небезпеку для об’єктів забезпечення національної безпеки України в сфері оборони, є:

  • усі види розвідувальної діяльності зарубіжних країн;

  • впливи на систему національної безпеки на різних рівнях її забезпечення і різних сферах життєдіяльності з боку імовірних противників;

  • диверсійно-підривна та терористична діяльність спеціальних служб іноземних держав і організацій;

  • діяльність іноземних економічних, політичних та воєнних структур, спрямована проти інтересів України в сфері оборони.

Внутрішніми загрозами, які представляють найбільшу небезпеку для зазначених об’єктів, є:

  • умисні дії, а також помилки персоналу систем безпеки;

  • ненадійне функціонування систем безпеки спеціального призначення;

  • інформаційно-пропагандистська діяльність недержавних структур, яка підриває престиж та імідж Збройних сил України та їх боєготовність;

  • недостатня вирішеність питань захисту прав інтелектуальної власності підприємств недержавної форми власності, що призводить до втікання за кордон цінних ресурсів в галузі безпеки;

  • невирішеність питань перепідготовки військовослужбовців для поповнення недержавної системи забезпечення національної безпеки України.

До основних напрямів удосконалення функціонування системи забезпечення національної безпеки в сфері оборони є:

  • систематичний моніторинг загроз та небезпек, структуризація цілей забезпечення національної безпеки в сфері оборони і визначення відповідних практичних задач;

  • сприяння у проведенні сертифікації засобів і систем безпеки у відповідних системах управління військового ризначення;

  • постійне удосконалення засобів і систем безпеки, захищених систем зв’язку і управління військами і зброєю, підвищення надійності засобів безпеки спеціального призначення;

  • удосконалення структури організаційно-функціональної структури системи забезпечення національної безпек в сфері оборони і координація їх взаємодії;

  • участь відповідно до законодавства України в активних заходів щодо протидії інформаційно-пропагандистським і психологічним операціям імовірного противника;

  • підготовка вузами недержавної форми власності спеціалістів в галузі забезпечення національної безпеки в сфері оборони.

У правоохоронній і судовій сферах.

Найбільш вразливими об’єктами забезпечення національної безпеки України в надзвичайних умовах є система прийняття рішень по оперативним діям (реакціям), пов’язаним із розвитком таких ситуацій і ходом ліквідації їх наслідків, а також система збору і обробки інформації про можливі виникнення надзвичайних ситуацій.

Особливе значення для нормального функціонування зазначених об’єктів має забезпечення безпеки інфраструктури країни при аваріях, катастрофах, стихійних лихах.

Приховування, затримання надходження, викривлення і руйнування оперативної інформації, несанкціонований доступ до неї окремих осіб або груп осіб можуть призвести як до людських жертв, так і до виникнення різного роду складностей при ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, пов'язаних із особливостями інформаційного впливу в екстремальних умовах: до приведення в рух великих мас людей, які зазнають психічний стрес; до швидкого виникнення і розповсюдження серед них паніки і безладів на основі чуток, неправдивої або недостовірної інформації.

До специфічних напрямів забезпечення національної безпеки належать:

  • розроблення ефективної системи моніторингу об’єктів підвищеної небезпеки, порушення функціонування яких може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій, та їх прогнозування;

  • удосконалення системи інформування населення недержавними організаціями забезпечення безпеки про загрози виникнення надзвичайних ситуацій, про умови їх виникнення та розвитку;

  • підвищення надійності систем безпеки, які забезпечують нормальне функціонування державних і недержавних інституцій;

  • прогнозування поведінки населення під впливом хибної або недостовірної інформації про можливі надзвичайні ситуації і відпрацювання заходів по наданню допомоги великим масам людей в умовах цих ситуацій;

  • розроблення спеціальних заходів по захисту систем безпеки, які забезпечують управління екологічно небезпечними та економічно важливими виробництвами.

3. Міжнародне співробітництво недержавної системи безпеки в галузі забезпечення національної безпеки України.

Міжнародне співробітництво недержавної системи забезпечення національної безпеки України – невід’ємна складова політичного, воєнного, економічного, культурного та інших видів взаємодії країн, які входять до світового співтовариства. Таке співробітництво має сприяти підвищенню рівня забезпечення міжнародної безпеки, у тому числі національної безпеки України.

Особливість міжнародного співробітництва недержавної системи безпеки в сфері забезпечення національної безпеки полягає у тому, що воно здійснюється в умовах загострення міжнародної конкуренції за володіння найдосконалішими засобами і системами безпеки, за домінування на ринках збуту, в умовах продовження намагань створення структури міжнародних відносин, заснованої на однобічних рішеннях ключових проблем світової політики, протидії закріпленню ролі України як одного з впливових центрів постбіполярного світу, посилення технологічного відриву розвинених країн світу і нарощування можливостей для створення нових видів зброї. Усе це може призвести до нового етапу розгортання гонки озброєнь передусім в інформаційній сфері, нарощування загрози агентурного і оперативно-технічного проникнення в Україну іноземних розвідок, у тому числі із використанням глобальної інфраструктури.

Основними напрямами міжнародного співробітництва недержавної системи забезпечення національної безпеки України в сфері забезпечення національної безпеки є:

  • заборона розроблення, розповсюдження і застосування "інформаційної зброї";

  • забезпечення безпеки міжнародного обміну, у тому числі збереженню інформації про її передачу по національними телекомунікаційними каналам і каналах зв’язку;

  • координація діяльності недержавних структур, що надають послуги в сфері забезпечення національної безпеки.

При здійсненні міжнародного співробітництва недержавною системою забезпечення національної безпеки України особлива увага має приділятися проблемам взаємодії недержавних структур безпеки країн-учасниць Співдружності Незалежних Держав.

Для здійснення цього співробітництва по зазначеним основним напрямам необхідно забезпечити активну участь недержавної системи забезпечення національної безпеки України в усіх міжнародних організаціях, які здійснюють цю діяльність в сфері національної безпеки, у тому числі в сфері стандартизації і сертифікації засобів і систем безпеки.

Частина 23. Основні положення державної політики забезпечення національної безпеки недержавними організаціями і її першочергові заходи по її реалізації.

1. Основні положення державної політики забезпечення національної безпеки України.

Державна політика забезпечення національної безпеки України визначає основні напрями діяльності недержавних організацій у цій області, порядок закріплення їх обов’язків по захисту національних інтересів України у рамках напрямів їх діяльності і базується на дотриманні балансу інтересів особи, суспільства і держави.

Діяльність недержавної системи забезпечення національної безпеки базується на таких принципах:

  • дотримання Конституції України, законодавства України загальновизнаних принципів і норм міжнародного права при здійсненні діяльності по забезпеченню національної безпеки України;

  • відкритість у реалізації функцій недержавних організацій, яка передбачає інформування суспільства про свою діяльність з урахуванням обмежень, встановлених законодавством України;

  • правова рівність усіх учасників процесу забезпечення національної безпеки поза залежністю від їх політичного, соціального і економічного статусу;

  • пріоритетний розвиток вітчизняних сучасних технологій та систем безпеки.

Держава у процесі реалізації своїх функцій по забезпеченню національної безпеки:

  • здійснює об’єктивний та всебічний аналіз і прогнозування загроз національній безпеці України, розробляє заходи з урахуванням недержавних організацій по її забезпеченню;

  • організує роботу недержавної системи забезпечення національної безпеки по реалізації комплексу заходів, спрямованих на попередження, виявлення та нейтралізацію загроз національній безпеці України;
    підтримує діяльність недержавної системи забезпечення національної безпеки, спрямовану на здійснення даної діяльності;

  • здійснює контроль за розробленням, створенням, розвитком, використанням, експортом та імпортом технологій, засобів та систем безпеки через їх сертифікацію і ліцензійну діяльність;

  • проводить необхідну протекціоністську політику щодо виробників технологій, засобів та систем безпеки на території України та за її межами і вживає заходів по захисту внутрішнього ринку від проникнення на нього неякісних продуктів в сфері безпеки;

  • сприяє наданню громадським організаціям доступу до світових ресурсів забезпечення безпеки;

  • формулює і реалізує державну політику національної безпеки України;

  • організовує розроблення державної програми забезпечення національної безпеки України, яка об’єднує зусилля державних і недержавних організацій у цій області;

Удосконалення правових механізмів регулювання суспільних відносин, які виникають в процесі забезпечення національної безпеки, є пріоритетним напрямом державної політики національної безпеки України.

Це передбачає:

  • оцінку ефективності застосування діючих законодавчих та інших нормативних правових актів в сфері національної безпеки і відпрацювання програм їх удосконалення;

  • створення організаційно-правових механізмів забезпечення національної безпеки;

  • визначення правового статусу усіх структур забезпечення національної безпеки, встановлення їх відповідальності за дотримання законодавства України в даній сфері;

  • створення системи відбору та аналізу даних про джерела загроз національній безпеці України, а також наслідків їх здійснення;

  • сприяння в удосконаленні системи підготовки кадрів навчальними закладами недержавної форми власності, які залучаються до забезпечення національної безпеки.

Правове забезпечення національної безпеки України має базуватися, передусім, на дотриманні принципів законності, балансу інтересів громадян, суспільства і держави в сфері національної безпеки.

Дотримання принципу законності потребує від недержавних організацій забезпечення національної безпеки при вирішенні виникаючих питань беззастережно дотримуватись чинного законодавства, які регулюють суспільні відносини у даній сфері.

Дотримання принципу балансу інтересів громадян, суспільства і держави в сфері національної безпеки передбачає законодавче закріплення пріоритету цих інтересів у різних сферах життєдіяльності, а також використання форм суспільного контролю за діяльністю як державних, так і недержавних організацій забезпечення національної безпеки. Реалізація гарантій конституційних прав і свобод людини і громадянина, що стосуються діяльності в сфері національної безпеки, є важливим завданням держави в сфері національної безпеки.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Й суд миколаївської області управління юстиції в миколаївській області визначальні тенденції генезису державності І права збірник наукових праць миколаїв 2007

    Документ
    У збірнику наукових праць репрезентуються матеріали доповідей, які були представлені під час проведення пленарних і секційних засідань міжнародної науково-практичної конференції „Треті Прибузькі юридичні читання”, що відбувалася 23-24
  2. Різноманіття її визначень «Політика» одне з найбільш розповсюджених І багатозначних слів у російській мові, та й у багатьох інших мовах світу

    Документ
    «Політика» - одне з найбільш розповсюджених і багатозначних слів у російській мові, та й у багатьох інших мовах світу. Термін «політика» (від грецький поліс - місто-держава і прикметника від нього - политикос, тобто усе, що зв'язано
  3. На рівні місцевого самоврядування

    Книга
    Що має знати депутат місцевої ради. Книга 3. Бюджет і бюджетний процес на рівні місцевого самоврядування в Україні: Навчальний посібник - К.: ІПО, 2011.
  4. Програма навчання депутатів місцевих рад Місцеве самоврядування. Крок до ефективності (1)

    Документ
    Пропорційні вибори до місцевих рад виявилися важким випробуванням для політичних партій України. Отримавши монополію на укладання списків кандидатів в депутати, партії виявилися неготовими до такої відповідальності.
  5. Програма навчання депутатів місцевих рад Місцеве самоврядування. Крок до ефективності (2)

    Документ
    Після 14 років розвитку в Україні системи місцевої публічної влади, її ефективність не витримує ніякої критики. Виникла нагальна потреба комплексного реформування місцевого самоврядування, служби в органах місцевого самоврядування,

Другие похожие документы..