Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Учебно-методический комплекс'
Причины возникновения кризисов и их роль в социально-кономическом развитии. Разновидности кризисов. Особенности и виды экономических кризисов. Потреб...полностью>>
'Документ'
Приложение № 2к Порядку представления в налоговые органы сведений о доходах физических лиц и сообщений о невозможности удержания налога и сумме налог...полностью>>
'Публичный отчет'
Аналитический отчет по результатам анализа и оценки состояния конкурентной среды на товарном рынке услуг, предоставляемых молочными комбинатами и иным...полностью>>
'Реферат'
Во второй половине XX века на Ближнем Востоке и в Аравийском субрегионе произошел целый ряд событий значительной международной важности. В конце 1960...полностью>>

Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Впровадження схем менторства малих та середніх підприємств в Україні

Любимова К.О. , НТУУ « КПІ»

Під міжнародним науково-технічним співробітництвом розуміємо програмно-проектну співпрацю між організаційними осередками двох країн через об’єднання ресурсів та створення спільних професійних груп з метою суспільного розвитку. Такими організаційними осередками виступають і торгово-промислові палати, які створюються в Україні з метою сприяння розвитку народного господарства й національної економіки, її інтеграції у світову господарську систему, зокрема через розвиток науково-технічних і торговельних зв’язків між підприємцями на міжнародному рівні [1].

Прикладом програмно-проектної співпраці між торгово-промисловими палатами є спільний проект Київської ТПП та ТПП Антверпен-Ваасланд «Впровадження схем менторства малих та середніх підприємств в Україні» (строки реалізації – 2008-2009 рр., за підтримки Фламандського уряду).

В проекті приймало участь 40 підприємств, представників малого і середнього бізнесу України, які рівномірно розподілялися між 2-ма групами. За кожною групою закріплювалося по 2 ментори, які, в основному, представляли іноземні підприємства, що працюють на українському ринку. В загальній сукупності було проведено 22 навчальні сесії, залучено 19 експертів-доповідачів.

Застосування концепції менторства в практичних умовах навчання вищої управлінської ланки, показало її адаптивність і значущість. Оцінка учасниками доповідачів і навчальних заходів в середньому по групах складає 5.01 і 4.86, а результативності навчальних заходів – 4.93 і 4.78 (при макс. значенні 6). Вклад проекту в діяльність підприємств виявлено при проміжній оцінці на рівні 4 (при макс. значенні 5). При фінальній оцінці, вплив отриманих знань під час участі в проекті на еволюцію результатів діяльності компанії трактується як позитивний, але в комбінації з іншими факторами.

Співвідношення часових умов реалізації даного проекту з розгортанням світової фінансової кризи, обумовило деякі розбіжності в очікуваних результатах щодо ефективності роботи підприємств, залучених до участі в проекті. Наприклад, якщо бельгійський досвід реалізації подібних проектів свідчить про суттєве підвищення ефективності діяльності підприємств: зростання доданої вартості на 35%; зростання товарообороту на 33%; підвищення зайнятості (розширення підприємства) на 22% [2], то отримані дані при проводжуваному дослідженні показали, що на підприємствах лише 15% респондентів збільшився товарооборот і кількість працівників. В-цілому, показники підприємств або залишилися не змінними, або набули деяких трансформацій, що, однак, дозволило зберегти їх присутність на ринку. В подібних умовах вважаємо отриманий результат позитивним.

Серед основних очікувань учасників (з подальшим їх підтвердженням) фігурують: отримання нових навичок в певних сферах (стратегія, кадрова політика, фінанси, маркетинг), стимулювання працювати професійніше, обмін досвідом. Резонансними темами виявляються: ефективний керівник в умовах кризи, нове бачення процесу змін, технологія розробки бізнес-плану, стратегія і позиціонування, Інтернет - реклама, управління часом на кожний день, етика міжнародного бізнесу та імідж успіху. Серед опитаних учасників, 95% мають інтерес встановити контакти з компаніями у Фландрії та Європі. Однак, досягнення в сфері обміну досвідом та налагодження партнерських взаємовідносин між самими учасниками залишається для обох груп при проміжній оцінці на рівні 3.8 з 5. Ментори при загальній характеристиці закріплених за ними груп засвідчили про зацікавленість і бажання до навчання, співробітництво, професіоналізм, дружність і практичність; констатували, що групи встигли розкритися під час проекту, однак зацікавленість до компанії ментора виявили незначну, запити про індивідуальний супровід з’являлися переважно в процесі зустрічей.

Найважливішими результатами, на думку учасників, визнаються: формування нового нестандартного погляду та підходів до різноманітних повсякденних проблем у розвитку бізнесу; придатність у застосуванні досвіду, з яким стикнулися на проекті; створення коопераційних зв'язків. На кінець проекту, 65.38% респондентів підтвердили зміни в способах роботи з мережами завдяки проекту та факт обміну ідеями й кооперацію з членами групи на регулярній основі.

Отже, підходи до навчання вищої ланки менеджменту в сучасних умовах набувають сенсу в форматі формування мережі зв’язків й невимушеної обстановки обміну досвідом з відчуттям клубної приналежності.

Література:

  1. Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні»: докум. 671/97-ВР, остан. ред. від 20.02.2002 на підставі 2921-14 / Верховна Рада України. – Офіційний веб-сайт: .

  2. PLATO: groeimiddel voor ondernemingen. Peterschapsproject 2008-2010: regio Antwerpen-Waasland [Leaflet]. – Voka – Kamer van Koophandel Antwerpen-Waasland Press // .

Роль держави в подоланні ЕКОНОМІЧНої КРИЗи В УКРАЇНІ: СТАН Й ОЧІКУВАННЯ

Макогон Ю.В., д.е.н., професор, заслужений діяч науки й техніки України,

завідувач кафедри міжнародної економіки Донецького національного університету

завідувач сектора Інституту економіки промисловості НАН України

Всесвітній банк поліпшив прогнозні показники зростання української економіки наступного року. Темпи її зростання будуть в 2,5 рази вище, ніж експерти банку очікували раніше. Але навіть таке прискорення не свідчитиме про швидкий вихід української економіки з кризи – в 2011 році темпи зростання складуть не більше 3,5%. Українська економіка в поточному році впаде на 15%, але в 2010 році зможе вирости на 2,5%, а не на 1%, очікуваний раніше, заявили вчора в Всесвітньому банку (ВБ). Ці прогнози збігаються з оцінками Міжнародного валютного фонду – падіння ВВП в 2009 році на 14% і зростання в наступному – на 2,7%. Позитивна динаміка ВВП України вперше буде зафіксована в I кварталі 2010 року завдяки низькій базі порівняння – обвал ВВП в I кварталі поточного року склав рекордні 20,3%. Низька база порівняння поліпшить показники всього I півріччя 2010 року, що може створити ілюзію більш швидкого виходу економіки країни з кризи.

Найбільша відмінність в прогнозах Всесвітнього банку і МВФ закладена в сценаріях розвитку в 2011 році. МВФ чекає з 2011 року швидке відновлення економіки, прогнозуючи зростання ВВП на 5,8%, тоді як ВБ менш оптимістичний – зростання на 3,5%. Багато експертів зараз сповнені оптимізму і говорять про V-подібний характер кризи але фаза відновлення буде затяжною. Не дивлячись на те, що експерти чекають відновлення світового попиту, зростання буде невеликим, що не дозволить українській економіці показати високі темпи відновлення.

Мільярдер Джордж Сорос передбачає, що поточне пожвавлення світової економіки, засноване на стимулюючих заходах урядів, видихається, і в 2010 або 2011 року світ зіткнеться з новою рецесією і для її подолання урядам провідних держав потрібно буде робити нетривіальні зусилля. Світова економіка вже виходить з кризи або їй належить скотитися на нове "дно" і пережити "другу хвилю" рецесії, перш ніж почнеться цикл стійкого зростання? Це питання хвилює найвідоміших економістів світу. «Чим довше триває розворот, тим більше в нього вірять, проте, за моєю оцінкою, пануючі настрої далеко відійшли від реальності, - сказав він. Відновлення, можливо, видихнеться, і по слідує друга хвиля (рецесії), хоча я не упевнений, піде вона в 2010 або в 2011 році». Раніше він відзначав, що поточна криза є "гіршою" останніх десятиліть, але зараз світова фінансова система завдяки величезним державним вливанням, хай повільно і важко, але повертається до нормального стану. Проте для підтримки глобальної економіки все ще потрібні додаткові стимул-реакції, оскільки процес відновлення підживлюється держвитратами і, якщо цей чинник зникне, економіку чекає другий провал. Щоб уникнути такого розвитку подій, необхідно продовжувати стимулювання. Зараз йдуть політичні спори про те, чи прийнятно це, адже таким чином накопичується борг, основний тягар якого ляже на майбутні покоління.

На думку експертів нарощування бюджетного дефіциту і держборгу в умовах кризи спостерігається практично у всіх країнах: Тому правильніше дивитися не на загальне збільшення держборгу, а на темпи зростання. При цьому підстав сподіватися на поліпшення рейтингів України немає. Для України актуальні політичні ризики, а особливо – загроза передвиборного зростання бюджетних витрат. В разі призупинення співпраці з МВФ Україні буде набагато складніше реструктуризувати борги, що може погіршити суверенний рейтинг – вважають експерти. Fitch визнає високу вірогідність подібного сценарію. У багатьох країнах соціальний тиск і вибори ускладнять здійснення жорстких заходів. Таке положення сприяє політичним потрясінням. У країнах, які покладаються на програми МВФ в плані бюджетного і зовнішнього фінансування і підтримки економічної довіри, відхилення від умов програм представляє додаткові ризики для макроекономічної стабільності.

Отже, вихід з кризи в промисловості полягає не в тому, щоб будь-якою ціною підтримати всі виробництва, і перш за все гірничо-металургійний комплекс, який давав значну частку валютних надходжень, але втрачає свій зовнішній ринок і не має шансів його повернути у попередніх обсягах. Вихід полягає у тому, щоб знайти ресурси і механізми зміни структури промислового виробництва з орієнтацією на зменшення обсягів і питомої ваги енергоємних, переважно сировинних галузей і довести їх виробництво до рівня, який дасть змогу уникнути критичної залежності держави від зовнішніх джерел постачання енергоресурсів.

Структурна реформа промисловості повинна орієнтуватися на розвиток сучасних виробництв. Схоже, чим раніше, тим краще, доведеться відмовитися від політики множення урядових пільг традиційним галузям економіки та орієнтованої переважно на них політики стрімкого знецінення гривні. Таким чином, вихід з кризи потрібно шукати у наступному: забезпеченні фінансової стабільності й платоспроможності підприємств; структурній перебудові економіки; запуску інноваційної моделі зростання; розвитку наукоємних виробництв; розробці національної антикризової системи і механізмів стабілізації ринків.

Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями як чинник економічного розвитку держави

Маслікевич М.Р., НТУУ « КПІ»

Діяльність провідних міжнародних валютно-кредитних та фінансових організацій (МВФ, ЄБРР, СБ) має вагоме значення для України. Співпраця з цими організаціями дає можливість країні залучати додаткові фінансові ресурси до національної економіки, а самі ж інституції об’єднує спільна мета – розвиток співробітництва та забезпечення цілісності та стабілізації складного і суперечливого всесвітнього господарства. Фінансові ресурси отримують у вигляді іноземних коротко- , середньо- і довгострокових кредитів. Перші використовують для зовнішньоторговельних зв’язків, другі – для інветування в економіку. Позики отримують і для покриття дефіцитів платіжних балансів, бюджетів, подолання кризових явищ тощо.

Співробітництва України з МВФ є доцільним і виправданим, оскільки: кредитні ресурси МВФ є більш дешевими, ніж ті, що залучаються на світових фінансових ринках; від взаємодії з МВФ залежить можливість надходження коштів в Україну від інших кредиторів та інвесторів. У стратегічному плані це сприяє залученню України до діяльності глобальних фінансових інститутів, де МВФ посідає провідне місце і є кредитором останньої інстанції. Співпраця з МВФ надає можливість Україні користуватися консультативними, експертними та аналітично-прогнозними послугами МВФ, що в умовах економічної глобалізації має винятково важливе значення.

Починаючи з 1994 року, співпрацю з МВФ було активізовано за програмами STF, Stand-by та “Механізм розширеного фінансування” (EFF), по яких Україна отримала коштів загальним обсягом близько 4,3 млрд. дол. США. Значна частина цих коштів пішла на фінансування дефіцитів платіжного та торговельного балансів (в тому числі закупок по імпорту для багатьох сфер діяльності, включаючи паливно-енергетичний комплекс, сільське господарство та ін.).

Ще одним напрямом використання кредитів МВФ є формування валютних резервів. Формування цих резервів за допомогою МВФ дозволило Україні підтримувати стабільність національної валюти, успішно провести грошову реформу, ввести конвертованість гривні за поточними операціями. Крім того, збільшення валютних резервів та їх високий рівень є підтвердженням стабільності фінансової системи країни та підвищує рівень довіри до неї.

Співробітництво України з ЄБРР на сьогодні відбувається відповідно до Програми співробітництва між Урядом України та ЄБРР на 2007-2009 роки, підписаної у червні 2007 року.

Програмою співробітництва на 2007-2009 роки між Урядом України та Європейським банком реконструкції та розвитку передбачено такі пріоритетні напрями співробітництва, за якими ведеться спільна робота щодо підготовки та реалізації проектів розвитку та вдосконалення транспорту та зв’язку, енергетики та енергозбереження, муніципальної інфраструктури, природних ресурсів та підвищення енергоефективності. Ключовим інструментом організації співпраці між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку для самого банку є Стратегія ЄБРР в Україні. Вона направлена на вирішення основних ключових проблем перехідного періоду України.

Співробітництво України з Світовим банком є не лише засобом отримання відносно дешевих кредитних ресурсів, а й доступ до економічних знань, досвіду та експертизи практично всіх країн світу. 6 грудня 2007 року Рада виконавчих директорів Світового банку затвердила нову Стратегію партнерства з Україною на період 2008-2011 років, яка визначає пріоритети діяльності Групи Світового банку в Україні, включаючи кредитування та інвестиції, надання аналітичних і консультаційних послуг і технічної допомоги. Також передбачається надання позик на загальну суму від 2 до 6 мільярдів доларів США протягом чотирьох років. Міжнародна фінансова корпорація й надалі інвестуватиме значні кошти на підтримку приватного сектора в Україні.

Для того, щоби співпраця України з МФО була якомога ефективнішою і сприяла економічному зростанню, державна економічна політика зобов'язана підтримувати конструктивні відносини з приватними кредиторами і не бути уразливою до зовнішніх обставин; прийняти економічно й фінансово обґрунтовану програму, яка б конкретизувала кількісні показники і передбачала заходи, спрямовані на її реалізацію для досягнення позитивних результатів; спрямувати свою економічну і фінансову політику на стимулювання економічного зростання, стабілізування цін, поліпшення добробуту та забезпечення здорового довкілля; не маніпулювати обмінними курсами та не нехтувати міжнародною валютною системою.

Література:

  1. Бендерський Ю. Реалії світогосподарських процесів і місце в них України. – К. :Вид-во "Либідь", 2000. – 157 с.

  2. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения / под ред. Л.Н. Красавиной // Финансы и статистика, 2000. – 367 с.

Шляхи державного стимулювання металургійних підприємств України до модернізації основних виробничих фондів

Мележик А. Ю., НТУУ «КПІ», ФММ, УС-61

Україна посідає восьме місце в світі з виробництва сталі (37 млн. тонн за даними 2008 року), хоча частка української сталі складає всього 2,8%. Чорна металургія України – відносно матеріаломістка галузь, яка споживає близько 30% палива, майже 20% електроенергії та води, які використовуються в національній економіці країни. На сировину й паливо припадає приблизно 85-90% витрат із собівартості продукції. Загалом українські металурги витрачають майже удвічі більше енергії, ніж їхні зарубіжні конкуренти, такі як Китай, Японія, США, Росія, Індія, Пд. Корея та Німеччина. Особливістю функціонування вітчизняної галузі чорної металургії є високий ступінь зносу основних фондів (біля 70%) та застарілість технологій, що використовуються у виробництві. В даному контексті проблеми розвитку металургії в Україні є особливо актуальними, враховуючи те, що частка чорної металургії у ВВП становить близько 12%, а експорт чорних металів та виробів з них в 2008 році склав 31,5% від загального експорту країни.

Одним із шляхів оновлення основних фондів, зменшення енерговитратності та застосування прогресивних технологій є модернізація механізму державної підтримки інноваційних впроваджень та використання досвіду зарубіжних країн. Аргументом являється статистика, надана Міжнародною організацією чавуну та сталі за 2007 рік: 40,3% української сталі вироблено з використанням застарілого мартенівського технологічного процесу. Цей показник значно вищий за середній в світі – 3,2%. Неперервне литво в Україні представлено 34% виплавки сталі, в світі цей показник досягає 90% [1].

Отже, для досягнення поставленої мети доцільно використати комплекс заходів, спрямованих на модернізацію існуючого обладнання. Серед сучасних технологій, які ефективно було б впровадити на вітчизняних підприємствах для оновлення виробничої бази можна перелічити такі: використання пиловугільного палива (ПВП). Світовий досвід показує, що найефективніше ПВП використовується при модернізації комплексу доменних печей, у т.ч. при застосуванні безконусних завантажних пристроїв (БЗП). БЗП вирішує проблему енергозбереження та необхідності зміни завантаження шихти в умовах режимності роботи печей. Перспективні газові турбіни (ГУБТ) використовують вторинну енергію колошникового газу доменних печей. В галузі сталеплавильного виробництва певні переваги в ціні, гнучкості виробництва та екологічній безпеці мають країни, що виплавляють сталь в електропечах. При використанні металобрухту техногенне навантаження металургійного виробництва знижується в 1,5-2 рази. У прокатному виробництві перспективи розвитку енергозберігаючих технологій пов’язані зі створенням ливарно-прокатних модулів, використанням безперервної заготовки та технології прямої транзитної прокатки [2].

Для забезпечення впровадження сучасних технологій на вітчизняних металургійних підприємствах доцільно модернізувати організаційно-економічний механізм заохочення керівництва заводів до оновлення основних виробничих фондів та програми по стимулюванню інвестицій. Це може бути реалізовано шляхами:

1. Зменшення ставки податку на прибуток для тієї частини прибутку, який спрямовується на реінвестиції у виробничі фонди. В деяких країнах ця ставка складає 0 % (наприклад, в Естонії).

2. Тимчасове звільнення від сплати ввізних мит і ПДВ для імпортованого енергозберігаючого устаткування й комплектуючих, які не випускаються в Україні.

3. Запровадження прискореної амортизації основних фондів 3 ї групи та посилення контролю за цільовим використанням амортизаційних відрахувань.

4. Розробка механізмів легалізації тіньового капіталу за умови, якщо він буде інвестований в модернізацію. За різними підрахунками, в офшорних компаніях „осідає” від 20 до 35 % прибутку металургійних підприємств, які згодом частково повертаються в Україну в формі прямих іноземних інвестицій.

5. Продовження до кінця поточного року мораторію на підвищення цін та тарифів на послуги державних монополій (особливо це стосується транспортних перевезень та тарифів на користування енергоресурсами і водою).

Державне стимулювання модернізації основних фондів на вітчизняних металургійних підприємствах може дозволити зменшити собівартість виробів, знизити ресурсомісткість, підвищити якість продукції, що позитивно відзначатиметься на економічному потенціалі України в галузі чорної металургії [3].

Література:

1. Сайт. World Steel Association: [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: .

2. Музиченко А.Г. Управління інноваційним процесом металургійного комплексу України в умовах світової глобалізації/А.Г. Музиченко// Вісник Донецького університету: економіка і право.–2008.-№1.

3. Молдован О. Металургійний комплекс України в умовах кризи: [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: .

Формування інноваційної інфраструктури як основа активізації інноваційної діяльності підприємств

Міщенко К.А.,НТУУ«КПІ», ФММ, гр. УС – 72

Поступове входження України в світове господарство та її адаптація до вимог європейської спільноти сприяє формуванню нових підходів до розвитку інноваційної моделі економіки. Незважаючи на існуючі труднощі інноваційна сфера України зберігає життєздатність і тенденцію розвитку. Цьому сприяють як ринкові, так і адміністративні важелі. Однак значення держави повинно бути вагомішим. Особливо це стосується інвестиційних аспектів інноваційної діяльності. Інвестування капіталів в нові технології дозволить істотно активізувати виробничу активність, збільшити кількість робочих місць, а також, що особливо важливо, стимулюватиме інноваційний розвиток підприємств, а отже, розвиток регіонів та економіки країни загалом. В Україні інноваційна інфраструктура ще недостатньо розвинена, не охоплює всі ланки інноваційного процесу і не має системного підходу до забезпечення відповідними послугами у сфері інноваційної діяльності. Варто визначити, що за сучасних умов В Україні сформовані лише деякі елементи інноваційної структури, практично не діють венчурні фонди і центри трансферу технологій, немає належної підтримки діяльності винахідників, раціоналізаторів, науковців, які мають завершені наукові-технічні розробки. Однак, окремі елементи інноваційної інфраструктури в Україні вже сформовано. Зокрема, утворено 24 інноваційних бізнес-інкубатори,10 інноваційних центрів, при вищих навчальних закладах – підрозділи з питань інтелектуальної власності, Український інститут науково-технічної інформації з регіональними відділеннями. Інноваційну інфраструктуру утворюють сукупність підприємств, організацій, установ, їхніх об’єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності.

Сьогодні в Україні існують наступні проблеми, що стримують розвиток інноваційних процесів, а саме:- відсутність науково-методологічної бази формування науково-технологічної сфери; - відсутність системності у здійснюваних державою заходах щодо реалізації інноваційного потенціалу національної економіки;- державне управління інноваційної діяльності здійснюється без чітко сформульованої стратегії науково-технологічного та інноваційного розвитку, послідовної та виваженої зовнішньої та внутрішньої економічної політики;- відсутність дієвої системи пріоритетів розвитку науково-технологічної сфери;- державне управління інноваційної діяльністю забезпечується за галузевим принципом;- нескоординованість дій суб’єктів інноваційної діяльності; - недостатність фінансових ресурсів для забезпечення наукових досліджень та впровадження інноваційних розробок; - інноваційна сфера нашої країни і досі не стала по-справжньому привабливою для вітчизняних та іноземних інвесторів.

Значною мірою такий результат пов'язаний з обмеженими можливостями держави в спрямуванні фінансових потоків в інноваційний розвиток економіки і недостатнім державним стимулюванням інноваційної діяльності. Інноваційна інфраструктура повинна охоплювати усі ланки інноваційного процесу(освіту-наукову та наукову-технічну діяльність-виробництво-споживання). Для формування дієвої інноваційної інфраструктури потрібно впровадження такої низькі заходів:- створення та підтримка діяльності виробничо-технологічних, інноваційних та наукових структур;- розвиток експертних систем(створення та підтримка діяльності експертно-дослідницьких центрів, надання експертних висновків для виробників, інвесторів, страхових служб тощо);- розвиток інформаційних систем(створення та підтримка діяльності аналітичних і статистичних центрів, інформаційних баз і мереж);- створення сприятливого середовища для розвитку інноваційних процесів, реалізації замкненого інноваційного циклу, від ідеї до виробництва і продажу високотехнологічних продуктів і технологій, яка буде реалізувати послідовність «ідея-проект-продукт»;- організація і проведення попередньої експертизи, зокрема комплексної науково-технічної, інноваційних та інвестиційних проектів;- стандартизація інвестиційно – інноваційної діяльності відповідно до міжнародних норм;- налагодження співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями, урядовими та неурядовими організаціями іноземних держав з питань залучення фінансових ресурсів в економіку України;- управління підприємствами(інноваційними проектами);- інші заходи, що сприяють розвитку інноваційної інфраструктури та впровадженню інноваційних програм.

В Україні переважно вже створено законодавчу базу в сфері інноваційної діяльності, але реально не сформовано цілісної та ефективної національної інноваційної системи, також за сучасних умов не існує розробленої послідовної низки заходів щодо формування та розвитку ефективно діючої інвестиційної інфраструктури України, тому першочерговим завданням є розроблення та впровадження на практиці цих заходів.

Потенціал науково-технічного співробітництва України та Росії у сфері авіабудування

Морозова В.В., НТУУ „КПІ”, ФММ, УС-61

Авіабудування сьогодні - один з найбільш науко- і капіталомістких галузей машинобудування. Це квінтесенція сучасних технологій. Саме авіапром сприяє постійному зростанню технологічного рівня всієї індустріальної сфери в державі, адже, щоб розробити літак, у кооперації працюють сотні підприємств найрізноманітніших галузей - від хімічних та металургійних до текстильних. Для авіабудування досить важливим є фактор міжнародного співробітництва. Фундаментальні науково-технічні роботи (НТР), як і радикальні інновації, в даний час організуються і фінансуються за рахунок складання ресурсів багатьох корпоративних структур з різних країн. В Україні та Росії НТР більшою мірою фінансуються державою. При цьому в Україні на заводську науку припадає 4,3% сумарних асигнувань в НТР з держбюджету, місцевих бюджетів та позабюджетних фондів. У Росії заводська наука також переживає не найкращу пору, на неї припадає лише 5% персоналу, зайнятого НДДКР, і 6,5% обсягу НДДКР. Зважаючи на це, для України та Росії актуальною можливістю стає науково-технічна кооперація, яка і сьогодні є найважливішою складовою двосторонніх економічних відносин. 

Авіапромисловість України працює в кооперації з десятками російських підприємств. Цей рік став проривним для українсько-російського співробітництва: розширюється випуск пасажирських «Ан-140» та «Ан-148», вантажний АН-70, домовлено відновити випуск найбільших у світі вантажних літаків «Руслан». Неможливо недооцінювати важливість інтеграції авіа- і двигунобудівників РФ і України. Українська компанія ВАТ «Мотор Січ» є монопольним виробником широкого спектру авіаційних двигунів для ряду літаків і вертольотів українського та російського виробництва. Адже на «Руслані» стоїть неперевершений запорізький двигун Д-18. Корпус літака розробляється в Ульяновську, хвостове оперення - на київському «Авіанті». Поновлення виробництва «Руслана» - проект із визначення інтеграційний. Вартість кожного гіганта оцінюється приблизно в 156 млн. доларів. Найближчий до «Руслану» по класу літак, американський С-17 - це 280 мільйонів.

На програму Ан-70 в 2009 році українська сторона запланувала виділити зі Стабілізаційного фонду держбюджету 170 млн. грн., але на сьогоднішній день виділено лише 30 млн. грн.  Росія після трирічної перерви в серпні оголосила, що повернулася в проект виробництва Ан-70, і зобов'язалася виділити на нього в найближчі три роки близько 90 млн. доларів. Розробка літака по плану завершиться у 2011 р., хоча вихід літака на ринок може не відбутися раніше європейського конкурента - А-400М, якщо політичні чинники в черговий раз візьмуть гору над економічною доцільністю.

Представники ВАТ «Авіакор - авіаційний завод» і АНТК «Антонов» у рамках засідання Міжурядової комісії зі співробітництва в галузі авіабудування Росії та України, домовилися про комплексне взаємодію в сфері модернізації, виробництва, виведення на ринок і сервісу літаків «Ан-140-100». Співпраця двох компаній передбачає модернізацію і доопрацювання літака, доведення післяпродажного обслуговування літаків до стандартів світового рівня, поглиблене вивчення ринку і розробку бізнес-плану створення рампової версії літака та інше.

19 липня 2009 російсько-український літак Ан-148 російського складання здійснив перший політ і перебував у повітрі 41 хвилину. Ан-148 української зборки вже виконує регулярні рейси за маршрутом Київ-Харків з 2 липня 2009 року. У виробництві пасажирського літака Ан-148 задіяні 126 російських підприємств, однак українська сторона акцентує увагу на тому, що починаючи від проектування і до виробництва двигунів і шасі, він на 70% зроблений в Україні, а в процесі його виробництва були задіяні 37 українських заводів. Наявність такої постійної конкуренції шкодить ефективній співпраці. Адже країни працюють над створенням спільних проектів, і таке співробітництво підвищує конкурентоспроможність їх продуктів на міжнародному ринку. Росія і Україна вже уклали з Іраном тристоронній меморандум про постачання 50 лайнерів Ан-148. Згідно з попередньою угодою, частина Ан-148 буде поставлено в Іран в зібраному стані, а частина - у вигляді машинокомплектів, з яких готові літаки будуть збиратися на іранському авіабудівному підприємстві HESA.

Таким чином, можна відмітити, що двостороння взаємодія між Росією і Україною в галузі авіабудування має позитивну спрямованість подальшого розвитку. Взаємовигідна співпраця в цивільному авіабудуванні продовжує залишатися одним з ключових ланок російсько-українських торгово-економічних відносин.  Інтеграція українського Концерну «Антонов» і російського ВАТ «ОАК» є перспективним напрямком підвищення рівня двосторонньої співпраці і ефективної реалізації спільних авіаційних проектів. Однак необхідно подолати політичні розбіжності, які ускладнюють та уповільнюють процес інтеграції.

Література:

1. Сайт. Все про українську авіацію: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ;

2. Пересичный Т. Научно-техническое сотрудничество Украины и России: [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: ;3. МинПромТорг России. Россия-Украина: Развитие совместного сотрудничества в Авиастроении: [Электрон. ресурс]. – Режим доступа:



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Наукове видання Матеріали ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох частинах Ч. IV харків 2010 ббк 73 І 57

    Документ
    Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров’я: Тези доповідей ХVIII міжнародної науково-практичної конференції, Ч.IV (12-14 травня 2010 р.
  2. Всеукраїнську наукову конференцію

    Документ
    з обов'язковою вказівкою “Раді молодих вчених на конференцію”, Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, Рада молодих вчених, бульвар Шевченка, 81, м.
  3. Умовах трансформації суспільства: стан, проблеми, тенденції розвитку 1991 2006 рр. Науково-допоміжний бібліографічний покажчик київ 2008

    Документ
    Вища освіта України в умовах трансформації суспільства: стан, проблеми, тенденції розвитку, 1991 – 2006 рр.: Наук.-допом. бібліогр. покажч. / АПН України.
  4. Національна академія наук україни (12)

    Документ
    II-1. Дані про обсяги фінансування за тематикою фундаментальних, прикладних досліджень та за тематикою, що виконувалась за завданнями Державних цільових програм загального фонду Державного бюджету України 16
  5. Академія педагогічних наук україни державна науково-педагогічна бібліотека україни імені В. О. Сухомлинського

    Документ
    У біобібліографічному покажчику із серії „Академіки АПН України” представлено науковий доробок Василя Григоровича Кременя, доктора філософських наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України, академіка НАН України та АПН

Другие похожие документы..