Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Автореферат'
Защита состоится 16 февраля 2012 г. в 10 час. на заседании диссертационного совета Д.212.014.05. при Иркутском государственном университете (664003, г...полностью>>
'Документ'
Гроші – одне з найдавніших явищ суспільства, що відіграє важливу роль у господарській діяльності людини. За допомогою грошей здійснюється облік варто...полностью>>
'Закон'
1. Предметом регулирования настоящего Федерального закона являются отношения, связанные с поступлением на муниципальную службу граждан Российской Фед...полностью>>
'Документ'
А.И. Солженицын – один из немногих писателей, удостоенных Нобелевской премии. Его произведения написаны в разные годы, но практически все они «сошлис...полностью>>

Національна академія наук україни (9)

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
На правах рукопису

ІСАКОВ Михайло Григорович

УДК 346.2

ПРАВОВИЙ СТАТУС ПІДПРИЄМСТВА
ЯК СУБ’ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ

Спеціальність: 12.00.04 - господарське право,

господарсько-процесуальне право

Д И С Е Р Т А Ц І Я

на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Науковий керівник

Полатай Володимир Юрійович,

кандидат юридичних наук

Донецьк - 2006

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ ПІДПРИЄМСТВА

14

1.1. Підприємство: поняття та сутність

14

1.2. Ознаки підприємства як суб'єкта господарювання

41

Висновки до розділу 1

58

РОЗДІЛ 2. ГОСПОДАРСЬКА КОМПЕТЕНЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ ТА ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЇХ МАЙНА

62

2.1. Поняття та зміст господарської компетенції підприємств

62

2.2. Правовий режим майна підприємств

79

Висновки до розділу 2

98

РОЗДІЛ 3. ВИДИ ПІДПРИЄМСТВ

102

3.1. Класифікація підприємств

102

3.2. Організаційно-правові форми унітарних підприємств

123

3.3. Організаційно-правові форми корпоративних підприємств

154

3.4. Асоційовані підприємства

177

Висновки до розділу 3

189

ВИСНОВКИ

194

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

200

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Історія світового економічного розвитку свідчить, що в умовах ускладнення господарсько-економічних відносин, науково-технічної революції, глобальних соціальних проблем неможливим стає функціонування на практиці у чистому вигляді ні ринкового механізму, ні суцільно одержавленої економічної системи. У сучасній економіці отримує своє вираження об’єктивна потреба стимулювати приватну ініціативу шляхом забезпечення законних приватних інтересів учасників господарського життя, а з іншого – попередити негативні прояви такої ініціативи і, відповідно, забезпечити врахування і захист публічних інтересів. Ринок і державне регулювання економічних відносин, приватні і публічні відносини стали взаємообумовленими та взаємопов’язаними. Становлення та розвиток ринкових відносин у змішаній економіці України, створення інфраструктури ринку, поява нових організаційно-правових форм господарювання, включення економіки України у світовий комерційний оборот вимагають переосмислення теоретичних основ діяльності підприємств як суб’єктів господарювання.

Підприємства як учасники економічних відносин є провідниками, які поєднують особисті інтереси з суспільними. Удосконалення правового статусу підприємств та підвищення ефективності їх господарювання є невід’ємним елементом стратегії розвитку економіки України. На сьогодні велика кількість видів та організаційно-правових форм підприємств породжують на практиці безліч питань щодо визначення особливостей їх правового статусу і, відповідно, застосування певних положень чинного законодавства України.

Поняття “підприємство” є узагальнюючим, збірним. По-перше, воно визначає підприємства як певні організаційно-правові форми господарювання. По-друге, це поняття є загальногалузевим, тобто притаманне будівельним, транспортним, сільськогосподарським, торговельним та іншим підприємствам.

Інститут підприємства або господарюючого суб’єкта залежно від тієї соціально-економічної формації, у якій він функціонує, постійно трансформується, змінює свої основні функції. Свого часу на це звертав увагу О. Камінка, підкреслюючи, що правовий інститут незалежно від того, якого розвитку він досяг би у певний історичній момент, є лише однією з фаз у процесі послідовного розвитку охоплюваних ним відносин, результатом попереднього розвитку, що несе у собі зародок розвитку майбутніх видозмін [160].

Концепція підприємства як юридичної особи формувалася в умовах панування державної власності, адміністративно-командних методів розподілу матеріальних благ, домінування державних інтересів над приватними, тому не відповідає вимогам сьогодення. Не можуть задовольнити сучасні потреби і теорії підприємства як юридичної особи, більшість яких була створена у XIX столітті і відображає суспільні відносини, істотно відмінні від теперішніх. Крім того, підприємство неможливо розглядати лише як юридичну особу. Безумовно, мати права юридичної особи для підприємства вкрай необхідно. Але юридична особа – суб’єкт лише приватноправових відносин, що складаються по горизонталі, підприємство ж як суб’єкт права приймає участь у відносинах і по горизонталі, і по вертикалі, т. т. як у приватноправових, так і в публічно-правових відносинах, пов’язаних з державним регулюванням господарської діяльності.

Правовий статус підприємств регулюють Господарський та Цивільний кодекси України, що вступили в дію з 1 січня 2004 року, Закони України “Про господарські товариства” (від 19.09.1991 р.), “Про кооперацію” (від 10 липня 2003 р.), інші закони та численні підзаконні нормативно-правові акти, які враховують особливості положення певних видів підприємств. Прийняття Господарського кодексу України як кодифікованого нормативно-правового акту слугувало подальшому розвитку законодавства, поєднанню приватноправових методів правового регулювання на паритетних засадах з публічно-правовими, однак прийняття ГК України не вирішило всіх проблем, пов’язаних з правовим положенням підприємств. У правовому регулюванні статусу підприємств та їх діяльності є певні недоліки, неузгодженість, які вказують на доцільність комплексного наукового дослідження проблем правового положення підприємств як суб’єктів господарювання.

Необхідність теоретичного дослідження правового статусу підприємств зумовлена ще декількома причинами. Перш за все, підприємство є організаційною ланкою народного господарства України. Ця організаційна ознака кваліфікує підприємство як організаційну форму господарської організації, в якій власники засобів виробництва і робочої сили об’єднують свої виробничі ресурси для здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої діяльності, переважно як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Некомерційна господарська діяльність здійснюється переважно державними та комунальними підприємствами, які забезпечують потреби держави, адміністративно-територіальних утворень в найбільш значущій та стратегічно важливій продукції та послугах. Але відсутність закону про державні та комунальні підприємства й наявність лише декількох присвячених ним норм у ГК не сприяє вирішенню проблем правового забезпечення таких підприємств, що знижує ефективність діяльності державного та комунального секторів економіки.

У сучасній мировій практиці відмічається посилення ролі держави в економічному житті суспільства. Це знаходить своє відображення у розробці систем корпоративних актів, спрямованих на регулювання ринку, банківської діяльності, митних правил, бізнесу, цін, заробітної плати, соціального захисту населення, контролю за діяльністю монопольних об’єднань.

Суспільство не може отримати позитивний кінцевий результат, ігноруючи інтереси підприємства, як і підприємство, ігноруючи інтереси суспільства. Українському законодавцю необхідно, з одного боку, стимулювати приватну ініціативу шляхом забезпечення законних приватних інтересів учасників господарського життя, а з іншого – попередити негативні прояви такої ініціативи і відповідно забезпечити врахування і захист публічних інтересів, чому в значній мірі сприяло прийняття ГК, в якому приватноправові методи правового регулювання на паритетних засадах поєдналися з публічно-правовими.

Оптимізація правового становища підприємств з метою забезпечення збалансованого врахування як приватних, так і публічних інтересів учасників господарських відносин потребує як врегулювання статусу підприємств в ГК, так і врахування специфіки правового становища окремих видів підприємств в спеціальних законах.

В українській правовій науці окремі питання створення і діяльності певних видів підприємств висвітлювалися у роботах О. Кібенко, О. Вінник, О. Щербини, В. Мамутова, Н. Саніахметової, Г. Пронської та ін. Однак спеціальні дослідження правового статусу підприємства як суб’єкта господарювання у сучасних умовах з урахуванням соціально-економічних змін, які сталися в суспільстві в умовах становлення ринкової економіки, не проводилися.

Вищевикладеним зумовлюється актуальність теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту економіко-правових досліджень НАН України за темою “Гармонізація господарського, екологічного та кримінального законодавства в системі правового забезпечення економіки” (номер держреєстрації 0102U000455). У межах зазначеної теми автор як співвиконавець здійснив дослідження правового статусу підприємств як суб’єктів господарювання та обґрунтував положення у розвиток теоретичних засад правового статусу підприємства як суб’єкта господарювання та пропозиції до законодавства.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення правового статусу підприємства як суб’єкта господарювання на основі комплексного аналізу господарського законодавства, практики його застосування та відповідних теоретичних засад.

Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішені наступні завдання:

дослідити сутність підприємства, проаналізувати визначення підприємства як суб’єкта господарювання, здійснити необхідне удосконалення;

виділити ознаки підприємства і складові його організаційно-правової форми;

проаналізувати зміст господарської компетенції підприємств як сукупності господарських прав та обов’язків, дослідити питання правоздатності підприємств, обґрунтувати критерії визначення обсягів правоздатності та її кваліфікації як загальної і спеціальної;

дослідити правовий режим майна підприємств та його вплив на визначення правового статусу підприємства, обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення правового режиму майна підприємств різних видів та відповідальності засновників за боргами підприємства;

дослідити стан українського законодавства, що закріплює правове положення підприємств різних видів та обґрунтувати пропозиції щодо його удосконалення;

дослідити питання створення підприємствами дочірніх підприємств та надати пропозиції з удосконалення правового регулювання відповідних питань.

Об’єктом дослідження є сукупність господарських відносин, що виникають в процесі створення, функціонування та припинення діяльності підприємств.

Предметом дослідження є правовий статус підприємств як суб’єктів господарювання.

Методологію дослідження становлять загальнонаукові (діалектичний, історичний, системний, аналізу, синтезу, індукції, дедукції) та спеціальні (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм) методи наукового пізнання. За допомогою діалектичного методу досліджувалося вчення про підприємство як суб’єкта господарської діяльності та суб’єкта права, його функції на різних стадіях суспільного розвитку. Ця категорія розглядалася з урахуванням історичних умов, в яких вона формувалася, тобто застосовувався історичний метод. За допомогою системного методу, методу аналізу і синтезу досліджувалися теоретичні положення про підприємство як різновид господарюючих суб’єктів. Завдяки порівняльно-правовому методу досліджено законодавство щодо підприємств в різних правових системах, співставлення з українським законодавством. Методом індукції та дедукції одержані під час аналізу видів підприємств висновки поширювалися на підприємства всіх форм власності та навпаки, загальні результати використовувалися для пояснення рис, притаманних окремим організаційно-правовим формам підприємств. Для виявлення відповідності норм права суспільним відносинам застосовувався метод тлумачення правових норм.

Науково-теоретичну основу проведеного дослідження складають роботи вчених, присвячені правовому статусу господарюючих суб’єктів, в тому числі підприємствам, стану та проблемам господарського законодавства України, а саме: С.М. Братуся, В.І. Борисової, В.І. Васильєва, М. Вебера, О.М. Вінник, В.Д. Волкова, В.М. Гайворонського, О.В. Дзери, Г.Л. Знаменського, З.М. Заменгоф, Т.В. Кашаніної, О.Р. Кібенко, Н.І. Косякової, В.М. Кравчука, І.Ю. Краська, В.В. Лаптєва, В.В. Луця, В.К. Мамутова, В.С. Мартем’янова, Г.В. Пронської, А.О. Пушкіна, Б.Г. Розовського, В.І. Семчика, Н.О. Саніахметової, І.А.Сєліванової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Є.О. Суханова, М.І. Титова, В.В. Хахуліна, О.О. Чувпила, В.І. Шакуна, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, А.Н. Широкова, В.С. Щербини та багатьох інших дослідників.

Комплексному дослідженню питань господарських відносин, пов’язаних з функціонуванням підприємств, сприяло вивчення фундаментальних робіт в галузі економіки.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше на основі комплексного дослідження правового статусу підприємств на сучасному етапі становлення ринкової економіки та теоретичних здобутків обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення правового статусу підприємств після прийняття Господарського кодексу України.

Наукова новизна дослідження конкретизується в наступних положеннях.

Вперше:

аргументовано, що правоздатність підприємства детермінується правовим режимом майна, при цьому право власності та право господарського відання детермінують загальну правоздатність підприємства та можливість кваліфікації їх діяльності як підприємницької, а право оперативного управління – спеціальну правоздатність, визначену власником (уповноваженим ним органом) для здійснення непідприємницької господарської діяльності;

обґрунтовано необхідність встановлення в ГК правила щодо субсидіарної відповідальності власників-засновників у формі відшкодування збитків за зобов’язаннями унітарних підприємств всіх форм власності (в тому числі і при визнанні їх банкрутом), за якими майно закріплене на праві оперативного управління, у разі, коли така відповідальність виникла з вини власника-засновника (уповноваженого ним органа);

запропоновано право на створення дочірніх підприємств закріпити виключно за підприємствами-власниками, та позбавити цього права підприємств-невласників.

Дістали подальший розвиток теоретичні засади правового статусу підприємства як суб’єкта господарювання, а саме:

визнання підприємства організаційно-правовою формою ведення громадянами, приватними та публічними утвореннями господарської діяльності, види якої обираються власником майна, переданого підприємству у власність, господарське відання чи оперативне управління;

визначення поняття підприємства як господарської організації, створеної і зареєстрованої у встановленому законом порядку для систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності від власного імені на засадах майнової відокремленості та самостійної відповідальності за своїми зобов’язаннями, крім випадків передбачених законодавством;

питання сутності організаційно-правової форми підприємства, що детермінується метою його створення, правовим режимом майна, статусом і складом засновників, організацією управління, способом розподілу результатів діяльності та умовами відповідальності;

положення щодо спеціальної правоздатності підприємств-невласників, як державних, комунальних підприємств, так і підприємств об’єднань громадян та релігійних організацій, яка визначається органами державної влади, місцевого самоврядування чи організаціями-засновниками, та зумовлюється функціями таких органів чи статутними завданнями організацій-засновників;

пропозиції щодо розмежування правового статусу приватного підприємства та товариства з одним учасником, як самостійних організаційно-правових форм комерційних підприємств, зокрема щодо таких ознак як майнова відокремленість та межа відповідальності;

питання підстав для обов’язкової державної реєстрації змін до установчих документів підприємства доповненням підставою реєстрації у разі набуття підприємством статусу дочірнього з опублікуванням відомостей про це в органах преси;

питання правового режиму майна підприємства, зокрема шляхом визначення режимів права власності, права господарського відання, права оперативного управління, інших речових прав для відповідних видів підприємств в залежності від цілей їх заснування;

конкретизація інших прав на майно підприємств відповідно до умов договору з власником майна, а саме визнанням таким правом зобов’язального, зокрема права оренди, з урахуванням того, що вона передбачає передачу майна орендарю та використання останнім майна для здійснення господарської діяльності;

положення щодо реалізації господарської компетенції підприємств через свої органи та через своїх представників (в тому числі членів органу підприємства) шляхом встановлення в законодавстві:

  • переліку провідних (головних) фахівців, які повинні включатися до виконавчих органів підприємства за посадою;

  • обов’язку посадових осіб (як найманих працівників, так і учасників) відшкодувати заподіяну з їх вини шкоду підприємству в повному обсязі та солідарну відповідальність членів колегіальних виборчих органів, що голосували за прийняття рішення, реалізація якого спричинила шкоду підприємству;

  • обов’язковість погодження зі спостережною радою чи загальними зборами угод на значні суми, угод з елементами заінтересованості та таких, що укладаються поза межами поточної господарської діяльності корпоративних підприємств.

За результатами дослідження підготовлені пропозиції щодо змін та доповнень діючого законодавства та проектів відповідних законів України, а також підтримані пропозиції щодо доцільності урегулювання правового статусу підприємств окремими законами, серед яких: “Про акціонерні товариства”, “Про товариства з обмеженою відповідальністю”, “Про виробничі кооперативи”, “Про державні та комунальні унітарні підприємства” тощо.

Практичне значення одержаних результатів. Положення та висновки, сформульовані в роботі, можуть бути використані для подальшого вдосконалення законодавства, що визначає статус певних видів підприємств; для підготовки установчих документів господарських організацій; для використання в навчальному процесі з курсу господарського та корпоративного права, а також в подальших наукових розробках щодо проблем правового регулювання діяльності підприємств в Україні. Положення дисертації можуть бути використані також при створенні коментарів до нормативно-правових актів, що регулюють правовий статус певних видів підприємств.

Висновки і пропозиції, викладені автором, були використані під час проведення методичних навчань суддів господарського суду Харківської області (довідка б\н від 18.03.2005 р.).

Окремі положення дисертаційної роботи використовувались при підготовці перспективного плану розвитку організаційної структури ТОВ “Інтернет Бізнес Комунікації” (довідка № 1 від 16.02.2005 р.), практичній діяльності ТОВ “Українські Комунікації” (довідка № 12/1 від 15.04.2005 р.) та групи компаній “Воля” (довідка № 05 від 25.05.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати дослідження, що дозволяють визначити підходи до вирішення низки теоретичних і практичних проблем, пов’язаних з особливостями правового статусу таких суб’єктів господарювання як підприємства, отримані особисто автором на основі аналізу наукової літератури та законодавства, що регулює статус певних видів підприємств.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації, що отримані в процесі дослідження, доповідалися і обговорювалися на науково-практичному семінарі “Нові Цивільний та Господарський кодекси України та проблеми їх застосування” (Харків, 2003); міжнародній науково-практичній конференції “Господарське законодавство України: практика застосування та перспективи розвитку в контексті європейського вибору” (Донецьк, 2004); міжнародній науково-практичній конференції ”Господарське судочинство: подальше його вдосконалення та проблемні питання розгляду спорів, пов’язаних із державним регулюванням економічних відносин” (Харків, 2004) та ін.

За темою дисертації опубліковані наступні роботи:

  1. Ісаков М.Г. Види та організаційні форми підприємств в Україні // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – № 4 (39).– С. 224 - 230.

  2. Ісаков М.Г. Щодо правового режиму майна унітарних підприємств // Підприємництво, господарство і право. – 2005.– №2. – С. 130 - 133.

  3. Ісаков М.Г. Особенности юридических лиц как субъектов хозяйствования // Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора: Сб. науч. тр. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины, Юго-Восток, Лтд., 2005. – С. 218 – 223.

  4. Ісаков М.Г. Правовий статус дочірніх підприємств за чинним законодавством України // Вісник Академії правових наук України. – 2005.– № 2 (41). – С. 229 - 237.

  5. Ісаков М.Г. Деякі проблеми приватних підприємств // Підприємництво, господарство і право. – 2005.– № 3. – С. 109 - 111.

Обґрунтованість та достовірність висунутих дисертантом наукових положень та висновків підтверджується результатами соціологічних досліджень, проведених на підприємствах м. Харкова, даними, отриманими в господарських судах м. Харкова та м. Києва, а також практикою консультаційної діяльності.

Структура дисертаційного дослідження. Структура роботи зумовлена цілями і завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які включають вісім підрозділів, і висновків. Загальний обсяг дисертації складає 199 сторінок комп’ютерного тексту. Робота містить також список використаних джерел з 347 найменувань.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Національна академія наук україни (3)

    Документ
    II-1. Дані про обсяги фінансування за тематикою фундаментальних, прикладних досліджень та за тематикою, що виконувалась за завданнями Державних цільових програм загального фонду Державного бюджету України 21
  2. Національна академія наук україни (8)

    Документ
    II-1. Дані про обсяги фінансування за тематикою фундаментальних, прикладних досліджень та за тематикою, що виконувалась за завданнями державних цільових програм загального фонду Державного бюджету України 15
  3. Національна академія наук україни (11)

    Документ
    Список наукових співробітників ЦДПІН ім.Г.М.Доброва НАН України, яких прийнято на роботу за період з 01.01.2007 р. по 01.01.2008 р. (Додаток до розділу ХІII.
  4. Національна академія наук україни (12)

    Документ
    II-1. Дані про обсяги фінансування за тематикою фундаментальних, прикладних досліджень та за тематикою, що виконувалась за завданнями Державних цільових програм загального фонду Державного бюджету України 16
  5. Національна академія наук україни (10)

    Документ
    Сохань Павло Степанович – Директор Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, член-кореспондент НАН України – Співголова Оргкомітету

Другие похожие документы..