Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Исследование'
Вышла новая книга Ю.Е. Кондакова «Либеральное и консервативное направления в религиозных движениях в России первой четверти XIX века». СПб. 2005. Изд...полностью>>
'Конспект'
Одной из основных задач в системе психолого-медико-педагогического воздействия на детей с системными нарушениями речи (ОНР) является формирование, ра...полностью>>
'Документ'
Защита состоится 14 апреля 2009 г. в 10.00 на заседании Диссертационного Совета Д 212.199.19 по присуждению ученой степени доктора наук в Российском ...полностью>>
'Статья'
Республика Таджикистан и Азербайджанская Республика руководствуясь стремлением развивать и укреплять экономическое, научное, техническое и культурное...полностью>>

Теоретичні основи управління діяльністю спортивних організацій

Главная > Лекція
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Модуль 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ СПОРТИВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Введення в управління діяльністю спортивними організаціями

(лекція 1)

ПЛАН

1. Завдання і значення предмету.

2. Сутність понять «управління» та «менеджмент».

3. Історія розвитку науки управління.

4. Основні поняття предмету.

5. Державні та громадські органи управління

6..Нормативно-правова база діяльності сфери.

ЛІТЕРАТУРА

1.Бунчук М.Ф.Организация физической культури.-М.:ФиС,1972 -224 с.

2. Воронова В.А. Пути совершенствования управления физкультурным движением.-М.:ФиС,1975 -95с.

3. Жмарев Н.В.Системный подход и целевое управление в спорте.-К.:Здоров'я, 1984.-144с.

4. Жмарев Н.В. Управление деятельностью спортивной организации.-К.:Здоров'я, 1989.-168с.

5. Жмарев Н.В. Управление деятельностью тренера.-К.:Здоров'я,1980 -138с.

6. История физической культуры и организация физической культуры и спорта в СССР. Методическое пособие для студентов заочного отделения институтов физкультуры.-Л.:ГДОИФК им.Лесгафта,1949.-79с.

7. Кузьмін О.Є. Сучасний менеджмент. Навчально-прикладний

посібник.-Львів: Центр Європи, 1995.-176 с.

8. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента.-М.: Дело,1992.-7О2с.

9. Организация физической культуры и спорта в СССР.Методическое пособие для институтов физкультуры.-М.: ФиС,1952.-73с.

10. Организация физической культуры в СССР.Методическое пособие для студентов заочного обучения.Сост.М.Ф.Бунчук.-М.: ФиС,1966.-93с.

11.Организация физической культуры в СССР.Программа для институтов физкультуры.М.,Л:ФиС,1949.-12с.

12.Организация физической культуры в СССР. Под об.ред. Н.И.Никифорова и В.С.Польшанского. М.:ФиС, 1961.-263 с.

13.Организация физкультурного движения в СССР.: Программа для институтов физкультуры.-М.:ФиС,1963.-12с.

14. Организация физической культуры.Учебное пособие для институтов физкультуры. Изд.доп. и перераб. / Под об. ред. Н.И.Никифорова и В.С.Польшанского. -М.:ФиС,1965 -296с.

15. Прогнозирование и планирование физической культуры.-М.:ФиС,1972.-87с.

16. Сборник материалов по учебным дисциплинам ГЦИФК 1932-1933 уч.г.-М.:ОГИФ Физкультура и туризм, 1934.-516с.

17.Социально-экономические проблемы физической культуры и спорта./Сост.Б.С.Кузьмак и А.А.Осинцев.-М.:ФиС.1976.-207с.

18.Справочник физкультурного работника. /Под об.ред.П.Ф.Савицкого.-Киев:Здоров'я,1976-343с.

ЛЬВІВ

Навчальний курс “Управління діяльністю спортивних організацій” є однією з профілюючих дисциплін у навчальних закладах третього та четвертого рівнів акредитації, логічним продовженням попередніх етапів фахової підготовки спеціалістів у рамках спеціальності “Олімпійський та професійних спорт”.

Для підвищення фаховості магістрів в управлінській діяльності у навчальні плани фізкультурних вузів окремим курсом було введено у 2000 році предмет «Управління діяльністю спортивними організаціями». Курс забезпечений методичними матеріалами.

Знання, засвоєння яких передбачає дисципліна, є важливими і необхідними, незалежно від майбутнього профілю фахової діяльності магістрів.

“Управління діяльністю спортивних організацій” як навчальна дисципліна, логічно пов'язана з іншими дисциплінами, що вивчаються магістрантами.

Одночасно, “Управління діяльністю спортивних організацій” є базовим предметом для подальшого вивчення інших предметів.

Курс передбачає вивчення:

  • теоретичних основ управління;

  • системи управління спортом в Україні та його нормативно-правове забезпечення;

  • фізкультурно-спортивна організація як відкрита система;

  • типологію організаційно - управлінської діяльності;

  • теоретико-методичні основи управління персоналом спортивної організації та ін.

Метою дисципліни є підготовка магістрів теоретичними знаннями про систему управління фізкультурним рухом в Україні та формування у них необхідних навичок управлінської діяльності в спортивній організації.

В результаті вивчення дисципліни “Управління діяльністю спортивними організаціями” магістранти повинні знати:

- методологічні основи управління,

- сучасні концепції управління,

- характеристики фізкультурних організацій, середовища, в якому вони працюють, соціальний, юридичний та етичний статус регламентування їх діяльності.

- технологію управління персоналом.

В результаті вивчення дисципліни “Управління діяльністю спортивними організаціями” магістранти повинні вміти:

- здійснювати управління організацією,

- планувати її діяльність і проводити реорганізацію,

- проводити роботу з персоналом,

- здійснювати пропагандистську та рекламну діяльність організації,

- проводити роботу з персоналом,

- будувати спонсорські стосунки.

2. Сутність понять «управління та «менеджмент».

У період формування в Україні ринкових відносин поряд зі звичним поняттям «управління» (суспільством, галуззю, організацією, персоналом і т.п.) усі частіше застосовується й інше поняття — «менеджмент».

У даний час серед фахівців, власне кажучи, склалося дві основних точки зору на співвідношення понять «управління» і «менеджмент»: одні використовують ці поняття як ідентичні взаємозамінні, іншими словами як синоніми; інші дотримують думки про те, що поняття «управління» значно ширше поняття «менеджмент». Ми розділятимемо саме цю точку зору.

Поняття «управління»

1)управління як наука

Необхідність в управлінні виникла одночасно з формуванням людського суспільства, як тільки люди стали об'єднуватися в групи для організації спільної праці. Підтвердженням цього може бути пам'ятка писемності древніх єгиптян - книга "Повчання Птахотепа", яка написана близько чотирьох тисяч років тому. У ній, зокрема, є теза про те, що якщо ти начальник, будь спокійним, коли ти слухаєш слова прохача, не зупиняй його доки він не облегшить свою душу від того, що хотів сказати тобі. Людина, вражена лихом, хоче вилити свою душу більше, ніж добитися позитивного вирішення свого питання. Ця думка не втратила своєї актуальності й сьогодні.

Проблеми управління цікавили і древніх греків. Так, Платон підкреслював необхідність розподілу праці, спеціалізації її за видами робіт. Сократ, розглядаючи управління як особливий вид діяльності, вважав, що слід поставити конкретну людину на відповідне місце і добитися від неї виконання доручених їй завдань].

Практика управління формувалася також у Македонії, Римі, Київській Русі та інших древніх державах. Однак до кінця ХІХ століття наукові підходи в галузі управління не використовувалися.

Вперше розгляд управління як засобу підвищення ефективності праці та діяльності організацій і як наукової проблеми відбувся у сфері промислового виробництва. Виникнення сучасного підходу до проблем управління пов'язано з іменем Ф.Тейлора, котрий у своїй роботі "Принципи наукового управління" (1911), заклав основи наукового підходу до вивчення та організації праці, до управління діяльністю організацій.

Ця книга традиційно вважається початком визнання управління наукою та самостійною сферою досліджень. Було б невірним вважати, що названа книга з'явилася випадково. Розуміння того, що будь-якою організацією можна управляти систематизовано, щоб більш ефективно досягати мети, розвивалося з середини ХІХ століття. Але ідея того, що управління може бути вагомим у розвитку і успіху організації, вперше підтвердилась завдяки Фредеріку Тейлору.

Згодом наука управління набула статусу міжгалузевої: промисловості, сільського господарства, транспорту, торгівлі, сфери послуг тощо. Це означає, що вихідним положенням теорії управління є інваріантність понять і термінів теорії управління (з латин. Invariabilis – незмінний і не змінюється в різних умовах;).

Тобто, хто б і якими об’єктами не управляв, він повинен прогнозувати цілі, способи дії і засоби досягнення цілей, а потім планувати їх і приймати кінцеве рішення

Метою даної науки є вивчення загальних закономірностей, всього того спільного, що є в управлінні будь-якою сферою діяльності людей.

Поступово розвиваючись, наука управління прийшла в навчальні заклади. Так у 1926 р. на кошти фонду Рокфеллеру при Гарвардському університеті була створена спеціальна група, що мала своїм завданням дослідження проблем організації і управління.

управління як мистецтво

Розуміння управління як мистецтва зв'язано зі здатністю ефективно застосовувати накопичені знання і досвід у практичній управлінській діяльності. Характеристика управління як мистецтва базується на наступних обставинах: фізкультурно-спортивні організації являють собою складні відкриті соціальні (у ряді випадків соціально-технічні) системи, на функціонування яких впливають численні і різноманітні фактори як зовнішньої, так і внутрішнього середовища. Необхідність використання в управлінні не тільки наукового підходу, але і мистецтва застосування накопичених знань у конкретних ситуаціях зв'язана насамперед з тим, що персонал фізкультурно-спортивних організацій являє собою найбільш важливий фактор ефективності їхній діяльності: своїм особливим характером, своєю власною системою цінностей, специфічними мотивами до праці і т.д. володіє кожен співробітник. Тому вважається, що управління повинне бути єдиним процесом, у якому наука і мистецтво являють собою сплав, що вимагає не тільки систематичного поповнення наукових знань, але і постійного розвитку особистісних якостей управлінця, його здібностей застосовувати отримані знання в нестандартних ситуаціях практичної діяльності з метою забезпечення найбільш тісної взаємодії з персоналом і створення умов для найбільш повної реалізації трудового потенціалу працівників.

Як приклад можна привести наступну ситуацію: керівництво фірми по виробництву спортивних товарів прийняло рішення про спонсорську підтримку фізичної культури і спорту на основі знання про те, що в результаті спонсорської реклами може бути значно збільшений обсяг продажу виробленої продукції і, отже, збільшений прибуток. Виділення частини прибутку на спонсорство, а не на збільшення заробітної плати й інші стимулюючі виплати може викликати негативну реакцію з боку персоналу фірми. Зняти напругу в трудовому колективі, тобто реалізувати на практиці мистецтво управління, можна за рахунок роз'яснювальної роботи про соціальну відповідальність бізнесу перед соціально-культурними сферами життєдіяльності суспільства, однієї з який є фізична культура і спорт, про необхідність перевірки якості спортивних товарів, що випускаються, в екстремальних ситуаціях спортивних змагань, безкоштовного надання співробітникам квитків на фізкультурно-спортивні заходи і т.д.

управління як функція

У вітчизняних енциклопедичних виданнях і спеціальній літературі «управління» у загальному виді розглядається як елемент, функція організованих систем різної природи (технічних, біологічних, соціальних). Це забезпечує збереження їхньої визначеної структури, підтримку режиму діяльності, реалізацію їхніх програм і цілей.

Таке тлумачення поняття «управління» використовується для характеристики специфічної управлінської діяльності людини в різних сферах — неживій і живій природі, соціальному життю.

У фізичній культурі і спорті правомірно вживати поняття «управління» стосовно до всіх названих сфер;

- у ряді випадків спортсмен здійснює вплив на об'єкти неживої природи, керуючи різноманітними, найчастіше спеціальними, транспортними засобами (автомобілем, літаком, вертольотом, саньми, яхтою і т.д.);

-у ряді випадків спортсмен здійснює вплив на об'єкти живої природи, керуючи різними тваринами (конями, оленями, собаками і т.д.).

Таке положення справ знайшло відображення в спеціальній термінології. Так, автори «Розумного саловара спортивних термінів» (1993р.) приводять поняття «управління конем», під яким розуміється правильне сполучення вершником засобів управління - дій шенкелем, приводом, корпусом.

Однак вплив на об'єкти живої природи у фізичній культурі і спорті не обмежується тільки тваринами, але включає специфічний вплив і на організм самого спортсмена.

Так, поняття «управління підготовкою спортсмена» трактується як оптимізація поводження спортсмена, доцільний розвиток його підготовленості, що забезпечує досягнення найвищих спортивних результатів. Сюди включені наступні операції: прогнозування результатів, моделювання параметрів змагальної діяльності, рівня підготовленості й розвитку функціональних систем організму, програмування тренувального процесу, комплексний контроль за рівнем підготовленості, внесення корекції в систему підготовки;

Фізична культура і спорт відноситься до сфери соціального життя, представляючи собою невід'ємний елемент нематеріального виробництва. У зв'язку з цим, не викликає сумніву правомірність використання поняття «управління» стосовно до фізичної культури і спорту як до галузі.

Отже, управління реалізується за допомогою виконання ряду управлінських дій, що одержали назву функцій управління.

управління як апарат або орган

Управління часто асоціюється з апаратом управління як специфічним органом фізкультурно-спортивної організації. Під час відсутності такого апарата організація як цілісне утворення існувати, а тим більше ефективно функціонувати, як правило, не може. Важливим є не тільки наявністю апарату управління, але і його структурний склад, характер зв'язків між ланками й елементами структури управління, ступінь централізації і децентралізації, повноваження і відповідальність працівників, що займають різні посади в апараті, і т.д.

Відмінною рисою більшості фізкультурно-спортивних організацій є те, що в управлінні ними беруть участь їхні члени, у зв'язку з чим усе гостріше стають питання переходу від автократичного (адміністративного) до демократичного стилю управління.

Поняття «менеджмент»

Поняття «менеджмент» стало використовуватися в Україні зовсім недавно, будучи запозиченим з англійської мови на початку формування в нашій країні ринкових відносин. Тому звернемося в першу чергу до аналізу базових представлень про це поняття закордонних фахівців.

Закордонними фахівцями досить часто менеджмент трактується як управління в конкретній організації, як «внутршньофірмове» управління. Саме це і визначає, на наш погляд, принципову відмінність менеджменту від управління.

На цій відмінній рисі акцентують увагу російські фахівці в області управління. Так, Э.А.Уткін (1998р.) визначає менеджмент як «...особливий вид професійної діяльності, спрямованої на досягнення підприємством, що діє в ринкових умовах, оптимальних господарських результатів на основі застосування різноманітних принципів, функцій і методів соціально-економічного механізму менеджменту».

Практично аналогічної точки зору дотримують і фахівці з управління у фізичній культурі і спорті:

«Спортивний менеджмент —- це теорія і практика ефективного управління організацією фізкультурно-спортивної спрямованості в сучасних ринкових умовах» (Переверзин И.И., 1998);

Менеджмент — це система заходів щодо ефективного управління організацією, фірмою, підприємством у сучасних умовах і на науковій основі (Жолдак В. И., Сейранов С. Г. 1999).

3.

Так, в першій половині ХХ століття, отримали розвиток декілька шкіл управлінської думки. Хронологічно вони можуть бути названі в такому порядку: школа наукового управління, класична (адміністративна) школа, школа людських стосунків, школа поведінкових наук, школа науки управління.

Засновником школи наукового управління вважають Ф.Тейлора. Його засади розвивали Ф Гілберт, Л. Гілберт і Г. Гант, котрі займалися дослідженнями на рівні організації. Наукове управління приділяло увагу й людському фактору. Із всіх проблем управління найбільш важливою є проблема людського фактору. Важливим внеском цієї школи було систематичне використання стимулювання з метою зацікавлення працівників у збільшенні продуктивності й обсягу виробництва. Передбачалась також можливість невеликого активного відпочинку та перерв у виробництві (за сучасним тлумаченням - вводилась виробнича гімнастика). Час на виконання визначених завдань був реальним і справедливо встановленим. Працівники, які виконували більше норми - нагороджувались. Засновники цієї школи також визнавали важливість відбору людей, які фізично та інтелектуально відповідали тій чи іншій посаді, акцентувалась увага і на навчанні працівників.

Засновниками класичної школи є А. Файоль, Л. Урвік та ін. Вони приділяли значну увагу вдосконаленню управління організацією вцілому, розвинули принципи і описали функції управління.

Засновниками "школи людських стосунків" вважаються М.Фолліт, Е.Мейо та інші. Вони вперше визначили менеджмент як "забезпечення виконання роботи за допомогою інших осіб". Школа рекомендувала використовувати прийом управління людськими відносинами шляхом впливу безпосередніх керівників на працівників, консультацій з працівниками, забезпечення широких можливостей спілкування на роботі.

Вона висунула ідею гармонії праці і капіталу, яка могла б бути досягнута при правильній мотивації і обліку інтересів всіх зацікавлених сторін. Фоллітт вважала, що менеджер повинен управляти відповідно до ситуації, а не так, як передбачено функцією управління. З її точки зору, конфлікт в трудових колективах за деяких умов може бути і конструктивним. На думку Фоллітт, основна проблема будь-якої організації — це координація зусиль людей і колективів, знаходження гармонії цих зусиль для досягнення ефективності робіт.

Особлива заслуга в створенні теорії і практики людських відносин належить психологу Мейо. Вивчаючи вплив різних чинників (умови і організацію праці, заробітну платню, міжособові відносини і стиль керівництва) па підвищення продуктивності праці на промисловому підприємстві, Мейо зробив висновок про особливу роль у виробництві людського чинника. Узагальнення емпіричних даних дозволило йому створити соціальну філософію менеджменту (систему «людських відносин»).

Знамениті експерименти Мейо, що отримали назву «хоторнські експерименти», відкрили новий напрям в теорії управління організацією. Мейо знайшов, що чітко розроблені робочі операції і хороша заробітна платня не завжди вели до підвищення продуктивності праці, як вважали представники школи наукового управління. Сили, що виникали в ході взаємодії між людьми, могли перевершити і часто перевершували зусилля керівника. Більш пізні дослідження, проведені Маслоу А. і іншими психологами, допомогли зрозуміти причини цього явища. Мотивами вчинків людей, припускає Маслоу, є в основному не економічні сили, як вважали прихильники школи наукового управління, а різні потреби, які можуть бути лише частково і побічно задоволені за допомогою, наприклад, грошей. Таким чином, Мейо закликав активізувати характерні для кожної людини духовні стимули, найсильнішим з яких, на його думку, є прагнення людини до постійного зв'язку з своїми колегами по роботі.

Школа почала діяти у країнах світу як доктрина "людських відносин", "асоціація праці й капіталу" (Франція), школа "соціального партнерства" (ФРН). Вона посприяла розвитку теорії та практики управління.

Засновниками школи поведінкових наук вважається К. Анджирис, Р. Лайкертон, М. Грегор, Ф.Герберг та ін. В основі їх концепції лежать методи налагоджування міжособистих відносин, підвищення ефективності потенціалу людських ресурсів.

У найзагальніших рисах основною ціллю цієї школи було підвищення ефективності організації за рахунок підвищення ефективності її людських ресурсів. Цей підхід відстоював «єдиний якнайкращий шлях» рішення управлінських проблем. Його головний постулат, як вже сказано вище, полягав в тому, що правильне застосування науки про поведінку завжди сприятиме підвищенню ефективності як окремого працівника, так і організації в цілому. Проте такі прийоми, як зміна змісту роботи і участь працівника в управлінні організацією виявляються ефективними тільки для деяких працівників і в деяких ситуаціях.

Найкрупніші представники цього напряму — Лайкерт, МакГрегор, Маслоу — вивчали різні аспекти соціальної взаємодії, мотивації, характеру влади, авторитету, організаційної структури, комунікацій в організаціях, лідерства і т.д.

Основними елементами школи науки управління є поглиблене розуміння складних управлінських проблем за допомогою розробки та застосування моделей.

Таким чином, аналіз діяльності кожної школи показує як прихильники діючих у свій час напрямків вважали, що їм вдалося знайти найбільш ефективний шлях досягнення цілей організації. Більш пізні дослідження і невдалі спроби втілення теоретичного здобутку в практику довели, що окремі положення управління були лише частково правильними у певних ситуаціях. І тим не менше, кожна із шкіл зробила значний і відчутний внесок у розвиток науки управління.

3. Основні поняття предмету

Делегування повноважень - передача задач і прав, закріплених за керівником підлеглому, який бере на себе відповідальність за них.

Інформація - відомості, що розраховані на конкретного споживача, яким притаманна новизна, і які необхідні для прийняття рішень. За допомогою інформації здійснюється зв'язок між суб'єктом (що управляє) і об'єктом (ким управляють), а також між системою і оточуючим середовищем.

Кар’єра (від латин. carriera - біг, життєвий шлях) - швидке і успішне просування в області суспільно-політичної, наукової, виробничої, службової або іншої діяльності. Планування кар’єри - один із важливих напрямів в роботі з персоналом організації

Обмеження - фактори, що у певній мірі регламентують діяльність керівника або організації вцілому.

Організаційні здібності - здібності до організаторської діяльності. В їх структуру входять комунікативні здібності, практичний розум, здібність активізувати інших, критичність ініціативність, тактичність, вимогливість до себе та інших, наполегливість.

Організаційна структура - це логічне взаємовідношення рівнів управління та функціональних областей, побудоване у такій формі, що дозволяє найбільш ефективно досягати цілей організації. Формування структури організації здійснюється шляхом горизонтального та вертикального поділу праці.

Організація - це процес утворення структури, встановлення зв’язків та відносин, що дає змогу ефективно працювати для досягнення цілей; група людей, котрі працюють разом.

Персонал - це штатний склад працівників організацій, підприємств. До персоналу відносять всіх працівників, котрі виконують виробничі та управлінські операції, зайняті переробкою предметів праці з використанням засобів праці; - це основний штатний склад працівників (за винятком керівництва), який виконує різноманітні виробничо-господарські функції.

Повноваження - обмежене право використовувати ресурси організації та спрямовувати зусилля її співробітників для досягнення мети.

Посадова інструкція - різновид регламентованого документу; визначає організаційно-правове положення посадової особи, його офіційний статус. У посадовій інструкції висвітлюються обов’язки працівника і вказується степінь його підпорядкування.

Професійна придатність - сукупність і структура психічних і психофізіологічних особливостей людини, необхідних для досягнення ефективності в професійній праці.

Рішення - вибір альтернативи, тобто варіанту дій, який виключає інші.

Регламентування - встановлення меж та діапазонів дій, прав, повноважень та обов’язків організацій, підрозділів, співробітників.

Ресурси - все те, що може бути застосовано для забезпечення функціонування та розвитку фізичної культури. У сфері фізичної культури можна визначити такі категорії ресурсів: природно-кліматичні, соціально-економічні, людські, матеріально-технічні, медико-біологічні, фінансові, науково-методичні, організаційні.

Розпорядження - правовий акт, який видає керівник організації з метою оперативного доведення питань до виконавців.

Система - організоване складне ціле, сукупність або комбінація частин (компонентів), що знаходяться у взаємозв'язку та об'єднанні єдиною метою діяльності. Існує багато різновидностей систем, в тому числі - соціальні, до яких належить фізична культура. Соціальні системи - групи людей, що певний час знаходяться у безпосередньому контакті; організації з чітко оформленою соціальною структурою, етнічні або національні об'єднання, держави або групи взаємопов'язаних держав тощо.

Управління - систематичний, цілеспрямований вплив на систему, її компоненти, з метою підвищення ефективності їх функціонування.

Функції управління - відносно обособлені дії, що відображають напрямок або стадію управлінської діяльності та складають її зміст. В сфері фізичної культури має місце виконання основних та специфічних функцій управління.

Цілі - це конкретний очікуваний результат або кінцевий стан організації. Вони визначаються у процесі планування діяльності всієї організації, на рівні різних підрозділів і служб. Процес формування цілей є дієвим механізмом координації, тому що він дає працівникам (персоналу) можливість усвідомити на що вони повинні спрямовувати свої дії.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Львівський державний університет фізичної культури (1)

    Документ
    Сутність предмету та завдання. Історія розвитку управління. Основні поняття предмету. Державні та громадські органи управління. Їх структура. Нормативно-правова база діяльності сфери.
  2. Конспект лекцій з дисципліни «методологія та організація наукових досліджень» для студентів спеціальностей 050201 «Менеджмент організацій»

    Конспект
    Поняття про методологію та метод наукового дослідження. Типологія методів наукового дослідження. Системний підхід у наукових дослідженнях. Вибір методів дослідження.
  3. Міністерство освіти І науки україни (84)

    Документ
    Кінцевий результат праці визначається трьома факторами: фундаментальними та професійно-орієнтованими знаннями і уміннями майбутнього бакалавра, сферою використання цих знань і умінь у галузі олімпійського і професійного спорту; соціально-професійними
  4. План історія розвитку теорії управління персоналом Особливості функціонування фізкультурних організацій в сучасних умовах > Сутність управління персоналом. Туп в діяльності спортивних організацій

    Лекція
    Дутчак М.В. Окремі аспекти реформування системи фізичного виховання в Україні Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні: Зб. наук.
  5. Міністерство освіти І науки україни (8)

    Документ
    Кінцевий результат праці визначається трьома факторами: фундаментальними та професійно-орієнтованими знаннями і уміннями майбутнього магістра, сферою використання цих знань і умінь у галузі олімпійського і професійного спорту; соціально-професійними

Другие похожие документы..