Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Комп’ютерна система управління фермерською діяльністю, на думку авторів, являє собою не стільки постійно діючу систему управління, скільки набір взає...полностью>>
'Документ'
В соответствии с требованиями табл. 20 и табл. 3 123-ФЗ «Технический регламент о требованиях пожарной безопасности», для отделки стен и потолков теат...полностью>>
'Документ'
Відповідно до наказу МВС України N 622 від 21.08.98, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1998 р. за N 637/3077 «Про затвердження ...полностью>>
'Сочинение'
Я живу в замечательном месте, которое называется Алтайский край. Его издавна называют жемчужиной и житницей Сибири. Здесь выращивается много зерновых...полностью>>

Інститут законодавства верховної ради україни (2)

Главная > Закон
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Висновки до розділу 2

Важлива роль морально-етичних норм та вимог у загальній культурі та правовому становищі народного депутата зумовлена тим, що виборці наділяють свого обранця відповідними владними повноваженнями для успішної реалізації своєї влади, носієм якої є народ. У демократичних правових системах електорат делегує своє право на вираження власної волі та здійснення публічної влади своїм представникам  народним депутатам, які публічно обираються шляхом демократичного волевиявлення виборців, а тому, виконуючи цю надзвичайно важливу для суспільства місію, докорінним чином впливають як на свій юридичний статус у цілому, так і на правовий імунітет зокрема.

Оскільки народний депутат обирається на свою посаду, до повноважень і гарантій якої входить юридичний імунітет та право здійснювати суверенітет народу через представництво народу чи його певної частини в окремій гілці державної влади, яка наділена повноваженнями законодавчого характеру для виконання певного політичного та соціального призначення, конституційно-правовий статус цієї посади обумовлюється конституційно-правовим статусом та функціями органу влади, до якого обрано народного депутата, та є однією з гарантій конституційного ладу держави, і тому парламентарі володіють особливою гарантією успішної реалізації їх повноважень у вигляді правової недоторканності.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

Ретельний аналіз особистих, організаційних, інформаційних, процесуальних, соціальних, економічних, матеріальних та інших гарантій народних депутатів, які регламентуються чинним законодавством України, наштовхує на думку про постійно зростаюче прагнення депутатського корпусу будь-якою ціною набути вивищення над основною масою населення нашої держави через порушення принципу рівності всіх перед законом.

На наш погляд, зараз в Україні разом зі зміною системи виборів від мажоритарної до голосування за партійними списками зазначені гарантії набувають відверто негативного характеру і потребують негайного перегляду та зменшення для послаблення соціальної напруги й прискорення процесів становлення громадянського суспільства.

Теоретичне прагнення забезпечити недоторканність народних депутатів при здійсненні ними представницьких функцій на практиці перетворюється у зловживання з боку останніх, оскільки, усвідомлюючи свою безкарність, деякі з них вчиняють правопорушення, на які пересічні громадяни не наважилися б, усвідомлюючи неминучість застосування юридичних санкцій. Тому для стабільності сучасної конституційно-правової атмосфери необхідно значною мірою посилити відповідальність народних депутатів шляхом забезпечення максимальної прозорості їх діяльності, яка можлива лише за умови формування громадянського суспільства.

висновки

У дисертації на основі аналізу вітчизняного законодавства, конституційно-правових норм інших країн та ґрунтовного вивчення наукової літератури здійснено теоретичне узагальнення й вироблено нові підходи стосовно вирішення важливої наукової проблеми – регламентації правового інституту недоторканності народних депутатів в умовах переходу від мажоритарної виборчої системи до голосування за партійними списками одночасно зі зміною політичної форми правління від президентсько-парламентської на парламентсько-президентську.

Проведене дослідження дало змогу зробити такі висновки:

1. Ретельне вивчення історії виникнення і розвитку юридичного інституту недоторканності в конституційно-правових традиціях як високорозвинених держав світу, так і країн пострадянського простору на різних етапах їх історичної еволюції дозволяє стверджувати, що початки цього важливого юридичного інституту мали місце ще у первісних уявленнях давніх людей, котрі були зумовлені різноманітними заборонами, такими як табу та ін. Разом з появою майнової нерівності та посиленням соціальної стратифікації в суспільстві, які спричинили до утворення перших цивілізацій з різноманітними формами політичного устрою, все більшої ваги почала набувати роль окремих людей, які уособлювали державну та релігійну форми влади.

У процесі збільшення кількості збройних конфліктів і війн поміж різними державами в давні часи виникла міжнародна дипломатія. У зв’язку з цим поряд із релігійним та світським правовими імунітетами на історичній арені постає недоторканність послів іноземних країн. За часів поширення феодальних відносин в країнах Західної Європи панівною релігійною ідеологією стало християнство (католицизм). Саме тому найбільші правові привілеї та юридичну недоторканність і імунітет набула християнська церква, яка довгий час залишалась стрижнем всього духовного життя тогочасного суспільства. Водночас істотно розширився і правовий інститут імунітету світських феодалів. Така тенденція нерідко призводила до зростання процесів децентралізації державної влади і посилення феодальної роздробленості. На території українських земель історичні витоки інституту правової недоторканності сягають ще часів Київської Русі. У подальшому ця правова категорія істотною мірою еволюціонувала, що знайшло відображення у відповідних юридичних джерелах та збірках законодавчих актів різних часів. Загалом вивчення інституту правового імунітету з погляду історичної ретроспективи дозволяє стверджувати, що особливої актуальності ця юридична категорія набувала в умовах зростання соціальної напруженості та політичних суперечностей у суспільстві.

Порівняльний аналіз історичного розвитку правових конституційних систем різних держав дозволяє стверджувати, що у соціумі сформувались дві юридичні традиції визначення інституту парламентського імунітету – англо-американська, яка заснована на нормах прецедентного права і максимально зменшує роль недоторканності в народному представництві, та романо-германська, яка значною мірою захищає народних представників від дисциплінарного, адміністративного, кримінального та судового переслідування і базується на традиційному праві.

2. Те правове поле та законодавча база України, які існують у нинішній період і регламентують депутатський імунітет, є доволі недосконалими, адже містять значну кількість суперечностей, які Конституційний Суд України неодноразово спростовував своїми рішеннями. За нашим переконанням, у сучасній юридичній науці відсутній єдиний підхід стосовно визначення інституту депутатської недоторканності, тому що провідні фахівці конституційного права по-різному підходять до характеристики цієї категорії, що, у свою чергу. зумовлює зростання загальної напруженості у соціумі та збільшення різноманітних суперечностей. У зв’язку з тим, що всі сучасні процеси законотворення засновані на концепції традиційного права, це зумовлює появу різноманітних правових колізій у конституційному законодавстві, яке, за нашим переконанням, має ґрунтовно регламентувати всі аспекти гарантій депутатської діяльності.

Вважаємо, що запроваджені на законодавчому рівні за часів жорсткої боротьби новонароджених опозиційних демократичних сил з методами командно-адміністративного керівництва юридичні акти повинні були істотно посилити правовий захист представників опозиційного табору від свавілля адміністративно-партійного апарату і на той період були надзвичайно актуальними для пришвидшення процесів демократизації. Проте, одночасно з набуттям збалансованості різних політичних сил в законодавчій системі влади в Україні, ці правові документи почали гальмувати розвиток парламентаризму в нашій країні, негативно впливаючи на становлення громадянського суспільства та посилюючи зростання процесів зловживань і корумпованості в законодавчій гілці влади нашої держави.

Ретельне наукове дослідження питань сучасного правового імунітету та відповідальності депутатів місцевих рад в Україні наштовхує на думку про те, що до недавнього часу як органи попереднього слідства, так і судова влада, як правило, не звертали уваги на статус депутата у підсудних, тоді, коли вчинене правопорушення безпосередньо не було з цим пов’язане. Більше того, непоодинокими були випадки, коли ці факти навіть не фіксувались у протоколах судових слухань та вироках, хоча це могло докорінним чином змінити хід судових справ.

3. Високий правовий статус, яким володіє народний депутат через персональне публічне уособлення народовладдя завдяки делегуванню йому функцій виконувати волю виборців у законодавчій сфері державного керівництва, і який детально сформульований у Конституції України є обумовленим парламентською недоторканністю, яка має такі особливості, як час, зміст і обсяг набуття, а також порядок притягнення народного обранця до різних видів відповідальності у випадках здійснення ним дисциплінарних, адміністративних чи кримінальних правопорушень.

На нашу думку, всебічний науковий розгляд таких юридичних категорій, як «депутатська недоторканність» і «імунітет», показує багатоплановість підходів стосовно їх визначення. Водночас необхідно визнати, що в кожній із запропонованих нашими попередниками концепцій є спільна риса для всіх формулювань, яка визначається дослідником з власної точки зору, за своїми особистими політичними переконаннями, професійними заняттями, світоглядними позиціями та ін.

У цілому варто відзначити, що спільними рисами формулювань правової категорії «депутатська недоторканність (імунітет)» слід вважати її офіційне визначення в Основному Законі – Конституції України, що свідчить про істотну правову значущість і статичність цього поняття, адже воно є невід’ємною складовою правового статусу народних обранців. До того ж, депутатська недоторканність (імунітет) одночасно є конституційним принципом, який гарантується чинним законодавством України.

4. За переконанням дисертанта, у сучасній українській юридичній думці також відсутнє єдине бачення правової категорії депутатського імунітету. Такі дослідники, як М. Марченко, А. Малько та С. Мірошник переконані, що депутатська недоторканність – це особливі пільги, привілеї та правові переваги. На відміну від попередніх вчених такі відомі фахівці у галузі теорії конституційного права, як А. Ярматов та І. Недюха, переконані, що „імунітети” – це не привілей, і не пільги, а умови успішної та ефективної діяльності депутатів. Виходячи з вищесказаного, ми пропонуємо своє особисте визначення правової категорії „депутатська недоторканність (імунітет)”. На наш погляд, це один із вирішальних конституційних принципів, котрий в обов’язковому порядку має гарантуватися державою. До того ж, це складова частина юридичного статусу народного депутата, який юридично закріплений Конституцією і є вирішальною умовою успішного та ефективного виконання депутатами їх посадових обов’язків, що супроводжується спеціальним порядком притягнення до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, затримання або арешту.

У переважній більшості держав світу в сучасних умовах депутатським імунітетом наділені члени головних законодавчих органів влади. Депутатська недоторканність є невід’ємною традиційною складовою частиною загального забезпечення незалежності представницьких органів влади, захисту демократизму та парламентаризму. Проте, слід звернути увагу на ту закономірність, що у процесі історичного розвитку конституційно-правових систем та еволюції юридичного інституту депутатської недоторканності одночасно із загальним прогресом суспільства, який включає у себе економічний, політичний, громадянський, соціальний і культурний розвиток, загальні правові обсяги парламентського імунітету мають неухильну тенденцію до постійного скорочення у більш розвинених країнах світу.

У зв’язку з тим, що виборці уповноважують свого обранця відповідними владними повноваженнями для успішної реалізації своєї влади, носієм якої є народ, неабиякого значення набувають морально-етичні норми та вимоги в загальній культурі та правовому становищі народного депутата, який наділений правовою недоторканністю. У демократичних правових системах електорат делегує своє право на вираження власної волі та здійснення публічної влади своїм представникам  народним депутатам, які публічно обираються шляхом демократичного волевиявлення виборців і тому, виконуючи цю надзвичайно важливу для суспільства місію, докорінним чином впливають як на свій юридичний статус у цілому, так і на правовий імунітет зокрема.

5. Оскільки народний представник обирається на свою посаду, до повноважень і гарантій якої входить депутатська недоторканність та право здійснювати суверенітет народу за рахунок його представництва у законодавчій гілці державної влади для виконання відповідного політичного та соціального замовлення, конституційно-правовий статус цього посадовця обумовлюється конституційно-правовим статусом та функціями того законодавчого органу влади, до якого відбулося обрання народного депутата, який є одним із гарантів державного ладу країни і тому парламентарі наділяються особливою гарантією для посиленого юридичного захисту та успішної реалізації їх зобов’язань перед електоратом у вигляді правової недоторканності.

Через те, що вирішальною умовою набуття права депутатської недоторканності слід вважати наявність в особи депутатського мандату, який отримується після складання народним обранцем відповідної публічної присяги на вірність українському народу, можна вважати, що саме із цього моменту народний обранець отримує право юридичної недоторканності, як то вказується в Конституції та Законі України „Про статус народного депутата”. Разом із тим, через відсутність ефективного адміністративно-правового механізму позбавлення прав, притягнення до відповідальності та відкликання народних депутатів виникли умови для різноманітних посадових зловживань народних обранців, котрі, керуючись особистими інтересами, використовують високе становище представника народу у законодавчій владі перш за все для власного матеріального збагачення та покращення свого і своїх близьких становища.

Наявна нині в українському конституційному праві система гарантій народного депутата, уособленням якої є парламентський імунітет, є лише складовою частиною загального спеціального статусу народного депутата, а її функціонування визначається значною кількістю законодавчих і нормативних актів, які повинні досконало забезпечувати ефективне виконання народними обранцями їх посадових обов’язків та функціональних завдань. Сучасна правова наука визначає різні підходи до класифікації гарантій парламентаріїв, але жоден з них, на наш погляд, не є досить досконалим. Саме тому нинішня система депутатських гарантій у цілому і її законодавча регламентація вимагають перегляду, скорочення і спрощення, особливо в частині депутатського імунітету.

6. Правовий інститут депутатського імунітету, як вирішальна гарантія парламентаріїв, за формулюванням домінуючої частини науковців галузі конституційного права, поділяється на такі важливі головні складові частини, як парламентська недоторканність та невідповідальність народних обранців, за якими визначається юридичний статус народного обранця у процесі виконання ним його посадових завдань. Однак вищезгадана гарантія в конституційно-правових системах країн пострадянського простору, як правило, має доволі статичну специфіку та абсолютний характер, зумовлені консерватизмом й інерційністю посттоталітарного конституційного права, що призводить до зростання посадових зловживань народних депутатів і загального збільшення корумпованості в законодавчій гілці влади.

Ретельне вивчення наявних особистих, організаційних, інформаційних, процесуальних, соціальних, економічних, матеріальних та інших гарантій народних депутатів, які регламентуються чинним законодавством України, наштовхує на думку про зростаюче прагнення народних депутатів набути вивищення над основною масою населення нашої держави через постійне порушення принципу рівності всіх перед законом, адже, як свідчить загальновідомий філософський принцип „право одного закінчується там, де починається право іншого”. Крім того, вищезазначені гарантії (найважливішою з яких є депутатська недоторканність) мають неухильну тенденцію до збільшення як у кількісному, так і в якісному відношенні і неминуче призводять до дисбалансу між різними гілками влади.

Нам видається, що загалом як усі ці гарантії, так і парламентський імунітет зокрема грали позитивну роль в умовах жорсткої політичної боротьби доволі слабкої новонародженої опозиції з офіційними тоталітарними режимами та під час структуризації багатопартійних політичних систем як в Україні, так і в інших державах пострадянського простору. Проте зараз одночасно зі зміною системи виборів від мажоритарної до голосування за партійними списками вони потребують негайного зменшення для послаблення соціальної напруги та посилення процесів становлення громадянського суспільства.

7. У цілому специфіка конституційно-правового становища народного депутата України як посадовця, який наділений правовим імунітетом і повинен реалізовувати функції державної влади на законодавчому рівні, обумовлює доволі значні особливості у встановленні відповідальності парламентаріїв за вчинені ними протизаконні діяння або свідоме чи несвідоме ухилення від виконання покладених на них високих обов’язків. У сучасних умовах народні депутати через зловживання депутатською недоторканністю та панування в їх середовищі меркантильного приватновласницького інтересу підривають віру людей в торжество права, справедливе правосуддя й авторитет закону. Коли протиправні діяння реалізовуються через здійснення функцій влади вони становлять особливу небезпеку і докорінним чином підривають авторитет державної влади.

Проблеми правової недоторканності і відповідальності народних обранців ще потребують ґрунтовного теоретичного вивчення та фундаментального й адекватного вимогам сучасності нормативного закріплення в чинному законодавстві поряд із впровадженням і забезпеченням функціонування ефективних механізмів їх реалізації. На наш погляд, при вивченні цих питань перш за все доцільно враховувати необхідність дотримання рівності загального правового статусу особи та громадянина, а також специфіку наявного правового модусу народного депутата України та необхідність ретельного визначення форм правової відповідальності.

8. Робиться припущення, що в умовах формування громадянського суспільства, правової культури та юридичного поля в українській державі депутатська недоторканність набула відкрито негативного змісту тому, що вона істотним чином почала сприяти посиленню процесів криміналізації у середовищі законодавчої гілки влади і зростанню соціальної стратифікації, майнової диференціації та посиленню соціальної напруги у суспільстві. Процеси первісного нагромадження капіталу (з усіма відповідними наслідками) в Україні ще не завершилися і тому політичне лобіювання певними фінансово-олігархічними групами своїх прагматичних інтересів через законодавчий орган влади для посилення концентрації капіталу за рахунок маніпулювання парламентським імунітетом набуло значного поширення. Саме ці чинники і зумовили регулярне порушення одного з найголовніших принципів конституційного права про рівність всіх громадян перед законом. Тож депутатська недоторканність у тому вигляді, в якому вона є в Україні, гальмує процеси демократизації влади і становлення громадянського суспільства.

Дисертант пропонує внести зміни до Закону України „Про статус народного депутата”, якими б можна було прив’язати обсяги матеріального забезпечення та заробітної плати народних представників до величини мінімальної заробітної плати та обсягів споживчого кошика, які щорічно приймаються Верховною Радою України разом із бюджетом на поточний рік.

Так, приміром, якщо обсяги матеріального утримання парламентаря не перевищуватимуть 3-х неоподаткованих мінімумів, а їх заробітна плата – 5-х, то вивільнення відповідних фінансових ресурсів дасть змогу забезпечити повноцінне виконання всіх державних соціальних програм, тим самим утвердивши панування принципу соціальної справедливості в нашій країні.

Крім того, враховуючи зарубіжний досвід, доцільно ввести таку норму закону, за якою б будь-яке підвищення плати та обсягів матеріального утримання у народному представництві поширювалось не на чинних парламентарів, а на майбутній склад депутатського корпусу після проведення виборів.

СПИСОК використаних ДЖЕРЕЛ і ЛІТЕРАТУРИ

  1. Акутаев Р. М. Некоторые аспекты борьбы с искусственно­латентной преступностью / Р. М. Акутаев // Государство и право.  1999.  № 3.  С. 4452.

  2. Александренко В. Н. Международное право Рима / В. Н. Александренко // Древнее право. – 1999. – № 1 (4). – С. 206–218.

  3. Аннерс Э. История европейского права / Эрик Аннерс; РАН, Институт Европы ; В. Н. Шенаев (отв.ред.). – Москва : Наука, 1996. – 395 с.

  4. Арановский К. В. Государственное право зарубежных стран : Учеб. пособие / Арановский К. В. – 3-е изд., доп. и перераб. – Москва : Форум; ИНФРА-М, 2000. – 488 с. – (Высшее образование).

  5. Баглай М. В. Конституционное право Российской Федерации: Учебник для вузов / Баглай М. В. – Москва : НОРМА, 2002. – 684 с.

  6. Багрій Х. Iнтерв'ю з депутатом. Борис Безпалий: «За всю історію України ці вибори найбільш демократичні» [Електронний ресурс] / Христина Багрій // Інформаційно-аналітичний веб-портал “Депутат”. 28.03.2006 р. – Режим доступу : .ua.

6а. Баймуратов М. О. Муніципальна влада: актуальні проблеми становлення й розвитку в Україні : Монографія / М. О. Баймуратов, В. А. Григор'єв. – О. : Юрид. л-ра, 2003. – 192 с. – Бібліогр. : с. 173–191.

  1. Баймуратов М. О. Правовий статус народного депутата України / М. О. Баймуратов, Нгуєн Ань Туан // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ.  1998.  № 4. – С. 3–7.

  2. Бартошек М. Римское право: Понятия, термины, определения / Милан Бартошек ; пер. с чешск. Ю. В. Пресняков. – Москва : Юрид. лит., 1989. – 448 с. : ил.

  3. Безуглов А. А. Советский депутат. Государственно-правовой статус / Безуглов А. А. – Москва : Юрид. лит., 1971. – 221 с.

  4. Безуглов А. А. Теоретические проблемы правового статуса советского депутата: автореф. дис. на соискание учен. степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.02 “Государственное право и управление; советское строительство; административное право” / А. А. Безуглов. – Москва, 1971. – 39 с.

  5. Берман Гарольд Дж. Западная традиция права: эпоха формирования / Берман Гарольд Дж. – [2-е изд.]. – Москва : Издат. Москов. ун-та [и др.], 1998. – 624 с.

  6. Биков О. М. Конституційно-правовий статус національних меншин в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 “Конституційне право” / О. М. Биков. – К., 2001. – 16 с.

  7. Боброва Н. А. Ответственность в системе гарантий конституционных норм : (Государственно-правовые аспекты) / Н. А. Боброва, Т. Д. Зражевская. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1985. – 154 с.

  8. Богачова О. В. Законотворчий процес в Україні / Богачова О. В., Зайчук О. В., Копиленко О. Л. ; В. О. Зайчук (ред.). – К. : Реферат, 2006. – 424 с. – (Серія "Енциклопедія законодавства"). – На обкл. авт. не зазнач.

  9. Богачова О. В. Законотворчий процес зарубіжних країн / Богачова О. В., Зайчук О. В., Копиленко О. Л. ; В.О. Зайчук (ред.). – К. : Реферат, 2006. – 656 с. – (Серія "Енциклопедія законотворчості"). – На обкл. авт. не зазнач. – Бібліогр. : с. 646–653.

  10. Богданова Н. А. Система науки констуционного права / Богданова Н. А. – Москва : Юристъ, 2001. – 256 с. – (Res cottidiana). – Библиогр. в подстрочных ссылках.

  11. Большая советская энциклопедия / [Гл. ред. А. М. Прохоров]. В 30 т. Т. 10 : Ива – Италики. – Изд. 3-е. – Москва : Советская энциклопедия, 1972. – 591 с.

  12. Большая советская энциклопедия / [Гл. ред. А. М. Прохоров]. В 30 т. Т. 17 : Моршин – Никши. – Изд. 3-е. – Москва : Советская энциклопедия, 1974. – 616 с. : ил.

  13. Большой юридический энциклопедический словарь / [авт.-сост. А. Б. Барихин]. – Москва : Книжный мир, 2003. – 720 с. – Библиогр. : с. 719.

  14. Бондаренко Г. Тягар депутатської недоторканності / Г. Бондаренко // Голос України.  2005.  № 111 (3611).  С. 1.

  15. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность. (Очерк теории) / Братусь С. Н. – Москва : Юрид. лит., 1976. – 215 с. – (Всес. НИИ сов. законодательства).

  16. Валяровский Ф. И. Иммунитет как общеправовая категория [Электронный ресурс] / Ф. И. Валяровский, Ю. М. Гайдидей // Труды юридического факультета Северо-Кавказского государственного технического университета / Под ред. М. А. Удовыдченко (гл. ред.) [и др.]. – Ставрополь : Изд-во СевКавГТУ, 2005. – Вып. 8. – С. 6–14. – Библиогр. : с. 14. – Режим доступа к сборн. : /articles/law/08/01.pdf/file_download.

  17. Варул П. А. Некоторые характеристики правовой ответственности / П. А. Варул, И. Н. Грязин // Учёные записки Тартусского ун-та. – Вып. 609. – 1982. – С. 9096.

  18. Васильев В. И. Демократический централизм в системе Советов / Васильев В. И. – Москва : Юридическая литература, 1973. – 231 с.

  19. Венедиктов В. С. Юридическая ответственность в трудовых правоотношениях: теория и практика / Венедиктов В. С. ; УМК ВО. Укр. юрид. академия. – К., 1993. – 81 с.

  20. Виндельбанд В. Платон / Вильгельм Виндельбанд. – К. : Зовнішторгвидав України, 1993. – 176 с.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Інститут законодавства верховної ради україни (1)

    Закон
    Актуальність теми дослідження. Питання організації державної влади є однією з актуальних проблем сучасної юридичної науки. Політико-правова думка постійно здійснює пошук шляхів оптимальної моделі організації державної влади.
  2. Інститут законодавства верховної ради україни на правах рукопису

    Закон
    На сучасному етапі суспільного розвитку відбувається істотна трансформація правової системи держави. Однією з причин цього процесу є загально цивілізаційна тенденція зростання ролі людського чинника в суспільних подіях, актуалізація
  3. Нститут законодавства верховної ради україни на правах рукопису приступко альона олексіївна

    Закон
    Актуальність теми дослідження. Однією з ключових ознак перетворення адміністративно-командної економіки в ринкову є утвердження на її полі розмаїття цінних паперів та фінансово-правового утвердження останніх у формі фондового ринку.
  4. Нститут законодавства верховної ради україни на правах рукопису сокуренко олександр дмитрович

    Закон
    Актуальність теми дисертаційного дослідження. На сучасному етапі розвитку державності Україна намагається будувати відносини з іншими країнами на засадах рівності, відкритості та багатовекторності.
  5. Інститут законодавства bepxobhoї ради україни

    Закон
    Б 4 Березянко Т.В. Корпоративний глобалізм як базовий напрямок міжнародної економічної конвергенції / Розвиток національного кор­поративного сектору (інституціональний контекст): Монографія.

Другие похожие документы..