Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Программа'
1.1. Цель изучения дисциплины: Обучение студентов методам автоматизации современного физического эксперимента с использованием средств вычислительной...полностью>>
'Документ'
О том, как женщине уберечься от воспалительных заболеваний половой сферы осенью, мы беседуем с врачом-гинекологом медицинского центра «Медэксперт» Га...полностью>>
'Программа'
Ещё в процессе выполнения 5-й рамочной программы EC, начавшейся в 1 году, стало ясно, что её направления и приоритеты не успевают за современными тем...полностью>>
'Лекции'
Первое из основных понятий теории графов - это понятие вершины. В теории графов оно принимается в качестве первичного и не определяется. Его нетрудно...полностью>>

Ця книга розміщена на сайті (5)

Главная > Книга
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Ця книга розміщена на сайті – ласкаво просимо відвідати наш сайт, щоб скачати іншу християнську літературу безкоштовно, а також задати питання на нашому форумі.

НОВІ ЧАСИ XV – XIX CT.

ДЖЕРЕЛА ХРИСТИЯНСЬКОГО СХОДУ

ЩИРІ РОЗПОВІДІ ПРОЧАНИНА
СВОЄМУ ДУХОВНОМУ ОТЦЕВІ

6

ДЖЕРЕЛА ХРИСТИЯНСЬКОГО СХОДУ

ЛЬВІВ

Монастир Свято-Іванівська Лавра • Видавничий відділ "Свічадо"

2 0 0 8

Зміст

Вступне слово

Перша розповідь

Друга розповідь

Третя розповідь

Четверта розповідь

Додаток. З оповідань прочанина про благодатне діяння Iсусової молитви

П'ята розповідь

Шоста розповідь

Сюма розповідь

Три ключі до внутрішнього молитовного діяння

Перший ключ

Другий ключ

Третій ключ

Настанови святих Отців про внутрішню молитву серця

Перший ряд

1. Настанови Святого Симеона Нового Богослова

2. Настанови Святого Григорія Синагга

3. Настанови Святого Никифора Монаха

4. Настанови Святих Отців Ігнатія та Каліста

Другий ряд

1. Вислови Преподобного Езихія, пресвітера Єрусалимського

2. Вислови Святого Філотея Синайського

3. Вислови Святого Теоліпта Митрополита

4. Вислови Святих Отців Варсануфія Великого та Йоана

5. Слово про Авву Филимона

Звід повчань святих Отців

Правило святого Пахомія

Друкується за виданням: Щирі розповіді Прочанина своєму духовному отцеві. Львів: Видавництво Отців Василіян «Місіонер», 2000.

ББК 86.37-4

УДК 259

Щ 87

Переклад з російської

ієрми. Дам 'яна КІЧІ, ЧСВВ

Художнє оформлення

Софія Бурак

На обкладинці використано фрагменти мистецьких творів:

«Почаївська Лавра з півдня»,

художник Т. Г. Шевченко, 1846р., папір, акварель;

«Портрет старого з палицею»,

невідомий художник, що працював у Підгірцях, XVIII ст, полотно, олія.

Щ 87 Щирі розповіді Прочанина своєму духовному отцеві/ Пер. з рос. Д. Кічі. - Львів: Свічадо, 2008. - 232 с.

ISBN 978-966-561-293-3

Прочанин, простий селянин, мандруючи нескінченними дорогами, заїздами та путівцями Святої Руси, дошукується відповіді на запитання: як виконати заохоту святого апостола Павла: «Моліться безперестанку», - і знаходить її в Ісусоній молитві.

ББК 86.37-4

©Еditions YMCA – Press, Paris, 1973

©Revue semestrielle SIMVOL, Paris, 1992

© Д. Кіча, укр. переклад, 2000

© Видавництво «Місіонер», 2000

© Монастир Свято-Іванівська Лавра, художнє оформлення, 2003

ISBN 978-966-561-293-3

ВСТУПНЕ СЛОВО

Книга «Щирі розповіді Прочанина своєму духовному отцеві» мала великий вплив на поширення Ісусової молитви не тільки на слов'янському Сході, але й у цілому світі, бо її вже перекладено багатьма мовами. Вона заслуговує на увагу і українського читача, тому що місця, події, духовний підхід до деяких основних правд, а то й сам автор - близькі нашому народові.

«Щирі розповіді» написані в середині XIX ст. в російському монашому середовищі, але досі невідомо, хто був їхній автор. Олексій Пєнтковський твердить, що це колективна праця не тільки таких маловідомих монахів, як Михаїл Козлов і Арсеній Троєпольський, але й славних постатей російської духовности - святителя Теофана Затворника і старця Амвросія з Оптинської пустині.

Олексій Пєнтковський критично проаналізував найдавніші рукописи «Щирих розповідей» і знайшов нові джерела до історії їхнього виникнення. На основі своїх студій він видав (1992) у російськомовному паризькому журналі «Символ» критичну версію «Щирих розповідей». Треба відзначити, що в цьому виданні збережений чарівний розповідницький стиль попередніх видань, зокрема четвертого російського, що вийшло у видавництві YМСА-Ргеss 1973 року.

У нашому виданні всі сім розповідей подані за критичною редакцією О. Пєнтковського, однак примітки взято з різних видань і додано «Три ключі внутрішнього молитовного діяння», що містяться утворах відомих отців-аскетів.

Основна тема цієї книги - Ісусова молитва: Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного. Прочанин, простий селянин, дошукується відповіді на запитання: як виконати заохоту св. апостола Павла: «Моліться безперестанку»? (1 Сол. 5:17). Монах-старець дає йому простеньку пораду: наполегливо призивати Ім'я Ісуса. Спочатку Прочанин доходить до трьох тисяч, відтак до шести, а врешті - до дванадцяти тисяч призивань денно, - а потім перестає - їх лічити. Його уста ворушаться самі, без зусилля, навіть під час сну.

Згодом молитва язика переходить у молитву серця. Прочанин помічає, що його молитва з'єдналася з ритмом його серцебиття, наче серце теж почало молитися: 1. Господи, 2. Ісусе, 3. Христе - і так далі.

«Висновок, що випливає з цих розповідей, такий: той, хто поєднує молитву з биттям свого серця, ніколи не зможе її припинити, адже молитва стає життєвою функцією його існування. Чи це вже досконала молитва? Прочанин не сміє цього твердити, але вважає, що він на добрій дорозі, щоб завдяки Божій благодаті досягти її».

Промовляння Ісусової молитви (або молитви серця) постало на основі практики перших монахів, які проказували коротенькі молитви, щоб зосередити ум і серце в Бозі. Монахи-пустинники боролися зі спокусами та злими духами, тобто лихими думками. Для цього була потрібна відповідна духовна зброя, яку вони, за прикладом Ісуса, знаходили в Святому Письмі. Якщо Ісус переміг диявола в пустині, а Своєю смертю і воскресінням остаточно зруйнував його царство та його самого полонив, то, коли будемо взивати божественне Ім'я Ісуса - всі злі духи будуть переможені. Отже, монахи відкрили божественну силу Ісусового Імени, і це святе Ім'я стало їхньою безперервною молитвою.

Після постригу настоятель вручає монахові чотки, називаючи їх мечем духовним проти злих духів, тобто поганих думок. Цією духовною зброєю треба орудувати так, щоби повсякчасно мати Ім'я Ісуса в устах, умі й серці.

Якими є плоди молитви? Часто призиваючи Ісусове Ім'я, людина набуває Його безконечної доброти й лагідности, а її обличчя починає сяяти тим Божим світлом, що й Христове.

Плодами цієї молитви є насамперед подолання думок, що відводять серце від Бога, а також: зосередженість, дар невимовної любови до Бога й ближнього, відчуття близькости духовного світу, дар глибокого розуміння Святого Письма, в якому, - як каже апостол Павло, - заховані всі скарби мудрости й знання (Кол. 2:3).

Для того, щоб Ісусова молитва стала безперервною, святі Отці вказували на деякі засоби, як: відповідне місце, щоб уникнути розсіянь (які походять від форм, кольорів, звуків тощо); ум мусить бути «порожнім» - вільним від зайвих думок; ритмічне дихання, що заспокоює і врегульовує кровообіг, який також має прямий вплив на внутрішні сили душі - розум, серце, волю, уяву.

Застосування цих засобів може викликати в декого такі дивні феномени, як внутрішнє тепло, «видіння» і т.п. Ці прояви не можна вважати духовними плодами, бо вони можуть бути духовною оманою, спокусою чи наслідками відповідної техніки. Той, хто хоче практикувати Ісусову молитву, повинен це робити під наглядом досвідченого духовного провідника.

Пропонуємо нашим читачам «Щирі розповіді Прочанина своєму духовному отцеві», це прекрасне введення до глибокого духовного життя, а водночас дороговказ для вивчення Ісусової молитви.

15 липня 2000 р. Б.

Святого рівноапостольного

князя Володимира Великого

Видавництво «Місіонер»

Я - НА ЗЕМЛІ ЧУЖИНЕЦЬ...

(Пс. 119:19)

ПЕРША РОЗПОВІДЬ ПРОЧАНИНА, ЯКИЙ ШУКАВ МОЛИТВИ

Розповідь Прочанина про те, як він здобув дар внутрішньої, безперервної молитви серця

Милістю Божою я - людина і християнин, ділами ж - великий грішник, за покликанням - мандрівник без притулку, найнижчого стану, який подорожує з місця на місце. Майно моє таке: за плечима - торбинка сухарів, а за пазухою - Біблія. Ось і все.

Одного разу, а була це двадцять четверта неділя після празника Пресвятої Тройці, я прийшов до церкви на Службу Божу помолитися. Якраз читали Апостола, з послання до Солунян, начало 273, в якому сказано: Моліться безупинно (1 Сол. 5:17). Цей вислів особливо засів у моєму умі, і я почав думати: «Як же це можна молитись без перерви, коли кожній людині необхідно турбуватись багатьма іншими речами для підтримки власного життя?».

Я звернувся до Святого Письма, і там побачив власними очима те, що почув, а саме: треба молитись без перерви (1 Сол. 5:17), завжди в дусі (Еф. 6:18); на всякому місці, зводивши до неба чисті руки... (1 Тим. 2:8).

Думав, думав, - не знав, як це розуміти. Запитав дячка:

- Що означає: молитись без перерви і як це робити?

Він відповів:

- Як сказано, так і молись.

Я знову запитав:

- А як же то - без перерви?

- От причепився, - дячок роздратувався і пішов.

Я звернувся до священика:

- Як молитись без перерви?

Священик відповів:

- Частіше ходити до церкви, бути уважним до слова і співу, правити молебні, ставити свічки, бити більше доземних поклонів...

- А де ж про це сказано в Біблії? - запитав я.

- Де тобі, неуку, до Біблії! Вам і читати її не дозволено; нам тільки можна її читати.

Сказавши це, він відійшов. Що мені робити, - подумав я, - де розшукати когось, хто би міг пояснити мені, як молитися безупинно? Вирішив ходити по церквах, де проповідують славні проповідники, може, там вдасться почути добре пояснення.

Прийшов я в Неділю митаря і фарисея до катедрального собору. Сам архієрей мав проповідь на текст: Фарисей, ставши, молився так - у собі (Лк. 18:11). Ця проповідь містила міркування проте, що потрібне для істинної молитви, і що молитва без належного приготування буде недостойною. Він говорив так:

- Якщо бажаєш, щоб твоя молитва була правдивою, приносила плід на спасіння і не була відкинутою, а вислуханою Богом, - здобудь насамперед тверду віру, очисти ум від усіх помислів лукавих, відклади усяку турботу життєву, вчини своє серце храмом Духа Святого, прожени з нього всяке сластолюбство й обнови його чистотою та щирістю, усмири тіло постом і стриманістю та умертви земні члени; з усіма примирися, зберігай у серці мир і святість й так, утвердившись всіма подвигами, приноси твій дар на Вівтар, вознеси чисту молитву на Божий жертовник, - і твоя молитва буде вислухана і тебе спасе. Інакше, якщо ти належно не підготуєшся чеснотами, яких тебе навчили, і не очистишся наперед покаянним і стриманим життям, а насмілишся розсіяно і холодно приступити до молитви, то позбавиш її «крил», не даси їй сили діяти; така твоя молитва не тільки буде безуспішною, але й зневажливою для Бога, а для тебе згубною, і зарахується тобі за гріх, як сказано в Псалмах: Його молитва хай йому за гріх буде (Пс. 109:7).

Почувши це, я налякався: що мені робити? Готовим до молитви я ще не почувався, навіть у майбутньому не мав надії, що колись достойно приготуюся до неї. Тож зневірений вийшов я із церкви.

Прийшовши на квартиру, я почав читати Біблію, шукаючи в ній те, що почув від єпископа: «Здобудь насамперед тверду віру..». Як же я її здобуду, коли віра походить не від нас, але є Божим даром (Еф. 2:8); щоб отримати дар, треба його просити, треба про нього молитися. Просіть, і дасться вам (Мт. 7:7), а єпископ сказав: «Здобудь насамперед віру і потім вже молися». Це зовсім навпаки! Та ще й додав, що віра повинна бути непохитною. Але ж самі Апостоли її не мали, бо просили Господа: Додай нам віри (Лк. 17:5). Єпископ ще говорив:

«Щоб істинно молитись, - очисти ум від помислів лукавих, відкинь життєві турботи». А в Біблії сказано: Бо помисли людського серця злі вже з молодощів, і що Бог дав людям це невдячне заняття, щоб вони клопоталися (Буг. 8:21, Проп. 1:13). І тому насамперед треба молитися, щоб очистити наш нестримний ум від помислів лукавих; а якщо хтось своїми силами намагається очистити ум від помислів лукавих і очікує його очищення, тоді повіки не почне молитися. Тож і це єпископ неправильно сказав.

Далі архієрей говорив: «Для істинної молитви обнови серце чистотою і ревністю». Але чи ми самі можемо змінити наше серце, коли в Біблії сказано: Я дам їм одне серце й вкладу в них новий дух (Єз. 11:19). Тай пророк Давид спочатку не очистив серце, а молився, благав про його очищення: Серце чисте створи мені, о Боже (Пс. 50:12). Потім єпископ сказав: «Стриманістю вмертви земні члени». Але і цього робити неможливо без молитви, а приклад цьому - апостол Павло, який спочатку молився три рази про відвернення і перемогу над спокусами, кажучи: Я сам служу умом законові Божому, а тілом - законові гріха (Рим. 7:25). Чи може бути образливого для Бога молитва без належного приготування?

Зі всіх молитов у Біблії видно, що вони приносились для очищення від гріхів, а не попереднє очищення від гріхів передувало молитві... Про це свідчить молитва Манассії .

Звіривши все, що сказав єпископ, зі Святим Письмом, я побачив, що проповідь зовсім не мала істинного обгрунтування і досвіду та що все в ній - догори ногами, навпаки... Читання Біблії мене заспокоїло, і я перестав думати про почуте, хоча дуже шкодував, що не довідався про те, що означає безупинно молитися і як це робити. Ця думка сильно закорінилась у мені й почала мене турбувати.

Настала Хрестопоклонна неділя. Я пішов на Службу Божу до церкви Духовної Академії. Там вчений проповідник навчав про молитву Ісуса Христа на Хресті, що є взірцем для наших молитов, й основувався на тексті: Моліться завжди в дусі (Еф. 6:18).

Почувши це, я зрадів і подумав, що тепер він напевно розтлумачить й те, що означає безперервно молитися та як це робити практично.

Проповідник все кричав, кричав, доказуючи, що необхідно молитися духом. «Молитва не повинна полягати в доборі слів, - говорив він, - ані в зовнішній поставі, ні в біганні на спільні богослужіння заради марнославства, ні в багатьох молитвах чи в тривалих співах, але в силі, увазі, палкій ревності, смиренному вознесінні ума й серця до Бога». Одне слово, молитва повинна приноситись переважно духом; дух людський з ревним поривом і палким бажанням повинен підносити свою молитву. Лише така істинна молитва за одну мить пройде крізь небеса, щирим, сповненим тепла, віри і любови подихом торкнеться Престолу Божого, буде вислухана й принесе бажаний плід. Істинна молитва духом у всьому повинна бути протилежна зовнішнім марнославним молитвам, як у фарисеїв, що тривали довго, без сердечного тепла, стосовно чого й Ісус Христос застерігав учнів Своїх, кажучи: А коли молитесь, не говоріть зайвого (Мт. 6:7).

Вислухавши проповідника, я все ж таки не зрозумів: як молитися безперервно? Повернувшись до свого помешкання, я з горя знову взявся за Біблію... Читав, читав та й почав роздумувати: як же так? Проповідник пояснював текст: Моліться в кожному часі в дусі всякою молитвою і благанням (Еф. 6:18), але зовсім не розтлумачив, яким чином молитися в кожному часі, тобто завжди, але ще й засуджував тривалі молитви і радив вдаватися до молитви хоч би й короткої, але палкої. У цьому він суперечив сам собі, та й в Біблії говориться, що потрібно завжди, постійно молитися, а не коротким подихом проходити крізь небеса! Пророки навчають про це так: У всіх твоїх путях думай про Бога, і Він твої стежки вирівняє (Прип. 3:6); нехай усі, що навколо Нього, несуть дари Всевишньому (Пс. 76:12); завжди пам'ятай про свого Господа (Неє. 4:14); а не тільки під час короткого палкого пориву. Та й дух і серце самому запалити не можна. І цього насамперед просив пророк Давид молитвою: Випробуй, немов вогнем, мій ум й моє серце (Пс. 26:2). Проповідник на потвердження своєї думки про перевагу короткої ревної молитви навів слова Ісуса Христа: А коли молитесь, не говоріть зайвого (Мт. 6:7), хоча слова ці зовсім не були сказані для засудження тривалої молитви, а для того, щоби не вводити в молитву багатьох надмірних прошень про життєві потреби, як це роблять погани. Молитву не тільки тривалу, але й постійну заповідав наш Господь та пояснив у притчі, що треба молитись завжди й не падати духом... (Лк. 18:1). Звіривши все це із Святим Письмом і не отримавши в почутих проповідях відповіді на запитання, що не давало мені спокою, я рушив далі...

Наближаюсь до одного міста та запитую, чи є тут духовні наставники. У відповідь чую, що є протопоп, поважний старий, побожний і суворий. Коли він проповідує, то всі люди виходять з церкви зі страхом Божим і надхненням. Почувши це, я втішився й нетерпеливо очікував наступного святкового дня, аби послухати такого мудрого вчителя. Сподівався, що він розв'яже мій сумнів стосовно безупинної молитви.

Наступної неділі я пішов на службу та став ближче до вівтаря. Ось і вийшов протопоп на проповідь. На моє щастя, він почав зі слів: Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам (Мт. 7:7). Почувши це, я від захоплення перехрестився і почав уважно слухати. Після багатьох доказів про необхідність молитви він почав наводити методи і засоби, за допомогою яких молитва може бути боговгодною і здійснимою:

«Господь для належної молитви навів такий приклад: Стукайте, і відчинять вам; стукають же не словами, а ділами. Так і нам потрібно стукати у двері милосердя Божого, стукати не одними тільки словами, але й ділами. Хоча б ти день і ніч молився, але не творив діл благочестя, діл віри, діл любови до ближнього, діл благодійности і діл зречення усього гріховного, - це не принесе тобі ніякої користі. Який тобі буде хосен від молитви, якщо ти до церкви ходиш не так часто, як до шинку? А церква - це дім молитви, дім Божий, де Сам Господь перебуває. Подумай, якщо ти маєш намір особисто просити про щось царя, то чи не повинен ти часто ходити в його палац, аби отримати доступ до нього? Яка користь буде тобі від молитви, якщо ти безчесно витрачаєш гроші на своє сластолюбство, на розкоші й домашнє оздоблення, а, прийшовши до церкви на молитву, не поставиш свічки перед іконою, скупишся і жалкуєш дати гроші на церковну будову чи на прожиття священнослужителів і вбогих братів? А Писання говорить: Молитва й милостиня силу гріхів покриває! (1 Пт. 4:8). Без цих діл благочестя, без християнських чеснот і любови ти не зможеш достукатися в двері милосердя Божого, й молитва твоя буде тільки даремним і пустим криком, що ображає слух Божий...»

Після проповіді я замислився. Чому проповідник твердив, що не буде користі тому, хто день і ніч молиться, але не робить діл благочестя? Хіба це не діло благочестя - день і ніч молитися? Якщо б день і ніч проходили в молитві, то не залишалось би часу на лихі вчинки. Так і в Святому Письмі сказано: А Бог хіба не оборонить Своїх вибраних, які до Нього день і ніч голосять?{Як, 18:7). «Молитва не буде вислухана без зречення від гріхів», - але що сприяє перемозі над гріхом, як не часто творена, постійна молитва? «Молитва не буде вислухана без діл віри, без діл благодійности», - то як же почута була молитва гордого фарисея й принесла плід молитва потопаючого маловірного Петра? «Молитва не буде вислухана без частого і відвідування церкви» - мабуть, проповідник, - подумав я, - коли говорив це, забув, що сказав святий пророк Давид: По всіх місцях Його правління, благослови, душе моя, Господа!(Пс. 103:22) і що сказав святий архідиякон Стефан: Та не в рукотворених домах проживає Всевишній (Ді. 7:48).

Аби переконатися, що все сказане не є правдою, я розгорнув Біблію й прочитав у пророка Ісаї (55 глава) таку настанову: (Понад усе) шукайте Господа, покіль Його можна знайти, (отже) взивайте до Нього, покіль Він близько... (Тоді) нехай безбожник покине свою путь, а беззаконник - свої думки! Нехай навернеться до Господа, і Він його пожалує, до Бога нашого, бо Він на прощення пребагатий (Іс. 55:6-7). Тут я побачив зовсім протилежну поступовість. По-перше, треба віднайти Господа й призивати Його в молитві. Потім, коли Бог наблизиться до душі, тоді вже треба намагатись, з Його допомогою, покинути гріховні діла і навернутися до Господа, тобто виконувати Його заповіді.

Усі прослухані проповіді не дали мені бажаного розуміння. Тому, наслухавшись їх і все ж не знаючи, як молитись без перерви, я вже не спішив на публічні проповіді, а вирішив, з Божою допомогою, шукати досвідченого й обізнаного співбесідника, який би розтлумачив мені, через мій невідступний потяг до цього пізнання, в чому полягає безперервна молитва.

Довго я мандрував по різних місцях: все читав Святе Письмо і розпитував, чи немає десь поблизу якогось духовного наставника або побожного досвідченого провідника? Раз мені сказали, що в якомусь селі вже довгі роки живе один пан, який старанно намагається спасти свою душу: у своєму домі має церковцю, ніде не виїжджає, завжди молиться Богові та постійно читає духовні книги. Почувши це, я вже не йшов, а біг до згаданого села; прийшов і відразу ввійшов до поміщика.

- Чого ти бажаєш? - запитав він мене.

- Я чув, що ви - побожна і розумна людина, тому прошу вас, ради Бога, поясніть мені, що означає сказане в Апостола: Моліться безупинно, і яким чином можна безперервно молитися? Я бажав би це зрозуміти, але сам ніяк не можу.

Пан помовчав, уважно глянув на мене та й каже:

- Постійна внутрішня молитва - це безнастанне стремління людського духа до Бога. Якщо бажаєш досягнути успіху в цій вдячній вправі, мусиш частіше просити Господа, щоби Він навчив тебе молитися безперервно.

- Не розумію я цих ваших слів, - сказав я, - прошу розтлумачити мені.

- Це для тебе зависоко, - відповів пан, - ти цього не зрозумієш, тож молися так, як знаєш. Молитва сама по собі відкриє тобі таємницю, яким чином може стати безперервною. Але на це прийде свій час...

Сказавши це, він звелів мене нагодувати, дав на дорогу й відпустив.

Я знову вирушив у путь. Думав, читав Біблію, роздумував про те, що сказав мені пан, і все ж таки не міг зрозуміти його слів. А так сильно бажав цього, що навіть ночами не спав. Пройшов зо двісті верст і ось входжу до головного міста губернії. Побачив там монастир. Зупинившись у заїзді, я довідався, що в монастирі живе ласкавий, побожний і гостинний настоятель. Пішов до нього. Він радо прийняв мене, посадив і почав пригощати.

- Отче святий! - сказав я, - не потрібний мені почастунок. Замість їжі дайте мені духовну настанову: як спасти свою душу?

- Живи чесно та молись Богові, - ось і спасешся!

- Я чув, що треба без перерви молитись, а як це робити, - не знаю. Що означає безнастанна молитва? Прошу вас, отче мій, поясніть мені це, будь ласка.

- Не знаю, улюблений брате, як це тобі пояснити... Та ні, зачекай! Маю книжечку, там це добре пояснено. - Він приніс Духовне навчання внутрішньої людини святителя Димитрія.

- Ось, читай на цій сторінці...

Я почав читати: «У Священному Писанні часто повторювана дія звичайно називається безупинною, тобто часто чиненою, коли, наприклад, читаємо в перший намет увіходять завжди священики (Євр. 9:6), тобто часто, або щодня, в установлені на це години. Подібно і молитва, часто повторювана, вважається безперервною».

- Чи розумієш, що це означає - безупинно молитися?

- Не знаю, як це узгодити, аби було одне і те саме, що «часто» і що «безупинно». Ось подивіться, далі цей же святитель пише: «Слова Апостола: Моліться безупинно - стосуються молитви, яка проказується умом: бо ум завжди може бути спрямованим до Бога і безперервно Йому молитися».

- Поясніть мені, яким чином ум завжди може бути спрямованим до Бога, не відволікатися і молитись без перерви; мабуть, святитель знав цей спосіб.

- Якщо Бог не дасть тобі цього дару, то буде дуже важко навчитися, - сказав настоятель.

Я залишився у нього на ніч і вранці, подякувавши за його ласкаве прийняття, знову рушив у дорогу, сам не знаючи, куди. Я сумував, бо не міг зрозуміти жаданого. Щоб себе потішити, я часто читав Святе Письмо. Так я подорожував п'ять днів головним шляхом. Нарешті, під вечір, я зустрів одного старого чоловіка, на вигляд з духовних.

На моє запитання, хто він, старець відповів, що він - схимник, і що Пустинь, у якій він проживає зі своїми співбратами, лежить за десять верст від головного шляху, і кликав мене зайти туди.

-У нас, - каже, - приймають подорожніх, дають їм притулок і годують разом з богомольцями в заїзді.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Ця книга розміщена на сайті (1)

    Книга
    Наукові редактори: Єпископ Димитрій (Рудюк), ректор Київської Духов­ної Академії; Новосад Мирослав Миколайович, викладач філо­софсько-теологічного факультету Чернівецького національного ун-ту, кандидат богословських наук.
  2. Ця книга розміщена на сайті (3)

    Книга
    Ця книга розміщена на сайті – ласкаво просимо відвідати наш сайт, щоб скачати іншу християнську літературу безкоштовно, а також задати питання на нашому форумі.
  3. Ця книга розміщена на сайті (8)

    Книга
    Ця книга розміщена на сайті / – ласкаво просимо відвідати наш сайт, щоб скачати іншу християнську літературу безкоштовно, а також задати питання на нашому форумі.
  4. Ця книга розміщена на сайті (9)

    Книга
    Ця книга розміщена на сайті / – ласкаво просимо відвідати наш сайт, щоб скачати іншу християнську літературу безкоштовно, а також задати питання на нашому форумі.
  5. Ця книга розміщена на сайті (2)

    Книга
    Ця книга розміщена на сайті / – ласкаво просимо відвідати наш сайт, щоб скачати іншу християнську літературу безкоштовно, а також задати питання на нашому форумі.

Другие похожие документы..