Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Автореферат'
Защита состоится 15 июня 2011 г. в 10.00 на заседании объединенного диссертационного совета ДМ 212.209.04 по экономическим наукам при Ростовском госу...полностью>>
'Документ'
Настоящий стандарт не распространяется на магнитогидродинамические емкостные и электрофонные машины, а также на электрические машины, в которых испол...полностью>>
'Доклад'
 В докладе анализируются нынешнее состояние экономики России, сложившиеся и возможные направления ее эволюции в контексте глобальных тенденций долгос...полностью>>
'Автореферат диссертации'
Защита состоится « 22» декабря 2011г, в 12.00 час. на заседании диссертационного совета Д.212.143.03 в Московском государственном университете геодез...полностью>>

Явність формування інших інститутів територіального місцевого самоврядування, у яких мають бути зрозумілі та діючі виконавчі, законодавчі та судові повноваження

Главная > Закон
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Розуміючи найважливіші фактори правової культури України, можна зробити наступні висновки, що правова культура України є частиною національної культури українського народу, найважливішими письмовими джерелами, що допомагають нам осмислити визначальні риси епохи, виділити головні напрями національного руху народу. Червоною ниткою через всі розглянуті фактори проходить ідея національного визволення і прагнення створити суверенну незалежну державу. Історія держави і права України є частиною всесвітньої історії і нерозривно пов’язана з нею, ідеї гуманізму, боротьби за права і свободи людини, ідеї створення правової держави і принцип поділу влади характерні як для праць західних мислителів, так і для найважливіших конституційних документів, розроблених українськими авторами.

Частина 13. Україна – незалежна демократична правова держава.

Необхідно уважно визначити сенс понять, які характеризують сучасну українську державу.

Суверенітет - це особливість влади самостійно і незалежно від будь-якої іншої влади здійснювати свої функції як усередині країни, так і за її межами. Забезпечення незалежності влади в зовнішньополітичній діяльності та верховенство влади всередині країни означає суверенітет держави, дає можливість нації на політичну свободу і здатність політично самовизначатися аж до відокремлення і незалежності особистості.

З суверенітету України випливає її незалежність. Тільки суверенна держава може бути незалежною і має право самостійно вирішувати свої внутрішні і зовнішні справи без втручання в них будь-якої іншої держави.

Поняття «суверенітет» повно і всебічно розкрито в Декларації про державний суверенітет України, прийнятій Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 р. У Декларації державний суверенітет України визначається як «верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади Республіки», де народ України - єдине джерело державної влади та повновладдя народу здійснюється безпосередньо.

В Україні існує республіканська форма правління, де громадяни мають право формувати склад парламенту, обирати Президента, вирішувати питання місцевого самоврядування та ін. Громадяни України мають рівні конституційні права і свободи, багато з яких є визначальними для розуміння України як демократичної держави. Юридичне закріплення повної самостійності України було здійснено Актом проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. Даний нормативно-правовий акт закріплював незалежність України та створення самостійної суверенної незалежної держави, яка отримала офіційну назву – Україна.

А 28 червня 1996 прийнята Конституція України - Основний Закон держави, що визначає основи державного ладу, структуру влади, систему державних органів, порядок їх формування, функції, компетенцію, правове становище особи. Конституція є базою для інших нормативно-правових актів країни, закріплює основи суспільного ладу, визначає основи правового положення особистості, визначає взаємини особистості з суспільством і з державою, приймається, змінюється, доповнюється, відміняється з дотриманням особливих процедур, закріплених законодавчо. Конституційне право - це галузь, яка закріплює основи повновладдя українського народу і складається з норм, що регулюють основи суспільного і державного устрою країни, основи взаємовідносин особи і держави, національно-державний та адміністративно-територіальний устрій, систему і принципи діяльності державних органів.

Частина 14. Національно-державний устрій України.

Україна за формою державного устрою є унітарною державою, розділення на адміністративно-територіальні одиниці, забезпечує здійснення законів та інших рішень законодавчих органів у масштабі області, міста, району. Систему адміністративно-територіального устрою України становить Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

Основними принципами територіального устрою є єдність і цілісність державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованість соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Виходячи з Декларації про державний суверенітет, Акта проголошення незалежності України, Верховна Рада 1 листопада 1991, прийняла Декларацію прав національностей, якою гарантується з боку держави рівність політичних, економічних і культурних прав усіх народів, національних груп, громадян; гарантується право вільного користування рідною мовою у всіх сферах суспільного життя, включаючи освіту, виробництво, одержання і поширення інформації; забезпечується першочергове значення в національній політиці держави мати остаточне рішення національних і мовних питань.

Основні положення, що гарантують рівні права громадян, незалежно від етнічного походження та мовних ознак - це рівні політичні, економічні та культурні права і свободи всіх громадян України, незалежно від їх національності, рівний захист державою всіх громадян України, гарантія права на національно-культурну автономію: користування рідною мовою і навчання рідною мовою у державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, свого віросповідання, в роботі державних органів, громадських об’єднань, а також підприємств, установ, організацій, розташованих у місцях, де більшість населення становить певна національна меншина, може використовуватися її мова поряд з державною українською мовою.

Громадяни України мають право вільно обирати і змінювати національність, мають право змінювати своє національне прізвище, а також ім’я та ім’я по батькові, будь-яке обмеження прав і свобод громадян за національною ознакою заборонено і карається законом.

Державною мовою в Україні є українська мова, мовами міжнаціонального спілкування в Україні є українська, російська та інші мови, посадові особи повинні володіти українською, російською, а в разі потреби і іншими національними мовами, громадяни мають право користуватися своєю національною або будь-якою іншою мовою.

Частина 15. Народ України - носій суверенітету, єдине джерело державної влади.

Народний суверенітет - це самовизначення, повновладдя народу в організації економічного, політичного і соціально-культурного буття.

Демократія здійснюється безпосередньо через пряме волевиявлення народу, громадян (референдум, резолюція мітингу, сільського сходу); представницька - вираження волі громадян через обраних ними представників. Вибори є вільними, не допускаються будь-який тиск на виборців ні в тому, чи брати участь у виборах чи не брати, ні в тому, якому саме кандидату або партії, блоку партій віддати свій виборчий голос. Передбачено юридичну відповідальність за порушення законодавства під час виборів. Строго дотримується принцип рівного виборчого права, кожен виборець має лише один голос, голосування є таємним, контроль за волевиявленням виборців заборонено.

Верховна Рада України - вищий представницький орган влади (обираний народом з дотриманням принципів виборчої системи), єдиний законодавчий орган.

Законодавча влада - це влада, відокремлена в умовах реалізації принципу поділу влади, що володіє винятковим правом приймати закони.

Повноваження Верховної ради - це внесення змін до Конституції, прийняття законів, визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, заслуховування послань Президента України, зміщення президента з поста в порядку імпічменту, прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету міністрів, дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду, затвердження Державного бюджету, загальнодержавних програм, загальної структури, чисельності, функцій Збройних сил, рішення про надання Україною позик і економічної допомоги, а також про одержання позик, затверджує перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, призначають вибори Президента, Голови та членів Рахункової палати, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Голови Національного банку за поданням Президента, вибори в органи місцевого самоврядування, приймає рішення про згоду на призначення Президентом Прем’єр-міністра, на обов’язковість міжнародних договорів і денонсацію Міжнародних договорів, здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів.

До повноважень Президента України відносяться: забезпечення державної незалежності, національної безпеки, правонаступництво держави, звернення з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими - до Верховної Ради про внутрішнє і зовнішнє становище, представництво держави в міжнародних відносинах, укладати міжнародні договори, приймати рішення про визнання іноземних держав, про прийняття та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні.

Президент України призначає: глав дипломатичних представництв України в інших державах і в міжнародних організаціях, приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав; всеукраїнський референдум, позачергові вибори до Верховної Ради, Прем’єр-міністра та припиняє його повноваження, за поданням Прем’єр-міністра членів Кабінету Міністрів , керівників центральних органів виконавчої влади, голів місцевих державних адміністрацій, Генерального прокурора за згодою Верховної Ради та звільняє його з посади, припиняє повноваження Верховної Ради України, скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів АР Крим.

Президент створює: за поданням Пре’єр-міністра, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, а також реорганізує і ліквідує їх, суди, консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

Президент є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, призначає та звільняє з посад вище командування Збройних Сил, інших військових формувань, очолює Раду національної безпеки і оборони України.

Президент присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги, вищі спеціальні звання, нагороджує державними нагородами і президентськими відзнаками, здійснює помилування, підписує закони, прийняті Верховною Радою, має право вето, видає укази і розпорядження.

Президент України може бути усунений з поста Верховною Радою в порядку імпічменту.

Частина 16. Уряд і центральні органи виконавчої влади.

Виконавча влада - відокремлюється в умовах реалізації принципу поділу влади (поряд із законодавчою і судовою) і діє при строгому розмежування функцій і повноважень влади, що володіє прерогативою прийнятих парламентом законів. До органів державної виконавчої влади відносяться: Кабінет Міністрів України (уряд), державні комітети; міністерства; відомства; їх органи на місцях; місцеві адміністрації, виконавчі комітети міст та районів у містах. Низовою ланкою системи державної виконавчої влади є адміністрація підприємств, установ, організацій. Перераховані органи виконавчої влади здійснюють виконавчу та розпорядчу діяльність. Вся діяльність апарату виконавчої влади підзаконна і будується на принципах пріоритету прав громадянина, людини, демократизму, законності, рівноправності, гласності, участі громадян України в управлінні державою.

Кабінет Міністрів забезпечує:

1. Державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави; виконання Конституції і законів, актів Президента України;

2. Проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки, культури, охорони природи, економічної безпеки;

3. Рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснення управління об’єктами державної власності;

4. Здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи.

Кабінет Міністрів розробляє:

1. Загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

2. Проект Закону про Державний бюджет України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою Державного бюджету і подає Верховній Раді звіт про його виконання.

Кабінет Міністрів вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини, здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю, спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів - це постанови, розпорядження, є обов’язковими до виконання на всій території країни.

Частина 17. Місцеве самоврядування та місцеві органи виконавчої влади.

Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна можливість територіальної громади - жителів села чи добровільного об’єднання жителів кількох населених пунктів (сіл, селищ), міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції та законів України. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів, об’єднаних постійним проживанням у межах міста, районного центру міста в межах району, міста, який є самостійним адміністративно-територіальним центром добровільного об’єднання жителів територій, що мають єдиний адміністративний центр.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що знаходяться у власності територіальних громад міст.

Територіальні громади міст, відповідно до 458 міських територій України, затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання, затверджують бюджети своїх адміністративних одиниць, встановлюють місцеві податки і збори, забезпечують проведення місцевих референдумів, управляють майном, що є їхньою комунальної власності.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами, об’єднаними в громаду міста як безпосередньо, так і через міські громадським раді та їх виконавчі органи, мерів та адміністрації мерій міст, що представляють спільні інтереси територіальних громад міст України.

Основні принципи місцевого самоврядування - це народовладдя, законність, гласність, колегіальність, об’єднання місцевих і державних інтересів, виборність, правова, організаційна та матеріально-фінансова самостійність у межах повноважень, визначених законодавством, підзвітність та відповідальність перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державна підтримка та гарантія місцевого самоврядування, судовий захист прав місцевого самоврядування.

Адміністрації міст на відповідній території забезпечують:

1. Виконання Конституції України, законів України, актів Президента, уряду, інших органів виконавчої влади;

2. Законність, правопорядок; дотримання прав і свобод громадян;

3. Виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програми охорони навколишнього середовища, програми розвитку національних меншин;

4. Підготовку та виконання відповідних територіальних міських бюджетів, звіт про їх виконання;

5. В заємодія з органами місцевого самоврядування. Виконавчу владу на рівні міста здійснює мер.

Частина 18. Основи правового регулювання у сфері виконавчої влади.

Адміністративне право - це галузь права, яка регулює суспільні відносини, що виникли в процесі державного управління та виконавчо-розпорядчої діяльності держави.

До числа адміністративних відносяться суспільні відносини:

1. Між вищими і нижщими органами державного управління;

2. Між неміжпідпорядкованими органами державного управління;

3. Між органами державного управління та підпорядкованими їм державними підприємствами, установами;

4. Між органами державного управління та недержавними установами, організаціями;

5. Між органами державного управління та громадянами.

Перераховані відносини, що регулюються нормами адміністративного права, є предметом цієї галузі.

Адміністративні методи - це способи впливу, впливу суб’єкта управління на об’єкт шляхом владно-розпорядчих вказівок.

Слід пам’ятати, що переконання повинно передувати примушенню, супроводжувати методи примушення, примушення має застосовуватися до суб’єктів за умови, що до них вже застосовувалися методи переконання, і ці методи не дали позитивних результатів.

Частина 19. Судова влада.

Поряд із законодавчою і виконавчої в Україні діє судова влада. Під судовою владою слід розуміти систему незалежних судів, які в установленому законом порядку здійснюють правосуддя.

Правосуддя - це розгляд справ про суперечки і конфлікти у правовій сфері і прийняття рішення про відновлення порушеного права і справедливості, застосування заходів державного примушення до винних або про відмову в такому.

Згідно з Конституцією України правосуддя здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, встановлюється виключно законом і здійснюється в точно встановлених межах.

Основні принципи судочинства: законність, рівність усіх перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін, підтримання державного обвинувачення в суді прокурором, забезпечення обвинуваченому права на захист, гласність судового процесу, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом , обов’язковість виконання рішень суду.

Частина 20. Доктрина забезпечення національної безпеки України «Службою економічної безпеки ».

Доктрина недержавного забезпечення національної безпеки України становить собою сукупність офіційних поглядів на цілі, завдання, принципи та основні напрями недержавного забезпечення національної безпеки України «Службою економічної безпеки».

Доктрина слугує основою формування державної політики в сфері недержавного забезпечення національної безпеки України; підготовки пропозицій по удосконаленню правового, методичного, науково-технічного, інформаційного і організаційного забезпечення національної безпеки недержавними організаціями; розроблення законодавчих актів, цільових програм і конкретних планів недержавного забезпечення національної безпеки України. Доктрина розвиває Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України стосовно участі недержавних організації у забезпеченні національної безпеки України.

Частина 21. Національна безпека України.

1. Національні інтереси та їх забезпечення недержавною системою національної безпеки.

Сучасний етап розвитку українського суспільства характеризується все зростаючої роллю сфери безпеки, яка становить собою сукупність об’єктів і суб’єктів, загроз та небезпек, потреб та інтересів, а також системи, що здійснює управління суспільними відносинами у даній сфері. Сфера безпеки, являючись системоутворюючим чинником життя суспільства, активно впливає на стан політичної, економічної, кримінальної, духовної та інших складових національної безпеки України. Національна безпека України суттєвим чином залежить від успішної діяльності не лише державних, а й і не державних інституцій, і з процесами демократизації суспільства така залежність збільшуватиметься.

Під національною безпекою розуміється певний стан управління загрозами та небезпеками за якого державними і недержавними інституціями гарантується розвиток життєво важливих інтересів народу України, джерел його духовного і внутрішнього добробуту, а також забезпечується ефективне функціонування самої системи національної безпеки.

Недержавна система забезпечення національної безпеки України покликана забезпечити збалансованість реалізації інтересів особи, суспільства і держави.

Інтереси особи полягають у її можливості реалізувати конституційні права і свободи людини і громадянина, забезпечити особисту безпеку.

Інтереси суспільства полягають у забезпеченні інтересів особи, зміцненні демократії, створенні правової соціальної держави, досягненні і підтриманні суспільної злагоди, духовному оновленні України.

Інтереси держави полягають у створенні умов для гармонійного розвитку особи, суспільства і держави, реалізації конституційних прав і свобод особи і громадянина з метою забезпечення особистої, суспільної і державної безпеки.

У свою чергу, особиста безпека полягає у можливості реалізації особою власних інтересів через функціонування надійних механізмів управління загрозами та небезпеками. Суспільна безпека становить собою стан управління загрозами та небезпеками, за якого уможливлюється реалізація громадянином гарантованих Конституцією прав і свобод людини і громадянина. Державна безпека становить собою стан управління загрозами та небезпеками, за якого забезпечується недоторканість конституційного ладу, суверенітету і територіальної цілісності України, політичної, економічної і соціальної стабільності, безумовне забезпечення законності і правопорядку, розвитку міжнародного співробітництва, яке відповідає національним інтересам України.

На підставі національних інтересів України формуються стратегічні та оперативні завдання внутрішньої та зовнішньої політики держави по забезпеченню національної безпеки недержавною системою забезпечення національної безпеки.

Виокремлюють чьотири основних складових національних інтересів України, які має забезпечувати недержавна система забезпечення національної безпеки.

Перша складова національних інтересів України включає в себе дотримання конституційних прав і свобод людини і громадянина, забезпечення духовного оновлення України, збереження та зміцнення моральних цінностей суспільства, традицій патріотизму і гуманізму, культурного та наукового потенціалу країни.

Для досягнення цього необхідно:

  • підвищити ефективність використання недержавної інфраструктури в інтересах розвитку українського суспільства, духовного відродження багатонаціонального народу України;

  • удосконалити систему формування, збереження та раціонального використання інформаційних ресурсів, що складають основу науково-технічного і духовного потенціалу України;

  • забезпечити конституційні права і свободи людини і громадянина;

  • зміцнити механізми правового регулювання відносин в сфері забезпечення особистої безпеки, сприяти органам державної влади у створенні необхідних для цього умов;

  • гарантувати прозорість і можливість здійснення громадського контролю за діяльністю недержавної системи забезпечення національної безпеки України;

  • не допускати пропаганду та агітацію, які загрожують національній безпеці України;

  • чітко дотримуватись чинного законодавства щодо збору, збереження, використання та розповсюдження інформації про приватне життя громодян.

Друга складова національних інтересів України включає в себе забезпечення державної політики не державними суб’єктами забезпечення національної безпеки, і пов’язана із доведенням до української і міжнародної громадськості інформації про державну політику в сфері забезпечення передусім особистої і суспільної безпеки, її офіційної позиції по соціально значущим позиціям українського і міжнародного життя, сприяння громадянам у можливості доступу до відкритих інформаційних ресурсів.

Для досягнення цього необхідно:

  • зміцнювати недержавні засоби масової інформації, розширяти їх можливості по своєчасному доведенню достовірної інформації до українських та іноземних громадян;

  • інтенсифікувати формування відкритих недержавних інформаційних ресурсів, підвищити ефективність їх використання.

Третя складова національних інтересів України включає в себе розвиток сучасних технологій забезпечення недержавною системою національної безпеки потреб особи і суспільства у безпеці. У сучасній обстановці лише на підставі формування на рівноправних основах державної та недержавної систем забезпечення національної безпеки, можлива повномасштабна збалансована дія спеціальних механізмів реалізації інтересів особи, суспільства і держави.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. На рівні місцевого самоврядування

    Книга
    Що має знати депутат місцевої ради. Книга 3. Бюджет і бюджетний процес на рівні місцевого самоврядування в Україні: Навчальний посібник - К.: ІПО, 2011.
  2. Програма навчання депутатів місцевих рад Місцеве самоврядування. Крок до ефективності (1)

    Документ
    Пропорційні вибори до місцевих рад виявилися важким випробуванням для політичних партій України. Отримавши монополію на укладання списків кандидатів в депутати, партії виявилися неготовими до такої відповідальності.
  3. Програма навчання депутатів місцевих рад Місцеве самоврядування. Крок до ефективності (2)

    Документ
    Після 14 років розвитку в Україні системи місцевої публічної влади, її ефективність не витримує ніякої критики. Виникла нагальна потреба комплексного реформування місцевого самоврядування, служби в органах місцевого самоврядування,
  4. Програма навчання депутатів місцевих рад Місцеве самоврядування. Крок до ефективності (3)

    Документ
    донор - держава, уряд іноземної держави, а також організація, установа, фонд, уповноважені урядом іноземної держави, міжнародна організація, що надає міжнародну технічну допомогу Україні;
  5. Вської області управління юстиції в миколаївській області право XXI століття: становлення та перспективи розвитку збірник наукових праць миколаїв 2006

    Документ
    Терентьєв В.І. канд. юр. наук (голова); Ємельянова Л.В. канд. юр. наук; Козляковський П.А. канд. пед. наук; Козаченко О.В. канд. юр. наук (заступник голови); Обручков Р.

Другие похожие документы..