Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Проблема ликвидации страховых компаний еще не получила широкого освещения на страницах массовой печати, хотя данный момент является очень важным, ведь...полностью>>
'Документ'
Общество с ограниченной ответственностью Небанковская кредитная организация «Платежная система «Рапида», именуемое в дальнейшем «НКО», в лице , дейст...полностью>>
'Документ'
Формирование единой государственной системы профилактики преступлений и иных правонарушений занимает одно из ключевых мест в числе национальных приор...полностью>>
'Доклад'
МОУ «Основная общеобразовательная школа №5» г. Гусь-Хрустального открыта в 1936 г., как начальная школа №7. Первым директором начальной школы стал А....полностью>>

В. Н. Каразіна Історичний факультет Кафедра історії України Іванов Станіслав Юрійович динаміка зміни чисельності населення міста харкова в роки непу Диплом

Главная > Диплом
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна

Історичний факультет

Кафедра історії України

Іванов Станіслав Юрійович

ДИНАМІКА ЗМІНИ ЧИСЕЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ МІСТА ХАРКОВА В РОКИ НЕПу

Дипломна робота

за освітньо-кваліфікаційним

рівнем магістр

студента V курсу

денної форми навчання

Науковий керівник –

канд. іст. наук, доцент

Посохова Л.Ю.

Харків 2007

ЗМІСТ

ВСТУП ................................................................................................................................3

РОЗДІЛ І. Історіографія та джерельна база дослідження…………………

РОЗДІЛ ІІ. Національний склад, соціальне становище та мовна структура населення м. Харкова в роки непу

РОЗДІЛ ІІІ. Зміни чисельності та взаємовплив соціальних факторів та демографічних ознак на формування структури населення м. Харкова в роки непу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТОК

ВСТУП

Актуальність теми. Україна є однією з держав з поліетничним складом населення, в якій проживають представники різних етнічних груп, які є невід’ємною складовою частиною народу України, її історії та культури. В умовах національного, державного та культурного відродження України все більшого значення набувають проблеми чисельності, національного та соціального складу населення в окремих регіонах та містах країни. Дослідження етнічної історії в період непу є, по-перше, одним із пріоритетних напрямів у світлі реалізації державної національної програми щодо демографічного становища та ролі національних меншин, а по-друге, в період переходу України до ринкових відносин, коли в країні відбувається ламання старої системи, соціально-класова структура населення кардинально змінюється, відбувається, як і в період непу, швидкий розвиток приватного підприємництва, розшарування в середовищі робітників, службовців та інтелігенції, є актуальним і своєчасним.

Хронологічні рамки дослідження – 20-ті роки ХХ ст., період нової економічної політики. Харків в той час був одним із найбільших промислових, торгівельних, транспортних та культурно-просвітницьких центрів України, її столицею.

Територіальні рамки дослідження – місто Харків в його старій та новій межах, спричинених адміністративно-територіальними змінами, що відбувалися в 20-ті роки.

Мета дослідження полягає у комплексному вивченні соціальних та демографічних процесів в місті Харкові в період непу на базі введення у науковий обіг, головним чином, статистичних даних Всесоюзних переписів населення 1920, 1923 та 1926 років, та матеріалів Центрального Статистичного Управління України та матеріалів фондів Державного архіву Харківської області. Здійснити всебічну соціально – демографічну характеристику населення міста Харкова в 20-ті роки.

Для досягнення поставленої мети передбачалося розв’язати такі завдання:

  • визначити основні причини які впливали на демографічні зміни населення міста;

  • простежити динаміку росту національного складу населення м. Харкова;

  • визначити чисельність різних національних груп населення за їх статевим та віковим складом, а також їх письменність;

  • виявити кількість та зайнятість населення міста за соціальним складом, з’ясувати причини та наслідки безробіття в період непу;

  • визначити наслідки міграційних процесів.

Отже, предметом дослідження є органічно пов’язані демографічні, етнічні і соціальні процеси, які відбувалися в Харкові в період непу.

Наукова новизна роботи полягає в комплексному залученні статистичних даних переписів 1920, 1923 та 1926 років для вивчення демографічних змін, що відбувалися в м. Харкові в період непу, чисельності національного складу, формування соціальної та етнічної структури населення.

Автор намагався дати всебічну характеристику статево-вікового, етнічного складу населення, його концентрації в окремих районах міста старої і нової межі. Визначаються наслідки міграційних процесів, а також особливості безробіття та письменність серед найбільш чисельних національних груп населення в 20-х роках.

Методологічною основою дослідження є наукові методи і принципи пізнання, що ґрунтуються на здобутках вітчизняної історичної науки та суміжних дисциплін. В роботі використані такі методи дослідження як співставлення підсумків переписів 20-х років, порівняння даних переписів з іншими статистичними даними (профспілок, біржі праці, ЗАГСу тощо). Специфіка дослідження вимагала і опрацювання довідників з демографії, статистики, етнології та ін.

Об’єктом дослідження і джерельною базою магістерської роботи є, у першу чергу, комплекс опублікованих статистичних підсумків Всесоюзних переписів населення 1920, 1923 та 1926 рр., а також матеріалів в ДАХО.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що фактичний матеріал, рекомендації та висновки можуть бути використані у викладацькій роботи, підготовці відповідних лекційних курсів та спецкурсів в освітніх закладах, написанні навчальних методичок і посібників, узагальнюючих праць тощо.

Апробація роботи.

Основні результати магістерської роботи обговорювалися на наукових конференціях історичного факультету ХНУ ім. В.Н. Каразіна.

Результати дослідження з окремих питань розділів робот викладені у науковій статті фахового видання „Зміни чисельності та соціальний склад населення м. Харкова в роки непу”. - Актуальні проблеми Вітчизняної та всесвітньої історії. Збірник наукових праць. Вип. 9, Х.-2006, с. 203-215.; „Національний склад населення м. Харкова в роки непу.” – Каразінські читання ( істор. науки). Матеріали міжнародної наукової конференції; 20 квітня 2007р. (тези). Х. -2007. С.116-117.

Структура роботи складається із „Вступу”, трьох розділів, „Висновків”, списку використаної літератури та джерел, ... статистичних таблиць.

У вступі обґрунтована актуальність обраної теми, вивчені предмет дослідження, сформульовані мета, основні завдання та методологічні засади, розкрито наукову новизну роботи, окреслено її практичне значення.

У першому розділі „Історіографія та джерельна база дослідження”, викладено стан наукової розробки проблеми та її джерельна база, охарактеризовано Всесоюзні переписи 1920, 1923, 1926 років як історичне джерело, визначена методика дослідження. Головне намагання автора у такому контексті – визначити можливість підсумкових даних переписів, як статистичного джерела для висвітлення основних питань теми.

У другому розділі "Національний склад, соціальне становище та мовна структура населення міста в період непу" проаналізовано національний склад населення, його зайнятість за національною ознакою, письменність окремих національних груп, соціальне та майнове становище національних груп.

Третій розділ - "Зміни чисельності та взаємовплив соціальних факторів та демографічних ознак на формування структури населення міста Харкова в роки непу" містить дані про становище м. Харкова на поч. ХХ ст., адміністративно-територіальні зміни на поч. 20-х років, дається аналіз чисельності, складу населення за статтю, віком, як в цілому по місту, так і в окремих його районах. Простежується кількість працездатного (самодіяльного) та непрацездатного населення серед чоловіків та жінок, їх матеріальне становище, соціальна структура, професійно-галузева зайнятість та безробіття.

У висновках роботи підведені підсумки аналізу змін чисельності населення, його національного та соціального складу, галузево-професійної зайнятості представників різних соціальних верств населення.

РОЗДІЛ І

ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1. Стан наукового дослідження теми

Історіографія теми досить складна і неоднозначна, що викликано, перш за все, багатогранністю проблем, чисельністю наукової літератури, протилежністю наукових оцінок. Дослідженням питань населення України, в тому числі й в окремих великих містах, уже в 20-30-ті роки ХХ ст. займалися вчені-історики, демографи, етнографи, представники статистичних відділів, державного апарату та місцевих органів влади.

Особливий інтерес представляють роботи 20-х років, котрі здебільшого були підготовлені учасниками цих подій. Наукові праці, опубліковані в ті часи, не мали ідеологічної упередженості, що було характерною ознакою пізніших досліджень радянських науковців. У цей час досліджувалися проблеми змін національного складу, міграцій, природного приросту населення, становище національних менших, процеси мовної та етнічної асиміляції, культурно-освітнього будівництва. Переважна більшість робіт мала науково-популярний характер. У працях В. Затонського, Д. Лебедя, М. Скрипника, П. Постишева особлива увага приділялася розробці державної політики в багатонаціональних регіонах України, в т.ч. і на Харківщині, яка мала до того ж стратегічне значення з огляду столичного статусу та її швидкого промислового піднесення. У цих працях багато цінного фактичного матеріалу, але їм притаманні залежність від офіційної ідеології, захоплення кількісними показниками, адже офіційні органи були зацікавлені в прикрашенні показників своєї роботи, тому при їх використанні необхідний критичний підхід.

Дослідження чисельності, національного та соціального складу населення міста Харкова в період непу викликає особливий інтерес не лише з точки зору того, що він був в цей час столицею України, але й з погляду щодо порівняльного аналізу демографічного становища, його впливу на економіку міста. Вже в 20-ті роки ця тема викликала зацікавленість у дослідників, які здебільшого були працівниками статистичного управління. Так, Гвоздеєв Н., використовуючи статистичні дані бюлетенів губернського статбюро, простежує природний рух і приріст населення Харківської губернії, в т.ч. і по м. Харкову. Цікавий матеріал про демографічне становище міста міститься в роботі Коваленко І.З. Автор звертає увагу на приріст населення міста на поч. 20-х років у його старій межі, наводить дані приросту населення з середини ХІХ ст. до 1923 р. включно. Збільшення населення, стверджує автор, відбувалося, головним чином, за рахунок імміграції. Він наводить дані щодо заселення окремих районів міста за статтю та соціальним станом.

У період непу з’являються перші роботи про національні меншини в Україні. На основі переписів населення в 1920, 1923 та 1926 рр. автори намагалися проаналізувати їх кількісний склад, розселення, економічне та політичне становище, участь у промисловому будівництві тощо.

Цікавий матеріал про національний склад населення України, в т.ч. і Харкова, його природний приріст, процеси мовної та етнічної асиміляції міститься в працях А. Хоменко. Автор правильно зазначає, що основним осередком асиміляційних процесів були великі міста, що найбільш відчутними вони були серед білорусів, молдаван, болгар, німців, греків, євреїв.

Зауважимо, що свої дані він підтверджував показниками володіння рідною мовою. Однак втрата рідної мови не завжди свідчила про втрату національної ідентичності. Говорячи про регіональні особливості асиміляційних процесів, автор слушно зауважує, що у великих індустріальних центрах, яким був Харків, асиміляція відбувалася досить інтенсивно. У роботах показано, що національний склад населення України, в тому числі і Харкові, у порівнянні з дореволюційним часом, зазнав значних змін за рахунок міграційних процесів із сіл у міста, збільшення кількості представників різних національностей, що можна пояснити соціально-економічними зрушеннями, особливо в період непу.

Цікаві дані щодо кількісного складу населення України, в тому числі і Харкова, містяться в праці Мінаєва С.В.. Аналізуючи перепис населення 1926 р. в цілому по Україні, автор звертає увагу на найбільші за кількістю населення округи, серед яких і Харківщина. В роботі наводяться дані про те, що за кількістю населення серед шести міст, які мають 100 і більше тисяч населення, Харків був на третьому місці після Києва та Одеси. Автором простежується динаміка зростання населення та його складу за віком, статтю, національністю, рідною мовою та письменністю.

У роботі правильно зазначається, що в роки непу природний приріст населення значно підвищився, а у великих містах, в т.ч. і Харкові, переважало українське населення. Звертається увага на соціальний та національний склад соціальних груп та професій. Заслуговують на увагу табличні додатки про загальні підсумки населення України за переписом 17.12.1926 р., порівняльні дані зі становищем на 1897 р. Автор зосереджує увагу на кількості міського та сільського населення, чоловічої та жіночої статі, віковий та національний склад населення України. Наводяться дані про стан житлового міського фонду, його розподіл між різними соціальними верствами населення.

Особливий інтерес представляють роботи, що присвячені безпосередньо місту Харкову в період непу. Коваленко І.З. простежує, як відбувалося збільшення чисельності населення міста та його вплив на житлові умови мешканців, їх бюджет. Автор наводить багато конкретного матеріалу про становище з житлом в старій та новій межі міста, а також в окремих його районах. Зріст населення міста з 1923 по 1926 рр. автор безпідставно пояснює лише значним поширенням житлової площі за рахунок нового будівництва. В роботі також йдеться про статеве співвідношення після 1912 р., зокрема, зменшення чоловіків на поч. 20-х рр. Заслуговують на увагу таблиці про відсоткове співвідношення національних груп населення міста за 1920, 1923, 1926 рр.

Цікавий і багатий фактичний матеріал про Харків у світлі Всесоюзного перепису 1926 року в новій міській межі 1924 р., представлений в змістовній роботі "м. Харків та інші міста й селища міського типу Харківської округи". Основна увага звертається на житлові умови, нерухоме майно мешканців міста. В роботі багато даних про залюдненість володінь, густоту населення, житловий фонд та житлові умови. Дається характеристика житлових помешкань, матеріалу забудови, є порівняння становища нерухомого майна за станом на 1923 рік. В роботі є статистичні дані про кількість населення міста на 1926 рік, його статевий та віковий склад, сімейний стан, склад сім’ї, звертається увага і на письменність серед різних національностей. Автори роблять порівняння з попередніми роками, особливо це стосується таблиць. Значної уваги приділяється зрушенням в соціальному складі населення в період непу, йдеться про те, що відсоток робітників і службовців міста в порівнянні з 1923 р. значно зріс.

Окремий розділ присвячено аналізу перепису 1926 р. щодо становища міст та селищ міського типу Харківської округи.

Питанням житлового будівництва та комунальним підприємствам в містах України в 20-ті роки присвячені статті Вологодцева І. та Каплунова І.. Наводячи дані про житлове будівництво в Україні, автори дають відомості і по Харкову.

Значну увагу в період непу і подальші роки ХХ ст. було приділено вивченню питань розвитку культури населення: ліквідації неписьменності, як серед дітей, так і дорослого населення, організації мережі закладів освіти, створення хат-читалень, шкіл лікнепу на підприємствах, шкіл фабрично-заводського учнівства (ФЗУ), червоних кутків, клубів тощо. Зауважимо, що для робіт радянських часів був характерним класовий і партійний підхід щодо роботи культурно-освітніх закладів, які мали бути основою ідеологічного виховання трудящих як будівників соціалізму. Як правило, автори зосереджували увагу лише на позитивних моментах.

У 20-х – на початку 1930-х рр. з’являються праці, автори яких намагаються узагальнити результати національно-культурного розвитку на Харківщині. Розглядаються питання проведення в регіоні політики коренізації, наводяться дані про національний склад населення.

Низка досліджень цього періоду була присвячена питанням зростання робітничого класу в період непу, його національного складу та участі у промисловому будівництві.

Особливий інтерес представляють спеціальні регіональні дослідження. Першу спробу проаналізувати національний склад мешканців Харкова та Харківської губернії зробив Смілянський. Використовуючи дані перепису 1920 р., автор аналізує національний склад мешканців міста Харкова і Харківської губернії. Дослідник робить висновок про суттєві кількісні розбіжності національних меншин серед населення Харкова та населених пунктів губернії. В роботі звертається увага на значну національну строкатість мешканців м. Харкова та перевагу українців серед сільського населення.

У роботі П.П. Ступішина аналізується соціальний склад населення Харківщини. Використавши дані перепису 1920 та 1926 рр., автор показує зміни соціального складу населення міста і регіону. В роботі відзначається значне зростання в період непу в м. Харкові робітників серед представників основних, найбільш чисельних, національностей, особливо серед представників російської національності.

З утворенням у 30-х роках сталінського варіанту марксистсько-ленінської ідеології з її догматизмом та схематизмом у висвітленні історичних явищ у науковій літературі, менше уваги приділяється національному питанню. У другій половині 30-х – 50-х рр. в Україні демографічні проблеми спеціально не досліджувалися. Етнічні процеси якщо і розглядалися, то, як правило, з точки зору консолідації української радянської нації та зближення українців з представниками інших національностей.

Дослідження національного питання відновлюється з другої половини 50-х років. Після ХХ з’їзду КПРС склалися більш сприятливі умови для вивчення національних питань. Зауважимо, що у цей період продовжує переважати тематика інтернаціонального спрямування.

Вагомий внесок у вивчення етнічного складу, міжетнічних зв’язків в Україні, в тому числі і Харківщини, зробив В.І. Наулко. Автор правильно пов’язує зміни в чисельності населення різних етнічних груп з природним рухом, міграцією, етнічними процесами, пов’язаними з економічним розвитком. У роботах переконливо доводиться, що серед причин зростання міського населення були такі фактори як індустріалізація, приплив робочої сили з села, спрямування урядом значної кількості росіян у промислові центри України, в тому числі й до Харкова.

В низці загальних праць, присвячених робітничому класові в період непу, в тій чи іншій мірі, розглядалися і деякі аспекти з національного питання. Зокрема, про міграції та набір представників інших національностей, особливо росіян, на промислові підприємства великих міст України, в т.ч. і Харкова. Автори звертають увагу на формування багатонаціональних колективів новобудов, заводів, які проводились і на Харківщині. Однак в роботах не розглядається процес російськомовної асиміляції, що особливо швидко розвивалась у великих промислових центрах, в т.ч. і Харкові.

Значну увагу дослідженню національних процесів, що відбувалися у Харкові в період непу, приділили у своїх працях М.В. Курман та І.В. Лебединський. Автори, на основі значного фактичного матеріалу, простежують динаміку чисельності населення міста Харкова з 1917 до середини 60-х рр. ХХ ст., порівнюючи з найбільшими промисловими центрами Союзу РСР, аналізують природний приріст населення міста. Значної уваги приділяють міграційним процесам в 20-ті і наступні роки. Використовуючи статистичні матеріали, вони довели, що міграція та асиміляційні процеси мали значний вплив на збільшення населення в місті, особливо жіночого. Заслуговують на увагу дані про письменність мешканців міста у 20-ті – 50-ті роки.

Заслуговує на увагу монографія Б.В. Чирко, в якій автор розглядає широке коло проблем, зокрема, стан етнічних спільнот в Україні в період непу, вплив економічної політики радянської влади на соціально-господарський уклад населення різних націй, зміни в національній політиці у 30-х роках.

Про зміни у чисельності населення та його національного складу на Харківщині у 20-30-ті роки йдеться у статті А.В. Скоробогатова. На основі даних переписів населення 1920, 1923, 1926 рр. автор проаналізував причини, що вплинули на збільшення представників інших національностей в регіоні, але поза увагою залишилися такі питання, як їх соціальний склад, господарська діяльність тощо.

Соціально-політичні й національні процеси, що відбуваються в будь-якому суспільстві, неможливо з’ясувати без аналізу характеру політичної системи, що існувала в цьому суспільстві в конкретний історичний період. Саме з другої половини 80-х – початку 90-х рр. ХХ ст. більше уваги дослідники почали приділяти до етнічних процесів минулого, національної політики радянського уряду, політиці коренізації в Україні, а також аналізу соціально-політичних процесів в період непу і подальші роки. Звертає на себе увагу змістовна монографія С.В. Кульчицького, в якій простежується як політичний режим 20-х років впливав на національну політику, статус національних меншин.

Зауважимо, що після розпаду СРСР і проголошення незалежності України з’явилися нові підходи в оцінці подій минулих часів. Зокрема, А.В. Антонюк як чинники прийняття політики коренізації називає такі: падіння престижу інтернаціональних гасел і цінностей в умовах переходу до непу, лібералізація суспільства, складність керування територіями з іншими мовними і культурними орієнтаціями населення та ін.

Згортання політики коренізації дослідники Шаповал Ю.І., Даниленко В.М., Касьянов Г.В., Кульчицький С.В., Чирко Б.В., Єфіменко Г.Г. та ін. пояснювали встановленням в СРСР сталінського тоталітарного режиму, одержавленням найважливіших елементів суспільства, що привело до згортання непу і не уможливлювало прояв національного розвитку, приводило до змін в національній структурі в окремих регіонах України.

Значний інтерес в 90-ті роки та на початку ХХІ ст. історики проявили до питання національної політики та становища окремих груп населення в роки непу. Значна частина праць присвячена єврейському, німецькому та польському населенню.

Автори розглядають наслідки переселенської політики щодо національних меншин, соціально-професійний склад населення, еміграцію, демографічний аспект, зміни в кількісному й соціальному складі, національно-культурну політику радянського уряду, правове становище національних меншин. Дослідники зазначали, що період непу і початок 30-х років ХХ ст. для єврейського та німецького населення в Україні був часом національного культурного ренесансу.

З 60-х років ХХ ст. посилилося вивчення питань освіти, національної культури в Україні, в т.ч. і на Харківщині в роки непу. З’явилася низка наукових статей та монографій, присвячених питанням розвитку національної культури та освіти в період непу. Дослідники звертають увагу на ідеологічну спрямованість заходів радянського уряду, на культурний та освітній розвиток окремих груп населення. Справедливо дослідники визначали недоліки концепції партії і уряду в національному пізнанні. Автори зазначають, що період найбільшого сприяння розвитку шкільної освіти, в т.ч. і національних менших, тривав із середини 20-х до середини 30-х років, доки не почалося згортання досягнень українізації. Однак автори мало уваги приділяли особливостям розвитку освіти серед різних етнічних груп населення як в цілому по Україні, так і в окремих промислових центрах у період непу.

Останнім часом, у зв’язку з періодичним загостренням у пресі "російського питання" в Україні, зросла зацікавленість науковців до висвітлення становища росіян в роки непу та 30-х рр. ХХ ст. Являє інтерес дисертація В.М. Рогового "Українсько-російські етнонаціональні відносини в Україні в 20-30-х рр. ХХ ст.". Автор звертає увагу на характер і особливості етнічної структури населення країни та місце в ній українців і росіян, як двох найбільших спільнот. У роботі справедливо зазначається, що до середини 30-х рр. українці становили переважну більшість населення республіки, а відчутне зростання росіян в Україні, особливо у великих промислових центрах, у т.ч. і Харкові, відбулося у 30-х роках, що було пов’язане з прискореною індустріалізацією.

Особливий інтерес представляють праці, присвячені безпосередньо населенню міста Харкова, що вийшли на початку ХХІ ст. Привертає увагу робота "Чехи в Харкові" де йдеться про історію мешканців чеської національності в місті, про їх господарчу та освітню діяльність. Про єврейське населення у 20-30-ті роки розповідається у роботах К. Пивоварської та А.Ю. Лейбфреда.

Окремі дані про населення, адміністративний устрій, економічне та культурне життя міста Харкова містяться в загальних працях, присвячених Харківщині в цілому, і місту Харкову зокрема. Особливий інтерес викликає колективна праця "Історія міста Харкова ХХ ст.", в якій значна увага приділяється періоду непу, зокрема питанням кількості населення міста, безробіттю, освіті, житловим умовам мешканців міста.

Починаючи з середини 20-х років і до сьогодні досліджуються питання безробіття в період непу, як в цілому в Україні, так і в окремих містах. Використовуючи дані перепису 1926 р., Статистичні щорічники, дані професійних спілок України та інші джерела, автори простежують причини та розвиток безробіття в період непу. Зокрема, В.М. Довгопол зазначає, що переломним моментом у зростанні безробіття була друга половина 1922 р., коли в містах налагодилося нормальне життя, посилилася демобілізація Червоної Армії. Про всебічну моральну, матеріальну і трудову допомогу безробітним говориться в статті Л.М. Гордієнко. Авторка наводить дані про трудові колективи безробітних у великих містах України, в т.ч. і Харкові, про їх внесок у відродження економіки республіки. Наводяться приклади зниження безробіття в окремих промислових центрах, завдяки відкриттю будинків з майстернями, скорочення для фабрично-заводських робітників робочого дня до 7 годин тощо. Цікаві дані про діяльність біржі праці в процесі регулювання ринку праці національного складу непманів є у вказаних працях В.В. Лантуха, Ю.П. Волосника та Л.А. Прилуцької.

Помітним явищем у науковому доробку соціально-демографічних процесів у період непу слід вважати перші праці з даної проблеми Л.І. Васькіної, В.В. Подгаєцького та Д.К. Гриня. Автори, використавши значну кількість документів, архівні матеріали, переписи населення 20-х років, неупереджено показують динаміку змін в демографічному та національному складі населення, взаємовплив соціальних факторів та демографічних ознак в процесі формування структури міського населення України.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Державна етнонаціональна політика: правовий та культурологічний аспекти в умовах півдня україни

    Документ
    Дєдков М. В., канд. іст. наук, доцент, декан гуманітарного факультету, зав. кафедри українознавства Запорізького національного технічного університету (голова)
  2. Історія культури україни (1)

    Документ
    ББК 63.3(4УКР)-7я7 Б78. Рецензенти: А. М. Гордієнко, д-р іст. наук, проф. В. І. Кучер, д-р іст. наук, проф. Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом (протокол № 10 від 28.
  3. Історія культури україни (2)

    Документ
    ББК 63.3(4УКР)-7я7 Б78. Рецензенти: А. М. Гордієнко, д-р іст. наук, проф. В. І. Кучер, д-р іст. наук, проф. Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом (протокол № 10 від 28.
  4. Міністерство культури України

    Документ
    Дайджест містить матеріали про діяльність Харківської державної академії культури, опубліковані у центральних та місцевих газетах за 2009–2010 роки, і є хронологічним продовженням дайджесту «Віват, Академіє!» (2006–2008), який вийшов друком у 2009 році.
  5. Харківської державної академії культури Віват, Академіє! Дайджест Випуск 4 (2006-2008) Харків хдак 2009

    Документ
    Вип. 4. (2006–2008) / М-во культури і туризму України, Харк. держ. акад. культури, Бібліотека ; [уклад.: С. В. Євсеєнко, О. М. Левченко ; під ред. С. В.

Другие похожие документы..