Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
1. В соответствии с учебным планом специальности «Правоведение» направить с 1 по 28 марта 2012 года на учебную практику студентов 4 курса юридическог...полностью>>
'Документ'
1.2 Квалификация выпускника – технолог сельскохозяйственного производства Нормативный срок освоения основной образовательной программы подготовки тех...полностью>>
'Конкурс'
Настоящее положение определяет порядок и условия подготовки, организации, проведения и реализации конкурса проектов на выполнение комплекса мероприят...полностью>>
'Документ'
Проведен обзор рынка электроэнергии в России, процесса реформирования и разделения вертикально интегрированных компаний. Рассматривается деятельность...полностью>>

Donetsk compartment of shevchenko scientific society (5)

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ДОНЕЦЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ім. ШЕВЧЕНКА

DONETSK COMPARTMENT of SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY

ДОНЕЦЬКИЙ

ВІСНИК

НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА

ім. ШЕВЧЕНКА

НАУКИ ПРО ЗЕМЛЮ,

ГІРНИЦТВО, ҐРУНТОЗНАВСТВО.

ЕКОНОМІКА. СОЦІОЛОГІЯ

т. 15

Донецьк

Східний видавничий дім

2006

Засновано в 2001 р.

Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. т.15 - Донецьк: Східний видавничий дім, Український культурологічний центр. - 2006. - 160 с.

Вісник містить матеріали березневої 2006 року наукової конференції НТШ-Донбас. Доповіді і повідомлення торкаються проблем наук про землю, гірництво, ґрунтознавство, економіки та соціології. Секції конференції працювали у Донецьку.

Редакційна колегія:

д.т.н., проф. В.Білецький (відповідальний редактор);

інж. Л. Шпильовий (технічний редактор);

д.т.н., проф. В.Саранчук; д.г-м.н. В.Суярко; д.т.н., проф. І.Малишко; д.т.н., проф. А.Дриженко; д.т.н. проф. Г. Гайко;

д.е.н., проф. М. Белопольський.

 Донецьке відділення НТШ, 2006

Наукове видання

ДОНЕЦЬКИЙ ВІСНИК НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ім. ШЕВЧЕНКА (т.15)

Набір та комп’ютерна верстка А. Лисенко

Коректор Л. Іваненко

Підп. до друку 2.11.2006. Формат 60х84 1/16. Папір офсетний. Гарнітура Times New Roman Cyr. Друк різографний. Ум. друк. арк. 8,9

Обл.-вид. арк. 6,9. Тираж 200 прим. Зам. 1-05.

«Східний видавничий дім»

Свідоцтво про внесення до державного реєстру видавців, виготівників та

розповсюджувачів видавничої продукції № 697 від 30.11.2001 р.

м . Донецьк, 83086, вул. Артема, 45

ЗМІСТ

1. НАУКИ ПРО ЗЕМЛЮ, ГІРНИЦТВО,

ҐРУНТОЗНАВСТВО

Геннадій ГАЙКО, Юрій ШУБІН, Володимир ПАРАМОНОВ,

ІНЖЕНЕРНО-ГЕОЛОГІЧНА РОЗВІДКА СТЕПАНІВСЬКОГО

КУРГАННОГО КОМПЛЕКСУ – УНІКАЛЬНОЇ АРХЕОЛОГІЧНОЇ

ЗНАХІДКИ 2005 РОКУ ............................................................................. 4

Анатолій ДРИЖЕНКО УПОРЯДКУВАННЯ ОСНОВНИХ

ПОЛОЖЕНЬ І ТЕРМІНОЛОГІЇ ВІДКРИТОЇ РОЗРОБКИ

РОДОВИЩ КОРИСНИХ КОПАЛИН ...................................................... 9

Віктор САРАНЧУК, Ігор АРОВІН РЕЗЕРВИ ВУГІЛЛЯ

ДЛЯ КОКСУВАННЯ ............................................................................... 19

Леонід ШПИЛЬОВИЙ, Костянтин ШПИЛЬОВИЙ

ІСТОРІЯ ВІДКРИТТЯ ТА ОСВОЄННЯ МАРІУПОЛЬСКОГО

ЦИРКОНОВОГО РОДОВИЩА .............................................................. 37

М.К. ВОРОБЙОВ, В.П. СОКОЛОВА РЕЗУЛЬТАТИ

ДОСЛІДЖЕНЬ І ПРАКТИКА ЗБАГАЧЕННЯ ГЕМАТИТОВИХ

РУД ЗА КОРДОНОМ ............................................................................... 55

Володимир БІЛЕЦЬКИЙ, Валерій САМИЛІН МІНЕРАЛЬНІ

РЕСУРСИ СВІТУ: АФРИКА .................................................................. 68

Володимир БІЛЕЦЬКИЙ, Іван МАНЕЦЬ БІБЛІОГРАФІЧНА

ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ

ТЕРМІНОСИСТЕМИ У ГІРНИЦТВІ ..................................................... 81

Максим НЕЦВЄТОВ, Павло ХИЖЕНКОВ ЛІС, ВІТЕР ТА

ҐРУНТОУТВОРЕННЯ ............................................................................. 97

Валерій САМИЛІН, Ольга МАЛЬЦЕВА РОЗРОБКА

МОДЕЛЕЙ ПРОЦЕСІВ РОЗДІЛЕННЯ ПРИ ЗБАГАЧЕННІ

МІНЕРАЛЬНОЇ СИРОВИНИ ................................................................ 102

2. ЕКОНОМІКА

Оксана БОНДАРЕНКО АНАЛІЗ ПРОГРАМНИХ ПРОДУКТІВ,

ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ДЛЯ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО

СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ................................................................... 107

Тетяна МЕХЕДОВА ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ: КОНЦЕПЦІЯ,

НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ...................................................................... 115

В’ячеслав ЛЯШЕНКО, Сергій ЛЯШЕНКО, СУЧАСНІ

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СТРАТЕГІЧНОГО МАРКЕТИНГУ ......... 122

Микола БЕЛОПОЛЬСЬКИЙ СИСТЕМНА КРИЗА В УКРАЇНІ:

ЩО РОБИТИ? ......................................................................................... 138

3. СОЦІОЛОГІЯ

Олександра БУРЕГО МОРАЛЬНА ПАНІКА В КОНТЕКСТІ

КОНСТРУЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАЛЬНОСТІ ............................ 153

  1. НАУКИ ПРО ЗЕМЛЮ, ГІРНИЦТВО,

ҐРУНТОЗНАВСТВО

ББК 26.329.6

Геннадій ГАЙКО,

доктор технічних наук, професор Донбаського
державного технічного університету;

Юрій ШУБІН,

кандидат геолого-мінералогічних наук, доцент Донецького державного технічного університету;

Володимир ПАРАМОНОВ,

історик, голова Алчевського клубу любителів археології.

ІНЖЕНЕРНО-ГЕОЛОГІЧНА РОЗВІДКА
СТЕПАНІВСЬКОГО КУРГАННОГО
КОМПЛЕ
КСУ – УНІКАЛЬНОЇ АРХЕОЛОГІЧНОЇ ЗНАХІДКИ 2005 РОКУ

Серед археологічних пам’ятників, які протягом тисячоліть накопичувала земля нашої Батьківщини, особливе, первісне значення мають «піраміди степів» - кургани. Багато століть люди ставлять питання: ким вони створені; як споруджені; які несуть знання? Сучасні наукові відповіді на ці питання все більше потребують інтеграції фахівців історичних і технічних наук, спільних досліджень складних археологічних об’єктів. Спробою такого наукового поєднання стала інженерна розвідка Степанівського культового комплексу, дослідження якого призвело до одного з найцікавіших археологічних винаходів 2005 року.

Пам’ятник, що включає обкладені плитами вапняку пагорби й споруджені на них чотири кургани, розташований в 4 км від села Степанівка Перевальського району Луганщини. Комплекс було відкрито у 2004 р. історико-географічною експедицією Алчевського клубу любителів археології, а в 2005 р. під керівництвом д-ра іст. наук В.І. Клочка (НДІ пам’яткоохоронних досліджень, м. Київ) були проведені розкопки південно-східного кургану комплексу. Вони виявили добре збережений кромлех, поховання зрубної та катакомбної культур, характерні для них глиняні посудини та кам’яні знаряддя праці, що дає підстави датувати поховання II тис. до Р.Х.

Найбільш цікавою особливістю комплексу, яка призвела до залучення науковців Донбаського технічного університету, є викладка плитами вапняку поверхні пагорбів на вершинах яких і були пізніше споруджені кургани. Вражаючими є обсяги гірничих і будівельних робіт. Площа пам’ятника сягає близько 10 га, а кількість виявлених плит наближається до 100 тисяч (більша частина плит вкрита шаром дерну). З північно-західного боку з вертикально розташованих плит збудована огороджувальна стіна довжиною близько 300 м.

У геологічному відношенні місцевість археологічного комплексу приурочена до склепінчастої частини південного крила Анненської антикліналі, представленої осадовими відкладами світи . У геоморфологічному відношенні район пов’язаний з грядами пісковику та вапняку, котрі утворюють вододіл і являють собою найбільш високу ділянку (до +242 м) по відношенню до прилеглих територій (найменші відмітки +150÷160 м). Ландшафт археологічного комплексу не піддавався техногенним змінам.

В безпосередній близькості від пам’ятника (район Ісаківського водосховища) виходять на поверхню масивні поклади пісковику та відносно тонкі шари вапняку (до 60 см), яким давні будівельники віддали перевагу. Місцеві вапняки – без ознак шаруватості, щільної тонкокристалічної структури, розбиті поперечними тріщинами (які можливо обумовлювали розміри плит), придатні для розробки (твердість кальциту, з якого складений вапняк дорівнює 3 за шкалою Мооса, а кварцу, з якого складений пісковик – 7).

Найбільш імовірно, що розробку вапняку вели відкритим способом, з просуванням гірничих робіт вздовж простягання пласта, а не за його падінням. Враховуючи кількість і розміри плит (в середньому 1x0,7x0,2 м, а найбільші – 2,5x1,5x0,4 м), можна припустити, що зона видобування каменю простягалась у кожному пласті на декілька кілометрів. Оскільки маса більшої частини плит сягала 300-400 кг, перед стародавніми будівельниками стояла проблема транспорту й організації робіт. Оскільки відомі організаційні методи т.зв. «класового суспільства» на той час були малоймовірні, стимулом консолідації населення для виконання величезних обсягів робіт скоріш за все слугувало культове, сакральне призначення споруди. Як гіпотезу можливої організації робіт, спробуємо висунути версію, згідно з якою кожен одноплемінник повинен був вкласти «свій камінь» у священну споруду. Допомагаючи один одному, місцеві мешканці протягом тривалого часу виконували свій релігійний обов’язок.

Слід відзначити низку цікавих технічних особливостей, які свідчать про обізнаність наших давніх пращурів у гірничій та будівельній справах.

Укладання плит проводили на підготовлену основу у вигляді ґрунтової (глиняної) суміші з дрібними (3-4 см) уламками вивітрілого аргіліту, який широко представлений в низинах рельєфу. На окремих ділянках території комплексу поверхня покрита двома-трьома шарами кладки (з ув’язуванням шарів). Плити припасовували одну до одної (помітні ознаки грубої обробки торців), а проміжки між ними заповнювали ґрунтовою сумішшю.

Виявлено більше десятка плит із штучними прорізями шириною 2-3 см і довжиною до 30 см. Дослідження контурів прорізів виключає можливість їх виникнення шляхом природних розломів плит від напруженого стану конструкції (численні приклади розломів також спостерігаються серед плит). Не знайдено слідів роботи зубила, або його аналогів. Спосіб стирання вапняку в прорізях, а також їх призначення поки що не зясовані.

Про вмілу обробку каменя свідчать також знайдені плити із створеним жолобом та лунки на поверхні плит глибиною до 5 см. (можливо сліди свердлування). Знайдені при розкопі кургану пести з грубозернистого окварцьованого пісковику, якого немає в околицях пам’ятника, свідчать про пошуки відповідних гірських порід на відстанях до 10-15 км. Червона вохра, якою був покритий череп небіжчика в похованні кургану, доводить обізнаність населення з розробкою залізних руд з метою вироблення мінеральної фарби. Численні посудини, виявлені на похованні, свідчать про розробку місцевих глин, знання їх властивостей при термічній обробці виробів. Цікавою особливістю однієї з посудин із зрубного поховання є клеймо у вигляді тризуба (можливо «автограф» майстра).

Узагальнюючи, можна констатувати, що пам’ятник підтверджує принцип переходу священних місць від представників однієї археологічної культури до іншої (починаючи щонайменш з кінця ІІІ тис. до Р.X.). Складність структури Степанівських курганів, а особливо факт унікальної викладки поверхні пагорбів вапняковим панцирем свідчать про культове призначення памятника, який за задумом творців, повинен був зберегтися протягом тисячоліть. Виходячи з надзвичайних обсягів робіт (видобуто, транспортовано й викладено приблизно 20 тис.м3 вапняку) можна стверджувати про відкриття визначного храму-святилища древнього населення Сходу України.


Рис. 1. Посудина з поховання епохи бронзи (2-га пол.. ІІ тис.

до р.х.). На верхній частині посудини нанесені символічні знаки.


Рис. 2. Степанівський курганний комплекс


Рис. 3. Степанівський курганний комплекс

Дослідження Степанівського археологічного комплексу знаходяться лише на початковій стадії. Разом з археологічними пошуками планується залучення геофізичних методів дослідження геомагнітної активності території пам’ятника. Маємо надію на об’єднання зусиль науковців, держави та українських меценатів, які не байдужі до таємниць давнього світу, до історії рідної землі.

ББК 33.2

Анатолій ДРИЖЕНКО,

доктор технічних наук, професор,

Національний гірничий університет, м. Дніпропетровськ

УПОРЯДКУВАННЯ ОСНОВНИХ ПОЛОЖЕНЬ

І ТЕРМІНОЛОГІЇ ВІДКРИТОЇ РОЗРОБКИ

РОДОВИЩ КОРИСНИХ КОПАЛИН

Наведена нова редакція основних положень, деяких термінів та уніфікована класифікація систем відкритої розробки твердих родовищ корисних копалин.

Об’єктами промислової розробки твердих корисних копалин є поклади, що залягають у надрах Землі у вигляді трьох основних морфологічних типів: ізометричних, пластових та трубоподібних, які характеризуються значними розмірами, відповідно, у трьох, двох і одному напрямках. Гірничі роботи, які проводять із земної поверхні з метою добування різноманітних корисних копалин і утворення відкритих виїмок, називаються відкритими. Вони здійснюються за допомогою проведення відкритих гірничих виробок, сукупність яких у різних галузях промисловості має назву кар’єра, рудника, розріза, копальні та полігону. Найбільш загальним і розповсюдженим є кар’єр. Родовище або його частина, що відведена для експлуатації кар’єром, називається кар’єрним полем. Кар’єрні поля різняться між собою у досить широкому діапазоні за розмірами площі, її форми, кінцевої глибини, умовами залягання корисних копалин та порід розкриву, їх потужністю, міцністю, обсягами гірничих робіт, способами розкриття і відпрацювання, конструкцією та кількістю виймально-навантажувального і транспортного обладнання. Однак при дослідженні та вивчанні умов їх доцільного використання у гірничо-технічній літературі та підручниках [1-5] виникли деякі різночитання основних положень, понять і термінології. Тому для їх упорядкування і систематизації нижче наведена нова редакція їх викладення.

Так, за формою кар’єрні поля розподіляють на обширні, витягнуті та округлі. Обширні кар’єрні поля відповідають у основному поверхневому типу відкритих розробок пологих пластів і пластоподібних покладів (буре вугілля, марганцеві та залізні руди, розсипи поліметалів, вогнетриви тощо). Вони характеризуються середньою глибиною (до 100 м) при великих площах кар’єру у плані (до 10…40 км2).

Витягнуті кар’єрні поля мають великі розміри за простяганням(Lк): , що в декілька разів перевищують поперечні розміри родовища (Вк). Такі поля характерні для глибинного типу відкритих розробок пластів і пластоподібних покладів крутопохилого та крутого залягання (вугілля, залізисті кварцити, азбест тощо). Глибина їх досягає 500…800 м, довжина – 5…13 км.

Округлі кар’єрні поля мають закруглену або овальну форму у плані (Lк : Вк ≤1 : 2 ) і відповідають глибинному і висотно-глибинному типу відкритих розробок ізометричних покладів (кольорові та благородні метали, дорогоцінне каміння, будівельні матеріали тощо), в декілька разів перевищують поперечні розміри родовища. Такі поля характерні для глибинного типу відкритих розробок пластів і пластоподібних покладів крутопохилого та крутого залягання, що витягнуті у одному напрямку (вугілля, залізисті кварцити, азбест тощо). Глибина їх досягає 500…800 м.

За розмірами виділяють кар’єрні поля малої (довжина по поверхні Lк≤1,9 км), середньої (Lк =2-4,2 км) та великої (Lк≥4,3 км) протяжності [6-10]. Види кар’єрних полів за їх глибиною та розмірами наведені у табл.1.

За кутом падіння відносно горизонтальної поверхні розподіляють поклади:

– пологі, що характеризуються заляганням переважно плоских тіл корисних копалин прямолінійно або ж хвилясто під загальним кутом основної частини родовища до 8...10°; їх частковим випадком є горизонтальні поклади;

– похилі – з кутами падіння від 11 до 30°;

– крутопохилі – з кутами падіння від 31 до 56°;

– круті – з кутами падіння від 57 до 90°;

– складного залягання, що характерно для антиклінальних і синклінальних складок та різних геологічних порушень. У більшості випадків воно визначається мінливим напрямком падіння покладів. Форма покладів і кут їх падіння обумовлюють розміри кар’єрних полів та їх елементи.

Таблиця 1. Види кар’єрних полів

(за В.В.Ржевським у інтерпретації А.Ю. Дриженка)

Глибина кар’єрних полів

Тип

залягання родовища

Площа

по поверхні, км2

Об’єм гірської маси, млн км3

Термін дії кар’єра, роки

Надто мілкі (до 20 м)

Поверхневий

До 0,4

До 10

До 10

Мілкі (21…50 м)

Поверхневий

0,4…2

10…100

10…25

Середньої глибини (51…100 м)

Поверхневий

2…6

100…500

25…30

Глибокі (101…200 м)

Поверхневий

Глибинний

4…20

500…2000

30…60

Надто

глибокі (201…800 м)

Глибинний

Висотно-глибиний

10…40

2000…10000

60…100

За потужністю поклади розподіляють залежно від можливості використання різноманітних технологічних засобів для видобування корисних копалин і кількості одночасного відроблювання уступів – для пологих родовищ або виймальних західок – для нахилених і крутих. При цьому виділяють поклади:

– надто малої потужності, коли дійсна потужність m (по перпендикуляру від кровлі до підошви) менша за 4 м, а розробка ведеться спеціальною технікою одним уступом;

– малої потужності (m = 4...20 м); розробка пологих родовищ ведеться одним уступом, а нахилених і крутих – однією західкою;

– середньої потужності (m = 21...60 м); розробка ведеться двома уступами, а нахилених і крутих – двома західками;

– потужні (m = 61...90 м); розробка ведеться трьома уступами, а похилих і крутих – трьома західками;

– надзвичайно потужні (m> 91 м).

Наведена класифікація покладів за потужністю дає можливість поряд з міцністю порід попередньо оцінювати спосіб складування порід розкриву у виробленому просторі кар’єру або переміщення їх у зовнішні відвали, проводити вибір типу виймального обладнання та розміщення транспортних комунікацій для перевезення гірських порід. При цьому потужність порід розкриву приймається аналогічною значенням потужності покладів корисних копалин.

Для планомірної розробки порід і раціонального використання обладнання кар’єрне поле у геологічному перерізі розділяють на окремі виїмкові шари, у більшості випадків – горизонтальні. Тому їх і називають горизонтальними. Виймання шарів проводять послідовно з верху до низу, незалежно від напрямку напластування порід. Можлива кількість шарів залежить від глибини і розмірів кар’єру у плані. Потужність шарів по глибині кар’єру може бути різною. При формуванні декількох шарів формуються уступи. Кількість їх у перерізі кар’єрного поля залежить від потужності покладу, кута його падіння, труднощів розробки порід, типу застосованого гірничотранспортного обладнання.

Іноді при пологих і похилих покладах розробку ведуть пологими (до 8-10º) і похилими (11-30º) шарами різної потужності, що залежить від потужності пластів та перекриваючих порід. Окремі пласти розроблюють за напластуванням порід послідовно один за одним. В окремих випадках розробку крутоспадаючих покладів і однорідних кам’яних масивів можна проводити крутопохилими (31-56º) шарами. Це дозволяє забезпечити більш круті укоси робочих бортів кар’єру і знизити завдяки цьому поточні обсяги розкривних робіт. Однак при такій технології суттєво ускладнюються розкриття робочих горизонтів і транспортування гірських порід, потрібна чітка залежність виконання видобувних і розкривних робіт.

Для керування режимом гірничих робіт глибокі та надто глибокі кар’єрні поля поділяються на етапи, під якими розуміються об’єми гірської маси, що знаходяться поміж суміжними межами тимчасово неробочих бортів. Етапи формуються у межах кар’єрного поля як у плані, так і за глибиною. Технологічно управління об’ємами виймання порід розкриву при поетапній розробці здійснюється шляхом збільшення кутів укосу робочих і тимчасово неробочих бортів кар’єру. Підтримання виробничої потужності кар’єра припускає ціленаправлений розвиток зони поглиблення в одному із торців кар’єрного поля з мінімальною потужністю перекриваючих порід, а також зони посування з прискореним переміщенням фронту гірничих робіт у верхній частині робочої зони уздовж простягання пластів корисних копалин.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Donetsk compartment of shevchenko scientific society (2)

    Документ
    Вісник містить матеріали березневої 2006 року наукової конференції НТШ-Донбас. Доповіді і повідомлення стосуються проблем мовознавства та літературознавства.
  2. Donetsk compartment of shevchenko scientific society (6)

    Документ
    Вісник містить матеріали березневої 2006 року наукової конференції НТШ-Донбас. Доповіді і повідомлення стосуються проблем філософії, культурології, політології та педагогіки.
  3. Donetsk compartment of shevchenko scientific society (1)

    Документ
    У т. 6 Вісника вміщені матеріали пленарного засідання і секцій філософії, політики, психології, культурології та педагогіки березневої 2005 року наукової сесії Донецького відділення Наукового товариства ім.
  4. Donetsk compartment of shevchenko scientific society (7)

    Документ
    Вісник містить матеріали березневої 2006 року наукової конференції НТШ-Донбас. Доповіді і повідомлення торкаються проблем біології, біофізіології, медицини та психології.
  5. Donetsk compartment of shevchenko scientific society (3)

    Документ
    Вісник містить матеріали березневої 2005 року наукової конференції НТШ-Донбас. Доповіді і повідомлення торкаються проблем історії. Секції конференції працювали у Донецьку і Краснодарі.

Другие похожие документы..